Акціонерні товариства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОРПОРАЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

1.1 Історія виникнення корпорацій

1.2 Сутність та класифікація акціонерних товариств

1.3 Створення акціонерного товариства та його управління

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОРПОРАЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

2.1 Проблеми сучасної трансформації фінансової діяльності корпорацій

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Акціонерні товариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, належить до суб'єктів господарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складність пояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами.

Акціонерні товариства мають ряд переваг по відношенню до інших видів господарських товариств, які роблять його найбільш вдалою формою для бізнесу у силу цілого ряду причин. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій отримують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у відношенні з непропорційним бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх легше перетворити на гроші при виході з акціонерного товариства ніж отримати назад долю в статутному капіталі інших товариств.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОРПОРАЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

1.1 Історія виникнення корпорацій

Корпорації (акціонерні товариства) виникли досить давно, що було зумовлено перш за все потребами розвитку продуктивних сил на відповідному етапі еволюції капіталістичного виробництва.

Поява акціонерних товариств пов’язана з розвитком і вдосконаленням продуктивних сил. Концентрація і спеціалізація виробництва поступово розширювали масштаби економічних зв’язків між підприємствами. Збільшення обсягів продукції вимагало пошуку нових способів доставки вантажів до місця призначення. На зміну застарілим видам транспорту прийшли досконаліші, функціонування яких було пов’язано з великими капіталовкладеннями.

Перші комерційні товариства існували ще в Стародавньому Римі. В IX--X ст. з’явились морські товариства. Вони створювались на одне-два плавання і об'єднували двох осіб. Один із компаньйонів залишався на місці, інший вирушав у плавання.

Вслід за морськими в материкових районах виникли сімейні товариства, які з часом почали приймати в свої ряди сторонніх осіб. Предметом діяльності таких товариств були торгівля сукном, прянощами, добування міді, срібла тощо.

У середні віки в результаті великих географічних відкриттів помітно розширились горизонти міжнародної торгівлі, і підприємцям потрібен був значний капітал, щоб використати нові можливості. Витрати на освоєння заморських ринків збуту та джерел сировини були під силу лише товариствам.

Першими акціонерними товариствами традиційно вважаються створені в XVI -- XVII ст. у Англії Московська, Левантська, Балтійська, Ост-індська компанії, а також Голландська Ост-індська Об'єднана компанія.

Акціонерні товариства -- англійські та голландські компанії з торгівлі з Ост-Індією, компанія Гудзонової затоки -- стали першими великими емітентами цінних паперів. З 1600 по 1657 рр. англійська Ост-індська компанія діяла на основі системи постійно поновлюваного капіталу. Паї учасників поверталися їм після кожного плавання (експедиції). Лише у 1657 р. статут компанії був змінений таким чином, що вона перетворилася на акціонерне товариство в сучасному розумінні. Компанія дійшла до виплати дивідендів, а не до розділу валового прибутку. Істотно спростився і вихід з компанії.

У Голландській Ост-індській компанії протягом 40 років дивіденди по акціях дуже рідко виплачувалися грошима -- в основному товаром (спеціями). Лише з 1644 р. компанія розпочала виплати дивідендів виключно в грошовій формі. Впродовж 200 років свого існування компанія регулярно виплачувала дивіденди, середньорічна ставка яких дорівнювала 18% від номіналу.

Проте аж до XIX ст. акціонерні товариства залишалися рідкістю і їх цінні папери забезпечували незначну частку фондового обороту.

Акції компанії Гудзонової затоки і дотепер котируються на фондових біржах Лондона та Торонто. З другої половини XIX ст. акціонерні товариства поступово почали витісняти інші типи великих підприємств.

У Росії в 1757 р. було засновано перше акціонерне товариство. До 1836 р. тут уже діяло 16 акціонерних товариств. У 1836 р. було прийняте акціонерне законодавство, яке поклало початок широкому акціонуванню в промисловості, на транспорті, в торгівлі. Напередодні реформи 1861 р. у Росії було вже понад 100 акціонерних товариств. На початку 1914 р. налічувалось 2245 товариств, капітал яких становив 5 млрд крб. У промисловості на частку акціонерних товариств припадало понад 60% усієї випущеної продукції. В Україні в 1860-- 1870 роках засновувалися й акціонувалися цукрові заводи. Паралельно відбувалося освоєння російського ринку європейським капіталом. На початку XX ст. у Росії вже діяло 269 іноземних підприємств. Усього в 1909--1912 pp. в імперії діяли 1275 акціонерних товариств.

На початку 1925 р. у межах СРСР вже діяло 107 акціонерних товариств, причому багато було торгових та кредитних товариств. Великого поширення акціонерні товариства набули в таких галузях, як будівництво і легка промисловість. Акціонерна форма господарювання, яка відновилась у той час у країні, сприяла розвитку таких форм, як синдикати та трести.

У XX столітті в Західній Європі прокотилася хвиля націоналізації акціонерних товариств. Наприклад, в Англії в 40-ві роки з приходом до влади лейбористів були націоналізовані вугільна промисловість, транспорт, металургійна промисловість, телезв’язок і ряд інших.

Під керівництвом Маргарет Тетчер в кінці 70-х середині 80-х років була приватизована велика частина націоналізованих в 40-ві роки акціонерних товариств.

1.2 Сутність та класифікація акціонерних товариств

Корпорація -- один з найактивніших суб'єктів фінансового ринку; вона відіграє на ньому роль як великого емітента цінних паперів, так і роль інвестора, вкладаючи свої вільні кошти в цінні папери, що обертаються на ринку. У корпорації емісійна діяльність превалює над інвестиційною, тому вона є нетто-позичальником на фінансовому ринку.

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство — це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів (об'єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Можна сказати, що акціонерне товариство -- це так зване товариство капіталів.

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій).

По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів.

Акціонери відповідають (точніше — несуть ризик відповідальності) за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

Формально вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Проте в практиці товариством управляє група крупних акціонерів, яким належить контрольний пакет акцій (теоретично 50% + 1 акція), тобто така частка акцій, яка дає змогу повністю контролювати і розпоряджатися діяльністю товариства.

Існує два типи акціонерних товариств: відкриті і закриті. Основна відмінність між ними полягає в засобі розподілу акцій. Акції закритих акціонерних товариств розподіляються серед їхніх засновників. Акції відкритих акціонерних товариств вільно продаються і купуються, і співвласником об'єднаного майна такого товариства може стати всякий, хто купив хоча б одну акцію. Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства. Основною ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених акціонерним товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, або через уповноважені акціонерами керівні органи акціонерного товариства, наприклад, за згодою правління або спостережної ради, тобто постійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але може також встановлюватися установчими документами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можуть давати загальні збори акціонерів.

Використання акцій закритого акціонерного товариства як предметів застави також має бути врегульоване установчими документами емітента. Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуження акціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.

Акції відкритих акціонерних товариств також випускаються з розрахунку на те, що будь — які інвестори, а не певне їх коло, можуть стати акціонерами.

Акції відкритих акціонерних товариств можуть також без будь — якої згоди емітента використовуватися як предмет застави виникнення зобов’язань.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Як і будь-які інші види підприємств, акціонерні товариства мають свої позитивні і негативні ознаки. Серед позитивних, окрім згаданих, виокремимо:

здатність значно розширювати джерела фінансування своєї діяльності;

демократизація управління компанією (підприємством);

удосконалення господарських зв’язків між господарюючими суб'єктами;

можливість оперативного будівництва на акумульовані кошти нових підприємств, що послаблює диспропорційність в економіці та сприяє зниженню товарного дефіциту;

прискорення процесу міжгалузевого переливання капіталу і впровадження НТР у цих галузях;

посилення заінтересованості працівників у результатах власної праці, а також можливість певного подолання їх відчуження від власності на засоби виробництва і створений продукт та ін.

Основними негативними рисами акціонерних підприємств є: можлива втрата акцій дрібними акціонерами (і не лише ними) під час економічної кризи; посилення залежності й підконтрольності менших акціонерних компаній від могутніших; використання акціонерної форми як засобу примусового викупу нерентабельних філіалів, цехів та інших господарських структур; зростання маси фіктивного капіталу і можливість фінансових махінацій тощо.

корпорація акціонерний товариство

1.3 Створення акціонерного товариства та його управління

Процес створення акціонерного товариства складається з ряду послідовних стадій, передбачених законом.

Перша стадія передбачає заснування фізичними або юридичними особами простого товариства для створення акціонерного товариства. Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договору про спільну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Змістом договору є розподіл функцій сторін. В ньому обов’язково визначаються склад засновників, порядок і здійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками на акції і третіми особами. У договорі доцільно визначити кількість акцій. яку купує кожний засновник (засновники зобов’язані бути держателями акцій не менше 25% статутного фонду строком не менше 2 років).

Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.

Другою стадією є повідомлення в засобах масової інформації про намір створити товариство, яке повинні зробити засновники. Це оголошення довільної форми, в якому зазначаються основні статутні реквізити: назва товариства, мета і предмет діяльності, засновники, розмір статутного фонду, кількість і вартість акцій.

Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яка організується засновниками. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначено статтею 30 Закону «Про господарські товариства» та статтями 6,7 Закону «Про цінні папери і фондову біржу».

Четвертою стадією є установчі збори, які повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. Пропуск строку може призвести до не створення товариства.

Установчі збори -- це орган, до компетенції якого входить створення товариства. Тому вони мають бути правомочними. Такими визнаються збори за участю кількості осіб, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку. Засновники акціонерних товариств готують статут, який затверджують збори засновників.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

П’ятою стадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства. Товариства реєструються Міністерством фінансів на протязі 30 днів з моменту представлення таких документів: нотаріально засвідчених заявки на реєстрацію, копії статуту товариства, протоколу зборів засновників. Акціонерне товариство набирає прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

— Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.

Будь-який з акціонерів вправі виносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до їх скликання. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів в будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: 1 акція — 1 голос. У статуті товариства може бути встановлено мінімальну кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голосів, які надаються одному акціонеру.

Представник може бути постійним або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства. (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу.

Статутом акціонерним товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.

Правління вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частин належних їм прав до компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені товариства в межах, передбачених законодавством і статутом акціонерного товариства.

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом товариства. Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом. Глава правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів. Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОРПОРАЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

2.1 Проблеми сучасної трансформації фінансової діяльності корпорацій

Колективне підприємництво — єдиний сектор економіки в Україні, що має тенденцію до зростання. При цьому частка недержавних підприємств у промисловості становить 70% і на них припадає майже дві третини виробленої продукції. Більшість підприємств недержавного сектора становлять акціонерні товариства — у минулому державні підприємства.

При цьому акціонерні товариства сьогодні виробляють майже 56% від загального обсягу промислової продукції. Крім цього, більша частина послуг в Україні також надається акціонерними товариствами, зокрема товариствами, що діють у фінансово-кредитному секторі економіки.

На початок 2010 року в Україні зареєстровано 26. 188 тис. акціонерних товариств, з них 20.4 тис. закритих (приватних) акціонерних товариств, що складає дві третини від загальної кількості зареєстрованих в країні акціонерних товариств.

Практика країн із розвиненим акціонерним капіталом дає змогу зробити висновок, що за рахунок випуску акцій фінансується відповідно невелика частка капітальних вкладень. Ринок акцій у цілому має більше значення з точки зору переливу капіталу із галузі в галузь і перерозподілу національного багатства в економіці, ніж із точки зору накопичення капіталу. Особливо важливе значення в економічно розвинених країнах має повторний випуск акцій. У різні роки в різних країнах співвідношення між цими видами емісій значно відрізняються. Але в цілому у країнах із найрозвиненішими ринками акцій (англосаксонські країни), як правило, обсяг первинних емісій перевищує обсяг вторинних.

Трансформаційні процеси у світовій економіці створюють принципово нове середовище для діяльності корпорацій. Вільний доступ до зарубіжних ринків надає можливість знаходити різні сполучення факторів виробництва, більш вигідні операції й угоди, альтернативні ринки збуту. З іншого боку, сукупний вплив раніше ізольованих один від одного конкурентних факторів обумовлює розвиток гіперконкуренції, тобто багатоаспектної, динамічної та агресивної конкуренції, а через ускладнення економічної системи і зіткнення процесів дезорганізації й організації значно зростає рівень невизначеності.

Внаслідок цього в корпораціях мають місце:

— розширення спектра джерел отримання конкурентних переваг;

— необхідність забезпечення глобальної конкурентоздатності;

— зниження рівня обґрунтованості економічних рішень;

— зростання значення часового виміру діяльності тощо.

Для забезпечення довгострокової конкурентоздатності, прибутковості і стійкості в таких умовах корпораціям необхідно розробляти й упроваджувати принципово нові методи роботи, що обумовлює істотні зміни в фінансовій діяльності, оскільки важливі управлінські рішення мають ґрунтуватися на фінансових розрахунках.

Багато українських корпорацій зараз вирішують такі завдання, як:

— перебудова механізму корпоративного управління з урахуванням вимог фінансової прозорості;

— організація роботи фінансової служби;

— створення корпоративних стандартів управлінського обліку;

— автоматизація операцій фінансової діяльності за допомогою сучасних програмних засобів тощо.

Основні проблеми корпоративного управління в Україні:

1. Недостатнє урегулювання законодавством процедур як між різними групами акціонерів, так і взаємодія між акціонерами та іншими учасниками корпоративних відносин.

2. Відсутність достатніх правових засад для ефективного управління пакетами акцій, а саме державними корпоративними правами.

3. Недостатня захищеність акціонерів і практична відсутність реальних можливостей оперативного впливу з боку акціонерів на керівництво акціонерного товариства.

4. Можливість порушення окремими учасниками корпоративного управління прав акціонерів.

5. Недостатня регламентованість законодавством змісту й процедур зміни внутрішніх документів товариства.

6. Неможливість акціонерів, які зосталися в меншості, відстоювати свою позицію і наполягати на компромісному рішенні.

7. Можливість для керівництва товариства встановлювати пріоритетність придбання акцій допоміжної емісії на свій розсуд, незважаючи на вимоги законодавства.

8. Відсутність у законодавстві норм відносно відповідальності учасників корпоративного управління за порушення принципів корпоративного права.

9. Відсутність практичного механізму розкриття інформації про діяльність товариства, що приводить до порушення керівництвом товариства цієї норми.

В Україні акціонерний капітал виконує не родову функцію — залучення ресурсів, а функцію перерозподілу власності та встановлення контролю над підприємствами, тому закладені в корпоративній формі господарювання потенційні можливості досі не отримали належного розвитку.

Таким чином, у той час, коли західні корпорації створюють могутні фінансові технології вирішення актуальних проблем, задаючи новий концептуальний каркас економічної діяльності, українські корпорації знаходяться тільки на початковому етапі формування цивілізованої фінансової системи. Але без вирішення ними більш складних завдань фінансового розвитку з урахуванням загальних світових тенденцій теперішній економічний підйом в Україні буде короткочасним.

ВИСНОВКИ

Корпоративне управління — система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов’язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління товариством.

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. Його власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частика розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга -- це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування, функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства.

На 2010 рік в Україні зареєстровано 26. 188 тис. акціонерних товариств, з них 20.4 тис. закритих (приватних) акціонерних товариств, що складає дві третини від загальної кількості зареєстрованих в країні акціонерних товариств.

Основними показниками, що характеризують ліквідність і платоспроможність корпорацій є:

1. показники ліквідності (коефіцієнт покриття загальний, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності)

2. показники фінансової стійкості (коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт автономії, коефіцієнт маневричності власного капіталу).

Також для визначення ефективності діяльності акціонерних товариств аналізують випуск акцій та облігацій, який проводить підприємство.

Сучасна трансформація економіки України передбачає пошук нових, більш ефективних підходів до управління діяльністю підприємств.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні надзвичайно актуальними для акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та бажаючих залучати інвестиційні ресурси та підвищити свою конкурентоспроможність, стають питання вмілого та грамотного управління підприємством.

Саме компетентність у справах корпоративного управління та глибоке розуміння його найважливіших принципів є одним із головних питань для вітчизняних акціонерних товариств та економіки в цілому.

На сучасному етапі розвитку акціонерні товариства України мають ряд проблем, основними серед них є:

— недостатня законодавча база для регулювання діяльності корпорацій

— численні корпоративні конфлікти

— загроза реприватизації

— обмеженість джерел фінансування

— неліквідність фондового ринку

— відсутність у законодавстві норм відносно відповідальності учасників корпоративного управління за порушення принципів корпоративного права

— відсутність практичного механізму розкриття інформації про діяльність товариства, що приводить до порушення керівництвом товариства цієї норми тощо.

Для того, щоб усунути дані проблеми, які заважають ефективному функціонування корпорацій потрібно:

— вдосконалити правове поле регулювання діяльності акціонерних товариств

— сприяти на державному рівні залученню інвестицій (вони виступають як одне із джерел утворення капіталу корпорації)

— формування структури капіталу, яка дозволяє швидко змінювати частки різних фінансових інструментів

— забезпечити ефективне функціонування фондового ринку

— перебудовувати механізм корпоративного управління з урахуванням фінансової прозорості

— створювати корпоративні стандарти управлінського обліку

— організувати роботу фінансової служби

Проте, не зважаючи на суттєві недоліки, які виникають у ході діяльності акціонерних товариств, в Україні на даний час — це одна з найпоширеніших форм господарювання, яка забезпечує функціонування та економічне зростання економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ЗУ «Про акціонерні товариства» 17 вересня 2008 року

2. ЗУ «Про господарські товариства» 19 вересня 1991 року

3. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців», № 755−4, від 15. 05. 2003 р.

4. Пебро М. Міжнародні економічні, валютні, і фінансові відносини. — К.: Знання, 2006. — 496 с.

5. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємства: навчальний посібник: — Київ: ЦУЛ, 2002.

6. Суторміна В. М., Радзієвська В. М., Стеценко Б. С. Фінансовий ринок. Навч. -метод. посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2001

7. Унинець-Ходаківська В.П. «Ринок фінансових послуг. Теорія та практика. Навчальний посібник ЦУЛ. 2009

8. Фінанси зарубіжних корпорацій Суторміна В.М. Підручник. -- К.: КНЕУ, 2004.

9. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник / Я. В. Воловець. — К.: Алерта, 2005.

10. Фінансовий аналіз: Павловська / Навч. посібник, — 2000

11. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: Знання — Прес, 2002.- 535 с. — (Вища освіта)

12. Вороцянко К. Д. «Перспективи і методи розвитку акціонерних товариств» // Львівський економічний вісник. -2004. -№ 11.

13. Коваленко В., Третьякова М. Контролюючі органи акціонерних товариств // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002

14. Стецько М. В «Фінанси акціонерних товариств: проблеми та перспективи».- 2003. -№ 8

15. http: //www. ssmsc. gov. ua

16. http: //www. smida. gov. ua

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой