Альпінарій у львівському Ботанічному саду ім. І. Франка

Тип работы:
Отчет
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут екології, природоохоронної діяльності і туризму ім. В. Чорновола

Кафедра екології і збалансованого природокористування

Звіт з загально екологічної навчальної практики

на тему

«Альпінарій у львівському Ботанічному саду ім. І. Франка»

Виконав студент групи ЕО-21

Романів Степан

Прийняв

Гуглич С. І.

Львів 2014

Ботанічний сад ЛНУ ім. І. Франка

Ботанічний сад є навчальною, науково-дослідною та природоохоронною установою при Львівському університеті. Входить до природно-заповідного фонду як об'єкт загальнодержавного значення. Він входить до складу природно-заповідного фонду України, як об'єкт загальнодержавного значення відповідно чинного законодавства: постанова Ради Міністрів України від 22. 07. 1983р. № 311 «Про класифікацію території та об'єктів природно-заповідного фонду України» та постанови Кабінету Міністрів України від 12. 10. 1992р. № 584 «Про зміну деяких рішень Уряду України, у звя’зку з прийняттям Закону України, про природно-заповідний фонд України». Земельна площа 18,5га відведена Ботанічному саду в постійне користування і обов’язково враховується при реконструкції та розвитку міських територій та приміських зон. Згідно з статтею 33 Земельного кодексу України вилучення земель Ботанічного саду не допускається. Територіально Ботанічний сад знаходиться у м. Львові на двох ділянках та займає площу: 16,5га на вул. Черемшини, 44; 2,0га на вул. Кирила і Мефодія, 4.

Головним завданням Ботанічного саду є:

збереження та поновлення в штучних умовах колекції генофонду живих рослин місцевої і світової флори, особливо рідкісних та унікальних;

проведення науково-дослідних робіт з інтродукції та акліматизації, розмноження та ефективного використання рослин;

забезпечення та ведення навчальної та освітньо-виховної роботи з питань ботаніки, екології, охорони природи, селекції, рослинництва, декоративного садівництва та ландшафтної архітектури.

Ботанічний сад є базою для наукової діяльності співробітників біологічного факультету та підготовки спеціалістів біологічного, географічного та інших факультетів, надає методику та консультативну допомогу виробничим установам, веде науково-просвітницьку роботу.

Наукові дослідження в Ботанічному саду проводяться за такими напрямами:

відтворення біологічної різноманітності рослинного світу, розробка наукових основ її охорони, особливо рідкісних та зникаючих видів рослин;

опрацювання практичних й теоретичних питань інтродукції та акліматизації рослин;

дослідження фізіолого-біохімічних особливостей інтродуцентів та способів підвищення їх резистентності;

розробка наукових основ декоративного садівництва та ландшафтної архітектури;

вивчення методів захисту інтродуцентів від шкідливих хвороб;

дослідження генетичних і фізіолого-біохімічних аспектів стійкості рослин до техногенних факторів забруднення навколишнього середовища;

створення бази даних для ЕОМ про колекційні фонди рослин, рідкісні та корисні рослини регіону, комп’ютеризація інших досліджень.

Ботанічний сад:

— Утримує, розвиває та проводить систематичне вивчення наукових колекцій, створює експозиції різних груп рослин відкритого і закритого грунту, колекційні та експериментальні ділянки, ділянки рідкісних рослин, розсадники розмноження;

— виконує наукові дослідження за планами держбюджетної і госпдоговірної тематики;

— організовує наукові експедиції по вивченню і мобілізації світових рослинних ресурсів, приділяючи особливу увагу виявленню і охороні рідкісних і зникаючих видів рослин;

— створює насіннєвий фонд, проводить обмін насінням і посадковим матеріалом з іншими установами зарубіжних країн, щорічно видаючи каталог насіння обмінного фонду;

— видає наукові праці (збірники статей), науково-популярні брошури, книги, путівники і т. д. ;

— з метою підвищення рівня підготовки спеціалістів надає навчальним закладам максимальну можливість використання колекцій та експозицій рослин для навчального процесу; здійснює вирощування рослин, необхідних для демонстраційних навчальних і наукових цілей, надає земельні ділянки для виконання курсових та дипломних робіт;

— впроваджує найбільш цінні інтродуктивні рослини в народне господарство для масового розмноження, розробляє методичні вказівки щодо їх вирощування.

У Ботанічному саду проводиться освітньо-виховна робота серед населення міста з метою поширення екологічних та природоохоронних знань. Для цього використовуються колекції живих рослин, створюються спеціаотні експозиції, кутки або музеї природи, прокладаються пізнавальні маршрути територією, видається науково-популярна література, путівники, буклети тощо, організовуються лекції, виступи в пресі, на радіо й телебаченні.

Колекційний фонд Ботанічного саду складає близько 5000 таксонів, які включають:

· 1025 видів і форм дерев і кущів;

· 720 природних трав`янистих видів;

· 1095 видів і сортів культурних трав’янистих рослин;

· 1630 видів тропічних і субтропічних рослин.

Спонтанна флора ботанічного саду налічує 489 видів.

Унікальними в ботанічному саду є колекції саговиків, пальм, антуріумів, сукулентів, плющів, інших тропічних і субтропічних рослин, рододендронів (друга за об'ємом колекція в Україні), хвойників, ботанічна система, рідкісні декоративні рослини, півники, лілійники, жоржини. У колекціях Ботанічного саду знаходяться рідкісні та зникаючі види рослин, 64 види з Червоної книги України, що включають 12 ендеміків і 17 реліктів. До відділу культурної флори і озеленення належать гладіолуси. У Ботанічному саду представлений 41 сорт.

Альпінарій

На присадибній чи дачній ділянці альпінарії набули чималої популярності. Квітникарі-аматори і в містах, і в селах вирощують первні види рослин, намагаючись надати своєму саду особливого, неординарного вигляду. Таким куточком може стати альпінарій.

Альпінарій — це вдала, прогресивна мода садівництва, яка полюбилася багатьом садівникам, причому мрія про прекрасне, прагнення вирощувати рідкісні рослини об'єднала квітникарів. Альпінарії почали облаштовувати не тільки несадових, дачних ділянках, але і в місцях відпочинку, в парках, поряд з громадськими будівлями. Чудові руки садівника можуть створити з рослин справжні казкові куточки.

Альпінарій можна легко спорудити навіть не маючи садової ділянки, використати для цього балкон, лоджію, терасу, дах. Доволі популярними стали міні-альпінарії. Це свідчить про те, що крихітні куточки з живою природою дарують людям радість.

Характерна особливість альпінаріїв — вирощування в них рослин, зазвичай, багаторічних, які ростуть на одному місці декілька років. На невеликій ділянці землі в альпінарії можна висадити велику кількість різних видів рослин. Якщо правильно їх підібрати, то альпінарій протягом усього року матиме декоративний вигляд.

У альпінарії легко замінити рослини, постійно доповнюючи композицію або обмежуючи зростання окремих видів.

Альпінарій — це необмежена можливість творчості, бо його будова і композиція завжди нескінченні

Трохи історії

Понад 100 років тому квітникарі-аматори і ботаніки вирушили у високогірні області за прекрасними квітами. Рослини високогір'я, високогірних луків, квіти, трави, чагарники, які ростуть на скелях, в ущелинах, що покривають валуни, почали з’являтися в долинах, низинах, де вони росли в незвичних для них умовах.

Альпінарії стали розміщувати в ботанічних садах, де створювалися умови для вивчення рослин, які висаджували в них. Рослини акліматизувалися в новому середовищі, почали рости і розмножуватися.

Інтерес до розведення високогірних рослин дедалі зростав. У садах біля замків, де було зібрано чимало видів квітів, і притому рідкісних, почали облаштовувати спеціальні ділянки, майданчики, які на вигляд були схожими на високогірну природу, альпійські луки. Такі ділянки називали альпінаріями. Перший альпінарій для високогірних рослин облаштував у Марилауні ботанік з Інсбурга А. Кернер. Високогірні рослини він зібрав у Доломітових Альпах на висоті майже 2000 м над рівнем моря.

Багаті колекції рослин для альпінаріїв є і в інших ботанічних садах країн Європи. Відомі, наприклад, колекції альпійських рослин у Швейцарії, Словаччині, Франції, Великобританії тощо.

Створення альпінарію

Створення альпінарію — справа досить трудомістка і клопітка. Перед тим, як приступити безпосередньо до його створення необхідно провести ряд підготовчих робіт, ретельно розпланувати ділянку, скласти детальний план розміщення всіх декоративних елементів, підготувати ділянку і тільки після цього почати висаджування рослин.

Вибір місця

Альпінарій потрібно розмістити так, щоб він органічно вписувався в навколишнє середовище. Не обов’язково шукати великий простір — адже крихітні альпійські рослини — не дерева, і їх на невеликій ділянці помістяться десятки.

Для альпінарію вибирають, як правило, сонячне місце з досить аерованими грунтами, яке добре видно з невеликої відстані. По можливості, намагайтеся влаштувати альпінарій так, щоб він був звернений на схід або південний схід.

У цих експозиціях можна створити умови, найбільш властиві умов проживання більшості гірських рослин. У південних експозиціях умови будуть сприятливі для обмеженого числа рослин, які добре переносять прямі сонячні промені. Менш придатні для альпінарію схили північного напрямку, для яких необхідний ретельний відбір рослин.

Вдалим обрамленням альпінарію може стати підстрижений газон, на якому зазвичай розташовані два-три великі камені і якась непомітна рослина, хвойне або листяне дерево або трав’яниста рослина (Eremurus, Cortaderia, Verbascum, і т. д.). Важливо створити також відповідний задній фон, скажімо, стіну з темно-зелених хвойних порід дерев — наприклад, з тису.

Найефектніше альпінарій будується на схилі, проте і на рівному місці цілком можна створити видовищний сад. Нарешті, якщо немає природного горбка, його можна зробити, привізши землю або викопавши похиле поглиблення. Можлива також комбінація цих способів: необхідно мати на увазі, що і без горбка альпінарій може виглядати природно.

Чим більше місця, тим більше можливостей реалізувати оригінальні ідеї та творчі плани.

Матеріал для альпінарію

Вибравши місце для альпінарію, необхідно підготувати відповідні матеріали для його устаткування — каміння, гравій, щебінь, пісок, торф, землю. Зазвичай використовують місцеві породи каменів, вибираючи покриті мохом камені, щоб сад виглядав природньо.

Однієї породи цілком достатньо. У великому альпінарії обладнаному з використанням граніту і гнейсу, можна влаштувати окрему ділянку, використавши вапняковий туф — травертин.

Змішувати його з іншою породою на одній ділянці не рекомендується. Туф пористий, він дає лужну реакцію pн, при якій добре ростуть і розвиваються ломикамені, а також різні види едрайантусів.

Піщаник також пористий, він довго зберігає воду і сам здатний брати її з грунту. Крім того, він може дати не тільки лужну, але і кислу реакцію. Це залежить від вмісту в ньому мінеральних речовин. Проте влаштувати альпінарій з туфу або пісковика дуже складно.

Щебінь — вапняковий, гранітний, гнейсовий, і т. д., необхідний для дренажу, обкладення шийок деяких рослин, щоб оберегти їх від перезволоження, а також для створення скельної осипи. У будівництві альпінарію використовують пісок, краще річковий: він промитий, в ньому немає мулистих домішок. Його додають в щільний мулистий грунт, щоб зробити його пухким.

Пісок потрібен і рослинам, які вимагають піщаної землі (наприклад, крупка). Основним видом землі для альпінарію є дерновина і перегній. Як добавки використовують торф і пісок. Рослини висаджують в дерновину, попередньо змішавши її з певною кількістю добавок відповідно до вимог рослин.

Наприклад, рододендрон вимагає великої кількості торфу і грубої соснової підстилки, венерині черевички — компосту з букових листя, а тирлич подрібненого торфу. Але все це не означає, що альпійські рослини вимогливі настільки, щоб в землю вносили добрива. За своєю природою вони дуже скромні, і краще цього не робити.

Є, правда, винятки — рослини, яким допомагають сухим гноєм або його розчином, але штучні добрива застосовують надзвичайно рідко і дуже обережно. Ними підгодовують тільки цибулинні і бульбові рослини, щоб зміцнити їх підземні органи, здатні до цвітіння.

Рослини для альпінарію

У великому саду можна дозволити мати рослини, які декоративні протягом короткого терміну, тому що інші рослини продовжують привертати до себе увагу і прикрашати сад. Однак більш скромний за площею сад — не місце для рослин, внесок яких у загальну картину незначний у порівнянні із займаною ними площею.

У цьому випадку краще віддати перевагу рослинам, які довго зберігають гарний зовнішній вигляд, або підібрати рослини, які цвітуть по черзі. Ці умови задовольняють рослини альпінарію. Вони мають і інші переваги: менш вибагливі.

Гірська весна настає стрімко і порівняно пізно, коли сонце вже припікає, тому в альпінарії слід постаратися продовжити зиму, прикривши рослини залишками талого снігу. Весняне танення снігів у горах приносить рослинам велику кількість води.

Значить, альпінарій потрібно часто заливати в цю пору. Для європейської весни характерне чергування теплих, прохолодних і зовсім холодних періодів, що згубно позначаться на деяких альпійських і цибулинних рослинах.

Тому такі вразливі види довше залишають під теплим укриттям. Восени ситуація повторюється, але в дещо іншому вигляді. Якщо рослини вкрити занадто рано, то потепління викличе появу листя і молодих пагонів, які пізніше можуть замерзнути. Тому восени розумніше не поспішати утеплювати рослини.

У альпінаріях часто вирощують рослини, виниклі з пустель Центральної Азії, наприклад, цибулинні. У себе на батьківщині вони розквітають після весняних розливів чудовими фарбами. Однак, палюче сонце відбирає у них воду до останньої крапельки, і підземні органи (цибулини і бульби) дозрівають в гарячому шарі піску.

Такі умови слід створити і в альпінарії. Але оскільки літо у нас не обходиться без дощів, то їх все ж таки краще викопати і зберігати до осені в теплому і сухому приміщенні. Альпінарій хороший тоді, коли рослини в ньому висаджені з урахуванням їх періодів росту і спокою, тобто з таким розрахунком, щоб з весни до осені в ньому цвіли ті чи інші види і при цьому не губилася барвистість колірних комбінацій.

Щоб уникнути такого роду помилок не слід, наприклад, садити поруч чотири рослини з рожевими квітками, тим більше якщо вони цвітуть в один і той же час. І звичайно не варто поміщати високорослі рослини на вершині схилу — композиційно їх місце біля підніжжя або ближче до нього.

Будівництво альпійської гірки

Починається воно з планування і розбиття ділянки. Потім його розчищають, знімають дерен і прополюють, щоб видалити всі бур’яни. Закінчивши розчищення, наносять шар з будівельних відходів, шлаку або гравію. Виходить водопропускаючий прошарок, який не дозволяє воді затримуватися — адже більшість гірських рослин не переносять постійної присутності вологи.

Якщо земля в саду мулиста, щільна, і на ній вода застоюється, то дренажний шар повинен бути товстіший, мінімум півметра. Цей шар створюють засипкою садовою землею без добрив, найкраще компостом з дерну з добавкою піску, торфу й перегною.

Перезбагачення землі призводить до прямо протилежних результатів: рослини виростають занадто високими, утворюють рихлі зарослі або взагалі не з’являються. Більшість альпійських рослин — аскети, такими їх створила природа.

Створення гірки починається з розмітки ділянки. На передбачуваному місці виривають котлован і заповнюють його щебенем, битою цеглою або керамзитом, яким відводиться роль дренажу. Для цього можна дуже вдало використовувати будівельне сміття. Іноді його легше і дешевше пустити на хорошу справу, ніж вивозити.

Після влаштування основи гірки ущільнюється дно котловану, і він засипається родючим грунтом урівень із землею. Землю засипають пошарово, кожен пласт ущільнюють і поливають водою, щоб виявити порожнечі.

Термін життя гірки скорочує таке явище, як усадка каменів. Дренаж робиться для того, щоб земля не «тягнула» їх в себе. У цих же цілях вдаються до неприродніх матеріалів, наприклад, встановлюючи камені на опори з перфорованих асбоцементних труб, заповнених гравієм. Застосовують також цементні, бетонні або цегляні опорні конструкції.

На готовому підставі починається розміщення каменів і їхнє закріплення в грунті. Це самий відповідальний момент. В «російських» альпійських гірках найчастіше застосовують граніт, базальт, піщаник, вапняк. Непогано виглядають туф, черепашник, доломіт, хоча через пористої структури в умовах російського клімату вони недовговічні - починають руйнуватися.

Оскільки гірка — інженерна споруда, при укладанні каменів потрібно дотримуватися дотримання деяких технічних правил. Їх укладають в напрямі від підніжжя до вершини так, щоб нижні служили опорою лежачим вище, найширша частина кладеться основою. Традиційний спосіб — укладання ярусами.

Їх кількість залежить від розмірів гірки й використовуваного каміння. Зазвичай для гірки розміром 5×3 м виходить 3−5 ярусів. Плитняк кладуть пошарово, валуни неправильної форми розміщують поодинці або групами, композиція складається зазвичай з непарного числа елементів. Спорудження не повинно виглядати занадто «правильним» або занадто хаотичним нагромадженням.

Розташування каменів повинне бути гармонійним, створювати ефект природного оголення. Кам’янистий ділянка повинна виглядати естетично навіть без рослин, тому що, знову ж таки слідуючи природі, їх завдання — тільки підкреслити красу композиції.

Відстань між камінням повинна бути достатньою для нормального росту рослин, і для того щоб рослини які виросли не крали каміння. Іноді сформувати вигляд допомагає «головний» камінь, який надає гірці «деякий» змістовий центр.

Обов’язково займіться боротьбою з бур’янами. Цей етап попередньої підготовки дуже важливий. Ретельно видаляйте їх коріння, просійте грунт, обробіть його гербіцидами. Якщо цього не зробити, заявляться «непрохані гості»: хвощ польовий, кінський щавель, пирій, осот — і заповнять вашу гірку. Коріння «будяка і компанії» швидко йдуть під камені, і виполоти їх стає неможливим.

Через пару років доведеться перекладати наново. Добре, якщо альпінарій невеликий, а якщо площа значна і складається з великого числа важких глиб завдання ускладнюється. Щоб не дати гірці швидко зарости, навколо неї використовується відсипання з річкової гальки і спеціальні роздільники з пластика.

Приступаючи до побудови великого альпінарію, необхідно заздалегідь розмітити стежки, сходинки, переходи. Рельєф повинен бути змодельований за зразком природного ландшафту, а це означає, що потрібно провести розмітку долин, плато, вершин і обривів, створити різні по освітленості зони: зону повного висвітлення, зону з ухилом в бік від сонця, тіньову.

Такі умови диктують вимоги рослин, їх екологія. Завершивши планування, приступають до розміщення великих каменів, причому так, щоб над поверхнею залишалася їх менша частина — це майбутні гірські скелі. Починати необхідно з підніжжя і переходити до вершини схилу. В одному місці можна влаштувати ущелину, в іншому — прямовисну стінку, терасу, рівнинку.

Слід уникати геометричній стрункості, вона суперечить характеру гірського пейзажу. Його головна принада — в природній безладності і щоб передати її наявними засобами, необхідні почуття міри і спостережливість.

Пейзаж можна урізноманітнити «болотцем», вільно лежачим невеликим валуном, одиноким кущиком.

Альпінарій має виглядати природно, тому не слід його захаращувати зайвими декоративними деталями, уламками гіпсу, скла, загостреними каменями. Коли в загальних рисах альпінарій готовий, треба дати час землі осісти — не менше року.

Це доцільно ще й тому, що в землі залишилися насіння бур’янів і потрібна додаткова прополка, щоб позбутися від них. Виниклі в результаті осідання порожні місця і виїмки потрібно вирівняти, після чого можна приступати до висаджування розсади.

Спочатку термін альпінарій позначав колекцію високогірних видів альпійських рослин. З часом їх використання стало зовсім необов’язковим. Зелену основу можуть становити грунтопокривні багаторічники, низькорослі дерева і чагарники, як листяні, так і хвойні, трави, папороті, цибулинні і злаки.

Наприклад, деякі любителі російської природи насаджують мох і верес, брусничні купини, карельську березу і сосну. Обов’язково тільки враховувати сумісність видів. Рослини підбираються так, щоб гірка виглядала привабливо круглий рік: навесні і влітку — за рахунок яскравості і різноманітності рослин, восени — через строкатості листя, взимку — завдяки симпатичним хвойним.

І щоб більшу частину року в’янення одних рослин замінялося цвітінням інших.

Міні-альпінарій

Якщо у вас немає присадибної ділянки з садом, альпінарій можна створити навіть у ящику, в видовбаному шматку стовбура дерева або у великій керамічної чаші. Розміри міні-альпінарію залежать від того, куди ви захочете його помістити.

На балконі або терасі він може бути побільше, навіть на підвіконні можна облаштувати непоганий міні-альпінарій. Перш ніж влаштовувати такий альпінарій, необхідно твердо вирішити, які рослини ви хочете культивувати, залежно від чого слід підбирати грунт — кислий або вапняковий.

Багато грунту не потрібно, вистачить неповного відра. Якщо ви зупините вибір на рослинах, що люблять вапно, постарайтеся придбати травертин, який найбільш придатний для вирощування багатьох гарних мініатюрних рослин.

Дно обраної посудини (обов'язково має стік для води) спочатку покривають шаром щебеню для дренажу, а на нього кладуть кілька шматків цегли, але так, щоб вони не доходили до країв посудини.

Цегла вбирає воду і зберігає її для коріння рослин. Однак при влаштуванні травертинових альпінаріїв, або коли посудина невелика, обходяться без цеглин.

На щебінь насипають шар подрібненого торф’яного моху, а на нього шар землі, переважно дернової з домішками піску і подрібненої вапнякової або кислої породи — залежно від вимог рослин, обраних для міні-альпінарію.

На землю кладуть камені і знову присипають їх землею, в яку і садять рослини. Рослини повинні бути низькорослими і не повинні розростатися. Можна скористатися й мініатюрними хвойними або листяними деревними видами.

У вапняковому міні-альпінарії насамперед вирощують різні види ломикаменів з групи Porophyllum, а також Helichrysum marginatum, Carex firma, Helianthemum alpestre, Physoplexis comosa, Dianthus freynii і D. alpinus, Arenaria tetraquetra, всі види з роду Edraianthus, деякі зовсім низькорослі трав’янисті або деревні рослини.

Для міні-альпінарію на кислому субстраті можна порекомендувати Armeria caespitosa, Douglasia argentea, Penstemon davidsonii, P. rupicola, P. pinifolius, Lewisia cotyledon, L. pinkie, L. rediviva, Dianthus microlepis, D. glacialis, а також Chamaecyparissus pisifera Nana.

Існує безліч інших рослин, придатних для обох видів міні-альпінарію, тобто рослин, для яких реакція рН ґрунту не є вирішальним фактором їхньої життєдіяльності.

Догляд за альпінарієм

Альпінарій тішить погляд тільки тоді, коли міститься в зразковому порядку. Не досить просто влаштувати альпінарій. Його потрібно прополювати, чистити, поливати, пересаджувати рослини, створюючи їм найбільш сприятливі умови. Деякі види розростаються дуже швидко і їх треба підстригати, іншим необхідний особливий догляд, тому що вони важко звикають до нових умов проживання.

Найбільше клопотів випадає садівникові навесні і восени. Навесні альпінарій насамперед треба вичистити, прибрати опале листя, зняти укриття з рослин, усунути наслідки діяльності кротів, мишей та інших шкідників.

Камені, розхитані зимовою негодою, потрібно знову зміцнити, утрамбувати землю і насипати свіжу. З першими теплими днями почнуть з’являтися бур’яни які пережили морози. Серед бур’янів можуть виявитися печіночники, люблячі тінисті і вологі куточки саду.

Влітку замість прополки садівника чекає трудомісткий полив рослин, якщо, звичайно, його не механізувати, що багато в чому спрощує задачу. У цю пору потрібно уважно стежити за тим, щоб рослини не зазнали нападу цвілі, гнильних організмів або комах-шкідників. Огляди рослин слід проводити частіше, щоб вчасно запобігти поширенню хвороб і шкідників.

Восени приступають до посадки нових цибулинних рослин і готують альпінарій до зимівлі: обрізають відцвілі стебла, викопують цибулини й бульби не здатних до зимівлі видів, коріння рододендронів утеплюють і рясно заливають, стягують хвойні деревця, щоб їх гілки не обломилися під вагою снігу.

Хвою і листя, якими утеплюють рослини, треба притиснути чим-небудь важким, щоб їх не здуло. Рослини, що бояться зимової вологи, додатково прикривають склом або поліетиленовою плівкою.

Якщо в альпінарії влаштовано озеро, то його дзеркало прикривають солом’яним матом, щоб лід не пошкодив рослини. А якщо в ньому розводять рибок і залишають їх на зиму у воді, то їм необхідно забезпечити доступ повітря. Важко весь час пам’ятати, куди і скільки рослин було посаджено, і може статися, що навесні, під час підготовки грунту або інших робіт, вони постраждають.

Тому краще відразу позначити місце посадки табличкою. Можна скласти план альпінарію, розбити його на квадрати і внести в нього всі особливості кам’янистого саду. Найбільш допитливі садівники заводять картотеку з відомостями про рослини, що культивуються в альпінарії.

альпінарій кам’янистий сад ботанічний

Висновок

Поняття ландшафтного дизайну міцно увійшло в наше життя з початком масового індивідуального будівництва. Ландшафтний проект передбачає щось більше, ніж правильно висаджені дерева, квіти і чагарники. Все, що розташовується навколо будинку чи в парку повинно гармоніювати з навколишнім стилем і духом.

Не слід засмучуватися, якщо земельний наділ невеликий. Іноді досить пари дрібних штрихів, щоб зробити сад нестандартним. При цьому не обов’язково вдаватися до додаткових грошових витрат, можна скористатися підручними засобами.

Недолік метрів — аж ніяк не безвихідь для фантазії, а скоріше виклик її творчому польоту. Часом саме на малій площі вдається досягти максимальної виразності цікавої ідеї. Дайте волю фантазії, і вашими зусиллями маленький клаптик землі, який заріс бур’яном, перевтілиться.

. ur

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой