Адміністративно-правовий статус Міністерства аграрної політики та продовольства в Україні

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Государство и право


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Одеська юридична академія»

Курсова робота

На тему:

«АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА В УКРАЇНІ»

Одеса-2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

1.1 Державне регулювання та правова база сфери сільського господарства

1.2 Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА В УКРАЇНІ

2.1 Мінагрополітики України як центральний орган у системі органів виконавчої влади з питань аграрної політики

2.2 Основні завдання та функції Мінагрополітики України

2.3 Функції Міністерства аграрної політики та продовольства України, обласних та районних управлінь сільського господарства і продовольства

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується тим, що вирішального значення набуває фактор, пов’язаний з інтелектуальною складовою соціально-економічних процесів, а саме — інтелектуальні ресурси, які безпосередньо визначають параметри економічного зростання, створюють підвалини для інноваційного розвитку та формування постіндустріального суспільства.

Україна -- аграрно-промислова держава, а це зумовлює суспільну необхідність відповідного державно-правового регулювання сільського господарства, обсягового аграрного законодавства та сучасної системи органів державного управління цією першорядною галуззю народного господарства. Саме вона виробляє продукти харчування, сільськогосподарську сировину для легкої промисловості. Виходячи із діалектичного взаємозв'язку і взаємозалежності цілого ряду суспільних економічних виробничо-господарських і ринково-економічних і соціальних факторів, державно-правове регулювання спрямоване на визначення цілей, завдань і змісту аграрної політики держави та забезпечення її реалізації. Остання зумовлена суспільною потребою відповідного законотворчого і нормативно-правового закріплення та належного правозастосування в цих ланках державних владних і виконавчих структур, усій системі колективних, державних і приватних товаровиробників та підприємців.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне розроблення проблеми визначення адміністративно-правового статусу Міністерства аграрної політики та продовольства України, а також здійснення державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення в умовах переходу до ринкових відносин; визначення й обґрунтування пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності роботи державних контролюючих органів і державного контролю в сфері аграрної політики.

Для досягнення мети визначено такі завдання:

— проаналізувати стан сфери аграрної політики в Україні, проблему її збереження та раціонального використання на сучасному етапі розвитку суспільства;

— визначити систему й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства;

— визначити принципи й особливості державного контролю за використанням та охороною аграрного сектору в Україні;

— проаналізувати чинне законодавство України, яке регулює здійснення державного контролю в сфері аграрної політики та правове становище органів контролю у зазначеній сфері;

— розглянути та проаналізувати функції й компетенцію визначити та обґрунтувати напрями підвищення ефективності контрольної діяльності;

— визначити завдання та повноваження Міністерства аграрної політики та продовольства України, обласних та районних управлінь сільського господарства і продовольства;

— визначити та обґрунтувати напрями підвищення ефективності контрольної діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України в цілому.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при здійсненні державного контролю у сфері сільського господарства.

Предметом дослідження є адміністративно-правові норми, які регулюють правовий статус Міністерства аграрної політики та продовольства України в цілому.

Методологічною основою дослідження є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, статистичний, методи моделювання, прогнозування.

Структура курсової роботи складається зі вступу, двох взаємопов'язаних розділів, кожний з яких поділяється на відповідні підрозділи, висновків, списку використаної літератури з загальним обсягом курсової роботи 33 сторінки.

РОЗДІЛ 1. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

1.1 Державне регулювання та правова база сфери сільського господарства

Державно-правове регулювання сільського господарства становить собою сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління, які відають цією складовою народного господарства, прийняття і належного виконання аграрних законів і нормативно-правових актів про сільське господарство, закріплення кола повноважень (компетенції) цих органів. Державне регулювання сільського господарства охоплює систему державних інспекцій і контролю за діяльністю колективних, державних, приватних товаровиробників, а також визначення кола і правосуб'єктності сільськогосподарських державних і колективних підприємств, установ, організацій, діяльність яких здійснюється з участю державно-правового регулювання сільського господарства.

Державно-правовому регулюванню підлягає розв’язання питань, пов’язаних з підготовкою спеціалістів сільського господарства І--IV рівнів акредитації, укомплектуванню ними як органів державного управління сільським господарством, так і підприємств, установ, організацій цього профілю. Воно поширюється на ветеринарну службу, врегулювання проблем зовнішніх аграрно-економічних та інших зв’язків. Цим регулюванням охоплюється діяльність науково-дослідних установ (Академії аграрних наук, науково-дослідних інститутів, науково-дослідних станцій) Галица И. Государственное регулирование в условиях рыночных отношений/Экономика Украины. — 2002. — № 6. — С. 52−58.

Суб'єктами державного управління сільського господарства є ті органи державного управління, що здійснюють державно-правове регулювання сільським господарством, забезпечують належне виконання положень аграрного законодавства, здійснення повсякденного управління підлеглими по вертикалі управлінськими структурами, виробничо-господарськими, виробничо-обслуговуючими сільське господарство службами (наприклад, ветеринарна служба), а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю сільськогосподарських підприємств і об'єднань. Об'єктами державно-правового регулювання сільського господарства є матеріальні засоби і форми ведення сільськогосподарського виробництва.

Першорядним об'єктом державно-правового регулювання у сільському господарстві є землі сільськогосподарського призначення, що становлять основу сільськогосподарського виробництва і матеріальну базу для розміщення виробничих та обслуговуючих підприємств, науково-дослідних і навчальних установ. Державне управління землями сільськогосподарського призначення здійснює Державний комітет України у справах земельних ресурсів Саблук П. Т., Карич Д. Я., Коваленко Ю. С. Основи організації сільськогосподарського ринку. -К.: ІАЕ УААН. — 2004. — С. 28.

Об'єктами державно-правового регулювання є також усі галузі та підгалузі сільськогосподарського виробництва. В рослинництві -- виробництво зернових і зернобобових культур, цукрових буряків, соняшника, ефіро-олійних культур, кукурудзи, хмілю, льону-насіння і льону-трести; в садівництві та огородництві -- вирощування овочів, плодів, ягід, винограду, баштанних культур та ін.; в тваринництві -- відгодівля м’ясо-молочної худоби, свиней, овець, кіз, птахів та виробництво продукції цих підгалузей (молока, м’яса, яєць, шерсті, хутра та ін.).

Державне регулювання сільського господарства -- це основана на законодавстві одна з форм державного впливу на агропромисловий комплекс України шляхом встановлення та застосування державними органами правил, спрямованих на коригування економічної діяльності субґєктів аграрного господарювання з метою досягнення сільським господарством максимальної ефективності для задоволення потреби населення у продуктах харчування, а промисловості -- у сировині.

Функції державного регулювання сільського господарства здійснюють державні органи виконавчої влади, що визначають стратегічні цілі і завдання агропромислового виробництва, забезпечують матеріально-фінансову підтримку аграрного сектора, здійснюють контроль і нагляд за дотриманням аграрного законодавства.

Цілі, основні завдання і напрямки аграрної політики держави сформульовані в Національній програмі відродження села на 1995−2005 рр., схваленій Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. Програма передбачає проведення аграрної реформи, створення економічного механізму ринкового типу, формування багатогалузевої виробничої сфери села на сучасній технологічній основі, вдосконалення структури виробництва в агропромисловому комплексі, відновлення родючості землі, відпрацювання державної структури управління розвитком села Аграрне право України Підручних для студентів юридичних спеціальностей виших закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, В. М. Корнієнко та ін.; За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. — X.: Право, 2003. — С. 72.

Державно-правове регулювання сільського господарства спрямоване на визначення правового режиму найважливіших засобів сільськогосподарського виробництва. Зокрема, 15 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про насіння». Цей Закон містить основне положення, що регулює виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських декоративних, лікарських та лісових рослин, на які затверджено державні стандарти і правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу, а також охороняє їх права. 21 квітня 1993 р. було прийнято Закон «Про охорону прав на сорти рослин», який має за мету регулювати відносини, що виникають у зв’язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права на сорти рослин в Україні. Безпосереднє відношення до рослинництва має Закон України «Про карантин рослин», що прийнятий Верховною Радою України ЗО червня 1993 р. Цей акт визначає загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, спрямовану на запобігання завезенню та поширенню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур’янів.

В порядку державно-правового регулювання сільського господарства приймаються і застосовуються законодавчі акти, спрямовані на регулювання правових відносин, пов’язаних з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров’я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів. Саме цим питанням приділена увага в Законі «Про пестициди і агрохімікати», що був прийнятий Верховною Радою України 2 березня 1995 р. Цей Закон також визначає права і обов’язки підприємств, установ, організацій, власників селянського (фермерського) господарства, інших громадян, крім цього визначає повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб щодо застосування названого Закону.

За допомогою актів аграрного законодавства регулюються виробничі відносини в сфері тваринництва. Характерним у цьому відношенні є Закон «Про племінне тваринництво» від 15 грудня 1993 р. Своїм призначенням цей акт має визначити загальні, правові, економічні та організаційні основи племінного тваринництва. Він регламентує діяльність у галузі племінного тваринництва, визначає правове становище суб'єктів і структур племінного тваринництва, встановлює вимоги до племінних ресурсів і основи контролю за їх дотриманням Корецький М. Х. Державне регулювання аграрної сфери у ринковій економіці: Монографія. — К. :Вид-во УАДУ, 2002. — С. 112.

Своєрідний об'єкт державно-правового регулювання сільського господарства становлять відносини ветеринарного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників і громадян як власників худоби і птиці. Правове регулювання цих відносин проводиться у відповідності до норм Закону «Про ветеринарну медицину», що прийнятий Верховною Радою України 25 червня 1992 р. Як зазначено в преамбулі закон визначає загальні, правові, ^організаційні та фінансові основи ветеринарної медицини. Його норми регламентують діяльність галузі ветеринарної медицини згідно з міжнародними вимогами, визначає правове становище структур ветеринарії, встановлює необхідні ветеринарно-санітарні вимоги і основи ветеринарного контролю.

В якості принципу державно-правового регулювання сільського господарства підставно розглядати положення статей 26 і 27 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство». По-перше, держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів; по-друге, держава забезпечує підприємству рівні з іншими товаровиробниками правові та інші умови господарювання; по-третє, органи державного управління будують свої відносини з підприємством, використовуючи економічні методи -- податки, позички, дотації, компенсації і ціни, що забезпечують еквівалентний обмін між сільським господарством і промисловістю.

Під методами будь-якої діяльності розуміють способи, прийоми, засоби, які використовують для досягнення поставленої мети. Методи державного регулювання сільського господарства поділяють на економічні й адміністративні.

Економічні методи -- це такі способи впливу на поведінку субґєктів аграрного господарювання, які ґрунтуються на застосуванні сукупності важелів економічного стимулювання (податки, кредити, пільги, ціни тощо), і викликають зацікавленість у виконанні певної роботи, у підвищенні продуктивності праці Державне регулювання економіки / За ред. І.Р. Михасюка. — Львівський національний університет ім.І. Франка. — К.: Атака, Ельга-Н, 2000. — С. 64.

Адміністративні методи -- це засоби впливу на діяльність субґєктів аграрного господарювання шляхом прямого встановлення їх обовґязків шляхом припису, що спирається на владні повноваження державного органу і забезпечується можливістю застосування примусу.

На необхідності оптимального поєднання економічних і адміністративних методів державного регулювання підприємництва з метою забезпечення досягнення балансу інтересів субґєктів господарювання, громадян та держави наголошувалося в указах Президента України «Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва» від 12 травня 2005 р. № 779/2005 і «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики» від 1 червня 2005 р. № 901/2005. Під формою регулятивної діяльності розуміють зовнішньо виражену дію -- волевиявлення державного органу, здійснене для досягнення певної мети.

Виділяють такі форми державного регулювання сільського господарства: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, організаційна.

Правотворча форма (діяльність) полягає у виданні органами державної влади нормативно-правових актів, спрямованих на правове закріплення державної аграрної політики, визначення правового статусу субґєктів аграрного господарювання, розвиток в агропромисловому комплексі ринкової інфраструктури, забезпечення раціонального використання землі і природних ресурсів тощо.

Правозастосовча діяльність полягає у виданні актів індивідуального характеру, за допомогою яких закони та інші правові норми застосовуються до конкретних обставин у сфері державного регулювання сільського господарства. Такі акти містять точно визначені і персоніфіковані юридично владні приписи.

Правоохоронна діяльність полягає у здійсненні органами державної влади контролю та нагляду за дотриманням аграрного законодавства субґєктами аграрного господарювання, проведенні перевірок того, як контрольований субґєкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції, а також у вживанні заходів щодо захисту прав і законних інтересів субґєктів господарювання.

Організаційна діяльність здійснюється для забезпечення чіткого й ефективного функціонування системи управління аграрною галуззю. До організаційних дій належать: проведення нарад, зборів, семінарів, конференцій, поширення позитивного досвіду тощо Жушман, В. П. Аграрне право та законодавство України: Навч. -практ. посібник для вузів / В. П. Жушман; НДІ Держ. будівництва та місцевого самоврядування АПрН України. — Х.: Одіссей, 2003. — С. 129.

1.2 Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства

Центральним спеціалізованим органом державного управління агропромисловим комплексом є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Правове становище та повноваження Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 р. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної політики та продовольства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції Ведєрніков, Ю.А. Адміністративне право України: Пiдручник для вузiв: Рекомендовано МОН / Ю.А. Ведєрніков, В. К. Шкарупа; Юрид акад. МВС України. — К.: Центр навч. літ., 2005. — 336 с.

Цим документом визначені основні повноваження Мінагрополітики.

Рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями, незалежно від форми власності, а також громадянами.

Міністр аграрної політики та продовольства України несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за стан справ у галузях агропромислового виробництва.

До складу Мінагрополітики входять структурні підрозділи: Управління по обслуговуванню роботи Міністра; Департамент кадрової політики, аграрної освіти та науки; Департамент організаційної роботи; Юридичне управління; Управління реформування управління АПК та соціально-трудових відносин; Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент фінансово-кредитної та податкової політики; Департамент міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Управління організації та методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності; Управління ревізії і контролю; Департамент ринків продукції рослинництва та розвитку насінництва; Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією; Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції (відділ); Департамент розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості; Департамент науково-технічної політики; Державна інспекцію по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів; Відділ охорони праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху; Департамент реформування сільського господарства; Положення про Департамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільськогосподарських ринків; Управління державною власністю та приватизації.

На основі Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України розробляються відповідні положення про обласні та районні управління сільського господарства і продовольства.

Правомочності Головного обласного управління міністерства аграрної політики визначені Типовим положенням про Головне управління сільського господарства і продовольства обласної, управління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації. Головне управління сільського господарства і продовольства є структурним підрозділом обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадміністрації і Мінагрополітики Береговий В. К., Засєкіна Л. Й. Роль держави і ринку в підвищенні конкурентоспроможності сільського господарства економічно розвинутих країн // Наук. вісн. нац. аграр. ун-ту. — 2006. — № 8. — С. 218−222..

Свою управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням. Найважливішими серед них слід визнати повноваження щодо його участі у формуванні та реалізації державної аграрної політики, організації розроблення і здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави; розробленні та здійсненні заходів щодо державної підтримки й захисту товаровиробників, сприяння демонополізації виробництва й розвитку конкуренції в агропромисловому комплексі, формування ринкової інфраструктури, створення сприятливих економічних, матеріально-технічних і соціальних умов для прискореного розвитку реформованих господарств; участі у формуванні та реалізації соціальної політики на селі; забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарювання в галузях агропромислового виробництва; організації роботи з питань насінництва й розсадництва, сортовипробування і захисту рослин, племінної справи, з питань наукового й кадрового забезпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці й техніки безпеки Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 311.

Обласне управління готує пропозиції до проектів програм соціально-економічного розвитку відповідної території та до проектів місцевого бюджету; складає місцеві баланси забезпечення сільської місцевості трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними й енергетичними ресурсами.

До його компетенції належить сприяння формуванню інфраструктури аграрного ринку та розвитку підприємництва в галузях агропромислового виробництва; забезпечення державної підтримки підприємництва в сільській місцевості, зокрема селянських (фермерських) господарств та особистих підсобних господарств; узагальнення практики реформування сільського господарства, внесення пропозицій з цих питань до Мінагрополітики й розроблення заходів та рекомендацій з питань реформування сільського господарства.

В межах повноважень воно приділяє увагу забезпеченню додержання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності вимог законодавства з охорони праці, нагляду за технічним станом машин та обладнання пожежної безпеки, безпекою дорожнього руху; додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища й раціональне використання природних ресурсів.

Обласне управління сільського господарства і продовольства здійснює планування, організацію, ведення лісового господарства й використання лісових ресурсів у галузях агропромислового виробництва.

Його важливим повноваження є здійснення аналізу стану цінової політики і подання Мінагрополітики пропозицій щодо її проведення з метою забезпечення цінового паритету на сільськогосподарську продукцію, і щодо зміни в установленому порядку умов оподаткування, кредитування, державної підтримки суб'єктів господарювання всіх форм власності агропромислового виробництва.

У процесі своєї діяльності обласне управління взаємодіє з іншими підрозділами обласної (міської) державної адміністрації, представницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян.

Згідно Указу Президента України вiд 09. 12. 2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» органом державного управління землями сільськогосподарського призначення, які є головним засобом виробництва в сільському господарстві, є Державне агентство земельних ресурсів України. Він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України вiд 09. 12. 2010 № 1085/2010 // Офіційний вісник України.- 2010. — № 94. — Ст. 12.

Державне агентство земельних ресурсів України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень він організує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Державне агентство земельних ресурсів України бере участь у підготовці пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель, впровадження державного земельного кадастру та забезпечення реалізації цієї політики; координує проведення земельної реформи в Україні; здійснює державний контроль за використанням та охороною земель; здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно, організує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; розробляє та бере участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру Основні підсумки та перспективи розвитку аграрної реформи в Україні: Доповідь Прем'єр-міністра України А.К. Кінаха на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку аграрного сектора 11 березня 2002 р. // Економіка АПК. — 2003. — № 3. — С. 11−19.

Відповідно до покладених завдань Державне агентство земельних ресурсів України здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням земельного законодавства, зокрема встановленого порядку вилучення й надання земельних ділянок, режиму їх використання, відповідно до їх цільового призначення та умов надання їх власниками і землекористувачами.

Державне агентство земельних ресурсів України має право організовувати та забезпечувати проведення робіт з грошової, в тому числі експертної, оцінки земель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку проведення таких робіт; забезпечувати розроблення та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кредитних відносин і вдосконалення системи оподаткування; готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування нею; бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки Забарний, Г. Г. Адміністративне право України: Навч. посібник: Рекомендовано МОН України / Г. Г. Забарний, Р. А. Калюжний, В. К. Шкарупа. — К.: Паливода А. В., 2005. — С. 267.

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА В УКРАЇНІ

2.1 Мінагрополітики України як центральний орган у системі органів виконавчої влади з питань аграрної політики

Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації: державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави; державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі Полешко, А. Стан і перспективи реформування адміністративного права України // Право України: Юрид. журн. — 2007. — № 9. — С. 123−129.

Правове становище та повноваження Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 р. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної політики та продовольства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

Цим документом визначені основні повноваження Мінагрополітики. Останнє відповідно до покладених на нього завдань:

— забезпечує згідно із законодавством здійснення на підприємствах усіх форм власності державного контролю за якістю вироблюваної ними сільськогосподарської продукції та сировини, їх зберіганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення експортно-імпортних операцій;

— координує разом із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів проведення земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначає основні напрями державної політики у сфері використання й охорони земель сільськогосподарського призначення;

— здійснює аналіз діяльності, макроекономічне прогнозування й нормативне планування розвитку галузей агропромислового виробництва з урахуванням попиту і пропозицій на продовольчі товари;

— бере участь у розробленні й здійсненні заходів щодо реформування майнових і земельних відносин у сфері агропромислового виробництва;

— координує діяльність підприємств, пов’язану з проведенням державних випробувань сільськогосподарської техніки та обладнання, сортів і гібридів сільськогосподарських культур та об'єктів селекції у тваринництві, в межах своїх повноважень контролює якість техніки та обладнання, пально-мастильних матеріалів, запасних частин, насіння, племінних (генетичних) ресурсів, організує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, розсадництва, племінної справи у тваринництві;

— забезпечує у межах своїх повноважень проведення моніторингу, економічний аналіз рівня й динаміки цін на світовому, вітчизняному та регіональних ринках продовольства, готує пропозиції щодо цінової політики на ринку продукції галузей агропромислового виробництва, забезпечує створення системи інформування про попит і пропозицію на зазначеному ринку;

— здійснює в межах своєї компетенції державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, пестициди і агрохімікати, забезпеченням безпечного використання результатів росту рослин;

— розробляє і здійснює заходи щодо розвитку ринкової інфраструктури в АПК (аграрні біржі, аукціони худоби, оптової продовольчі ринки, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, виставки й ярмарки тощо);

— розробляє пропозиції з охорони й раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, підвищення родючості ґрунтів, бере участь у розробленні та в установленому порядку затверджує умови експлуатації меліоративних систем у разі приватизації майна сільськогосподарських підприємств, які мають у своєму користуванні меліоративні землі;

— забезпечує, відповідно до законодавства, державне управління племінною справою у тваринництві;

— забезпечує через Державний департамент ветеринарної медицини проведення державної політики в галузі ветеринарної медицини та здійснення державного ветеринарного контролю, державного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, а також охорони території України від занесення збудників карантинних хвороб тварин;

— здійснює організаційне та медичне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників у навчальних закладах, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України, сприяє кадровому забезпеченню підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;

— організовує і здійснює державний контроль за забезпеченням схоронності матеріальних цінностей та їх використанням, станом і достовірністю ведення бухгалтерського обліку та звітності, додержанням вимог законодавства про боротьбу з корупцією на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України;

— виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Рішення Міністерства аграрної політики України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями, незалежно від форми власності, а також громадянами Про Міністерство аграрної політики та продовольства України: Указ Президента України від 23. 04. 2011 № 500/2011 http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/500/2011/page.

Отже, Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації:

1) державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави;

2) державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства,

3) ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин,

4) земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства,

5) нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі Адміністративне право: підручник / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х.: Право, 2010. — С. 288.

2.2 Основні завдання та функції Мінагрополітики України

Основними завданнями Мінагрополітики України є:

— забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація розроблення та здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави;

— забезпечення здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції (далі - галузі агропромислового виробництва);

— організація та забезпечення проведення аграрної реформи, здійснення її моніторингу, розроблення і реалізація заходів щодо структурної перебудови галузей агропромислового виробництва, участь у реалізації державної політики у сфері підприємництва;

— участь у формуванні та реалізації соціальної політики у сільській місцевості;

— координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики, соціальної політики у сільській місцевості, забезпечення продовольчої безпеки держави, проведення аграрної реформи Аграрне право України: Підручник для вузів / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана. — Х.: Право, 2011. — С. 83.

Мінагрополітики України відповідно до покладених на нього завдань:

— розробляє основні напрями державної аграрної політики, стратегію та механізм її реалізації;

— бере участь у розробленні і реалізації в галузях агропромислового виробництва бюджетної, податкової та митної політики, формуванні ринків товарів, матеріальних ресурсів, капіталів і послуг, а також інфраструктури цих ринків;

— розробляє та організовує реалізацію державних комплексних і цільових програм (концепцій) розвитку агропромислового комплексу, сприяє спеціалізації та концентрації, горизонтальній і вертикальний інтеграції агропромислового виробництва;

— бере участь у розробленні проектів Державної програми соціального і економічного розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

— розробляє і забезпечує реалізацію державних програм і концепцій розвитку галузей агропромислового виробництва та вдосконалення систем управління агропромисловим комплексом;

— бере участь у реалізації державної політики у сфері зайнятості сільського населення;

— бере участь у розробленні державної науково-технічної політики;

— координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань організації та державного регулювання ринку продукції галузей агропромислового виробництва та забезпечення потреб цього ринку у матеріально-технічних ресурсах;

— розробляє і здійснює заходи щодо фінансово-кредитного забезпечення діяльності агропромислового комплексу;

— організовує з питань, що належать до його компетенції, роботу щодо забезпечення підтримки та захисту вітчизняного виробника та ефективності застосування антидемпінгового законодавства, запобігання заподіянню шкоди галузям агропромислового виробництва;

— розробляє пропозиції щодо залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у галузі агропромислового виробництва, вдосконалення механізму цих інвестицій;

— забезпечує відповідно до законодавства здійснення на підприємствах усіх форм власності державного контролю за якістю вироблюваної ними сільськогосподарської продукції та сировини, їх зберіганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення експортно-імпортних операцій;

— забезпечує здійснення державного контролю за охороною, відтворенням водних живих ресурсів та регулюванням рибальства, державний нагляд за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості;

— забезпечує в межах повноважень, визначених законодавством, додержання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності вимог законодавства з питань охорони праці, нагляду за технічним станом машин та обладнання, пожежної безпеки і безпеки дорожнього руху;

— забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

— здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

— розробляє і забезпечує реалізацію основних напрямів реформування економічних, соціальних та правових відносин у сфері агропромислового виробництва, структурної перебудови галузей агропромислового виробництва, створення сприятливих умов для розширеного відтворення в цих галузях;

— розробляє пропозиції щодо забезпечення сприятливих умов діяльності підприємств агропромислового комплексу всіх форм власності у процесі адаптації їх до ринкових умов, забезпечує надання консультаційної підтримки і послуг в організації виробництва сільськогосподарської продукції та з маркетингу;

— бере участь в організації залучення міжнародної технічної допомоги з питань реформування галузей агропромислового виробництва, фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу, заснованих на приватній власності тощо;

— надає передбачену законодавством підтримку підприємствам агропромислового комплексу, а також підсобним господарствам, у тому числі шляхом залучення їх на конкурсних засадах до виконання загальнонаціональних, регіональних, галузевих та інших програм та проектів, фінансування виконання яких передбачено державним бюджетом України;

— координує разом із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів проведення земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначення основних напрямів державної політики у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;

— здійснює аналіз діяльності, макроекономічне прогнозування і нормативне планування розвитку галузей агропромислового виробництва з урахуванням попиту і пропозицій на продовольчі товари;

— забезпечує реалізацію заходів щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, координує державну підтримку розвитку колективного садівництва та городництва;

— визначає стратегію розвитку та зональне розміщення галузей агропромислового виробництва з урахуванням кон’юнктури ринку;

— розробляє системи галузевих стандартів, норм і нормативів у галузях агропромислового виробництва, бере участь у розробленні міжгалузевих стандартів, у межах своїх повноважень здійснює на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності контроль за їх додержанням, забезпечує відповідно до законодавства проведення державної політики у сфері стандартизації, метрології, акредитації вимірювальних і калібрувальних лабораторій та метрологічного забезпечення галузей агропромислового виробництва тощо Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Т.О. Коломієць. — К.: Істина, 2010. — С. 215.

Міністр Мінагрополітики України: керує Міністерством, як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної аграрної політики, продовольчу безпеку держави, на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети, стратегічні напрями роботи Міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей; спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання; подає в установленому порядку Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо призначення на посаду Державного секретаря Мінагрополітики України (далі - Державний секретар); затверджує за поданням Державного секретаря програми і плани роботи Мінагрополітики України; вносить Кабінету Міністрів України подання про призначення на посади та звільнення з посад керівників урядових органів державного управління; подає Державному секретареві пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників патронатної служби в центральному апараті Мінагрополітики України; приймає за поданням Державного секретаря рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Мінагрополітики України; погоджує пропозиції Державного секретаря з питань:

— призначення на посаду першого заступника та заступників Державного секретаря;

— структури Мінагрополітики України та розподілу обов’язків між першим заступником та заступниками Державного секретаря;

— граничної чисельності працівників урядових органів державного управління, що діють у складі Мінагрополітики України;

— утворення, реорганізації і ліквідації територіальних органів Мінагрополітики України, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

— погоджує здійснення Державним секретарем функцій з управління майном, яке знаходиться у сфері управління Мінагрополітики України Адміністративне право України: Пiдручник для студентiв юрид. спец. вузiв / Ю. П. Битяк та iнш.; За ред. Ю. П. Битяка, Нац. юрид. акад. України ім. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 130.

2.3 Функції Міністерства аграрної політики та продовольства України, обласних та районних управлінь сільського господарства і продовольства

Для погодженого вирішення найбільш складних питань, що належать до компетенції Мінагрополітики України, утворюється Колегія у складі міністра (голова), державного секретаря, інших керівних працівників Мінагрополітики, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України.

Членів Колегії затверджує та звільняє від обов’язків Кабінет Міністрів України. В колишньому СРСР члени Колегії наділялись правом повідомляти свою думку Уряду, якщо вона розходиться з думкою міністра

У Мінагрополітиці України може також створюватися науково-технічна рада у складі науковців і висококваліфікованих фахівців, яка розглядає наукові рекомендації та інші пропозиції щодо головних напрямів розвитку науки, техніки і технології. Структурно науково-технічна рада складається з декількох секцій, які очолюють начальники департаментів і провідні вчені галузі з відповідних проблем. Склад науково-технічної ради і положення про неї затверджує міністр.
Усі рішення Мінагрополітики України в межах її повноважень є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами і організаціями будь-якої форми власності Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — О.: Юрид. л-ра, 2003. — С. 196.

В областях проведення в життя державної політики в галузі агропромислового комплексу здійснюють головні управління сільського господарства і продовольства, облдержадміністрацій (рис. 2. 6), основними функціями яких є:

— проведення в життя державної політики у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості;

— організація реалізації державної політики з питань розвитку агропромислового комплексу, виробництва і закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства для державних і регіональних потреб;

— здійснення заходів щодо державної підтримки товаровиробників, сприяння демонополізації і розвитку конкуренції, створення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарювання, виконання державних та регіональних програм соціального розвитку села;

— організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів масових професій для АПК;

— пропаганда досягнень науково-технічного прогресу в усіх галузях АПК;

— контроль за природокористуванням і вжиття заходів щодо охорони навколишнього середовища та моніторингу земель сільськогосподарського призначення Гончарук С. Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. — К., 2000. — С. 303..

Мінагрополітики України має право:

1) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

2) залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками для розгляду питань, що належать до його компетенції;

3) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

4) створювати за погодженням з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади міжвідомчої комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи;

5) здійснювати разом з відповідними органами виконавчої влади у межах своєї компетенції контроль за цільовим використанням коштів Державного бюджету України, виділених для реалізації затверджених в установленому порядку програм і заходів щодо розвитку галузей агропромислового виробництва;

6) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладення міжнародних договорів України;

7) засновувати друковані видання для висвітлення в них питань державної аграрної політики, аграрної реформи, соціальної політики на селі.

Мінагрополітики України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами іноземних держав.

Мінагрополітики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Мінагрополітики України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення Мінагрополітики України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і громадянами.

Мінагрополітики України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Мінагрополітики України очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому законодавством порядку Президент України Основні підсумки та перспективи розвитку аграрної реформи в Україні: Доповідь Прем'єр-міністра України А.К. Кінаха на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку аграрного сектора 11 березня 2002 р. // Економіка АПК. — 2003. — № 3. — С. 11−19.

ВИСНОВОК

Україна -- аграрно-промислова держава, а це зумовлює суспільну необхідність відповідного державно-правового регулювання сільського господарства, обсягового аграрного законодавства та сучасної системи органів державного управління цією першорядною галуззю народного господарства. Саме вона виробляє продукти харчування, сільськогосподарську сировину для легкої промисловості. Виходячи із діалектичного взаємозв'язку і взаємозалежності цілого ряду суспільних економічних виробничо-господарських і ринково-економічних і соціальних факторів, державно-правове регулювання спрямоване на визначення цілей, завдань і змісту аграрної політики держави та забезпечення її реалізації. Остання зумовлена суспільною потребою відповідного законотворчого і нормативно-правового закріплення та належного правозастосування в цих ланках державних владних і виконавчих структур, усій системі колективних, державних і приватних товаровиробників та підприємців.

Державно-правове регулювання сільського господарства становить собою сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління, які відають цією складовою народного господарства, прийняття і належного виконання аграрних законів і нормативно-правових актів про сільське господарство, закріплення кола повноважень (компетенції) цих органів. Державне регулювання сільського господарства охоплює систему державних інспекцій і контролю за діяльністю колективних, державних, приватних товаровиробників, а також визначення кола і правосуб'єктності сільськогосподарських державних і колективних підприємств, установ, організацій, діяльність яких здійснюється з участю державно-правового регулювання сільського господарства.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой