Механизмы взаимодействия транснациональных корпораций с государством

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

УДК 330: 323
& lt-Young Scientist" • № 2 (17) • february, 2015
1053
МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ З ДЕРЖАВОЮ
Дубняк м.О.
Львівський державний університет внутрішніх справ
Проаналізовано механізми взаємодії ТНК з українською державою в умовах її євроінтеграції та економічного співробітництва з іншими країнами. Критично розглянуті механізми взаємодії бізнесу і політики в РФ. Визначені шляхи розвитку та вдосконалення системи представництва інтересів ТНК в Україні. Показані перспективи стратегічного менеджменту ТНК в Україні.
ключові слова: транснаціональні корпорації, держава, євроінтеграція, групи інтересів.
Постановка проблеми. Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючою роллю груп інтересів, які визначають характер взаємостосунків між суспільством і державою. Володіючи значним ресурсним потенціалом, лобі транснаціональних корпорацій (ТНК) здійснюють вплив на процес ухвалення політичних рішень органами державної влади. У сфері соціально-економічної діяльності ТНК останніх років окреслюються нові тенденції. Вони обумовлені суттєвою представленістю в Україні ТНК, материнські компанії яких розташовані в країнах Митного союзу. Євроінтеграційні наміри України покличуть нові проблеми із перосмислен-ням державної політики в царині інвестування. Посилиться вплив груп, які представлятимуть різнопланові економічні інтереси на прийняття політичних рішень. Вже сьогодні в Україні очевидними є диспропорції у системі представництва інтересів, переважає неінституційний характер їхньої взаємодії з державою. Тому аналіз механізмів взаємодії груп інтересів, зокрема ТНК з державою дає можливість визначити шляхи розвитку і вдосконалення системи представництва інтересів в Україні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковцям (В.Ф. Цвих, О.В. Лісничук, Я. Н. Боренько, Т. П. Балута, О.В. Сушко) вдалося здійснити розробку методологічних підходів до дослідження груп інтересів, з’ясувати їхню сутність та особливості функціонування. Політологи (А.Ф. Колодій, В.С. Сергєєв, О. А. Демченко та ін.) окреслили окремі специфічні типи груп інтересів, що характерні для української політичної арени, зокрема особливості та результати їхнього функціонування. В дослідженнях груп інтересів автори (В.І. Астахова, Д. Виговський, Ю.С. Шемшушенко) здебільшого зосереджувалися на процесах тиску і лобіювання, а відтак до уваги не бралися процеси і групи, які не мають подібних, публічних форм вияву. Дослідження сучасних тенденцій і перспектив розвитку інтеграції України до європейської спільноти здійснили В. Зленко, М. Галазюк, Н. Грушинська, О. Білорус, Л. Масловська, Ю. Макогон, В. Новиць-кий, А. Поручник та ін.
виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на значну увагу в науковій літературі до аналізу специфіки системи управління ТНК, механізмів взаємодії ТНК та держави на сучасному етапі розвитку світової економічної системи, потребують додаткових досліджень політико-економічні напрями взаємодії ТНК з державою, врахування особливостей менеджменту ТНК за кордоном з метою налагодження ефективної співпраці між державою та ТНК. На сьогоднішній день питання євроінтеграції України є досить актуальним, адже значення євроінтеграційного руху для реалізації національних інтересів зростає. Через розмаїття трактування груп інтересів — від політичних партій, профспілок до фінансово-про-
мислових та економічних груп — групи інтересів досліджуються в розірваних контекстах, без зіставлення олігархічних політично-економічних груп і груп громадянського суспільства. Не зважаючи на здобутки вітчизняних дослідників, в рамках даної тематики, також слабо дослідженим залишається проблема внутрішньодержавної гармонізації векторів впливу держави на ТНК в умовах політичної інтеграції та економічної транснаціоналізації.
метою даного дослідження є пошук оптимізації механізмів взаємодії між державою та ТНК, визначення напрямів співпраці та перспектив інтеграції України до Європейського Союзу.
виклад основного матеріалу. В непростих політичних, суспільно-економічних умовах, в яких перебуває Україна все-таки йде активний процес вироблення механізму впливу ТНК на державу. Важливість цього процесу є очевидною, оскільки він відображає процес самоорганізації різних соціальних груп за їхніми специфічними інтересами. Система взаємодії груп інтересів і держави в Україні має багатовимірний характер. У ній співіснують елементи неокорпоративістської і плюралістичної моделей. В Україні, — як зауважує Т. П. Балута, — практично склався весь основний набір організованих інтересів, які успішно функціонують на Заході. Це спілки підприємців, профспілки, різноманітні неурядові організації тощо стали активними суб'єктами політики. [1, с. 7]. Особливість вітчизняних груп інтересів полягає у тому, що вони надають перевагу використанню різних механізмів впливу на апарат державної влади, ніж на громадську думку. При цьому переважають механізми неформального впливу. Рівень інституціалізації функціонального представництва інтересів досить низький. Недержавні організації як групи інтересів, що відстоюють народний суверенітет є дуже слабкими, щоб мати серйозний вплив на формування і реалізацію державної політики. У подальшому розвитку груп інтересів, зокрема легалізації недержавних розширенні їхнього представництва, оптимізації взаємодії з державними інститутами вбачається найважливіша складова демократичного розвитку України, — зазначає український політолог О. В. Семченко [5, с. 133].
Сучасна політична ситуація, пов’язана з функціонуванням груп інтересів в Україні є певною мірою подібною до тієї, що складалася десятиліття тому в ЄС, — вважає М. Н. Галазюк [2, с. 46]. Зазвичай в закордонній політичній практиці принцип демократії реалізовувався через розширення парламентських прерогатив. В той час спостерігалася потужна тенденція депарламентаризаціі, пов’язана із процесом посилення впливу на політику й прийняття рішень ЄС інших інстанцій. Нідерландський дослідник К. Леггеві у праці «Транснаціональні рухи і питання демократії» (2004) розглядав процес становлення демократичної системи на
Економічні науки
ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ
«Молодий вчений» • № 2 (17) • лютий, 2015 р.
1054
наднаціональному рівні. Розвиток європейських політичних структур актуалізує проблему збалансованості системи, її легітимності загалом, так і її окремих органів (наприклад, виконавчих структур Європейського Союзу), а також статусу інших суб'єктів «процесу вироблення рішень», зокрема неурядових організації. Це сприяло трансформації Європейського парламенту в бік послаблення його ролі. Це означало, що парламент міг стати символічним політичним зібранням, а значущі процеси прийняття рішень могли переміститися на «непрозорі» переговорні майданчики. Ще однією загрозою була можливість виникнення надрегіо-нальних політичних спільнот, що сприймають себе як самостійний демос і прагнуть конституюватися у формі наднаціональних парламентів. На це розраховувала європейська політична школа, яка бажала домогтися демократизації, за допомогою парламентаризації. Прихильники школи намагалися посилено залучати парламентські органи в процеси вироблення політичних рішень. Тривалий історичний відрізок парламенти щобільше впливали на політичну сферу, включаючи укладення угод стосовно війни і миру, що традиційно залишалися прерогативою монархічних, аристократичних і урядових еліт. Відтак тривалий час принцип демократії в Європі реалізовувався насамперед через розширення парламентських прерогатив. Однак в останній чверті ХХ ст. потужні процеси економічної глобалізації та транснаціоналізації обернулися потужною тенденцією депарламента-різації. Остання окреслювала посилення впливу інших інстанцій на процес прийняття політичних рішень в ЄС. Крім того К. Леггеві зауважував, що до олігархізації і бюрократизації додалися влада «невидимих сил», експертократії. Все це створювало ситуацію «реваншу приватних інтересів» над загальним благом. Відтак парламенти часто діють лише як палати з реєстрації та ратифікації рішень, прийнятих в інших місцях [6, с. 79]. До цього переліку загроз представницької демократії додався перехід посередницьких функцій від парламентів до приватних інформаційних корпорацій, хоча не варто перебільшувати вплив останніх.
Проблеми розвитку транснаціональної демократії на даний час віддалені для української держави, в якій ще залишається проблематичним формування демократії на національному рівні. Однак Україна робить впевнені кроки в напрямку до членства в ЄС, тому питання неокорпоративіст-ської моделі демократії є актуальним. Тут йдеться про легітимацію таких суб'-єктів «процесу вироблення рішень» як неурядові організації, які зможуть створювати рівновагу для потужних лобі ТНК й сприятимуть прийняттю політичних рішень в інтересах народу. Неурядові організації виникають в рамках представницької демократії через те, що пересічні громадяни опиняються віддаленими від безпосереднього прийняття рішень. Виборні органи влади перестають вловлювати «сигнали», що надходять від суспільства, за винятком тих запитів, які виходять від більшості або груп, що володіють великими ресурсами і впливом. Тому мають існувати неурядові організації, вони ставатимуть громадськими критиками влади за прийняття рішень, які не відповідають зміцненню народного суверенітету. Прикладом такої локальної демократії є органи самоорганізації населення. Неурядові організації відстежують реалізацію на практиці засад концепції соціальної відповідальності корпорацій, а також відстоюють громадські інтереси, що стали неактуальними для «великої» політики.
Проте в Україні спостерігається недостатня активність неурядових організацій, посилюється недемократичне підґрунтя їхнього створення. Крім того, проблеми українських неурядових організацій такі: невміння донести до широкої громадськості інформацію про свою діяльність- невміння обґрунтувати систему пріоритетів, що визначають вибір напрямку їхніх дій- відсутність навичок мобілізації громадян на підтримку власних питань життєзабезпечення- недостатність навичок позитивної результативної взаємодії з органами влади. Це в той час, коли особливої ескалації досягають конфлікти місцевої влади та громад за право використання земель природно-заповідного фонду, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення. Ситуація загострюється відсутністю попереднього вивчення громадської думки в процесі прийняття управлінських рішень та інформування жителів громад про діяльність органів місцевої влади. Тому виникає необхідність осмислення механізмів додаткової легітимації неурядових організацій.
З кожною політичною силою в Україні асоціюється певна бізнес-група (зокрема ТНК). Однак нині український політичний спектр достатньо фраг-ментований, адже кожна з політичних партій має у своєму складі декілька центрів або груп тяжіння. Ці групи всередині партій використовують політичні партії для реалізації своїх бізнес-інтересів через вплив на владні рішення. Актуальним для України залишається запровадження регулятивної системи щодо діяльності груп інтересів та їхньої легалізації, — зазначає Д. Виговський [3, с. 210]. Адже групи тиску та групи інтересів є типовими для суспільств із усталеним демократичним устроєм. Саме в такому суспільстві вони спроможні якнайповніше реалізувати свої позитивні функції, наприклад, артикуляцію та агрегування суспільних інтересів.
Свій позитивний внесок у питання відповідності прийняття політичних рішень в умовах євроінте-грації та економічної транснаціоналізації може здійснювати Центр з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади. Пріоритетом Центру з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади також може бути інформаційно-аналітична та консалтингова діяльність, спрямована на підвищення якості представництва в ЄС інтересів українських ТНК [4, с. 475−476]. Створення українського Центру з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади відкриватиме нові перспективи для вітчизняних ТНК. Центр матиме широкі можливості для надання повного спектру інформаційних і консалтингових послуг у сфері просування інтересів у ЄС. Норми, що регулюють діяльність економічних операторів на європейському ринку, зачіпають інтереси торгових партнерів ЄС, тому в Брюсселі зареєстровано близько 3 000 лобістських структур. Практика цивілізованого лобізму, що склалася за понад піввікову історію європейської інтеграції, дозволяє компаніям, які оперують на внутрішньому ринку ЄС, знижувати регулятивні ризики, краще адаптуватися до вимог європейського і міжнародного законодавства і вибудовувати ефективну взаємодію з політичним істеблішментом ЄС. На нашу думку, Центр матиме широкі можливості для надання повного спектру інформаційних і консалтингових послуг у сфері просування інтересів у Євросоюзі. На сьогоднішній момент Центр міг би запропонувати такі послуги як моніторинг галузевого законодавства, стратегічні комунікації (вибудовування взаємодії з інститутами ЄС та іншими власниками часток ТНК або стейкхолдерами), менеджмент заходів та політичний нетворкінг (налагодження зв’язків).
& lt-Young Scientist" • № 2 (17) • february, 2015
1055
Важливим напрямком діяльності Центру з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади є іноземні інвестиції в Україну. Насиченість сировинної бази, кваліфікованих працівників роблять Україну цікавим об'єктом для інвестицій. Однак специфіка ведення бізнесу в країні, особлива роль бюрократії ставить таку експансію під загрозу. Іноземні інвестиції мають здійснюватися за умови правильно вибудуваної системи комунікації з політичними елітами як на загально українському, так і регіональних рівнях. Центр з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади міг би надавати такі види послуг: попередня аналітика (політичний аналіз галузі з виокремленням профільних політичних стейкхолдерів, груп впливів, конфліктних ситуацій, можливих конфліктних ситуацій) — комплексна оцінка існуючого інвестиційного клімату в конкретному регіоні і аналіз шляхів його поліпшення за наступними критеріями (наявність і рівень ризиків, пов'-язаних з інвестуванням- міра розвитку транспортної та логістичної інфраструктури- ємність споживчого ринку та потенціал його зростання- рівень адміністративних бар'єрів і бюрократичних витрат- податковий режим і пільги для підприємств з іноземним капіталом- наявність практики стимулювання і підтримки інвесторів- загальний рівень розвитку фінансової та ділової культури тощо).
ТНК є інструментом лобіювання політичних інтересів. Важливим є той вплив, який представники ТНК надають на місцеву адміністрацію, з метою поліпшення податкового режиму чи де бюрократизації. Часто саме потужне лобі з боку представників ТНК є каталізатором для початку реформування бюрократичного апарату, перегляду різних законодавчих актів, що регулюють правила інвестування і оподаткування в країні у бік їхньої оптимізації та лібералізації. Особливість сучасних ТНК полягає в тому, що ними сповідається певною мірою «подвійний стандарт»: з одного боку, ТНК зацікавлені в подальшій лібералізації та демократизації економічного простору, з іншого, — закони вільного ринку не працюють всередині ТНК, де фактично реалізується планове господарство, встановлюються внутрішні ціни, обумовлені стратегією корпорації, а не ринком. Дане протиріччя характерне і для процесу глобалізації, рушійною силою якого є не лише лібералізація та інтернаціоналізація, а й бажання перерозподілу сфер економічного впливу.
Діяльність ТНК тісно пов'-язана з інтересами держав їхнього походження. Це посилює не лише однобічний економічний глобалізм, а й загрожує суверенітету держави-приймача. Адже фундаментальні інтереси держав та їхніх ТНК об'єктивно збігаються, оскільки ТНК дозволяють державам їхнього базування одержувати доступ до ресурсів інших країн. Ілюстрацією цього є політика Росії щодо взаємодії бізнесу і влади. Остання працює в руслі «неона-ціональної ідеї» забезпечення міці корпорацій та держави. Відповідно робота російського Центру з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади відстоює ідею легального лобіювання. Діяльність такого центру розпочинається з формування групи підтримки -«низового» лобі. Це своєрідна технологія лобіювання,
що передбачає використання ініціатив значної маси людей (груп підтримки) у стосунку до політичних «стейкхолдерів» (чиновників або депутатів) з вимогою підтримати певну пропозицію. Мета російського «непрямого» або «низового» лобіювання — створити ілюзію масової суспільної підтримки висунутих лобістом ініціатив. Технологія також дозволяє видавати корпоративні або галузеві інтереси за суспільно значущі, публічно підтримувані ідеї. Афілійованому за допомогою лобіста політику, чию позицію підтримують значні групи населення легше залучати політичних прихильників і обмежувати політичних супротивників, чиї позиції представляються як анти-суспільні. У рамках даного напрямку такий Центр з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади готовий організувати масовий «тиск» на осіб, від яких залежить прийняття політичного рішення, в якому зацікавлений лобіст в Росії та за її межами. Це «тиск», зазвичай, реалізується шляхом реалізації на законних підставах масових акцій (страйків, демонстрацій тощо) з вимогою підтримати потрібну лобістові ініціативу- підтримки постійного зв’язку (телефон, електронна пошта) з чиновником, депутатам, керівниками парламентських комітетів, комісій чи робочих груп, в яких розглядається питання- організації особистих візитів впливових публічних діячів, місцевих виборців тощо з проханнями підтримати або заблокувати ініціативу- донесення певної інформації, що проливає світло на важливе для лобіста питання (корупція на місцях, не правову поведінку конкурсної комісії, шлюборозлучний тощо). Організація й оптимізація діяльності такого Центру (або Центрів) для України є вкрай важливою в умовах, з одного боку, інститу-ціоналізації груп інтересів. Це послабить корупційну складову впливу на представників влади потужних фінансово-економічних лобі. З іншого боку, необхідна подальша легалізація неурядових організацій, які є важливою ланкою в прийнятті рішень й контролю за дотриманням етики соціальної відповідальності великими корпораціями, бізнесом загалом.
Висновки та пропозиції. Аналіз механізмів взаємодії груп інтересів з державою в умовах євроінте-грації України в ЄС дає можливість визначити шляхи розвитку і вдосконалення системи представництва інтересів ТНК в Україні. На нашу думку, в Україні потрібна інституалізація лобізму щодо соціальних проектів та подальша легалізація неурядових організацій. Така фігуральна зв’язка «парламент — лобі -неурядові організації - влада» зможе оптимізувати процес політичних рішень й забезпечити суверенітет народу в час недотримання ціннісної засади суспільної відповідальності в діяльності ТНК. Більшість ТНК сьогодні трансформують внутрішню систему управління, переходячи до матричної або змішаної системи. В України є шанс розвивати взаємодію із закордонними ТНК, використовуючи наявну мережу науково-дослідних інститутів та створення спільних з ТНК філій для обгрунтування інноваційних проектів. Позитивний внесок у зміцнення відповідності прийнятих політичних рішень в умовах євроінте-грації та економічної транснаціоналізації матиме створення й подальша діяльність Центру з вивчення проблем взаємодії бізнесу і влади.
Список літератури:
1. Балута Т. П. Ассоциативные группы интересов в Украине как субъекты политики / Т. П. Балута // Наукове пізнання: методологія та технологія. — О.: ПДПУ ім. К. Д. Ушинського. — 2009. — Вип. 1 (23). — С. 7−12.
2. Галазюк М. Н. Перспективи європейської інтеграції України / М. Н. Галазюк // Економічні науки. Сер. Економічна теорія та економічна історія: зб. наук. пр. ЛНТУ.- Луцьк, 2012. — Випуск 9 (36). — С. 44−48.
3. Виговський Д. Групи інтересів як центр політичного впливу на внутрішньодержавному рівні / Д. Виговський // Вісник Львівського університету. Сер. Філософські науки. — 2008. — С. 202−211.
Економічні науки
ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ
1056
«Молодий вчений» • № 2 (17) • лютий, 2015 р.
4. Комшук І.О. Трансформація системи управління ТНК в умовах глобальної конкуренції та посилення ролі науково-технічного прогресу / І.О. Комшук // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. — К.: КНЕУ, 2012. — Частина 1. — С. 473−483.
5. Семченко О. В. Групи інтересів та громадянське суспільство: природа взаємозв'язку / О. В. Семченко // Нова парадигма. Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 56. — К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. -С. 132−141.
6. Leggewie С. Transnationale Bewegungen und demokratische Frage / Claus Leggewie // Тгапзії-ЕигордізсЬе Revue. -2002/2003. — № 24. — С. 78−86.
Дубняк М. А.
Львовский государственный университет внутренних дел
МЕХАНИЗМЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ
ТРАНСНАЦИОНАЛЬНЫХ КОРПОРАЦИЙ С ГОСУДАРСТВОМ
Аннотация
Проанализированы механизмы взаимодействия ТНК с украинским государством в условиях его евроинтеграции и экономического сотрудничества с другими странами. Критически рассмотрены механизмы взаимодействия бизнеса и политики в РФ. Определены пути развития и совершенствования системы представительства интересов ТНК в Украине. Показаны перспективы стратегического менеджмента ТНК в Украине.
ключевые слова: транснациональные корпорации, государство, евроинтеграция, группы интересов.
Dubniak М.О.
Lviv State University of Internal Affairs
mechanisms of interaction between transnational corporations and ukrainian state
summary
Analyzed the mechanisms of interaction between TNCs and Ukrainian state in terms of European integration and economic cooperation with other countries. Critically examined the mechanisms of interaction between business and politics in Russia. Identified ways of development and improving the system of representation of the interests of TNCs in Ukraine. The prospects of the strategic management of TNCs in Ukraine.
Keywords: transnational corporations, state, European integration, interest groups.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой