Экономическая сущность устойчивого развития промышленности Украины

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УДК 330. 341. 1:338. 45(477)
Катерина Олександрiвна Горячева
Донецький нацюнальний yнiвepcитeт
ЕКОНОМ1ЧНА СУТН1СТЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТ1 УКРАIНИ
На cьогоднiшнiй день пpоблeми стало-го pозвиткy поciдають yce бiльшe мicцe в макpоeкономiчних доcлiджeннях як заpyбiж-них, так i вгтчизняних yчeних. Це обумовле-но, в пepшy чepгy, нeобхiднicтю збiльшeння обcягiв виpоблeних людством cпоживчих благ для задоволення бeзпepepвно зpоcта-ючих потpeб. Але зменшення невщновлюва-них pecypciв змyшye людство впpоваджyвати методи збepeжeння та заощадження. Розyмна доcтатнicть, а не безкшечна гонитва за мак-cимальнимибутком cтановить ефект еко-номiчноi та шщально1'- коpиcноcтi.
Сьогоднi icнye необхщшсть забезпе-чення cталого pозвиткy пpомиcловоcтi У^а-ши за пpинципами ефективност!, пpогpecив-ноcтi, eкономiчноcтi та ште^^ноеи. Укpаi-на, щоб yвiйти в коло eкономiчно pозвинyтих кpаiн, обов'-язково мае вщстежувати пepeбiг глобальнихоцешв, ypаховyючи ix оcновнi тeндeнцii iи фоpмyваннi влаcноi ^омте-лово1'- полiтики. У той чаc як ^ов^цт кpаiни cвiтy, шиpоко викоpиcтовyючи можливоcтi доcягнeння cталого pозвиткy економши, фо-pмyють поcтiндycтpiальнe cycпiльcтво,о-миcловicть Укpаiни базyeтьcя пepeважно на тpадицiйниx тexнологiяx, започаткованих ще на pаннix cтадiяx iндycтpiалiзацii. Разом з тим потужний потенщал вiтчизняноiомж-ловоcтi надае Укpаiнi значних конкypeнтниx пepeваг на cвiтовомy pинкy та е пepeдyмо-вою забезпечення ii cталого eкономiчного pозвиткy на довгоcтpоковy пepcпeктивy.
Об'-ективна потpeба cталого pозвиткy пpомиcловоcтi Укpаiни викликана вичepпан-ням екстенотвних фактоpiв eкономiчного зpоcтання, низькою адаптивнicтю пад^и-eмcтв пpомиcловоcтi до змши зовнiшнix умов фyнкцiонyвання, що в пiдcyмкyиз-водить до зниження конкypeнтоcпpоможноc-тi дepжави в мiжнаpодномy eкономiчномy пpоcтоpi. Так, У^аша у 2012 p. поciдала 73 мюце в peйтингy 144аш cвiтy за глобаль-ним шдекотм конкypeнтоcпpоможноcтi, що
© К.О.ячева, 2013
cкладаeтьcя з 12 cyбiндeкciв. Це означае по-гipшeння позицiйаши на чотиpи пункти поpiвняно з 2006 p. (69 мюце).
У даний чаc cпоcтepiгаeтьcя бeзпepep-вне збшьшення викидiв шкiдливиx peчовин в атмоcфepy пiдпpиeмcтвами пpомиcловоcтi Укpаiни. Так, у 2012 p. поpiвняно з 2009 p. обcяг викидiв у пpомиcловоcтi cтацiонаpни-ми джepeлами зpic на 34,5% i cклав 199,8 млн т.и цьому велика частина викидiв пpипадаe на пiдпpиeмcтва виpобництва i pозподiлy eлeктpоeнepгii, газу та води. Так, за 2012 p. обcяг викидiв дано1'- cфepи (102,3 млн т) у 22 pази пepeвищyвав аналогiчний показник для добувно1'- пpомиcловоcтi. Oбcяг викидiв у добувнш пpомиcловоcтi зpic на 50,5% у 2012 p. поpiвняно з 2009 p., в обpоб-нш cфepi — на 70,1%, у в^обнищи та pозподiлi eлeктpоeнepгii, газу та води — на 12,5% [21, с. 98]
Частка cyб'-eктiв гоcподаpювання, якi впpоваджyють iнновацii в 2012 p., отлала 16,2%, однак даний показник надзвичайно низький поpiвняно з pозвинyтими кpаiнами, де частка шновацшно активних cyб'-eктiв го-cподаpювання cягаe 70%. Низький piвeнь шновацшно1'- активноcтi в пpомиcловоcтi по-яcнюeтьcя здeбiльшого обмeжeнicтю джepeл фiнанcyвання. Так, оетовним джepeлом фiнанcyвання е вла^ кошти cyб'-eктiв гоото-даpювання — в 2012 p. 1'-х частка отлала 53%.
Негативно позначаeтьcя на piвнi шно-вацiйноi активноcтi в пpомиcловоcтi й не-значний обcяг iнвecтицiй — як вiтчизняниx, так i шоземних. Так, чаcтка кош^в yкpаiнcь-ких iнвecтоpiв у загальному обcязi фшажу-вання iнновацiйноi дiяльноcтi в ^оми^о-воcтi в 2012 p. отлала 0,3%, або 45,4 млнн, що на 11,5 млнн менше, нiж частка кошив iнозeмного iнвecтоpа. Пpичинами цього е пол^ичш змiни, нeпpозоpicтьстеми дep-жавних iнcтитyтiв, коpyпцiя, недоотонале законодавcтво i cyпepeчлива cиcтeма оподат-кування. [21, c. 106].
Аналiз сучасного piBHH розвитку вггчи-зняно! промисловостi призвiв до постановки мети дано! роботи, яка полягае в обгрунту-ванш необхiдностi пошуку принципово но-вих пiдходiв до природокористування та ви-рiшення соцiально-економiчних проблем, що стане можливим шляхом переходу Укра! ни до «сталого» або всебiчно збалансованого розвитку.
Питання сталого розвитку розглядають безлiч вiтчизняних i зарубiжних авторiв. У першу чергу необхщно вiдзначити В. Ве-надського [2] та С. Подолинського [17] як засновниюв пошуку гармоншного, сталого розвитку свггово! спiльноти. Вагомий внесок у дану сферу зробили С. Кузнец [13], Й. Шумпетер [27], М. Кондратьев [10] (роз-робка моделей довгостроково! рiвноваги), Е. Денiсон [6] та Р. Солоу [20] (дослщження впливу на економiчне зростання таких фак-торiв, як суспiльство та навколишне середо-вище), Т. Тернер [22] (видшення слабко! i сильно! стал осп), Г. Дейлi [5] (створення економiчно! теори сталого розвитку), а також таю вггчизняш вченi, як В. Герасимчук [3], О. Раевнева [18], Б. Данилишин [4], О. Ефремов [7], В. Трегобчук та росшсью — О. Зет-кша [8] i О. Кузнецов [14]. Аналiз праць нау-ковщв у цiй сферi свiдчить, що, незважаючи на! х високу наукову i практичну цiннiсть, iснуе потреба в системному та комплексному вивченш проблем сталого розвитку нацюна-льно! промисловостi та розробцi методiв за-безпечення цiе! стiйкостi.
Слiд зазначити, що юнуе принципова вiдмiннiсть мiж поняттями зростання та розвитку. Зростання передбачае збшьшення за кшькюними параметрами, розвиток робить акцент на полшшенш або змiнi якостi. Тож, хоча юнують межi зростання, не юнуе меж для розвитку, що вщбуваеться на сталш основа
Економiчне зростання та економiчний розвиток взаемно обумовлюють один одного: економiчне зростання в еволюцiйний перiод може бути значною силою, що приводить нацюнальну економiку до стрибка в розвитку. Однак економiчне зростання саме по собi ще не може забезпечити виршення рiзно-манiтних сощальних i економiчних проблем, що постають перед нацiональною економь
кою. З цих позицш економiчне зростання е лише одшею з цiлей економiчного розвитку.
Розрiзняють безлiч видiв економiчного розвитку. Так, за типами факторiв розвитку можна видiлити iнтенсивний i екстенсивний розвиток. Переважно якiснi змши системи обумовлюють !! iнтенсивний розвиток. Пере-важаючi кiлькiснi змiни означають екстенсивний розвиток. Крiм цього, важливо врахо-вувати спрямованiсть якюних змiн системи. Постiйне вдосконалення характеристик сис-теми обумовлюе !! прогресивний розвиток, а деградащя, спрощення властивостей — регре-сивний. В економiчнiй сферi це пов'-язано з динамiкою темтв зростання: у разi приско-рення зростання отримують прогресивний, а в разi уповiльнення i зниження темтв зрос-тання — регресивний тип.
За стввщношенням мiж факторами розвитку розрiзняють збалансований i незба-лансований розвиток. Провiдна роль струк-турних змiн пояснюе наявнiсть збалансованого розвитку. Стосовно до економiчно! сис-теми збалансований розвиток означае наяв-нють певних закономiрностей у формуванш спiввiдношення факторiв. Незбалансований розвиток не мютить таких закономiрностей, що е результатом вщсутносп координацi! та послщовносп дiй управляючо! системи.
Стутнь вiдкритостi системи також впливае на тип !! розвитку. Вiдносно закрита система може розвиватися бшьшою части-ною за рахунок внутрiшнiх джерел, тодi та-кий розвиток е ендогенним. Для тдприемст-ва ендогенний розвиток означае оптимiзацiю використання внутршшх резервiв (полiп-шення оргструктури, оргашзацп виробничо! дiяльностi, пiдвищення продуктивностi пращ тощо), а екзогенний розвиток здшснюеться за рахунок зовнiшнiх джерел (змша кон'-юнк-тури ринку, приплив швестицш, поява нових ринкiв збуту i т.д.) [19, с. 7].
У даний час окремо видшяють сталий розвиток, який iз простого виду економiчно-го розвитку перетворився на найперспектив-нiшу iдеологiю ХХ1 ст. Термш «сталий розвиток» е офщшним укра! нським вiдповiдни-ком англшського термiна «sustainable development», до^вний переклад якого з ураху-ванням контексту може бути «життездатний розвиток», а за змiстом — «самотдтримува-
ний розвиток», школи цей термiн тлумачать як всебiчно збалансований розвиток. Теорiя сталого розвитку е альтернативою парадигмi економiчного зростання, яка iгноруе еколоп-чну небезпеку вiд розвитку за екстенсивною моделлю.
1снуе багато трактувань поняття «ста-лий розвиток». В основному вони являють собою варiацi! його класичного визначення, наданого на Конференци ООН з навколиш-нього середовища i розвитку, що проходила в 1992 р. у Рю-де-Жанейро, згiдно з яким ста-лий розвиток означае такий розвиток, який, забезпечуючи потреби тепершнього поко-лшня, в той же час не позбавляе майбутшх поколiннь можливостi задовольняти власш життево необхiднi потреби. Нова стратепя розвитку цивiлiзацi! виходить не з прюри-тетiв сьогодення, а робить спробу поставити тепершне i майбутне поколiння на одну схо-динку, прирiвняти! х за можливостями задо-волення життевих потреб.
Б. Данилишин дае визначення сталому розвитку як вщносинам у суспшьному виро-бництвi, завдяки яким досягаються оптима-льнi пропорцi! нормалiзацi! якiсного стану середовища, економiчного зростання i зростання духовних i матерiальних потреб людей [4, с. 57].
А. Фшшченко розглядае сталий розвиток як баланс та штегращю мiж економiчни-ми, еколопчними i соцiальними потребами людства, з одного боку, i здатнiстю земних ресуршв i екосистеми задовольнити нишшш та й майбутнi потреби — з шшого [24, с. 315].
З позицп Л. Корнейчука сталий розви-ток — це розвиток без виходу ресурсопотоку за межi регенеративних i поглинаючих мож-ливостей навколишнього середовища. Його метою е достатне, а не максимальне багатст-во на душу населення [11].
Т. Шовгенов трактуе сталий розвиток як здатнють соцiально-економiчно! системи ефективно використовувати автономно видо-змiнюванi ресурси свого розвитку, безперерв-но нарощувати показники свое! позитивно! змши, не збiльшуючи або мiнiмiзуючи витра-ти базових, невщновлювальних ресурсiв [26].
З. Коробкова вщзначае, що по сутi сталий розвиток — це новий тип суспшьного розвитку, при якому досягнення стабшьного соцiально-економiчного стану в кра! ш, скла-
даючи мету розвитку, в той же час мае ство-рювати надiйнi передумови сталого розвитку в довгостроковому майбутньому [12].
Таким чином, у короткостроковш пер-спективi метою сталого розвитку Укра! ни мае бути подолання економiчно! та структурно! кризи, що розгорнулась у перюд переходу до ринково! економши та демократичного гро-мадянського суспшьства. У довгостроковiй перспективi акценти розвитку будуть змщу-ватися з економiчних на еколого-соцiальнi та з матерiальних на духовно-моральнi й шфор-мацшш фактори. У цьому контекстi спро-можнiсть пiдприемств знайти адекватний баланс мiж отриманням прибутку, збереженням довкшля та соцiальною справедливiстю буде одним iз вирiшальних чинникiв для устшно-го переходу до сталого розвитку.
Сталий розвиток об'-еднуе три основш точки зору: економiчну (economic), сощальну (social) i екологiчну (enviroment). Економiч-ний пiдхiд полягае в оптимальному викорис-таннi обмежених ресуршв та застосуваннi природо-, енерго- i матерiалозберiгаючих технологiй для створення потоку сукупного доходу, який би забезпечував, принаймш, збереження (не зменшення) сукупного кат-талузичного, природного, або людсько-го), з використанням якого цей сукупний до-хщ створюеться.
З точки зору екологи, сталий розвиток мае забезпечити цшстсть бюлопчних i фь зичних природних систем, !х життездаттсть, вiд чого залежить глобальна стабшьтсть усi-е! бiосфери. Деградацiя природних ресурав, забруднення навколишнього середовища i втрата бiологiчного розма! ття скорочують здаттсть екологiчних систем до самовщнов-лення.
Соцiальна складова орiентована на людський розвиток, збереження стабшьносп суспшьних i культурних систем, на зменшення кшькосп конфлiктiв у сусшльсга. Важливе значення для забезпечення цих умов мае справедливий розподiл благ мiж людьми (зменшення так званого GINI-шдек-су), плюралiзм думок i толерантнiсть у сто-сунках мiж ними, збереження культурного капiталу i його розма! ття, насамперед спад-щини недомшуючих культур.
Перетинання цих сфер утворюе чотири новi складовi:
терпимють (bearable) — гармоншний розвиток сустльства i навколишнього сере-довища-
справедливють (equitable) — гармонш-ний розвиток сустльства та економши-
життeздатнiсть (viable) — гармоншний розвиток навколишнього середовища та еко-номши-
— охорона здоров'-я-
— контроль за змшою ктмату-
— збереження бiорiзно матття

одночасний розвиток всiх трьох еле-ментiв, який е сталим розвитком (sustainable development).
Узагальнення вищезазначених поло-жень дозволило iнтегрувати елементи i пока-зники сталого розвитку в систему сталого розвитку (рис. 1).
Сустльство
Стшкють
Терпимiсть Справедливють
Навколишне)
Житте--здатнють
…Л…
— зайнятють населення-
— справедливий розподш
доходiв-
— безпечнi умови пращ
Економжа
середовище
¦ еколопчно чисте виробництво- альтернативт джерела енергп- ефективне використання ресуршв- провiднi очиснi мехатзми
Рис. 1. Система сталого розвитку
Отже, взаeмодiя суспiльства з еколо-пчною складовою зумовлюе необхiднiсть контролю за змшами у навколишньому сере-довищ^ збереження однакових прав сьогод-шшшх i майбутнiх поколiнь на використання природних ресуршв. Зв'-язок суспiльства та економши потребуе забезпечення належних умов пращ, досягнення справедливосп при розподш матерiальних благ мiж людьми й надання цшеспрямовано! допомоги бiдним верствам сустльства. I, нареши, взаемо-зв'-язок навколишнього середовища з еконо-мшою потребуе досягнення екологiчно чистого виробництва, зменшення техногенних впливiв на довкiлля. Вирiшення цих зав-дань — найголовтший виклик сьогодення для нащональних урядiв, авторитетних мiжнаро-дних органiзацiй та всiх прогресивних людей свггу.
Однак сталий розвиток краши, зокрема И промисловостi, неможливий без стшко! роботи пiдприемств та оргатзацш, що дiють у нш Дослiдження економiчних процесiв на
рiвнi промислових пiдприемств, основно! ланки нащонально! економiки, мае ключове значення. Досягнення устху на певний момент часу зовшм не е гаранпею стабiльностi та процвiтання пiдприемства в майбутньому. Ця теза знаходить не тшьки теоретичне, але й емтричне пiдтвердження. Так, Дж. Гарае-дап навiв багато прикладiв всесвiтньо вщо-мих компанiй (Ford Motors, IBM, Texas Instruments тощо), устх яких став передумо-вою виникнення подальших складнощiв, i такий факт: до столггтя ювiлею iндексу Доу-Джонса дожило лише одне тдприемство, яке було спочатку включено до вщповщного пе-релiку пiдприемств. Редакщя авторитетного бiзнес-видання Forbes, а згодом Р. Фостер та С. Каплан наводили такий факт: зi 100 най-кращих пiдприемств США на 1917 р. протя-гом наступних 70 роюв бiльш нiж половина (61 тдприемство) збанкрутша або повнютю втратила самостiйнiсть унаслiдок операцiй злиття/поглинання, причому тiльки двi ком-пани зi 100 найкращих на 1917 р. протягом
наступних 70 роюв працювали з рентабельною, яка була вищою за середньоринкову. Всесвггньо вiдомi гуру бiзнесу (Т. Пiтерс, М. Портер, М. Хаммер та Дж. Чампi), аналь зуючи тенденци, кон'-юнктуру ринку, досвщ успiшних компанiй та прогнозуючи розви-ток, одностайнi у сво1х висновках: щоб ви-живати та процвггати, необхiдно змшювати-ся та розвиватися [16, с. 50].
У цьому випадку прибуток не е вже кшцевою метою (тдприемство може бути збитковим, але не бути банкрутом i продов-жувати дiяти на ринку), на яку мае орiен-туватися управлшська дiяльнiсть промисло-вого тдприемства. Вона е однiею з економiч-них цiлей i виконуе важливу функщю — ви-ступае засобом досягнення вше! системи цшей.
Н. Цопа та Е. Некрасова сталий розви-ток промислового тдприемства пов'-язують iз розробкою таких управлшських рiшень, якi здатнi сформувати фундамент для довготри-валого функцюнування тдприемства [15- 25].
Б. Бачевський вважае, що сталий роз-виток промислового тдприемства — це суку-пнють кiлькiсних i якiсних змiн, яю вщбува-ються на пiдприемствi та обумовлюють по-силення або поновлення його властивосп до довготривалого розвитку (потенщалу розви-тку) з урахуванням впливу зовнiшнього се-редовища господарювання [1, с. 32].
Щцсумовуючи подаш визначення, сформулюемо поняття сталого розвитку промисловостi як процесу цшеспрямованих змiн в економiчнiй, соцiальнiй, еколопчнш сферах дiяльностi промислових пiдприемств, яю приводять до полiпшення фшансово-економiчного стану вше! нащонально! промисловосп та пiдвищення И конкуренто-спроможносп.
На перший погляд, у формувант бюджету сталого розвитку привабливим вигля-дае використання власних кошпв пщприемс-тва — нерозподiленого прибутку, резервiв та внутрiшнiх фондiв, адже в цьому випадку тдприемство не залежить вщ зовтштх джерел кошпв, а доступ до коштiв е простим. Але водночас власним коштам у формувант бюджету розвитку тдприемства влас-тивi й суттевi обмеження. Для бiльшостi на-вiть успiшно працюючих пiдприемств ма-
лоймовiрна наявнiсть тако! кiлькостi вшьних грошей, що не використовуються в обслуго-вуваннi поточних операцiй i можуть бути використат для фiнансування розвитку в необхщному обсязi. Менш явним, але сутте-вим обмеженням власних кошпв у форму-ваннi бюджету розвитку тдприемства е шю-зорнють !х безкоштовностi. При використан-ш власних коштiв аксiоматично приймаеться, що! х вартiсть в обслуговуваннi програми розвитку дорiвнюе 0, мiж тим як вона дорiв-нюе рентабельности сукупного капiталу. При нульовiй вартосп власних коштiв рентабель-нiсть програми розвитку може виявитися за-вищеною. За умови високо! рентабельностi власного катталу бiльш доцiльним може бути його спрямування на фшансування вирь шення поточних завдань, а на фшансування програми розвитку тдприемства — використання залучених кошпв. У кожному конкретному випадку висновок про доцшьнють використання власних або залучених кошпв для фшансування програми розвитку тдприемства мае бути зроблений з урахуванням вшьних кошпв на пщприемсга, рентабельносп сукупного катталу тдприемства, рiвня лшвщносп та фшансово! автономи тдприемства, можливосп та досвiду використання залучених кошпв тощо. Пiдставою для такого висновку можуть стати результати порiв-няння ефективносп програми розвитку з вар-тютю залученого катталу або рентабельню-тю власного катталу, який буде вщволшати-ся вщ фiнансування програми.
Усе ж таки в бшьшосп випадкiв рин-ковi умови господарювання породжують об'-ективну необхщнють використання про-мисловими тдприемствами для забезпечення сталого розвитку позикових фшансових ре-сурсiв разом iз власними коштами, якi е в! х розпорядженнi. Однiею з форм цих позикових ресурсiв е кредит. З урахуванням цього постае необхщнють формулювання поняття кредитного мехатзму забезпечення сталого розвитку промисловосп. Отже, кредитний мехатзм забезпечення сталого розвитку промисловосп — це сукупнiсть принцитв, органiзацiйних форм, методiв i правил кре-дитування, за допомогою яких стае можли-вим досягнення гармоншного, всебiчно зба-лансованого розвитку промислових пщпри-
емств, з метою тдвищення конкурентоспро-можносп та ефективностi! х функцiонування.
В умовах економiчноl нестабiльностi одним iз найважливiших завдань е ефективне управлшня сталим розвитком i його штегра-цiя в дiючi системи менеджменту тдприем-ства.
Видiляють чотири основних тдходи до управлiння пiдприемством:
1) ситуацшний — концентруеться на тому, що придатнiсть рiзних методiв управлшня визначаеться ситуащею. Оскiльки юнуе безлiч факторiв як у самш оргатзацп, так i в навколишньому середовищi, не iснуе единого «кращого» способу керувати органiзацiею. Найефективтшим методом у конкретнiй си-туацп е той, що найбiльше вщповщае данiй ситуацп-
2) системний — розглядае оргатзащю як сукупнiсть взаемозалежних елеменив, таких як люди, структура, задачi й технологiя, яю орiентованi на досягнення рiзних цшей в умовах мiнливого зовнiшнього середовища-
3) функцiональний — базуеться на iе-рархiчнiй органiзацiйнiй структурi тдприем-ства, де керування здiйснюеться шляхом управлшня оргашзацшними одиницями (тд-роздшами, вiддiлами, цехами i т.д.), а взае-модiя органiзацiйних одиниць вщбуваеться через роботу посадових осiб (керiвникiв вщ-дiлiв, начальникiв, менеджерiв). Основною щеею функцiонального пiдходу до управлшня е закршлення за певними елементами системи функцш, яю вона виконуе незалежно вiд шших одиниць структури i взаемодiе з ними через розподш працi й обмш матерь альними продуктами. Управлшня тдприемс-твом реалiзуеться за допомогою наказiв, роз-поряджень, дозволiв, яю «ходять» вертикально вiдповiдно до закршлено! iерархil-
4) процесний. Управлшня розглядаеть-ся як процес, тому що робота з досягнення цшей за допомогою шших — це не якась одноразова дiя, а серiя безперервних взаемопо-в'-язаних дiй. Процесний шдхщ до управлш-ня, який у захщнш системi менеджменту сьо-годш домiнуе, розглядае пiдприемство як мережу, сукупнють бiзнес-процесiв, що створюють цшнють для клiента. Бiзнес-процеси — мехашзм об'-еднання ресурсiв тд-приемства на вСх етапах з метою створення
продукцп, яка задовольняе потреби спожива-ча i забезпечуе досягнення цшей самого тд-приемства. Порiвняно з функцiональним тд-ходом, який подшив усе тдприемство на шдроздши, що вiдповiдають за певну функцш, процесний шдхщ об'-еднуе дат функцп на пiдставi поняття «створення цшносп для клiента». Тобто тдприемство i пiдроздiли, якi в ньому юнують, групуються вiдповiдно до функцш, яю вони виконують у рамках створення цшносп для споживача.
У сучасних умовах найбiльш ефектив-ним е процесний шдхщ до управлшня або управлшня процесами. На ньому засноване й управлшня сталим розвитком тдприемства, яке можна визначити як сукупнють послщо-вних дш, спрямованих на досягнення постав-лених цшей сталого розвитку тдприемства. Результатом узагальнення мiжнародного i нацюнального досвiду в цш галузi стали принципи та методолопя забезпечення сталого розвитку тдприемств. Стандарти в га-лузi сталого розвитку дiють у рiзних крашах свiту: Великобритании Канадi, Франци, Япо-нп, США та iн. У багатьох iз цих кра! н проводиться добровiльна сертифiкацiя на вщпо-вiднiсть стандартам у сферi сталого розвитку, для чого створеш вiдповiднi органи iз сертифкацп.
Першим стандартом Мiжнародноl оргатзацп iз стандартизацп став проект стандарту КО 20 121 «Забезпечення стшкосн при управлшш подiями». Проект стандарту мю-тить основу, необхiдну для планування, тд-тримки i тдвищення стшкосп при реалiза-цп запланованих заходiв пiдприемства. Встановленi цiлi у сферi економiки, соцi-ального та навколишнього середовища, а та-кож в шших сферах, спрямоват на забезпечення сталого розвитку, тдприемство може досягти шляхом поетапного або поелемент-ного впровадження загально! культури сталого розвитку (рис. 2).
Методолопя PDCA, розроблена Демш-гом, являе собою найпроснший алгоритм дiй керiвника з управлiння процесом i досягнення його цшей. Цикл «Р1ап — Do — Check -АС» (PDCA): планування (р1ап) — розробiть цiлi та процеси, необхщш для досягнення результатiв вiдповiдно до вимог споживачiв i полiтики оргатзацп- здiйснення (do) — впро-
Економша
Суспшьство
Культура сталого розвитку
Навколишне середовище
BS серi! 8900 Менеджмент управлшня сталим розвитком
ISO серi! 14 000 Екологiчний менеджмент
ISO 26 000
Сощальна вiдповiдальнiсть
ISO серi! 9000 i 10 000, BS серi! 25 999, OHSAS сери 18 000, ISO серп 27 000, МЕК сери 60 300, ISO сери 22 000 та ш.
Рис. 2. Упровадження культуры сталого розвитку
вадьте процеси- перевiрка (check) — постшно контролюйте i вимiрюйте процеси i продук-цiю порiвняно з политикою, цiлями i вимога-ми на продукщю i повiдомляйте про результата- дiя (act) — здшснюйте дi! з постiйного
полшшення показникiв процесiв [ISO 9001: 2008]. Узагальнюючи вищесказане, про-понуеться комплекс дш з управлiння сталим розвитком, який може бути застосований i укра! нськими тдприемствами (рис. 3).
_±_
Дiя. Аналiз з боку вищого керiвництва та зворотний зв'-язок
Рис. 3. Комплекс diu з управлгння сталим розвитком на тдприемствi
Бшьшють вггчизняних промислових пiдприемств не розумдать дшсно! сутностi та значення сталого розвитку. Як приклад наве-демо дослщження компанп McKinsey, в рамках якого було опитано 1946 керiвникiв тдприемств, що представляють широкий спектр галузей i регiонiв. Метою даного дослщження була щентифшацш розумiння бiз-несу концепци сталого розвитку та перспектив и практичного впровадження. Згiдно з його результатами тдприемства все ще не готовi впроваджувати концепцiю сталого розвитку на практищ Так, лише 30% керiвникiв компанiй активно шукають iнвестицiйнi мо-жливостi для втiлення дано1 концепци.
Рiзняться дослiджуванi пiдприемства i сво1м розумiнням сутностi концепци сталого розвитку та визначенням його ролi в загаль-нiй дiяльностi пiдприемства. Близько 20% керiвникiв американських компанiй зiзна-лись, що не знають, що означае сталий роз-виток взагалi. Тi керiвники, яю знають ви-значення, iдентифiкували його по^зному:
45% респондентiв визначили сталий розвиток як управлшня природними ресурсами та вплив на нього (наприклад, викиди парникових газiв, енергозбереження, утиль заци вiдходiв, розробка зелених продуктiв, збереження водних ресурСв тощо) —
34% респондента вважають, що ста-лий розвиток — це державне регулювання (дотримання правил та стандарта i тдтрим-ка етичних норм) —
21% зазначили, що сталий розвиток -це регулювання сощальних питань (напри-клад, умови пращ та стандарти) [9].
Усе це вщбуваеться тому, що спостерь гаеться розрив мiж прийняттям концепци сталого розвитку та И реальним втшенням. Адже концепци затверджуються на загаль-нодержавному рiвнi, а кожна концепщя пот-ребуе чнкого, дiевого механiзму, який про-низуе вс ланки управлiння аж до тдприемства. У зв'-язку з цим потрiбне впровадження конкретних заходiв, за допомогою яких стане можливою реалiзацiя прийнято1 концепци сталого розвитку на вСх рiвнях. Адже стш-кiсть дае багато переваг, наприклад для тдприемства, допомагае змщнити фшансове становище, заощадити кошти та забезпечити збалансовану дiяльнiсть у майбутньому [23].
Таким чином, до найважливших пе-редумов переходу промисловостi Украши до моделi сталого розвитку належать:
застосування в нацюнальнш економiцi новггтх свiтових досягнень науково-техно-логiчного i соцiально-екологiчного прогресу, розширення мiжнародного сшвробггництва у сферi ефективного розв'-язання ресурсо-екологiчних проблем i завдань сталого розвитку, тдвищення його результативносп та ефективностi-
розвиток альтернативних джерел енер-гil- розвиток безвщходного виробництва- стимулювання розвитку виробництв iз гли-бокою та комплексною переробкою сирови-ни-
перехiд вiд витратно1 концепци & quot-очи-щення на кiнцi труби& quot- до штегрованих мето-дiв еколопчного управлiння- розвиток еколо-гiчно чистого виробництва- встановлення жорстких нащональних та регюнальних еко-логiчних стандартiв виробництва та контроль за! х дотриманням-
забезпечення каттального ремонту i модершзацп основних виробничих фондiв природоохоронного призначення- виведення з експлуатацп морально та фiзично застарi-лих технологш, технiки, устаткування-
розвиток виробництва на нових техно-логiчних укладах iз переважною орiентацiею на продукщю кiнцевого споживання- стимулювання випуску продукцп з високим рiвнем додано1 вартостi та розвитку низькозатрат-них виробництв-
залучення власних та iноземних iнвес-тицш для забезпечення розвитку галузей па-ливно-енергетичного комплексу, зокрема енергоефективних та енергозбертаючих тех-нологш-
використання матерiалiв i сировини з меншим утворенням побiчних продуктiв (за-бруднюючих речовин, вiдходiв) — розширення номенклатури товарiв i послуг за рахунок еколопчно чисто1 продукцil та послуг, спря-мованих на полiпшення якосп навколишньо-го середовища-
зниження iмпортоемностi промислово-го виробництва- тдвищення конкуренто-спроможностi промислово! продукцil екс-портно! спрямованостi-
сприяння створенню нових робочих мюць на базi вiдновлення економiчного зро-стання, активiзацil iнвестицiйних процесiв в економщц
розвиток механiзмiв економiчноl защкавленосн роботодавцiв i працiвникiв щодо дотримання вимог охорони пращ, полшшення стану охорони пращ, створення безпечних i нешкщливих умов виробництва, запобiгання виникненню ризикiв втрати здоров'-я i працездатносп на виробництвi.
Отже, для того щоб Украша стала на шлях сталого розвитку промисловосп, в першу чергу, необхщно забезпечити взаемодда держави i промислових пiдприемств, засно-вану на принципах спiвпрацi, координацп дiяльностi та врахування iнтересiв обох сто-рiн. Керiвники пiдприемств повинш бути за-цiкавленi у впровадженш концепцп сталого розвитку в практику шляхом! х шформова-ностi про переваги сталого розвитку, а також через встановлення державних iмперативiв про припинення глобальних викидiв забруд-нюючих речовин i надмiрне використання невщновлюваних природних ресурсiв. А держава, у свою чергу, мае сприяти промис-ловим тдприемствам у вирiшеннi проблем нестачi фшансових ресурсiв, встановлювати пiльговi умови кредитування, тдтримувати iнновацiйну дiяльнiсть, розширяти обсяги державних замовлень.
Сталий розвиток нащонально! промисловосп потребуе залучення великих обсяпв ресурсiв, тому в процесi подальших досль джень актуальними е аналiз можливих дже-рел фшансування сталого розвитку, а також розробка концепцп вдосконалення механiзму забезпечення сталого розвитку промисловос-тi Украши.
Лiтература
1. Бачевський Б. С. Потенщал i розвиток пiдприемства / Б. С. Бачевський, 1.В. За-блодська, О. О. Решетняк. — К.: Центр учбово! лiтератури, 2009. — 400 с.
2. Вернадський В.1. Вибраш працi / В.1. Вернадський. — К.: Наук. думка, 2005. -301 с.
3. Герасимчук В. Г. Управлшський вектор економiчноl складово! сталого розвитку:
Укра! на та свiт / В. Г. Герасимчук // Еконо-мiст. — 2007. — № 9. — С. 7−9.
4. Данилишин Б. М. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных ограничений / Б. М. Данилишин, Л. Б. Шостак. — К.: СОПС Украины НАНУ, 1999. -367 с.
5. Дейлi Г. Поза зростанням. Еконо-мiчна теорiя сталого розвитку / Г. Дейл^ - К.: 1нтелсфера, 2002. — 312 с.
6. Денисон Э. Анализ экономического роста США с 1929 по 1969 / Э. Денисон. -Вашингтон: Институт Брукингса, 1974. -376 с.
7. Ефремов О. Сталий чи гармоншний (з екосистемою) розвиток — чому вщдати перевагу? / О. Ефремов // Економша Укра! ни. -2008. — № 2. — С. 85−90.
8. Зеткина О. В. Об управлении устойчивостью предприятия / О. В. Зеткина. — М.: Аудит- ЮНИТИ, 2003. — 134 с.
9. Как компании управляют устойчивостью: McKinsey Global результаты опроса [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http: //www. mckinsey. com
10. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения: избранные труды / под ред. Ю. Яковца, Л. Абалкина. — М.: Экономика, 2002. — 768 с.
11. Корнейчук Л. Экономический рост и устойчивое развитие региональных социально-экономических систем / Л. Корнейчук // Экономика Украины. — 2008. — № 4. -С. 82.
12. Коробкова З. В. Экономический механизм устойчивого развития предприятия в условиях растущей хозяйственной глобализации / З. В. Коробкова // Функционирование предприятий в российской экономике: проблемы и решения: сб. науч. тр. / под ред. В. В. Титова, В. Д. Марковой. — Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, 2006. — С. 57−68.
13. Кузнец С. Население, капитал и экономический рост / С. Кузнец. — Нью-Йорк: Нортон, 1973. — 352 с.
14. Кузнецов О. Л. Устойчивое развитие: научные основы проектирования в системе «природа-общество-человек» / О. Л. Кузнецов, П. Г. Кузнецов, Б. Е. Большаков. — СПб.- М.: Дубна, 2002. — 616 с.
15. Некрасова Е. В. Эффективность развития предприятия в управлении уровнем его
конкурентоспособности / Е. В. Некрасова // Стратегическое планирование на предприятии: сб. докл. Междунар. науч. -практ. конф. Т. 2. — Ижевск: Изд-во ИжГТУ, 2002. -С. 235−238.
16. Погорелов Ю. С. Ощнювання та моделювання розвитку шдприемства: мо-ногр. / Ю. С. Погорелов. — Луганськ: Глобус,
2010. — 512 с.
17. Подолинський С. А. Праця людини i И вщношення до розподiлу енерги / С. А. Подолинський // Вибраш твори- упор., передм. i прим. Л. Я. Корншчук. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 203−283.
18. Раевнева О. В. Управлiння розвит-ком шдприемства: методолопя, мехашз-ми, моделi: моногр. / О. В. Раевнева. — Х.: 1НЖЕК, 2006. — 496 с.
19. Сидорова А. В. Управление на основе импульсов экономического развития: моногр. / А. В. Сидорова, А. В. Анисимова. -Донецк: Ноулидж (донецкое отделение),
2011. — 180 с.
20. Солоу Р. М. Вклад в теорию экономического роста / Р. М. Солоу // Ежеквартальный журнал экономики. — 1956. — № 70. -С. 65−94.
21. Статистичний щорiчник / за ред. О. Г. Осауленка.- К.: ТОВ «Август Трейд», 2012. — 559c.
22. Тернер Р. К. Устойчивое развитие: принципы и практика. Устойчивая экологическая экономика и управление: принципы и практика / Р. К. Тернер. — Лондон: Белхейвен Пресс, 1993. — 390 с.
23. Трегобчук В. М. Концепщя сталого розвитку для Украши / В. М. Трегобчук // Bi-сник НАН Украши. — 2002. — № 2.- С. 58.
24. Фшпченко А. С. Глобальш форми економiчного розвитку: iсторiя i сучасшсть / А. С. Фшпченко. — К.: Знання, 2007. — 670 с.
25. Цопа Н. В. Теоретические аспекты развития промышленных предприятий / Н. В. Цопа // Свропейський вектор економiч-ного розвитку. — 2009. — № 2(7). — С. 177−185.
26. Шовгенов Т. М. Основные аспекты устойчивости региональных социально-экономических систем [Электронный ресурс] / Т. М. Шовгенов // Региональная экономика и управление. — Режим доступа: http: //region. mcnip. ru.
27. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / Й. Шумпетер- предисл. В.С. Ав-тономова. — М.: ЭКСМО, 2007. — 864 с.
Надшшла до редакцИ 13. 11. 2013 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой