Особливості імунного статусу дітей з вадами зору

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

[ПАТіРЛРТіІЯ
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
УДК 617. 753.2 -053. 5
С.В. Шмалєй, В.П. Зав’ялов, О. Р. Костенко, І.В. Редька Особливості імунного статусу дітей з вадами зору
Херсонський державний університет Ключові слова: міопічна й еметропічна рефракція, імунний статус.
Висвітлено особливості імунного статусу дітей молодшого шкільного віку з міопічною рефракцією на основі результатів клініко-лабораторного дослідження 60 осіб з еметропією та 60 хворих на міопію. Виявлено імунологічні критерії переходу еметропічної рефракції в різні варіанти міопічної рефракції.
Особенности иммунного статуса детей с нарушениями зрения
С. В. Шмалей, В. П. Завьялов, О. Р. Костенко, И.В. Редька
Освещаются особенности иммунного статуса детей младшего школьного возраста с миопической рефракцией на основе результатов клинико-лабораторного исследования 60 лиц с эмметропией и 60 больных миопией. Выявлены иммунологические критерии перехода эмметропичнои рефракции в различные варианты миопической рефракции.
Ключевые слова: миопическая и эметропическая рефракция, иммунный статус.
Патология. — 2011. — Т. 8, № 2. — С. 130−132
Features of the immune status of children with visual impairments
S.V Schmalyey, V.P. Zav’yalov, O.R. Kostenko, I. VRedka
The article presents the features of immune status of children at primary school age with myopic refraction on the basis of clinical and laboratory study 60 children with normal refraction and 60 children with myopia. Immunological criteria identified transition normal refraction in myopic refractive options.
Key words: myopic and normal refraction, immune status.
Pathologia 2011- 8(2): 130−132
Сучасна фізіологія характеризується активним дослідженням механізмів, принципів, закономірностей і значення для організму взаємодії імунної, нервової та ендокринної систем. Накопичені експериментальні дані схиляють дослідників до думки про можливість об'єднання цих систем у єдину функціональну нейро-імунноендокринну регуляторну систему [1,2]. Очевидно, що центром інтеграції та координації взаємодій нервової, ендокринної та імунної систем є гіпоталамус. У зв’язку з цим, доцільно припустити взаємний вплив зорової сенсорної системи на функціонування імунної системи та навпаки [3,4], адже відомо, що, по-перше, існують ретино-епіфізарно-гіпоталамічні й прямі ретино-гіпофізарні провідні шляхи [5], по-друге, імунна система забезпечує нормальну роботу зорового аналізатора за допомогою збереження антигенної сталості мікроструктур органу зору та його функціональних компонентів [6]. Висловлюються припущення про імунопатогенетичні механізми розвитку одного з найпоширеніших видів порушення зору — міопічної рефракції. Однак нині не існує чітко розроблених імунних маркерів міопічної рефракції, що призводять до формування міопії, її подальшого прогресування й появи характерних ускладнень.
Мета роботи
Виявити особливості імунного статусу дітей при міопіч-ній рефракції у порівняні з еметропічною рефракцією.
Пацієнти і методи дослідження
В обстеженні взяли участь 120 волонтерів молодшого шкільного віку, які за даними анамнезу на момент дослідження належали до групи імунонекомпроментованих.
© С.В. Шмалєй, В.П. Зав'-ялов, О. Р Костенко, І.В. Редька, 2011
Відповідно меті дослідження волонтери розподілені на
2 групи: 60 дітей з еметропічною рефракцією та 60 дітей
3 міопічною рефракцією. Усі дослідження проводили тільки з письмової згоди батьків і відповідали міжнародним правовим та етичним нормам проведення наукових досліджень з біологічних і медичних наук.
Проводили ідентифікацію різних популяцій і субпо-пуляцій імунокомпетентних клітин та їх функціональної активності методами флуоресцентної мікроскопії та іму-ногістохімії з використанням моноклональних антитіл до диференціювальних антигенів МНК [7]: СБ3+, СБ4+, СБ8+, СБ16+, СБ22+, СБ34+, СБ38+, НЬЛ-БЯ, СБ25+, СБ71+, Кі 67+, СБ95+.
Оцінювали фагоцитарну активність нейтрофілів методом фагоцитозу пекарських дріжджів [8] через 30 і 90 хв від початку зіткнення нейтрофілів з чужорідними частками- функціональна активність моноцитів за методом відновлення нітротетразолієвого синього (№Т), розеткоутворення і фагоцитозу.
Визначали концентрацію сироватковихЛ, М, в методом радіальної імунодифузії в гелі [9]- кількість циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) методом преципітації розчином поліетиленгліколю (ПЕГ) з концентрацією 3,5% і 7,0%.
Математично-статистична обробка отриманих результатів передбачала визначення середньої арифметичної, стандартної похибки середньої арифметичної та встановлення відмінностей між групами за и-критерієм Манна-Уїтні. Достовірними вважали відмінності між показниками дітей з різним рівнем рефракції на рівні р& lt-0,05.
Результати та їх обговорення
У дітей молодшого шкільного віку з міопічною рефракцією спостерігається достовірне зниження рівня відносної кількості клітин фагоцитарної системи у порівнянні з нормальнозорими дітьми: у дітей з міопією рівень нейтрофілів виявився нижчим на 23,9% (p& lt-0,05), а моноцитів — на 33, б% (p& lt-0,05). Аналіз субпопуляцій фагоцитарних клітин виявив достовірне (p& lt-0,05) зниження рівня Юб7+ і CD95+моноцитів, Ki67+нейтрофілів на фоні підвищення рівня CD95+нейтрофілів у дітей з міопічною рефракцією, порівняно з еметропічною. При цьому у дітей з міопією встановлено переважання на 14% (p& lt-0,05) кількості Юб7+моноцилв над CD95+моноцитами, тоді як у дітей контрольної групи кількість CD95+моноцитів переважає (p& lt-0,05) над кількістю Юб7+моноципв на 45%. Однак за субпопуляціями нейтрофілів виявлена інша динаміка: у дітей з міопічною рефракцією рівень CD95+нейтрофілів у 5 разів переважає (p& lt-0,05) над рівнем нейтрофілів, що експресують Юб7, тоді як у дітей з еметропічною рефракцією в 1,5 рази переважає рівень Кіб7+нейтрофілів (p& lt-0,05).
Виявлене зниження фагоцитуючих клітин при міо-пічній рефракції супроводжується підвищенням вмісту клітин природної цитотоксичності (CD1б+клітин) в двічі (p& lt-0,05), порівняно з еметропічною рефракцією.
Зазначені дані свідчать про суттєве пригнічення функціональної активності мононуклеарної фагоцитуючої системи у дітей з міопічною рефракцією.
Встановлено, що у дітей з міопічною рефракцією, порівняно з дітьми контрольної групи, спостерігається Т-імунодефіцитний стан організму, про що свідчить зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів ^D3+) на 51,7% (p& lt-0,05), Т-хелперів (CD4+) — на 87,1% (p& lt-0,05), Т-супресорів (CD8+) — на 40% (p& lt-0,05). Імунорегулятор-ний індекс (ІРІ) являє собою співвідношення Т-хелперів до Т-супресорів й у дітей з міопічною рефракцією достовірно (p& lt-0,05) знижений на 37,4%, порівняно з дітьми, які мають еметропічну рефракцію.
Визначено, що абсолютна кількість В-лімфоцитів ^D22+), що контролюють механізми гуморального імунологічного захисту, у дітей з міопічною рефракцією також достовірно знижена на б0%, порівняно з дітьми контрольної групи (p& lt-0,05).
Оцінити потенціал гуморальної імунної відповіді без урахування антигенної специфічності дозволяє аналіз концентрації імуноглобулінів трьох основних класів — G, А, М.
У дітей з міопічною рефракцією виявлене достовірне (p& lt-0,05) зниження рівня Ig A (на 52, б%), Ig M (на 41,1%) та незначне зниження рівня Ig G (на 5,8%), а також достовірне (p& lt-0,05) зниження рівня високомолекулярних і низькомолекулярних циркулюючих імунних комплексів (відповідно на 38% і 2б, 9%), порівняно з дітьми контрольної групи.
Зниження рівня імуноглобулінів усіх трьох класів на фоні зниження кількості CD3+, CD4+лімфоцитів і функціональної активності фагоцитів можна розцінювати як показник ослаблення проти інфекційного захисту
організму у дітей з міопічною рефракцією, порівняно з умовами еметропічної рефракції.
Отже, стан імунної системи, зокрема неспецифічної клітинної та гуморальної ланок, і рефракційного статусу взаємопов'язані у молодшому шкільному віці.
За ступенем вираженості міопічну рефракцію умовно поділяють на слабку (до 3,0 дптр включно), середню (3,25−6,0 дптр) і високу (більше 6,0 дптр). У зв’язку з цим, доцільним вважали виявлення особливостей неспецифічного імунітету у дітей з міопічною рефракцією залежності від ступеня її вираженості. Для цього група дітей з міопічною рефракцією розподілена на 3 підгрупи за ступенем вираженості міопічного процесу, проведений порівняльний аналіз досліджуваних імунологічних параметрів з групою дітей з еметропією.
Встановлено, що міопія слабкого ступеня пов’язана з достовірним (р& lt-0,05) підвищенням, порівняно з дітьми
з еметропією, вмісту НЬЛ-БЯ+клітин (в середньому на 73,5%), ЄБ16+клітин (в середньому на 34,3%), ЄБ8+клітин (в середньому на 26,4%) і (в середньо-
му на 13,6%), а також зниженням (р& lt-0,05) фагоцитарної активності нейтрофілів (фагоцитарний індекс через 90 хв знижений у середньому на 14,2%) і високомолекулярних ЦІК (в середньому в 2,2 рази).
При міопії середнього ступеня виявлено більш виражену дисрегуляцію активаційно-проліферативних процесів: з одного боку, подальше (порівняно з міопією слабкого ступеня) підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів (в середньому на 8,5%) і кількості проліфе-руючих клітин — ЄБ71+клітин (в середньому в 57 разів), а з іншого, достовірне зниження кількості НЬЛ-БЯ клітин (в середньому на 77,8%), ЄБ38+клітин (в середньому на 58,9%), а також В-лімфоцитів (в середньому на 44,3%) іА (в середньому на 46,6%) при значному збільшенні вмісту високомолекулярних ЦІК у сироватці крові (в середньому на 96,6%). Виявлені відхилення в стані імунної системи дітей з міопією середнього ступеня можна охарактеризувати як дисрегуляційний стан процесів активації імунної системи.
З' ясовано, що характеристики імунного статусу при міопії високого ступеня істотно відрізняються від міопії слабкого та середнього ступеня, що виражається зниженням маркерів активаційно-проліферативних процесів, зокрема, достовірне (р& lt-0,05) зниження, порівняно з міопією середнього ступеня кількості НЬЛ-БЯ+ клітин (в середньому на 37,9%), ЄБ71+клітин (у середньому в 4,4 рази), фагоцитарної активності нейтрофілів (зниження фагоцитарного індексу 30 і 90 хв у середньому на 79,3% і на 27,3% відповідно). При цьому знижується (р& lt-0,05) рівень ЄБ8+клітин (у середньому на 6,6%) і підвищуються рівень ЄБ16+ клітини (в середньому на 26,0%), високомолекулярних ЦІК (у середньому на 40,9%) у периферичній крові. отже, виявлені відмінності в імунному статусі дітей з міопією високого ступеня можна розглядати як хворобу регуляції, що може опосередковувати ускладнення з боку органу зору.
1З1
Висновки
У дітей молодшого шкільного віку з міопічною рефракцією виявлено відхилення в стані імунного захисту: зниження імуноглобулінів основних класів в сироватці крові, пригнічення функціональної активності мононуклеарної фагоцитуючої системи, зниження Т- і В-лімфоцитів.
Порівняння характеристик імунітету дітей з різним ступенем міопічного процесу дозволило виділити імунологічні критерії переходу еметропічної рефракції в різні варіанти міопічної рефракції: міопія слабкого ступеня характеризується напруженням усіх ланок неспецифічної імунної відповіді (клітинної, гуморальної і фагоцитарної) з високою ймовірністю формування хвороби регуляції- міопія середнього ступеня характеризується дисбалансом активаційно-проліферативних процесів імунної системи, супресією клітинної та гуморальної ланок імунної відповіді, а міопія високого ступеня — су-пресією всіх ланок неспецифічної імунної відповіді.
Література
1. ПолетаевА.Б. Регуляторная метасистема. Иммунонейро-эндокринная регуляция гомеостаза / Полетаев А. Б., Моро-
зов С. Г, Ковалев И. Е. — М: Медицина, 2002. — 168 с.
2. Пальцев М. А. Руководство по нейроиммуноэндокринологии / Пальцев М. А., Кветной И. М. — М.: Медицина, 2008. — 512 с.
3. Абрамов В. В. Асимметрия нервной, эндокринной и иммунной систем / Абрамов В. В., Абрамова Т. Я. — Новосибирск: Наука, 1996. — 98 с.
4. Aukrust P. Decreased vitamin A levels in common variable immunodeficiency: vita-min A supplementation in vivo enhances immunoglobulin production and downregulates inflammatory responses / Aukrust P., Muller F., Ueland T. // Eur. J. Clin. Invest. — 2000. — V. 30 (3). — Р 252−259.
5. Reghunadanan V Neurotransmitters of the suprachiasmatic nuclei / Reghunadanan V., Reghunadanan R. // J Circadian Rythmths. — 2006. — V. 4. — P. 2.
6. ГречаныйМ.П. Этиология, патогенез и перспективы лечения аутоиммунных заболеваний глаз / М. П. Гречаный, О. Б. Ченцова, А. В. Кильдюшевский // Вестник офтальмологии. — 2002. — № 5. — С. 47−51.
7. ХаитовР.М. Иммунология / Хаитов Р М., Игнатьева Г. А., Сидорович И. Г — М.: Медицина, 2000. — 432 с.
8. ФримельГ. Иммунологические методы / Фримель Г. — М.: Медицина, 1987. — 476 с.
9. Mancini G. Immunochemical quantitation of antigens by single radial immunodiffusion / Mancini G., CarbowaraA.O., Hereman J.F. // Immunochemistry. — 1965. — V. 2. — P. 235−236.
Відомості про авторів:
Шмалєй С.В., д. пед. н., к. біол. н., професор, керівник Інституту природознавства, зав. каф. фізіології людини і тварин ХДУ Зав’ялов В.П., д. біол. н., професор каф. фізіології людини і тварин ХДУ.
Костенко О. Р, д. мед. н., професор каф. фізіології людини і тварин ХДУ Редька І.В., к. біол. н., доцент, професор каф. фізіології людини і тварин ХДУ Адреса для листування:
Редька Ірина Василівна. 73 000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27. Тел.: (0552) 32 67 54.
УДК 616. 311+116. 315
В.І. Шепітько, Г. А. Єрошенко, Ю. В. Сенчакович, Д. В. Цуканов, І.В. Шепітько Цитоархітектоніка мастоцитів у слизовій оболонці твердого піднебіння
і привушних залозах щурів
Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава
Ключові слова: слизова оболонка, мастоцити.
До клітинних факторів слизової оболонки, що забезпечують фізіологічний бар'єр на шляху інфекції в порожнині рота належать мастоцити, що за рахунок секреції гепарину й гістаміну регулюють проникність судинної стінки й основної речовини сполучної тканини.
Мета роботи: вивчення середньої кількості мастоцитів у залозистий зоні твердого піднебіння, піднебінних і привушних залозах щурів в нормі.
Об'єктом дослідження була слизова оболонка залозистої зони твердого піднебіння і привушні залози щурів. Отриманий матеріал фіксували в глютаровому альдегіді й заливали в епон-812 за загальноприйнятою методикою. Виготовлені напівтонкі зрізи забарвлювали поліхромним барвником. Підрахунок мастоцитів у складі власної пластинки залозистої зони твердого піднебіння й інтерстиції піднебінних і привушних залоз проводили за допомогою
окуляр-мікрометра МОВ-16х за методом стандартних площин. Статистичну обробку результатів проводили в програмі Excel Microsoft.
Висновки. Середня кількість мастоцитів була найбільшою у власній пластинці слизової оболонки (3,09±0,11 в п/з). У піднебінних залозах показники середньої кількості мастоцитів були вищими в перипротоковій сполучній тканині, але меншими за значення у власній пластинці (2,64±0,09 в п/з). У привушних залозах кількість мастоцитів була більшою навколо кінцевих відділів (2,46±0,11 в п/з). У перипротоковій сполучній тканині обох вивчених залоз переважали мастоцити з центральним розміщенням ядра, що є морфологічним свідченням наявності в складі їх секреторних гранул гістаміну. У власній пластинці слизової оболонки і навколо кінцевих відділів визначались мастоцити з ексцентричним розташуванням ядра і, відповідно, їх гранули містили гепарин.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой