Адаптація індексів ґрунтових генетичних горизонтів В.В. Докучаєва до сучасної української системи О.М. Соколовського

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Геология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Адаптація індексів ґрунтових генетичних горизонтів В.В. Докучаєва до сучасної української системи О. М. Соколовського

ґрунт горизонт чорнозем індекс

Індексація ґрунтових горизонтів ведеться з початку досліджень В.В. Докучаєва «на зорі» становлення ґрунтознавства як науки. Він виділяв 3 основних генетичних горизонти ґрунту для степних чорноземів, а потім опідзолених ґрунтів:

А-поверхневий, гумусово-акумулятивний;

В-перехідний до материнської породи;

С-материнська порода, підґрунт.

В опідзолених ґрунтах: А- акумулятивно-елювіальний, В-ілювіальний, а С-залишався материнською породою. Пізніше ввівся в обіг індекс так званого глейового горизонту «G». На початку 30-х років ХХ ст. для позначення горизонтів використовували наступні символи. А-перегнійно-акумулятивний; В-елювіальний; G- глейовий; С-ілювіальний; D- материнська порода, але і ця символіка не мала досить довго протрималася.

В 1956р на основі системи індексів Віленського А.Н. (А-акумулятивний, Е-елювіальний, І-ілювіальний, G- глейовий, М-материнська порода), О. Н. Соколовський подав свою систему індексів ґрунтових горизонтів, яка і дотепер використовується в працях українських вчених-ґрунтознавців (в працях же російської школи ґрунтознавства і до цього часу використовують докучаєвську систему індексів).

Система символів генетичних горизонтів ґрунту за О. М. Соколовським:

НЇ гумусово-акумулятивний

ЕЇ елювіальний

ІЇ ілювіальний

КЇ карбонатний

GЇ гіпсовий

SЇ солонуватий

G1Ї глейовий

ТЇ торф’яний

РЇ материнська порода

Так як в більшості ґрунтових горизонтів класичні генетичні горизонти «одноосібно» представлені рідко, то використовують поєднання символів. В залежності від сили впливу того чи іншого горизонту на формування основного профілю позначають: великими літерами (наприклад Н- гумусово-акумулятивний), що вказує на значний вплив даного горизонту; маленькими літерами (наприклад е- елювіальний); вказує на другорядність даного процесу в ґрунтоутворенні відповідного горизонту і літерами в круглих дужках «()» (наприклад (к) — карбонатний), що позначає невелику наявність, в даному випадку, карбонатів в горизонті.

Повертаючись до докучаєвської системи індексації генетичних горизонтів, то в наукових колах російських ґрунтознавців вона дещо модифікована ніж складена безпосередньо В.В. Докучаєвим, і має наступний вид:

а0 Ї лісова підстилка

А Ї гумусний горизонт

а1 Ї гумусово-акумулятивний

А2 Ї підзолистий

Ап або Апах Ї ораний (пахотний)

В Ї карбонатний

G Ї глейовий

D Ї підстилаючи порода

Окрім цього виділяють перехідні горизонти А1А2?, А2 В?, ВС і т.д., оглейовані А2g?, Bg?, підгоризонти гумусового горизонту А', А'', А'''. Інколи використовують і додаткові символи.

Існує ще близько десятка варіантів індексації генетичних горизонтів як в країнах пострадянського простору, так і в західноєвропейських та США (М.А. Глазовської, В. А. Ковди, міжнародна система символів ґрунтових горизонтів ФАО, та ін). Вони призначені в основному для деталізації ґрунтових процесів та відповідають території впровадження.

Отже, щоб адаптувати систему індексації генетичних горизонтів зроблену В.В. Докучаєвим до сучасної української О. М. Соколовського, потрібно Ї перш за все визначити хто останній, в які роки і безпосередньо за якою системою індексував горизонти, визначити генетичний тип ґрунту (чорнозем звичайний, дерново-підзолистий і т.п.) і сформулювати відповідну індексацію профілю ґрунту. Якщо ж увагу приділити лише заміні «докучаєвський індекс на соколовський індекс», то утворені ґрунтові профілі будуть в більшості випадків некоректними і не відповідатимуть тим ґрунтоутворюючим процесам, що протікали впродовж його формування.

Для прикладу навожу адаптацію найпоширеніших ґрунтів на території Полтавщини з індексацією прийнятою В.В. Докучаєва до системи індексації генетичних ґрунтових горизонтів О. М. Соколовського і навпаки.

Ї типові чорноземи, що сформувалися на лесових породах, в свою чергу вони поділяються на чорноземи типові мало гумусні та слабо гумусні і на чорноземи типові середньо гумусні їх ґрунтовий профіль має таку будову профілів:

А (гумусовий або перегнійно-акумулятивний)+ АВ (гумусовий, однорідно-забарвлений) + Вк (ілювіально-карбонатний) + Ск. (ґрунтоутворююча карбонатна порода).

Будова класичного профілю типового чорнозему за сучасною індексацією українських ґрунтознавців: Н (гумусний) + НР (перехідний гумусовий горизонт) + Рh (перехідний до породи) + Р (материнська порода)

Також на півдні безпосередньо в придніпровських районах поширені лучно-чорноземні ґрунти переважно на лесових породах. Нк (гумусово-карбонатний) + НРК (гумусово-перехідний карбонатний горизонт)+ Рhк (перехідний гумусово-карбонатний горизонт) + Рk gl (перехідний карбонатний глеєвий горизонт)

За класифікаціє докучаєвської школи ґрунтознавства він мав би наступний профіль: А (гумусовий горизонт)+ АВ Ї (нижній гумусовий горизонт) +В (перехідний горизонт) + Ск (материнська порода).

Інший ґрунт, що характерний для даної території мають такий вигляд з точки зору генетичних ґрунтових горизонтів:

Чорнозем опідзолений He + Hpi + Phi + Pi + PK. В дужках подається докучаєвська індексація.

Не (А) -- гумусовий слабкоелювійований горизонт

Нрі(АВ) -- перехідний слабкоілювійований гумусовий

Рhі(В) -- перехідний слабкогумусований ілювійоаний

Рі(BC) -- ілювійована ґрунтотворна порода -- лес

Рк© -- ґрунтотворна порода.

Більш повне і конкретне вивчення даного питання висвітлено в працях Б. Г. Розанова «Морфология почв» (М. 2004), Ю. А. Ливеровского «Почвы» СССР" (М. 1974), Позняк С. П. «Ґрунтознавство і географія ґрунтів» (Львів, 2010), «Природа Ураинской ССР. Почвы» колективна монографія И. Б. Вернандер, И. Н. Гоголев та ін. (К. 1986) в журналі «Почвоведение».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой