Психологические особенности следственного эксперимента

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЮРПаПЧЕСКПЕ НАУКИ
УДК 343. 132. 1
Калганова Олена Анатоливна,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримiнального процесу та кримiналiстики, Нацiональний ymiверситет ДПС Украти Балицький Тарас Миколайович, викладач кафедри приватно-правових дисциплт, ПВНЗ «Унiверситет сучасних знань»
ПСИХОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 СЛ1ДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Калганова Елена Анатольевна,
кандидат юридических наук, доцент,
доцент кафедры уголовного процесса и криминалистики,
Национальный университет ГНС Украины
Балицкий Тарас Николаевич,
преподаватель кафедры частно-правовых дисциплин, ЧВУЗ «Университет современных знаний»
ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ СЛЕДСТВЕННОГО ЭКСПЕРИМЕНТА PSYCHOLOGICAL FEATURES OF INVESTIGATIVE EXPERIMENT Kalhanova O.A. ,
candidate of jurisprudence, associate professor, National University of STS of Ukraine Balytskyy T.M. ,
PHEI «University of Modern Knowledge»
Статтю присвячено виокремленню психологiчних особливостей слiдчого експерименту. Констатуеться, що aniдчий експеримент е «сильним» засобом психологiчного впливу на його учасниюв, осюльки його результати нерiдко наочно свiдчать про можливкть або неможливiсть iснування певного явища, поди, а спростувати 1'-х пiдозрюваному, обвинуваченому бувае досить важко.
Ключовi слова:iдчий експеримент, психофiзiологiчнi фактори, психологiчний стан, учасники експерименту, засоби психологiчного впливу.
Статья посвящена выделению психологических особенностей следственного эксперимента. Констатируется, что следственный эксперимент является «сильным» средством психологического воздействия на его участников, поскольку его результаты нередко наглядно свидетельствуют о возможности или невозможности существования определенного явления, события, а опровергнуть их подозреваемому, обвиняемому бывает довольно трудно.
Ключевые слова: следственный эксперимент, психофизиологические факторы, психологическое состояние, участники эксперимента, средства психологического воздействия.
Article is devoted to allocation ofpsychological features of investigative experiment. It is noted that investigative experiment is «strong» means of psychological impact on its participants as its results quite often visually testify to opportunity or impossibility of existence of a certain phenomenon, an event, and to disprove them to the suspect accused happens quite difficult.
Key words: investigative experiment, psycho-physiological factors, psychological state, participants of experiment, means of psychological influence.
Постановка проблеми. Дшльшсть юриста взноситься до штелектуальних вид1 В пращ, осквдьки в Н психолопчнш структур! дом1нуе когштивний компонент, тобто основш професшш функци юриста, яш ви-магають високо! активносп мислення (аналтшко-син-тетичних 1 лопчних операцш), мови в Н монолопчнш 1 д1алопчнш формах, довготривало! 1 оперативно! пам'-яп, стшкосп уваги, уяви. При цьому його профе-сшна д1яльшсть, як складна система, включае й шш1 псих1чш функци, у взаемоди з якими вона обумовлюе зд1бшсть юриста до ефективного виршення професш-них завдань [1].
Тому, слвдчий — спещал1ст-юрист, обов'-язком якого е розслвдування вчинених злочишв 1, у раз1 доведения вини обвинуваченого, подготовка матер1ал1в
кримшального провадження для розгляду в суд^ Ввд роботи слвдчого залежить не тшьки дотримання прав та свобод людини пвд час проведення розслвдування, але й досягнення його основно! мети: проведення шви-дкого, повного та неупередженого розслвдування i судового розгляду, щоб кожний, хто вчинив кримшальне правопорушення, був притягнутий до вiдповiдальностi в мiру свое! вини, жоден невинуватий не був обвину-вачений або засуджений, жодна особа не була пвддана необгрунтованому процесуальному примусу i щоб до кожного учасника кримшального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК Ук-ра!ни) [2, с. 3].
Анaлiз останшх дослвджень i публiкацiй. Про-
блемам слвдчого експерименту в кримiнальному про-вадженш значну увагу придiляли в рiзнi роки так1 вгт-чизняш та зарубiжнi вченi: Л. ?. Ароцкер, А. Р. Белк1н, Р. С. Белшн, Н. I. Гуковська, В. А. Динту, Н. I. Жукова, Д. Д. Заяць, Л. ?. Калюжна, В. Я. Колдш, В. П. Колма-ков, В. В. Комашко, В. О. Коновалова, ?. I. Макаренко, В. В. Негребецький, О. С. Рубан, В. М. Стратонов, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська, О. К. Чернець-кий та iншi.
Окремi питання слвдчого експерименту в сво! х наукових працях дослiджували: Д. С. Афонш, О. В. Ба-улш, В. П. Бахiн, В. С. Бондар, В. К. Весельський, В. I. Галаган, Н. Д. Ковальова, О. I. Котюк, О. I. Мот-лях, В. В. Назаров, С. М. Смоков, В. В. Топчш, П. В. Цимбал тощо.
Разом iз тим, аналiз наукових розробок засввд-чуе, що щ дослвдження сприяли вдосконаленню проце-суально! практики, однак поза увагою науковщв зали-шилися проблемнi питання науково-техшчного, пси-хологiчного супроводження слвдчого експерименту, особливосп фшсацп його результатiв, реконструкцп поди в умовах новiтнiх технологш, органiзацiйнi аспе-кти, пов'-язанi з прийняттям нового КПК УкраГни тощо.
Постановка завдання. Викладене вище сввд-чить про актуальнiсть обрано! теми статп та дозволяе сформулювати ввдповвдне наукове завдання: з'-ясу-вання психолопчних особливостей слiдчого експерименту, а також створення нового комплексного тд-ходу до психологiчного супроводження слвдчого екс-перименту.
Виклад основного матерiалу дослщження.
Визначальним фактором професшно! дiяльностi слвд-чого е Г! творчий, пошуковий характер. Звичайно, це положення стосуеться вах видiв професiйноi дiяльно-сл юристiв. Однак, саме слiдчi в основному спрямову-ють свою роботу на встановлення наявностi або ввдсу-тностi фактiв та обставин, яш мають значення для кри-мшального провадження та пiдлягають доказуванню (ст. 84 КПК УкраГни). Тут особливого значення набу-вае талант, наполегливють, швидка реакцiя, холодно-кровнiсть, витримка, зосередженiсть, творчий пвдхвд до виршення проблем, що виникають у процеа розс-лвдування. Виконання слiдчоi роботи вимагае високо! позитивно! мотивацii, готовносп до напружено! працi, принциповостi. Ефективнють роботи слвдчого у певнiй мiрi залежить ввд його комунiкабельностi у спвдкуванш з iншими учасниками i суб'-ектами досудового розслвду-вання.
Говорячи про роботу слiдчого, не слвд вiдкидати також спроби тиску на нього з боку «защкавлених» представнишв державно! влади, керiвництва, кримша-льних структур, погрози i пропозицii «щодо сшвробгт-ництва», прохання знайомих i близьких. До всього цього юрист, що присвячуе себе слiдчiй професп, повинен готуватися морально та фiзично, довго i всерйоз.
Слвдчий експеримент е «сильним» засобом пси-хологiчного впливу на його учаснишв, оск1льки його результати нерiдко наочно сввдчать про можливiсть або неможливють iснування певного явища, подii, а спростувати! х пiдозрюваному, обвинуваченому бувае досить важко. Так, обвинувачений у крадiжцi з магазину шляхом проникнення в примiщення через квати-
рку заявив на допитi, що вчинив цей злочин самоту-жки, без спiвучасникiв. Був проведений слвдчий експеримент. Усi спроби обвинуваченого проникнути таким способом до примщення виявилися безуспiшними, причому це було очевидно для вах учасник1 В слвдчого експерименту. Обвинувачений змушений був зiзна-тися, що у нього був ствучасник — неповнолiтнiй, який на його прохання проник через кватирку в магазин i зсередини ввдкрив йому дверi [3].
Для надежного проведення слвдчого експерименту слвдчому необхiдно забезпечити: 1) вiдтворення обстановки, максимально подiбноi до тiеi, за яко! в1д-бувалася д1я чи подiя- 2) в1дтворення суб'-ективних психофiзiологiчних факторiв- 3) моделювання самих дослвдних дiй.
Якщо у звичайному житп людина дiе, як правило, мимовол^ то в умовах слвдчого експерименту у не! виникае стан психолопчно! готовности який також мобшзуе г! психiчнi процеси, збiльшуе зосередже-нiсть- вона прикладае вольовi зусилля, щоб краще по-бачити, почути, запам'-ятати. У звичайн1й ситуацi! особа, занурена в сво! думки, переживання, може не чути яких-небудь звук1 В, розмов, може не звернути уваги на подii, не помггити яких-небудь змiн в обста-новцi.
З iншого боку, в незвичнш ситуацii злочину, вiд-чуваючи сильне душевне хвилювання, потрясiння, страх, за якого особа здатна дiяти так, як в результата не зможе ввдтворити пiд час проведення слвдчого експерименту. Наприклад, тжаючи з мiсця подi!, злочи-нець може перестрибнути через широкий рiв, подолати високий паркан, але не зумiе повторити цi дi! в процеа слвдчого експерименту.
Обвинувачений, а iнодi й потерпвдий за наявно-стi у них певно! защкавленосп можуть дати згоду на участь у слвдчому експерименп, проте намагатимуться не проявити сво! знання, навички, вмiння- приховати можливiсть правильного сприйняття певних явищ. Отриманi в ходi таких дослiдiв результати не матимуть доказово! дii та не будуть достовiрними.
Тому, основне завдання слвдчого — оргашзувати проведення дослiдiв, здшснювати контроль за ними, фiксувати хвд експерименту, оцiнювати одержанi результати. Слвдчий визначае квдьшсть дослiдiв, !х змiст, у випадку необхiдностi — проводить повторно. Дос-л1ди, як правило, проводяться багаторазово. Неоднора-зове повторення одних i тих самих дослщв в процесi одного слвдчого експерименту дозволяе б№ш ре-тельно вивчити досл1джуване явище, переконатися в тому, що отримаш результати е невипадковими, а дос-товiрними [4, с. 99]. Дублюючi дослiднi дп повиннi бути повторенi таку квдьшсть разiв, яка буде необх1д-ною, щоб виключити можливiсть випадкових результата, довести! х закономiрнiсть. Саме багаторазовють — перший принцип слвдчого експерименту.
Другим принципом е варiативнiсть, тобто здшс-нення кожного наступного дослiду за змiнених умов. Так, при перевiрцi можливостi свiдка почути i зрозу-мiти змiст розмови, що ввдбуваеться в сусiднiй шмнал, обвинуваченому пропонують говорити звичайним голосом, голосно, тихо, при щ№но зачинених дверях м1ж к1мнатами, натвзакритих, в1дкритих, розмiстивши
сввдка близько до дверей, посередиш шмнати, в ii про-тилежнiй частиш i тому подiбне. Така змша BapiaHTiB дослiдних дiй дозволить з'-ясувати об'-ективно iснуючу можливiсть свiдкa почути розмову.
Вapiaтивнiсть може бути пов'-язана i 3i змiною психологiчного стану учаснишв експерименту. Pi3Hi вapiaнти дослщв можуть бути нaслiдком змiни темпу, швидкосп виконання дослiдних дiй або ix окремих елементiв [5, с. 269].
Дiaгностичнi експерименти доцiльно проводити за участю i при консультаций психолога, який допо-може слвдчому врахувати все piзномaнiття псих1чних явищ, здатних вплинути на результати дослщв.
Розглянемо деяк1 псиxологiчнi аспекти, яш не-обх1дно враховувати при проведенш слiдчого експерименту:
1. Слвдчий експеримент, за допомогою якого пеpевipяeться можливiсть сприйняття i збереження в пам'-яп суб'-екта певних фaктiв. За допомогою дослвд-них дiй пеpевipяються пеpцептивнi здiбностi piзниx учасник1 В кримшального провадження, що виклика-ють сумшви.
Пiд час слвдчого експерименту за таких самих (а при неможливосп — в максимально наближених) умо-вах повторюються аналопчш paнiше вчиненим ди, на-приклад, вiдтвоpюються piзнi звуковi сигнали, створю-ються ввдповвдш умови освiтлення, тощо. Завдяки цьому пеpевipяeться чутливiсть тих чи шших aнaлiзa-тоpiв, встановлюеться поpiг ix чутливостi, визнача-ються пеpцептивнi здiбностi людини залежно вiд його iндивiдуaльно-псиxологiчниx особливостей, вiку, про-фесii тощо.
2. Слвдчий експеримент на предмет досль дження можливостi здiйснення суб'-ектом певних дш. Такий експеримент проводиться, коли необхвдно ви-явити (тдтвердити) певнi навички суб'-екта, здaтнiсть здшснювати певнi дii, опеpaцii. Вчинення в таких ви-падках дослiдниx дш, служить пiдтвеpдженням того, що вони мали мiсце (або ix не було взагалГ), та виконaнi конкретною особою.
Якщо дii мали iмпульсивний характер, i на ix ди-нaмiку значною мipою впливали сильнi емоцп, зокрема стан афекту, то ix неможливо повнiстю ввдтворити. Пвд час експерименту можна (фактично, але iз етичних мь ркувань) створювати той емощйно-напружений стан, який супроводжувався би дiями i багато в чому визна-чав ix динaмiку, як це, наприклад, бувае при здiйсненнi злочинних дш насильницького характеру. В таких ви-падках суб'-ектовi пропонуеться твдьки продемонстру-вати послiдовнiсть своix дш, пов'-язаних iз перемщен-нями на тсщ подii, виконанням окремих рух1 В, що по-казують напрямок, шльшсть завданих удapiв потерш-лому, тощо.
При розслвдуванш розкрадань, поpушеннi правил експлуатацп теxнiки i деяких iншиx злочинiв нередко виникае необxiднiсть пеpевipити певнi навички, вмiння, ступiнь здiбностей суб'-екта. Незважаючи на те, що вс цi дослiднi дii носять дублюючий характер, вони не зав-жди точно можуть повторити в експерименп своi характеристики. Наприклад, щоб визначити, який час потрь бен на вчинення тих чи шших дш, пвд час експерименту з шгервалами виконуеться сеpiя аналопчних дослвдних
дiй iз подальшим виведенням сеpеднix показник1 В. Ви-мога про багатократшсть, вapiaтивнiсть дослiдiв (особливо з участю дублеpiв) е обов'-язковою при проведенш такого роду експерименпв.
Якщо у суб'-екта спостер^аються псиxофiзiоло-гiчнi порушення, стан пiдвищеноi'- псиxiчноi напруже-ностi, проведення дослiдiв за його участю ввдклада-еться [6].
У справах оаб з фiзичними вадами слiдчий експеримент проводиться не твдьки для пеpевipки пока-зань обвинуваченого, але й для пеpевipки здaтностi ба-чити, чути, pозpiзняти шум, тони, звуки, сприймати людську мову, бачити об'-екти, ix детал^ колip, форму, а також спостертати певнi явища. Слiдчi експерименти у справах зазначених оаб переважно проводяться для виявлення суб'-ективних можливостей та iндивiду-альних особливостей обвинувачених.
Для прикладу, слвдчий експеримент може допо-могти пеpевipити твердження обвинуваченого, потер-пвдого, свiдкa, який страждае коpоткозоpiстю, дальто-нiзмом, астигматизмом, що вiн бачив предмет або явище та ix особливостц твердження далекозорого, ко-роткозорого, астигматика, що вш не бачив обличчя або предмет (зокрема тому, що був без окуляpiв).
Показания глухошмого про те, що вш чув, або показання свiдкiв та потертлих про те, що глухошмий володiе розмовною мовою, завжди викликають сум-нiви, ix потpiбно пеpевipяти за допомогою сл1дчого експерименту. При цьому дощльно враховувати, що туговуxi погано чують людську мову, але бурхливо ре-агують, коли у нш е згадки про них. Це пояснюеться як пiдвищеною спостережливютю, так i недовipою. При сприйнятп мови у туговухих утворюються слуxовi прогалини (люки), знижуеться чутливiсть до високих тонiв. Якщо особа поввдомляе про п1дслухану нею розмову, то необхвдно з'-ясувати, чи випадково вона по-чула мову або ж прислухалася, який був ii тон.
Загалом форми учaстi оаб iз фiзичними вадами у слвдчому експерименп можуть бути piзномaиiтними — ввд пaсивноi пpисутностi до aктивноi учaстi в прове-деннi дослвдних дiй [7, с. 197−201].
3. Слвдчий експеримент iз виявлення об '- екти-вноi'- можливостi настання якоi'--небудь подii, явища. Оск1льки в житп певнi подii, явища, як правило, не завжди залежать ввд пpоявiв romira людини, при проведенш слвдчого експерименту ввд слвдчого потpiбно створення максимально наближених умов, яш мали мi-сце в момент поди. Наприклад, такого роду експерименти проводяться при розслвдуванш випадшв, пов'-язаних iз порушенням правил теxнiки безпеки. Певною мipою вони нагадують стендовi випробування. Зрозу-мiло, в пpоведеннi такого роду дослщв повинш брати участь ввдповвдш техшчш фaxiвцi, при цьому прийма-ються додaтковi заходи безпеки.
4. Слвдчий експеримент iз пеpевipки послiдо-вностi подiй, меxaнiзму утворення слiдiв та iншиx пов'-язаних iз цим обставин. Такий експеримент найча-стiше носить комплексний характер i начебто завер-шуе процес розслвдування. Щ експерименти пошиpенi при розслвдуванш автотранспортних пригод. У таких випадках в1д слвдчого, кpiм гарних оргашзаторських здiбностей, потpiбнi aнaлiтичнi якостi розуму, вмiния
швидко використовувати отримувану в ходi проведе-них дослiдiв iнформацiю, що дозволяе подивитися на вже ввдому подш пвд iншим кутом зору, побачити як-iсь iншi прихованi у цьому закономiрностi. Самостш-ним завданням, що вирiшуеться в ходi експерименту, може стати вивчення мехашзму утворення рiзних сль дiв [6].
До психолопчних особливостей слвдчого експерименту належать: 1) шдиввдуальна здатнiсть особи до сприйняття i запам'-ятовування обставин, за яких ввд-булась подiя- 2) просторова (топографiчна) орiентацiя особи- 3) психолопчний вплив на особу, що дае показания, мюця поди, на якому вона повторно присутня [7, с. 197].
Перша з названих особливостей може бути з'-ясована в ходi допиту, що передуе перевiрцi показань на мiсцi, слвдчого експерименту, спрямованого на пе-ревiрку особливостей сприйняття та запам'-ятовування особи, а також за результатами судово-психолопчно! та судово-медично! експертизи.
Запам'-ятовування оточуючо! обстановки та !! окремих елеменпв може бути доввдьним та мимов№-ним. Злочинець тсля вчинення злочину ховае у пев-ному мiсцi використану ним зброю, спещально (довi-льно) запам'-ятовуе обстановку, щоб згодом знайти сховане. Однак найчастше слiдчому доводиться мати справу з мимов№ним запам'-ятовуванням, коли особа не ставить за мету запам'-ятати обстановку та обста-вини поди, що ввдбулася.
Одним iз найважливiших псих1чних актiв для слiдчого експерименту е топографiчна орiентацiя особи, показання яко! перевiряються.
Топографiчна або просторова орiентацiя — це вмiння людини визначати основт пункти, меж1, хара-ктерш риси, комунiкацii, взаеморозташувания окремих двдянок мiсцевостi та мiсцевих предметiв, а також свое розташування вiдносно них.
Людиш, яка постiйно проживае в мюп, всi дерева, як правило, здаються подiбними. Вона у кращому випадку визначить! х породу, але не зможе розрiзнити окремi екземпляри чи групи. Натомiсть альський житель легко схоплюе шдиввдуальну рiзницю в рослин-ностi, але, потрапивши в мiсто, йому буде важко розь братися в особливостях того чи шшого району, вулищ чи будiвлi, зокрема, якщо вони ввддалеш вiд центрально! частини мюта.
Здатнiсть до орiентування багато в чому зале-жить ввд професшно! дiяльностi та улюблених занять людини. Мисливцю, грибнику, рибалцi досить часто доводиться орiентуватись у малознайомш чи незнайо-мiй мiсцевостi, у них розвиваеться звичка до запам'-ятовування. Кабшетний працiвник може неодноразово проходити або про! жджати по одному й тому самому маршруту i не запам'-ятати дороги, тодi як во-дш, особливо таксистовi, бувае достатньо одного разу, щоб зберегти !! в пам'-яп.
Вибiрковiсть сприйняття мiсцевостi призводить до того, що рiзнi люди запам'-ятовують рiзнi орiентири. Водiй краще зберiгае в пам'-ятi дорожиi знаки, заправки, станцп технiчного обслуговування, складнi дiля-нки дороги, повороти, перехрестя. Домогосподарка швидше використовуе як орiентири магазини, ринки та iншi об'-екти, що вiдповiдають !! штересам i пов'-язанi з
характером дiяльностi в момент перебування ii в да-ному мiсцi.
Сприйняття мюцевосп носить вибiрковий характер залежно ввд ракурсу, в якому сприймалась окрема дiлянка мiсцевостi. Якщо людина проходила певною дорогою тiльки в одному напрям^ то при зворотному русi вона може i не втзнати мiсця, де перебувала ра-нiше.
У топографiчному сприйняттi ввдповвдну роль вiдiграють i сезоннi ознаки (стан рослинностi, снiговий покрив), що сильно змiнюють як пейзаж в цвдому, так i вид окремих дмнок, мiсцевих предметiв, характер орieнтирiв.
Розглянутi явища, слвдчому необх1дно врахову-вати при плануваннi проведення слвдчого експерименту.
Однак топографiчне запам'-ятовування мюцево-стi не зводиться лише до одностороннього впливу на органи ввдчутпв. Потрiбно брати до уваги характер взаемодп людини з реальною обстановкою цього мь сця.
Найкраще запам'-ятовуються так1 особливостi мiсцевостi та мюцевих предметiв, як1 пов'-язанi з початком чи заюнченням дш, поворотнi пункти маршруту руху, тобто входили до змюту дiяльностi людини. На-приклад, мiсце, вибране для засвдки, лаз, що викорис-товувався для проникнення у сховище — елементи, що ввдносяться до мотивiв та мети дiяльностi, завжди запам'-ятовуються конкретшше i точнiше [7, с. 197−201].
На початку проведення слвдчого експерименту, часто слвдчий мае справу з такими елементами мюцевосп, яш, не маючи властивостей орiентирiв, е особли-вими лише у зв'-язку з певною подiею. Ними е так зваш опорш пункти: мiсце зустрiчi спiвучасникiв, мюце нападу на потерпiлого, мюце схову викраденого, почат-ковий та шнцевий пункт пересування, точка здшс-нення пострiлу тощо.
У топографiчних уявленнях розрiзняються двi форми: мислена карта-шлях (карта-пересування) та мислена карта-огляд.
На картьшляху мiсцевiсть, що уявляеться, ввдт-ворюеться сукцесивно (крок за кроком, послвдовно) вiдповiдно до мисленого маршруту пересування людини на мюцевосл [8, с. 78].
Карта-огляд е симультанним зображенням мiс-цевосп, коли людина в1дтворюе просторовi сшвввдно-шення мiж дiлянками та предметами та 1х особливостi незалежно вiд руху по данiй територii.
Перехвдною формою в1д карти-пересування до карти-огляду е мислений обх1д територii. В такому випадку людина постшно пов'-язуе навколишне оточення з пунктами свого власного перебування.
Повторне сприйняття обстановки поди пвд час слвдчого експерименту посилюе роботу пам'-яп. Тому, слвдчий при проведет та^'- слвдчо! дii пропонуе особi, яка дае показания, виконувати тi самi ди, як1 виконува-лись нею рашше, i з'-ясовуе характер емоцiй, що прояв-ляються в цей момент. При проведенш слiдчого експерименту у пвдозрюваного може мати мюце широка ам-плiтуда псих1чних сташв (страх, фрустрацiя, стрес тощо). Таш емоцiйнi переживання в окремих випадках можуть перешкодити належному проведенню слвдчо1'- дii. В такому випадку слвдчому необхвдно проявити
особливий такт, використати методи психолопчного впливу (приклад, переконання, тощо) для нейтpaлiзaцii нервово1'- напруги.
Пiд час експерименту необхвдно уважно спосте-piгaти за дiями особи, показання яко1 пеpевipяються. Таке спостереження повинно включати в себе оцшку дiй (напрям i темп руху, мотивовaиi та немотивоваш зупинки, активний зaцiкaвлений пошук або байду-ж1сть, впевненiсть або невпевнешсть), мiмiки, вислов-лювань, псиxофiзiологiчниx реакцш та мае на метi з'-ясувати впевнешсть, нaдiйнiсть впiзнaиия мiсця поди, а також бажання особи показати це мюце.
Слiдчiй практищ вiдомi випадки, коли допитaиi особи, виявивши згоду взяти участь у слвдчому експерименп, пiд час його проведення вказують на зовам iншi мюця. У такий споаб вони намагаються: а) затяг-нути pозслiдувaния неправдивими вiдомостями, спря-мувати його на хибний шлях- б) встановити зв'-язок мiж спiвучaсникaми- в) здшснити втечу з-пiд варти- г) знищити слвди злочину на мющ його вчинення.
Наголосимо, що слвдчий, оргашзовуючи та ке-руючи слвдчим експериментом, повинен у той самий час, виключити все, що мютить елементи пiдкaзки та нaвiювaиия. Переходячи вiд одного пункту до шшого разом з особою, показання яко1'- пеpевipяються, слiдчий надае ш можливють спершу вiльно викласти обста-вини, пов'-язаш з вiдповiдним мiсцем, а згодом вже за-дае необхвдш питання.
Дослвдники видiляють так1 критери допустимо-стi зaсобiв псиxологiчного впливу при проведет слвдчого експерименту: 1) такий вплив не може бути спря-мований на примушування особи, показання яко1 пере-вipяються, до учaстi в слiдчому експерименп- 2) вплив не повинен обмежувати самостшнють дiй цiеi особи пвд час демонстрацп обстановки i окремих дш- 3) не допускаеться передача ш iнфоpмaцii наводного характеру [7, с. 197−201].
Особливо1'- уваги заслуговують взаемини слвд-чого iз потеpпiлим. Кpимiнaльним процесуальним законом потерпш, як зaцiкaвленi в результат розслвдування особи, так i проведенш слвдчого експерименту, надвдеш визначеними процесуальними правами. Поте-pпiлим визнаеться особа, якш вчиненим злочином за-подiянa моральна, фiзичнa чи майнова шкода (ст. 55 КПК Украши) [2, с. 26].
Якщо процесуальш вiдносини з потеpпiлими вpегульовaнi законом, то мистецтво морально-двдо-вого спвдкування залежить вiд багатьох обставин: осо-бистого характеру, piвия культури i морального вихо-вання обох сторш. Потеpпiлий не завжди адекватно сприймае i реагуе на навколишш подii, вчинки потер-пiлиx iнодi позбaвленi логiки i здaтнi ускладнити про-цес pозслiдувaния злочину. Це може мати двi причини: 1) 1хшми вчинками, нaйчaстiше керують нервове та психолопчне потpясiння спричинене злочином- 2) нередко вони стають об'-ектами залякувань, пiдкупу й ш-ших невiдомиx слiдчому обставин- 3) iнодi 1'-хня пове-дiнкa продиктована дуже утилiтapними цiлями.
Особливiсть етики взаемин слiдчого з потеpпi-лими полягае в тому, що суворо дотримуючи формаль-них вимог закону у ввдношенш останшх, вiн мае бути максимально коректним у вчинках i заявах, утримува-тися ввд дш i висловлювань, здатних образити почуття
потеpпiлиx. Жоднi особистi припущення чи aнтипaтii не виправдовують брутальнють або безтaктнiсть слвд-чого стосовно потертлого. Потеpпiлi вимагають особливо дбайливого вiдношення до себе. З шшого боку, потpiбно утримуватися ввд озвучування необережних пpогнозiв щодо завершення розслвдування мaтеpiaлiв кpимiнaльного провадження, передчасних висновк1 В i необгрунтованих обiцянок. Одне лише непродумане слово слiдчого може перетворитися на об'-ект скарг i серйозних обвинувачень з боку потертлого.
К^м того, важливе значення мае форма роз'-яс-нення прав учасникам процесу. На пpaктицi досить по-ширеними е випадки формального попередження де-яких учасник1 В слiдчого експерименту про кримша-льну вiдповiдaльнiсть за ввдмову ввд давання показань (сввдка) та за дачу заввдомо неправдивих показань (по-теpпiлого й сввдка) ввдповвдно до ст. ст. 384, 385 К К Украши [9].
При побудовi тактики слвдчого експерименту потpiбно звертати увагу на особистiсть учасника слвд-чо1'- (розшуковоГ) до, його процесуальне положення та обставини кримшального провадження. В одних випа-дках таке попередження можна зробити «м1ж iншим», пiдкpесливши, що така порядна людина, без сумнiву дасть пpaвдивi показання, але закон вимагае попередження. В шших випадках, коли особа налаштована на дачу неправдивих показань, дощльно бiльш змiстовно поговорити про кримшальну вiдповiдaльнiсть, перед-бачену дiючим КК Укpaiни, можливо, дати прочитати вiдповiднi стaттi, звернувши увагу на санкцп, мaйбутнi соцiaльнi наслвдки факту притягнення до кpимiнaльноi ввдповвдальносл, навести приклади зi слiдчоi дiяльно-стi, життевого досвiду тощо [10, с. 174].
Висновки. Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що до психолопчних особливостей слiдчого експерименту належать: 1) iндивiдуaльнa зда-тшсть особи до сприйняття i запам'-ятовування обставин, за яких ввдбулась подiя- 2) просторова (топогpaфi-чна) оpiентaцiя особи- 3) псиxологiчний вплив на особу, що дае показання, мюця поди, на якому вона повторно присутня.
Отже, для належного проведення слвдчого експерименту необхвдно дотримуватися не твдьки норм права, але й керуватись об'-ективними та суб'-ектив-ними засадами, яю будуть характеризувати слвдчого, прокурора як гвдних, професшних пpaцiвникiв право-охоронних оpгaнiв. Повиннi бути враховаш як психо-логiчнi особливостi учаснишв експерименту, так i сама особливють ii проведення. Зважаючи на те, що слвдчий експеримент об'-еднуе в собi дек1лька слiдчий дiй, його специфша вiдобpaжaеться в ix об'-емносп та насичено-стi.
Список лггератури:
1. Бандурка А. М. Юридическая психология: Учебник / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Зем-лянская. — Х.: Изд-во Нац. унив. внутр. дел, 2002. — 596 с. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //libpravo. blogspot. com/2011/03/blog-post. html
2. Кримшальний процесуальний кодекс Украши [текст]: станом на 18 счня 2013 р. — К.: «Центр уч-бовоi'- лператури», 2013. — 290 с.
3. Психолопя слвдчого експерименту та перевь рки показань на мюць [Електронний ресурс]. — Режим
доступу: http: //ua-referatcom/Психолоriя_слiд-
чого_експерименту_та_перевiрки_ показань_на_ мiсць.
4. Белкин Р. С. Теория и практика следственного эксперимента / Р. С. Белкин- Под общ. ред. А. И. Винберга. — М.: ВШ МВД СССР, 1959. — 171 с.
5. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ратинов // М.: Юрлитинформ, 2001. -352 с.
6. Короткий курс лекцш з дисциплши «Юриди-чна психолопя» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //studme. com. ua /158 407 205 347/psihologiya/yuridicheskaya_psihologiya. htm.
7. Бобечко Н. Основи загально! та юридично!
психологи: Курс лекцш / Н. Бобечко, В. Бойко, I. Жо-лнович, I. Когутич- За ред. В .Т. Нора — К.: Алерта- ЦУЛ, 2011. — 224 а
8. Белкин Р. С. Эксперимент в судебной, следственной и экспертной практике / Р. С. Белкин. — М.: Юрид. лит., 1964. — 214 с.
9. Кримшальний кодекс УкраГни ввд 05 квггая 2001 року № 2341-Ш зi змшами i доп. ввд 11 травня 2015 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/2341−14.
10. Янковий М. О. Морально--етичт засади тактики слвдчих (розшукових) дш у свгт вимог нового КПК УкраГни / М. О. Янковий // ШвденноукраГнський правничий часопис. — 2013. — № 3. — С. 173- 75.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой