Противоопухолевые свойства нейральных стволовых клеток: возможности применения в терапии опухолей мозга

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

4
Украгнський нейрохгрурггчний журнал, № 1, 2009
Оглядов1 daui
УДК 611−018. 46(048. 8): 615−085: 616. 831−006
Протипухлинш властивост нейральних стовбурових кл1тин: можливост застосування у терапп пухлин мозку Лаяний M.I., Любич Л. Д. 1нститут нeйpохipуpгil iM. акад. А. П. Ромоданова АМН Украши, м. Ки1в
Нагальною потребою е створення HOBiTHix клГтинно-молекулярних стратегш для боротьби з пухлинами мозку. Останш розробки пов'-язаш з використанням нейральних пpогeнiтоpних клггин як систем селективно'-! доставки piзних терапевтичних aгeнтiв в зони пухлинного вогнища.
Нeйpaльнi стовбуpовi клiтини (НСК) мають великий потeнцiaл м^рацп до зон патологи у ЦНС [21]. Шсля Гмплантацп в уражену нервову систему НСК можуть долати велику вщстань i вбудовуватись у мюця ураження [33]. Пересадження тканини часто супровод-жуеться iнтeгpaцiGЮ у локальне нейральне оточення з стабшьною експреаею гeнiв, якi мiстять НСК. Кpiм того, плюpипотeнтнiсть НСК забезпечуе! х здaтнiсть зaмiщувaти уражену тканину. Пepeсaджeнi eкзогeннi НСК впливають на навколишне мiкpооточeння, запус-каючи мехашзми захисту i регенерацп нервових шляхiв peципiентa. Зaзнaчeнi характеристики роблять НСК Гдеальними чинниками для генно-клгганно! терапп piзномaнiтних захворювань ЦНС, зокрема, пухлин мозку [11, 32]. Особливий штерес становить тропшсть нормальних стовбурових клггин (СК) до злоякiсних пухлин мозку, зокрема, глюм. Унiкaльнa властивГсть НСК «знаходити» клГтини пухлини, супроводжувана доставкою бажаних генних продукэтв, робить НСК обнадшливим iнстpумeнтом терапп пухлин мозку. Так, генетичш конструкцп на основ! НСК використо-вують для цшьово! доставки в пухлини цитолпичних вГруыв, гeнiв, що кодують протипухлинш цитоюни, фepмeнтiв, яю конвертують лшарсью засоби в ак-тивну форму, piзномaнiтних нeйpотpофiчних чинни-юв тощо. За умови застосування специфГчно! мГтки iмплaнтовaнi НСК можна вiзуaлiзувaти за допомогою новишх тeхнологiй i прослГдкувати! х у живих ор-гашзмах в peжимi реального часу [33].
КлГтини нервово! системи eмбpiонiв, частина з яких е НСК, можуть проявляти протипухлинну дш [1]. Доведена цитотоксичшсть клГтин головного мозку ембрюшв та новонароджених тварин щодо клГтин лшп К-562 [2]. Встановлено протипухлинну актившсть кль тин ембрюнально! та постнатально! нервово! тканини при гетеротрансплантацп глгоми людини шд капсулу нирки мишей разом з клГтинними суспeнзiями мозку [1]. Виражену цитотоксичшсть ембрюнальних нeйpоклiтин щурГв встановлено щодо клГтин експериментально! глюми 101.8 in vitro: у клГтинах пухлин вiдзнaчaлись дистрофГчш та нeкpобiотичнi змши [3]. Подiбнa актив-шсть притаманна гуморальним факторам, отриманим з ембрюнальних нейроклГтин щурГв [1].
Проте, питання щодо протипухлинного та Гму-номодулюючого потeнцiaлу НСК, особливо! х гумо-
ральних чинниюв, недостатньо вивчене- i, осюльки Гснують перспективи! х використання для терапп ураження мозку i злояюсних пухлин мозку, дослГд-ження у цьому напрямку е гостро актуальними.
Мкрацшний потенщал i тротзм НСК до пухлин мозку. Трансплантоваш нeйpaльнi прогеш-торш клГтини та НСК здaтнi мiгpувaти та штегру-ватись у ЦНС ссавщв, нaвiть за нaявностi видового бар'-еру (нижчГ примати). НСК здaтнi генерувати вы типи клГтин нервово! системи i мiгpувaти у рГзш частини ЦНС, забезпечуючи заселення мозку, що розвиваеться, або вГдновлюючи заселення уражено! зони мозку. Таким чином, трансплантоваш НСК мають неперевершену здатшсть «вГдшукувати» па-толопчш дшянки в ткaнинi ЦНС [21].
НСК мишГ, iмплaнтовaнi у хвостову вену мишей з експериментальною пухлиною мозку, мГгрують у ЦНС i «знаходять» внутрГшньомозкову пухлину, а також вислизaючi клГтини пухлини подГбно до НСК, Гмплан-тованих внутршньоцеребрально [6]. Використовуючи модель перещеплено! пухлини мозку у мишей nude, автори показали м^рацш НСК людини i мишей (клон С17. 2) на велику вГдстань у напрямку Гмплантовано! пухлини. НСК виявляли всередиш тканини пухлини та навколо не1, а також в aсоцiйовaних з пухлиною судинах. КрГм того, НСК «вiдшукувaли» шдивщу-aльнi клгтини пухлини, що мГстилися поза основною масою пухлини у неураженш ткaнинi мозку. Автори вводили НСК також у контралатеральну швкулю, у шлуночки, у пepифepiйну циркуляцшну систему з метою дослiджeння! х мiгpaцiйного потeнцiaлу. Незалежно вГд мГсця введення, НСК могли «вГдшу-кати» i досягали клгтин пухлини мозку. СвГдчення стабшьно! експресп НСК трансгешв (конвертуючого ензиму цитозиндeзaмiнaзи, HSV-тимiдинкiнaзи) на цш модeлi пiдтвepдило можливГсть! х використання як терапевтичних зaсобiв при пухлинах мозку [22].
Починаючи з першо! роботи K.S. Aboody та спiвaвтоpiв [6], в шших опублшованих мaтepiaлaх пiдтвepджeнe спостереження щодо вроджено! здат-ност хомшгу1 НСК до пухлини на рГзних моделях експериментальних пухлин мозку [16, 28, 29].
М. Ehtesham i спiвaвтоpи [11], шдтверджуючи ц дaнi, вводили НСК мишГ з аденовГрусним вектором, який шс ген штерлейюну (1Л)-12 i показали, що НСК здатш вГдслГдковувати мГгруючГ клгтини глюми. 1Л-12-продукуючГ НСК збГльшували тривалГсть життя мишей-носпв внутрГшньомозково! глюми, порГвняно з такою несекретуючих НСК, а також виявляли стшкий трошзм до дисемшовано! глюми. Терашя з використанням 1Л-12-продукуючих НСК супровод-
1Хом1нг (в1д англ. homing — 1) той, що вертаеться додому- 2) той, що сам наводиться) — специф1чна селективна м1грац1я певно! популяцп кл1тин у специф1чну тканинну шшу, зумовлена експрес1ею на цих кл1тинах рецептор1 В до хемок1н1 В або цитоштв i продукц1ею у тканинн1й шш1 в1дпов1дних циток1н1 В або хемок1н1 В. Характерна для л1мфоцит1 В, лейко-цит1 В, стовбурових кл1тин.
жувалась посиленою шфшьтращею Т-л1мфоцитами пухлинних мшросателтв i тривалою протипухлин-ною iмунною вiдповiддю.
Введення прогенiторних НСК подовжувало три-валiсть життя 25% тварин з глюмою N29, при цьому пригшчення росту пухлини вщбувалось за одночас-ного введення клггин пухлини та прогенiторiв НСК, а також введення попередниюв НСК в м^це шокуляцп пухлини через 1 тиж шсля перевивки глiоми [28]. Через 1−2 тиж об'-ем пухлини у лшованих тварин зменшувався на 67% [29].
Введення нейрональних прогештс^в лшп ST14A щурам з глюмою С6 пригнiчувало розвиток пухлини [8].
Мшрооточення, iндуковане хронiчним запален-ням i раковими клiтинами, мае здатшсть залучати i накопичувати СК, як нормальш, так i трансформоваш [9, 18]. На експериментальнiй моделi глiом показано, що нормальнi НСК селективно м^рують i накопи-чуються на межi мiж пухлиною i неураженими клiтинами мозку [6]. Cхожi результати отриманi пiд час дослщження мишей з iнтракранiальною медуло-бластомою — введенi генетично модифiкованi НСК людини розташовувались на межi маси пухлини [17]. Наведен данi дозволяють сподiватися на вико-ристання нормальних НСК як транспортних засобiв для селективно: доставки протипухлинних речовин у зону росту пухлини [16, 22].
На моделi спонтанно! ол^одендроглюми у трансген-них мишей доведено, що штракрашально введенi НСК мають високий трошзм до дисемiнованих клiтин глюми i розташовуються в новоутворених судинах всередиш пухлин та бiля мшроскупчень '-i'-i клiтин [30].
В дослщженш [32] використанi НСК, видiленi з 3−5ншсячних ембрiонiв людини, з трансфшованим геном 1Л-12 (гНСК-1Л-12), якi полм вводили стерео-таксично щурам з глюмою С6. Щури, яким одночасно вводили клггини С6 i гНСК-1Л-12, а також тi, яким вводили гНСК-1Л-12 у вже сформовану глюму, жили значно довше, нiж контрольш тварини з глiомою С6. За даними iмуногiстохiмiчного дослiдження, НСК були розташоваш помiж клiтин пухлини, а також на межi маси пухлини- також виявляли велику юльюсть шфшьтрованих CD4(+) i особливо CD8(+) Т^мфоцилв. Таким чином, НСК, генетично сконс-труйованi до продукцi'-i 1Л-12, виявляли виражений протипухлинний ефект [32].
Нейральш прогенiтор-подiбнi клiтини з юстко-вого мозку здатнi проникати у внутршньомозкову пухлину [34]. Проте, здатшсть цих клггин доставля-ти молекули для активацп гмунно! в^повад проти внутрштомозково! пухлини ще потр! бно оцшити. Зокрема, нейральнi стов6уровоподг6нг клгтини з юс-ткового мозку дорослих мишей in vitro продукували попередники трьох лшш клгтин: нейрони, астроцити, ол^одендроцити та проникали в тканину глюми in vivo. Шсля перенесення гену 1Л-23 нейральш стов-буровопод!бш клгтини з юсткового мозку виявляли захисний ефект у мишей-носпв внутргшньомозково! пухлини С57BL/6. Таким чином, IЛ-23-експресуючi нейральнi стов6уровоподг6нг клгтини з юсткового мозку здатнi ефективно iндукувати протипухлинний Тмуштет щодо внутршньомозкових глюм, в якому критичну роль ввдграють CD8(+) Т^мфоцити, а також залучаються CD4(+) Т^мфоцити i NK-кль тини [34].
Можлив1 мехатзми mponHocmi НСК до кл1-тин пухлин. Не з'-ясовано, чому НСК рухаються у напрямку мозкових пухлин чи в будь-яке патолопчне вогнище: мехашзми, що лежать в основ! цих явищ,
очевидно, багатофакторш. Запропоноваш численнi гiпотези, яю пiдсумованi S. Yip i спiвавторами [33].
— Клиини глюми i НСК мають фшогенетичну под1бшсть — порiвнюваний профшь експресп рецепторiв та iдентичнi мшеш м^рацп.
— Кли-ини глюми секретують трофгчнг фактори для НСК.
— НСК притягуються до пухлино-асоцiйованих ендотелiальних кли-ин.
— НСК вiдповiдають на хемотаксичш сигнали вщ пухлино-асоцiйованих запальних кли-ин.
1. Пухлини мозку та НСК можуть мати сшльне походження. НСК та клггани глюми можуть екс-пресувати подг6ний набiр молекул адгезп i, таким чином, притягуватися до тих самих троф! чних дже-рел. Припускають, що пухлини мозку е похщними нейральних стовбурових/прогенiторних клгган, що зазнали аберантних змш [33]. Зокрема, В.1. Цимбалюк i спiвавтори [4] наводять данi, яю можуть свщчити про участь НСК у розвитку медулобластом, припус-каеться можлив^ть утворення з НСК ганглюглюм та глюм.
2. Пухлини мозку можуть секретувати факто-ри атракцп НСК. Зокрема, факторами, яю визнача-ють мiграцiю НСК у пухлинне вогнище, е продукщя клгтинами глюм HGF (фактору росту гепатоципв), що е хемоатрактантом для НСК [13], та молекул екстрацелюлярного матриксу (ламшшу, тенапсину С), що сприяють адгезп НСК [35]. Клгтинш тести in vitro показали, що нейральш прогештори, отримаш з ЕСК, селективно м^рують шд впливом кондицшних середовищ клиинних лшш глюм (С6, U87, N1321) [26]. Результати RT-PCR-аналiзу свщчили, що вы тестованi лшп глюм продукували SCF (фактор стовбурових клгтин). Таким чином, нейральнi прогештори селективно притягуються за допомогою факторiв, що продукують клгтини глюм.
Кр! м того, атрактивну дш на трансплантоваш НСК чинить VEGF [25], який у велиюй юлькосл продукують клгтини пухлин мозку, а НСК експресують рецептор до цього фактору росту [20].
Посилена експреыя EGFR на НСК асоцшеться з! х посиленою рухлив^тю, особливо у напрямку судин. Можливо, НСК можуть м^рувати переважно у дшянки з високою концентращею EGF, такi як пухлини ЦНС та пухлинш вогнища, осюльки злояюсн глюми експресують надмiрну юльюсть EGFR.
3. НСК (людини i мишей) на поверхш несуть рецептори до ендотелш. Один з них CD49d — адгезивна молекула, вадповадальна за зв'-язування з а4-штегрином, експресованим на поверхнi ендотелiю судин. Можливо, iмплантованi НСК рухаються до штегришв, стимульованих глюмою на пухлино-асо-цiйованих ендотелiальних клiтинах [7]. Кр! м того, НСК мишт (С17. 2) експресують CD44 — поверхневий глшопротеш, вадпов^альний за адгезiю клгтин до екстрацелюлярного матриксу, основним л^андом якого е палуронова кислота (НА), яка е провщним компонентом екстрацелюлярного матриксу у головному мозку. Тобто, хомшг НСК до пухлин мозку та дисемшованих клгтин глюми може бути опосередко-ваний через CD44-НА взаемодш.
4. Нейральнi прогенiтори несуть рецептори до хемоюшв (СXСR4) i шд час трансплантацп м^рують в дшянки пошкодження або запалення в ЦНС у вадповадь на хемокiни, продуковаш макрофагами або активованою мiкроглiею [12, 15, 21]. СXСR4 е рецептором для хемоюну SDF-1a (stromal-derived factor 1а) — взaемодiю SDF-1a i СXСR4 вважають надзвичайно
6
Лгсяний M.I., Любич Л. Д.
важливою у м^рацп клггин, особливо СК [18], вона збер^лася протягом перюду еволюцшного розвитку. Вщомим джерелом SDF-1a е астроцити, тому НСК потенцшно можуть рухатись у дшянки ЦНС, де е багато SDF-1a.
У досладженш [14] автори генетично модифшува-ли прогешторш клгтини HiB5 до нaдмipноi експресп CXCR3- ц трансфшоваш клгтини мГгрували in vitro у вГдповГдь на стимул 1Р-10 та I-ТАС, а також in vivo — у напрямку глюми, що експресувала IP-10 та I-ТАС.
Таким чином, НСК мають певний протипухлин-ний потенщал i як вектори можуть бути перспек-тивним засобом генно-клiтинноi терапп ураження мозку i злояюсних пухлин мозку.
Кр! м того, що НСК беруть активну участь у вщ-новленш ЦНС, вони можуть сприяти або стимулюва-ти запуск ендогенних вщновних пpоцесiв в оpгaнiзмi pеципiентa [23, 24].
Можлив1 мехатзми реал1зацгг протипух-линних властивостей НСК. 1. Тропшсть нор-мальних СК до злояюсних пухлин мозку (ймов!рно, визначаеться продукщею клиинами пухлин HGF та SCF, що е хемоатрактантами для НСК, та молекул екстрацелюлярного матриксу (ламшшу, тенапсину С), що сприяють адгезп НСК.
2. 1ндукщя ефективного протипухлинного Тмуштету до внутршньомозкових пухлин, в якому критичну роль ввдграють CD8(+) Т^мфоцити, а також залучаються CD4(+) Т^мфоцити i NK-клГтини (ймов!рно внaслiдок секрецп вГдповГдних цитоюшв
— 1Л-12, 1Л-23).
3. Безпосередня цитотоксична дГя на клиини пухлин.
У зв'-язку з викладеним, розглядають нaступнi стратепчш напрямки терапп глюм з застосуванням НСК як вектоpiв [33].
— 1муногенна теpaпiя (доставка Гмуномодуля-торних генних продукэтв у висоюй концентрацп для посилення протиглГомно'-: вадповад — 1Л-4, 1Л-12 [11, 32], 1Л-2, 1Л-23 [34], GM-CSF) —
— Проапоптотична генна теpaпiя (експpесiя проапоптотичних проте& quot-шв у безпосеpеднiй близь-кост до пухлинних клгтин для запуску? х клГтинно'-: смеpтi — TRAIL [27], FASL) —
— Bipуснa теpaпiя (доставка онколиичних вГруыв безпосередньо до дисемшованих клиин глюми
— HSV, pеовipус 3 типу) —
— Конвеpтуючi ензими (експреыя феpментiв, що конвертують лши-попередники у цитотоксичш агенти — цитозиндеамшаза, тимiдинкiнaзa [22]).
КрГм того, розглядаеться можливГсть застосуван-ня НСК для прижиттево'-: неiнвaзивноi вiзуaлiзaцii пухлин мозку. Зокрема, як вiзуaлiзуючi агенти, поед-нaнi з НСК, пропонують використання люциферази
— бiолюмiнесцентноi речовини [27, 31] або магштш наночастки, зв'-язаш з Tat-пептидом для магшторе-зонансного сканування [19].
Шдсумовуючи огляд лиератури, можна конста-тувати, що НСК мають певний протипухлинний та Гмуномодулюючий потенцiaл i як вектори можуть бути перспективним засобом генно-клiтинноi терапп ураження мозку i злояюсних пухлин мозку. Певним застереженням у цьому плаш е можливГсть онкогенжй трансформацп СК, осюлькинують дaнi експериментальних дослщжень, яю свiдчaть на користь гшотези клонального походження деяких пухлин головного мозку з нейрогенних клгтин [4]. Обговорюеться роль СК у виникненш раку та пере-
дракового мшрооточення [5]: не з'-ясоване питання, що е причиною формування раку — мутацп в самих СК чи трансформащя, шдукована передраковим мiкpооточенням. Ймов! рно, шдвищити ефективнiсть пpотипухлинноi теpaпii можна шляхом застосування генетично модифшованих СК як транспортних за-со6Гв для селективноi доставки цитотоксичних або iмуномоделюючих aгентiв у зони пухлинного вогни-ща. Проте, важливо пiдкpеслити, що використання НСК е додатковим засобом i не може замшити шшГ види терапп пухлин мозку, а повинне бути застосо-ване паралельно з ними.
Список лггератури
1. Лисяный Н. И. Иммунная система головного мозга. — К.: Здоров'-я, 1999. — 216 с.
2. Маркова О. В. Изучение некоторых механизмов цито-токсического действия клеток головного мозга in vitro // Иммунная система головного мозга / Под. ред. Н. И. Лисяного. — К., 1999. — С. 147−156.
3. Семенова В. М., Цымбалюк В. И., Стайно Л. П. и др. Изучение противоопухолевых свойств различных популяций клеток головного мозга в культуре нервной ткани in vitro // Иммунная система головного мозга / Под. ред. Н. И. Лисяного. — К., 1999. — С. 136−146.
4. Цымбалюк В. И., Семенова В. М., Медведев В. В. Современные представления о роли нейральных стволовых клеток в генезе опухолей головного мозга // Клеточные культуры. Информ. бюллетень. — СПб, 2007. — Вып. 22.
— С. 3−10.
5. Шварцбурд П. М. Стволовые клетки в развитии рака и предракового окружения // Молекулярная медицина.
— 2007. — № 4. — С. 3−9.
6. Aboody K.S., Brown A., Rainov N.G. et al. Neural stem cells display extensive tropism for pathology in adult brain: evidence for intracranial gliomas // PNAS USA.
— 2000. — V. 100. — P. 12 846−12 851.
7. Allport J.R., Shinde Patil V.R., Weissleder R. et al. Murine neuronal progenitor cells are preferentially recruited to tumor vasculature via alpha4-integrin and SDF-1alpha-dependent mechanisms // Cancer Biol. Ther. — 2004.
— V. 3, N9. — P. 838−844.
8. Barresi V., Belluardo N., Sipione S. et al. Transplantation of prodrug-converting neural progenitor cells for brain tumor therapy // Cancer Gene Ther. — 2003. — V. 10, N5.
— P. 396−402.
9. Beachy P.A., Karhadkar S.S., Berman D.V. Tissue repair and stem renewal in carcinogenesis // Nature. — 2004.
— V. 432. — P. 324−331.
10. Boockvar J.A., Kapitonov D., Kapoor G. et al. Constitutive EGFR signaling confers a motile phenotype to neural stem cells // Mol. Cell. Neurosci. — 2003. — V. 24, N4.
— P. 1116−1130.
11. Ehtesham M., Kabos P., Kabosova A. et al. The use of interleukin 12-secreting neural stem cells for the treatment of intracranial glioma // Cancer Res. — 2002.
— V. 62, N20. — P. 5657−5663.
12. Ehtesham M., Yuan X., Kabos P. et al. Glioma tropic neural stem cells consist of astrocytic precursors and their migratory capacity is mediated by CXCR4 // Neoplasia.
— 2004. — V. 6, N3. — P. 287−293.
13. Heese O., Disko A., Zirkel D. Neural stem cell migration toward gliomas in vitro // Neuro Oncol. — 2005. — V. 7, N4. — P. 476−484.
14. Honeth G., Staflin K., Kalliomaki S. et al. Chemokine-directed migration of tumor-inhibitory neural progenitor cells towards an intracranially growing glioma // Exp. Cell. Res. — 2006. — V. 312, N8. — P. 1265−1276.
15. Imitola J., Raddassi K., Park K.I. Directed migration of neural stem cells to sites of CNS injury by the stromal cell-derived factor 1alpha/CXC chemokine receptor 4 pathway // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2004. — V. 101, N52. — P. 18 117−18 122.
16. Jeon J.Y., An J.H., Kim S.U. et al. Migration of human neural stem cells toward an intracranial glioma // Exp. Mol. Med. — 2008. — V. 40, N1. — P. 84−91.
17. Kim S.K., Kim S.U., Park I.H. Human neural stem cells target experimental intracranial medulloblastoma and deliver a therapeutic gene leading to tumor regression // Clin. Cancer Res. — 2006. — V. 12, N18. — P. 5550−5556.
18. Kucia M., Reca R., Miekus K. et al. Trafficking of normal stem cells and metastasis stem cells involve similar mechanisms: pivotal role of the SDF-1-CXCR44 axis // Stem Cells. — 2005. — V. 23. — P. 879−894.
19. Lewin M., Carlesso N., Tung C.H. et al. Tat peptide-derivatized magnetic nanoparticles allow in vitro tracking and recovery of progenitor cells // Nat. Biotech. — 2000.
— V. 18. — P. 410−414.
20. Maurer M.H., Tripps W.K. et al. Expression of vascular endothelial growth factor and its receptors in rat neural stem cells // Neurosci. Lett. — 2003. — V. 344. — P. 165−168.
21. Mueller F.J., McKercher S.R., Imitola J. et al. At the interface of the immune system and the nervous system: how neuroinflammation modulates the fate of neural progenitors in vivo // Ernst Schering Res. Found Workshop. — 2005. — V. 53. — P. 83−114.
22. Noble M. Can neural stem cells be used to track down and destroy migratory brain tumor cells while also providing a means of repairing tumor-assotiated damage? // PNAS USA. — 2000. — V. 97. — P. 12 393−12 395.
23. Ourednik J., Ourednik V., Lynch W.P. et al. Neural stem cells display an inherent mechanism for rescuing dysfunctional neurons // Nat. Biotech. — 2002. — V. 20.
— P. 1103−1110.
24. Park K.I., Ourednik J., Ourednik V. et al. Global gene and cell replacement strategies via stem cells // Gene Ther.
— 2002. — V.9. — P. 613−624.
25. Schmidt N.O., Przylecki W., Yang W. et al. Brain tumor tropism of transplanted human neural stem cells is
induced by vascular endothelial growth factor // Neoplasia. — 2005. — V.7. — P. 623−629.
26. Serfoso P., Schlarman M.S., Pierret C. et al. Selective migration of neuralized embryonic stem cells to stem cell factor and media conditioned by glioma cell lines // Cancer Cell Int. — 2006. — V.6. — P. 1−6.
27. Shah K., Bureau E., Kim D.E. et al. Glioma therapy and real-time imaging of neural precursor cell migration and tumor regression // Ann. Neurol. — 2005. — V. 57, N1.
— P. 34−41.
28. Staflin K., Honeth G., Kalliomaki S. et al. Neural progenitor cell lines inhibit rat tumor growth in vivo // Cancer Res.
— 2004. — V. 64, N15. — P. 5347−5354.
29. Staflin K., Lindvall M., Zuchner T., Lundberg C. Instructive cross-talk between neural progenitor cells and gliomas // J. Neurosci. Res. — 2007. — V. 85, N10. — P. 2147−2159.
30. Weiss W.A., Burns M.J., Hackett C. et al. Genetic determinants of malignancy in a mouse model for oligodendroglioma // Cancer Res. — 2003. — V. 63, N7.
— P. 1589−1595.
31. Weissleder R., Ntziachristos V. Shedding light onto live molecular targets // Nat. Med. — 2003. — V.9. — P. 123−128.
32. Yang S.Y., Liu H., Zhang J.N. Gene therapy of rat malignant gliomas using neural stem cells expressing IL-12 // DNA Cell Biol. — 2004. — V. 23, N6. — P. 381−389.
33. Yip S., Aboody K.S., Burns M. et al. Neural stem cell biology may be well suited for improving brain tumor therapies // Cancer J. — 2003. — V.9. — P. 189−204.
34. Yuan X., Hu J., Belladonna M.L. et al. Interleukin-23-expressing bone-marrow-derived neural stem-like cells exhibit antitumor activity against intracranial glioma // Cancer Res. — 2006. — V. 66, N5. — P. 2630−2638.
35. Ziu M., Schmidt N.O., Cargioli T.G. et al. Glioma-produced extracellular matrix influences brain tumor tropism of human neural stem cells // J. Neurooncol. — 2006. — V. 79, N2. — P. 125−133.
Протипухлинш властивост нейралъних стовбурових клггин: можливост застосування у терапп пухлин мозку Лкяний M.I., Любич Л. Д.
1нститут Heepoxipyprii im. акад. А. П. Ромоданова АМН Украши, м. Кшв
В oглядi лггератури наведен сучасш даш щодо протипухлинних властивостей нейральних стовбурових (НСК) i прогешторних клггин та можливостей ix використання у лшуванш пухлин мозку. Охарактеризований м^рацшний потенщал i трошзм НСК до пухлин мозку, розглянул мoжливi мехашзми peалiзацii! х протипухлинних властивостей.
Ключов1 слова: нейральт cmoe6ypoei клiтини, прогеттори, тротзм, пухлини мозку, глюми.
Противоопухолевые свойства нейральных стволовых клеток: возможности применения в терапии опухолей мозга
Лисяный Н. И., Любич Л. Д.
Институт нейрохирургии им. акад. А. П. Ромоданова АМН Украины, г. Киев
В обзоре литературы приведены современные данные о противоопухолевых свойствах нейральных стволовых (НСК) и прогениторных клеток и возможностях их использования в лечении опухолей мозга. Охарактеризован миграционный потенциал и тропизм НСК к опухолям мозга, рассмотрены возможные механизмы реализации их противоопухолевых свойств.
Ключевые слова: нейральные стволовые клетки, прогениторы, тропизм, опухоли мозга, глиомы.
Antitumour properties of neural stem cells: possible application in brain tumour therapy
Lisyany N.I., Lyubych L.D.
Institute of Neurosurgery named after A.P. Romodanov of the AMS of Ukraine, Kiev, Ukraine
Up-to-date data on antitumour properties of neural stem (NSC) and progenitor cells and possibility of using them in brain tumour therapy are presented in the literature review. NSC potential for migration and tropism to brain tumours is described, as well as possible mechanisms of NSC antitumour properties.
Key words: neural stem cells, progenitors, tropism, brain tumors, gliomas.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой