Компонентный состав массы тела спортсменок высокой квалификации в тяжелой атлетике

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Физическая культура и спорт


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

муляции БАТ и БАЗ и для аурикулярной диагностики и по методу Фолля «ДиаДЭНС». Руководство по эксплуатации. ООО «РЦ АРТ», Екатеринбург, Россия — 93 с.
Поступила в редакцию 04. 04. 2007 г.
КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД МАСИ ТІЛА СПОРТСМЕНОК ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ У ВАЖКІЙ АТЛЕТИЦІ
Пуцов С. О.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. У статті розглянуті показники компонентного складу маси тіла важкоатлеток високої кваліфікації різних груп вагових категорій. Вивчені особливості співвідношення активної маси тіла та жирового компоненту на окремих частинах тіла спортсменок.
Ключові слова: компонентний склад маси тіла, активна маса тіла, жировий компонент, важкоатлетки високої кваліфікації, групи вагових категорій.
Аннотация. Пуцов С. А. Компонентный состав массы тела спортсменок высокой квалификации в тяжелой атлетике. В статье рассмотрены показатели компонентного состава массы тела тяжелоатлеток высокой квалификации различных групп весовых категорий. Изучены особенности соотношения активной массы тела и жирового компонента на отдельных частях тела спортсменок.
Ключевые слова: компонентный состав массы тела, активная масса тела, жировой компонент, тяжелоатлетки высокой квалификации, группы весовых категорий. Annotation. Putsov S.A. Component composition of mass body of sportswomen of high qualification in heavy athletics. The indices of the body mass component of the highly qualified female-weightlifters of various weight category groups are taking up in the article. The correlation peculiarities of the active body mass and fat component of the separate female-athletes' body region has been studied. Key words: body mass component, active body mass, fat component, highly qualified female-weightlifters, weight category groups.
Вступ.
У важкій атлетиці, як і в інших силових видах спорту, ефективність змагальної діяльності багато в чому залежить від досягнення високого рівня тренованості й функціональної підготовленості спортсменів, що складаються з оптимального співвідношення їхнього м’язового та жирового компонентів, котрі є сприятливими передумовами для реалізації силових можливостей саме тоді, коли заплановано головні змагання річного макроциклу [4, 7, В]. Програма змагань з важкої атлетики передбачає підготовку жінок у різних групах вагових категорій (від 48 до понад 75 кг), тому оцінка стану функціональної підготовленості спортсменок з можливим регулюванням маси тіла у межах певної вагової категорії є однією з головних завдань тренерів у процесі підготовки до змагань.
Деякі фахівці силових видів спорту [б, 7, В, 10] робили спроби встановити модельні характеристики компонентного складу маси тіла для спортсменів високої кваліфікації різних груп вагових категорій, але стосовно жінок таких досліджень було мало. До того ж проблема моделювання показників складу маси тіла важкоатлеток, що характеризує
спрямованість їх тренувального процесу також може вказувати на необхідність переходу спортсменок до чергової вагової категорії [4, 7].
У важкій атлетиці серед чоловіків проблема моделювання показників компонентного складу маси тіла досліджувалась та вивчалась багатьма фахівцями. Авторами [1, 3, 5, 10] визначалися абсолютна маса жирової та м’язової тканини спортсменів за формулою Матейки [10]. Були встановлені відмінності у абсолютних значеннях компонентів маси тіла (м'язова маса, жировий прошарок) між спортсменами різних вагових категорій [5, 12]. Визначено, що найвища маса жирової тканини (8,9 —
12,3%) спостерігається у спортсменів важких вагових категорій. М' язовий та кістковий компоненти виявилися найбільшими у представників легких вагових категорій, тоді як розподіл жирової тканини має зворотну тенденцію.
Розподіл підшкірно-жирового шару у важ-коатлетів-чоловіків також має специфічний характер. По-перше, на всіх ділянках тіла обсяг підшкірно-жирового шару збільшується з підвищенням вагових категоріях- по-друге, найбільший підшкірно-жировий прошарок знаходиться на животі та спині, а найменший — на передпліччях та плечах. Крім того, чим нижча кваліфікація важкоатлетів, тим вищий у них обсяг підшкірно-жирового прошарку [7, 10]. Визначена також динаміка компонентного складу маси тіла важкоатлетів під час завершального періоду підготовки (останні десять днів до змагань), тобто виконання великого обсягу навантаження у ривкових і поштов-хових вправах супроводжувалося зниженням маси жирової тканини (г = - 0,71) і одночасним підвищенням маси м’язової тканини (г = 0,87).
Деякі фахівці [3] намагалися визначити взаємозв'язок між основними параметрами тренувальних навантажень у змагальному мезоциклі та компонентним складом маси тіла спортсменів, які входили до складу збірної команди СРСР. Інші автори [1] вивчали компонентний склад маси тіла та його вплив на рівень функціонального стану важкоатлетів.
Отримані дані використовувалися під час індивідуальної корекції тренувальних навантажень. Наприклад, у разі досягнення позитивних показників компонентного складу маси тіла (жирового та м’язового) і низьких спортивних результатах увага тренерів повинна була в основному спрямовуватись на вдосконалення техніки виконання спеціальних вправ [1, 8, 10].
За останні роки з впровадженням науково-технічного прогресу в спорті вищих досягнень поряд з методикою каліперметрії для визначення компонентного складу маси тіла та подальших розрахунків за формулою Матейки з’явилося багатого комп' ютерних технологій, що дозволяють з більшою точністю досліджувати параметри складу маси тіла, серед яких однією з передових є методика аналізу біоелектричного опору маси тіла спортсменів.
Різниця вимірів у цих методиках полягає у
тому, що за методикою аналізу біоелектричного опору тіла спортсменів визначається не тільки загальна кількість жирової маси, що знаходиться у організмі але й на окремих її частинах одразу ж після виміру на дисплеї приладу. Методика каліперметрії з ручним каліпером та обчисленням за формулою Матей-ки дозволяє отримати тільки кількість підшкірного жирового прошарку без урахування міжм'язової й міжфасціальної жирової тканини та тканини, що знаходиться на внутрішніх органах. Крім того, методика аналізу біоелектричного опору тіла є більш зручною та оперативною, вона не вимагає додаткових обрахунків та дає змогу отримати набагато більшу інформацію щодо функціонального стану спортсменок.
Робота виконана за планом НДР Національного університету фізичного виховання й спорту України.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження — визначити показники компонентного складу маси тіла важкоатлеток високої кваліфікації різних груп вагових категорій.
Методи та організація досліджень. Педагогічне спостереження за тренувальною діяльністю спортсменок, тестування компонентного складу маси тіла за методикою аналізу біоелектричного опору за допомогою ваг-аналізатору ВС-418МА виробництва фірми «Тапіїа» (Італія), методи математичної статистики.
Даний прилад дозволяє отримати: відсоток жирової маси, жирову масу, масу тканин без жиру (активна маса тіла — АМТ), як усього тіла, так і ок-
ремих кінцівок — правої руки, лівої руки, правої ноги, лівої ноги та тулуба.
Було проведено 81 тестування спортсменок високої кваліфікації (МС, МСМК) членів збірної команди України та команд ШВСМ протягом 4 мікро-циклів змагального періоду під час підготовки до офіційних стартів. Тестування проводилися один раз на тиждень за стандартних умов у день відпочинку. З метою аналізу показників всіх спортсменок було поділено за наступними групами вагових категорій: І - 48, 53, 58 кг- ІІ - 63, 69 кг- ІІІ - 75 і понад 75 кг.
Результати досліджень.
Як відомо, у системі комплексного контролю за функціональним станом організму важкоатлетів важливе місце посідає контроль за ваговим режимом. Водночас визначення загальної маси тіла не дозволяє повною мірою з' ясувати за рахунок якого компонента (м ' язового чи жирового) здійснюються зміни у функціональному стані організму спортсменів під час тренувань [8, 11]. Відомо, що під час зростання рівня тренованості важкоатлетів збільшується загальна маса тіла з одночасним підвищенням безжирової маси та зменшенням частки запасного жиру [1, 2, 6, 7].
Аналіз компонентного складу маси тіла важ-коатлеток високої кваліфікації показує, що існують певні особливості залежно від їх маси тіла (табл. 1). Встановлено, що абсолютні значення показників активної маси тіла та жирової маси важкоатлеток збільшуються з підвищенням груп вагових категорій.
Різниця між абсолютними значеннями показників АМТ 1 і 2 груп становить 13,7% (Р & lt- 0,05),
Таблиця 1
Модельні характеристики компонентів складу тіла важкоатлеток високої кваліфікації
Г рупа вагових АМТ Жирова маса
категорій, кг кг % кг %
Перша (48, 53, 58) 44,9- 0,48 84,7- 0,37 8,1- 0,21 15,3- 0,35
Друга (63, 69) X — т 52,0- 0,35 77,4- 0,56 14,9- 0,37 22,6- 0,45
Третя (75, понад 75) 58,7- 0,55 71,7- 0,62 23,4- 1,10 28,3- 0,99
Г рупи вагових категорій
¦ М'-язова маса? Жирова маса
Рис. 1. Співвідношення компонентів складу тіла важкоатлеток високої кваліфікації
між 2 і 3 — 11,4% (Р & lt- 0,05), між 1 і 3 — 23,5% (Р & lt- 0,05). Жирова маса важкоатлеток першої групи є меншою за жирову масу важкоатлеток другої групи на 45,6% (Р & lt- 0,05), третьої відповідно на 65,4% (Р & lt- 0,05). Така суттєва різниця у жировій масі між групами важкоатлеток (майже у 3 рази між першою та третьою групами вагових категорій) пояснюється насамперед тим, що відносна активна маса тіла з підвищенням груп вагових категорій важкоатлеток зменшується, а жирова збільшується (Рис. 1).
На нашу думку, таке співвідношення активної маси тіла та жирової маси відображає специфіку функціонального складу маси тіла важкоатлеток високої кваліфікації різних груп вагових категорій.
Нас також цікавило питання розподілу жирової тканини за частинами тіла спортсменок. При чому у цьому питанні було розглянуто два аспекти: на яких частинах тіла сконцентрована найбільша частка жирової маси тіла, та яке співвідношення АМТ й жирового компоненту на кожній окремій частині тіла спортсменок.
Аналіз розподілу жирової маси за частинами тіла важкоатлеток високої кваліфікації дозволив визначити, відмінності залежно від груп вагових категорій спортсменок (Табл. 2).
Встановлено, що відсоток жирової тканини на верхніх кінцівках та тулубі збільшується з підвищенням груп вагових категорій, а на нижніх кінцівках, навпаки, має тенденцію до зменшення
(Рис. 2).
У важкоатлеток першої групи на тулубі та на нижніх кінцівках знаходиться практично однаковий відсоток жирової маси, а у спортсменок інших груп вагових категорій кількість жирової маси, що розташована на тулубі у середньому на 40% (Р & lt- 0,05) перевищує відповідний показник нижніх кінцівок.
Тобто різниця між першою та другою групами вагових категорій у співвідношенні жирової тканини на нижніх кінцівках та тулубі є вірогідно більшою у середньому 24 — 31% (Р & lt- 0,05), ніж між другою та третьою групами — 2% (Р & gt- 0,05). На нашу думку, така розбіжність у розподілі жирової маси на сегментах тіла між важкоатлетками першої та іншими групами вагових категорій пояснюється тим, що спортсменки першої групи, протягом підготовки до змагань жорстко контролюють компонентний склад маси тіла, з метою досягнення «сухої» м’язової маси, що пов’язано зі специфікою підвищення рівня функціональної підготовленості спортсменів легких вагових категорій у багатьох видах спорту.
Таким чином, нами отримано чітку відмінність у розподілі жирової маси за частинами тіла між важкоатлетками різних груп вагових категорій.
Що ж стосується питання співвідношення активної маси тіла та жирового компоненту на окремих сегментах тіла спортсменок, то тут також існу-
Таблиця 2
Розподіл жирової маси за частинами тіла важкоатлеток високої кваліфікації, %
Група вагових категорій, кг В ерхня кінцівка Нижня кінцівка Тулуб
Перша (4 8, 53, 58) 3, 6 32,1 28,7
Друга (6 3, 69) 4,5 24,7 4 1,6
Третя (75, понад 75) 5,4 24,2 40,7
45 40 35 30 25
%
20 15 10 5 0
Верхні кінцівки Нижні кінцівки Тулуб
? 1 група? 2 група? 3 група
Рис. 2. Розподіл жирової маси тіла за частинами тіла важкоатлеток високої кваліфікації
-р-

1 1
1 1
і -|-


т -І-
1 1 1- 1-
ють певні особливості, зумовлені різною масою тіла спортсменок (табл. 3).
Необхідно зазначити, що найбільшим вміст жирової маси у всіх спортсменок знаходиться на нижніх кінцівках (Рис. 3). На верхніх кінцівках та тулубі він є значно менший — у середньому на 35 -67% (Р & lt- 0,05), однак вірогідної різниці між кількістю жирової маси на верхніх кінцівках та тулубі нами не встановлено (Р & gt- 0,05).
Виявлено, що вміст жирової маси на всіх кінцівках важкоатлеток має тенденцію до збільшення з підвищенням груп вагових категорій. Найбільшу різницю за показниками вмісту жирової маси між групами спортсменок встановлено на тулубі: різниця між 1 і 2 групами становить — 53,6% (Р & lt- 0,05), між 2 і 3 відповідно — 21,8% (Р & lt- 0,05), та між 1 і 3
— 63,7% (Р & lt- 0,05).
Різниця між групами за показниками вмісту жирової маси верхніх кінцівок становить між 1 і 2 групами — 44,3% (Р & lt- 0,05), між 2 і 3 вона найменша
— 24,9% (Р & lt- 0,05), а між 1 і 3 сягає максимальних величин — 58,4% (Р & lt- 0,05).
Найменші відмінності між групами вагових категорій спортсменок за показниками вмісту жирової тканини отримано на нижніх кінцівках. Так різниця між 1 і 2 групами становить — 11,8% (Р & lt-
0,05), між 2 і 3 вона збільшується — 18,1% (Р & lt- 0,05), а між 1 і 3 групами сягає максимальних величин —
27,3% (Р & lt- 0,05). На нашу думку, це пов’язано з тим, що вміст жирової тканини на нижніх кінцівках
важкоатлеток є найбільшим, тому її відносне збільшення між групами є найменшим.
Таким чином, нами отримано чітку відмінність співвідношення АМТ та жирового компоненту за окремими сегментами тіла спортсменок різних груп вагових категорій.
Необхідно зазначити, що, не дивлячись на те, що було встановлено, чіткі тенденції щодо розподілу та співвідношення жирової й активної маси тіла важкоатлеток, нами також отримані індивідуальні показники компонентного складу маси тіла окремих спортсменок, що не співпадають із загаль-ногруповими модельними характеристиками їх функціонального стану.
Так, наприклад, у спортсменки Ш-ль, яка виступає у ваговій категорії 63 кг загальна кількість жирової маси становить лише — 11,9%, що практично у два рази менше за модельний показник для цієї групи. Різниця між модельними характеристиками та індивідуальними показниками спортсменки Ш-ль у вмісті жирової маси на нижніх кінцівках є найбільшою й становить — 59,2%, на тулубі вона зменшується — 38,2%, а на верхніх кінцівках різницями між показниками є найменшою — 30%. Можливо, це є індивідуальною ознакою цієї спортсменки або є наслідком порушення режиму харчування або підготовки в цілому. Також це може свідчити про необхідність переходу цієї спортсменки до наступної вагової категорії.
Інші індивідуальні особливості отримано
Таблиця 3
Модельна характеристика жирової маси на окремій частині тіла важкоатлеток високої кваліфікації, %о
Група вагових категорій, кг Верхня кінцівка Нижня кінцівка Тулуб
Перша (48, 53, 58) X — т 10,9- 0,6 25,8- 0,7 8,5- 0,7
Друга (63, 69) 19,1- 0,4 29,3: 0,7 18,3- 0,4
Третя (75, понад 75) 25,3- 1,0 35,6- 0,8 23,4- 1,1
40 35 30 25% 20 15 10 5 0
Верхня кінцівка Нижня кінцівка Тулуб
? 1 група? 2 група? 3 група
Рис. 3. Вміст жирової маси тіла на кінцівках та тулубі важкоатлеток високої кваліфікації
нн

нн
нн




під час аналізу показників чемпіонки Європи 2006 року важкоатлетки К-ко. Маса тіла цієї спортсменки становить 166 кг, а загальна кількість жирової маси сягає 46%, тобто практично половина загальної ваги цієї спортсменки, що є практично у два рази більше модельного показника для третьої групи вагових категорій. Різниця між модельними характеристиками та індивідуальними показниками спортсменки К-ко у вмісті жирової маси на верхніх кінцівках становить — 49,9%, на тулубі - 47,0%, на нижніх кінцівках різницями між показниками є найменшою — 29,7%.
На наш погляд, такий компонентний склад тіла не є оптимальним й потребує певної корекції з боку тренерів та лікарів збірної команди з метою його сбалансування. Отже не дивлячись на високі темпи зростання спортивної майстерності цієї спортсменки, з метою оптимізації компонентного складу маси тіла та функціонального стану для неї доцільно розробити індивідуальні рекомендації щодо раціону харчування, фармакологічного забезпечення та корекції програми тренувальних навантажень з урахуванням її індивідуальних морфофункціональних особливостей.
Таким чином, контроль функціональної підготовленості важкоатлеток високої кваліфікації повинен відбуватись із урахуванням модельних характеристик компонентного складу маси тіла, а також залежно від індивідуальних особливостей кожної окремої спортсменки.
Висновки:
1. У жінок, які займаються важкою атлеткою ще недостатньо вивчена проблема контролю функціональної підготовленості, що містить дослідження показників компонентного складу маси тіла залежно від груп їх вагових категорій.
2. Встановлено, що величина активної маси тіла (м'язовий та кістковий компоненти, %) є найбільшою у представниць легких вагових категорій, а розподіл жирової тканини має зворотну тенденцію, що співпадає із тенденціями співвідношення компонентного складу тіла у важкоатлетів-чоловіків.
3. Отримано відмінності у розподілі жирової маси на сегментах тіла між важкоатлетками різних груп вагових категорій. Встановлено, що на верхніх кінцівках та тулубі відсоток жирової тканини збільшується з підвищенням груп вагових категорій, а на нижніх кінцівках, навпаки, має тенденцію до зменшення.
4. Виявлено особливості співвідношення активної маси тіла та жирового компоненту на окремих частинах тіла спортсменок. Найбільший вміст жирової маси у всіх спортсменок знаходиться на нижніх кінцівках, а на верхніх кінцівках й тулубі він є меншим у середньому — на 35 — 67% (Р & lt- 0,05).
5. Враховуючи, що такий морфофункціональний показник, як компонентний склад маси тіла важ-коатлеток, має свою динаміку у процесі підго-
товки жінок до головних змагань річного макроциклу, його можна використовувати як контрольний за рівнем функціональної підготовленості спортсменок високої кваліфікації.
Подальші дослідження передбачається
провести в напрямку вивчення інших проблем
підготовки спортсменок високої кваліфікації у
важкій атлетиці.
Література
1. Белина О. Н., Лободаев В. И., Леликов С. И. Врачебно-педагогические наблюдения в современном тяжелоатлетическом спорте // Тяжелая атлетика. Ежегодник 1980. — М.: Физкультура и спорт, 1980. — С. 49−52.
2. Воробьев А. Н. Тяжелоатлетический спорт: Очерки по физиологии спортивной тренировке. — М: Физкультура и спорт, 1977. — 255 с.
3. Гисин М. С., Леликов С. И., Степанова С. В., Васильев М. Б. Некоторые факторы, влияющие на соревновательную надежность высококвалифицированных тяжелоатлетов //Тяжелая атлетика: Ежегодник 1983. — М.: Физкультура и спорт, 1983. — С. 40−43.
4. Дворкин Л. С. Тяжелая атлетика: Учебник для вузов / Л.С. Дворкин- 1-я и 2-я главы — Л. С. Дворкин, А. П. Слободян.
— М.: Советский спорт, 2005. — 600 с.
5. Енилина Т. А. Морфологические особенности тяжелоатлетов различных весовых категорий высших спортивных разрядов: Автореф. дисс… канд. пед. наук /ГЦОЛИФК. — М., 1967. — 24 с.
6. 115. Олешко В. Г., Ященко А. Г., Радзієвський А.Р. та ін. Методичні рекомендації з підготовки збірної команди України з важкої атлетики до Ігор XXVII Олімпіади. — К.: ДНДІФКС, 1999.- 36 с.
7. Олешко В. Г. Моделювання процесу підготовки та відбір спортсменів у силових видах спорту: Монографія. — К.: Вид. «ДМП Полімед», 2005. — 250 с.
8. Пуцов О.І. Система відбору важкоатлетів з урахуванням модельних характеристик: Автореф. дис… канд. наук з фіз. вих: 24. 00. 01 /ДНДІФКС. — К., 2002. — 17 с.
9. Соха Т. Женский спорт (новое знание — новые методы тренировки) /Т. Соха //Теор. и практика физ. культуры.- 2002. 203 с.
10. Ткаченко К. В. Совершенствование тренировочного процесса юных тяжелоатлетов на основе использования модельных характеристик технической и функциональной подготовленности: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13. 00. 04./ КГИФК. — К., 1981. — 22 с.
11. Уилмор Д. Костил Д. Физиология спорта и двигательной активности. — К.: Олимпийская литература. 1997. — С. 369
— 427.
12. Уткина М. И. Предварительные данные по фракционированию веса тела некоторых групп спортсменов //Вопросы антропологии. — 1965 — Выпуск 19.
13. Шахлина Л. Г. Медико-биологические основы спортивной тренировки женщин. — К.: Наукова думка, 2001. — 325 с.
Надійшла до редакції 09. 04. 2007р.
ВІДНОВНИЙ МАСАЖ У ПЕРЕД ЗМАГАЛЬНОМУ МЕЗОЦИКЛІ З НАВАНТАЖЕННЯМИ РІЗНОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ
Руденко Р. Є., Оврас А. Б.
Львівський державний університет фізичної культури Львівський державний університет внутрішніх справ
Анотація. У статті розглядається методика застосування відновного масажу у передзмагальному мезоциклі підготовчого періоду для кваліфікованих важкоатлетів

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой