Американські сленгізми та їх еквіваленти в українській мові

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Поняття сленгу починає завойовувати все більше уваги сучасної філології. В даний час існує достатньо велика кількість визначень сленгу, що нерідко суперечать один одному. Суперечності ці торкаються перш за все об'єму поняття сленг: суперечка йде, зокрема, про те, чи включати в сленг одні лише виразні, іронічні слова, які є синонімами літературних еквівалентів, чи ж ще і всю нестандартну лексику, використання якої засуджується.

Дослідження ненормативної лексики, зокрема сленгу, проводяться вітчизняними та зарубіжними лінгвістами давно. Передумовою до вивчення сленгу стали фундаментальні дослідження вченими таких явищ, як просторіччя (В.В. Виноградов), соціальні діалекти (В.М. Жирмунський, Л. П. Якубинський, Є.Д. Поливанов), міське просторіччя (Б.О. Ларін). Увага філологів до нелітературних форм мови з новою силою виявилася в 90-х рр. ХХ століття, що було зумовлено змінами в мові на тлі політичних, економічних і соціальних перетворень. У цей час відзначається найсильніший вплив жаргонної й просторічної лексики на літературну мову, спричинений входженням у публічне життя представників різних соціальних груп — носіїв специфічних жаргонів й інших форм нелітературного мовлення. Еталонне мовне середовище більшою мірою в цей період формують ЗМІ, вони ж виступають джерелом популяризації сленгової та іншої ненормативної лексики.

Сленг молоді найбільш жваво реагує на всі події в житті. Він підхоплює і відображає нові явища і сам змінюється в процесі їх перетворень. Проте на сучасному етапі розвитку лінгвістики та перекладознавства сленг становить собою ще недостатньо вивчену проблему, яка потребує подальшого дослідження. Отже, наша магістерська робота присвячена особливостям перекладу молодіжного сленгу.

Різні аспекти сленгу вивчалися в працях Е. Патріджа [49], В. Вілюмана [9], М. Маковського [30], В. Балабіна [4], І. Гальперіна [11], У. Потятинника [33], Г. Менкена [48]. Проте недостатньо уваги приділялося розгляду сленгу як перекладознавчої проблеми. Сленг — це суспільна, часто вживана лексична одиниця як в англійській, так і в українській мовах. Тож аналіз цієї лексичної одиниці допоможе перекладачу не допускати помилок щодо перекладу сленгу. Тому актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення специфіки перекладу сленгових одиниць американського молодіжного сленгу.

Об'єктом дослідження виступає розмовна лексика, а саме американські сленгізми та їх еквіваленти в українській мові.

Предмет дослідження становлять особливості та засоби перекладу сленгових одиниць з англійської мови на українську.

Метою дослідження є визначення місця сленгу у системі лексики, зіставлення та розгляд особливостей формування та функціонування американського та українського молодіжного сленгу, визначення особливостей перекладу американського молодіжного сленгу на українську мову.

Відповідно до мети дослідження в роботі ставляться і вирішуються наступні завдання:

1) визначити місце понять «сленг» та «молодіжний сленг» в загальній системі лексики;

2) з’ясувати етимологію терміну «сленг»;

3) проаналізувати джерела виникнення та сфери використання молодіжного сленгу;

4) розглянути та проаналізувати способи та проблеми перекладу американського молодіжного сленгу на прикладі телесеріалу «Друзі».

Методи дослідження: порівняльно-історичний, описовий, зіставний, метод порівняльного аналізу.

Теоретичне значення досліджуваної проблеми полягає в тому, що були досліджені різні точки зору щодо проблеми визначення терміну «сленг» в контексті перекладознавства.

Практичне значення роботи полягає в тому, що це дослідження можна використовувати в перекладацькій та лексикографічній практиці, в ході викладання таких дисциплін як теорія та практика перекладу, стилістика та лексикологія, а також отримані знання допоможуть при перекладі сленгу та укладанні словників сленгу.

Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

У вступі розкривається актуальність вибраної теми, обґрунтовується вибір об'єкта дослідження, визначається мета та завдання, проблеми, описується композиційна структура роботи.

В першому розділі розглядаються теоретичні проблеми, які пов’язані з визначенням поняття «сленг», етимологією терміну та різновидами сленгових одиниць.

У другому розділі розглядається мінливість молодіжного сленгу на фоні різних культурно-історичних епох, приділяється увага розгляду джерел виникнення та сфер використання сленгу, досліджуються та зіставляються основні засоби формування американських та українських сленгізмів.

В третьому розділі розглядаються основні проблеми перекладу сленгу та представлене дослідження певної вибірки сленгових одиниць з телесеріалу «Друзі» з аналізом засобів їх перекладу на українську мову.

У висновках підбиваються підсумки проведеного дослідження та визначаються результати зробленого аналізу.

Розділ 1. Сленг як лексика обмеженого вжитку

1.1 Сленг: проблема дефініції. Етимологія терміну «сленг»

Проблематика сленгу є предметом постійного наукового пошуку. Поняття сленгу здобуває все більше уваги сучасної філології [19, 54]. Різні аспекти сленгу вивчалися в працях Е. Патріджа [49], В. Вілюмана [9], М. Маковського [30], В. Балабіна [4], І. Гальперіна [11], У. Потятинника [33], Г. Менкена [48].

Вагомий внесок у дослідження американського сленгу зробив Г. Менкен [48]. Він стверджує, що сленг — категорія загального поширення, що перебуває за межами загальноприйнятих мовних норм. Г. Менкен, досліджуючи еволюцію сленгу, визначив закономірності, згідно з якими «тривалість життя» одних сленгових одиниць визначається століттями, інші ж «безславно» гинуть, ледь з’явившись на світ [48].

Суттєвим кроком у вивченні питання ненормативної лексики став доробок британського лексикографа Е. Патріджа [49]. Е. Патрідж одним із перших порушив питання про статус сленгу. Він простежив культурно-історичні передумови динамічного розвитку неформального мовлення та популярності сленгу на північноамериканському континенті. Лексикографічна праця ученого, вперше опублікована понад 40 років тому, і надалі є актуальною, адже охоплює значну кількість лексичних одиниць англомовного світу, простежує етимологію більшості з них. Отже, Е. Патрідж [49] і його послідовники Дж. Грінок та Г. Кіттрідж визначають сленг як існуючі в розмовній сфері досить неміцні, нестійкі, ніяк не кодифіковані, а часто й зовсім невпорядковані й випадкові сукупності лексем, що відображають суспільну свідомість людей, які належать до певного соціального або професійного середовища. Сленг розглядається як свідоме, навмисне вживання елементів загальнолітературного словника в розмовному мовленні у стилістичних цілях: для створення ефекту новизни, незвичайності, відмінності від визнаних зразків, для передачі певного настрою мовця, для додання висловлюванню конкретності, жвавості, виразності, точності, стислості, образності, а також щоб уникнути штампів, кліше, що досягається, як вважають ці дослідники, використанням таких стилістичних засобів, як метафора, метонімія, синекдоха, літота, евфемізм [49, 153].

Дослідник американського військового сленгу В. Балабін [4] виходить із розуміння сленгу як ненормативної, неформальної, стилістично зниженої мови порівняно великого прошарку населення, що використовується з метою здійснення певних мовленнєвих функцій (експресивної, оцінної, корпоративної, пейоративної, евфемістичної тощо) і складається з одиниць-сленгізмів, що мають різне лексикографічне маркування [4, 37].

Наявність опозиції між сленгом і стандартною літературною мовою не викликає сумнівів як у вітчизняних, так і в закордонних лінгвістів. Сленг, професійні жаргони й арго ригористично протиставлені стандартній літературній мові за своїм призначенням, адже одна з функцій загальнонаціональної літературної мови полягає в об'єднанні різних соціальних груп у єдине ціле — нації; ціль сленгу — тісніше згуртувати одну яку-небудь групу й протиставити її суспільству в цілому [6, 21]. Професійні й соціальні діалекти розрізняються за сферою функціонування: використання професійного жаргону обмежено рамками вузьких професійних груп, як і використання арго, а загальний сленг — явище загальнонародного характеру, і навіть спеціальні сленги (сленги військових, студентів, музикантів, спортсменів та ін.) вживаються більш широкими й менш замкнутими групами [6, 56].

На думку Г. Іванової, при реалізації всіх трьох критеріїв (за функцією, за сферою функціонування, за ступенем стилістичної заниженості) в одній лексичній одиниці, її можна віднести до сленгу [21, 35].

Набагато складнішим завданням є визначення місця молодіжного сленгу у межах домену нестандартної лексики. Нестандартна лексика англійської мови містить у собі не тільки сленг, але й фамільярно-розмовну, арготичну й вульгарну лексику [34, 41].

Оскільки у визначенні сленгу також відзначається його грубуватий відтінок і нестандартний характер, вульгаризми не розглядаємо окремо від сленгу [15, 56].

Що стосується питання про співвідношення сленгу й фамільярно-розмовної лексики, то можна стверджувати, що на сучасному етапі розвитку англійської мови стає все складніше встановлювати відмінності між даними лексичними шарами. З даною проблемою зіштовхуються й укладачі словників, які все частіше використовують слово «informal» для позначення тих шарів лексики, які традиційно позначалися як «slang» і «colloquial». Сьогодні носіям мови й, відповідно, мові, якою вони спілкуються, властива більша рухливість, ніж раніше, зміни в мові відбуваються більш швидкими темпами, чим раніше. Різні групи й шари суспільства тісніше переплітаються й взаємодіють один з одним, що приводить до стирання кордонів між нормою й нестандартною мовою. Можна говорити про розширення норми, включення в неї того, що раніше було за її межами. Зближення писемно-літературної мови з усно-розмовною найбільш очевидно проявляється в широкому поповненні лексики та фразеології «стандартної» мови з розмовної лексики, особливо з нелітературних розмовних джерел. Дослідники зазначають значне зростання розмовних елементів в літературних мовах [15, 77−80].

Мова розвивається, сфери дії мови приходять у постійне зіткнення і, як результат, слова з однієї сфери дії попадають в іншу й у ній асимілюються [14, 40]. Розмежувати різні види розмовного мовлення — завдання непросте: у стихії англійської розмовної мови, у якій сленг розвивається особливо плідно, важко відмежувати цей шар слів від суміжних з ним професіоналізмів, діалектизмів і вульгаризмів. Ці труднощі свідчать про постійні процеси руху й взаємодії цих лексичних шарів.

B.C. Матюшенков [55] підкреслює, що для американського сленгу характерна проникність, і цим пояснюються розмиті межі між літературною англійською у США й різними «субстандартними» мовними утвореннями, наявність значного числа перехідних випадків, статус яких викликає дискусії серед лексикографів [33, 117].

Якщо розглядати лексичне наповнення молодіжного сленгу, то ми бачимо, що сленг містить лексику як мінімум трьох лексико-стилістичних підсистем: нестандартної розмовної мови, професійного жаргону й вульгаризмів. Мета ряду робіт — відокремити сленг від цих суміжних з ним субваріантів [14], [16], [32]. Так, для розмежування сленгу, професійних жаргонів і кенту П. Ондрус розробив принцип соціально-функціонального поділу. Встановлення основних функцій соціальних діалектів дає можливість розділити їх на експресивні (жаргони вищих шарів суспільства, сленги, зокрема, студентський, військовий і інші) і конспіративні (злодійське арго, дитяче арго й інші). Таким чином, основна функція арго — конспіративна, а це не характерно для сленгу, до якого тяжіють лексичні одиниці, що виконують експресивну функцію в якості провідної [12, 34−35].

Дослідники сленгу наголошують, що сленг частіше використовується у колі друзів, близьких чи знайомих. Використання сленгу з випадковими знайомими або незнайомцями може привести до осудження і тому не схвалюється. Крім цього, на думку вчених, використання сленгу у колі друзів надає словам особливих, зрозумілих тільки для членів групи значень, які не можна зустріти в жодному словнику [18, 39].

Етимологія терміну сленг — одне із найбільш суперечливих і заплутаних питань в англійській лексикографії. Важкість розкриття походження терміну посилюється його багатозначністю та різними трактуваннями.

Вперше термін сленг зі значенням «language of a low or vulgar type» був засвідчений у 1756 році; з 1802 року цей термін означає «the cant or jargon of a certain class or period», а з 1818 року під сленгом почали розуміти «language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sense» [31, 29].

Е. Партрідж вказує, що приблизно з половини минулого століття термін сленг почав означати «illegitimate colloquial speech», тоді як до 1850 року цим терміном називали всі різновиди «vulgar language except cant». [49, 17] Слід зазначити, що з терміном сленг нетермінологічно вживати такі синоніми як argot, jargon, flash, gibberish, cant [7]. Спочатку сленг вживався як синонім до терміну кент, пізніше — до терміну арго [9]. Як лінгвістичний термін, сленг відсутній в словнику С. Джонсона, який був опублікований в 1755 році; в першому стандартному словнику Н. Уебстера, виданому в Америці в 1828 році, термін сленг з’явився з поясненням «low, vulgar, unmeaning language». Показовим є те, що термін з’явився вперше в спеціальному словнику, а вже потім став використовуватись у тлумачних словниках загального типу [31, 29].

Гроуз у 1785 році ввів термін сленг як синонім до слова кент у своєму словнику «низької» мови: «slang — cant language». Пояснивши сленг через кент, Гроуз розділяє «низьку» мову на дві частини, називаючи першу частину кентом або сленгом. Словник Гроуза вважався еталоном, і, мабуть, тому всі інші автори словників «низької» мови стали пов’язувати сленг з кентом, як слова з одного і того ж джерела — таємної мови мандрівних бідняків — циганів, тим паче, що в циганському lingo (мові) було слово slang. Гроуз не знайшов терміну для другої частини «низької» мови [31, 30].

Циганська етимологія терміну сленг протрималась майже до кінця 19 століття, вона подається і у відомому словнику Хоттена, де приводяться такі синоніми сленгу як gibberish — циганський жаргон, flash language — низька вульгарна мова. Він же вказує: slang — the language spoken by Gypsies — low, vulgar, unauthorized language [20, 154].

В кінці 19 століття сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. Починаючи з етимологічного словника Скіта, така інтерпретація походження терміну потратила в деякі авторитетні словники англійської мови. Скандинавське походження терміну приймали такі дослідники як Бредлі та Уайльд [31, 30].

20-го століття питання про етимологію цього терміну викликає більшу цікавість вчених. Виникають нові гіпотези, більш чи менш науково обґрунтовані, але які так і не отримали загального визнання [25, 65].

Вітчизняний дослідник І.В. Арнольд вказує, що сленг включає лише розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням, неприйнятим в літературній мові [3, 51].

І.Р. Гальперін пропонує розуміти під сленгом той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови у формі розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [11, 106].

Заслуговує уваги думка М. М. Маковського про діалектне зародження терміну сленг, але автор цієї гіпотези її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектну спорідненість: воно засвідчено і в циганському грабіжницькому арго [30, 67].

Найбільш вірогідною є гіпотеза Партріджа, який вважає, що слово slang співвідноситься з дієсловом to sling — to utter, що засвідчує існування такого словосполучення як sling words ще за часів Чоссера, а також пізніх сленгових сполучень з тим же дієсловом: sling language — to talk; sling the language — to swear fluently, to speak a foreign language; sling the bat — to speak the vernacular; sling a yarn — to relate a story, to tell a lie; sling (a person) slang — to abuse, scold violently; в останньому виразі slang — impertinence, abuse (значення, засвідчене з 1825 року) [49, 31].

Часто згадують архаїчне to sling one’s jaw — говорити щось буйне і образливе. Згідно іншої версії, сленг походить до slanguage, причому початкова буква s нібито додана до language в результаті зникнення слова thieves; тобто спочатку йшлося про злодійську мову thieves' language [36, 78].

Невідомо, коли слово slang вперше з’явилося в Англії в усній мові. Письмово воно вперше зафіксоване в Англії в 18 столітті. Тоді воно означало «образу». Приблизно в 1850 році цей термін став використовуватися ширше, як позначення «незаконної» просторічної лексики. В цей же час з’являються синоніми слова slang — lingo і argot [22, 54].

Таким чином, етимологія терміну сленг зостається досі повністю не розкритою і становить одну із таємниць англійської лексикографії.

Досить цікавим є те, що термін сленг увійшов до вжитку в англійській лексикографії ще в кінці XVIII-го — на початку XIX-го ст., але тоді під цим терміном розуміли фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні розбіжності з встановленими мовними нормами. Навіть в ті часи окремі дослідники звернули увагу на найрізноманітніші вияви соціальної природи сленгу, але тільки в XX-му ст. було виділено суттєвий аспект цієї лексики — соціальний. У 1911 р. Г. Бредлі [49] ідентифікував «інтенцію мовця» як важливий фактор у ідентифікації сленгу. Дж. След [51], а за ним Г. Дрейк [44] привернули увагу до психосоціальної мотивації користувачів сленгового лексикону.

У радянській лінгвістиці соціолінгвістичний підхід до вивчення питання сленгу розроблений видатним ученим М. Маковським [30]. Сленг, за Маковським, — історично складена лінгвосоціальна норма, яка реалізується на рівні мовлення (фонетика, граматика, лексика), генетично й функціонально відмінна від професійних і жаргонних елементів мови; семантика сленгових лексем не завжди сягає стилістичного переосмислення, а слова сленгу не обов’язково використовуються для створення стилістичного ефекту [21, 109].

У. отятинник американський сленг тлумачить як особливий соціостилістичний субваріант ненормативної англійської мови у США із наскрізною соціодемографічною дистрибуцією, який характеризується: соціопсихологічною мотивацією вживання; соціостилістичною зниженістю повідомлення; домінуванням конотативного компонента над денотативним; неодмінно більш чи менш обмеженою функціональністю; неоднорідністю складу; надлексикалізацією певних сфер [33, 38].

Якщо порівнювати сленг з діалектом, то діалект є більш сталим явищем: основні діалекти, особливо географічні, в сукупності своїх фонологічних, граматичних та лексичних компонентів існують в мові давно, в той час як сленгові одиниці недовготривалі. Спільним для сленгу та діалектів є те, що вони використовуються переважно в усній комунікації [31, 28].

Слід також зазначити, що зі сленгом часто асоціюються такі близькі до нього поняття, як жаргонізми, професіоналізми, арго, вульгаризми, колоквіалізми та кент, між якими важко встановити чіткі межі. «Стертість» меж є результатом того, що значною кількістю лексичних одиниць оперують у спільному функціонально-стилістичному ареалі [57, 50].

Жаргон є мовою соціальної або професійної групи, яка відрізняється від загальнорозмовної мови особливим складом слів і виразів. Це умовна мова, зрозуміла тільки в певному середовищі, вона складається з багатьох штучних, іноді умовних слів і виразів [54, 54−55].

При зіставленні різних трактувань терміну «жаргон» можна виділити дві основні концепції:

1) жаргон — це будь-яка спеціалізована мова: тобто «мова» професій, ремесел, суспільних класів і груп, гібридна мова або діалект;

2) жаргон — це вид фамільярної мови з пейоративністю, яка властива представникам деяких професій і ремесел [54, 57].

Корпоративні жаргони — це мікросистеми просторіччя з корпоративно обмеженою лексикою, пейоративною експресією й основною емотивною функцією, які використовуються різними групами за інтересами, які поєднують ці групи поза професійною діяльністю [53, 112].

Підкреслимо, що на відміну від професійних жаргонів, тісно пов’язаних своїми «виробничими» ядрами із професійними лексичними системами з однаковою для тих та інших основною комунікативною функцією, корпоративні, або групові, жаргони, які є, в основному, своєрідною мовною грою, де, насамперед, проявляється прагнення до експресії, мають емотивну функцію як основну [31, 29−30].

Провести чітку грань між цими пластами лексики дуже важко, оскільки, як указує І.Р. Гальперін, відмінність між професіоналізмами та жаргонізмами, між просторіччям та діалектизмами взагалі важко піддається поясненню. Він зазначає, що ці відмінності такі незначні в окремих випадках, що деколи здається непотрібним саме розмежування, проте відсутність абсолютного критерію визначення приналежності слова до тієї або іншої групи не є запереченням існуючих відмінностей. З погляду вживання в мові, для жаргонізмів і професійного сленгу характерна значно вужча сфера вживання, ніж для загального сленгу та діалектизмів. Жаргонізми і професіоналізми, як правило, зрозумілі лише окремим групам населення. Їх можна віднести до маловідомого сленгу, до якого, до речі, часто відносять і арго [11, 105−106].

У термін арго соціолінгвісти США схильні вкладати поняття особливого вокабуляра групи, об'єднаної спільними інтересами, фахом, видами діяльності тощо [12, 38].

Як зауважив В. М. Жирмунський, «арго» — «свого роду пароль», за яким впізнають один одного декласовані шари, і могутній засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби [19, 35].

Щодо вульгаризмів, то це лексеми, що мають пейоративне забарвлення і перебувають за межами літературної норми. До них відносять грубі слова та вирази, які зазвичай не вживаються освіченими людьми в товаристві, спеціальний лексикон, який використовують люди нижчого соціального статусу: в’язні, наркомани, безпритульні і т.д. [12, 10].

Диференціація сленгового лексикону та колоквіалізмів є ще складнішим завданням. Згідно з В. Кухаренко, колоквіалізми — загальнородова група слів, що позначають повідомлення як неформальне, неофіційне та розмовне, і які містять у своєму складі сленг, жаргонізми, вульгаризми та діалектизми [17, 30]. Ю. Скребньов розглядає колоквіалізми як слова, забарвлені неформальністю чи фамільярністю [28, 65]. Такі визначення все ж не пропонують критеріїв чіткого розмежування між колоквіалізмами та сленгом. Головна відмінність між ними полягає в тому, що сленг сигналізує, що учасників комунікації єднає якийсь особливий зв’язок, у той час як колоквіалізми лише позначають соціоситуацію як неформальну [17, 31].

Процес віддалення розмовної мови в американському варіанті англійської мови від розмовної у британському варіанті, Г. Менкен називав «колоквіалізацією» американського варіанту і пророкував, що він прогресуватиме [48]. Сучасні тенденції у сфері лексики на американському континенті засвідчують слушність міркувань Г. Менкена. Власне цим процесом пояснюють «розмитість» меж між колоквіалізмами та сленгом у США [33, 32].

Щодо кенту, Е. Патрідж визначав його як технічний термін для позначення вокабуляра представників злочинного світу [49]. Він вважав, що кент має обмежений ареал поширення порівняно зі сленгом, оскільки ті, хто користуються ним, зацікавлені у збереженні секретності свого мовного коду, тобто сленг універсальний, у той час як кент соціально і професійно обмежений. С. Флекснер під кентом розуміє розмовну ідіоматику, яка побутує в колі представників певної професії, секти, класу, вікової групи чи будь-якої підгрупи американської культури [51].

У вжитку існує п’ять визначень сленгу — низька і вульгарна мова вулиці, римований жаргон, жаргон ремесла або фаху, перекручена лексика і нонсенс [25, 54].

Сленг — це лексика розмовного типу, яку вважають нижчою від загальновживаного стандарту; це слова, що у стандартній мові або не вживаються, або мають особливий лексико-семантичний зміст [17, 32].

Сленг — це квінтесенція розмовної мови, що пов’язана з життєвими зручностями, а не з науковими законами, граматичними правилами чи філософськими ідеями. Слова і фрази перетворюються у сленг тоді, коли починають вживатись у межах професійних груп, змінюючи свої значенні в мові [13, 102].

Історія європейського сленгу починається з 13 ст., коли з’явилась назва Rotwalsh (теперішнє Rotwelsh) — різновид жаргону волоцюг. Перші спостереження сленгу в Англії зроблено на початку 16 ст. Коплендом у його книзі «The Hye Waye to the Spittel House» (між 1517−1537 рр.) [46, 68].

У 20−21 ст. сленг — це лексика, що притаманна окремим суспільним колам — школам і університетам, політичним і професійним угрупуванням, військовим. У сленгу знаходять відбиття куховарство, мода, торгівля, особисті зацікавлення (хобі) [9, 57].

Поняття сленгу все більше починає завойовувати увагу сучасної філології. В даний час існує достатньо велика кількість визначень сленгу, що нерідко суперечать один одному. Суперечності ці торкаються перш за все об'єму поняття сленг: суперечка йде, зокрема, про те, чи включати в сленг одні лише виразні, іронічні слова, які є синонімами літературних еквівалентів, чи ж ще і всю нестандартну лексику, використання якої засуджується в громадянстві освічених.

Звертає на себе увагу те, що термін сленг частіше уживається в англійській лінгвістиці, хоча останнім часом він активно використовується і відносно української мови. Термін сленг, як відзначає відомий американський лінгвіст Ч. Фриз, настільки розширив своє значення і застосовується для позначення такої кількості різних понять, що дуже важко провести розмежувальну лінію, що є сленгом, а що ні [36, 207].

Цілий ряд англійських дослідників використовують слово slang просто як синонім жаргону, арго або кенту [22].

Найдетальніше з приводу дефініції терміну сленг висловився автор словника сленгу Р. Спірс [59]. Він відзначає, що термін сленг спочатку використовувався для позначення британського кримінального жаргону. З роками сленг розширює своє значення і в даний час включає різні види нелітературної лексики: жаргон, просторіччя, діалекти і навіть вульгарні слова.

Отже, між сленгом та іншою лексикою нема непрохідних границь, навпаки, сленгізми часто виникають як переосмислення слів і виразів загальнолітературної лексики чи як нові утворення від них, а потім повертаються в літературну мову у своїх нових значеннях, як це відбулося зі словами: above-board (чесний), hairdo (зачіска), joke (жарт), make-up, (косметика), to live up (бути здатним), tub (метро), vac (канікули), zoo (зоосад). З військового сленгу в розмовну лексику прийшов вираз cold feet (страх). Зі сленгу шкіл і університетів потрапили в англійську мову такі слова, як: snob (сноб), funk (страх), mob (голота), cad (хам), chum (нерозлийвода), crony (нерозлучний друг) [55].

Сленг — своєрідна галузь словникового складу англійської мови, яку виділяють при класифікації словника за ознакою соціальної прийнятності мовних одиниць [23, 75].

Завдяки такій великій кількості визначальних ознак і умовності поняття сленг багато лінгвістів та психологів взагалі вважають за краще обходитися іншими поняттями і не використовують терміну «сленг». Проте, оскільки майже у всіх американських та англійських словниках помітка sl. (сленг) присутня, перекладачу необхідно знати це поняття, розбиратися в тому, що є сленгом. Самі англійські і американські лінгвісти також усвідомлюють, що поняття «сленг» є занадто широким, але продовжують користуватися ним за відсутністю іншого [54, 49].

1.2 Типологія сленгу

Під терміном сленг розуміють особливий периферійний шар нелітературної лексики та фразеології, який лежить за межею літературної розмовної мови, закордонних діалектів загальнонародної англійської мови [32, 39].

Деякі дослідники вважають, що термін сленг застосовується у двох значеннях: або як синонім жаргону, або як сукупність жаргонних слів, жаргонних значень загальновідомих слів, жаргонних словосполучень, що належать за походженням до різних жаргонів та стали, якщо не загальновживаними, то зрозумілими для достатньо широкого кола носіїв даної мови [32, 65].

В.Г. Вілюман [9], довгі роки займаючись проблемою сленгу, в стислих тезах сформулював деякі його особливості, зокрема автор запропонував розрізняти два види сленгу:

а) загальний сленг — образні слова і словосполучення емоційно-оцінного забарвлення, які знаходяться за межами літературної мови, загальнозрозумілі і широко поширені в розмовній мові, які претендують на новизну та оригінальність і в цих якостях виступають синонімами слів і словосполучень літературної мови; наприклад:

bed-sitter (bed-sitting room — вітальня)

bob (shilling — шилінг)

booze (a drink, to drink liquor — пиячити)

to dry straight (to straighten up — виправлятися)

hide (human skin — шкіра)

knock-out drops, dope (narcotic drops — наркотик);

б) спеціальний сленг — слова і словосполучення того або іншого професійного або класового жаргону, наприклад:

finals — випускні іспити

Fannie May — сертифікат «Фенні Мей»

preemie — недоношена дитина

scam — шахрайство

to neck — цілувати і голубити

flattop — авіаносець

pineapple — бомба, ручна граната

cabbage — гроші

cool — розслаблений

Hey, kiddo! — Гей хлопчисько!

I’m dog-sick — я дуже погано себе почуваю

Dullsville — нудьга

give me a tinkle tomorrow — дзенькни мені завтра

I’m flaking out — я від нудьги тупію [9, 49].

В.А. Хомяков [40] запропонував більш розгорнуте визначення термінів «загальний» та «спеціальний» сленг:

Загальний сленг — це відносно стійка для певного періоду, широко поширена і загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, вельми неоднорідна за своїм генетичним складом і ступенем наближення до фамільярно-розмовної мови, з яскраво вираженою емоційно-експресивною конотацією вокабуляра, що часто висміює соціальні, етичні, естетичні, мовні та інші умовності та авторитети.

Загальні сленгізми відрізняються від лексики літературного стандарту етико-стилістичним зниженням різної міри: від жартівливо-іронічної та невимушеної експресії повсякденного спілкування до принизливої експресії суто фамільярного спілкування. Треба зазначити, що етико-стилістичне зниження якісно відрізняється від лайливої і непристойної експресії: слова не сприймаються як вульгаризми, але додають мові колорит фамільярності, хоча існують особливі випадки, коли багато що залежить від сфери вживання того або іншого слова, ускладненого «контекстною семантикою» [40, 88−89].

Спеціальний сленг як соціальна мовна мікросистема вельми неоднорідний за своїм генетичним складом і структурою. Аналіз різних підходів до визначення сленгу і вивчення практичного матеріалу приводить до висновку, що сленгізми характеризуються різним ступенем стилістичного зниження і, отже, відносяться до різних лексико-стилістичних пластів. Крім того, велика частина сленгізмів функціонує в мові певних соціальних груп, і, навіть перейшовши в загальнонаціональне користування, сленгізм завжди несе в собі слід свого соціального походження. Спеціальний сленг — це нестандартний лексикон певної соціальної групи, який може складатися зі стилістично різнорідної нестандартної лексики [40, 90].

Загальний сленг має ряд рис, які можна виявити при співставленні висловлювань про сленг зарубіжних та вітчизняних філологів. Ці риси слід враховувати, щоб запобігти суб'єктивним твердженням. Назвемо основні:

1) загальний сленг широко розповсюджений і зрозумілий для всіх соціальних верств населення;

2) має яскраво виражений емоційно-оціночний характер з домінуванням експресивної функції над номінативною (проста назва предметів та явищ);

3) загальний сленг відносно стійкий для визначеного періоду, хоча сленгізми і переходять легко в колоквіалізми, а також зникають з вжитку;

4) неоднорідний за своїм генетичним складом, будучи створеним з різноманітних джерел (жаргони, кент, професіоналізми, варваризми тощо);

5) загальний сленг неоднорідний за ступенем наближення до фамільярно-розмовної мови, хоча в цілому він протистоїть їй як компонент просторіччя;

6) іноді має фонетичні, морфологічні та синтаксичні особливості;

7) відрізняється генетично та функціонально від спеціального сленгу (кенту, жаргону, близьких до кенту мовних утворень) [41, 27].

До загального сленгу можна віднести такі колишні жаргонізми, як brass hat — офіцер, G.I. Jesus — воєнний священик, Jerry Krauthead — німецький солдат тощо [41, 40].

Переходячи у сферу загального сленгу, жаргонізми втрачають свій вузький соціально-професійний характер та стають загальнозрозумілими для всіх носіїв мови [22, 18]. Тут відбувається перерозподіл лексики та фразеології.

Вокабуляр загального сленгу в якійсь мірі може поповнюватись за рахунок жаргонізмів та професіоналізмів. Багато з них знаходяться між загальним сленгом та спеціальним сленгом, інші можуть входити і в соціальні жаргони і в професійні говори [22, 14]. Вірогідно, якась частина нелітературної лексики та фразеології знаходиться в деяких розмитих кордонах, на неї не можна наклеїти якийсь визначений ярлик.

Приймаючи до уваги ці особливості та всі наведені дефініції, пропонуємо розгорнуте визначення терміну загальний сленг.

Загальний сленг — це відносно стійка для певного періоду, широко розповсюджена та загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, досить неоднорідна за своїм генетичним складом та мірою наближення до фамільярно-розмовної, з яскраво вираженими емоційно-експресивними відтінками, які часто висміюють соціальні, етичні, естетичні, мовні та інші умовності та авторитети [11, 56].

Загальні сленгізми — це розмовні елементи більш низького соціального статусу, ніж просторіччя. Від літературної лексики загальні сленгізми відрізняє властиве їм зневажливе, іронічне, грубувато-фамільярне, жартівливе забарвлення [11, 57]. Наприклад:

full as an egg — п’яний

all wet — дурний

pass in one’s marble — умирати

hold your horses — не так швидко.

Багато слів і словосполучень сленгу дуже виразні [11, 59]. Наприклад:

to drink with the flies — пити на самоті

big smoke — велике місто

bite someone’s name — поїсти за рахунок іншого

The Ma Stаte — Новий Південний Уельс (це був перший штат Австралії).

Особливо яскраво у сленгу відображаються негативні явища [11, 59]. Порівняймо наприклад, такі вирази:

to have kangaroos in one’s top paddock — бути дурним

giggle suit — арештантський одяг

drunk as a fowl — дуже п’яний

Woolomooloo Yank — сіднейський юнак, який імітує американську мову і звички (Wooloomooloo — передмістя Сіднея).

У загальному сленгу широко представлена лексична синонімія. Поруч з власне синонімами тут багато лексичних одиниць, які співвідносяться одна з одною за ознакою спільності референтів. Референти синонімічних сленгізмів можуть бути як національно нейтральними (порівняємо такі об'єкти, як «спиртні напої», «гроші», «дурний» та ін.), так і національно-специфічними [11, 64]. Для передачі значення «п'яний» використовуються численні сленгізми, наприклад: stinko, on one’s ear, rotten, shick, inked та ін.; для позначення поняття «гроші», наприклад, 1 долар — це cracker, fiddiy, flag, iron man, jim, для позначення «дівчина або молода жінка» — brush, sort, Sheila та ін.; для позначення «дурний» — boof-head, dill, dip, drongo, stone yarra, galah та ін. (galah «рожевогрудий папуга» фігурує в австралійському сленгу як символ слабоумства); для позначення «абориген» служать слова: abo, boong, Jacky, blackfellow. Австралійські сленгізми включають не лише загальні імена, але і власні [11, 67]. Це наприклад, географічні назви: Tazzi, Tatts, the Apple Island — «Тасманія» the Old Country, the Old Dart, Home — «Британія»; Maoriland, the quaky isles, the shakey isles — «Нова Зеландія».

Спеціальний сленг — це специфічна лексика та фразеологія соціальних жаргонів, професійних говорів та арго (кент) злочинного світу [5, 68].

У філології не настільки яскраво є дослідженим спеціальний сленг, хоча його вивчення має входити в соціолінгвістику (галузь мовознавства, синтез соціології та лінгвістики, що вивчає питання суспільного існування та суспільні умови розвитку мови) [5, 69].

Спеціальний сленг включає в себе: арго, кент, римований сленг, соціальні жаргони та професійні говори, бек сленг тощо [5, 69].

Почнемо опис спеціального сленгу з арго, тобто з «низької» зони жаргонізмів — таємних мов злочинного світу. За В. М. Жирмунським, арго — «свого роду пароль, по якому впізнають один одного … і засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби» [19, 119 ]. Тому арго — це конспіративний, утаємничений жаргон.

Іноді колишній арготизм, перетворившись у сленгізм, отримує нове значення. Наприклад, два першочергових значення у фраземи booby hatch (в'язниця) давно вже вийшли з вжитку, але у своєму новому значенні божевільня чи лікарня для душевно хворих цей сленгізм широко відомий в США (The major, who happened to be the high priest of the booby hatch, looked suspiciously at the Arab and growled: «Who sent you here? Are you pulling my leg?») [12, 36].

В.М. Жирмунський справедливо помічає, що перетворення арго в сленг означає кінець старого арго як таємної професійної мови декласованих елементів [19, 54]. Арготична лексика, втративши свій таємний характер, використовується як засіб емоційної експресії, образного щоденного спілкування.

Арго — мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створена з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх [40, 34].

Так, мало хто з людей, котрі вивчають англійську мову, якщо вони спеціально не займались етимологією, знає, що такі загальновідомі літературні слова, як incongruous, insipid, interloper, intriguing, indecorum, forestall, equip, hush, grapple та багато інших у 18 столітті належали до таємного злочинного арго. На це вказує спеціальний словник Dictionary of Canting Words.

Перед тим, як вище вказані арготизми проникли у сферу літературної мови, вони, втративши свій таємний характер, можливо, якийсь час знаходились у сфері загального сленгу.

Подібне явище відбувається і в інших мовах.

Слід підкреслити, що деякі «першопочаткові» арготизми зупинились якби на півшляху: вони сотні років існують як загальновідомі сленгізми. Наприклад, століттями вживають такі запозичення з таємного жаргону циган, як bamboozle — брехати, bosh — нісенітниця, gibberish — жаргон, pal — товариш, nab — голова, duds — одяг, booze — пити, випивати [32, 8].

У цьому відношенні типовою є історія слова pal, яке, як вказує професор Граттан, років 300 тому належало до арго, на початку 19 століття перейшло в спортивний жаргон, проникло у загальний сленг [19, 65].

Авжеж, буває і зворотній процес, коли якесь слово літературної мови починає використовуватись в арго. У цьому випадку воно наче «утаємничується», тобто переосмислюється, отримуючи таємний зміст. Наприклад, в американському злочинному арго «детектив» передається метафорично та метонімічно як hawk, bloodhound, nose, big eyes [19, 115].

Кент — арго злочинного світу Англії - може похвалитися першими словниками, які були складені вже на початку 16 століття, тобто майже на півстоліття раніше перших тлумачних словників літературної мови [3, 24].

До речі, в англо-американській літературі з давніх часів широко використовується в стилістичних цілях вокабуляр спеціального сленгу, який зазвичай складає невід'ємну частину словника певного письменника.

Дуже близьким до арго по своєму змісту таємного коду є - rhyming slang. «Римований сленг» не має спеціальної «професійної» замкнутості, він розчинений в лондонському просторіччі (кокні) та виступає на правах жартівливих, образних висловлювань в буденній мові, займаючи начебто проміжне місце між загальним сленгом та арго (кентом) [5, 183].

Хоттен у своєму словнику (1860) говорить, що «римований сленг» з’явився на лондонських вулицях в 1845—1848 роках. Він же приводить такі алегоричні приклади, як flea and louse — a bad house, artful dodger — a lodger, ding dong — a song, sorrowful tale — three months in jail.

«Римований сленг» знайшов хороший ґрунт в Австралії, куди його занесли англійські переселенці в кінці минулого століття [32, 15 ].

В лондонському просторіччі він інколи стає настільки розповсюдженим та загальноприйнятим, що, втративши свій таємний характер, переходить у сферу загального сленгу. Це легко перевірити за словником загального сленгу Е. Партріджа.

Так, Е. Партрідж приводить там такі приклади, як: yellow silk — milk; German bands — hands; cherry hog — dog; artful dodger — lodger, weeping willow — pillow; charming wifeknife [49].

Варто зазначити, що іноді вирази «римованого сленгу», які переходять в загальний сленг, ніби знову утаємничуються шляхом зміни структури словосполучення. Зазвичай відкидається слово, яке римується з літературним синонімом. Так, mince pies — eyes перетворюється в minces, china plates — mates стають просто chinas [32, 17 ].

Як уже зазначалося, для створення таємного словника інколи користуються прийомом приховування форми слова чи словосполучення. Яскравим прикладом такого таємного коду є back slang. Цей особливий жаргон отримав широке розповсюдження в середині позаминулого століття серед лондонських вуличних торговців [5, 68].

Сутність back slang полягає в тому, що слова, як правило, перевертались, при цьому зазвичай це були фонетичні «перевертання» з додатковими викривленнями вимови. Наприклад, penny — yenep; two pence — owt yenep; fourpence — rouf yenep; seven pence — neves yenep; yes — say; look — cool; bones — enobs; police — slop; teddy-boys — yobs; policemen — namesclop; pot o`beer — top o`reeb; pound — dunop; bad — dab; good — doog; man — nam; woman — namow [5].

Окрім того, було спеціально придумано декілька виразів типу: tumble to your barrikin — understand you; cool to the dillo nemo — look at the little woman; flash it — show it; a regular bad one; a doogheno or dabheno? — is it a good or a bad market? [5]

Більш складним різновидом таємного сленгу є по термінології Е. Партріджа centre slang (medial slang). Слово утворюється не простим перевертанням, а «розсіченням» слова навпіл та постановкою першої частини після другої, інколи з деякими доповненими викривленнями [49].

Наведемо приклади centre/medial slang: person — nosper; sweet — eetswee; quiet — ietqui; right — ightri; fool — oolfoo; cheek — eekcher; sentimental — mentisental [49].

Back slang/medial slang зазвичай легко відрізняється по своїй структурі від загального сленгу, хоча в деяких випадках окремі утворення back slang можуть переходити у сферу загального сленгу. Так, наприклад, відбулося з yob — yobs (студенти Ліверпульського університету 1965 — 1966 роках, визначили yobs, як modern teddy — boys but not so flashy) [49].

Однак, коли у представників різних соціальних груп існує можливість вільно спілкуватися один з одним, функція ототожнення із групою відходить на другий план, а на перший план виходить функція ототожнення зі стилем і відношенням до чого-небудь [2, 78]. Так, Роберт Чепмен у передмові до словника «American Slang» виділяє так званий «первинний» і «вторинний» сленг. Під первинним сленгом розуміється оригінальне мовлення представників субкультури, природне для її носіїв. Вторинний сленг використовується не стільки для того, щоб підкреслити приналежність мовця до групи, а щоб виразити своє відношення до референта. У майбутньому, на думку автора, вторинний сленг стане головним типом сленгу в США [12, 23].

Сленг, отже, виступає як лакмусовий папірець, що допомагає віднести людину до якої-небудь соціальної групи. Таким чином, функція ототожнення з групою є соціолінгвістичною характеристикою сленгу [20].

Леонард Блумфілд, автор фундаментальної праці «Language», пише про те, що загальна сила впливу слова, як яскраво експресивного або дотепного, є потужним чинником у частотності його вживання, але, на жаль, цей процес зовсім безконтрольний для лінгвіста. Саме це й приводить до раптового поширення сленгових виразів або до настільки ж раптового витиснення сленгізмів. Виникнення таких форм Л. Блумфілд пояснює їхньою ефективністю, тобто здатністю викликати ту або іншу реакцію у співрозмовника. Це пов’язано з новизною й вдалим, хоча й різким переносом значення. Однак при частому повторенні новизна втрачається, яскрава метафора стирається, і в результаті нове значення стає звичним. У такому випадку сленгове значення відмирає [13, 58].

Сучасна наука відзначає тісний зв’язок процесів номінації й комунікації. Комунікативна функція сленгу інтегрує з номінативною в силу того, що найменування в сленгу, як і в мові в цілому, з’являються внаслідок комунікативних потреб мовців [5, 128]. Когнітивна функція сленгових лексичних одиниць проявляється в тому, що багато найменувань у сленгу несуть у собі додаткову інформацію, відсутню в стандартних позначеннях, і за допомогою цього репрезентують додаткові знання про навколишній світ. Крім того, когнітивність сленгових найменувань визначається дуже високим ступенем їх метафоричності, тому що при метафоричному переносі значення мовець виділяє ті ознаки об'єкта, які він вважає найважливішими, і на їхній основі слово одержує нове, переосмислене значення [14, 118]. Наприклад:

breeze (an easy college course)

killer (a difficult college course)

net-head (a person obsessed with using the Internet)

wag it (to skip school).

Комунікативна й когнітивна функції сленгу також взаємозалежні [21, 67].

Номінативні одиниці, що не мають еквівалентів у стандартній мові, безсумнівно мають високу комунікативну значимість, тому що вони спрощують, а часом і визначають процес комунікації. Ці лексичні одиниці також і когнітивно значимі, тому що вони входять у мовну картину світу в якості унікальних елементів [21, 73]. Для опису таких лексичних одиниць словами стандартної мови доводиться використовувати розгорнуті словосполучення. Наприклад:

dorm rat — a student who lives in the dorms for more than a year or who rarely leaves the dorms

kee-runch — an observation when someone or something has been completely trashed, beaten up or destroyed

granola — natural-looking person with a healthy life-style and diet [54].

Характерною рисою сленгу є його вживання окремою, відносно стійкою соціальною групою, що об'єднує людей за професією або віком, також відображає суспільну свідомість людей, що належать до певного середовища [13, 237].

С.Б. Флекснер справедливо відзначає, що будь-яка субкультурна група створює свою власну таємну мову й жаргон, що згодом може стати частиною загального сленгу. Кожний з нас належить до декількох таких груп, і всі ми користуємося власними таємними мовами й жаргонами [51, 14].

С.Б. Флекснер звертає увагу на те, що загальний американський сленг походить з кентизмів, жаргонізмів і арготизмів (слів і виразів, властивим окремим підгрупам суспільства), чия популярність настільки висока, що вони входять у мовлення широкого кола людей. При цьому важливою характеристикою сленгу є те, що повністю зрозумілий він буває лише членам певної групи. Загальний сленг, на думку вченого, можна схематично уявити як найпопулярнішу частину спеціальних сленгів численних підгруп [51, 68].

Проблематика сленгу є предметом постійного наукового пошуку. Поняття сленгу здобуває все більше уваги сучасної філології.

Наявність опозиції між сленгом і стандартною літературною мовою не викликає сумнівів як у вітчизняних, так і в закордонних лінгвістів. Сленг, професійні жаргони й арго ригористично протиставлені стандартній літературній мові за своїм призначенням, адже одна з функцій загальнонаціональної літературної мови полягає в об'єднанні різних соціальних груп у єдине ціле — нації; ціль сленгу — тісніше згуртувати одну яку-небудь групу й протиставити її суспільству в цілому.

Етимологія терміну сленг — одне із найбільш суперечливих і заплутаних питань в англійській лексикографії. Важкість розкриття походження терміну посилюється його багатозначністю та різними трактуваннями.

Найбільш вірогідною є гіпотеза Партріджа, який вважає, що слово slang співвідноситься з дієсловом to sling — to utter, що засвідчує існування такого словосполучення як sling words ще за часів Чоссера, а також пізніх сленгових сполучень з тим же дієсловом: sling language — to talk; sling the language — to swear fluently, to speak a foreign language.

Якщо порівнювати сленг з діалектом, то діалект є більш сталим явищем: основні діалекти, особливо географічні, в сукупності своїх фонологічних, граматичних та лексичних компонентів існують в мові давно, в той час як сленгові одиниці недовготривалі.

Слід також зазначити, що зі сленгом часто асоціюються такі близькі до нього поняття, як жаргонізми, професіоналізми, арго, вульгаризми, колоквіалізми та кент, між якими важко встановити чіткі межі.

Отже, між сленгом та іншою лексикою нема непрохідних границь, навпаки, сленгізми часто виникають як переосмислення слів і виразів загальнолітературної лексики чи як нові утворення від них, а потім повертаються в літературну мову у своїх нових значеннях.

Загалом розрізняють два види сленгу:

а) загальний сленг — образні слова і словосполучення емоційно-оцінного забарвлення, які знаходяться за межами літературної мови, загальнозрозумілі і широко поширені в розмовній мові, які претендують на новизну та оригінальність і в цих якостях виступають синонімами слів і словосполучень літературної мови;

б) спеціальний сленг — слова і словосполучення того або іншого професійного або класового жаргону.

Спеціальний сленг включає в себе: арго, кент, римований сленг, соціальні жаргони та професійні говори, бек сленг тощо.

Отже, сленг — це категорія загального поширення, що перебуває за межами загальноприйнятих мовних норм.

Розділ 2. Молодіжний сленг в загальній системі сленгу

2.1 Мінливість та варіативність українського та американського молодіжного сленгу

Сленг має широкий діапазон вживання. Багато людей, а особливо молодь, використовує сленг у своєму мовленні тому, що хоче бути сучасною, стильною. Інші користуються сленгом як засобом спілкування, який має відтінок відвертості, неформальності, виражає товариськість і легкість у спілкуванні.

Сленгові слова і вислови емоційно забарвленні і часто вживаються в переносному значенні. Сленг — це частина лексики, яка надто швидко змінюється. Якщо слово або вислів втрачає новизну, на зміну йому приходить новий сленгізм. Це альтернативна лексика. Він не може існувати в минулому, він постійно оновлюється. Його життя коротке і має сумнівну репутацію. Він або осідає в мові, або ж його забувають. Американський сленг традиційно вбирає будь-яке яскраве слово, яке потрапило до нього [6, 33].

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой