Аспекти суб'єктивної бідності працюючого населення України

Тип работы:
Практическая работа
Предмет:
Социология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Соціологічне дослідження

На тему: «Аспекти суб'єктивної бідності працюючого населення України»

I. Методологічний розділ

1. Проблема, об'єкт та предмет дослідження. Наказом «Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності» від 08. 10. 2012 р. Мінфін, Національна академія наук, Мінсоцполітики, Міністерство економічного розвитку і торгівлі та Державна служба статистики затвердили методику комплексної оцінки бідності в Україні [1]. Основні критерії оцінювання рівня бідності - абсолютний та відносний. За інформацією українського відділення ООН на 2011 рік рівень абсолютної бідності у країні складав 15,2% (18,5% у 2010 році). Рівень відносної бідності у 2010 році становив 24,1% [2].

За даними Національної академії наук України більше 60% українців вважають себе бідними [3]. Рівень суб'єктивної бідності населення значно перевищує рівень бідності за офіційною оцінкою. Тобто, виникає протиріччя: більшість населення, об'єктивно маючи нормальній рівень життя, називає себе бідною. Особливої уваги потребують питання суб'єктивної бідності працюючого населення, яке на відміну від соціально вразливих верств населення, має стабільне джерело доходу. Тому об'єктом дослідження є працююче населення.

Предмет дослідження: аспекти суб'єктивної бідності працюючого населення.

2. Мета та задачі. Мета дослідження: визначити основні чинники, які впливають на формування суб'єктивної бідності працюючих українців.

Задачі дослідження:

з’ясувати, що респонденти вважають бідністю;

визначити причини (економічні, освітньо-кваліфікаційні, соціальні, демографічні, регіональні), які на думку опитуваних є причинами бідності;

дізнатися, яка кількість респондентів вважає себе бідною;

визначити, які причини бідності (економічні, освітньо-кваліфікаційні, соціальні, демографічні, регіональні) виділяють респонденти, які відносять себе до бідних.

3. Інтерпретація основних понять:

Бідність — це стан, при якому насущні потреби людини перевищують його можливості для їх задоволення [4].

Суб'єктивна бідність — суб'єктивне уявлення населення про прийняті в даному суспільстві мінімальні стандарти життя [5].

Рівень життя — це ступінь забезпеченості населення необхідними для життя матеріальними, духовними і соціальними благами [6].

Абсолютний критерій бідності - це неможливість задовольнити встановлений мінімальний перелік основних потреб людини, коли соціальний суб'єкт знаходиться нижче межі прожиткового мінімуму.

Відносний критерій бідності - це недостатній обсяг доходів порівняно з іншими членами суспільства.

Соціально вразливі верстви населення — представники вразливих/пригнічених верств населення, а саме: індивіди або соціальні групи, що мають більшу, ніж інші, ймовірність зазнати негативних впливів соціальних, екологічних факторів або дістати хвороби [7].

Працююче населення — це сукупність осіб працездатного віку (жінки віком 16 — 59 років; чоловіки віком 16 — 59 років), які здатні за своїми психологічними та фізичними здібностями брати участь у трудовій діяльності [8].

Джерело доходу — заробітна плата, надбавки, премії, виплати до пенсійних фондів, компенсації, доплати.

4. Гіпотези дослідження:

Припустимо, що 100% респондентів вважають бідністю неможливість задовольнити елементарні потреби (придбання продуктів харчування, ліків, одягу тощо).

70% респондентів вважають, що бідність має економічні чинники; 40% освітньо — кваліфікаційні; 40% - соціальні; 20% - демографічні; 10% - регіональні.

Більше 60% працюючих громадян вважають себе бідними.

Працюючі громадяни, які визнали себе бідними, вважають економічні причини головними причинами бідності (у 100% випадків).

II. Методичний розділ

Метод збору первинної інформації - незакінчені речення. Метод незакінчених речень — спосіб вивчення соціальних: уявлень, установок, стереотипів, цінностей і очікувань, в основі якого лежить принцип проникнення в структуру індивідуальної свідомості, що не блокує жорстко заданою схемою вербальну поведінку респондента в процесі збору емпіричних даних. Метод відноситься до класу вербальних проективних методик асоціативних тестів, обґрунтуванню застосування та розвитку яких приділялась значна увага в рамках психологічної науки.

За допомогою методу виявляють особистісні конструкти опитуваного.

Проведення кількісного дослідження з питань суб'єктивної бідності потребує великої вибірки та колосальних трудових і матеріальних затрат. За даними Державної служби статистики України на 2013 кількість працюючого населення України становила 21 980,6 тис. осіб (генеральна сукупність) [9]. Тому доцільним буде проведення якісного дослідження. Результати цього дослідження можуть використовуватися для розробки плану більш детального вивчення явища суб'єктивної бідності.

Характеристика вибірки. Для збору якісних даних пропонується опитування 120 працюючих чоловік та жінок віком від 16 до 59 років з різними рівнем освіти та статком.

Інструментарій. У ролі інструментального засобу збору інформації використовуються незакінчені речення, запропоновані респондентам для їх завершення. Речення групуються у три блоки: 1 блок (2 речення) — описово-означальний, спрямований на вивчення особистісних значень респондентів по відношенню до досліджуваного об'єкта (бідності); 2 блок (6 речень) — типологічний, у якому більш детально розглядаються аспекти бідності; 3 блок (3 речення) — особистісний, у якому досліджуються відношення респондентів до власного рівня життя. Дослідження проводиться у письмовій формі, час на заповнення анкети не обмежений.

Інструкція: Прочитайте ці незакінчені речення. Завершіть їх письмово одним або декількома словами. Якщо не можете закінчити речення, залиште його і поверніться до нього пізніше. Будьте правдиві. Участь у дослідженні анонімна.

1. «Бідність — це: …»

2. «Бідна людина відрізняється від небідної …»

3. «Робота для мене в фінансовому плані - це: …»

4. «Освіта для мене — це: …»

5. «Підвищення кваліфікації сприяє…»

6. «В фінансовому плані родина …»

7. «Отримувати пристойний прибуток, працюючи в Україні, …»

8. «Долати власну бідність можливо у віці …»

9. «Враховуючи мій рівень життя, я вважаю себе…»

10. «Я вважаю себе бідним (небідним), тому що …»

11. «Для того, щоб не бути бідним, я …»

Вік____

Стать____

Дякуємо за участь у дослідженні!

Організаційний план. Опитування проходить з 1 по 20 листопада 2013 року в м. Дніпропетровськ серед працюючого населення міста.

21 — 25 листопада — обробка отриманих даних.

26 — 27 листопада — складання звіту про проведене дослідження.

III. Аналітичний розділ

1. Згідно з отриманими даними, 97% респондентів (116 осіб) вважають бідністю неможливість задовольнити елементарні потреби (придбання продуктів харчування, ліків, одягу тощо). 95% з них (114 осіб) визначають бідність «це коли не вистачає коштів на елементарні потреби (продукти харчування, ліки та ін.)»; 2% (2 особи) — «це коли весь час доводиться обирати, що з необхідного (бажаного) можна дозволити собі в поточному місяці». Бідна людина відрізняється від небідної для опитаних «відсутністю власного житла» (7%), «доходом менше ніж 1000 грн. в місяць» (8%), «неможливістю слідкувати за своїм здоров`ям та купувати якісні продукти» (83%).

3% опитаних визначили бідність як «неможливість дозволити собі придбати квартиру (машину, будинок та ін.)». 2% опитаних зазначили, що «Бідна людина відрізняється від небідної певним ставленням до себе й оточуючих».

Таким чином, робимо висновок, що майже у 100% випадків респонденти вважають бідністю неможливість задовольнити елементарні потреби. Перша гіпотеза підтверджується.

2. 98% респондентів зазначили, що бідності запобігає робота та отримання заробітної плати, визначивши роботу «єдиним джерелом існування», «способом заробити на життя», «засобом належного фінансового забезпечення в майбутньому». 2% (2 респонденти) запобіганням бідності вважають певне відношення до життя. 40% респондентів додають до роботи вищу освіту, 12% - другу вищу освіту, 6% - підвищення кваліфікації та кар`єрне зростання, 4% - підтримку родини.

4% (1 особа) з тих, хто вважає себе бідними, бачать причину своєї бідності у неможливості отримувати пристойний прибуток, працюючи в Україні.

Отже, чинники, які запобігають бідності у 98% випадків є економічними (заробітна плата); у 58% - освітньо-кваліфікаційними (вища освіта, друга вищі освіта, підвищення кваліфікації); у 4% - соціальними (підтримка родиною); у 2% - психологічними (відношення до життя). Жоден з опитуваних не зазначив демографічних чинників та лише 1 особа зазначила регіональні чинники. Другу гіпотезу можна вважати спростованою.

3. За підсумками дослідження можна зробити висновок, що більшість працюючих громадян не вважає себе бідними. 71% опитаних у реченні «Враховуючи мій рівень життя, я вважаю себе…» додали, що вважають себе забезпеченими для нормального існування. Отже, в цілому третю гіпотезу можна вважати невірною. Але розглядаючи відповіді респондентів за віком бачимо, що 65% осіб старше 50 років називають себе бідними.

З 7% респондентів, що не вважають себе бідними, 62 жінки (76% від загальної кількості опитаних жінок) та 23 чоловіки (60% від загальної кількості опитаних чоловіків).

Зі віком не вважають себе бідними: 16−17 років — 1 особа (50%), 18−25 років — 23 особи (79%), 26−50 років — 53 особи (81%), 51−51 років — 8 осіб (35%).

4. Причини, за якими 29% опитаних громадян вважають себе бідними, майже у 100% випадків виявилися економічними: 24 особи (69%) зазначили, що їм не вистачає коштів на задоволення мінімальних потреб, таких як придбання їжі, одягу, ліків, оплата та ремонт житла. 8 осіб (24%) назвали причиною бідності фінансову нестабільність — відсутність власності та заощаджень.

Респонденти, які не вважають себе бідними, вбачають у цьому як економічні (60%), так соціальні (12%) і психологічні причини (2%).

Отже, четверту гіпотезу можна вважати вірною. Майже всі працюючі громадяни (93%), які визнали себе бідними, вважають економічні причини головними причинами бідності. 98% респондентів для того, щоб не бути бідними, «працюють, навчаються, набувають досвіду роботи та намагаються кар`єрно зростати».

Таблиця 1. Суб'єктивна оцінка рівня життя працюючим населенням за гендерною та віковою ознаками (%) (за результатами авторського дослідження «Аспекти суб'єктивної бідності працюючого населення України» (листопад 2013 року, N=120)

Суб'єктивна оцінка рівня життя

16−17 років

18−25 років

26−50 років

51−59 років

Всього

Жін.

Чол.

Жін.

Чол.

Жін.

Чол.

Жін.

Чол.

Жін.

Чол.

Вважать себе бідними

-

1

-

5

7

3

9

4

16

13

Не вважають себе бідними

1

-

14

5

32

12

5

2

52

19

Всього

1

1

14

10

39

15

14

6

68

32

Таблиця 2. Систематизація даних (за результатами авторського дослідження «Аспекти суб'єктивної бідності працюючого населення України» (листопад 2013 року, N=120)

Питання

Альтернативи (концепти)

% (кількість) відповідей

1. «Бідність — це: …»

«коли не вистачає коштів на елементарні потреби (продукти харчування, ліки та ін.)»

95 (114)

«коли весь час доводиться обирати, що з необхідного (бажаного) можна дозволити собі в поточному місяці»

2 (2)

«коли не можна дозволити собі придбати квартиру (машину, будинок та ін.)»

3 (4)

2. «Бідна людина відрізняється від небідної …»

«відсутністю власного житла»

7 (8)

«доходом менше ніж 1000 грн. в місяць»

8 (10)

«не має можливості слідкувати за своїм здоров`ям та купувати якісні продукти»

83 (100)

«певним ставленням до себе й оточуючих»

2 (2)

3. «Робота для мене в фінансовому плані - це: …»

«єдине джерело існування та спосіб заробити на життя»

19 (23)

«спосіб заробити на життя та не єдине джерело існування»

2 (3)

«спосіб заробити на життя та самореалізація»

19 (23)

«засіб належного фінансового забезпечення в майбутньому»

60 (71)

4. «Освіта для мене — це: …»

«необхідна умова отримання більшого заробітку»

46 (56)

«обов`язкова умова для належного виконання роботи»

15 (18)

«обов`язкова умова кар`єрного росту»

38. 15 (45)

«важлива складова соціального статусу сучасної людини»

0. 85 (1)

5. «Підвищення кваліфікації сприяє…»

«підтриманню належного професійного рівня»

29 (35)

«зростанню професійного рівня та підвищенню у посаді»

58 (70)

«відчуттю відповідності вимогам часу»

13 (15)

6. «В фінансовому плані родина …»

«є джерелом мотивації заробляти гроші»

54 (40)

«допомагає мені забезпечити належний рівень життя»

4 (5)

«не впливає ні на що»

62 (75)

7. «Отримувати пристойний прибуток, працюючи в Україні, …»

«можливо за умови подолання корупції»

25. 15 (30)

«можливо за умови затребуваної професії, високої кваліфікації, досвіду роботи»

74 (89)

«в Україні неможливо»

0. 85 (1)

8. «Долати власну бідність можливо у віці …»

«чим раніше, тим краще»

77 (93)

«у будь-якому віці»

23 (27)

9. «Враховуючи мій рівень життя, я вважаю себе…»

«бідним»

29 (35)

«забезпеченим для нормального існування»

71 (85)

10. «Я вважаю себе бідним (небідним), тому що …»

«не можу дозволити собі нормальні продукти харчування та ліки»

1 (2)

«весь час доводиться обирати, що можна собі дозволити»

18 (22)

«не маю власності та заощаджень»

7 (8)

«не можу придбати дітям по квартирі та по машині, а собі - будинок»

0. 85 (1)

«вистачає коштів на все необхідне»

43 (51)

«маю стабільний дохід»

12 (14)

«маю власність»

4. 15 (5)

«маю підтримку родини»

12 (14)

«не збираюсь бути бідним в жодному разі»

2 (3)

11. Для того, щоб не бути бідним, я …"

«працюю», «працюю, навчаюсь», «працюю, набуваю досвіду роботи та намагаюсь кар`єрно зростати»

98 (118)

«маю певне відношення до життя»

1 (1)

«сподіваюсь на підтримку родини»

1 (1)

Висновки

За результатами соціологічного опитування 29% респондентів вважають себе бідними, тобто, кожен третій з опитаних визначив себе бідним. За статтю бідними частіше себе вважають чоловіки. За віковим складом це особи віком від 50 років та більше.

В ході дослідження було виявлено основні чинники, що впливають на формування суб'єктивної бідності працюючого населення. На першому місці знаходяться економічні чинники (ці чинники відзначили 98% респондентів) — достатній дохід, наявність власності та накопичень. Друге місце займають освітньо-кваліфікаційні чинники (зазначили 58%) — вища освіта, кваліфікаційний рівень. Значну роль відіграють соціальні чинники (зазначили 16%) — підтримка родиною, соціальний статус. Лише мала частка відведена психологічним (2%) та регіональним (1%) чинникам. Жоден з респондентів не зазначив демографічних чинників.

Отже, суб'єктивна бідність серед працюючого населення має не завжди економічне підґрунтя. Бути бідним — це не тільки не мати достатньо коштів на життя, а й не мати освіти, кваліфікації, родини, що підтримує, високого соціального статусу, позитивного відношення до життя тощо.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані при вивчені феномену суб'єктивної бідності в Україні та для розробки програми кількісного соціологічного дослідження з питань суб'єктивної бідності.

бідність працюючий населення соціологічний

Список використаної літератури та джерел

Наказ «Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності» // Офіційний вісник України, 2002. — № 18. — С. 254.

Лібанова Е. Бідність в Україні: діагноз поставлено — будемо лікувати? // Дзеркало тижня. — 2002. — № 13 (337). — С. 10.

Національна академія наук України [електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www. nas. gov. ua/

Калабихіна В. І. Словар гендерних термінів. — М.: Інформація, 2002. — 256 с.

Архангельський Ю. Бідність в Україні. Причини і способи подолання / Ю. Архангельський // Віче. — 2001. — № 11.

Плотницкий М. И. Курс экономической теории. — Мн.: Мисанта, 2003. -- 496 с.

Гриненко А. М. Соціальна політика. — К.: КНЕУ, 2003. -- 309 с.

Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. — Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. -- 403 с.

Державна служба статистики України [електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www. ukrstat. gov. ua/

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой