Эффективность использования сиофора у больных с ожирением и гиперинсулинизмом на стадии предиабета

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ПАСеЧКО Н.В., НАУМОВАЛ.В., СКРИПНИКН.В. *, СВИСТУН 1.1., ГОЛИК 1.В. ** Тернопльський державний медичний унверситет iменi 1.Я. Горбачевського * 1вано-Франювський нацюнальний медичний унверситет ** Тернопльська унверситетська лкарня
ЕФЕКТИВНЮТЬ ВИКОРИСТАННЯ СЮФОРУ У ХВОРИХ З ОЖИРННЯМ ТА ПперЫСУЛ^ЗМОМ НА СТАДИ ПРЕ^АБЕТУ
Резюме. У робот проведений анал'-:з використання препарату Софор у хворих з алiментарно-конститу-цональним ожирiнням / пперiнсулiнiзмом. Показано, що використання препарату в ефективних дозах позитивно впливае на показники лiпiдного й вуглеводного обмiну, гальмуючи манiфестацiю цукрового да-бету. Доведено, що зниження маси т'-1ла у хворих з алiментарно-конституцюнальним ожирiнням на фон/ адекватного фiзичного навантаження, корекцИ харчовоI поведiнки / при прийом С'-юфору в середньому становить 2,5−3,5 кг за мюяць.
Ключовi слова: ожирiння, глiкований гемоглобiн, Софор (метформiн).
Практикующему эндокринологу
/Ю Prаcticing Endocrinologists/
Вступ
Проведет епщемюлопчт та ктшчш спостереження [1, 3] дають п! дставу стверджувати, що в Укра! т до 2015 року буде натчуватися близько 19,4% жшок та 7,4% чо-ловшв вжом 15−70 роюв з щдексом маси тша (1МТ) понад 30 кг/м2 (тобто з ожиршням). Ожирiння виникае в пащ-eнтiв, якi ведуть малорухливий спойб життя i споживають продукти, багат! на жири та калори, що виконують роль тригера для реалiзацii генетично! схильностi.
Результати досл! джень виявили чггкий зв'-язок м1ж збiльшенням поширеност ожирiння i зростанням за-хворюваност на цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу, сер-цево-судиннi (ССЗ) i цереброваскулярнi захворювання, певнi форми раку. Вiрогiднiсть розвитку цих тяжких швал! дизуючих захворювань зростае в мiру збшьшення маси тiла й в! дкладення жиру в абдомшально-вюцераль-нiй дiлянцi [2].
Результати вивчення взаемозв'-язку топограф! жирово! тканини й метабол! чних порушень дозволили розглядати абдомшальне ожиршня як самост! йний фактор ризику ЦД 2-го типу ! серцево-судинних захворювань [5]. Саме характер розподщу жирово! кттковини в оргашзм! визначае ри-зик розвитку супутнк метабол! чних ускладнень.
Останшми роками було доведено, що сама жирова тканина мае ендокринну й паракринну функцй й секретуе речовини, як! впливають на чутливють тканин до шсулшу. Збшьшет адипоцити секретують велику к! льк!сть циток!-н!в ! лептину, саме тому в бшьшост! хворих з ожиршням е г! перлептинем!я. 1мов! рно, що лептин у печшщ може галь-мувати д! ю шсулшу, впливаючи на активтсть ферменту, який обмежуе швидк! сть глюконеогенезу, а також справляе автокринний ефект у жирових кл! ганах ! гальмуе стимульо-ваний шсулшом транспорт глюкози [6].
Жирова тканина вюцерально! д! лянки мае високу ме-табол!чну актившсть, у нш в! дбуваються як процеси л! по-генезу, так ! лшол! зу 1нтенсивний лшол! з у вюцеральних адипоцитах веде до надлишкового надходження в! льних жовчних кислот (ВЖК) у портальну систему ! печ! нку, де п! д !х впливом порушуеться зв'-язування шсулшу гепатоцитами. Порушуеться метабол! чний кл! ренс !нсул!ну в печ! нц!, що сприяе розвитку системно! гшершсулшем! Гшершсуль нем! я, у свою чергу, через порушення автоагрегац! !нсул!-нових рецептор! в у м'-язах посилюе! нсул!норезистентн!сть (1Р). Надлишок ВЖК стимулюе глюконеогенез, збшьшую-чи продукцго глюкози печ! нкою. ВЖК е також субстратом для синтезу триглщерищв (ТГ), сприяючи розвитку гшер-триглщеридем! Можливо, ВЖК, конкуруючи з субстратом у цикл! «глюкоза — жирш кислоти», гальмують поглинання й утил! зац!ю глюкози м'-язами, сприяючи розвитку гшергль кем!!. Гормональт розлади, що часто е супутшми при абдо-мшальному ожиршш, також ускладнюють 1Р [5, 6].
У порушены метаболизму лшщш при абдом! нальному ожиршт велике значення мае пщвищення постпрацщально-го ршня ВЖК ! ТГ. Порушення лшщного обмшу посилюють стан 1Р, а дисл! п!дем!я мае атерогенний характер. Комплек-сний вплив 1Р, гшершсулшемй ! порушень лшщного обмшу в! д!грае важливу роль у механ! змах п! двищення артер! аль-ного тиску у хворих з абдом! нальним ожир! нням. Так! ефек-ти !нсул!ну, як стимуляц! я симпатично! нервово! системи, прол! фераця гладком'-язових клгшн судинно! ст! нки, зм! ни трансмембранного! онного транспорту, мають вир! шальне значення в розвитку артерально! гшертензй (АГ).
При ожиршт вщзначаеться тривале порушення жирового обм! ну, що поряд! з г! перпродукц!ею адипок! н!в веде до акти-вац! перекисного окислення л! п!д!в, появи реактивних форм кисню !, як насл! док, пошкодження генетичного апарату кл!-
тин, ендотел1ю судин i нервових волокон. При приеднанн1 ппершсулшеми вже на стада предабету формуються ССЗ [5].
Саме тому рання дiагностика й лiкування абдомшаль-ного ожиршня — це в першу чергу профiлактика, попе-редження або вщстрочення манiфестацii ЦД й атероскле-ротичних уражень судин.
Лiкування абдомiнально-вiсцерального ожиршня слщ скеровувати насамперед на зменшення IP, а тодi на оптимальну компенсацiю наявних у пацieнта порушень метаболiзму.
Оск1льки надлишкове накопичення вюцерально'-1 жи-рово'-1 тканини е одним i3 патогенетичних факторiв фор-мування синдрому IP, провщне мiсце в комплексному лжуванш хворих повиннi займати заходи, направлен на зменшення маси абдомшально-вюцерального жиру: ri-покалорiйне харчування в поеднаннi з регулярними фь зичними навантаженнями.
У зв'-язку з цим у даний час е гостра необхщшсть як в ефекгивнiй профiлакгицi, так i в яюснш, дiевiй медичнш допомозi людям з ожир1нням. Максимальне зниження за-хворюваностi й передчасно'-1 смертi хворих з ожирiнням, полшшення якостi '-хх життя е сьогодш основною стратепч-ною метою лжування ожир1ння. Лжування може вважатися успшним лише в тому випадку, якщо воно сприяе полш-шенню здоров'-я пащента в цшому
За рекомендащею Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров'-я, ваговий статус визначаеться шляхом визначення 1МТ Як чоловши, так i жшки, яю мають 1МТ & gt- 30 кг/м2, вважа-ються такими, яю страждають вщ ожирiння та мають вищий р1вень ризику виникнення супутнк захворювань, шж тi, яю мають лише надлишкову вагу (1МТ = 25,0−29,9 кг/м2) [4, 7].
Для зниження маси тша i створення негативного енер-гетичного балансу отриману величину калорiйностi добо-вого рацюну зменшують на 20% (500−600 ккал). Нижнiй пор1г обмеження калорiйностi добового рацiону в жшок — 1200 ккал, у чоловшв — 1600 ккал. Проте змша способу життя, що, як правило, сприяе зниженню маси т1ла в бага-тьох хворих, не забезпечуе тривалого утримання досягнутих результатiв лжування й не запоб1гае розвитку ренидивiв захворювання [4, 8]. Згщно iз статистикою, лише 5% хво-рим на тлi проведення немедикаментозних заход1 В удаеться зберегти досягнутi в процей лiкування результати протягом 1,5−2 роюв [9]. Поза сумнiвом, лжуванням першо'-1 лши е збалансоване рацюнальне харчування, акгивiзацiя фiзич-но'-1 д1яльност! в поеднаннi зi зм1ною стилю життя. Засобом пщвищення дiевостi немедикаментозних метода лжування ожирiння е фармакотерашя. При цьому фармакотерап1я ш-коли не застосовуеться як монотератя, тобто сучасна тера-п1я ожирiння мае бути комплексною [4, 11].
Вимоги, що висуваються до фармаколопчних препарата, дуже високi. Критерiями ефективносп лiкарських препаратiв, що застосовуються при лжуванш ожирш-ня та е затвердженими рекомендацiями Food and Drug Administration (FDA), European Agency for the Evaluation
of Medicinal Products Committee for Proprietary Medicinal Products (CPMP), e зниження маси тша на 5−10% (упро-довж року) пор1вняно з плацебо в пащента з 1МТ 27 кг/м2 i вище. Додатковими критерiями ефективносп лжування ожирiння e: полшшення динамки перебiгу супутнiх захворювань, лабораторних показникiв, тобто полiпшення якостi життя пащента. За рекомендащями Нащонально-го шституту здоров'-я США, у разi зниження маси тiла на фот фармакотерапи протягом першого мiсяця лжування менше 2 кг препарат вщмшяеться або замiнюeться шшим.
Проте за рахунок лише немедикаментозних методiв ль кування у хворих! з синдромом 1Р та абдомiнальним ожи-ршням, навiть на тл зниження маси тша, не завжди вдаеться компенсувати порушення лшщного й вуглеводного обмшв i зменшити 1Р та гшершсулшемш. Тому перспективним пщходом до лжування дано! групи хворих е включения в арсенал препарата, як! б вплинули на IE
Саме тому доцшьне використання препарата групи метформшу (Сюфор), що покращуе чутливють печ! нкових клпин до шсулшу, сприяе пригтченню процеав глюконео-генезу i глжогенол! зу в печшщ. Крш того, Сюфор покращуе чутливють до шсулшу м'-язово! й жирово! тканини. Зменшу-ючи периферичну IP, всмоктування глюкози в кишечнику, препарат тим самим сприяе зниженню системно! ппершсулшеми. Виявлет також здатнють метформшу до гшоль пщем! чно1 дй i можливють пщвищення ф! бринолпично! активносп кров!
Крш свое! безпосередньо! цукрознижуючо! д!!, метфор-мш сприяе зменшенню р! вня лшщв, шсулшу, цитоюшв, маси тша, серцево-судинних та онколопчних ризиюв.
Вщсутшсть гшоглжем! чного ефекту, низький ризик розвитку лактат-ацидозу й ус! вищеперераховат властивосп метформшу, а також легка аноректична д! я дозволили нам використати препарат для лжування хворих з абдомшаль-ним ожиршням i синдромом IE
Важливою умовою устшного використання метформшу е застосування його в адекватних дозах. Вщповщно до консенсусу ADA/EADS, оптимальною дозою вважають 1700−2000 мг/добу (850−1000 мг дв! ч! на день, п! д час або тсля прийому & quot-жТ). Переносишсть препарату становить 80%, абсолютна непереносишсть — 5%.
У дослщженнях BIGPRO-1 !з профшактики ризику ожиршня тсля трьох роюв лжування метформшом (850 мг дв! ч! на день) у хворих вщзначене зниження маси тша, шсулшу плазми натще, холестерину лшопротещв низько! щшь-носп (ХС ЛПНЩ). У хворих з! зниженою толерантнютю до глюкози використання цього препарату значно зменшило концентращю глюкози натще [4].
Згщно з наказом МОЗ Украши в! д 27. 04. 2006 № 254 за-тверджено протокол надання медично! допомоги дням, хворим на ожиршня, у якому вказано, що показаннями до медикаментозного лжування е: тяжкий ступшь ожиршня, абдомшальний тип ожиршня, ознаки ппершсулшзму, порушення толерантносп до глюкози.
Таблиця 1. Динамка маси тла у пац1енток з абдомнальним ожир1нням у часовому acneKTi
Маса тша До лшування Через 1 Mic. Через 3 Mic. Через 6 Mic.
Iгрупа 124,2 ± 2,6 120,2 ± 2,4 (Pi & gt- 0,05) 111,6 ± 2,5 (р2 & lt- 0,05) 106,0 ± 1,9 (р3 & lt- 0,001)
II група 120,0 ± 4,4 118,0 ± 2,6 (Pi & gt- 0,05) 115,0 ± 3,4 (р2 & gt- 0,05) 113,0 ± 2,7 (Рз & gt- 0,05)
Примтки: в1рогщна р1зниця м'-ж показниками: р1 — до лкування та через 1 мс. псля початку л'-1кування- р2 — до л1кування та через 3 мс. псля початку л/кування- р3 — до л1кування та через 6 мс. псля початку л/кування.
Рекомендовано призначення препарата метформшу в початковш доз1 500−750 мг на добу (250 мг 2−3 рази на день). Можливе пщвищення дози до 1000−1500 мг на добу Курс ль кування — 3−6 мюящв, поттм — проведения контрольного обстеження.
Проте на сьогодш недостатньо вивчено використання метформшу в лжуванш дорослих 1з надм1рною масою т1ла чи ожиршням, але використання препарату при лжуванш ЦД чи синдрому полшстозних яечник1 В н1 в кого не ви-кликае сумн1в1 В. Необхщш подальш1 дослщження, щоб вщповюти на це практичне запитання, яке хвилюе вс1х кл1н1цист1 В.
Мaтерiaли i методи
Нами було проведено обстеження та лжування 54 хво-рих з абдомшальним ожиршням II-III ступеня. У схему обстеження хворих включали ашропометричш дат (1МТ), окружшсть тал! (ОТ), окружшсть стегон (ОС), стввщно-шення ОТ/ОС, визначення маркерiв синдрому 1Р: рiвень ТГ, шсулшу натще, холестерину, ХС ЛПНЩ, холестерину лшо-проте!д!в високо! щшьност! (ХС ЛПВЩ). Кр1м того, проводили стандартний глюкозотолерантний тест та визначали показник 1Р за шдексом НОМА.
1ндекс НОМА = [шсулш натще (мОд/дл) х глюкоза натще (ммоль/л)/22,5], у норм1 не перевищуе 2,77.
Результати дослiдження та Тх обговорення
Ус1 обстежуван1 були ж1нками в1ком 25−50 рок1 В 1з масою тша 91−130 кг, з ОТ понад 108 см, ОТ/ОС понад 0,95. Обстежуван1 були подшеш на дв1 групи. Першу групу (34 особи) становили ж1нки, як! кр1м модифжацй способу жит-тя отримували препарат з групи метформшу Сюфор, другу (20 пащенток) — ж1нки, як! отримували лише немедика-ментозне лiкувания (д1етотерап1я в поеднанш з ф1зичними навантаженнями). Уй обстежуванi щомюяця в! дв!дували лiкаря впродовж шести мюящв.
Показаннями до призначення фармакотерап! при аб-домiнапьному ожиршш були:
— зниження маси тша менше н1ж на 5% в! д початково! протягом 3 мюящв немедикаментозного лкування-
— тривалий анамнез ожиршня з великою кшькютю не-вдалих спроб зниження маси тша i 11 утримання-
— спадкова схильнють до ЦД 2-го типу, ССЗ-
— наявшсть чинниюв ризику й асоцiйованих захво-рювань (дислш!дем!я, гiперiнсулiнемiя, ЦД 2-го типу, АГ та ш).
Кр1м модифшац! способу життя та корекцй харчування, хворим першо! групи було призначено Сюфор у початковш доз! 850 мг двч на добу, при недостатньому знижент маси тша дозу поступово збшьшували до 1000 мг трич! на добу За перюд спостереження, що становив 6 мюящв, нами вщмь чено поступову втрату маси тша на 2,5−3,5 кг/мс у першш груш. У груш пор1вняння вщшчено зниження маси на 0,5- 0,7 кг/мс !з стабшзащею даного показника через 6 мюящв без подальшого схуднення, що, можливо, пояснюеться збе-реженням доброго апетиту на тл недостатньо! ф! зично! активности яка б забезпечила негативний енергетичний баланс.
З табл. 1 видно, що лише в першш груш хворих, як! до-датково до модифжаци способу життя отримували Сюфор, в! дм!чене в! ропдне зниження маси тша через 3 мюящ пюля початку лшування. У друг1й груш вщмчено лише тенденц! ю до зниження маси тша, що залишалася стаб1льною впродовж шести мюящв спостереження.
При проведенш бюхМчного дослiджения кров! уже через мюяць у першш груш обстежуваних виявлено зниження р1вня ХС! з 6,5 ± 0,3 ммоль/л до 6,1 ± 0,2 ммоль/л (р & gt- 0,05), ТГ кров! — !з 2,58 ± 1,02 ммоль/л до 1,82 ± 0,94 ммоль/л (р & gt- 0,05). Умют ЛПНЩ змшився з 4,08 ± 1,04 ммоль/л до 3,15 ± 0,59 ммоль/л (р & gt- 0,05). Через 3 мюящ в ще! категор! хворих вщмчено зниження р! вня ХС! з 6,1 ± 0,2 ммоль/л до 5,5 ± 0,3 ммоль/л (р & lt- 0,02/), ТГ кров!-!з 1,82 ± 0,94 ммоль/л до 1,64 ± 0,92 ммоль/л (р & gt- 0,05), умют ЛПНЩ знизився з 3,15 ± 0,59 ммоль/л до 2,98 ± 0,98 ммоль/л (р & gt- 0,05). Через 6 мюяц1 В показники лшщограми практично не вщр! зняли-ся в! д тих, що були отримаш пюля тримюячного лiкувания. Отже, значиме зниження р! вня ХС у пащента першо! групи вщмчене лише з третього мюяця вщ початку лiкувания, щодо шших показниюв лiпiдиого обмшу в! рог!дних змш виявлено не було.
У друпй груш хворих виявлено зниження р1вня ХС! з 6,4 ± 0,4 ммоль/л до 6,2 ± 0,5 ммоль/л (р & gt- 0,05), ТГ кров! — !з 2,56 ± 1,02 ммоль/л до 2,12 ± 0,94 ммоль/л (р & gt- 0,05). Умют ЛПНЩ змшився з 4,04 ± 0,54 до 3,17 ± 0,59 ммоль/л (р & gt- 0,05). Через 3 мюящ в цш груш обстежуваних виявлено тенденцш до зниження лише з боку ХС — !з 6,2 ± 0,5 ммоль/л до 5,9 ± 0,2 ммоль/л (р & gt- 0,05), яка й зберталася через 6 мь сяц1 В нашого подальшого спостереження — зменшення з
5,9 ± 0,2 ммоль/л до 5,7 ± 0,3 ммоль/л (р & gt- 0,05). Таким чином, серед пащенпв друго! групи в1рогщних зм1н у лшдогра-Mi впродовж л1кування виявлено не було.
Застосування препарату С1офор зменшуе прогресуван-ня порушень вуглеводного обм1ну, сприяе зниженню г1пер-1нсул1н1зму та IE
У ряд1 досл1джень показано, що зниження маси т1ла при л1куванн1 Сюфором в1дбуваеться переважно за раху-нок жирово! тканини, особливо в абдомшально-вюцераль-нш дшянщ. Так, через 3 мюящ лжування Сюфором у пер-шш груш пащенпв виявлено зниження ОТ на 7,6 ± 0,9 см (р & gt- 0,05), а через 6 мюящв — на 12,2 ± 0,1 см (р & gt- 0,001) в1д початково! У другш груш обстежуваних ОТ упродовж трьох мюящв зменшилася на 4,7 ± 0,8 см (р & gt- 0,05), а через 6 мюящв — на 9,8 ± 0,7 см (р & gt- 0,05) вщповщно. 1ндекс НОМА у першш груш хворих упродовж одного мюяця знизився з 4,70 ± 0,05 до 4,20 ± 0,03 (р & lt- 0,001), через 3 м-сящ — 1з 4,20 ± 0,02 до 3,80 ± 0,03 (р & lt- 0,001), а через 6 м-сящв вш становив уже 3,40 ± 0,02 (р & lt- 0,001). У другш груш обстежуваних 1ндекс НОМА через три м1сяц1 знизився з 4,60 ± 0,03 до 4,20 ± 0,02 (р & gt- 0,05), а через 6 мюящв — до 3,80 ± 0,03 (р & lt- 0,001).
Висновки
1. З метою л1кування хворих на ожир1ння та г1пер1нсу-л1н1зм сл1д використовувати безпечний та ефективний препарат С1офор.
2. Ефектившсть лшування атментарно-конституцю-нального ожир1ння залежить в1д коректност1 дозування С1-офору, оптимальною сл1д вважати дозу 850−1000 мг два-три рази на добу.
3. Зниження маси тша у хворих з ашментарно-конститу-ц1ональним ожир1нням при прийом1 С1офору в середньому становить 2,5−3,5 кг за мюяць.
Пасечко Н. В., НаумоваЛ.В., СкрипникН.В. *, Свистун И. И., Голик И. В. ** Тернопольский государственный медицинский университет имени И. Я. Горбачевского *Ивано-Франковский национальный медицинский университет
** Тернопольская университетская больница
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ СИОФОРА У БОЛЬНЫХ С ОЖИРЕНИЕМ И ГИПЕРИНСУЛИНИЗМОМ НА СТАДИИ ПРЕДИАБЕТА
Резюме. В работе проведен анализ использования препарата Си-офор у больных с алиментарно-конституциональным ожирением и гиперинсулинизмом. Показано, что использование препарата в эффективных дозах положительно влияет на показатели липидного и углеводного обмена, замедляя манифестацию сахарного диабета. Доказано, что снижение массы тела у больных алиментарно-конституциональным ожирением на фоне адекватной физической нагрузки, коррекции пищевого поведения и при приеме Сиофора в среднем составляет 2,5−3,5 кг за месяц.
Ключевые слова: ожирение, гликированный гемоглобин, Сиофор (метформин).
4. Ктшчну ефектившсть застосування Сюфору слщ ощ-нювати не ранше як через 3 мюящ вщ початку лжування.
5. Вважаемо, що доцшьне введення препарата метфор-мшу (Сюфору) в протоколи надання медично! допомоги хворим з ожиршням на еташ пред1абету
Список лператури
1. Аверьянов А. П. Ожирение у детей и подростков: кли-нико-метаболические особенности, лечение, прогноз и профилактика осложнений /А.П. Аверьянов // МИжнародний ендо-кринологiчний журнал. — 2009. — № 4(22). — С. 90−98.
2. Бугрова С. А. Висцеральное ожирение — ключевое звено метаболического синдрома / С. А. Бугрова // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2009. — № 2(20). — С. 82−84.
3. Зуев К. О. Що ми можемо зробити для наближення мри? / К. О. Зуев // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2007. — № 1(7). — С. 64−70.
4. Каминский А. В. Метформин — основа для медикаментозного лечения сахарного диабета 2-го типа / А. В. Каминский // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2010. — № 2(26). — С. 61−63.
5. Приступюк О. М. Ожиртня у пацiентiв is цукровим дiа-бетом 2-го типу / О. М. Приступюк, М. В. Бодян //Мiжнарод-ний ендокринологiчний журнал. — 2008. — № 1(13). — С. 9−12.
6. Приступюк О. М. Жирова маса тыа у хворих на цукровий дiабет 2-го типу з ожиршням / О. М. Приступюк, М. В. Бодян // Мiжнародний ендокринологiчний журнал. — 2009. — № 2(20). — С. 11−13.
7. OTC obesity in Ukraine: Market insight // Euromonitor. international. 2009. — Obesity, Insulin Resistance, Diabetes, and Cardiovascular Risk in Children / J. Steinberger, S.R. Daniels // Circulation. — 2003. — Vol. 107. — P. 1448−1453.
8. WHO obesity: preventing and managing the global epidemic. WHO Technical report Series number 894. Geneva: WHO, 2000.
9. Obesity and overweight / Fact sheet № 311. — Geneva: World Health Organization, 2006. — 3p.
10. Clinical guidelines on the identification, evaluation, and treatment of overweight and obesity in adults-the evidence report/National Institutes of Health, National Heart, Lung, and Blood Institute // Obesity Research. — 1998. — Vol. 6, Suppl. 2. — P. 51S-209S.
11. Pharmacologic and Surgical Management of Obesity in Primary Care: A Clinical Practice Guideline from the American College of Physicians. / V. Snow, P. Barry, N. Fitterman [et al. ]//Annals of internal medicine. — 2005. — Vol. 142, № 7. — P. 525−531.
Отримано 20. 03. 12 D
Pasechko N.V., NaumovaL.V., SkrypnykN.V. *,
Svystun I.I., GolykI.V. **
Ternopil State Medical University named
after I. Ya. Gorbachevsky
*Ivano-Frankivsk National Medical
University
**Ternopil University Hospital, Ukraine
SIOFOR EFFICACY IN TREATMENT OF PATIENTS WITH OBESITY AND HYPERINSULINISM ON THE PREDIABETES STAGE
Summary. The efficacy of Siofor for patients with constitutional and diet-induced obesity and hyperinsulinism has been analyzed. This medication in effective dose was found to have positive effect on lipid and carbohydrate metabolism that delays diabetes mellitus manifestation. It has been proved that adequate physical activity and correction of nutrition under the using Siofor lead to reduction of body weight in average 2. 5- 3.5 kg/month in patients with constitutional and diet-induced obesity.
Key words: obesity, glycated hemoglobin, Siofor (metformin).

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой