Атестація робочого місця машиніста автогудронатора

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Безопасность жизнедеятельности


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

з дисципліни: «Гігієна праці»

«Атестація робочого місця машиніста автогудронатора»

Зміст

Вступ

1. Основні нормативні документи за якими проводиться атестація робочих місць за умовами праці

2. Мета атестації робочих місць за умовами праці

3. Основні завдання при проведенні атестації робочих місць за умовами праці

4. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці

4.1 Організація роботи з атестації робочих місць за умовами праці. Наказ щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці

4.2 Склад атестаційної комісії

4.3 Функціональні обов’язки членів атестаційної комісії

5. Виявлення шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу на робочому місці

6. Гігієнічна оцінка умов праці робочого місця

Висновок

Література

атестація робочий небезпечний виробничий

Вступ

Атестація робочих місць за умовами працi проводиться на підприємствах i в організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому.

Результати атестації за умовами праці є основою для вирішення питань щодо надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до закону України про пенсійне забезпечення.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між роботодавцем або повно важенним органом i працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестацiя робочих мiсць передбачає:

— виявлення шкідливих та небезпечних факторів i причин формування несприятливих умов працi;

— санітарно-гігієнічне дослідження факторiв виробничого ередовища, важкості й напруженостi трудового процесу на робочому місці;

— комплексну оцінку факторiв виробничого середовища i характеру працi на відповідність їх характеристик стандартам безпеки працi, будівельним та санітарним нормам i правилам;

— визначення ступеню шкідливості і небезпечності працi та її характеру за гігієнічною класифікацією;

— обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкiдливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

— визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

1. Основні нормативні документи за якими проводиться атестація робочих місць за умовами праці

1. Кодекс законів про працю України введено в дію постановою Верховної Ради УРСР від 10. 12. 71р., № 322-VIII станом на 1. 12. 98

2. «Закон України про охорону праці» введено в дію установою ВР України від 14. 10. 92р., № 2695-XII

3. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», введено в дію ВР України від 24. 02. 94р.

4. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» введено в дію 25. 06. 91р.

5. «Положення про відповідальність власника за порушення вимог охорони праці» затверджено постановою Міністрів України 17. 09. 93р., № 754.

6. НПАОП (нормативно-правовий акт охорони праці) 005. 04. 90 «Положення про державну експертизу умов праці» затверджено постановою Міністрів України 1. 12. 90р., № 357.

7. НПАОП-005−8. 04−92 «Про порядок проведення атестації робочих місць», затверджено Кабміном від 1. 08. 92р. № 442.

8. НПАОП 0. 03−803−97 «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Затверджено наказом МОЗ (міністерство охорони здоров’я) від 31. 12. 97р., № 382.

9. ДК 003−95 «Державній класифікатор професій України», затверджено наказом Держстандарт України від 27. 07. 95р. № 257.

10. «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості, небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості виробничих процесів «, затверджено МОЗ СРСР від 12. 08. 86р. № 4137−86.

11. Перелік виробництв, цехів, професій і посад за шкідливими умовами праці робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня затверджено КМУ (кабінет міністрів України) 21. 02. 01р., № 163

12. Додаток № 1 до постанови кабінету міністрів України від 17. 11. 97 р., за № 1290 «Список виробництв цехів, професій та посад зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку», інший нормативний документ додаток № 2 до постанови кабінету міністрів України від 17. 11. 97р. № 1290 «Список виробництв, цехів, професій та посад працівників робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних, географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці «

Список № 1 виробництв робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та важкими умовами праці зайнятість в яких повний робочий день дає пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою КМУ від 11. 03. 94 № 162

Список № 2 виробництв робіт, професійних посад і показників з шкідливими та тяжкими умовами праці зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11. 03. 94 № 162

Постанова державного комітету СРСР з праці і соціальних питань на ВЦСПС від 16 грудня 1987р. № 731/П-13 «Про порядок безкоштовної видачі молока, іншої рівноцінної продукції робітникам та службовцям, зайнятих на роботі за шкідливими умовами праці».

2. Мета атестації робочого місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами працi проводиться на підприємствах i в організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому.

Результати атестації за умовами праці є основою для вирішення питань щодо надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до закону України про пенсійне забезпечення.

Атестація проводиться на підставі методичних рекомендацій розроблених відповідно до постанови КМУ від 1 серпня 1992р. № 442.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між роботодавцем або повно важенним органом i працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестацiя робочих мiсць передбачає:

— виявлення шкідливих та небезпечних факторів i причин формування несприятливих умов працi;

— санітарно-гігієнічне дослідження факторiв виробничого ередовища, важкості й напруженостi трудового процесу на робочому місці;

— комплексну оцінку факторiв виробничого середовища i характеру працi на відповідність їх характеристик стандартам безпеки працi, будівельним та санітарним нормам i правилам;

— визначення ступеню шкідливості і небезпечності працi та її характеру за гігієнічною класифікацією;

— обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкiдливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

— визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

3. Основні завдання при проведенні атестації робочих місць за умовами праці

-виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;

-дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

-комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

-обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;

-підтвердження (встановлення) права власників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

-перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

-розв'язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і компенсацій;

-розроблення комплексу заходів з оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

-вивчення відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і технології, вдосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

4. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці

4.1 Організація роботи з атестації робочих місць за умовами праці. Наказ щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці

Для організації і проведенні праці роботодавець видає наказ в якому:

— визначає основу і завдання атестації;

-затверджує склад, голову і секретаря постійно діючої атестаційної комісії;

— визначає її повноваження, у разі потреби склад цехових структур атестаційної комісії;

— установлює графіки і терміни проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах;

— визначає взаємодію із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідемічною службою);

— визначає проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробленні заходів по усуненню шкідливих виробничих факторів.

У наказі розглядаються такі питання:

1) затверджуються рекомендації з проведенням атестації робочих місць за умовами праці;

2) керівникам наказують:

— створити на місцях постійно діючі комісії;

— затвердити плани та графіки проведення атестації робочих місць у відокремлених структурних підрозділах;

— щоквартально подавати до відділу охорони праці результати проведення робіт з атестації робочих місць.

3)Постійно діючим комісіям з атестації робочих місць наказують:

— провести інвентаризацію робочих місць, які не відповідають діючим санітарно- гігієнічним нормам;

— скласти перелік робочих місць, які підлягають атестації;

— визначити обсяг інструментальних вимірів за відповідними показниками шкідливих та небезпечних факторів і організувати перевірку лабораторіями, які мають ліцензію.

За результатами атестації робочих місць за умовами праці:

— скласти переліки робочих місць з несприятливими умовами праці на які необхідно створити першочергові заходи для їх поліпшення;

— скласти переліки робочих місць, робіт, професій і посад працівникам яким підтверджене право на пільги і компенсації передбачені законодавством;

— розробити та затвердити заходи для поліпшення умов праці, встановлення пільг і компенсації за роботу в шкідливих умовах праці.

Начальнику відділу охорони праці наказують:

— визначити проектні науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці;

— щоквартально узагальнювати інформацію про результати проведення робіт з атестації робочих місць за умовами праці.

4.2 Склад атестаційної комісії

До складу атестаційної комісії рекомендується вводити головних спеціалістів:

— працівників відділу кадрів,

— працівників охорони праці,

— органів охорони здоров’я підприємства,

— представників громадських організацій (профсоюз).

Атестаційна комісія:

-здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах;

-формує всю потрібну правову і нормативно-довідкову базу і організує її вивчення;

-визначає і залучає у встановленому порядку потрібні організації до виконання спеціальних робіт;

-організовує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

-складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

-порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання по кожному підрозділу, використовувані сировину і матеріали із передбаченими в проектах;

-визначає обсяг досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організує ці дослідження;

-прогнозує та виявляє утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

-встановлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до ЄТДК по фактично виконуваній роботі;

-складає «Карту умов праці» (надалі -- Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць (додаток 2);

-проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;

-уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на дані цілі;

-розробляє заходи до поліпшення умов праці та оздоровлення працівників;

-виконує свої функції до призначення нового складу комісії при позачерговій атестації.

4.3 Функціональні обов’язки членів атестаційної комісії

Директор:

1) видає наказ про проведення атестації робочих місць, у я якому затверджується голова, секретар та склад постійно діючої атестаційної комісії та визначає їх уповноваження;

2) назначає в разі необхідності позачергову атестацію.

Служба охорони праці:

1) бере участь у розробці наказів про проведення атестації робочих місць;

2) готує договір з акредитованою лабораторією на проведення атестації;

3) бере участь у проведенні лабораторно-інструментальних досліджень умов праці, складанні протоколів вимірів виконання працівниками вимог інструкцій з охорони праці;

4) бере участь у оформленні карті умов праці, фотографії робочого дня відповідно до технологічних карт;

5) здійснює розробку комплексних заходів щодо підвищення рівня охорони праці, забезпечення робочих місць засобами колективного та індивідуального захисту за результатами атестації;

6) датує пропозиції щодо безкоштовного забезпечення робітників молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами за роботу в несприятливих умовах;

7) визначає перелік професій, які відносяться до Додатку 1 постанови КМУ, мають право на додаткову відпустку за шкідливими умовами праці, та відповідно до Додатку 2 мають право на додаткову відпустку за нервово-емоційне та інтелектуальне навантаження;

8) визначає перелік професій, яким встановлюється скорочена тривалість робочого тижня;

9) визначає перелік професій, для оформлення пільгової пенсії;

10) проводить інструктажі з охорони праці при прийманні на роботу з використанням карт умов праці та з іншими матеріалами атестації праці;

11) надає методичні рекомендації фахівцям з охорони праці, членам комісії з атестації робочих місць та перевіряє виконання їх обов’язків;

12) бере участь у проведенні інструментальних вимірів шкідливих факторів, бере участь у роботі постійно діючої атестаційної комісії філіх або структурного підрозділу;

13) бере участь у підготовці комплексних заходів охорони праці.

5. Виявлення шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процеса на робочому місці

У ході вивчення факторів виробничого середовища i трудового процесу необхідно визначити:

— характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають дослідженням (гр.2 Карти);

— нормативне значення (ГДК, ГДР) параметрів виробничого середовища i трудового процесу, використовуючи Державні міжгалузеві i галузеві нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) та міждержавні стандарти України (ДСТУ) — стандарти (системи стандартів безпеки працi), правила, норми, положення i статути, інструкції, керівництва або вказівки, вимоги, рекомендації, технічні умови безпеки, переліки та інші нормативнi акти (гр.4 Карти).

У разі обмеження можливості проведення таких досліджень або розрахунків факторiв виробничого середовища дозволяється, як виняток, застосування методу експрес-оцiнки стану умов працi за критеріями.

В основу гігієнічної класифікації працi покладені наявність та вираженiсть шкідливих факторів виробничого середовища, рівні важкості й напруженості трудового процесу. Принцип диференціації умов та характеру праці передбачає визначення ступеню відхилення параметрів виробничого середовища i трудового процесу від діючих гігієнічних нормативів та вплив їх на здоров’я працівників. За цими показниками виділяються три класи умов та характеру працi:

I клас — оптимальні - умови та характер працi, за яких виключені несприятливий вплив на здоров’я працiвникiв небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для населення);

II клас — допустимі - умови та характер працi, за яких рівень небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв не перебільшує встановлених гігієнічними нормативами на робочих місцях, а можливі функціональні зрушення, викликані трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку на протязі робочого дня або домашнього вiдпочинку до початку робочої зміни i не справляють несприятливого впливу у найближчому та віддаленому періоді на стан здоров’я працiвникiв та їх нащадків;

III клас — шкідливі та небезпечні - умови та характер праці, за яких внаслідок порушення санітарних норм та правил можливий вплив небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища із рівнями, що перевищують гігієнічні норми та психофізіологічні фактори виробничої діяльності, що викликають функцiональнi змiни організму, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності або порушення здоров’я працівників.

Виділяється три ступеня шкiдливих та небезпечних умов та характеру працi:

1 ступінь — умови та характер працi, що викликають функцiональнi зрушення, якi при ранньому виявленні i після припинення впливу мають оборотний характер;

2 ступiнь — умови та характер працi, що викликають стійкі функціональні зрушення, що сприяють зросту показників захворюваності з тим часовою втратою працездатностi i, в окремих випадках, з’явленню прикмет або легких форм професійних захворювань;

3 ступiнь — умови та характер працi з підвищеною небезпекою розвитку професiйних захворювань та пiдвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатностi.

При наявності двох або більше шкiдливих та небезпечних виробничих факторiв трудової дiяльностi умови праці оцінюються за їх сукупним впливом.

Класифікація не включає робіт, що виконуються в екстремальних умовах, за яких умови та характер працi створюють високий ризик виникнення тяжких форм гострих професiйних уражень, каліцтв, загрозу для життя.

VI клас — небезпечна (екстремальна) умови праці. Вплив яких протягом робочої зміни або її частини створює високий ризик виникнення виробничих форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загроз для життя.

Згідно з ГОСТ 12.1. 003 — 74 ССБТ «Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.» на машиніста автогудронатора впливають наступні шкідливі та небезпечні фактори:

1. Фізично небезпечні й шкідливі виробничі факторів: 1) машини та механізми, що рухаються; 2) підвищена загазованість, запиленість і вологість повітря робочої зони; 3) підвищена або понижена температура повітря на робочому місці; 4) підвищений рівень шуму та вібрації; 5) недостатня видимість робочої зони з кабіни машиніста; 6) підвищений рівень статичної електрики; 7) недостача природного світла. 2. Хімічно небезпечні й шкідливі виробничі фактори: 1) за характером впливу на організм людини: — загальнотоксичні - дратівні - сенсибілізуючі - канцерогенні 2) за шляхом проникнення в організм людини: — через дихальні шляхи; - через шкіру. 3. Психофізіологічні небезпечні й шкідливі фактори: — фізичні перевантаження (динамічні); - нервово-психічні перевантаження (перевантаження аналізаторів, монотонність праці та емоційне перевантаження).

6. Гігієнічна оцінка умов праці

1. Шкідливі хімічні речовини:

2 клас небезпеки

?фенол-нормативне значення-0,3,фактичне-0,55,

?стирол-нормативне-30,фактичне-4,2,

?нафталін-нормативне-20,фактичне-18,5,

3 клас небезпеки

?ксилол-нормативне-50,фактичне-57,6,

?фуглеводи аліфатичні в перерахунку на «С» нормативні-300,фактичні-163,0,

2. Пил переважно фіброгенної дії:

?кремнію діоксин кристалічний при вмісту пилу 10−70% нормативні - 4, фактичні-1,66.

3. Вібрація (загальна і локальна) нормативне значення-65/62/62, фактичне-69,4/54,9/54,9.

4. Шум: нормативне-80,фактичне-75.

5. Температура зовнішнього повітря (під час роботи на відкритому повітрі)

?влітку +29,3;в зимку-7

6. Важкість праці:

?потужність зовнішньої роботи (Вт) при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба: чоловіки-90,жінки-63

?потужність зовнішньої роботи при роботі з переважної участю м`язів плечового поясу: чоловіки-45,жінки-30,5

* маса піднімання і переміщення вантажу, кг: нормативне значення м 30, ж 10, а фактичне — 34;

?дрібні стереотипні руки кістей і пальців рук (кількість за зміну): 20 001−40 000

7. Робоча поза:

?в нахиленному положенні до 30%до часу тривалості зміни: нормативне-25,фактичне-20;

*перебування вимушеному положенні(перебування на колінах та напопічки),% до часу тривалості зміни, нормативного значення немає, а фактичне — 15;

?нахили тулуба, разів: нормативне-до100,фактичне-80;

?переміщення в просторі, кг (переходи обумовленні технологічним процесом): нормативне-до10,фактичне-2,2.

8. Напруженість праці:

Увага:

?тривалість зостереження (% до тривалості зміни)нормативне-51−75,фактичне-80,

?щильність сигналів у середньому за годину: нормативне-176−300,фактичне-240;

Напруженність аналізаторних функцій:

?зору (зорових робіт за СНіП II-4−79): нормативне-точна, фактична-малоточна.

Емоційна і інтелектуальна напруженості: нормальна-робота за графіком, фактичне-підвишенна відповідальність, власний ризик.

Одноманітність:

?Кількість елементів у багаторазово повторюванних операціях: нормативне-10−4;

?тривалість виконання повторних операцій (в сек.):нормативне-100−20, фактичне — 25−20;

?час спостереження за ходом виробничого процесу без активних дій (% до тривалості зміни): нормативне-81−95,фактичне — 20.

10. Змінність:нормативне-I та II, фактичне-I без нічної.

Умови і характер праці відносяться до класу III 2 ступеня шкідливості та ризику виробничого процесу, що вказує на невідповідність робочого місця вимогам «Гигиенической классификации труда…» № 4137−86.

Машиністу автогудронатора забороняється:

1)з'являтися та знаходитись на території організації в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння,; 2) керування автомобiлем в хворому стані, перевтомі, в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння; 3) розпивати спиртні напої, приймати токсичні або наркотичні речовини в рейсі, в місцях відпочинку на роботі чи роботі на трасі; 4) керувати автогудронатором в хворому стані або перевтомі, під впливом лікарських препаратів, які знижають увагу та швидкість реакції, а також передавати керування автомобілем особі, яка знаходиться в такому ж стані.

Перед початком роботи машиніст повинен перевірити автогудронатор на відповідність таким вимогам:

1)цистерна повинна бути обладнана пристроями для пломбування арматури; 2) зливні рукава повинні конструктивно забезпечити зникнення статичної електрики; 3) цистерна автогудронатора повинна бути обладнана наступними пристроями для захисту від статичної електрики: заземленною цепочкою з матеріалу, що не дає іскр, або з електропровідной резини, з'єднана з корпусом цистерни; 4) автогудронатор повинен мати два знака «Небезпека» и двома фонариками з мигаючими (або постійними) вогнями помаранчевого кольору; 5) автогудронатор повинен бути укомплектован одним вогнегасником Оп-10 або двома ОУ-5(8) для гасіння пожежі на транспортному засобі і одним вогнегасником ОП-5 чи ОУ-5(8) для гасіння пожежі при горінні нафтопродуктів в цистерні; 6) перед початком робіт машиніст повинен перевірити справність автогудронатора.

Вимоги безпеки при виконанні робіт:

1) швидкість руху автогудронатора повинна регулюватись машиністом згідно з вимогами правил дорожнього руху, но не перевищувати 60 км/год. 2) при наповненні цистерни автогудронатора в’язкими речовинами машиніст повинен слідкувати за показником рівня; 3) перед розливом в’язкого матеріалу необхідно закріпити розподільник і розігріти його переносним пальником. При цьому слід дотримуватися наступних заходів обережності: — перед початком підігріву необхідно перевірити рівень в’язкого матеріалу в цистерні (він повинен перекривати жарові труби в самій верхній їхній точці не менш чим на 200 — 250 мм); - не розпалювати переносний пальник (форсунку) поблизу легкозаймистих матеріалів; - при роботі переносного пальника слід стежити за тиском у паливному баку по манометру; - не залишати працюючі пальники без постійного спостереження; - не допускати застосування як палива для пальників (форсунок) бензину; - по закінченню розігріву слід закріпити кришку димової труби.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях:

1) У випадку виникнення інциденту або аварії під час перевезення нафтопродуктів первинна ліквідація їх наслідків до прибуття аварійної бригади перевізника й спеціальних служб повинна здійснюватися машиністом; 2) при витоку нафтопродукту запобігти влученню його в стічні води, засипавши місце розливу сорбцiонним матеріалом і створивши тимчасове обвалування місця аварії або інциденту за допомогою лопати й інших підручних засобів; 3) після прибуття на місце аварії або інциденту представників органів Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, підрозділів МНС і інших служб проінформувати їх про небезпеку й вжитих заходах і пред’явити транспортні документи на перевезений вантаж.

Вимоги безпеки по закiнченню роботи: 1) поставити автогудронатор у відведене місце, злити із цистерни й розподільних бiтумопроводiв залишки в’язких матеріалів, промити насоси, крани й трубопроводи гасом, дизпаливом; 2) очистити автогудронатор від в’язких матеріалів, прочистити й поставити на місце сітки фільтрів; 3) закрити кабіну на замок; 4) у холодну пору року злити воду із системи охолодження двигуна, паливо з бензинового й гасового баків; 5) поставити під осі автогудронатора металеві пiдпори, щоб звільнити шини від тиску.

Про всі виявлені несправності, поломки й пошкодженнях повідомити особу, відповідальну за технічний стан і експлуатацію автогудронаторов.

Висновок

Під час виконання курсової роботи я:

1) навчилась проводити атестацію робочого місця;

2) складати протоколи та карту умов праці;

3) вивчила проведення досліджень і методи вимірів: шумового навантаження та інфразвуку, метеорологічних факторів, вібрації, важкості та напруженості праці, повітря робочої зони;

4) склала гігієнічну оцінку умов праці машиніста автогудронатора, його умови і характер праці відносяться до класу III 2 ступеня шкідливості та ризику виробничого процесу, що вказує на невідповідність робочого місця вимогам «Гигиенической классификации труда…» № 4137−86;

5) склала рекомендацію щодо покращення умов праці,їх економічне обґрунтування: на робочому місці машиніста автогудронатора потрібно вжити такі заходи: змінити обладнання для розливу бітумних сумішей на більш сучасне, котра відповідає сучасним вимогам та нормам. Вартість робіт = 2 000 грн.

Література

1. Ванін В.В., Бліок А. В. Оформлення конструкторської документації К., Каравела, 2011 р.

2. Геврик Є.О. Охорона навколишнього середовища. К., «Ніка-центр» 2003 р.

3. Каблук П. Т., Мазоренко Д.І., Мазнєв Г.Є. Технологічні карти та витрати на вирощування сільськогосподарських культур. Х., ХНТУСГ, 2009 р.

4. Лихочвор В. В. Технологія вирощування сільськогосподарської продукції К., Урожай 2011р.

5. Мотрук Б. Н. Рослинництво. К., Урожай. 1991 р.

6. Фортуна В. Й. «Технологія механізованих сільськогосподарських робіт К., Вища школа 1991 р.

7. Ярош Ю. М. Технології вирощування сільськогосподарської продукції К., Український Центр духовної культури, 2005 р.

8. Довідник з машиновикористання в землеробстві. За редакцією Пастухова В.І. Х., Веста, 2011 р.

9. Методичні рекомендації «Машиновикористання в землеробстві» Борхаленко Ю. О. 2009 р.

10. Методичні рекомендації щодо розробки і складання операційно- технологічних карт. Укладачі: Лебедєв М.М., Кулик Ю. В., Чигринов І.В. ВТХНТУСГ, 2010 р.

11. «Механізація сільського господарства» Навчальний довідник. Перелік питань та відповідей. Уманський Д. А., Борхаленко Ю. О. 2009 р.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой