Проектирование рационального уровня экономической безопасности предприятия: особенности задачи резервирования адаптационного ресурса

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Рибникова Н. О. Проектування раціонального рівня економічної безпеки підприємства: особливості задачі резервування адаптаційного ресурсу / Н. О. Рибникова // Управління проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. пр. — Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011. — № 1 (37). — С. 155−160. _______________________________
УДК 519. 874:[658. 512:65. 012. 8]
Н.О. Рибникова
ПРОЕКТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА: ОСОБЛИВОСТІ ЗАДАЧІ РЕЗЕРВУВАННЯ АДАПТАЦІЙНОГО РЕСУРСУ
Обґрунтовано недоцільність безумовного підвищення рівня економічної безпеки підприємства. Показано загальну подібність і часткові відмінності задачі управління адаптаційним ресурсом — як засобу підвищення рівня економічної безпеки підприємства — до задачі управління запасами. Рис. 2, дж. б.
Ключові слова: економічна безпека, адаптаційний ресурс, модель управління запасами.
Н.А. Рыбникова
ПРОЕКТИРОВАНИЕ РАЦИОНАЛЬНОГО УРОВНЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ: ОСОБЕННОСТИ ЗАДАЧИ РЕЗЕРВИРОВАНИЯ АДАПТАЦИОННОГО РЕСУРСА
Обоснована нецелесообразность безусловного повышения уровня экономической безопасности предприятия. Показано общее подобие и частичное отличие задачи управления адаптационным ресурсом — как способа повышения уровня экономической безопасности предприятия — к задаче управления запасами. Рис. 2, ист. б.
N.O. Rybnikova
DESIGNING THE RATIONAL LEVEL OF AN ENTERPRISE'-S ECONOMIC SAFETY: FEATURES OF ADAPTATION RESERVING TASK
Unreasonableness of unconditional increase the enterprise’s economic safety is substantiated. General similarity and partial difference between tasks of adaptation recourse control — as a means of increase an enterprise’s economic safety — and task of inventory control are demonstrated.
Постановка проблеми. Ускладнення умов функціонування сучасних підприємств підвищує суперечливість двох взаємопов'язаних тенденцій зміни самих підприємств. Затребуване у більш стабільних умовах підвищення пристосованості до наявного стану середовища, що дає підприємству короткострокові селективні переваги, все гостріше конфліктує із затребуваною в непередбачуваних умовах необхідністю забезпечення надійності функціонування підприємства. Це потребує перегляду максимізації прибутку — традиційної
цільової установки діяльності підприємства — на користь менш «амбітного» виживання.
Огляд літературних джерел. Забезпечення виживання підприємства є безпосереднім предметом досліджень теорії економічної безпеки. Наразі ця галузь знань активно розвивається силами М. Бендикова, Т. Васильцева, В. Гейця, В. Гусева, В. Забродського, Н. Капустина, Г. Клейнера, Г. Козаченко, Л. Корчевської, О. Ляшенко, А. Одинцова, О. Петриної, К. Половнева, В. Тамбовцева та багатьох інших. У [4] було здійснено аналіз і зіставлення підходів до визначення категорії «економічна безпека» та шляхів її забезпечення. Так, було зроблено висновок про те, що тлумачення сутності цього поняття є більш-менш одностайним: економічна безпека розуміється як здатність
підприємства усувати/зменшувати/відвертати/пристосовуватись тощо від загроз. У той же час, погляди на узагальнені підходи до забезпечення цієї здатності підприємства суттєво різні - від підвищення ефективності використання ресурсів до гармонізації інтересів. Спільного в дослідженнях з економічної безпеки підприємства є те, що підвищення її рівня — абсолютне благо для підприємства.
Ми виходитимемо з того, що забезпечення економічної безпеки, як і будь-який інший захід — вимагає ресурсів, а через це знижує ефективність функціонування підприємства в короткостроковій перспективі, тому існує певний «оптимальний» рівень економічної безпеки, який, з одного боку, забезпечує надійність функціонування підприємства, а з іншого, відволікає на своє забезпечення якомога меншу кількість ресурсів, які можуть бути задіяні в поточній діяльності підприємства- визначення цього прийнятного рівня економічної безпеки підприємства становить мету даної статті.
Виклад основного матеріалу. На попередніх етапах дослідження було запропоновано розуміння економічної безпеки підприємства як «здатності виживати в суттєво змінних умовах середовища через резервування адаптаційного ресурсу підприємства для долання цієї змінюваності» [2]- обґрунтовано ідентифікацію адаптаційного ресурсу підприємства як специфічного та неспецифічного версального людського капіталу працівників підприємства [3]- а також запропоновано алгоритм діагностування стану та необхідності підвищення рівня економічної безпеки підприємства [2]. У ризі визначеної необхідності, виникає питання щодо раціонально обґрунтованого рівня економічної безпеки, тобто про раціональний рівень адаптаційного ресурсу підприємства, що забезпечуватиме цей рівень.
Задача про обсяг резервування адаптаційного ресурсу (людського капіталу) зовнішньо нагадує задачу управління запасами підприємства. Запас людського капіталу — так само, як і запас матеріального ресурсу, — необхідний для без збійної роботи підприємства, і в той же час, його надмірна кількість знижує економічну ефективність організації. Він так само може «зберігатись» на «складах» — у працівників підприємства, так само може витрачатись у разі потреби- в ньому так само виникає дефіцит. Людський капітал — так само, як і матеріальний запас, — може псуватись та морально встарівати.
В межах однієї з найбільш ґрунтовних класифікації моделей управління запасами А. Чікана виокремлено 10 основних характеристик, які притаманні більшості з розглянутих ним 336 моделям управління запасами [5]. На рис. 1 підсумовано ці характеристики та їхні значення, яких можуть набувати риси моделей управління запасами.
Якщо інтерпретувати досліджувану задачу визначення запасу людського капіталу в межах даної класифікації, то їй у відповідність слід поставити однономенклатурну, багатоскладську, з детермінованим постачанням і стохастичним витрачанням, зі статичною функцією надійності, з правилом заказу
вигляду (ї, Б) або (5, 5), з періодичним контролем за поточним станом, неприпустимістю дефіциту, детерміністськи змінною затримкою постачання модель управління запасами підприємства. Тоді моделлю управління запасами, найбільш близькою до задачі управління людським капіталом, слід визнати модель із кодом (1- 8/1- 0- 1- 0- 2/3- 0/5- 1- 0- 2). У той же час, більш пріоритетними — не лише з огляду на повноту відповідності задачі, але й з огляду на складнощі трансформації для умов задачі управління людським капіталом — є вимоги щодо специфіки цільової функції (код номер 6), характеру попиту (код номер 4), правила замовлення (код номер 7).
Кількість Кількість складів: Постачання:
номенклатур: 0 — детерміноване-
1 — одна- 1 — один-
8 — декілька 8 — декілька 1 -стохастичне
Попит:
0 — детермінований- 1 — стохастичний
Динаміка цільової функції:
0 — статична-
1 динамічна
Цільова функція:
1 — оптимізаційна- 2 — надійності-
З — описова
Правило замовлення:
0-(і, 8) — 1-(ір, 8) —
2 — (з, ч) або (є, яр) — 3 — (Эр, я) —
4 — (І, ч) або (Ір, ч) або (І, яр) —
5 — (э, Э) або (б, Эр) — 6 — (%, 8) — 8 — 0, 8р)
Контроль:
0 — відсутній-
1 — періодичний- 2 — постйіний
Дефіцит:
0 — не допускається-
1 — попит відкладено-
2 — попит втрачено
Затримка постачання:
0 — відсутня- 1 — постійна- 2 — детерміновано змінна-
З — ймовірнісно змінна- 4 — поповнення декількома лотами
Рис. 1. Класифікаційні ознаки моделей управління запасами та їхні специфікації (складено за [5])
З огляду на висунуті вимоги, найбільш адекватною для застосування вбачається модель Полізеса-Ксерокостаса, постановка якої полягає в такому. Замовлення розміщується одночасно на всі номенклатури запасу- період між замовленнями Т виступає об'єктом контролю- постачання замовленої партії здійснюється через проміжок часу і - N партіями через рівні проміжки часу- витрати на транспортування кожної партії кожної номенклатури запасу дорівнюють с4, витрати зберігання одиниці запасу — с1, фіксовані витрати розміщення заказу дорівнюють с3- попит виражено непереривною випадковою величиною з середнім рівнем г. Очікувані витрати на зберігання, замовлення і транспортування має бути мінімізовано за умови задовільнення вимозі щодо того, що дефіцит не перевищить заданого рівня ?. Тоді значення оптимального періоду між заказами Т0, оптимального розміру заказу Б0 і оптимальної кількості постачань N0 можна розрахувати за формулами:

де Ш = 3
схЛ- г
+.
«0 = Г (Ь + То) + Л- ф + То ,
(1)
(2)
N о = То.

4
(3)
а використані у формулах (1) — (3) величини можна інтерпретувати у такий спосіб, наведений на рис. 1.
С] - середній приріст зарплатні
с, — витрати зберігання одиниці працівників внаслідок підвищення
запасу- кваліфікації або іншого заходу з
с3 — постійні витрати розміщення підвищення їхнього людського
заказу- капіталу-
с4 — витрати транспортування Сч — вартість курсу підвищення
партії запасу- к кваліфікації, що замовляється
г — середня величина попиту- підприємством-
Ь — період затримки постачання Ь — тривалість курсу підвищення
запасу- кваліфікації-
к — константа, для якої г — середня величина мінливості
ймовірність виникнення рівня зовнішнього середовища-
попиту, більшої за Аг, менше, ніж е А, — константа, для якої ймовірність змінюваності середовища, більшої за Аг, менше, ніж є
Рис. 2. Інтерпретація величин задачі управління запасами в термінах задачі управління адаптаційним ресурсом підприємства
Головною складністю в адаптації моделі управління запасами до визначення обсягу адаптаційного ресурсу виступає сутнісна інтерпретація величини попиту на цей ресурс. В задачі управління запасами і попит, і запас — одна й та сама величина- в задачі управління адаптаційним ресурсом в якості „кінцевого“ попиту виступають стохастична змінюваність факторів зовнішнього середовища, котрі залежно від специфіки фактору впливу можуть вимірюватись в чому завгодно. А сам ресурс — людський капітал — є дискусійною категорією в економічній науці, і єдиного погляду на проблему його вимірювання не існує.
Через це пропонуємо оптимальний обсяг адаптаційного ресурсу задавати опосередковано — зважаючи на запропонований у [2] інструмент діагностики стану економічної безпеки та визначення необхідності управлінських впливів щодо підвищення її рівня. В якості такого інструментарію діагностики було запропоновано використовувати положення теорії групового стресу та, зокрема, метод кореляційної адаптометрії [1], сутність якого полягає у ідентифікації
суворості умов функціонування системи залежно від значення показника сумарної кореляції. Цей показник розраховується як сума значущих (за модулем) значень показників попарних кореляцій між параметрами елементів системи- чим більші значення приймає сумарна кореляція, тим у більш суворих умовах перебуває система, і тим більшим є рівень її економічної небезпеки. Динаміка значень цього показника викриває причини такої небезпеки і тим самим вказує на напрямки доцільних управлінських впливів щодо підвищення рівня економічної безпеки підприємства.
Так, виражена підвищувальна динаміка середніх значень показника сумарної кореляції свідчить на користь функціонування системи в умовах монофакторіальності і потребує нарощування специфічного адаптаційного ресурсу (специфіка якого визначається специфікою фактору впливу) — а виражене зростання в часі середньоквадратичного відхилення значень сумарної кореляції вказує на умови поліфакторіальності та обумовлює нарощування неспецифічного адаптаційного ресурсу, який, умовно кажучи, підвищить „загальний імунітет“ підприємства [2].
Тоді резервування адаптаційного ресурсу доцільно до рівня, який або стабілізує середньоквадратичне відхилення значень показника сумарної кореляції (для умов поліфакторіальності), або знівелює приріст середніх значень показника сумарної кореляції (для умов монофакторіальності):
„ш1+1 (НСиз) — „шг {ИСт) ^ °& gt-
'-* ч. (4)
НСШ = НСи8 |А"ш {НЄШ)= 0 ()
Ш+і {ис“)-Щ (ис“)^ о,
НС* = НС» І а Ш (НС")= о. (5)
де HCLls — неспецифічний людський капітал, Hcs — специфічний людський капітал, А'-М — приріст середнього значення сумарної кореляції, ДБ^ - приріст середньоквадратичного відхилення сумарної кореляції.
Висновки та напрямки подальших досліджень. Виходячи з розуміння необхідності резервування адаптаційного ресурсу підприємства для підвищення надійності його функціонування та забезпечення його економічної безпеки у статті спробу адаптації моделі управління запасами до вирішення задачі управління адаптаційним ресурсом підприємства. Головною перешкодою адаптації моделі управління запасами до управління адаптаційним ресурсом підприємства є те, що «попит» на ресурс і сам цей ресурс виражені різними величинами- ідентифікація і зіставлення цих величин вбачається перспективним напрямом подальшого дослідження. Крім того, окремий інтерес становить питання визначення періоду затримки постачання розміщеного замовлення на ресурс, тобто період, за який інвестування в людський капітал виправдає себе -у вигляді підвищеного рівня економічної безпеки підприємства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Горбань А. Н. Групповой стресс: динамика корреляций при адаптации и организация систем экологических факторов / А. Н. Горбань, Е. В. Смирнова, Е. П. Чеусова. -Рукопись депонирована в ВИНИТИ 17. 07. 1997, № 2434В97. — 54 с.
2. Рибнікова Н.О. «Діагностика стану економічної безпеки підприємства за методом кореляційної адаптометрії: показники та об'-єкти оцінки» / Н.О. Рибнікова // Збірник науково-технічних праць «Науковий вісник НЛТУ України». — № 21(6) (у друці).
«Управління проектами та розвиток виробництва», 2011, № 1(37) 5
3. Рибнікова Н.О. «Про ідентифікацію задіяних у забезпеченні економічної безпеки підприємства ресурсів як виразників єдиного адаптаційного ресурсу» / Н.О. Рибнікова, П. В. Кривуля // Бюлетень Другого Віртуального Міжнародного Нобелівського економічного форуму (у друці).
4. Рыбникова Н. А. Об упорядочении определений категории «экономическая безопасность» / Н. А. Рыбникова. П. В. Кривуля // Матеріали Х Міжнародної конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Економіка, управління, фінанси: стан, проблеми та перспективи розвитку» (у друці).
б. inventory models / By Eva Barancsi, Geza Banki, Rudolf Borloi et al. — Ed. by Attila Chikan — Transl. by B. Szonyi, Peter Kelle. — Budapest: Akad. kiado, 1990. — Xi, 418 с.
Рецензент: Ляшенко О. М., доцент, к.е.н. Стаття надійшла до редакції
16. 02. 2011 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой