Аудит основних засобів на підприємстві харчової промисловості

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ 2
  • 1. Теоретичні засади основних засобів на підприємстві 4
  • 1.1. Склад і оцінка основних засобів
  • 1.2. Облік зносу основних засобів
  • 2. Методика аналізу фінансового стану підприємства 10
  • 2.1. Загальний аналіз фінансового стану підприємства
  • 2.2. Аналіз платоспроможності підприємства
  • 3. Аудит основних засобів 22
  • 3.1. Аудит руху основних засобів.
  • 3.2. Аудит зносу основних засобів
  • Висновок 30
  • Список використаної літератури 32

Додатки

Вступ.

Фінансовий менеджмент спрямований на управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між суб'єктами у процесі руху фінансових ресурсів.

Фінансовий менеджмент являє собою процес вироблення мети управління фінансами і здійснення впливу на них за допомогою методів фінансового механізму.

Фінансовий менеджмент, чи фінансовий механізм підприємств, — це система управління їхніми фінансами, призначена для організацій взаємодії відповідно до вимог економічних законів грошових потоків, фінансових відносин і фондів грошових коштів шляхом використання фінансових інструментів і категорій, стимулів, пільг і санкцій на основі законодавчих актів держави.

Об'єктом управління у фінансовому менеджменті є сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між суб'єктами, що хазяюють, і їхніми підрозділами в господарському процесі.

Саме тому забезпечення аудит основних засобів на підприємстві харчової промисловості є актуальним напрямком. Сукупність зазначених факторів і обумовила вибір теми дослідження.

У спеціальній літературі розгляд проблем удосконалення аудиту основних засобів на підприємстві харчової промисловості таких дослідників як Сопко В., Бабич П., Ткаченко С., Савченко В., Завгородній В., Кузьминский А., Твердохліб М., Шарапов О.

Основна мета курсової роботи складається у докладному вивченні методів аудиту основних засобів на підприємстві харчової промисловості «Едвард».

Визначена мета дослідження обумовила постановку і рішення таких задач:

1) визначити склад та оцінку основних засобів;

2) визначити облік зносу основних засобів;

3) проаналізувати фінансовий стан підприємства;

4) проаналізувати платоспроможність підприємства;

5) визначити ціль і задачі аудиту;

6) визначити програму проведення аудиторської перевірки.

Об'єктом дослідження є харчове підприємство «Едвард».

Предмет курсової роботи складають основні засоби підприємства.

Методологічною основою є наукові методи, що спираються на вимоги об'єктивного і всебічного аналізу аудита основних засобів на підприємстві.

Структура курсової роботи визначена метою і задачами дослідження і містить у собі вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки і список використаної літератури.

І. Теоретичні засади основних засобів на підприємстві.

1.1. Склад і оцінка основних засобів.

Для виробничої діяльності підприємствам необхідні основні засоби (засоби праці); вони багаторазово беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на створюваний продукт, не змінюючи при цьому своєї матеріально-натуральної форми. До основних засобів відносяться також: житлові будинки і будинки культурно-побутового призначення, господарський інвентар, обчислювальна техніка, дорослий робітник і продуктивна худоба, багаторічні насадження вартістю більш 50 мінімальних заробітних плат за одиницю, термін служби яких перевищує один рік.

На рахунку 10 «Основні засоби» на окремих субрахунках ведуть облік основних засобів, що знаходяться в експлуатації, у запасі, на консервації переданих у звичайну (виробничу) оренду. Облік орендованих основних засобів, отриманих на умовах звичайних (виробничих) оренд, здійснюється орендарем за балансом на рахунку 109 «Орендовані основні засоби». На рахунку 10 «Основні засоби» організуються пооб’ектний аналітичний облік основних засобів у місцях, де вони знаходяться (у цехах, виробництвах, відділах і т.п.)

Об'єкти основних засобів групуються в обліку відповідно до вимог статистичної звітності на виробничі і невиробничі (останні по галузях: охорона здоров’я, житлово-комунальні і т.п.), і далі по функціональних групах: будинку, спорудження, робочі машини й устаткування, силові машини і т.д.

Земельні ділянки, лісові і водяні угіддя, родовища корисних копалин, передані в користування підприємству, на рахунку 10 «Основні засоби» не враховуються. Але ті ж об'єкти, що є власністю підприємства (куплені чи передані йому у власність державними органами), враховуються на окремих субрахунках, що відкриваються на рахунку 10 «Основні засоби».

Головні задачі бухгалтерського обліку основних засобів:

контроль за їхньою наявністю і схоронністю з моменту придбання до моменту вибуття;

правильне і своєчасне числення зносу;

одержання зведень для правильного розрахунку податку на майно, що перелічується в бюджет;

контроль за правильним і ефективним використанням засобів на реконструкцію, модернізацію і ремонт основних засобів;

контроль за ефективним використанням основних засобів за часом і потужністю;

одержання даних для складання звітності про наявність і рух основних засобів.

Базою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів є затверджена типова класифікація основних засобів і єдиний принцип їхньої оцінки в обліку.

Класифікація основних засобів. Облік основних засобів у бухгалтерії ведеться по класифікаційних групах у розрізі інвентарних об'єктів. Таким чином, інвентарний об'єкт є одиницею обліку основних засобів. Кожному об'єкту привласнюється інвентарний номер по серійно-порядковій системі кодування, що зберігається за ним на весь період його перебування на підприємстві, в об'єднанні, організації. Інвентарні номери приводяться в актах приймання-передачі, актах про ліквідацію й в інших первинних документах, службовців підставою для обліку руху основних засобів. Інвентарний номер позначають на кожнім об'єкті.

Основні засоби різноманітні по складу і групуються по визначених класифікаційних ознаках. Відповідно до Типової класифікації основні засоби діляться по видах у такий спосіб:

I. Будинки.

II. Спорудження.

III. Передатні пристрої.

IV. Машини й устаткування (у тому числі силові машини й устаткування; робочі машини й устаткування; вимірювальні і регулюючі прилади, пристрої і лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини й устаткування).

V. Транспортні засоби.

VI. Інструмент.

VII. Виробничі інвентар і приналежності.

VIII. Господарський інвентар.

IX. Робітник і продуктивна худоба.

X. Багаторічні насадження.

XI. Капітальні витрати по поліпшенню земель (без споруджень).

XII. Інші основні засоби.

По приналежності основні засоби підрозділяються на власні й орендовані. Перші належать підприємству і числяться на його балансі; другі отримані від інших підприємств і організацій у тимчасове користування за плату.

По характері участі у виробничому процесі розрізняють діючі і бездіяльні (що знаходяться в запасі чи на консервації) основні засоби, по призначенню - виробничі і невиробничі (основні засоби об'єктів житлово-комунальної і соціально-культурної сфери).

До виробничих основних засобів відносяться: будинку і спорудження виробничого призначення, передатні пристрої, верстати, машини, устаткування, транспортні засоби, засоби обчислювальної техніки, інструмент, виробничий і господарський інвентар, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). Вони знаходяться у виробничих (цехах, ділянках) і функціональних (відділах, службах) підрозділах підприємства і закріплені за ними.

У складі виробничих основних засобів виділяють їхню активну частину — машини, устаткування, транспортні засоби.

Невиробничі - це основні засоби, призначені для соціально-побутового обслуговування членів трудового колективу підприємства. До них відносяться: житлові будинки, що числяться на балансі підприємства, об'єкти побутового обслуговування (лазні, перукарні, пральні й ін.), соціального (поліклініка, будинок відпочинку, табір праці і відпочинку, їдальня й ін.) і культурного (будинок культури, бібліотека й ін.) призначення.

Виробничі і невиробничі основні засоби можна розділити на:

1) діючі (в експлуатації);

2) недіючі (на консервації);

3) у запасі.

По характері участі в основній діяльності і способу перенесення вартості на витрати виробництва і звертання основні засоби підрозділяються на:

1) активні (їхня участь може бути обмірювана кількістю годин роботи, обсягом робіт);

2) пасивні (будинку, спорудження). Їхня участь в основній діяльності неможливо вимірити в яких-небудь показниках.

Оцінка основних засобів в обліку. Відповідно до Положення про бухгалтерський облік і звітність в Україні основні засоби відбиваються в обліку по первісній вартості. Первісна (балансова) вартість містить у собі вартість будівництва (придбання) основних засобів, витрати по їхній доставці й установці на місце використання. Вона виявляється в момент введення об'єкта в дію і залишається незмінної протягом усього терміну перебування основних засобів на підприємстві. Якщо основні засоби придбані з розстрочкою платежу чи в кредит, то в первісну вартість включається і сума відсотків, що сплачуються постачальникам. У первісну вартість основних засобів, придбаних по імпорті, входять сплачуються підприємством імпортний тариф і митні збори за оформлення вантажу.

У випадках, передбачених законодавством, у первісну вартість включають податок, що сплачується при придбанні основних засобів, на додану вартість.

Первісна (балансова) вартість основних засобів не підлягає зміні, за винятком випадків добудування і дообладнування об'єктів у порядку капітальних вкладень, реконструкції і частковій ліквідації об'єктів. Витрати підприємства, зв’язані з технічною реконструкцією чи капітальною модифікацією (перебудовою) існуючих об'єктів основних засобів, повинні бути додані до первісної вартості, якщо в результаті проведених витрат відбудеться збільшення терміну корисної служби чи виробничої потужності об'єктів основних засобів, значне поліпшення якості продукції, що випускається, чи зниження її виробничої собівартості. Такого роду витрати попередньо накопичуються на рахунку 102 «Капітальні вкладення».

Первісна вартість основних засобів за мінусом зносу утворить їхню залишкову вартість.

Вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах являє собою відбудовну вартість.

1.2. Облік зносу основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби утрачають свої технічні властивості і якості - зношуються. Будь-які об'єкти, що входять до складу основних засобів, крім землі, піддані фізичному і моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних і економічних факторів вони поступово утрачають свої властивості і робляться непридатними. Це значить, що вони не можуть виконувати свої функції через технічні причини чи економічної невигідності. Фізичний знос можна частково відновити, зробивши ремонт, реконструюючи і модернізуючи основні засоби. Однак згодом витрати на ремонт не окупаються, стають марними.

Моральний знос виявляється інакше, чим фізичний. Основні фонди по своїй конструкції, продуктивності, витратам на обслуговування й експлуатацію відстають від своїх новітніх аналогів. Головне в тім, що вони не здатні випускати продукцію такої якості, яку можна випускати на більш сучасній техніці. Отже, періодично виникає необхідність заміняти основні фонди, насамперед їхню активну частину, новими, більш сучасними екземплярами.

Кошти, що відшкодовують витрати на придбання і створення основних засобів і направляються на заміну їхніх екземплярів, що зносилися, новими, можуть бути отримані тільки з виторгу за реалізовані товари і послуги. У вартість товарів, що надходять у звертання, включається і часткове погашення вартості діючих основних фондів. Економічний механізм поступового переносу вартості основних фондів на готовий продукт і нагромадження грошового фонду для заміни зношених екземпляром називається амортизацією. Процес нагромадження амортизаційного фонду відбивається на рахунках бухгалтерського обліку.

Для обліку зносу (амортизованої вартості) основних засобів на підприємствах усіх форм власності передбачений пасивний, регулюючий рахунок 13.

ІІ. Методика аналізу фінансового стану підпприємства.

2.1. Загальний аналіз фінансовго стану підприємства.

Фірма «Едвард» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є багатогалузевим підприємством, створеним на засідках догоди між особами, вказаними в договорі при створення та діяльність, шляхом приєднання їх майна та підприємницької діяльності з метою забезпечення суспільно-корисних потреб та отримання законного прибутку.

Товариство має повну назву: фірма «Едвард» (Товариство з обмеженою відповідальністю).

Діяльність товариства здійснюється у відповідності з Законами України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими нормативними актами України, Статутом та договором.

Товариство є юридичною особою, набуває майнові та особисті немайнові права, несе відповідні обов’язки, укладає угоди, виступає в суді, арбітражному та третейському суді від свого імені, має відокремлене майно, розрахунковий та інші рахунки в банках, круглу печатку з власним найменуванням, штампи, емблеми, товарний знак та інші атрибути.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, діє на основі повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування, самостійно планує свою діяльність та визначає її напрямки.

Юридична адреса Товариства: Україна, м. Київ, вул. Госпітальна, 2, офіс 3.

Товариство створене в цілях сприяння розвитку в країні ринкових відносин, формування ринку товарів та послуг, та насичення його за рахунок розвитку сфери виробництва, товарообміну, зовнішньоекономічних зв’язків з метою вирішення економічних та соціальних проблем.

Предметом діяльності товариства є:

вироблення та продаж глазурованих сирків «Рижий Ап».

Товариство самостійно визначає напрямки своєї діяльності, предмет та умови договірних відносин, ділових партнерів та планує свою діяльність.

Товариство здійснює бухгалтерський облік наслідків своєї роботи, веде статистичну звітність і надає її у визначених обсягом органах державної статистики.

Організаційна структура фірми ТОВ «Едвард» представлена в Таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Організаційна структура фірми ТОВ «Едвард»

Генеральний директор

Виконавчий директор

Відділ по випуску товара

Бухгалтерія

Менеджери по сбуту

Цеха по виготовленню сирків

Агенти в справах продажу

Агенти по транспортному обслуговуванню

Рекламний відділ

Відповідно до аналізу середовища за методикою структурного аналізу п’яти конкурентних сил Майкла Портеру, природа конкуренції визначається п’ятьма силами: постійний потенціал нових конкурентів, вплив (влада) споживачів, погроза від замінників чи подібних послуг, вироблених в інших галузях, вплив (влада) постачальників, суперництво серед існуючих фірм.

Вплив споживачів у харчовій промисловості відіграє немаловажну роль — споживачі прагнуть придбати за меншу вартість більш якісний товар і це обумовлює необхідність проведення спеціальних маркетингових заходів — розробки системи знижок, святкові подарунки і таке інще.

Як вказано вище, фірма ТОВ «Едвард» — невелике підприємство і цим обумовлена специфіка її роботи.

Фінансовий стан підприємства — це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонуваня підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок — погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності- вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку- залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу — своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності, гідне використання основних засобів на підприємстві.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

На основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансовго стану підприємства.

Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

Розробка конкретних міроприємств, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета — встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета — встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу (табл. 2.1.).

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма № 11

звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма № 2)

звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3)

звіт з праці

звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг

розрахунок нормативу власних оборотних коштів

розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості

звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)

зведена таблиця основних показників

звіт про рух коштів в іноземній валюті

бізнес-план

матеріали маркетингових досліджень

висновки аудиторських перевірок

інша інформація.

Таблиця 2.2.

Схема структури активів балансу

Основні засоби

Довгостроковий Довгострокові фінансові

капітал вкладення

Нематеріальні активи

Кошти, що

Дебіторська заборгованість викор-ся

за межами

Поточні Короткострокові фінансові підприємства

активи вкладення

Запаси

Грошова готівка

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

Платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

Забезпеченість обігових коштів;

Утворення і використання різних фондів;

Збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченість і повернення суд і займів в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків виясняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження обіговості обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перелік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 2.2. наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача.

Таблиця 2.3.

суб'єкти —

Аспекти фінансового аналізу

громадкість

Власники і акціонери

Фінансові консультанти

менеджери

Податкові служби

Статистичні органи

Комерційні партнери

Кредитно-банківські установи

1. Достовірність і якість інформації

2. Оцінка ліквідності активів

3. Оцінка інтенсивності обігу активів

4. Оцінка платоспроможності

5. Розподіл прибутку

6. Якість росту прибутку

7. Формування ресурсного потенціалу

8. Податкові утримання

9. Кридитна політика

10. Дивідентна політика

11. Інвестиційна політика

12. Потенційне банкрутство

13. Оцінка прибутковості

+

-

-

+

+

+

-

-

-

+

-

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

-

-

-

+

-

-

+

-

-

+

+

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

+

+

+

-

-

+

-

-

-

-

+

-

+

+

+

+

-

+

+

-

+

-

+

+

+

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф. 1), звіту (ф. 3).

2.2. Аналіз платоспроможності підприємства.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатністі, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи. (Таблиця 2.4.)

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов’язання підприємства:

1. заборгованість, строк оплати якої вже настав;

2. заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

3. довгострокова заборгованість.

Таблиця 2.4.

Групування поточних активів по ступеню ліквідності.

Поточні активи

На початок року (тис, грн.)

На кінець року (тис, грн.)

Грошові кошти

6. 5

10. 51

Короткострокові фінансові вкладення

-

-

Усього по першій групі

6. 5

10. 51

Готова продукція

-

-

Товари відвантажені

-

-

Дебіторська заборгованість

39

36. 27

Усього по другій групі

39

36. 27

Виробничі запаси

10. 2

1. 73

Незавершене виробництво

-

0. 3

Витрати майбутніх періодів

-

-

Усього по третій групі

10. 2

2. 03

Усього поточних активів

55. 7

48. 81

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

Поточна платоспроможність — це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов’язань, але для цього необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

ІІІ. Аудит основних засобів.

3.1. Аудит руху основних засобів.

Основні засоби є сукупністю засобів праці, які функціонують у натуральній формі протягом кількох років у сфері матеріального виробництва або нематеріальної сфери, які відповідно до бухгалтерських звітів включені до складу основних засобів. У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахуванням амортизації).

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їхню первісну вартість.

До основних засобів відносяться предмети вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з терміном експлуатації більше одного року. З 1 липня 2000 року до основних засобів відносяться матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання та експлуатації яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основними завданнями і метою аудиту є встановлення:

Правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього переміщення і вибуття.

Перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу (нарахування амортизації) основних засобів.

Контроль за витратами на капітальний ремонт.

Перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в тому числі ліквідації) основних засобів.

Контроль за збереженням основних засобів.

Перевірка правильності проведення індексації основних засобів.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

Баланс (форма № 1), (Додаток 1).

Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2), (Додаток 2).

Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма № 3).

Синтетичні регістри обліку основних засобів (Головна книга, журнал-ордер № 13).

Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

Нормативна база, яка регулює функціонування основних засобів, складається з таких законодавчих та нормативних документів.

Нормативна база, яка регулює функціонування основних засобів, складається з таких законодавчих та нормативних документів.

Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності», затверджене Постановою КМУ № 250 від 3 квітня р., втратили чинність з 1 січня 2000 р.

Вказівки «Щодо організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджені наказом Мінфіну України № 25 від 08. 05. 93 р., втратили чинність з 1 січня 2000 р.

Положення «Про порядок визначення зносу та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)», затверджене Постановою КМУ № 1075 від 06. 09. 95 р. Чинність його припинена згідно з Постановою КМУ № 1568 від 28. 12. 96 р. до прийняття законодавчих актів з оподаткування.

«Норми амортизації на повне відновлення основних засобів», затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22. 10. 90р. № 1072.

«Порядок проведення індексації балансової вартості основних засобів підприємства, організацій і установ станом на 1 квітня 1996 року», затверджений наказом Мінстату, Мінекономіки, Мінфіну № 148/64/103/563 від 23. 05. 96 р.

«Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності збільшення балансової вартості основних фондів на суму витрат, пов’язаних із закінченням капітальним ремонтом», затверджений наказом Мінфіну від 14. 06. 96 р. № 120.

Постанова КМУ «Про проведення індексації балансової= вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996−1997 роках» від 16. 05. 96 р. № 523.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28. 12. 94 р. № 334/94-ВР.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджений Постановою Верховної Ради України від 22. 05. 97 р. № 283/97-ВР.

«Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів», затверджена наказом Мінфіну України від 24. 07. 97 р. № 159, втратила чинність з 41 липня 2000 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27. 04. 2000 р. № 92.

Основні засоби надходять до підприємства з різних джерел: від постачальників за плату, засновників у вигляді внеску до статутного фонду, передаються іншими суб'єктами підприємницької діяльності безкоштовно.

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Кожному інвентарному об'єкту незалежно від його знаходження (в експлуатації або на складі) присвоюється відповідний інвентарний номер. Інвентарні номери повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху.

У зв’язку з цим аудит основних засобів необхідно починати перевірки збереження основних засобів необхідно починати їх перевірки збереження основних засобів. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації основних засобів. Інвентаризацією встановлюється наявність та технічний стан об'єктів основних засобів.

Наступним етапом аудиту є перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів.

Первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію основних засобів, є акт приймання-передачі (ф. № 0З-1). Акт повинен складатися при введені кожного окремого інвентарного об'єкта. На кожний об'єкт слід виписувати інвентарну картку, що є регістром аналітичного обліку основних засобів, і дозволяє контролювати їх наявність у місцях зберігання.

Вибуття основних засобів відбувається шляхом їх реалізації, безкоштовної передачі у разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі.

Перевірка реалізації або безкоштовної передачі основних засобів починається з ознайомлення з рішенням (дозволом) на вчинення підприємством відповідних дій. Залежно від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволу фонду Державного майна України, відповідного підприємства або відомства. Після цього аудитор вивчає акти приймання-передачі, в яких повинен бути вказаний відповідний адресат їх передачі. При перевірці ліквідації у зв’язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити, чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній карточці.

Наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації (реалізації) або надходження основних засобів. Залежно від форми власності підприємства (державна або недержавна) визначається порядок обліку.

Основною відмінністю є те, що на підприємствах державної форми власності ліквідація та надходження основних засобів відбувається із зміною величини статутного фонду, тоді як на недержавних підприємствах розмір повинен залишатися незмінним.

На останньому етапі аудиту руху основних засобів перевіряється відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними журналу-ордеру № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства.

3.2. Аудит зносу основних засобів.

Перевірку цього питання слід поділити на три періоди: нарахування амортизації (зносу) до 01. 07. 97 р.; нарахування амортизації (зносу) після 01. 07. 97 р. до 01. 07. 2000 р.; нарахування амортизації (зносу) після 10. 07. 2000 р.

На першому етапі необхідно встановити правильність застосування норм зносу. До 01. 017. 97 р. норми амортизаційних відрахувань були встановлені у процентах до балансової вартості основних засобів залежно від терміну їх експлуатації. Норми були згруповані за відповідними видами основних засобів, кожному виду присвоювався відповідний шифр. Таким чином, перевіряється правильність застосування відповідних норм зносу згідно з Єдиними нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1027 від 22. 10. 90 р. Після цього перевіряється нарахування на введені в експлуатацію основні засоби: підприємство повинно нараховувати знос з 1-го місяця, наступного за місяцем їх введення, а за тими, що вибули, нарахування зносу припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем їх вибуття.

Перевіряючи нарахування амортизації (зносу) після 01. 07. 97 р. до 01. 07. 2000 р., аудитор повинен мати на увазі, що амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів для власного виробничого використання;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;

проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

придбання, ремонт і амортизація легкового автотранспорту лише юридичними особами, які надають платні послуги щодо перевезення сторонніх громадян та послуги з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат);

поліпшення якості земель, не пов’язаних з будівництвом.

Не підлягають амортизації, а повністю відносяться до валових витрат, витрати на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

утримання законсервованих основних фондів;

придбання основних фондів з метою їх подальшої реалізації.

Норми амортизації встановлені у процентах до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду у такому розмірі (на квартал):

група І - 1,25%;

група ІІ - 6,25%;

група ІІІ - 3,75%.

Сума амортизаційних відрахувань за звітний період (квартал) =

= балансова вартість групи на початок звітного періоду Х норма амортизації певної групи: 100.

Балансова вартість групи на початок звітного періоду = балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному, + сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та з метою інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному, — сума виведених з експлуатації основаних фондів протягом періоду, що передував звітному, — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за період, що передував звітному.

Перевіряючи нарахування амортизації (зносу), аудитор повинен приділити увагу встановленню правильності застосування належного понижуючого коефіцієнта.

На останньому етапі аудиту нарахування зносу (амортизації) є зіставлення на відповідність даних первинних, аналітичних та синтетичних регістрів обліку.

Висновки.

Курсова робота була присвячена вивченню аудиту основних засобів на підприємстві харчової промисловості.

В Україні незалежна аудиторська діяльність знайшла застосування зовсім недавно, тому проведення аудиту — діло нове, але воно має базою ревізію і контроль. Однак відмінності існують. Аудит представляє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб'єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності, відповідності діючому законодавству і вимогам, пред’явленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

При аудиті фінансових результатів підприємства аудитор може зробити висновки, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатом фінансової діяльності підприємства за 2002 рік з аналогічним періодом 2001 року установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 120. 6%, при зростанні витрат на виробництво цієї продукції на 112. 9%, що дозволяє збільшити прибуток від реалізації продукції на 146. 12%, а з урахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій, балансовий і чистий прибуток збільшилися на 143. 6%. Таким чином, прибуток зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізації і зниженню затрат на виробництво цієї продукції.

При відсутності внутрішнього контролю на підприємстві можна запропонувати придбати додаток до діючої на підприємстві програми «1-С бухгалтерія» з метою проведення аналізу і аудиту діяльності підприємства.

В теперішній час існують дуже багато розробок і методичних вказівок різних авторів по проведенню аналізу фінансового стану підприємства.

Єдиної методики для проведення такого аналізу поки ще не розроблено, тому мною в процесі аналізу використані найбільш приємні розробки для аналізу фінансового стану ТОВ «Едвард».

На підприємстві дотримуються всі принципи забезпечення обліку, контролю, аналізу та аудиту.

З викладеного вище можна зробити висновок, що підприємство використовує з повною віддачею всі ресурси, які є у його розпорядження, як розумові так і матеріальні.

Список використаної літератури.

Закон України «Про аудиторську діяльність». N 3125 — XII від 22. 04. 93 р.

Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» від 3 квітня 1993 року № 250, з врахуванням змін і доповнень внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року № 509, від 24 вересня 1993 року № 804, від 21 березня 1994 року № 175, від 26 квітня 1995 року № 307, від 14 серпня 1996 року № 951 і від 11 серпня 1997 року № 869.

Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996 року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від 19 лютого 1998 року № 37.

Інструкція «По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів документів і розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69.

Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996 року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від 19 лютого 1998 року № 37.

«Порядок відображення в бухгалтерському звіті операцій з майном і зобов’язанями, вартість яких виражена в іноземній валюті», «Положенням по бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 лютого 1996 року № 29.

«Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов’язаних з приватизацією і орендою державних підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 грудня 1993 року № 109, з врахуванням доповнень до нього, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25 січня 1994 року № 9, від 10 травня 1994 року № 68, від 19 червня 1996 року № 121 і від 19 листопада 1996 року № 244.

Вказівка «По організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 року № 25, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 січня 1998 року № 10.

В. Сопко «Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995 рік. 266 с.

П. Бабич «Бухгалтерський облік на малих підприємствах» Київ 1995 рік. 221с.

С. Ткаченко «Основи бухгалтерського обліку» Київ 1996 рік. 311с.

В. Савченко, В. Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту». Київ 1997 рік. 346 с.

В.П. Завгородній. «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту». Київ 98. 768 с.

А.Н. Кузьминський, В. В. Сопко, В.П. Завгородній. «Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу». Київ 93. 214 с.

«Аудит» пр А. Н. Кузьминського. Київ 96. 320 с.

М.Г. Твердохліб, О. Д. Шарапов. «Організація інформування керівників». Київ 97. 197 с.

«Системи підтримки прийняття рішень» пр В. Ф. Ситника. Київ 95. 175 с.

Андреєв В. Д. «Практичний аудит» (довідковий посібник). Москва, ЕкономІка, 1994 р. 342 с.

Робертсон Дж. «Аудит». Переклад з англ. Москва, KPMG, Аудиторськая фірма «Контакт», 1993 р. 418 с.

Фоменко Е. А. «До нас прийшов податковий інспектор: Бухгалтерська звітність і методи її перевірки. Одеса ОКФА, 1994р. 353 с.

Додаток 1.

ДОДАТОК ДО ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТУ) БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 2

Коди

Дата (рік, місяць, число)

01

Підприємство ТОВ «Едвард» _____ за ЄДРПОУ

Територія Україна за КОАТУУ

Форма власності колективна за КФВ

Орган державного управління __________________________за СПОДУ

Галузь промисловість за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності виробництво сирків________ за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн Контрольна сума

Адреса: м. Київ, Госпітальна 2, оф. 3

БАЛАНС

на ____________ 20 ___ р.

Форма № 1. Код за ДКУД 18 010

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

I. Необоротні активи

Нематеріальні активи

залишкова вартість

010

первісна вартість

011

знос

012

Незавершене виробництво

020

Основні засоби:

залишкова вартість

030

11 896,0

12 084,4

первісна вартість

031

31 492,2

31 668,0

знос

032

19 596,2

19 583,6

Довгострокові фінансові інвестиції:

які обліковуються за участю в капіталі інших підприємств

040

інші фінансові інвестиції

045

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

Відстрочені податкові активи

060

Інші необоротні активи

070

Всього за розділом I

080

11 896,0

12 084,4

II. Оборотні активи

Запаси:

виробничі запаси

100

333,6

416,8

тварини на вирощуванні та відгодівлі

110

-

-

незавершене виробництво

120

78,2

201,2

готова продукція

130

1327,2

1298,0

товари

140

196,8

311,0

Векселі одержані

150

-

-

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

чиста реалізаційна вартість

160

480

544,4

первісна вартість

161

550,4

616,6

резерв сумнівних боргів

162

70,4

72,2

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом

170

-

69,4

за виданими авансами

180

260,8

594,6

за нарахованими доходами

190

-

-

за внутрішніми розрахунками

200

-

-

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

10,2

19,6

Поточні фінансові інвестиції

220

-

-

Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національній валюті

230

4,0

14,4

в іноземній валюті

240

-

-

Інші оборотні активи

250

-

-

Всього за розділом II

260

2690,8

3469,4

III. Витрати майбутніх періодів

270

2,8

4,6

Баланс

280

14 589,6

15 558,4

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

I. Власний капітал

Статутний капітал

300

10 528,8

10 594,0

Пайовий капітал

310

-

-

Додатковий вкладений капітал

320

-

-

Інший додатковий капітал

330

1249,8

1305,4

Резервний капітал

340

320,4

795,0

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

-

-

Неоплачений капітал

360

(-)

(-)

Вилучений капітал

370

(-)

(-)

Всього за розділом I

380

12 099,0

12 694,4

II. Запезпечення майбутніх витрат та платежів

Забезпечення виплат персоналу

400

Інше забезпечення

410

Цільове фінансування

420

Всього за розділом II

430

III. Довгострокові зобовязання

Довгострокові кредити банків

440

Інші довгострокові фінансові зобовязання

450

Відстрочені податкові зобовязання

460

Інші довгострокові зобовязання

470

Всього за розділом III

480

IV. Поточні зобовязання

Короткострокові кредити банків

500

1020,6

841,6

Поточна заборгованість по довгострокових зобовязаннях

510

-

-

Векселі видані

520

-

-

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

673,6

941,0

Поточні зобовязання за розрахунками:

за отриманими авансами

540

261,0

220,8

з бюджетом

550

91,8

215,2

з позабюджетних платежів

560

-

-

зі страхування

570

71,0

108,8

з оплати праці

580

174,4

302,2

з участниками

590

-

-

за внутрішніми розрахунками

600

34,8

22,4

Інші поточні зобовязання

610

163,4

202,0

Всього за розділом IV

620

2490,6

2864,0

V. Доходи майбутніх періодів

630

-

-

Баланс

640

14 589,6

15 558,4

Керівник ________________

Головний бухгалтер ________________

Додаток 2.

ДОДАТОК ДО ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТУ) БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 3

Коди

Дата (рік, місяць, число)

01

Підприємство ТОВ «Едвард» _____ за ЄДРПОУ

Територія Україна за КОАТУУ

Орган державного управління __________________________за СПОДУ

Галузь промисловість за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності виробництво сирків________ за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн Контрольна сума

Адреса: м. Київ, Госпітальна 2, оф. 3

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за ____________ 20 ___ р.

Форма № 2. Код за ДКУД 1 801 003

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

8010,2

6214,6

Податок на додану вартість

015

(1169)

(1016,8)

Акцизний збір

020

-

-

025

-

-

Інші відрахування з прибутків

030

-

-

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

6841,2

5197,8

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

(5003,6)

(4040,8)

Валові: (ряд. 080)

прибуток від реалізації

050

1837,6

1157

збиток

055

-

-

Інші операційні доходи

060

78,4

161

Адміністративні витрати

070

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой