Концептуальные положения теории предвидения в системе государственного регулирования экономики

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ
1250
УДК 338. 27
Молодий вчений" • № 2 (17) • лютий, 2015 р.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕДБАЧЕННЯ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Муратов О.м.
Одеський національний економічний університет
Досліджено концептуальні положення теорії передбачення в системі державного регулювання економіки. Запропоновано дефініцію передбачення на підставі узагальнення теоретичних напрацювань відносно сутності категорії в усіх її наукових різновидах. Акцентовано увагу на сутності категорії прогнозування як на центральній ланці передбачення у системі стратегічного державного управління національною економікою. Розглянуто законодавче регулювання процесу передбачення в Україні та визначено національну документацію з передбачення основних тенденцій соціально-економічного розвитку на макро- та мезорівнях. Обґрунтовано таку важливу їх складову як прогнозування регіонального розвитку, що втілюється у категорії територіальне прогнозування.
ключові слова: передбачення, прогнозування, державне управляння, соціально-економічний розвиток, національна економіка.
Постановка проблеми. За умов науково-технічного прогресу та вдосконалення економічної системи держави судження про стан об'єкта у майбутньому перетворюється на важливий фактор формування стратегії та тактики суспільного розвитку. Жодне стратегічне рішення на макрорівні не може бути прийняте й виконане без передбачення можливих наслідків, без вибору стратегічних пріоритетів та цілеспрямованих дій з їх реалізації. Відповідно, найважливішою передумовою державного регулювання національної економіки є саме передбачення можливого стану економічного та соціального розвитку на різних рівнях управління.
аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика передбачення та прогнозування перспектив майбутнього розвитку національної економіки, її регіонів є об'єктом дослідження багатьох вітчизняних та закордонних вчених. Їй присвятили свої дослідження зокрема такі науковці як: В. В. Корольков [1], В. Ю. Медвідь [2], Ф.М. Кири-люк, М.І. Обушний, М.І Хилько [3], Г. М. Калетник, А. Г. Мазур, О. Г. Кубай [4], Б. Н. Кузик, В. И. Куш-лін, Ю. В Яковець [5] та інші.
Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Попри значну актуальність проблеми з визначення шляхів розвитку економіки та суспільства й передбачення наявності і розподілу економічних ресурсів, що потрібні для його забезпечення, а також з виявлення найімовірніших та економічно ефективних варіантів перспективного розвитку держави й передбачення наслідків майбутніх та поточних управлінських рішень в науковій літературі не опрацьовано єдиного підходу з приводу понятійно-категоріального апарату з цієї проблематики, що обумовило мету даного наукового дослідження.
Мета статті. Головною метою цієї роботи є визначення головних концептуальних положень теорії передбачення в системі державного регулювання економіки в сучасних умовах господарювання.
Виклад основного матеріалу. Наукові положення теорії передбачення полягають у тому, що передбачення визнається результатом пізнавальної діяльності людини. Основою наукового передбачення є пізнання об'єктивних внутрішніх зв’язків предметів і явищ, законів, які розкривають цей внутрішній, істотний і сталий зв’язок явищ і конкретних умов їхнього існування [3, с. 662]. З позицій філософії, передбачення сприймається як форма активної діяльності свідомості, яка дає можливість знати або припускати те, що має виникнути або статися. Саме з цієї причини передбачення визна-
чається як пізнання майбутнього на основі минулого та сучасного [6].
На підставі узагальнення наукових положень відносно сутності категорії, стає зрозумілим, на наш погляд, що передбачення в усіх його наукових різновидах є відбитком майбутнього, знанням про прийдешні процеси розвитку. Це свого роду метод визначення, опису об'-єктів, явищ фізичної реальності, соціальних процесів, які ще не існують на момент дослідження, але можуть з'-явитися і бути виявленими та вивченими в майбутньому.
Доволі часто в наукових колах категорія «передбачення» співставляється з категорією «прогнозування». Так, наприклад, за одним із визначень під прогнозуванням розуміють передбачення, як випереджувальне відображення дійсності, що засноване на пізнанні законів природи, суспільства та мислення" [7, с. 166]. Проте окремі науковці, зокрема [4, с. 108- 5, с. 17], роблять наголос на тому, що передбачення — більш ширше поняття, з огляду на те, що воно надає загальну характеристику кола явищ, які пов’язані з очікуванням майбутнього.
Відповідно до другого підходу, а саме, коли передбачення вміщує в собі прогнозування, в науковій літературі йдеться про існування трьох форм передбачення, які розрізняють за ступенем конкретності та характером впливу на хід тих процесів, що досліджуються, це такі як: гіпотеза (загальнонауко-ве передбачення), прогноз та план [8].
Основу побудови гіпотези складають теорія, закономірності та причинно-наслідкові зв’язки функціонування та розвитку тих об'єктів, що досліджуються. Ця форма передбачення надає якісну характеристику об'єкту, оскільки виражає загальні закономірності його поведінки. Данні про майбутнє висуваються як пропозиції, що спираються на інтуїцію та чисто теоретичні припущення.
Прогноз на відміну від гіпотези ґрунтується не лише на якісних, але й на кількісних параметрах, тому дозволяє характеризувати майбутній стан об'єкта дещо ясніше. На думку дослідників, саме завдяки цьому, на відміну від гіпотези прогноз має більшу визначеність та володіє більшою ймовірністю. Разом з тим, як відмічають Г. М. Калетник, А. Г., Мазур, О. Г. Кубай, зв'-язок прогнозу з об'єктом дослідження не є твердим та однозначним, тому він носить ймовірний характер [4, с. 109].
Остання форма передбачення — план визначає конкретну мету та передбачає детальні події розвитку об'єкта, що досліджується. У плані фіксуються шляхи та засоби розвитку відповідно до поставленого завдання, а також можливі управлінські
1251
«Young Scientist» • № 2 (17) • february, 2015
рішення. Його головна мета — визначеність. Відповідно передбачення отримує у плані найбільшу конкретність та визначеність.
У сфері державного управління передбачення ототожнюється з прогнозуванням. А якщо ж спроектувати три форми передбачення, про які йшлося вище, на сферу державного регулювання економіки, то стає зрозумілим, що саме прогнозування виступає центральною ланкою у системі стратегічного державного управління.
Аналіз наукової літератури дозволяє констатувати, що категорія прогнозування ототожнюється з процесом розробки прогнозу, який дає змогу сформувати рекомендації щодо державного регулювання економіки на відповідну перспективу. Проте окремі дослідники підходять до проблеми більш предметно та пропонують більш широке визначення категорії. Наприклад, Б. Н. Кузик, В.И. Кушлін, Ю. В Яковець розглядають прогнозування як процес передбачення основних факторів і тенденцій соціально-економічного, інноваційно-технологічного, екологічного й територіального розвитку на перспективу з метою вибору пріоритетів та обґрунтування стратегічних і тактичних рішень на державному та корпоративному рівнях [5, c. 40]. Тим самим у наведеному визначенні мова йде і про місце прогнозування у системі державного регулювання національної економіки. З урахуванням наведених вище дефініцій, на наш погляд, у системі державного управління національною економікою прогнозування, як центральна ланка цієї системи, має сприйматися як процес передбачення основних тенденцій соціально-економічного розвитку національної економіки на відповідну перспективу з урахуванням конкретних поточних та майбутніх управлінських рішень з боку органів державної влади та управління.
У сучасних умовах господарювання роль прогнозів особливо значна в розробці соціально-економічної концепції та основних напрямів розвитку народного господарства на довгострокову перспективу, а також для аналізу динаміки та структури суспільних потреб і запасів ринку, впливу науково-технічного прогресу і його наслідків на народногосподарські пропорції, на ресурсозбереження та підвищення ефективності виробництва. Така важливість прогнозування обмовляється тим, що прогнози дають можливість не тільки визначити перспективу зміни суспільних потреб, а й передбачити умови і фактори розвитку національної економіки, наслідки реалізації різних варіантів структурної, фінансово-кредитної, податкової та цінової політики. Вони розкривають картину майбутнього, позитивні і негативні тенденції, альтернативи, протиріччя й заходи з їх вирішення.
Слід відмітити, що в Україні роль економічного прогнозування підвищується у посткризовий період. Прогнози розробляються на макрорівні, на рівні регіонів і галузей. Їх розробка здійснюється виходячи з аналізу економічної кон'-юнктури, НТП, зовнішнього становища, стану природних ресурсів, демографічної ситуації в країні. Комплексні прогнози і плани соціально-економічного розвитку ґрунтуються на системі демографічних, економічних, науково-технічних, зовнішньоекономічних соціальних і регіональних прогнозів і планів, а також на намірах інституціональних одиниць і укладені контракти. Така їх різновидність як економічні прогнози і плани стають вирішальною базою для формування державного бюджету та здійснення грошово-кредитної політики. І тут слід погодитися з науковцями з приводу того, що за відсутності прогнозу чи за умов його помилковості, можуть бути прийняті
управлінські рішення, що не дадуть бажаного результату, або такі, що призведуть до диспропорцій та втрат.
На думку російських дослідників [5] надійним науковим підґрунтям прогнозування, вихідним пунктом методології макропрогнозування є саме теорія передбачення М.Д. Кондратьєва, згідно з якою в основі передбачення лежить пізнання та використання закономірностей розвитку суспільства. М.Д. Кондратьєв відштовхувався від трьох ступенів пізнання, що виражалися трьома типами законів, які слугували теоретичною основою передбачення: закономірності статистики, циклічної динаміки та соціогенетики. Розрізняв М. Д. Кондратьєв і три типи передбачення в соціально-економічній сфері. Перший тип — передбачення конкретних подій, які є нерегулярними та дещо випадковими. Другий тип передбачення полягає в передбаченні подій, які виявляють повторюваність або циклічність, наприклад, циклічні коливання цін та економічної кон'-юнктури. Третій тип передбачення полягає у виявленні загальних тенденцій майбутньої динаміки досліджуваного об'-єкта. Цей тип передбачення: зазвичай розрахований на тривалий час (щоб встигли виявитися тенденції) — він носить загальний характер і може служити фоном на якому використовуються прогнози перших двох типів [9, с. 547−554].
Основи теоретичних напрацювань вітчизняних та закордонних науковців щодо теорії передбачення у сфері державного регулювання економіки покладені в основу законодавчого регулювання цього процесу в країні. Так, в Україні передбачення на макро- та мезорівні відбувається відповідно до положень Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України». Цей законодавчий акт визначає правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як складової частини загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави- встановлює загальний порядок їх розроблення, затвердження та виконання, а також права та відповідальність учасників [10].
Державне прогнозування соціально-економічного розвитку відповідно до зазначеного вище закону визначається як науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку [10]. Відповідно до такого визначення прогноз визнано засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень державними органами, органами місцевого самоврядування щодо регулювання тих соціально-економічних процесів, що протікають у національній економіці.
У сукупності прогнози соціально-економічного розвитку України на середньо — та короткостроковий періоди- прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період- загальнодержавні програми економічного та соціального розвитку, інші державні цільові програми- прогнози економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період, а також програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період утво-
Економічні науки
ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ
1252
«Молодий вчений» • № 2 (17) • лютий, 2015 р.
рюють систему прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, або ж являють собою національну документацію з передбачення основних тенденцій соціально-економічного розвитку на макро- та мезорівнях.
«Концепцією вдосконалення системи прогнозних та програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України» визначена багаторівнева ієрархічна система планування та прогнозування розвитку країни. Її складають довгострокові, середньострокові та короткострокові прогнозні і програмні документи, в яких відповідно до соціально-економічних та суспільно-політичних процесів, що відбуваються в державі, з урахуванням впливу зовнішньоекономічних та інших факторів і очікуваних тенденцій визначаються цілі і пріоритети соціально-економічного розвитку та заходи, які необхідно здійснити для їх досягнення [11]. При цьому між прогнозами та планами є така залежність. Довгострокові прогнози та програми визначають напрями розвитку, стратегічні цілі та структурні пропорції економіки і соціальної сфери. Середньострокові прогнози та програми розробляються на основі довгострокових прогнозів та програм й визначають умови соціально-економічного розвитку, напрями дій та заходи на середньострокову перспективу з метою досягнення стратегічних цілей. Короткострокові прогнози та програми розробляються на основі середньо-строкових прогнозів та програм і визначають цілі, умови розвитку та відповідні заходи на наступний рік. Окремим видом програмних документів Концепція визнає послання Президента України до народу, щорічні та позачергові послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.
Прогнозні та програмні документи соціально-економічного розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій зміни впливу цих факторів у перспективі. Показники усієї цієї сукупності національних документів з передбачення основних тенденцій соціально-економічного розвитку є орієнтиром для розроблення суб'-єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів та інших документів.
Значну увагу науковців останнім часом привертають питання прогнозування на мезорівні, а саме регіональний рівень передбачення. Прогнозування регіональних процесів — найважливіша і невід'-ємна частина складного процесу управління соціально-економічними процесами у національній економіці. Від нього в значній мірі залежать економічні, соціальні та екологічні наслідки розвитку на мезорівні, повнота використання трудових, природних та матеріально-речових ресурсів.
Слід відмітити, що прогнозування регіонального розвитку будується відповідно до загальних принципів прогностики. Результатом такого прогнозування є розробка прогнозів для окремих адміністративно-територіальних одиниць. З урахуванням рівня агрегування прогнозних показників, на наш погляд, розробка прогнозів соціально-економічного розвитку для окремих адміністративно-територіальних одиниць України, а саме: Автономної
Республіки Крим, областей, районів та міст втілюються у категорії територіальне прогнозування, а результатом цього процесу виступають, відповідно, територіальні прогнози. Необхідність територіального прогнозування, особливо на середньо- і довгостроковий періоди, обумовлюється довготривалістю і комплексним характером територіальних проблем, значним впливом макроекономічної політики на формування регіональних комплексів та ринків.
На наш погляд, територіальне прогнозування що проявляється у розробці концепцій та прогнозів територіального розвитку, які втілюють в собі загальний задум, погляд в майбутнє і основні напрямки розвитку адміністративно-територіальних одиниць країни є одним з найбільш ефективних механізмів державного регулювання економіки. Окрім задуму в системі територіальних документів з передбачення відображаються цілі, загальні параметри, структурні пропорції, можливі напрями для якнайшвидшого досягнення довгострокових цілей. В свою чергу концепція та прогнози територіального розвитку слугують основою для розробки стратегічних планів, цільових комплексних і функціонально-структурованих програм. Відповідно територіальне прогнозування є складовою частиною прогнозування економічного й соціального розвитку країни, що відображає специфічний просторовий аспект процесів відтворення матеріальних благ, робочої сили, виробничих відносин і вирішення проблем соціального й екологічного характеру.
Висновки і пропозиції. Результати проведеного дослідження дозволяють констатувати важливість передбачення як певного методу визначення та опису можливого стану соціально-економічного розвитку, а також економічних та соціальних процесів, які ще не існують на момент дослідження, але можуть з'-явитися і бути виявленими та вивченими в майбутньому в системі державного регулювання національної економіки. У свою чергу у системі державного управління національною економікою передбачення, що знаходить своє втілення у категорії прогнозування, виступаючи центральною ланкою цієї системи, має сприйматися як процес передбачення основних тенденцій соціально-економічного розвитку національної економіки на відповідну перспективу з урахуванням конкретних поточних та майбутніх управлінських рішень з боку органів державної влади та управління.
Одним з найбільш ефективних механізмів державного регулювання економіки є розробка прогнозів соціально-економічного розвитку для окремих адміністративно-територіальних одиниць України, а саме: Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст, що втілюється у категорії територіальне прогнозування. Результатом цього процесу виступають, відповідно, територіальні прогнози, які містять в собі загальний задум, погляд в майбутнє і основні напрямки розвитку територій мезорівня.
У перспективі з огляду на особливу важливість необхідності передбачення майбутнього стану об'єктів прогнозування, та визначення перспектив їх розвитку, а також посилення уваги до цих процесів з боку органів державної влади та управління в умовах інтегрування країни до європейських умов господарювання доцільно приділити більше уваги цій функції державного регулювання з урахуванням передового закордонного досвіду передбачення соціально-економічних процесів, що протікають на макро- та мезорівнях національної економіки.
& lt-Young Scientist" • № 2 (17) • february, 2015
1253
Список літератури:
1. Корольков В. В. Прогнозування економічного розвитку регіону з використанням фактора технічного прогресу / В. В. Корольков // Держава та регіони, серія: Економіка та підприємництво. — 2013. — № 3. — С. 50−56.
2. Медвідь В. Ю. Методологічні основи прогнозування регіонального розвитку / В. Ю. Медвідь // Галицький економічний вісник. — 2013. — № 1. — С. 71−76.
3. Поняття соціально-політичного передбачення і прогнозування // Політологія: навчальний посібник / [Кирилюк Ф. М., Обушний М. І., Хилько М. І. та ін. ]- за ред. Ф. М. Кирилюка. — К.: Здоров’я, 2004. — 776 с.
4. Калетник Г. М. Прогнозирование и планирование экономики: учебн. пос. / Г. М. Калетник, А. Г., Мазур, О. Г. Ку-бай. — Мн. Интерпрессервис- Экоперспектива, 2001. — 380 с.
5. Кузык Б. Н. Прогнозирование, стратегическое планирование и национальное программирование: учебник / Б. Н. Кузык, В. И. Кушлин, Ю. В Яковец — 2-е изд, перераб. и доп. — М.: ЗАО Издательство «Экономика», 2008. -575 с.
6. Передбачення як наукове прогнозування // Філософія: підручник. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // pidruchniki. com/14 940 511
7. Важинський Ф. А. Основні методи прогнозування соціально-економічного розвитку регіону / Ф. А. Важинський // Науковий вісник. — 2004. — № 14. — С. 166−170.
8. Прогнозування та планування в державному управлінні. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: studopedia. com. ua/1_53 662
9. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Избранные труды / составитель Ю. В. Яковец. — Москва: «Экономика», 2002. — 767 с.
10. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: закон України від 23. 03. 2000 р. № 1602-ІІІ // Відомості ВРУ. — 2000. — № 25. — Ст. 195.
11. Концепція вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. № 504-р.
Муратов О. М.
Одесский национальный экономический университет
КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ ТЕОРИИ ПРЕДВИДЕНИЯ
в системе государственного регулирования Экономики
аннотация
Исследованы концептуальные положения теории предвидения в системе государственного регулирования экономики. Предложено дефиницию предвидения на основе обобщения теоретических наработок относительно сущности категории во всех ее научных разновидностях. Акцентировано внимание на сущности категории прогнозирования как на центральном звене предвидения в системе стратегического государственного управления национальной экономикой. Рассмотрено законодательное регулирование процесса предвидения в Украине и определена национальная документация по предвидению основных тенденций социально-экономического развития на макро- и мезоуровне. Обоснована такая важная их составляющая как прогнозирование регионального развития, воплощающаяся в категории территориальное прогнозирование.
ключевые слова: предвидение, прогнозирование, государственное управление, социально-экономическое развитие, национальная экономика.
Muratov o.M.
Odessa National Economic University
conceptual bases of the predicting theory in the system of economy' state regulation
Summary
The conceptual bases of the predicting theory in the system of state regulation of the economy were investigated. Author suggests definition of prediction on the basis of generalization theoretical aspects concerning the nature of the category in its entire scientific species. The attention is focused on the essence of the category of forecasting as the central link of prediction in the system of strategic governance of national economy. The legislative regulation of the prediction process in Ukraine is examined and national documentation concerning foresight key trends of socioeconomic development at the macro and mesolevels are identified. Author considers such an important component as forecasting for regional development, which is embodied in category territorial forecasting.
Keywords: foresight, forecasting, public administration, social and economic development, national economy.
Економічні науки

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой