Амортизаційна політика підприємства та її ефективність

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

«Амортизаційна політика підприємства та її ефективність»

Вступ

Водночас, не можна не відзначити, що не всі сторони цієї проблеми отримали належне висвітлення в літературі. Все ще потребує дослідження процес відтворення основного капіталу з урахуванням реальних потреб практики. Крім того, на сьогодні відсутні глибокі теоретичні дослідження, які б узагальнили вітчизняний та зарубіжний досвід проведення амортизаційної політики. Також ціла низка питань носить дискусійний характер. Зокрема, існують різні погляди на визначення суті амортизації та амортизаційної політики та її ролі у відтворенні основного капіталу.

Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідження стосовно сучасних потреб економіки, наявність дискусійних питань обумовили вибір теми, її мету, завдання і структуру.

Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково — технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення. Усунувшись від прямого втручання в діяльність підприємств, держава зберігає за собою головну регулюючу функцію — встановлення «правил гри», обов’язкових для всіх без винятку учасників ринку.

Невід'ємними складовими державного управління є адміністративні та економічні методи. Однак, якщо перші передбачають прямий централізований вплив на об'єкт, яким управляють, і є обов’язковими, то другі - впливають на поведінку керованих через їхні інтереси.

Економічні методи реалізуються на основі поєднання прямих та непрямих регуляторів. Їх співвідношення в окремі періоди різні. Перехід від централізованої економіки до економіки ринкового типу передбачає ширше залучення непрямих економічних регуляторів бюджетно — податкової, грошово — кредитної, амортизаційної політики.

Задачею даної курсової є дослідження та визначення найоптимальніших методів амортизації та визначення найсуттєвіших проблем управління основними фондами, а також дослідження ефективності використання амортизаційної політики.

В даній курсовій роботі я хочу зупинитися на сутності, видах, методах амортизації основних фондів та проблемах амортизаційної політики в Україні, якій належить ключова роль у регулюванні та управлінні процесом відтворення основних фондів. Амортизаційна політика — це сукупність заходів, що здійснюються державою і спрямовані на забезпечення нормального режиму відтворення основних фондів. Найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі є забезпечення принципу сомофінансування, який передбачає здійснення господарської та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел (амортизації та нерозподіленого прибутку). Серед джерел самофінансування амортизаційні відрахування посідають головне місце тому, що завдяки синхронності між кругооборотом основних фондів і формуванням амортизаційного фонду, меншій їх схильності до кон’юнктурних коливань пов’язаних з результатом господарської діяльності, вони більшою мірою, ніж прибуток, можуть бути фінансовою базою самостійності підприємств у відтворенні основних фондів.

Крім того, амортизація в певній мірі виконує і стимулюючу функцію, передбачаючи найбільш повне використання основних фондів: чим довший період функціонування обладнання, тим більше виробляється продукції і тим швидше буде перенесена вартість основних фондів. Це дозволить зменшити їх недоамортизації внаслідок морального зносу і знизити втрати підприємства, що дуже важливо в умовах ринку.

У курсовій роботі висвітлені теоретичні основи формування амортизаційної політики на підприємстві, зокрема методика нарахування амортизації, сутність та значення політики управління нею та ознайомлено з нормативно-правовим забезпеченням амортизаційної політики. Подано фінансово-економічну характеристику підприємства ПАТ «КРЗК», вибраного у якості об'єкта дослідження; здійснено аналіз та оцінку його фінансового стану, динаміки, складу та структури майна підприємства, показників ефективності використання основних засобів. Здійснено оцінку методів нарахування амортизації; подано пропозиції щодо удосконалення процесу управління амортизаційної політики підприємства.

Основною метою даної курсової роботи є розкриття сутності амортизаційних відрахувань, механізму відрахування та амортизаційних фондів та практичних проблем управління відтворенням основних фондів на підприємстві.

Завданням курсової роботи є:

— ознайомлення з законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють амортизаційну політику;

— визначення проблем та різних підходів до формування амортизаційної політики;

— ознайомлення з світовим досвідом порядку здійснення амортизаційної політики;

— здійснення аналізу та оцінки амортизаційної політики на підприємстві;

— обґрунтування шляхів вдосконалення амортизаційної політики.

Проблема, досліджувана в даній роботі, є особливо актуальною для виробничих галузей економіки держави і, насамперед, для тих підприємств, що займаються виробництвом засобів виробництва, високотехнологічного обладнання, підприємств паливно — енергетичного комплексу тощо.

Сучасний аналіз відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що оновлення основного капіталу не здійснюється на належному рівні. Причинами цього є відсутність стимулів до оновлення основного капіталу та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення.

Все це свідчить, що сьогодні досить актуальною є проблема щодо формування такої амортизаційної політики в Україні, яка б в межах загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найбільш сприятливий режим відтворення основного капіталу і успішно розвиватися всім галузям національної економіки. Вирішення цієї проблеми потребує уваги як з боку теоретиків так і практиків.

Проблеми амортизаційної політики, її роль у процесі відтворення основного капіталу активно досліджують провідні вітчизняні економісти: Н.Д. Баб’як, А. А. Безуглий, І.А. Бланк, О.Ю. Болховітінова, З. М. Борисенко, М. А. Борисенко, Н. Г. Виговська, І.О. Галиця, М. С. Герасимчук, Л. В. Городянська, О. М. Горошко, І.О. Губарєва, О.І. Губенко, П.Є. Житний, О. Н. Короткевич, І.Д. Косова, І.І. Лукінов, О.О. Лук’янченко, Л. В. Лях, П. А. Орлов, С. П. Орлов, В. М. Пархоменко, Т. Л. Саган, Ю.І. Стадницький, А. Е. Фукс, М. Г. Чумаченко, А. А. Чухно та ін., а також російські економісти: А. А. Аракелян, В. В. Александров, Д. А. Баранов, А.М. Бірман, В. Ю. Будавей, Л. М. Кантор, Ю. В. Куренков, Ю.І. Любимцев, А. С. Павлов, Д. М. Палтерович, В. К. Сенчагов та інші науковці.

1. Теоретичні основи амортизаційної політики підприємства

1. 1 Економічна сутність амортизації та амортизаційної політики підприємства

амортизація нарахування основний засіб

Україна в 2006 році здобула статус країни з ринковою економікою, виконавши при цьому, відповідні умови та реформування економіки, до наближення її до європейських стандартів розвитку. Важливим питанням постає реформування економічних процесів. Серед яких є реформування амортизаційної політики.

Наукові дослідження будь-якого питання неможливі без чіткого визначення термінології. Однак думки вчених щодо економічних понять і термінів часто різняться.

Об'єктом дослідження є матеріали з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та інші звітні документи.

Термін «амортизація» має неоднозначне трактування. Одні вважають, що амортизація — це грошовий вираз зносу (К. Маттерн, Б. Райзберг, Л. Лозовський), інші, що амортизація — це не що інше, як процес перенесення вартості зносу на собівартість продукції (П. Безруких, Л. Соріна, М. Молдованов). Враховуючи на неоднозначне трактування поняття амортизації, чіткого визначення не існує, враховуючи те, що вирішення цього питання є досить важливим і принциповим.

К. Маттерн і 3. Танхойзер зазначають, що амортизація відображає процеси перенесення уречевленої в основних засобах суспільної праці на вироби, які виготовляються з їх допомогою. Вони вважають, що було б одностороннім визначати амортизацію як витрати.

Окремі автори (П. Бунич, Я. Кваша) вважають, що амортизація — це перенесена в результаті конкретної праці вартість основних фондів на новий продукт. При такому визначенні амортизації остання нічим не відрізняється від вартості оборотних засобів, яка теж в результаті конкретної праці переноситься на продукт. На відміну від вартості оборотних засобів, амортизація виражає вартість основних засобів, перенесену на продукт не повністю, а пропорційно зношуванню.

Ці автори, надаючи своє трактування терміну амортизації, наводять наступні докази. Вартість, що переноситься на продукт основними та оборотними засобами, відповідно до відмінності способу їх обігу, створює дві частини фонду відшкодування: вартість відшкодування основних засобів та вартість відшкодування оборотних засобів.

Класична економічна теорія стверджує, що амортизація — це поступове перенесення вартості основних засобів на продукт, який виробляється з їх допомогою, цільове накопичення грошових коштів та їх послідовне використання на відтворення зношених основних засобів.

Зміст амортизаційної політики підприємства та держави складає взаємодія економічних категорій та важелів, які виявляють свою дію через сутність і функції амортизації. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу національного доходу як на мікроекономічному, так і на макроекономічному рівні, тобто на рівні підприємств та на загальнодержавному рівні.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

На мікроекономічному рівні під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є у розпорядженні підприємств.

Необхідно зосередити свою увагу на тому, що управління амортизаційною політикою являється найважливішою сферою діяльності будь-якого суб'єкта ринкового господарства. Передусім це зумовлено швидкими змінами у технології виробництва, у якій основу складають сучасні обладнання. Для розв’язання існуючої проблеми в амортизаційній політиці, на мою думку, необхідно опиратися на сам термін «амортизація», а потім вже починати з відповідних рахунків проведених за період визначеного моменту часу. І це не випадково, тому що багато хто із фахівців цього напрямку і досі не мають навіть єдиної точки зору щодо визначення поняття «амортизація» яке представляє собою основу амортизаційної теорії економічного розвитку. Більшість розвинутих індустріальних країн світу вже перейшли до застосування нового тип амортизаційного розвитку економіки. Останнім часом амортизаційна теорія економічного зростання почала знаходити все більше прихильників і в нашій країні.

В дискусії про економічну сутність амортизації виділяють три основні позиції, а саме:

— одна група вчених вважає, що амортизація — це просто грошовий вираз зносу основних засобів;

— прихильники другої позиції вважають амортизацією не що інше, як процес перенесення вартості зносу основних засобів на собівартість продукції;

— третя група вчених стверджує, що амортизація — це прийом або метод бухгалтерського обліку.

Причому така різноманітність поглядів є характерною не лише для початкового періоду розвитку теорії амортизації, а й для сучасного періоду.

Однак, не дивлячись на неоднозначне трактування поняття амортизації, єдиної точки зору до цього часу не існує, хоча принципові вирішення цього питання є досить важливим. Найбільш поширеним у вітчизняній літературі зустрічається наступне трактування цього поняття, а саме що амортизація — це поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлену продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення.

Наприклад, Кантор Е. Л. відмічає, що «процесс переноса возмещения износа называется амортизацией» і вважає основним завданням амортизації - «возмещение износа основных фондов». А Борисенко З. Н. в свою чергу висловлює зовсім протилежну думку «неверно отождествлять амортизацию с возмещением износа основных производственных фондов. Возмещение износа происходит не в процессе формирования амортнзационного фонда, а при последующем его использовании для замены устаревшего оборудования и в ходе капитального ремонта и модернизации».

Пелих А.С. дає наступне визначення амортизації «механизм переноса части стоимости основных фондов на вновь созданный продукт носит название амортизации и позволяет ко времени полного износа накопить денежные средства для воспроизводства». При цьому він вважає, що «амортизация в денежной форме выражает износ основних фондов и отчисляется на издержки производства на основе нормы. Ці два визначення суперечать одне одному. Спочатку автор представляє амортизацію як певниш механізм. Любий механізм складається з конкретних елементів, які мають свої специфічні особливості, призначення та виконують в його складі свої функції. До таких складових елементів, слід віднести знос, зношення, амортизаційні відрахування, амортизаційний фонд. В другому ж визначенні ототожнюється поняття амортизації з поняттям амортизаційних відрахувань, а вони є зовсім різними, хоча і тісно пов’язані між собою. Амортизаційні відрахування — це та частина вартості засобів праці, яка переноситься на вироблену продукцію, це складова амортизаційного механізму, яка показує ступінь зношення засобів праці. Не є економічно обгрунтованим і ототожнення амортизації з амортизаційним фондом. Амортизаційний фонд — це фінансовий результат накопичення послідовно здійснюваних амортизаційних відрахувань. Він утворюється лише після реалізації готової продукції, а амортизація представляє собою процесі перенесення частинами вартості основних засобів на виготовлену продукцію, тобто вона є передумовою утворення амортизаційного фонду. Отже утворення амортизаційного фонду та амортизація — це різні поняття.

Неточним також являється трактування амортизації як процесу перетворення вартості із товарної в грошову. Це знову ж таки мотивується тим, що амортизація охоплює не весь процес перетворення вартості засобів праці з виробничої форми в грошову, а являється лише складовою частиною цього процесу, оскільки весь він охоплює такі стадії як: виробниче використання, перенесення вартості засобів праці на виготовлену продукцію, створення амортизаційного фонду, відтворення зношених основних засобів в нові засоби праці.

амортизація нарахування основний засіб

1. 2 Законодавчі основи регулювання амортизаційної політики підприємства

В Україні існує, як податкова система, яка регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і обліково-аналітична система нарахування та використання амортизації, що регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку П© БО 7 «Основні засоби» тощо. Таким чином існування, в Україні двох окремих економіко-правових систем вимагає від підприємства досконалого володіння інструментами управління амортизації.

Об'єктом для нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток є витрати, пов’язані з:

а) придбанням основних фондів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощування багатолітніх насаджень до початку плодоносіння;

б) самостійним виготовленням основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

г) капітальним поліпшенням землі, не пов’язаним з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Ст. 8 Закону про податок на прибуток, що визначає порядок збільшення та зменшення балансової вартості відповідних груп обліку основних фондів і нарахування амортизації, не містить інформації, з якого моменту необхідно амортизувати понесені підприємством витрати на придбання основних фондів.

Згідно ж п. п. 8.3. 1 ст. 8 даного Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 ст. 8 Закону про податок на прибуток, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 й 4 — з кварталу, що є наступним за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Не підлягають амортизації витрати на:

придбання й відгодівля продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодових насаджень;

придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;

зміст основних фондів, що перебувають на консервації.

Зазначені види витрат підлягають включенню до складу валових витрат підприємства того звітного періоду, у якому були понесені.

Також не підлягають амортизації:

— витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;

— витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

— витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» для цілей оподатковування варто розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (капітальні активи, що підлягають під визначення груп 1).

Основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток, підрозділяються на чотири групи залежно від цільового призначення й функцій, що виконують. Виходячи з такого розподілу, визначений порядок віднесення об'єктів і норми нарахування амортизації окремо по кожній групі.

Для цілей амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток основні фонди підприємства діляться на чотири групи:

1 група — будинку, спорудження, їхні структурні компоненти й передавальні устрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

2 група — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові оптичні, електронні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування;

3 група — будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 й 4.

4 група — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов’язані з ними кошти зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до положень Закону про податок на прибуток базою для нарахування амортизації є балансова вартість відповідної групи основних фондів (для групи 1 — окремого об'єкта) на початок звітного кварталу (далі - розрахунковий квартал). При цьому сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з розрахункових кварталів, що входять у такий звітний період.

Розрахунок балансової вартості груп основних фондів, підприємство здійснює самостійно на підставі формули, визначеної в п. п. 8.3. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу для нарахування амортизації розраховується по формулі:

1.

де, а — розрахунковий квартал;

а — 1 — попередній квартал перед розрахунковим кварталом;

— балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

— балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

— сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернзацій й інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

— сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Для балансової вартості об'єктів основних фондів групи 1 п. п. 8.3. 7 ст. 8 Закону про податок на прибуток установлена гранична величина, при досягненні якої нарахування амортизації припиняється.

Що стосується обліку балансової вартості основних фондів груп 2, 3 й 4, то на відміну від основних фондів групи 1 він ведеться по сукупній балансовій вартості відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Межа для нарахування амортизації для основних фондів груп 2, 3 й 4 установлений п. п. 8.3. 8 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, відповідно до даного пункту амортизація основних фондів груп 2, 3 й 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

2. Прагматизм реалізації амортизаційної політики ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ЗА 2008-2010 рр.

2.1 Методи нарахування амортизації на підприємстві

На сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об'єктів основних засобів та способів їх використання.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року № 92, який набув чинності з 1 липня 2000 року, застосовуючи такі методи:

§ метод прямолінійного списання;

§ метод зменшення залишкової вартості;

§ метод прискореного зменшення залишкової вартості;

§ кумулятивний метод;

§ виробничий метод;

§ метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

— методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

— метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного методу.

1. Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.

Розглянемо особливості використання кожного з методів

Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так

1.

де, А — річна сума амортизаційних відрахувань, грн. ;

— амортизуюча вартість об'єкту, грн. ;

/

/

Т — очікуваний період корисного використання об'єкту.

Місячна сума амортизації

2.

де В — місячна сума амортизації, грн. ;

А — річна сума амортизаційних відрахувань, грн. ;

Приклад 1.

Підприємством придбано об'єкт основних засобів. Вартість такого об'єкту — 30 000 грн. Період корисного використання — 4 роки. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2000 грн.

В даному випадку вартість об'єкту, що амортизується, основних засобів є вартість, що дорівнює 28 000 грн. (30 000 грн. — 2000 грн.)

Річна норма амортизації - 28 000 грн.: 4 роки = 7000 грн. ;

щомісячна сума амортизації - 7000 грн.: 12 місяців = 583. 33 грн.

Амортизаційні відрахування за 4 роки

Таблиця 2. 1

Рік

Сума амортизаційних відрахувань

Сума накопиченої амортизації

Балансова (остаточна) вартість об'єкту основних засобів

1

7000

7000

23 000

2

7000

14 000

16 000

3

7000

21 000

9000

4

7000

28 000

2000

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

— річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об'єкта;

— сума зносу накопичується рівномірно;

— залишкова вартість об'єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

2. Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об'єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об'єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на річну норму амортизації:

За ПБО-7 це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

3.

де, А — річна сума амортизаційних відрахувань, грн. ;

— з

/

/

алишкова вартість об'єкта основних засобів, грн. ;

— р

/

/

ічна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою

4.

де -річна норма амортизації (в частинах);

— т

/

/

ермін корисного використання об'єкта основних засобів, років;

— л

/

/

іквідаційна вартість об'єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн. ;

— початкова (залишкова) вартість об'єкта основних засо

/

/

бів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю «замортизований» на протязі року.

Відзначимо, що у відповідності до П (З) БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів були введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв’язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

Приклад 2

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів й введений в експлуатацію 01. 12. XX р. Первісна вартість такого об'єкта 30 000 грн. Строк корисного використання — 4 роки. Ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів — 3000 грн.

Норма амортизації складе:

1 — (3000: 30 000) ¼ = 1 — 0,5623 = 0,4377.

Застосувавши цю норму, одержимо розрахунок амортизаційних відрахувань у розрізі років:

Таблиця 2. 2

Рік

Розрахунок

Сума амортизаційних відрахувань

Накопичена амортизація

Залишкова (первісна) вартість

0

-

-

-

30 000 грн.

1

30 000 грн.* 0,4377

13 131 грн.

113 131 грн.

16 869 грн.

2

16 869 грн. * 0,4377

7383 грн.

220 514 грн.

9486 грн.

3

9486 грн. * 0,4377

4152 грн.

2 24 666 грн.

5334 грн.

4

5334 грн. * 0,4377

2334 грн.

2 27 000 грн.

3000 грн.

Наведений приклад на практиці зустрічається досить рідко: наприкінці строку експлуатації, а саме наприкінці четвертого року, величина залишкової вартості дорівнює ліквідаційній вартості, що була визначена підприємством.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

5.

де, А — річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн. ;

Са — вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

6.

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов’язкової «наявності» ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

Приклад 3

Підприємством придбаний об'єкт основних засобів. Первісна вартість такого об'єкта — 30 000 грн. Строк корисного використання — 6 років. Очікується, що цей об'єкт буде мати ліквідаційну вартість 1200 грн. Норма амортизації складе 0,33 (2:6 років), або 33% річних. Розрахунок амортизації представлений у табл. 2.3.

Таблиця 2. 3

Рік

Залишкова (первісна)

вартість

Норма амортизації

Сума амортизаційних відрахувань

Сума. накопиченої амортизації

1

30 000,00

0,33 333

10 000

10 000

2

20 000,00

0,33 333

6666,60

16 666,6

3

13 333,40

0,33 333

4444,42

21 111,02

4

8888,98

0,33 333

2962,96

24 073,98

5

5926,02

0,33 333

1975,32

26 049,3

6

3950,70

0,33 333

1316,89

27 366,19

При застосуванні цього методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

7.

де - кумулятивний коефіцієнт;

— первісна вартість;

 — ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

8.

де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

— сума чисел років корисного використання об'єкта основних засобів.

/

/

Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Приклад 4

Підприємство придбало об'єкт основних засобів первісною вартістю 25 000 грн. Строк корисного використання 6 років, ліквідаційна вартість об'єкта — 1500 грн.

Розрахуємо річну суму амортизації кумулятивним методом.

Так як очікуваний строк корисного використання об'єкта основних засобів 6 років, то сума чисел дорівнює:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6 = 21.

Кумулятивний коефіцієнт дорівнює:

у перший рік експлуатації - 6/21;

у другий рік експлуатації - 5/21;

у третій рік експлуатації - 4/21;

у четвертий рік експлуатації - 3/21;

у п’ятий рік експлуатації - 2/21;

у шостий рік експлуатації - 1/21.

Виходячи з того, що амортизуюча вартість дорівнює 25 000−500=23 500 (грн.), розрахуємо суму амортизації, табл. 2.4.

Таблиця 2. 4

Рік

Амортизуюча вартість

Кумулятивний коефіцієнт

Сума амортизаційних

відрахувань

Сума накопиченої амортизації

1

23 500,00

6/21

6714,29

6714,29

2

23 500,00

5/21

5595,24

12 309,53

3

23 500,00

4/21

4476,19

16 785,72

4

23 500,00

3/21

3357,14

20 142,86

5

23 500,00

2/21

2238,09

22 380,95

6

23 500,00

1/21

1119,05

23 500,00

Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Якщо об'єкт введений в експлуатацію в грудні минулого року, а нарахування амортизації почалося в січні поточного року, то відповідно до умов даного прикладу місячна сума амортизації буде розраховуватися в таким чином:

за перший рік: 6714,29: 12 = 559,52 (грн.),

за другий: 5595,24: 12 = 466,27 (грн.) і т.д.

Припустимо в нашому прикладі об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у квітні 2003 року, а нарахування амортизації почалося в травні (виходить, цього року об'єкт експлуатувався 8 місяців).

Таким чином, сума амортизації, що приходиться на 2003 рік, складе:

6714,29 * 8: 12 = 4476,19 (грн.) або 559,52 (грн.) на місяць. В 2004 році необхідно доамортизувати залишок суми за перший повний рік експлуатації, тобто 2238,1 грн. (6714,29 — 4476,19), у січні - квітні 2004 року по 559,52 грн. на місяць, а в травні - грудні 2004 року суму рівну 5595,24*8: 12 = 3730,16 (грн.) або 466,27 (3730,16: 8) (грн.) на місяць, і т.д.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

9.

де N — строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:

у перші роки, коли інтенсивність використання об'єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості;

у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;

забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.

5. Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

10.

де - норма амортизації, частка;

— первісна вартість об'єкта основних засобів, грн. ;

— ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн. ;

— розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на прикладах.

Приклад 5

Припустимо, об'єкт основних засобів був придбаний для виготовлення 90 000 одиниць продукції. Первісна вартість об'єкта становить 30 000 грн. Ліквідаційна вартість — 3000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе:

(30 000 грн. — 3000 грн.): 90 000 одиниць = 0,3 грн. /од.

У перший місяць експлуатації виготовлено 2500 одиниць продукції. При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе:

0,3 грн. /од. * 2500 одиниць = 750 грн.

Приклад 6

Припустимо, придбано автомобіль вантажопідйомністю більше 2 тонн з очікуваним пробігом до 400 000 км. Первісна вартість автомобіля становить 15 000 грн., ліквідаційна — 1500 грн. У звітному періоді пробіг становить 5000 км.

Виходячи з наведених даних, сума амортизаційних відрахувань у звітному періоді складе:

5000 км. * (15 000 грн. — 1500 грн.): 400 000 км. = 168,75 (грн.).

На відміну від вищенаведених методів амортизації, при яких визначалася річна сума амортизації, виробничий метод припускає визначення місячної суми амортизації.

Відзначимо, також що при використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

Характеристика методу. В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді пов’язаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротното активу зменшується у зв’язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв’язку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси, цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того або іншого необоротного активу.

6. Методи, передбачені податковим законодавством

Порядок нарахування амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону про податок на прибуток й полягають в наступному:

— принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності й органзаційно-правової форми господарювання;

— передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

— при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації;

— стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовується груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань;

— установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном — «амортизація основних фондів» мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань.

2. 2 Динаміка складу й структури основних засобів підприємства, оцінка ступеня їх зношеності

Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» є одним з провідних підприємств з видобутку залізної руди підземним способом на території України. Форма власності - колективна.

Товариство створене з метою забезпечення сировиною металургійної, хімічної та інших галузей народного господарства, потреб населення, соціальних і економічних інтересів акціонерів і трудового колективу, а також отримання прибутку за рахунок усіх видів виробничої, комерційної, торгівельної, фінансової, посередницької та інших видів діяльності.

Основні види діяльності підприємства:

* підземний видобуток залізної руди;

* виробництво вибухових речовин;

* виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів;

* виробництво інших будівельних виробів з бетону;

* оброблення каменю;

* виробництво металевих конструкцій;

* виробництво машин для добувної промисловості;

* ремонт електроустаткування;

* розподілення електроенергії;

* виробництво та розподілення тепла.

Підприємство ВАТ «КЗРК» належить до гірничо-видобувної галузі, це галузь матеріального виробництва, до цієї галузі належать виробництва, різні за організацією та технологією. Основну частку залізної руди в Україні дає Криворізький басейн (близько 90%). Це найбільший район видобутку залізної руди у світі, тому і найбільші комбінати, пов’язані із видобутком залізної руди знаходяться в Кривому Розі, серед них і ВАТ «КЗРК».

Що стосується структури основних фондів, то найбільшу питому вагу на ВАТ «КЗРК» займають основні фонди І групи, тому і найбільша сума амортизаційних відрахувань від амортизації даних фондів.

Відносно використання амортизаційних відрахувань на підприємствах, то відтоді як скасували амортизаційний фонд, напрямки використання амортизаційних сум майже не контролюються. Але з позаоблікових даних бюро основних засобів головної бухгалтерії було з’ясовано, що амортизаційні відрахування на ВАТ «КЗРК» витрачаються лише за їх цільовим спрямуванням, а саме на ремонт основних засобів, на купівлю та будівництво нових фондів. Тому доцільно буде провести аналіз витрачання амортизаційних відрахувань, для чого побудуємо аналітичну таблицю 2.5.

Таблиця 2.5. Аналіз динаміки і структури напрямків використання амортизаційних відрахувань на ВАТ «КЗРК» за 2008-2010 роки

Напрямок використання

Сума, тис. грн.

Питома вага, %

Відхилення, тис. грн.

Темп росту, %

2008

2010

2008

2010

Ремонт основних засобів

37 125

40 561

74

77

+3436

109

Купівля нових фондів

5362

6037

11

11

+675

113

Будівництво нових фондів

7682

6079

15

12

-1603

79

Разом

50 169

52 677

100

100

+2508

105

Як бачимо з таблиці 2.5 найбільша частка амортизаційних відрахувань виділялась на проведення ремонтів основних засобів: у 2008 році - цей напрямок використання у загальній сумі амортизаційних відрахувань займав — 74%; у 2010 році - 77%. Що стосується динаміки даного напрямку використання, то отримали такі результати: в 2010 році на ремонт основних засобів із загальної амортизаційної суми виділялось більше в порівнянні з 2008 роком на 3436 тис. грн. або на 9%.

На другому місці у структурі витрат амортизаційних відрахувань знаходяться витрати на будівництво нових основних засобів: у 2008 році - 15% із загальної суми річної амортизації, у 2010 році - 12%. Сума, що виділялась на будівництво основних фондів у 2010 році менша, ніж у 2009 році на 1603 тис. грн. або на 21%.

І нарешті найменшу питому вагу займають витрати на купівлю нових основних засобів, а саме 11% у 2008 та 2010 роках. У 2010 році кошти, що виділялись із суми амортизаційних відрахувань на купівлю нових фондів більше, ніж в 2008 році на 675 тис. грн. або на 13%.

Але незважаючи на отримані результати, амортизаційні відрахування не покривають повністю витрат, пов’язаних з купівлею, будівництвом основних засобів, їх утриманням та обслуговуванням. За даними головної бухгалтерії ВАТ «КЗРК» на ремонт основних засобів виділяється щорічно біля 70 тис. грн. Якщо поглянути на дані таблиці 2.5., то ми побачимо, що на кінець 2010 року кошти, що виділяються із загальної суми амортизаційних відрахувань на ремонт основних засобів покривають лише біля 60% цих витрат. Відомо, що у 2008 році у дію було введено нових основних засобів на суму 64 660 тис. грн.; у 2010 році - 93 961 тис. грн. Тобто також та сума, що виділяється на купівлю нових основних фондів не може покрити навіть 10% цих витрат. Що стосується будівництва основних засобів, то щорічно на ці цілі виділяється близько 70-80 тис. грн. Тому підприємство змушено шукати інші додаткові джерела надходження коштів, для відновлення та утримання основних фондів, такі як кредити банків, інших фінансових структур, інвестиції інших суб'єктів господарювання тощо.

2. 3 Аналіз ефективності амортизаційної політики ВАТ «КЗРК»

У 2001 році бухгалтерський облік основних засобів проводився згідно П© БО № 7, застосовувався прямолінійний метод нарахування амортизації основних засобів згідно наказу «Про облікову політику підприємства». Особливістю прямолінійного методу нарахування амортизації є її рівномірність, при цьому «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів». При використанні даного методу вартість об'єкту списується однаковими частками на протязі всього періоду експлуатації, на протязі всіх років амортизаційні відрахування є однаковими; накопичений знос збільшується рівномірно; залишкова вартість рівномірно зменшується поки не досягне нуля або ліквідаційної вартості.

А з 01. 08. 2001 застосовувався «податковий» метод нарахування амортизації, використовуючи норми і методи, передбачені податковим законодавством. Податкова амортизація нараховується не на основні засоби як такі, а на витрати з їх придбання, тобто на капітальні інвестиції. І початок нарахувань податкової амортизації залежить не від моменту введення в експлуатацію, а від моменту понесення перших витрат, завдяки чому в податковому обліку амортизується навіть вартість недобудованого об'єкта.

При амортизації нематеріальних активів застосовувався прямолінійний метод нарахування.

Основними факторами, що зумовлюють розмір амортизаційних відрахувань на підприємстві є:

· обсяги основних фондів і нематеріальних активів, що амортизуються;

· механізм державного регулювання амортизації;

· структура основних фондів і нематеріальних активів;

· вік основних фондів і нематеріальних активів і ступінь їх амортизації;

· напрями та обсяги руху основних фондів і нематеріальних активів;

· метод нарахування амортизації, що використовується підприємством.

Щодо такого фактору як вік основних фондів та нематеріальних активів, то як було з’ясовано у 6 розділі на ВАТ «КЗРК» існує значний знос основних фондів, тому і суми амортизації є порівняно невеликими.

Відносно механізму державного регулювання амортизації, то підприємство має можливість вибору одного з методів амортизації, які встановлено законодавчо Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та П© БО 7. І оскільки підприємством використовується податковий метод амортизації основних фондів, то застосовувались такі ставки: для І групи — 5%, для ІІ - 25%, для ІІІ - 15% (в розрахунку на рік). Але із внесенням змін до вищевказаного Закону 1. 01. 2003 р. ставки амортизації змінились і становлять: для І групи — 2%, для ІІ групи — 10%; для ІІІ групи — 6%, для ІV групи — 15% в розрахунку на квартал. При чому норми амортизаційних відрахувань встановлені даним Законом для основних фондів груп І, ІІ і ІІІ застосовуються починаючи з 1. 01. 2004 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой