Особенности формирования гендерной идентичности личности в подростковом возрасте

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ
162____________________
УДК 159. 9:305−053. 6
Молодий вчений" • № 7 (10) • липень, 2014 р.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ҐЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Донець А. А.
Київський університет імені Бориса Грінченка
У статті розглядається поняття «ґендерна ідентичність» особистості, представлені теоретичні підходи до становлення ґендерної ідентичності. Визначено вплив соціальних факторів на процес ідентифікації особистості, а також проаналізовані особливості формування ґендерної ідентичності в підлітковому віці. Представлено результати емпіричного дослідження ґендерної ідентичності підлітків.
Ключові слова: ґендер, ґендерна ідентичність, ґендерна ідентифікація, маскулінність, фемінінність, андрогінність, ґендерна соціалізація, ґендерна диференціація, ґендерна константність.
Актуальність проблеми. До середини XX століття статева належність індивіда вважалася біологічним фактом, з якого автоматично виводилися всі біологічні, соціальні і тілесні відмінності між чоловіками і жінками [4]. Пропозиція Р. Столлера про розмежування біологічної та культурної складових у вивченні питань, пов’язаних зі статтю, дала поштовх формуванню особливого напрямку в сучасному гуманітарному знанні - ґендерним дослідженням. Ґендерні дослідження набувають все більш широкого розмаху і є дуже важливими у сучасній трансформації поглядів на природу чоловіка і жінки, у боротьбі суспільства з масовими стереотипами свідомості. Більшість сучасних дослідників зосереджують свою увагу на соціальній природі ґендеру, психологічних (а не біологічних) відмінностях між статями та культурних чинниках формування ґендерної ідентичності.
Аналіз наукових досліджень. Поняття «ідентичність» вперше детально було представлено Е. Еріксоном. За визначенням науковця ідентичність базується на відчутті тотожності самому собі і неперервності власного існування в часі й просторі, а також на усвідомленні факту, що дану тотожність й неперервність визнає оточення. Е. Еріксон розумів розвиток ідентичності як взаємодію трьох процесів: біологічних, соціальних і Его-процесів. Зазначимо, що Его відповідає за інтеграцію як біологічних, так і соціальних процесів. Результатом інтегративної роботи Его є утворення конфігурації елементів ідентичності [9, с. 59].
Варто зазначити, що трактування терміну «ґен-дерна ідентичність» у сучасних соціально-психологічних дослідженнях є неоднозначним.
Так, Т. Бендас [1] розглядає ґендерну ідентичність як ототожнення себе з визначеною статтю, ставлення до себе як до представника певної статі, освоєння відповідних форм поведінки і формування особистісних характеристик. В. Каган визначає статеву ідентичність як «співвіднесення особистості з тілесними, психофізіологічними, психологічними та соціокультурними значеннями маскулінності і фе-мінінності», а І. Кльоцина [4] розуміє під Тендерною ідентичністю аспект самосвідомості, який описує переживання людиною себе як представника певної статі.
Різні аспекти ґендерної ідентичності стали об'єктом аналізу у працях, пов’язаних з дослідженнями психології статі, а пізніше — ґендер-ної психології, таких зарубіжних дослідників як:
С. Бем, З. Фрейда, К. Юнга, Е. Еріксона, М. Мід, Б. Фрідан, К. Хорні, Т. Бендас, Ш. Бурна, Н. Ходо-роу та вітчизняних й російських науковців — І. Кон, Є. Ільїн, І. Клецина, Т. Говорун, В. Каган, О. Кікіне-джи, Л. Шевченко, А. Кочарян, Г. Андреева та ін.
Мета статті - дослідити особливості формування ґендерної ідентичності особистості у підлітковому віці.
Основні матеріали дослідження. Ґендерна ідентифікація — це процес формування ґендерної ідентичності як відповідності людини певній статі, са-моідентифікація з певним ґендером, самовідчуття у якості чоловіка або жінки, усвідомлення і прийняття своєї чоловічої або жіночої ролі.
Процес ґендерного розвитку, як поєднання соціально обумовлених варіантів статевих ролей і статево-рольової поведінки, реально відбувається в контексті процесу соціалізації [3].
Ґендерна соціалізація — засвоєння та відтворення притаманних певному соціальному довкіллю статево співвіднесених нормативів поведінки [4, с. 12]. Сукупність норм, що містять узагальнену інформацію про якості, властиві кожній статі, називаються статевими чи ґендерними ролями [2, с. 13]. Поняття ґендерної ролі ввів Дж. Мані у 1995 році щодо осіб з порушеннями статевої ідентичності. Можна виділити різні напрями дослідження статево-рольової соціалізації та ґендерної ідентифікації.
Теорія ідентифікації (З. Фрейд і його послідовники) підкреслює роль механізмів ідентифікації у формуванні статевої ідентичності. Дуже важливою фігурою у формуванні образу власного статевого «Я» є фігура одного з батьків тотожної статі. Процес формування статевої ідентичності і статеворо-льової поведінки починається з відкриття дитиною генітальних відмінностей між статями, а завершується з ідентифікацією із одним із батьків своєї ж статі, забезпечуючи при цьому подолання Едипово-го комплексу або комплексу Електри.
К. Хорні [10] найбільшу увагу приділяла проблемі жіночої статевої ідентичності. Вона відкинула постулат З. Фрейда про те, що анатомічна будова тіла визначає відмінності між чоловіками та жінками, і розглядала формування ґендерної ідентичності в контексті соціокультурних впливів.
Теорія соціального научіння (А. Бандура, Г. Біл-лер) визнає у формуванні ґендерної ідентичності найважливіші батьківські моделі, які дитина намагається наслідувати, і підкріплення, що дитині надають батьки (позитивне і негативне). Дитина ідентифікує себе з деяким абстрактним образом чоловіка і жінки, який створює собі у процесі спостережень за відповідною до статі, поведінкою дорослих [4, с. 125−126].
З позицій, сформульованої Л. Колбергом у теорії когнітивного розвитку ґендеру вся інформація, що стосується ґендерної поведінки, відображається у свідомості особистості у вигляді Тендерних схем [2]. У них міститься усе, що людина знає про ґендер, при цьому ґендерні схеми впливають на переробку ін-
© Донець А. А., 2014
& lt-Young Scientist" • № 7 (10) • july, 2014
163
формації та здійснюють вплив на пам’ять, оскільки легше запам’ятовується та інформація, яка вписується в рамки вже наявних уявлень. Таким чином, у когнітивній теорії підкреслюється значення інтелектуального розвитку дитини та самокатегорізації (віднесення себе дитиною до певної статі), як важливим складовим формування статеворольвої поведінки.
У теорії ґендерної схеми С. Бем пов’язує формування ґендерної ідентичності із засвоєнням і прийняттям ґендерних установок, що відбувається в процесі первинної соціалізації. Ґендерна ідентичність є результатом схематизованої обробки інформації, пов’язаної з поняттям «чоловіче» і «жіноче».
Теорія соціальних ролей Е. Іглі свідчить, що більшість ґендерних відмінностей є продуктами різних соціальних ролей, які підтримують або пригнічують у чоловіках і жінках певні варіанти поведінки. Різні ролі формують різні навички і аттитю-ди (установки), що призводить до різної поведінки чоловіків і жінок.
Представники нової психології статі (Е. Мак-кобі, К. Джаклін) вважають, що ґендерна ідентичність формується під впливом соціальних очікувань суспільства, статеворольових стереотипів.
Розвиток статевої ідентичності є складним багаторівневим процесом і починається з народження дитини. В залежності від статі дитини, що народилася, будується стратегія виховання.
Однак, як зазначає І. Кон, дитина — не пасивний об'єкт ґендерної соціалізації. Спираючись на неузгодженість дій своїх вихователів, дорослих і однолітків, і власний життєвий досвід, він вибирає з запропонованих йому зразків щось своє [7].
Л. Кольберг вважає, що формування константної статевої ідентифікації у дитини триває в проміжку від 2 до 7 років.
Ш. Берн та інші автори виділяють такі стадії встановлення статевої ідентичності:
1. ґендерну ідентифікацію — віднесення дитиною себе до тієї чи іншої статі-
2. ґендерну константність — розуміння, що ґен-дер постійний і змінити його не можна-
3. диференціальне наслідування — бажання бути найкращим хлопчиком чи дівчинкою-
4. ґендерну саморегуляцію — дитина сама починає контролювати свою поведінку, використовуючи санкції, які він застосовує до самого себе.
5. стадія статевої інтенсифікації - посилення статевих відмінностей, пов’язаних з підвищеним прагненням слідувати статевим ролям внаслідок вступу в період статевого дозрівання (додатково виділена стадія) [2- 4].
Таким чином, первинна статева ідентичність на рівні переживань і статевої поведінки формується у дошкільному віці, а у підлітковому віці відбувається формування вторинної ґендерної ідентичності. Внаслідок цього, підліткова ґендерна ідентичність стає центральним компонентом самосвідомості. [2]
В період статевого дозрівання гормональні зміні у тілі підлітка призводять до подальшого розвитку статевих органів та появі вторинних статевих ознак. Провідну роль у ґендерній поведінці відіграє гетерогенне середовище однолітків. У підлітків активно зростає нетерпимість до нетипових для їхньої статі дій, що зумовлене процесом ґендерної інтенсифікації - посилення статевих відмінностей, пов’язаних з підвищеною необхідністю дотримуватися ґендерних ролей унаслідок вступу у підліткову зрілість [4, с. 25- с. 81].
Вплив соціуму на ґендерні установки, ґендерні стереотипи, ґендерну самоідентичність залишаєть-
ся досить сильним, але тепер набуває великої ваги середовище однолітків. Становлення ґендерної ідентичності підвладне у цьому віці підлітковій (шкільній) субкультурі з її кумирами, активним сприйманням ЗМІ, потребами у довірливих стосунках і прийнятті. Можна сказати, що криза підліткового віку є наслідком дозрівання, а також невизначеності майбутніх ґендерних ролей. Опанування статевої ролі особою є дуже важливою задачею для підлітка.
Окремі автори (В. Каган) вважають, що завершення формування статеворольових позицій відбувається лише в юнацькому віці.
Ґендерна ідентичність дорослої людини являє собою складноструктороване утворення, що включає, крім усвідомлення власної статевої приналежності, ґендерної ідентичності, психічної статі, також «сексуальну орієнтацію», ґендерні стереотипи, ґен-дернорольові аттітюди.
Емпіричне дослідження ґендерної ідентичності підлітків було проведене у школі № 298 м. Києва, в якому приймало участь 15 учнів (9 хлопчиків і 6 дівчаток) віком 14−15 років. З цією метою було вибрано Шкалу XII (M) «маскулінність-фемінність» із Фрайбурзького особистісного опитувальника (FPI), а також (модифікований) опитувальник «Маскулін-ність-фемінність» С. Бем.
За результатами опрацювання Шкали XII (M) з Фрайбурзького особистісного опитувальника було отримано такі результати: маскулінність — 40%, фемінність — 40%, андрогінність — 20%. З них -21,4% результатів були з яскравою вираженістю фемінності або маскулінності (Таблиця 1.1. Результати дослідження за Шкалою XII (M) (FPI)).
Таблиця 1.1.
Результати дослідження за Шкалою XII (M) (FPI)
Ґендерні конструкти Хлопчики, % Дівчатка, %
Маскулінність 42,8 0
Фемінність 14,3 28,6
Андрогінність 7,1 7,1
Можна помітити, що результати відображають наявність статевої інтенсифікації - посилення статевих відмінностей, що пов’язані з підвищеним прагненням слідувати ґендерним ролям, внаслідок вступу в період статевого дозрівання. Особливо це спостерігається у хлопчиків, що пояснюється феноменом «чоловічого протесту». Найбільш яскравий момент підліткового етапу формування ґендерної ідентичності, характеризується найсильнішим впливом однолітків та створенням «хлопчачих компаній».
У дівчат, навпаки, спостерігається активне формування фемінних рис. Між тим, спостерігаються також тенденціїї до андрогінності, характерні для обох статей, при чому в однаковій мірі (14,3%).
За результатами модифікованого опитувальника «Маскулінність-фемінність» С. Бем, що спрямований на дослідження впливу соціальних стереотипів щодо образу чоловіків і жінок, картина постає у іншому ракурсі:
у 14,3% (хлопчиків) спостерігається маскулін-ність в образах чоловіків і жінок, але у 85,7% підлітків обох статей, спостерігаються поєднання в образах маскулінних і фемінних рис особистості.
Такі дані свідчать про певну наявність традиційних (стереотипних) поглядів на чоловіків і жінок, що узгоджуються з біполярною моделлю маскулін-ності і фемінності, у хлопчиків (що підсилене підлітковим етапом дозрівання). Проте у більшості підлітків обох статей, спостерігаються мультиполярні
ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ
ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ
164
«Молодий вчений» • № 7 (10) • липень, 2014 р.
тенденції, що говорить про слабу орієнтацію молоді на стереотипні конструкти маскулінності і фемін-ності. Отже, уявлення підлітків щодо фемінності і маскулінності носять змішаний, інтегративний характер, що узгоджується з трансформаційними процесами зміни ґендерних норм і уявлень.
Висновки. Формування ґендерної ідентичності є складним і багатоплановим процесом, що триває протягом усього життя. Ґендерна ідентичність є однією з базових складових «Я-концепції» і суттєво впливає на самоусвідомлення індивіда, його бачення картини світу. Ґендерна ідентифікація зазнає значного впливу соціальних і культурних факторів. Певне значення також має самокатегоризація і са-моідентифікація індивіда. Опанування статевої ролі та набуття ґендерної ідентичності являють собою дуже важливі завдання для підлітка. В становлен-
ні ґендерної ідентичності підлітків грають велику роль відповідність критеріям статевих ролей, орієнтація на дорослих, і особливо на групи однолітків.
Більшість дослідників вказують на проблеми з адаптацією, у спілкуванні з іншими, досягненні власних цілей при наявності ґіпергендерності (яскраво вираженої маскулінності та фемінності). Поєднання чоловічих та жіночих поведінкових моделей суттєво розширює можливості особистості. Андрогінна особистість є більш гармонійною, вільною від стереотипів, легше досягає поставленних цілей. Орієнтація на ан-дрогінну модель особистості, дозволяє підкреслити цінність кожної людини та її унікальні особистісні риси.
Разом з тим, виникає необхідність розробки та запровадження у сучасній освітній практиці моделі гендерної просвіти з метою формування гендерної культури особистості.
Список літератури:
1. Бендас Т. В. Гендерная психология: Учебное пособие / Т. В. Бендас. — СПб.: Питер, 2005. — 431 с.
2. Берн Ш. Гендерная психология / Ш. Берн. — СПБ.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. — 320 с.
3. Ґендерна психологія: навч. посіб. / О. В. Літвінова — Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ, 2010. — 235 с.
4. Говорун Т. В. Ґендерна психологія: Навч. Посібник Ґоворун Тамара Василівна, Кікінеджі Оксана Михайлівна. — К.: Видавничий центр «Академія», 2004. — 307 с.
5. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. / Е. П. Ильин. — СПб.: Питер, 2002. — 544 с.
6. Клецина И. С. От психологии пола — к гендерным исследованиям в психологии / И. С. Клецина // Вопросы психологии. — 2003. — № 1. — 61−78 с.
7. Кон И. С. Психология половых различий / И. С. Кон // Вопросы психологии. — 1981. — № 2. — 47−57 с.
8. Психологія статі: Навч. посіб. / Т. В. Данильченко — Черніг. держ. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006. — 208 с.
9. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. — М.: Прогресс, 1996. — 344 с.
10. Хорни, К. Женская психология / К. Хорни. — СПб., 1993. — 222 с.
Донец А. А.
Киевский университет имени Бориса Гринченко
ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ГЕНДЕРНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ ЛИЧНОСТИ В ПОДРОСТКОВОМ ВОЗРАСТЕ
Аннотация
В статье рассматривается понятие «гендерная идентичность» личности, представлены теоретические подходы к становлению гендерной идентичности. Определено влияние социальных факторов на процесс идентификации личности, а также описаны особенности формирования гендерной идентичности в подростковом возрасте. Представлены результаты эмпирического исследования гендерной идентичности подростков.
Ключевые слова: гендер, гендерная идентичность, гендерная идентификация, маскулинность, фемининность, ан-дрогинность, гендерная социализация, гендерная дифференциация, гендерная константность.
Donets A.A.
Kiev University named after Boris Hrinchenko
FEATURES OF GENGER IDENTIFY PERSONALITY DEVELOPMENT IN ADOLSCENSE
Summary
The article represents the concept of personality’s gender identity and theoretical approaches of the gender identity determination. The social factors influence on the person’s identity process is defined and peculiarities of the gender identity forming in adolescence are described. The results of the empiric study of teenagers' gender identity are represented.
Keywords: gender, gender identity, gender identification, masculinity, femininity, androgyny, gender socialization, gender differentiation, gender constancy.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой