Проблема определения границ территорий и объектов природно-заповедного фонда Украины в контексте устойчивого землепользования

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЕКОЛОГ1ЧНЕ ТА ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО
Даниленко Богдан Вшторович,
кандидат юридичних наук, Украна, м. XapKie e-mail: danilenkol@ukr. net
УДК 349. 4
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОР1Й ТА ОБ'-€КТ1 В ПРИРОДНО-ЗАПОВ1ДНОГО ФОНДУ УКРА1НИ В КОНТЕКСТ1 СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
За роки незалежност1 в Украгт створено велику кыьккть нових територш та об'-ектю природно-заповгдного фонду. Уряд звтуе про висок показники виконання екологгчних програм 3i збшьшення площ1 охоронюваних природних територш р1зних категорш (так званий показ-ник заповiдностi територй крати). Проте значна кльксть створених об'-6ктiв не мае меж, встановлених у порядку, передбаченому законом. Це призводить до постшних втрат природних територш, яким законом начебто вже надано охоронюваний режим на територй всш крати. Запропоновано шляхи виршення цгег проблеми.
Ключовi слова: природно-заповвдний фонд, встановлення меж, проект землеустрою, суд, стале землекористування.
Даниленко Б. В., кандидат юридических наук, Украина, г. Харьков.
e-mail: danilenko1@ukr. net
Проблема определения границ территорий и объектов природно-заповедного фонда Украины в контексте устойчивого землепользования
За годы независимости в Украине создано значительное число новых территорий и объектов природно-заповедного фонда. Правительство отчитывается о высоких показателях выполнения экологических программ по увеличению площади охраняемых природных терри-
торий разных категорий (так называемый показатель заповедности территории). Однако большое количество созданных объектов не имеет границ, установленных в порядке, предусмотренном законом. Это приводит к постоянным потерям природных территорий, которым законом якобы уже предоставлено охраняемый режим на территории всей страны. Предложены пути решения этой проблемы.
Ключевые слова: природно-заповедный фонд, установление границ, проект землеустройства, суд, устойчивое землепользование.
Постановка проблеми. Одшею з найбшьш важливих практичних та тео-ретичних проблем земельного права УкраТни е проблема визначення меж територш та об'-еклв природно-заповщного фонду УкраТни.
Аналiз остантх дослгджень i публтацт. Проблеми правового режиму земель територш та об'-екпв природно-заповщного фонду УкраТни були предметом дослщження украТнських учених: В. I. Андрейцева, А. П. Гетьмана, П. Ф. Кулинича, А. М. Мiрошниченка, М. В. Шульги та ш. Проте в юридичнш лiтературi не придшялося достатньо уваги проблемi визначення меж територш та об'-екпв природно-заповщного фонду УкраТни.
Формулювання щлей статтх. Для того, щоб окреслити предмет досш-дження, необхщно розмежувати поняття «визначення меж» та «встановлення меж», позаяк у чинному законодавствi щ поняття чггко не розмежовано. Для щлей дослщження надаемо так визначення цих понять: встановлення меж -визначений нормами права порядок офщшного закршлення меж об'-екта, завершальний етап його формування. Визначення меж — з'-ясування тим чи шшим суб'-ектом дшсних меж об'-екта. Саме визначення меж об'-екпв природ-но-заповщного фонду УкраТни i е метою щеТ статл.
Виклад основного матерiалу. Очевидно, що встановлений законом пра-вовий режим будь-якого просторового об'-екта немае шякого значення, якщо не визначено межi цього об'-екта.
Незважаючи на те, що чинне законодавство на перший погляд достатньо вичерпно регулюе щ суспiльнi ввдносини, юристи не можуть дiйти одностай-ностi щодо вирiшення вказаноТ вище проблеми. Бiльше того, вона е предметом гострих дискусш. I небезшдставно.
Спершу наведемо норми чинного законодавства.
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 7 Закону УкраТни «Про природно-заповщний фонд УкраТни» [1] межi територш та об'-екпв природно-заповiдного фонду встанов-люються в натурi вiдповiдно до законодавства. До встановлення меж територш та об'-екпв природно-заповщного фонду в натурi Тх межi визначаються ввдпо-вiдно до проектiв створення територш та об'-екпв природно-заповiдного фонду.
Зпдно з ч. 1 ст. 25 Закону УкраТни «Про землеустрш» [2] документащя iз землеустрою розробляеться у виглядi схеми, проекту, робочого проекту або техшчно'-Т документации Пунктом в) ч. 2 ще'-Т статт до видiв документацГТ iз землеустрою вщнесено проекти землеустрою щодо оргашзацп i встановлення меж територiй природно-заповщного фонду та iншого природоохоронного призна-чення, оздоровчого, рекреацiйного, iсторико-культурного, лкогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у вико-
ристанш земель та! х режимоутворюючих об'-eктiв. Статтею 47 Закону Укра! ни «Про землеустрш» визначено мету розроблення таких проекпв землеустрою, !х змiст, пiдстави розроблення та склад. Вщповвдно до ч. 6 ще! статтi межi територш природно-заповвдного фонду та шшого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреацiйного, юторико-культурного, лiсогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються i по суходолу, i по водному простору. Згiдно iз ч. 7 цiе! статтi ршення про затвердження проектiв землеустрою щодо органiзацi! i встановлення меж таких територш одночасно е ршенням про встановлення! х меж.
Отже, чинним законодавством встановлено спосiб визначення меж територш та об'-екпв природно-заповщного фонду УкраТни — !х межi встановлюються за проектами землеустрою.
На практицi всi проблеми виникають тому, що дуже часто проекти землеустрою на ввдповщш об'-екти просто вщсутш. Це зумовлено як об'-ективними, так i суб'-ективними причинами. До об'-ективних належить велию обсяги робiт iз землеустрою, значна складшсть, висока вартiсть. До суб'-ективних — велике небажання осiб, як мають реальний доступ до земельних ресур^в, обмежувати себе у розпорядженш цим ресурсом сьогоднi чи в майбутньому.
У разi будь-якого спору щодо таких земель кожна з сторш спору намага-еться довести, що межi iснують або ж не юнують, залежно вiд того, що вщпов^ дае !! штересам. Судова практика у таких справах суперечлива. Нервдко суди, що розглядають спори, яы виникли з одних i тих же правовiдносин, прийма-ють протилежнi рiшення.
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 7 Закону Укра! ни «Про природно-заповщний фонд Укра! ни» межi територiй та об'-ектiв природно-заповщного фонду встановлюються в натурi вiдповiдно до законодавства. До встановлення меж територш та об'-екив природно-заповщного фонду в натурi! х межi визначаються вiдповiдно до проектiв створення територш та об'-екпв природно-заповiдного фонду.
Отже, у разi вiдсутностi проекту землеустрою, межi можуть визначатися вщповщно до проекту створення.
Останнiми роками в Укра! ш створюеться велика кшьюсть нацiональних природних паркiв. Вiдповiдно до Закону Укра! ни «Про природно-заповiдний фонд Укра! ни» створення нацiонального природного парку складаеться з бага-тьох еташв. Зазвичай пiсля оголошення нацiонального природного парку та до визначення меж у натурi (тобто затвердження проекту землеустрою) минае деюлька роюв. Упродовж цього перюду вчиняються численнi порушення! х режиму. Бiльше того, за свщченнями екологiв, саме в цей час порушники актив^ зуються, оскшьки знають, що найближчим часом межi парку буде встановлено.
Первiсна редакщя Закону Укра! ни «Про природно-заповiдний фонд» не регулювала щ вiдносини. Але ввдповвдно до Закону Укра! ни «Про вне-сення змiн до Закону Укра! ни «Про природно-заповiдний фонд Укра! ни» вiд 21 сiчня 2010 р. № 1826−6 [3] ст. 7 Закону була доповнена ч. 4, вщповщно до яко! межi територш та об'-екпв природно-заповiдного фонду встановлюються в натурi вiдповiдно до законодавства. До встановлення меж територш
та об'-екив природно-заповвдного фонду в натурi Тх межi визначаються ввд-повiдно до проектiв створення територш та об'-екив природно-заповiдного фонду. 1снуе судова практика застосування цiеТ норми права.
Так, 2010 р. до кримшальноТ вщповвдальност було притягнуто С. за ч. 1 ст. 248 Кримшального кодексу УкраТни [4] «Незаконне полювання». Ввдпо-вiдно до чинного законодавства за порушення правил полювання винна особа може бути притягнута до адмшютративноТ чи кримшальноТ вщповвдальностп До кримшальноТ вщповщальност така особа може бути притягнута лише за порушення правил полювання, яы передбачеш ст. 248 Кримшального кодексу. Зокрема, вщповщно до ч. 1 щеТ статт передбачена кримiнальна вщповвдаль-шсть за незаконне полювання в заповедниках або iнших територiях та об'-ек-тах природно-заповiдного фонду. Отже, в такому випадку обвинувачення мае надати докази того, що браконьерсью дГТ вчинеш в межах природно-заповiдного фонду. Шд час розгляду кримiнальноТ справи судом встановлено, що 27 серпня 2010 р. на ввдсташ 200 м вщ с. Суха Гомольша ЗмГТвського району ХаркiвськоТ областi на рiчцi Гомiльшанка, на територГТ господарськоТ зони нацiонального природного парку «Гомшьшансю лiси», С. знайшов стежки диких тварин та поставив саморобний капкан з металевого тросу. Наступного дня до капкану потрапила самка дикого кабана, яку С., що не мав дозволу на полювання, незаконно добув. У судовому засщанш захист наполягав на тому, що межi НПП «Гомшьшансью люи» не встановлеш в натур^ тому формально не можна довести, що порушення правил полювання було вчинене на його територГТ.
Ввдповвдно до ч. 3 ст. 21 Закону УкраТни «Про природно-заповвдний фонд УкраТни» зонування територГТ нащонального природного парку, рекреацшна та шша дiяльнiсть на його територГТ провадяться ввдповвдно до Проекту оргашзацп територГТ нащонального природного парку, охорони, вщтворення та рекреацшного використання його природних комплек^в i об'-ектiв, що затверджуеться центральним органом виконавчоТ влади у галузi охорони навколишнього середовища. Ввдповвдно до ч. 4 ст. 7 цього Закону до встановлення меж територш та об'-екив природно-заповвдного фонду в натурi Тх межi визначаються вiдповiдно до проектiв створення територш та об'-екив природно-заповiдного фонду. На ввдмшу вiд проекту оргашзацп територГТ, розроблення проекту створення нащонального природного парку не потребуе великих затрат часу. Проект створення виконуе роль обгрунтування засну-вання парку та разом з шшими документами подаеться органу влади, до повноважень якого входить прийняття ршення про його заснування.
У ршенш суду серед доказiв вини С. зазначено проект функщонального зонування нащонального природного парку «Гомшьшансьы лки», вщповщно до якого мюце, в якому С. незаконно добув самку дикого кабана, ввднесено до територГТ господарськоТ зони нащонального природного парку «Гомшьшансьы люи». При цьому маеться на увазi саме проект створення, оскшьки на момент вчинення злочину проект оргашзацп територГТ ще не було розроблено. Саме завдяки цьому документу було доведено вину С. у вчиненш злочину, передба-ченого ч. 1 ст. 248 Кримшального кодексу [5].
Як уже було сказано, первкна редакщя Закону Укра! ни «Про природ-но-заповiдний фонд» не мютила норми, що була застосована судом у крим^ нальнш справi. Бiльш того, в нш не було й норми, вщповщно до яко! межi територiй та об'-екив природно-заповiдного фонду встановлюються в натурi вiдповiдно до законодавства. Чи може це означати, що до набрання чинност останньою правовою нормою межi не обов'-язково мали визначатися в натурi вщповщно до законодавства, тобто за проектом землеустрою? На нашу думку, так. Вщповщно до ч. 7 ст. 47 Закону Укра! ни «Про землеустрш» ршення про затвердження проек^в землеустрою щодо оргашзацп i встановлення меж територш природно-заповiдного фонду та iншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреацшного, iсторико-культурного, люогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно е ршенням про встановлення меж таких територш. Проте Закон Укра! ни «Про землеустрш» набув чинност 4 липня 2003 р. (з дня опублжування). А чинна редакщя ст. 47 була прийнята Законом Укра! ни «Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Укра! ни щодо визначення складу, змюту та порядку погодження доку-ментацп iз землеустрою» вiд 2 червня 2015 р. № 497-УШ [6]. Отже, принаймш до набрання чинност Закону Укра! ни «Про внесення змш до Закону Укра! ни «Про природно-заповвдний фонд Укра! ни» вiд 21 сiчня 2010 р. № 1826−6 (тобто до 16 лютого 2010 р. — дати опублжування), якою було визначено порядок встановлення меж, таю межi могли визначатися й шшим способом.
Такий шдхщ мае велике практичне значення, адже, як вщомо, земельна дшянка як об'-ект цившьних прав та обов'-язюв характеризуеться тривалютю iснування в часi. Тому спори щодо цього об'-екта часто виникають iз правовщ-носин, що почалися багато роюв тому.
Найбшьш вiдомим екологiчним земельним скандалом м. Киева е iсторiя ландшафтного заказника мюцевого значення «Жукiв острiв». З 1923 по 1934 рр. на швдень вщ тодiшньо! межi Киева, на заплавних землях Дшпра, юнував один з перших в Укра! ш заповiдникiв, який називався «Конча-Заспа». Улитку 1934 р., разом iз багатьма шшими радянськими заповiдниками, «Конча-Заспу» лж-вiдували. Пiсля цього територiю заплави роздшили пiд сiнокоси мiж чотирма колгоспами Киево-Святошинського району Ки! всько! область У 1957 р. тери-торiя «Конча-Заспа» увiйшла до складу м. Киева [7].
Ршенням Ки! всько! мкько! ради «Про оголошення природних об'-ек-тiв пам'-ятками природи та заказниками мюцевого значення у м. КиевЬ& gt- вiд 2 грудня 1999 р. № 147/649 [8] оголошено ландшафтний заказник мiсцевого значення острiв Жуюв. У додатку до рiшення у формi таблицi було визначено загальну характеристику об'-екив, зокрема, i острова Жукiв. Мiсце роз-ташування: м. Ки! в, острiв Жукiв. Власники i користувачi природних об'-ектiв: люопаркове господарство «Конча-Заспа», колективне с/г шдприемство «Хотiв-ське». Характеристика: в урочишд збереглося виняткове багатство тваринного, рослинного свггу, цiннi нерестилища, незайманi луки. Наступними ршен-нями Ки! всько! мкько! ради було визначено площу заказника — 1794,6 га [9].
У 2001 р. бГля швденно'-Т околищ Киева почався масовий пдронамив у заплавГ Дшпра та будiвництво елiтного малоповерхового житла. У дуже короткий час варткть земельних дГлянок тут стала вищою, нiж на швденному узбережжi Криму. Надзвичайно висока вартГсть маеткiв на сумiжних i3 заказником землях швидко породила бажання забудувати i «Острiв Жуыв» [7].
I влада вiдреагувала на цю суспiльну потребу. Рiшенням КиТвськоТ мГсь-коТ ради «Про питання створення ландшафтного заказника мГсцевого значення «Жуыв острiв» вiд 22 серпня 2007 р. № 162/1996 [10] схвалено Схему меж ландшафтного заказника мГсцевого значення «Жуыв острiв». Ввдповщно до схеми площа заказника — 196 га [11].
Отже, останшм рГшенням площу заказника було зменшено майже вдесятеро. Очевидно, таке рГшення було прийнято не в штересах територiальноТ гро-мади мГста Киева. У лютому 2008 р. заступник прокурора м. Киева звернувся до господарського суду м. Киева з позовною заявою, у якш просив визнати недшсним п. 1 рГшення КиТвськоТ мiськоТ ради № 162/1996 вГд 22 серпня 2007 р. «Про питання створення ландшафтного заказника мГсцевого значення «Жуыв острiв». Справа розглядалась господарськими судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду УкраТни вщ 19 травня 2010 р. у справi № 36/131−21/64 у задоволенш позову вiдмовлено повнiстю [12]. Суд встано-вив, що з норм законодавства УкраТни випливае, що встановлення меж ландшафтного заказника мГсцевого значення «Острiв Жукiв» можливо лише при затвердженш Радою вiдповiдного проекту землеустрою з оргашзацп та встановлення меж. Проте матерiали справи не мГстять доказiв, якi б сввдчили, що Рада затверджувала такий проект [12]. Цим рГшенням було завершено судовий сшр про встановлення меж заказника «Острiв Жукiв» i створено сприятливi умови для знищення унiкальноТ природноТ територГТ.
Чи дшсно межi заказника неможливо було визначити вщповвдно до рiшення КиТвськоТ мГськоТ ради 1999 р. ?
Законом УкраТни «Про природно-заповщний фонд УкраТни» передбачено подання клопотань про створення чи оголошення територш та об'-ектГв при-родно-заповiдного фонду. ВГдповГдно до ч. 2 ст. 51 цього Закону клопотання мае мктити обгрунтування необхщност створення чи оголошення територГТ або об'-екта природно-заповщного фонду певноТ категорГТ, характеристику при-родоохоронноТ, науковоТ, естетичноТ та ГншоТ цГнностГ природних комплексГв та об'-ектiв, що пропонуються для заповщання, вГдомостГ про мiсцезнаходження, розмГри, характер використання, власникiв та користувачiв природних ресур-сГв, а також вщповщний картографiчний матерiал [1]. На практищ складаеться наукове обгрунтування. Шдставою для прийняття рiшення КиТвськоТ мГськоТ ради «Про оголошення природних об'-ектГв пам'-ятками природи та заказниками мГсцевого значення у м. КиевЬ» вГд 2 грудня 1999 р. № 147/649 у частиш ландшафтного заказника «ОстрГв ЖукГв» стало «Наукове обгрунтування необ-хГдностГ оголошення територГТ центральноТ частини колишнього заповГдника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником мГсцевого значення», складене на
бюлопчному факультет Ки! вського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка [13]. Вiдповiдно до цього документа обрис територп, яка пропону-еться пiд заказник, мае досить складну конфпуращю i тому потребуе детального опису. Швшчна межа — швшчний край острова Жуюв на рiвнi будинкiв 92−94 по вул. Набережно-Корчуватськш. Захiдна межа обумовлюеться рiчкою Коник до селища Чапаевка- далi межа визначаеться течiею рiчки Вiта i iде на швдень по межi лiсу, яка збпаеться з земельними дiлянками численних установ вщпочинку, що розмiстилися саме на цш межi. Далi майбутнiй заказник обмежуеться правим берегом оз. Конча, за винятком територп юнуючого локального заказника, до складу якого не ввшшла акваторiя озера Конча, а лише вiдрiзок лiвого берега. Межа заказника правим берегом озера Конча, iз включенням до заказника прилеглих лучно-люових формацш, простягаеться до межi земель, що входять до складу Ки! всько! областi. Ця ж адмшстративна лiнiя визначае й швденний край майбутнього заказника. Схiднi кордони заказника обумовлюються береговою лтею правого берега Дшпра здовж островiв Ольжин та Козачий, до швшчного краю острова Жукiв [13, с. 1].
Отже, межi заказника були визначеш iз точнiстю, достатньою для прий-няття рiшення Ки! вською мюькою радою про надання земельних дшянок пiд забудову.
А от при прийнятт рiшення 2007 р. наукове обгрунтування не складалося.
Господарський суд мюта Киева в рiшеннi вiд 25 листопада 2009 р. у справi № 36/131−21/64 щлком обгрунтовано встановив, що змша меж, категорп та скасування статусу територш та об'-ектв природно-заповвдного фонду проводиться зпдно iз ч. 1 ст. 54 Закону Укра! ни «Про природно-заповiдний фонд Укра! ни» вiдповiдно до статей 51−52 вказаного Закону, тобто на пiдставi нау-кового обгрунтування. Оскаржуваним ршення Ки! вська мiська рада схвалила Схему меж ландшафтного заказника мюцевого значення «Жуюв острiв», роз-роблену комунальним об'-еднанням «Центр мютобудування та архггектури» у складi детального плану територп острова Жуюв.
Вiдповiдно до п. 21 Положення про комунальну оргашзащю виконавчого органу Ки! всько! мiсько! ради (Ки!всько! мiсько! державно! адмiнiстрацГi) оргашзащя «Центр мiстобудування та архiтектури» створена з метою ведення господарсько! дiяльностi та надання платних послуг юридичним, фiзичним особам у сферi мютобудування i архiтектури. Отже, при розробщ детального плану територй острова Жуюв К П «Центр мiстобудування та архггектури» дiяло вiдповiдно до укладеного договору як суб'-ект господарювання, а отже висновок, на пiдставi якого було прийнято оскаржуване ршення, не може вва-жатися науковим обгрунтуванням та таким, що вщповвдае нормам статей 51−53 Закону Укра! ни «Про природно-заповщний фонд Укра! ни».
Суд дiйшов висновку, що ввдповщач зменшив площу заказника без дотри-мання встановленого законодавством порядку створення чи оголошення таких територш та об'-екпв природно-заповiдного фонду [14]. Площа заказника була
встановлена на n^cTaBi дослщжених судом доказiв. Так, в генеральному плаш розвитку м. Киева до 2020 р., затвердженому ршенням КиТвради вщ 28 березня 2002 р. № 370/1804, загальна площа ландшафтного заказника мюцевого значення «Жуюв оcтрiв» зазначена 1794,6 га. Дане шдтверджуеться i вiдповiддю на запит суду № 367 вщ 18 листопада 2009 р. ДП «1нститут генерального плану мюта Киева», вiдповiдно до яко'-Т дiючому Генеральному плану м. Киева ввдпо-вiдaе встановлений розмiр Заказника «Жукiв оcтрiв» — 1794,6 га [14].
На жаль, ршення Господарського суду мюта Киева вщ 25 листопада 2009 р. у cпрaвi № 36/131−21/64 було скасоване судами вищих iнcтaнцiй. Остаточне ршення у цiй cпрaвi було прийнято вказаною вище постановою Вищого господарського суду УкраТни вщ 19 травня 2010 р. Прокуратура оскаржувала i на цей час продовжуе оскаржувати в рiзних судових провадженнях ршення КиТвськоТ мюько'-Т ради, якими було надано земельш дшянки в межах ландшафтного заказника «Оcтрiв Жуыв» приватним особам.
У ршенш Господарського суду м. Киева ввд 30 квiтня 2014 р. у cпрaвi № 910/3725/14 [11] суд наголосив на тому, що единим належним доказом, що шдтверджуе межi заказника «Оcтрiв Жукiв», виходячи з яких можна встановити факт знаходження сшрних земельних дшянок в цих межах, е затверджений проект землеустрою щодо оргашзацп i встановлення меж ландшафтного заказника мкцевого значення «Оcтрiв Жуыв». Також суд встановив, що ршення КиТвськоТ мкько'-Т ради ввд 2 грудня 1999 р. № 147/649 було в частиш заказника «Оcтрiв Жукiв» прийнято без обгрунтованих кло-потань iз кaртогрaфiчним мaтерiaлом, без розробленого проекту створення заказника. Вказаним ршенням не вcтaновленi межi та конкретна площа цього заказника. Прокуратура надавала наукове обгрунтування, проте судом не було дано оцшки цьому доказу.
Ця справа щкава тим, що судом було дуже емно викладено в ршенш шдхщ «немае проекту землеустрою — немае об'-екта». Як встановлено судом, ланд-шафтний заказник мкцевого значення Жукiв Оcтрiв не створено, що виключае знаходження будь-яко'-Т земельно'-Т дiлянки в його межах [11].
Проте, на нашу думку, судом було неправильно застосовано норми Закону УкраТни «Про природно-заповщний фонд УкраТни» (у редакцп, чиннш на момент прийняття ршення про оголошення заказника). Порядок створення й оголошення територш та об'-екпв природно-заповщного фонду визначено Роздшом VII Закону. Статтею 53 визначено порядок прийняття ршень про створення чи оголошення територш, об'-екпв природно-заповвдного фонду та Тх охоронних зон. Ршення про створення природних заповвдниюв, нaцiонaльних природних пaркiв, а також щодо шших територiй та об'-екпв природно-заповвд-ного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом УкраТни. Ршення про оргaнiзaцiю чи оголошення територш та об'-екив природно-запо-вiдного фонду мюцевого значення та встановлення охоронних зон територш та об'-екпв природно-заповщного фонду приймаеться обласними, мicькими (мкт реcпублiкaнcького пiдпорядкувaння) Радами народних депута™.
Порядок ввдведення земельних дшянок природним заповедникам, бюсфер-ним заповiдникам, нацiональним природним паркам, регюнальним ландшаф-тним паркам, а також боташчним садам, дендрологiчним паркам, зоолопчним паркам визначаеться Земельним кодексом Украши.
Заказники, пам'-ятки природи, заповщш урочища, парки-пам'-ятки садово-паркового мистецтва й iншi територiй та об'-екти природно-заповщного фонду, якi створюються без вилучення земельних дшянок, що вони займають, передаються пiд охорону шдприемствам, установам, органiзацiям i громадянам органами Мшктерства охорони навколишнього природного середовища Украши з оформленням охоронного зобов'-язання [1].
Отже, заказники створюються шляхом ix оголошення без вилучення земельних дшянок. Заказники мiсцевого значення оголошуються органами мiсцевого самоврядування.
Вщповщно до п. 1 рiшення Кшвсько1 мiськоi ради вiд 2 грудня 1999 р. № 147/649 оголошено природш об'-екти пам'-ятками природи мкцевого значення згiдно з додатком. Пункт 14 додатку — Ландшафтний заказник мюцевого значення острiв Жуюв.
Таким чином, заказник створено з моменту прийняття ршення про оголошення. Суд вказуе на те, що при прийнятт оспорюваного ршення не було дотримано порядку його прийняття (без обгрунтованих клопотань iз картогра-фiчним матерiалом, без розробленого проекту створення заказника). У той же час вш зазначае, що правомiрнiсть та законшсть цього ршення не можуть бути поставленi шд сумнiв пiд час розгляду дано1 справи. Отже, висновки суду не вщповщають обставинам справи, встановленим судом [11].
Суд не збентежив також той факт, що земельна дшянка, яка була предметом спору, передана ОКЖК «Харчомашiвець» за рахунок частини земель сшь-ськогосподарського товариства з обмеженою вщповвдальшстю Агрокомбшат «Хопвський» — правонаступника колективного сiльськогосподарського шд-приемства «Хотiвське». У додатку до сшрного рiшення Кшвсько1 мiськоi ради 1999 р. визначеш власники i користувачi природних об'-ектiв ландшафтного заказника мюцевого значення — лiсопаркове господарство «Конча-Заспа» та колективне сшьськогосподарське шдприемство «Хотiвське». Державне управ-лiння екологп та природних ресурсiв в м. Киевi видало цим суб'-ектам охоронне зобов'-язання № 4−2-8 вщ 20 грудня 2002 р. [12].
Отже, заказник мкцевого значення створено у встановленому законом порядку. Ршення про його створення визнано судами правомiрним. Шсля його створення землевласникам (землекористувачам) видано охоронне зобов'-язання, як додаткова правова гарания дотримання особливого режиму заказника. I врештЬрешт виявляеться, що заказник не створено, його площу визначити неможливо, а тому будь-яка земельна дшянка не може перебувати в його межах. I ршення про надання земельних дшянок шд забудову за рахунок земель юридично!& quot- особи, яка шдписала охоронне зобов'-язання, також правомiрне.
Постановою Вищого господарського суду УкраТни вщ 7 серпня 2014 р. у цш cпрaвi скасоване рГшення cудiв першо'-Т та aпеляцiйноi шстанцш та направлено на новий розгляд до Господарського суду мкта Киева. РГшенням Господарського суду мГста Киева вiд 25 листопада 2014 р. позов заступника Генерального прокурора УкраТни в штересах держави задоволено [15]. Цжаво, що позов задоволено не з тих шдстав, що земельна дГлянка надана шд забудову у межах заказника, що суперечить режиму заказника. Основною шдставою стали вади правосуб'-ектност вщповщача — житлового кооперативу «Харчомашовець». Ми повшстю погоджуемося з рiшенням суду в цш чacтинi.
Суд також вказав на те, що рГшенням КиТвськоТ мюько'-Т ради № 806/3381 вщ 19 липня 2005 р. регламентовано утриматися до встановлення меж ландшафтного заказника мГсцевого значення оcтрiв Жуюв вiд розгляду вiдведення земельних дГлянок, якi вiдповiдно до рГшення 1999 р. можуть бути включеш до складу заказника. Також суд посилався на охоронш зобов'-язання та висновки оргашв державно'-Т влади щодо погодження проекту землеустрою, в яких указу-валось на розмщення сшрних земельних дГлянок на територГТ заказника.
Таким чином, суд уникае вирГшення проблеми встановлення меж заказника.
На нашу думку, викладене вище дае шдставу для таких можливих спосо6Гв визначення меж територш та об'-ектГв природно-заповщного фонду: 1) наукове обгрунтування. Як було продемонстровано вище, в науковому обгрунтуванш межi об'-екта можуть визначатися досить детально- 2) перелж власниыв (корис-тувaчiв) земельних дГлянок. Визначення у рiшеннi про створення об'-екта пов-ного перелiку власниыв та кориcтувaчiв земельних дГлянок дае можливГсть точно окреслити межi, оскГльки межi цих земельних дГлянок вже визначеш документaцiею Гз землеустрою- 3) мГстобудГвна документацГя.
Переважна бГльшГсть юристГв-практикГв глибоко переконана в тому, що единим способом встановлення меж може бути лише проект землеустрою. Цю думку неофщшно подГляють навГть представники оргашв державно'-Т влади, яю шд час захисту суспГльних ГнтересГв в судГ вимушенГ займати протилежну позищю. Основний аргумент, який наводять на користь ще'-Т позицГТ — без проекту землеустрою шякий суб'-ект не може визначити межГ об'-екта. Отже, не може знати, чи порушуе вш щ межГ, чи ш. На нашу думку, такий шдхщ дуже обмежений i викликаний професшною деформацГею його прибГчникГв.
Розглянемо це на конкретних прикладах. Коли особа приватизуе земельну дГлянку, що може входити у межГ об'-екта природно-заповГдного фонду, розробляеться проект землеустрою, який погоджуеться компетент-ними органами державно'-Т влади. Дшсно, на стада погодження органи влади (зокрема, органи земельних ресурсГв) мають доступ до проекту землеустрою, i на шдставГ проекту дають позитивний чи негативний висновок. Таку ситу-ащю i мають на увазГ бшьшкть юристГв.
Проте можуть бути й шшГ ситуацГТ. ЗвГдки сГльському мисливцю знати про те, що межГ нащонального природного парку встановлюються окре-мим видом проекту землеустрою? БГльше того, вш не мае права доступу до
такого проекту, нав^ь якщо (!) здогадаеться його подивитись. Так само, чи дивитиметься проект землеустрою мкький турист, що безтурботно збирае гриби на територп заповедника? Тут ми бачимо всю абсурдшсть твердження про те, що будь-який суб'-ект може визначити межi об'-екив природно-запо-ввдного фонду лише за проектом землеустрою.
Чи може, щ люди побачать межовi знаки? У нас виникае питання: чи багато межових знаыв ви бачили на мкцевоси? Автор, наприклад, не бачив. Проте на основних проТздах i проходах до у^х об'-екив природно-заповвдного фонду завжди можна побачити шформацшш щити iз короткою текстовою i графiчною характеристикою об'-екта. Саме вони наочно демонструють роз-мiр i межi такого об'-екта.
Звичайно, багато хто не погодиться з нашим шдходом. Адже запропоно-ваш нами способи визначення меж територш та об'-екпв природно-заповiдного фонду не передбачеш законодавством. Але варто враховувати не лише правовi норми, а й принципи земельного права.
Принципи земельного законодавства сформульоваш в ст. 5 Земельного кодексу Украши [16]. З шести принцишв три мають еколопчну спрямовашсть. У юридичнiй лiтературi шдкреслюеться екологiчна спрямованiсть чинного Земельного кодексу Украши [17, с. 8- 18, с. 94−96].
Ввдповвдно до п. д) ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу Украши до принцишв земельного законодавства ввднесено принцип прюритету вимог еколопчно1 безпеки. А. М. Мiрошниченко вважае, що це принцип може бути безпосе-редньо застосований у багатьох випадках, коли земельним законодавством передбачено прийняття тим чи шшим органом дискрецшного ршення. Саме цим принципом слвд керуватися при виршенш питання про надання чи ненадання погодження на проекти землеустрою щодо вщведення земельних дшянок, змши ix цiльового призначення, затвердженнi землевпорядноТ та мiстобудiвноi документацп [19, с. 43].
Окрiм принцишв, що прямо передбачеш законом, юнують ri, що прямо не визначеш в закош. П. Ф. Кулинич вважае, що в земельному правi юнуе принцип прiоритету природоохоронного використання земель [20, с. 48]. У прове-деному науковому дослвдженш автор погоджуеться з таким висновком [21].
Виходячи iз цих принцишв земельного права, нашi пропозицп щлком виправданi. I, що головне, вони вщповвдають концепцй'- сталого розвитку, яка на сьогодш е основною вдеолопею розвитку людства, визнаною Органiзацiею Об'-еднаних Нацш. Адже якщо ми не збережемо природш територй'- сьогоднi, нам шчого буде залишити наступним поколшням.
Висновки. Отже, на наше переконання, основний спо^б визначення меж територш та об'-екив природно-заповiдного фонду — проект землеустрою. Додатковий — проект створення. Але за ix ввдсутноси можуть використо-вуватись й iншi способи, прямо не передбаченi законом, зокрема: наукове обгрунтування, перелш власниыв (користувачiв) земельних дiлянок, мiсто-будiвна документацiя.
Список лггератури:
1. Про природно-заповвдний фонд УкраТни: Закон УкраТни // Ввдом. Верхов. Ради УкраТни. — 1992. — № 34. — Ст. 502.
2. Про землеустрш: Закон УкраТни // Офщшний вкник УкраТни. — 2003. — № 25. -С. 122. — Ст. 1178.
3. Про внесення змш до Закону УкраТни «Про природно-заповвдний фонд УкраТни»: Закон УкраТни вГд 21. 01. 2010 р. № 1826−6 // Ввдом. Верхов. Ради УкраТни. — 2009. — № 11. — Ст. 112-
4. Кримшальний кодекс УкраТни: Закон УкраТни // Ввдом. Верхов. Ради УкраТни. — 2001. -№ 24. — Ст. 131.
5. Справа № 1−161/10, розглянута ЗмГТвським районним судом ХарювськоТ област [Елек-тронний ресурс] // бдиний державний реестр судових ршень. — Режим доступу: Ы±р//геуе81г. court. gov. ua/Review/11 730 960.
6. Про внесення змш до деяких законодавчих акпв УкраТни щодо визначення складу, зм1-сту та порядку погодження документацГТ Гз землеустрою: Закон УкраТни // Голос УкраТни. -2015. — № 113.
7. Жуюв острГв: ВЫпед1я [Електронний ресурс]. — Режим доступу: Ы±р8: //ик^Ыре (^а. org/wiki/Жукiв_острiв.
8. РГшення КиТвськоТ мГськоТ ради ввд 2 грудня 1999 р. № 147/649 «Про оголошення природних об'-еклв пам'-ятками природи та заказниками мГсцевого значення у м. КпевЬ» ввд 2 грудня 1999 р. № 147/649 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //kga. gov. ua/dp. kga. gov. ua/ images/files/5_RKMR147−649. pdf.
9. РГшення КиТвськоТ мГськоТ ради ввд 19 липня 2005 р. № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленоТ зони м. Киева до 2010 р. та концепцГТ формування зелених наса-джень в центральнш частит мкта» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //uazakon. com/big/text246/pg7. htm.
10. РГшення КиТвськоТ мГськоТ ради ввд 22 серпня 2007 р. № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника мГсцевого значення «Жуюв острiв» [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http: //kga. gov. ua/dp. kga. gov. ua/images/files/7_RKMR162−1996. pdf.
11. РГшення Господарського суду м. Киева ввд 30. 04. 2014 р. у справi № 910/3725/14 [Електронний ресурс] // бдиний державний реестр судових ршень. — Режим доступу: http: //reyestr. court. gov. ua/Review/38 579 775.
12. Постанова Вищого господарського суду УкраТни ввд 19 травня 2010 р. № 36 131−21/64 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www. reyestr. court. gov. ua/Review/10 007 063.
13. Наукове обгрунтування необхвдносп оголошення територГТ центральноТ частини колиш-нього заповедника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником мГсцевого значення: поточний арх1 В КиТвського нащонального ушверситету Гмеш Тараса Шевченка.
14. РГшення Господарського суду мГста Киева ввд 25. 11. 2009 р. у справi № 36/131−21/64 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www. reyestr. court. gov. ua/Review/6 891 360.
15. РГшення Господарського суду мкста Киева ввд 25. 11. 2014 р. у справi № 910/3725/14 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //reyestr. court. gov. ua/Review/41 844 807.
16. Земельний кодекс УкраТни: Закон УкраТни // Ввдом. Верхов. Ради УкраТни. — 2002. -№ 3. — Ст. 27.
17. Кулинич П. Ф. Земельний кодекс УкраТни: п'-ять роюв застосування / П. Ф. Кулинич // Земельне право УкраТни. — 2006. — № 8. — С. 3−9.
18. Титова Н. Новий Земельний кодекс УкраТни: еколопзащя його норм / Н. Титова // Пвд-приемництво, господарство г право. — 2002. — № 7. — С. 94−96.
19. Мирошниченко А. М. Земельне право УкраТни: пвдручник / А. М. Мирошниченко. -КиТв: Алерта. — 2009. — 712 с.
20. Кулинич П. Ф. Принцип прюритету сшьськогосподарського використання земель в земельному правГ УкраТни / П. Ф. Кулинич // Право УкраТни. — 2004. — № 8. — С. 45−49.
21. Даниленко Б. В. Сучасний стан еколого-правового регулювання землекористування в УкраТш / Б. В. Данилено // ВГсник Харювського нащонального ушверситету Гмет В. Н. Кара-зша. — 2014. — № 919. — С. 119−124.

Danylenko B. V., Phd, Ukraine, Kharkiv, e-mail: danilenko1@ukr. net
The problem of defining the limits of protected areas in ukraine regarding to the sustainable land management
Problem setting. Nowadays all over the world new protected areas are being created. In Ukraine this process is developed within European programs. During the years of independence many new protected areas were created. Large amount of them were included in so called Ukrainian ecological network that ought to be built in 2015. This network is connected with the European ecological network. The governmental reports show high level of the execution of the programs of developing of the protected areas. But in reality we can see that many of new protected areas do not have the determined limits. This results in dangerous human occupation of such lands. Businessmen understand that occupation will be impossible soon. And they think that such protected areas are proclaimed but yet not really exist. And most of Ukrainian courts agree with this.
Recent research and publications analyses. Research of management of protected areas through legal means in Ukraine was made by many Ukrainian scientists (V.I. Andreytsev, A.P. Hetman, M.V. Shulga, P.F. Kulynich, A.M. Myroshnychenko and others). At the same time the scientists have not paid enough attention to the problem of defining the limits of protected areas which is now really a great legal problem in Ukraine.
Paper objective is the legal problem of defining the limits of protected areas in Ukraine regarding to the sustainable land management.
Paper main body. Generally, protected areas are understood to be those in which human occupation or at least the exploitation of resources is limited. The definition that has been widely accepted across regional and global frameworks has been provided by the International Union for Conservation of Nature (IUCN) in its categorization guidelines for protected areas. The definition is as follows: & quot-A clearly defined geographical space, recognized, dedicated and managed, through legal or other effective means, to achieve the long-term conservation of nature with associated ecosystem services and cultural values. "-
In Ukraine all protected areas consist of a «fund». Its name can be translated into English like «natural reserved fund». It includes areas of national and regional value. Protected areas are divided into categories. The most widespread are: nature reserve (most protected), national park, zakaznik (a type of protected area in Ukraine and some other former Soviet republics that meets World Conservation Union'-s (IUCN) category III, or more frequently category VI criteria).
In Ukraine there are two types of land planning: 1) land management- 2) planning of development of territories which includes city planning. The limits of each land lot are determined by special documentation within the system of land management. The main type of documentation is the project of land management. This document is also made for protected area as a separate geographical space.
According to the law the limits of each protected area are determined by the project. But very often we face the situation when there is no such project. The reasons are different. One of them is that many people are not interested in creation of a new protected area.
The amendments to the law & quot-About natural reserved fund of Ukraine& quot- made in 2010 give the solution of this problem. Before the land management project is contained the limits are determined by project of creation of protected area. This document is contained before the proclamation of protected area.
But lawyers often face the situation that appeared before 2010. Most of them think that the only evidence of existence of protected area is the land management project. They are so fascinated with this thing that many of them still even do not know about the project of creation of protected area. The author disagrees with them.
On the basis of analysis of laws of Ukraine and many other court rulings he offers several new ways of definition of the limits of protected areas.
Conclusions of the research. The main way to define the limits of protected areas is to make the project of land management. The additional way is to make the project of creation of protected area. If these documents do not exist other ways would be used: scientific justification, list of landowners, city planning documentation.
Key words: protected areas, definition of limits, project, court, sustainable land management.
Hadiuwna do pedKomzii 22. 09. 2015 p.
134
©aHUMeHKo E. B., 2015

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой