Особенности исчисления разумных сроков судебного разбирательства гражданских дел в контексте практики Европейского суда по правам человека

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Юридические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УДК 347. 932
ОСОБЛИВОСТ1 ОБЧИСЛЕННЯ РОЗУМНОГО СТРОКУ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ЦИВ1ЛЬНИХ СПРАВ У КОНТЕКСТ! ПРАКТИКИ бВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
У статтi з урахуванням вимог п. 1 ст. 6 6КПЛ та практики 6СПЛ розглянуто питання, пов'-язаш з порядком обчислення розумних строкгв судового розгляду цившьних справ. Дослгджено особливостi обчислення розумного строку судового розгляду у випадку, коли зверненню до суду передувало звернення до органгв або посадових осгб виконавчог влади. Спростовуеться думка щодо того, що обчислення розумного строку починаеться з моменту звернення за захистом до будь-яких органгв або посадових оаб виконавчог влади, передбачених у ст. 17 Ц К Украгни.
Ключовi слова: розумний строк судового розгляду, початок розумного строку судового розгляду- заюнчення розумного строку судового розгляду ршення бвропейського суду з прав людини- строки в цившьному процеа.
Цувина Т. А., кандидат юридических наук, ассистент кафедры гражданского процесса, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
ОКСт 0000−0002−5351−1475
Особенности исчисления разумных сроков судебного разбирательства гражданских дел в контексте практики Европейского суда по правам человека
В статье с учётом требований п. 1 ст. 6 ЕКПЧ и практики ЕСПЧ рассмотрены вопросы, связанные с порядком исчисления разумных сроков судебного разбирательства гражданских дел. Исследованы особенности исчисления разумного срока судебного разбирательства в случае, когда обращению в суд предшествовало обращение к органам либо должностным лицам исполнительной власти. Опровергается точка зрения, согласно которой исчисление разумных сроков судебного разбирательства начинается с момента обращения за защитой к любым органам либо должностным лицам исполнительной власти, предусмотренным ст. 17 Г К Украины.
Ключевые слова: разумный срок судебного разбирательства, начало разумного срока судебного разбирательства- окончание разумного срока судебного разбирательства, решения Европейского суда по правам человека- сроки в гражданском процессе.
асистент кафедри цивльного процесу Нацональний юридичний унверситет? мен1 Ярослава Мудрого, Украна, м. Харк1в
Цувша Тетяна Андрмвна,
кандидат юридичних наук,
ОИСЮ 0000−0002−5351−1475
Постановка проблемы. Провщне значення для ефективного захисту прав та свобод людини i громадянина мае реалiзацiя в нащональному правопорядку мiжнародних стандарт права на справедливий судовий розгляд цившьних справ. Зазначене право закршлене у п. 1 ст. 6 Конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод (надалi — 6КПЛ), вiдповiдно до якого кожен мае право на справедливий i публiчний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним i безстороншм судом, встановленим законом, який вир^ шить спiр щодо його прав та обов'-язюв цивiльного характеру.
Аналiз остантх дослгджень. Розумний строк судового розгляду як iмпе-ратив права на справедливий судовий розгляд е одним iз найбшьш визначаль-них його елеменив з точки зору застосування 6КПЛ i дотримання !! положень у практицi судочинства. Дослщженням рiзних аспектiв поняття «розумного строку судового розгляду» займалися так вггчизняш та зарубiжнi вченi, як С. Ф. Афанасьев, В. В. Комаров, Т. М. Нешатаева, О. I. Рабцевич, Н. Ю. Сакара. Однак наразi це питання не втрачае свое! актуальности адже на практищ ще слабко впроваджено европейсью пiдходи до критерГ! в оцiнки розумност стро-кiв судового розгляду та не запроваджено ефективних механiзмiв захисту порушеного права на розгляд справи в розумний строк.
Метою статтi е з'-ясування особливостей обчислення розумного строку судового розгляду цившьних справ у нащональному правопорядку з урахуван-ням практики бвропейського суду з прав людини (надалi — 6СПЛ).
Виклад основного матерiалу. Вимога розумност строыв судового розгляду закршлена у ч. 1 ст. 157 ЦПК Укра! ни, де зазначаеться, що суд розглядае справи протягом розумного строку, але не бшьше двох мюящв з дня вщкриття провадження у справi, а справи про поновлення на робот^ про стягнення алЬ ментiв — одного мюяця. Як бачимо, у цивильному процесуальному законодав-ствi вживаеться поняття «розумний строк», однак жодного його тлумачення чи вказiвки на порядок обчислення не надаеться, що зумовлюе необхвдшсть доси-дження концепту «розумного строку судового розгляду» у практищ 6СПЛ.
6СПЛ неодноразово зауважував, що п. 1 ст. 6 6КПЛ покладае на держави обов'-язок оргашзувати сво! судовi системи так, щоб суди могли розглядати справи в розумш строки. Однак, незважаючи на те, що поняття строку iма-нентно пов'-язане з певним кшьысним вимiром промiжкiв часу, 6СПЛ нiколи не вважав своею метою визначення меж розумност строкiв судового розгляду за допомогою кiлькiсних показниыв. Натомiсть у кожнiй конкретнiй справ^ виходячи з конкретних обставин, 6СПЛ визначав, чи може вважатися розум-ною тривалiсть певного судового розгляду. Зважаючи на це, iнтерес становить питання про те, з якого моменту слвд починати обчислення розумного строку судового розгляду, i коли вш закiнчуеться, тобто який перюд слiд брати до уваги, ощнюючи певний строк як розумний.
Як випливае з ршень 6СПЛ, за загальним правилом для цивыьних справ переб^ розумного строку починаеться з моменту, коли справу було
передано до суду, тобто з моменту порушення справи в судi (when the action is field- the proceeding concerned are instituted- case is referred [1]), до юрисдик-цп якого належить розгляд тако! справи, зазвичай, у судi першо! шстанцп. При цьому змют поняття «порушення справи перед судом», що використо-вуеться у практищ 6СПЛ, у нацюнальних правопорядках держав може рiзнитися. За загальним правилом 6СПЛ iнтерпретуe його не як момент ввдкриття провадження у справу, а як момент звернення до суду за судо-вим захистом, тобто момент надходження до суду позовно! заяви. Проте в деяких справах розумний строк судового розгляду обчислювався i з бшьш раннього перюду, наприклад, з моменту подання заяви про забезпечення позову, що передувало подачi позовно! заяви [2].
Згодом 6СПЛ почав керуватися правилом, вщповщно до якого при обчис-ленш розумного строку судового розгляду в деяких випадках може братися до уваги i бшьш раннш перюд, що безпосередньо не пов'-язаний iз судом, який мае розглянути справу по суп [3]. Особливий штерес у цьому контекст становить питання щодо обчислення розумного строку розгляду справи, якщо зверненню до суду за судовим захистом передувало звернення за захистом до оргашв та посадових осiб виконавчо! влади.
Ми вже акцентували увагу на тому, що з аналiзу практики 6СПЛ випли-вае, що, незважаючи на загальне правило, вщповщно до якого розумний строк судового розгляду починаеться зi зверненням до суду за судовим захистом, юнують випадки, коли до розумного строку судового розгляду мае зараховуватися i бшьш раннш перюд, що пов'-язуеться зi зверненням до оргашв виконавчо! влади [Див.: 4, с. 235]. Так, у справi «Schouten and Meldrum v. the Netherlands» 6СПЛ зауважив, що розумний строк може обчислюватися з моменту подання заяви до адмшютративного органу, якщо певна адмшЬ стративна процедура мае обов'-язково передувати розгляду справи в суд^ наприклад, надання адмшютративним органом офщшного шдтвердження свого ршення, необхiдного для звернення до суду [5].
З критикою такого шдходу виступив О. О. Бшенський, який не погоджу-еться з тим, що за загальним правилом перебк розумного строку мае починатися з дня звернення до суду за судовим захистом, i лише у виняткових випад-ках до зазначеного строку мае зараховуватися бшьш раннш перюд. На думку автора, початок руху будь-яких правовщносин у процесуальнш сферi розпочи-наеться не моментом порушення юрисдикцшним органом процедури розгляду цившьно! справи, а моментом звернення особи за захистом свого порушеного права (штересу) до органу чи посадово! особи, до компетенцп яких належить виршення цивiльних справ [6, с. 52]. При цьому маеться на увазi звернення особи до будь-яких оргашв i посадових осiб виконавчо! влади, передбачених у ст. 17 Ц К Украши (Президента Украши, оргашв державно! влади, оргашв влади Автономно! Республши Крим або оргашв мюцевого самоврядування) при використанш адмшютративно! форми захисту цивiльних прав.
Переконаш, що О. О. Бшенський вдаеться до занадто вшьного тракту-вання положень п. 1 ст. 6 6КПЛ та практики 6СПЛ. Роблячи висновок, що розумний строк судового розгляду починаеться моментом звернення за захистом до будь-якого органу чи посадово! особи виконавчо! влади, що передбачеш у ст. 17 Ц К Укра! ни, автор безшдставно розширюе сферу застосування п. 1 ст. 6 6КПЛ, що суперечить позицп самого 6СПЛ.
Перш за все, при вир1шенш питания про поширення п. 1 ст. 6 6КПЛ на д1яльшсть певних оргашв сл1д виходити 1з правил щодо сфери застосування ще! статт1, розроблених самим 6СПЛ. Вщповщно до усталено! практики 6СПЛ п. 1 ст. 6 6КПЛ е застосовним лише у тому випадку, якщо справа, що розглядаеться, в1дпов1дае критер1ям «цившьних прав та обов'-языв», а саме: 1) право або обов'-язок, за захистом яких звертаеться особа, передбачеш нащ-ональним законодавством- 2) у справ1 е сшр про право- 3) вир1шення спору про право е вир1шальним для цившьних прав та обов'-языв, а не мае опосеред-кований характер щодо них- 4) певш права та обов'-язки тлумачаться 6СПЛ саме як «цившьш». Зважаючи на зазначене, на нашу думку, очевидним е той факт, що не вс органи, передбачеш у ст. 17 Ц К Укра! ни, ухвалюють ршення з1 сшрних правових питань, тим бшьше не вс1 так1 справи вщповщають крите-р1ям «цив1л1стичност1» з точки зору практики 6СПЛ. Варто також зазначити, що у л1тератур1 дос1 дискус1йним залишаеться питання щодо поширення п. 1 ст. 6 6КПЛ нав1ть на деяк1 судов1 провадження, прим1ром, окреме та наказне, зважаючи на! х безсп1рн1сть [Див.: 4, с. 67−68- 7, с. 15], а тому не викли-кае сумшв1 В, що гарантп ц1е! стата до несудових орган1 В мають застосову-ватися обмежено, виб1рково, лише за умови наявност1 зазначених критерй'-в цившктичность Як бачимо, О. О. Бшенський не звертае увагу на правила застосовност1 п. 1 ст. 6 6КПЛ, безп1дставно поширюючи гарантй'- права на справедливий судовий розгляд цившьних справ на д1яльшсть ус1х оргашв та посадових ос1б виконавчо! влади, закршленим у ст. 17 ЦК, що не узгоджу-еться з практикою 6СПЛ та е неприпустимим.
Поряд 1з цим, у контекст1 зазначено! проблематики сл1д звернути увагу на ще один важливий момент. Для окреслення сфери застосування гаран-тш права на справедливий судовий розгляд, окр1м критерпв «цив1л1стичност1 спору», важливе значення мае автономне тлумачення поняття «суд» у прак-тищ 6СПЛ. Акс1оматичним е те, що це поняття, виходячи з потреб п. 1 ст. 6 6КПЛ, не обов'-язково мае розум1тися як суд класичного типу, штегрований у стандартну систему суд1 В держави, воно мае розглядатися у сутшсному сенс1 цього слова в1дпов1дно до його судових функцш. Однак чи сввдчить таке поширювальне тлумачення поняття «суд» у практищ 6СПЛ про те, що вс1 органи та посадов1 особи виконавчо! влади при зверненш до них за захистом цившьних прав можуть тлумачитися як «суд» у розумшш п. 1 ст. 6 6КПЛ та мають забезпечувати ус1 в1дпов1дш гарант1! права на справедливий судовий розгляд справи? Вважаемо, що ш.
6СПЛ виробив певш вимоги до органу, що розглядае сшр про право цившьне, яким вш повинен вщповвдати, щоб вважатися «судом» у контек-стi п. 1 ст. 6 6КПЛ. Такими вимогами е: 1) наявшсть повноважень вирЬ шувати справи вiдповiдно до верховенства права та з дотриманням ч^ко визначених процедур- 2) наявшсть повноважень ухвалювати юридично обов'-язковi та остаточнi ршення- 3) надiлення повною юрисдикцiею щодо питань права та факту, щодо змши рiшень iнших органiв, тобто незв'-яза-нiсть суду висновками шших органiв щодо правових та фактичних питань- 4) неможливкть скасування ршення такого органу несудовою устано-вою- 5) неприпустимiсть вважати судом орган, що надае лише рекомендаций навiть у випадку iснування практики дотримання таких рекомендацш [9−11]. Крiм цього, вiдповiдно до п. 1 ст. 6 6КПЛ суд повинен мати так характеристики, як незалежшсть, неупередженiсть та створення вiдповiдно до закону, що е умовами лептимност суду.
Вщповвдно до означених критерпв 6СПЛ у свош практицi поняття «суд» поширював на такi органи, як професшш дисциплiнарнi комiсii адвока^в i лiкарiв- суд шерифа- регюнальш органи з питань угод iз нерухомiстю- органи, що надають дозвш на договори купiвлi-продажу землi- органи, яы займа-ються питаннями земельно!& quot- реформи- комiсii по трудових спорах- мiжнарод-ний комерцшний арбiтраж- Вищу раду юстицп- парламентський комiтет тощо. Разом з тим таким, що не може вважатися судом у контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ, було визнано, наприклад, штегрований у класичну судову систему адмшютра-тивний суд Францп через зв'-язашсть його ршень висновками адмшктратив-них оргашв [9]. 1з практики 6СПЛ також випливае, що мiнiстр чи уряд не можуть розглядатися як суд, навггь якщо вони мають повноваження виносити юридично обов'-язковi ршення зi спiрних питань [11].
Як бачимо, 6СПЛ дуже прискiпливо ставиться до того, на яы органи слвд поширювати статус «суду» в контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ, iнколи не визнаючи «судом» в контекст ст. 6 6КПЛ навiть державнi суди класичного типу. Щодо несудових оргашв, то очевидно, що далеко не всi органи виконавчо1 влади ввдповвдають iманентним характеристикам «суду» у свiтлi п. 1 ст. 6 6КПЛ. Дiйсно, практика 6СПЛ мiстить випадки, коли дiя цiеi статтi поширювалася на несудовi органи. Так, у рiшеннi 6СПЛ «Oleksandr Volkov v. Ukraine» статус суду було визнано за Вищою радою юстицп (надалi — ВРЮ), парламентским комiтетом та парламентом. При цьому 6СПЛ прямо зазначив, що щ органи вiдповiдали iманентним характеристикам «суду» та чотирьом крите-рiям «цивiльних прав та обов'-языв». Зокрема, справа заявника розглядалася ВРЮ, яка встановила всi питання факту та права шсля проведення засвдання та оцiнки доказiв. Розгляд справи ВРЮ завершився двома поданнями про звшьнення заявника, поданими до парламенту. Шсля отримання подань парламентом вони були розглянуп парламентським комитетом з питань право-суддя, якому на той час було надано певну свободу дш при оцшщ висновыв
ВРЮ, оскшьки вш мав повноваження проводити обговорення та, за необхщ-HOCTi, додаткову перевiрку, результатом чого могло стати внесення рекомен-дацп про те, чи звшьнити суддю, чи нi. На пленарному засвданш парламенту на пiдставi подань ВРЮ та пропозицп парламентського ком^ету було зго-дом ухвалене ршення про звiльнення заявника. Насамкiнець, ршення ВРЮ та парламенту були переглянут ВАСУ. Отже, вирiшуючи справу заявника та виносячи обов'-язкове для виконання ршення, ВРЮ, парламентський ком^ет та пленарне засвдання парламенту разом виконували функщю суду. Обов'-язкове для виконання ршення про звiльнення заявника було згодом переглянуто ВАСУ, який е судом, що входить до нащонально! судово! сис-теми, у класичному розумшш цього слова [12].
Однак аналiз практики 6СПЛ свiдчить про те, що таю прецеденти е скорее винятком iз загального правила, що не може сввдчити про можливкть суцiльного поширення гарантш права на справедливий судовий розгляд цившьних справ на дiяльнiсть у^х посадових осiб та органiв виконавчо! влади, якi здiйснюють адмiнiстративну форму захисту згщно зi ст. 17 Ц К Украши. I вже зов^м неприйнятною видаеться можливiсть поширення п. 1 ст. 6 6КПЛ на дiяльнiсть Президента Украши, можливiсть звернення до якого також передбачена щею статтею, адже вiн не розглядае спори про право цившьне та не надшений характеристиками «суду», закршленими у практицi 6СПЛ, що унеможливлюе поширення на його дiяльнiсть гарантш п. 1 ст. 6 екпл.
Зважаючи на зазначене, можна виснувати, що розумний строк судового розгляду цившьно! справи може обчислюватися з моменту звернення до пев-ного органу чи посадово! особи виконавчо! влади лише у тому випадку, якщо на них поширюеться статус «суду» та справа, яку вони розглядають, ввдповЬ дае критерiям «цившктичностЬ» в контекстi практики 6СПЛ з питань тлумачення п. 1 ст. 6 6КПЛ. Якщо ж мова йде про звернення до певних оргашв державно! влади та посадових осiб, яы за сво! ми характеристиками не вщпо-вщають зазначеним вимогам, то це унеможливлюе поширення на них гарантш п. 1 ст. 6 6КПЛ, а, отже, з моменту звернення до таких оргашв переб^ розумного строку починатися не може. Виняток становлять лише и випадки, коли звернення до адмшктративно! процедури е обов'-язковим перед звер-ненням до суду, тобто коли незвернення до вщповщного органу чи посадово! особи виконавчо! влади унеможливлюе звернення до суду.
Цившьне процесуальне законодавство Украши не передбачае жодних обов'-язкових досудових процедур, яы унеможливлюють подання позову до суду, адже ввдповвдно до ст. 124 Конституцп Украши юрисдикщя судiв поширюеться на вс правоввдносини, що виникають у державь Зважаючи на те, що у цившьному судочинствi всi справи як суди першо! iнстанцii розглядають мiсцевi суди, перебiг розумного строку мае починатися з моменту подачi позовно! заяви до суду першо! шстанцп. При цьому, з огляду на положення
статей 111, 118 ЦПК, таким моментом мае бути визнано його реестращю в автоматизованш системi документооб^у суду, що здшснюеться пращвни-ками апарату вщповщного суду в день надходження документв. Зважаючи на необмежену судову юрисдикщю, видаеться, що розумний строк судового розгляду в нащональному правопорядку мае обчислюватися з моменту звернення до несудового органу лише в тому випадку, коли такий орган ввдповЬ дае характеристикам «суду», а справа вщповщае критерiям «цившктичностЬ» спору в контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ. Отже, звернення не до будь-якого органу чи посадово!& quot- особи виконавчо!& quot- влади, що передуе зверненню до суду, тягне за собою початок переб^у розумного строку судового розгляду.
Оскшьки ввдповвдно до ч.ч. 4, 5 ст. 151 ЦПК за заявою заштересовано!& quot- особи суд може забезпечити позов до подання позовно!& quot- заяви з метою запо-б^ання порушенню права штелектуально! власност, то у разi подання заяви про забезпечення позову до подання позовно! заяви заявник мае подати ввдповвдну позовну заяву протягом трьох дшв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. У такому випадку перебк розумного строку мае починатися з моменту реестрацп зазначено! заяви про забезпечення позову ввдповвдно до вимог ст. 111 ЦПК.
Щодо моменту закшчення переб^у розумного строку судового розгляду, то вш пов'-язуеться з ухваленням остаточного ршення суду в цившьнш справi та його виконанням. Неоднаковим слвд вважати шдхвд 6СПЛ щодо того, що варто вважати остаточним ршенням. Зокрема, зазначаеться, що поняття остаточност рiшення суду слвд розглядати в кожному разi з урахуванням нащонального законодавства. Так, шд остаточним рiшенням суду в рiзних нацiональних правопорядках розумiють: рiшення, ухвалене судом найвищо! iнстанцii [13]- ршення пiсля закiнчення строку на оскарження, якщо воно не було оскаржене [14] тощо.
Вважаемо, що остаточшсть ршення суду пов'-язана з набуттям останшм таких властивостей, як незмшшсть та виключшсть, що, виходячи з аналiзу норм нацiонального законодавства, може мати мкце у рiзних випадках. Так, набуття ршенням статусу остаточного може ввдбуватися одночасно з його вступом в законну силу (ршення суду першоТ iнстанцii набувае законно!& quot- сили та стае остаточним шсля спливу строку на апеляцшне оскарження, якщо апеляцшну скаргу не було подано), однак може i не пов'-язуватися з ним (у разi подання апелящйно1 скарги на ршення, якщо його не ска-совано, набирае законно!& quot- сили пiсля розгляду справи апеляцшним судом, проте статусу остаточного воно набувае зi спливом строку на касацшне оскарження, якщо касацшну скаргу не було подано). У разi оскарження рiшення суду до багатьох шстанцш, статусу остаточного воно набувае лише шсля його перегляду судом найвищо!& quot- шстанцп.
Поряд iз цим наразi доктринально майже загальновизнано, що стадiя виконання судових ршень е структурним елементом, стадiею цивiльного
процесу. Зокрема, 6СПЛ зазначае, що виконання ршення суду мае розгля-датися як штегрована частина «процесу», ввдповвдно до вимог ст. 6 6КПЛ. Кшцем судового розгляду, тривалють якого перевiряеться на ввдповвдшсть вимогам п. 1 ст. 6 6КПЛ, е момент, коли право, яке захищаеться, справдi стае ефективним [15]. Таким чином, якщо ршення шдлягае виконанню, то розумний строк судового розгляду мае закшчуватися не набуттям ним статусу остаточного, а його повним виконанням.
Зважаючи на зазначене, варто зробити висновок, що у тих випадках, коли ршення шдлягае виконанню, тобто коли мае мкце ршення у справi за позо-вом про присудження, розумний строк судового розгляду мае закшчуватися моментом повного виконання ршення суду. Натомють у тих випадках, коли йдеться про ршення, що не шдлягають виконанню, тобто ршення у справах за позовами про визнання та перетворювальними позовами, розумний строк закшчуеться моментом набрання рiшенням суду статусу остаточного. Зазна-чена позищя пiдтримувалася нами завжди, тому безшдставним видаеться зауваження, висловлене на нашу адресу О. О. Бшенським щодо того, що ми неодмшно пов'-язуемо закшчення розумних строкiв судового розгляду iз вико-нанням остаточного ршення у справi [6, с. 52].
Такий шдхщ мае бути застосований i при визначеннi моменту закшчення розумних строюв при розглядi справи несудовими органами, яю вiдповiдають характеристикам «суду» в контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ. У раз^ якщо рiшення таких органiв шдлягають виконанню, то розумний строк розгляду справи закшчуеться повним виконанням ршень таких оргашв. На шдтвердження зазначе-но!'- тези варто навести, наприклад, ршення у справi «Romashov v. Ukraine», в якш розумний строк розгляду справи закшчувався моментом повного виконання ршення комки по трудових спорах [16]. Якщо ж ршення несудового органу, який вщповвдае характеристикам «суду» в контексп п. 1 ст. 6 6КПЛ, не потребуе виконання, то розумний строк розгляду справи мае закшчуватися набуттям ним статусу остаточного.
Слвд також звернути увагу на те, що деяы перюди часу не повинш зара-ховуватися ввдповщно до практики 6СПЛ до загально!'- тривалостi розумного строку судового розгляду. Зокрема, вимога щодо розумносп строыв не засто-совуеться при зупиненш провадження у справi з моменту постановлення ухвали про зупинення провадження у справi i до моменту ввдновлення судового розгляду. На таы процедури поширюеться дiя п. 1 ст. 6 6КПЛ лише шсля того, як вони ввдновляться [17].
Висновки. Таким чином, наразi нагальною е потреба впровадження мiж-народних стандартiв розумностi строыв судового розгляду у нацiональну практику. Це насамперед пов'-язуеться iз застосуванням на нащональному рiвнi правил обчислення розумних строыв судового розгляду, зокрема, у випадках, коли зверненню до суду передувало звернення до певних орга-шв чи посадових осiб виконавчо!'- влади, або коли особою було використано
лише адмшютративну форму захисту. При зарахуванш до загально! тривало-ст розумного строку судового розгляду перюду, протягом якого провадився розгляд питання зазначеними органами чи посадовими особами, варто вихо-дити з того, що такий перюд може входити до загально! тривалост розумного строку судового розгляду лише у раз^ якщо: а) на орган чи посадову особу виконавчо! влади поширюеться статус «суду», а справа, яку вони роз-глядають, ввдповвдае критерiям застосовност п. 1 ст. 6 6КПЛ, виробленим у прецедентнш практищ 6СПЛ з питань тлумачення зазначено! статт- або б) звернення до певного державного органу чи посадово! особи виконавчо! влади е обов'-язковим перед зверненням до суду, тобто незвернення до зазна-чених суб'-ектв унеможливлюе звернення до суду за судовим захистом. За шших умов, на дiяльнiсть оргашв державно! влади та мюцевого самовряду-вання не можуть поширюватися гаранты п. 1 ст. 6 6КПЛ, а строк розгляду ними заяв не повинен включатися до загально! тривалост розумного строку судового розгляду, який за загальним правилом починае обчислюватися з моменту звернення особою до суду за судовим захистом. Закшчення строив судового розгляду мае пов'-язуватися iз набуттям ршенням органу, що ввдповвдае характеристикам «суду» в контекст п. 1 ст. 6 6КПЛ, статусу остаточного або його повним виконанням, якщо останне шдлягае виконанню, адже лише за таких умов особа отримуе ефективний захист сво! х невизна-них, порушених чи оспорюваних прав, свобод та iнтересiв.
Список лггератури:
1. Muti v. Italy, 23 March 1994, § 12, Series A no. 281-C [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/search. aspx? i=001−57 869.
2. Cesarini v. Italy, 12 October 1992, § 16, Series A no. 245-B [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/search. aspx? i=001−57 773.
3. Golder v. the United Kingdom, 21 February 1975, § 32, Series A no. 18 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/ pages/ search. aspx? i=001−57 496.
4. Цувша Т. А. Право на суд у цившьному судочннств1: монограф1я / Т. А. Цувша. — Харюв: Слово, 2015. — 281 с.
5. Schouten and Meldrum v. the Netherlands, 09 December 1994, §§ 61−62, Series A no. 304 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/ sites/eng/pages/search. aspx? i=001−57 907.
6. Бшенський О. О. бвропейсью стандарти ефективного ввдновлення порушених цившь-них прав та штерешв в мехашзм1 1х захисту органами i посадовими особами виконавчо! влади / О. О. Бшенський // Актуальш питання публ1чного та приватного права. — 2014. — № 3. -С. 47−54.
7. Комаров В. В. Право на справедливий судовий розгляд в цившьному судочинств1: навч. пос! бник / В. В. Комаров, Н. Ю. Сакара. — Харюв: НЮАУ, 2007. — 42 с.
8. Chevrol v. France, no. 49 639/99, §§ 62−85, ECHR 2003-III [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/search. aspx? i=001−60 941.
9. Van De Hurk v. Netherlands, 19 April 1994, § 45, Series A no. 288 [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/ pages/search. aspx? i=001−57 878.
10. Benthem v. Netherlands, 23 October 1985, § 40, Series A no. 97 [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/ pages/search. aspx? i=001−57 436.

11. Oleksandr Volkov v. Ukraine, no. 21 722/11, § 109−117, ECHR 2013 [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/ pages/search. aspx? i=001−115 871.
12. Vocaturo v. Italy, 24 May 1991, § 14, Series A no. 206-C [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/ search. aspx? i=001−57 717.
13. Vallee v. France, 26 April 1994, § 33, Series A no. 289-A [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/search. aspx? i=001−57 884.
14. Estima Jorge c. Portugal, 21 April 1998, § 37, Recueil des arrKts et dйcisions 1998-II [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/search. aspx? i=001−58 155.
15. Romashov v. Ukraine, no. 67 534/01, 27 July 2004 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/search. aspx? i=001−61 946.
16. Zasurtsev v. Russia, no. 67 051/01, § 62, 27 April 2006 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //hudoc. echr. coe. int/sites/eng/pages/search. aspx? i=001−75 221.
Tsuvina T. A., Candidate of Legal Science, assistant of Civil Procedure Department of Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
ORCID 0000−0002−5351−1475
Features of calculation of reasonable time of the trial in civil cases in the context of the practice of the European court of human rights
Problem setting. European Convention of Human Rights (ECHR) guarantees right to a fair trial within a reasonable time for everyone (par. 1 art. 6 ECHR). Reasonable time of the trial is an element of the right to a fair trial. One of the main directions for development of civil procedure in Ukraine is the implementation of international standards of fair trial, in particular standards of reasonable time of the trial.
Recent research and publications analyses. Foreign and Ukrainian scientists such as Komarov V. V., Neshataeva T. M., Sakara N. U. and others in their works paid attention to different aspects of problems connected with the right to a fair trial within a reasonable time, but a comprehensive study devoted to a features of calculation of reasonable time of the trial taking into account the practice of the ECHR on this issue wasn'-t conducted.
Paper objective. Main objective of the article is to study decisions of the ECHR concerning the interpretation of Par. 1, Art. 6 ECHR and analyze features of calculation of reasonable time of the trial to make recommendations on implementation of such national level.
Paper main body. As a rule, according to a practice of ECHR reasonable time of civil proceedings begins on the date on which the case is referred to a judicial authority. Thus ECHR can take as the starting point the date of a preliminary application to an administrative authority, especially when this is a prerequisite for commencement of proceedings. The end of reasonable time of the trial connected with the moment when the court decision become final or its execution.
Conclusions of the research. Calculation of reasonable time of the trial in civil cases in circumstances when an application to the court was preceded by a seeking for protection from the authorities and public servants of executive power has features. In such situations a calculation of reasonable time of the trial doesn'-t begin from the moment of seeking for protection from any authority or public servant of executive power, provided by art. 17 of Civil Code of Ukraine. The calculation begins from this moment only if such authority provides guarantee of a & quot-court"- according to the practice of ECHR or this is a prerequisite for commencement of proceedings.
Key words: reasonable time of trial, the beginning of reasonable time of trial, the end of reasonable time of trial, judgment of European Court of Human Rights, terms in civil proceedings.
Надшшла до редколегй 08. 09. 2015 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой