Аудит статутного капіталу

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти організації аудиту статутного капіталу

1.1. Аналіз основних понять і наукових напрямів з аудиту статутного капіталу

1.1.1. Зміст основних понять з аудиту статутного капіталу в літературних джерелах

1.1.2. Зміст основних понять з аудиту статутного капіталу в нормативних документах

1.2. Розробка методики аудиту статутного капіталу

РОЗДІЛ 2. Аудит статутного капіталу на підготовчому етапі перевірки

2.1. Застосування процедури схвалення клієнта. Порядок укладання договору на проведення аудиту

2.2. Визначення системи внутрішнього контролю та системи обліку. Встановлення ступеня ризику контролю

2.3. Підготовка плану і програми перевірки

РОЗДІЛ 3. Аудит нематеріальних активів підприємства

3.1. Методи перевірки і контрольні процедури з аудиту статутного капіталу

3.2. Етапи аудиту статутного капіталу

3.3. Формування робочих документів аудитора

3.4. Підготовка підсумкової документації з аудиту статутного капіталу

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Економічною (та правовою) базою функціонування підприємства є статутний капітал, який у подальшій діяльності стає правовим регулятором по зобов’язаннях товариства та його учасників, а також економічним гарантом платоспроможності.

На сьогодні в Україні операції зі статутним капіталом є недостатньо врегульованими. Неузгодженість норм чинного законодавства, нормативних документів бухгалтерського і податкового обліку, відсутність методичного забезпечення оцінки розміру статутного капіталу за критеріями справедливої вартості і вартості чистих активів актуалізують вибір теми дослідження. Найбільшої уваги в дослідженні приділено проблемам аудиту операцій по формуванню і зміні статутного капіталу відкритого акціонерного товариств, неупереджене підтвердження достовірності оцінки капіталу незалежним аудитом, що є обов’язковим для відкритих акціонерних товариств.

Метою курсової роботи є систематизація і закріплення теоретичних і практичних знань з аудиту статутного капіталу, а також розробка рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення методології й організації бухгалтерського обліку, зовнішнього та внутрішнього аудиту статутного капіталу і операцій з ним у системі управління відкритим акціонерним товариством.

Для реалізації дослідження і досягнення його мети в роботі слід було вирішити такі завдання:

визначити місце статутного капіталу в процесі аудиторської перевірки фінансової звітності;

оцінити стан обліку статутного капіталу на відкритому акціонерному товаристві;

розробити методику та організацію процедур зовнішнього і внутрішнього аудиту статутного капіталу;

удосконалити методологію обліку і аудиту статутного капіталу та операцій з ним.

Об'єкт дослідження — ВАТ «Житомирпиво».

Предметом дослідження є організація і методологія бухгалтерського обліку й аудиту статутного капіталу та операцій з ним.

Під час дослідження використовувались наступні методи: порівняння — для визначення спільних рис та відмінностей норм законодавства, окремих визначень і положень бухгалтерського обліку й аудиту, відповідних методик та стандартів; конкретизації - для розробки процедур обліку й аудиту статутного капіталу; абстрагування — для визначення облікових і контрольних моделей статутного капіталу.

Аудит статутного капіталу на підприємстві проводився аудиторською фірмою «Аудит-Консалтинг».

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти організації аудиту статутного

капіталу

1.1. Аналіз основних понять і наукових напрямів з аудиту

статутного капіталу

1.1.1. Зміст основних понять з аудиту статутного капіталу в

літературних джерелах

Суб'єкти господарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинному накопиченні власного капіталу для забезпечення господарської діяльності.

Власний капітал -- це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності і використовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності.

Власний капітал має складну структуру, яка залежить від організаційно — правового статусу суб'єкта господарювання.

Одним із джерел власного капіталу виступає статутний капітал.

Статутний капітал -- це сукупність в грошовому еквіваленті внесків засновників в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначеними засновницькими документами.

У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських товариств (табл.1. 1).

Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства. Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України «Про господарські товариства» № 1577−12 від 19. 09. 91р., зі змінами та доповненнями.

Таблиця 1.1.

Розміри статутного капіталу господарських товариств

Суб'єкти господарської діяльності

Розмір статутного капіталу.

Акціонерне товариство

Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Засновники акціонерного товариства можуть мати акції товариства на суму не менше 25% і строком не менше двох років.

Товариство з обмеженою відповідальністю

Розмір статутного капіталу не може бути менший суми, еквівалентній 625 мінімальним заробітним платам (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства).

Товариство з додатковою відповідальністю

Статутний капітал розділено на частки, передбачені статутними документами

Повне товариство

Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено.

Інвестиційна компанія

Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення компанії).

Підприємства з іноземними інвестиціями

Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна складати не менше 10%

Акціонерне товариство випускає цінні папери відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Закрите акціонерне товариство випускає лише іменні акції. Акціонерне товариство не пізніше, ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій повинно видати акції акціонерам.

Акціонерне товариство в процесі створення може розповсюджувати свої акції шляхом відкритої підписи. Засновники відкритого акціонерного товариства повинні в цьому випадку тримати акцій на суму не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, що підписалися на акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися. Акціонер в строки, встановлені засновницькими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну вартість акцій.

Відповідно до діючого законодавства (ст. 13 Закону України «Про господарські товариства») засновники акціонерного товариства самостійно проводять оцінку внесків до статутного капіталу.

Акціонерне товариство, яке відповідно то постанови Кабінету Міністрів України провело індексацію балансової вартості основних засобів, має право збільшити статутний капітал на суму, що не перевищує суму індексації балансової вартості основних засобів, зменшену на суму індексації по ним, шляхом емісії акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості. При випуску акцій в зв’язку зі збільшенням статутного капіталу продаж акцій не здійснюється.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про господарські товариства» збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення числа акцій у їх власників з метою анулювання.

При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, яка визначена раніше випущеними акціями. Додаткова кількість акцій розподіляється між акціонерами пропорційно їх частці в статутному капіталі акціонерного товариства. Обмеження строку отримання акціонерами додаткової кількості акцій не допускається.

При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії акцій нової номінальної вартості акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. Обмеження строку обміну акцій не допускається.

Цілі та завдання аудиторської перевірки статутного капіталу визначають інформаційні пріоритети державних користувачів аудиторського висновку.

Метою аудиту статутного капіталу є встановлення достовірності первинних даних відносно формування та використання статутного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку статутного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення статутного капіталу у звітності підприємства.

Аналіз літературних джерел з аудиту свідчить про єдиний підхід авторів щодо визначення основних понять аудиту статутного капіталу.

Основними завданнями аудиту статутного капіталу є:

перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу, встановлення законності й правильності їх формування;

встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовам установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;

перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеними установчими документами.

1.1.2. Зміст основних понять з аудиту статутного капіталу в

нормативних документах

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.

Стандарти аудиту -- це загальні керуючі матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх обов’язків з аудиту. В них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

До основних принципів норм аудиту належать:

— цілісність, об'єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

— правила використання результатів роботи інших аудиторів;

— документальне оформлення, планування, отримання доказів аудитором;

— перевірка систем внутрішнього контролю та обліку;

— аналіз висновків аудитора та складання ним звіту.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні нормативи аудиту (ННА). Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

При проведенні аудиторської перевірки аудитор повинен неухильно виконувати вимоги, передбачені ННА. Так, ННА № 9 передбачено основні вимоги до планування аудиторської перевірки. Збір аудиторських доказів регламентовано ННА № 14, а порядок надавання аудиторського висновку затверджено ННА № 26.

Наведемо основні нормативно-правові акти з обліку статутного капіталу, якими повинен керуватися в своїй роботі аудитор:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16. 07. 99р. ;

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30. 11. 99р. ;

3. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22. 05. 97р., з наступними змінами і доповненнями;

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31. 03. 99р. ;

5. Закон України «Про господарські підприємства» № 1577−12 від 19. 09. 91р., з наступними змінами і доповненнями;

6. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу»;

7. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27. 03. 91р., з наступними змінами і доповненнями;

8. Положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх емісію № 07−01/98;

9. Положення про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів № 07−04/98.

Статутний капітал відображається на рахунку 40 «Статутний капітал», де обліковується стан та рух статутного капіталу підприємства. При перевірці треба мати на увазі, що величина статутного капіталу відповідає розміру, зареєстрованому в статутних документах як вартість вкладів (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Повнота внесення вкладів засновників контролюється шляхом порівняння його розміру (по кредиту рахунку 40) з величиною заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу (рахунок 46 «Несплачений капітал»). Зміна розміру статутного капіталу можлива лише після внесення відповідних змін до статутних документів підприємства.

1.2. Розробка методики аудиту статутного капіталу

Аудиторська перевірка повинна складатися з декількох етапів. Умовно можна виділити три етапи: планування; збір аудиторських доказів; завершення аудиту.

Відповідно до ННА № 9 «Планування аудиту», планування -- це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та протягом тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану та аудиторські процедури.

Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

розуміння аудитором бізнесу клієнта (головні фактори, які впливають на діяльність; характеристики діяльності підприємства, його організаційної структури; розподіл обов’язків між керівництвом підприємства);

розуміння обліку і системи внутрішнього контролю (методи і принципи бухгалтерського обліку);

визначення ризиків і суттєвості (оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю; визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій);

види, час і повнота процедур (вплив інформаційних технологій на аудит; можливий вплив роботи внутрішніх аудиторів);

координація, керівництво, супроводження і нагляд (участь в аудиті інших аудиторів або фахівців; місцезнаходження підрозділів підприємства);

інші питання (відносини підприємства зі спорідненими сторонами).

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур -- координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь в роботі.

Порядок проведення процедур одержання аудиторських доказів розглянуто в ННА № 14 «Аудиторські докази». Відповідно до нього, аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Відповідно до статей 7 і 21 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитор має провести перевірку бухгалтерської річної звітності суб'єкту господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації і її підтвердження або не підтвердження. ННА № 26 «Аудиторський висновок» регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. В ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність.

Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Отже, на останньому (третьому) етапі аудитор повинен:

o завершити підготовку робочої документації у вигляді аудиторського файлу;

o підготувати письмову інформацію керівництву перевіреного економічного суб'єкта за результатами аудиту;

o сформулювати за результатами аудиту свою думку про достовірність фінансової звітності перевіреного економічного суб'єкта;

o підготувати за встановленою формою аудиторський висновок.

Така схема (як і будь-яка інша) лише приблизно відображає процес реальної роботи аудитора. Наприклад, не всі етапи аудиту виконуються послідовно, деякі йдуть одночасно. Так, вивчення й оцінка системи внутрішнього контролю перевіряємої організації може проводитися в тому числі і на стадії збору аудиторських доказів, планування аудиту може проходити не лише на початку, але й в процесі аудиту, а документування аудиту -- на всіх його етапах, але лише на заключному етапі аудиторський файл приймає закінчений вигляд.

В ході аудиторської перевірки статутного капталу аудитор повинен звернути увагу на наступні питання:

1. В бухгалтерському обліку відображається величина статутного капіталу, що зареєстрована в статутних документах економічних суб'єктів як величина вкладів (часток, пайових внесків учасників, акцій за номінальною вартістю) в грошовій, натуральній, нематеріальній формах або у вигляді цінних паперів.

2. У відповідності з діючим законодавством України залежно від діяльності підприємства встановлено розміри статутного капіталу господарських товариств (табл.1. 1).

3. Статутний капітал та фактична заборгованість засновників (учасників) по вкладах (внесках) до статутного капіталу обліковуються та відображаються у звітності окремо.

4. Акції товариства при його створенні повинні бути повністю оплачені протягом строку, визначеного статутом товариства, при цьому не менше 50% статутного капіталу повинно бути оплачено до моменту реєстрації товариства, а інша частина -- протягом року з моменту його реєстрації.

5. Додаткові акції товариства повинні бути оплачені протягом строку, визначеного відповідно з рішенням про їх розміщення, але не пізніше року з моменту їх придбання (розміщення).

6. Оплата акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства може здійснюватися грошима, цінними паперами, іншими речами, майновими або іншими правами, що мають грошову оцінку. Форма оплати акцій товариства при його створенні визначається угодою про створення товариства або статутом товариства, а додаткових акцій та інших цінних паперів -- рішенням про їх розміщення.

7. Сума статутного капіталу збільшується або зменшується відповідно з результатами діяльності економічного суб'єкта за рік та після перереєстрації засновницьких документів з внесеними до них змінами.

Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал» в кореспонденції з рахунками: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні активи», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках». Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 «Несплачений капітал» та кредиту рахунка 40 «Статутний капітал». Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.

У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 «Додатковий капітал». Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.

Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 «Несплачений капітал». По дебету цього рахунка відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту -- погашення заборгованості по внескам.

РОЗДІЛ 2. Аудит статутного капіталу на підготовчому етапі

перевірки

2.1. Застосування процедури схвалення клієнта. Порядок

укладання договору на проведення аудиту

За попередньої усної узгодженості між ВАТ «Житомирпиво» і аудиторською фірмою «Аудит-Консалтинг», ВАТ «Житомирпиво» виступив ініціатором проведення аудиту статутного капіталу.

Аудитор при вивченні клієнта враховує і вивчає:

загальний стан економіки, особливості галузі;

основні показники господарсько-фінансової діяльності в галузі;

вплив фактору сезонності на виробництво і реалізацію продукції;

умови праці в галузі;

структуру цін галузі;

стан технології в галузі;

конкурентоспроможність галузі;

оцінює власну спроможність щодо проведення аудиту.

Так в процесі аналізу цих факторів було встановлено, що:

1) за останні роки спостерігається зростання обсягів виробництва і реалізації продукції на 10 — 20% щороку;

2) виробництво і реалізація продукції має сезонний характер: підйом виробництва спостерігається з червня, досягає піку в липні-серпні, а з вересня спостерігається зпад виробництва, який триває до травня;

3) середня заробітна плата працюючих становить 1000 грн, режим роботи 2-змінний;

4) ціни визначаються за схемою витрати + прибуток, ціни продукції ВАТ «Житомирпиво» на 5% нижчі ніж середні по галузі, тому рентабельність виробництва невисока: в залежності від виду пива і його упакування становить 5- 10%;

Для проведення попереднього дослідження аудитор отримує інформацію про організаційну структуру підприємства, особливості його господарської діяльності, постачальників та покупців, курс акцій підприємства. Джерелами інформації при цьому виступають: установчі документи підприємства, бухгалтерська і статистична звітність. (табл.2.1. і табл.2.2.).

Таблиця 2.1.

Характеристика ВАТ «Житомирпиво»

№ з

Показник

Характеристика

1.

Форма власності

Колективна

2.

Галузь

Харчова промисловість

3.

Вид економічної діяльності

виробництво

Таблиця 2.2.

Аналіз фінансово-господарської діяльності

ВАТ «Житомирпиво» за 2007 рік

Чистий прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, тис. грн.

Чисельність працюючих на підприємстві

Залишок, тис. грн.

необоротних активів

оборотних активів

на початок року

на кінець року

на початок року

на кінець року

на початок року

на кінець року

на початок року

на кінець року

93,7

240,4

110

114

1937,8

2016,5

2084,5

3074,5

Чистий прибуток в 2007 р. зріс в порівнянні з 2006 р. на 146,7 тис. грн., або на 156%. Підйом господарської діяльності у 2007 році пояснюється, перш за все, зміною організаційної структури та прибутковою господарською діяльністю підприємства. Крім того, зростаюча платоспроможність населення дала змогу підвищити обсяги господарської діяльності.

Після вивчення цієї інформації укладається договір на проведення аудиту (Додаток 1). Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між ВАТ «Житомирпиво» і АФ «Аудит-Консалтинг» про проведення аудиту статутного капіталу, він документально стверджує, що сторони прийшли згоди з усіх умов договору. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, в договорі максимально точно обумовлюється всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки статутного капіталу підприємства. Для аудитора доцільним було включення до договору пункту, що зобов’язує керівництво підприємства надавати допомогу аудитору в процесі аудиту статутного капіталу.

2.2. Визначення системи внутрішнього контролю та системи

обліку. Встановлення ступеня ризику контролю

Тести систем контролю -- це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього контролю.

Процедури перевірки на суттєвість -- це перевірки, що виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності; такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.

Аудиторські докази є більш переконуючими, якщо вони отримані з різних джерел або мають різноманітний характер та взаємно підтверджуються.

Основна мета вивчення і оцінки аудитором системи внутрішнього контролю підприємства — підготувати основу для планування аудиту та встановлення термінів проведення і обсягу аудиторських процедур, а також визначення рівня ризику контролю.

Ризик контролю — це ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю підприємства за формуванням економічних показників. Ризик контролю полягає в невиявленні помилок системою внутрішнього контролю підприємства і повністю залежить від діяльності адміністрації підприємства. Чим вище рівень надійності внутрішнього контролю, тим нижче ризик аудитора. Тому остаточна впевненість щодо величини ризику внутрішнього контролю досягається його тестуванням.

В додатку 4 наведено анкету вивчення стану внутрішнього контролю і системи обліку на ВАТ «Житомирпиво». За допомогою цієї анкети вивчаються сильні і слабкі сторони внутрішнього контролю. В додатку 5 представлено суб'єкти внутрішнього контролю на підприємстві, їх характеристика і контрольні функції. З даних тестування слідує, що на підприємстві організація і здійснення внутрішнього контролю знаходиться на задовільному рівні, тому ризик контролю має невисокий рівень. Наступним етапом аудиторської перевірки є інвентаризація нематеріальних активів підприємства.

В додатку 6 наводяться результати тестування системи бухгалтерського обліку підприємства. Під час перевірки стану обліку на підприємстві були виявлені несуттєві помилки. Це дає підстави стверджувати, що організація та ведення бухгалтерського обліку загалом відповідають сучасним стандартам.

2.3. Підготовка плану і програми перевірки

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит статутного капіталу ВАТ «Житомирпиво» чітко планується кожна перевірка. Планування базується на обізнаності щодо діяльності підприємства, на ретельному вивченні особливостей та умов економічного середовища. Планування аудиту полягає у визначенні його стратегії і тактики, складанні загального плану аудиторської перевірки, розробці аудиторської програми і конкретних процедур, оцінці аудиторської перевірки. Аудитор розробляє та документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому істотність помилок, а потім здійснює аудит за цим планом (Додаток 2).

Для виконання плану аудитор підготовлює в письмовій формі програму аудиторської перевірки. Програма аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та засобом контролю за якістю їх роботи. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур співпадають з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Програма аудиту статутного капіталу (Додаток 3) включає наступні об'єкти аудиту:

1. Основні відомості про ВАТ «Житомирпиво», оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю;

2. Перевірка дотримання положень облікової політики в частині обліку статутного капіталу

3. Інвентаризація майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства

4. Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу

5. Перевірка законності змін у складі засновників підприємства

6. Перевірка правильності розрахунків із засновниками

7. Перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу

8. Перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу

9. Перевірка правильності використовуваних форм первинних документов

10. Вивчення рівності сум та узгодженості показників статутного капіталу

11. Узагальнення результатів перевірки.

РОЗДІЛ 3. Аудит нематеріальних активів підприємства

3.1. Методи перевірки і контрольні процедури з аудиту

статутного капіталу

Джерелами інформації для аудиту статутного капіталу у ВАТ

«Житомирпиво» є:

1. Засновницькі документи;

2. Наказ про облікову політику підприємства;

2. Первинні документи з обліку статутного капіталу (накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки, розрахунки бухгалтерії, рішення власника);

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку статутного капіталу (журнал 7);

4. Акти та довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5. Звітність (Баланс ряд. 300, Примітки до фінансової звітності ряд. 010−080).

Для отримання аудиторських доказів нормативом передбачено застосування однієї або декількох із зазначених нижче процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур.

Опитування керівництва підприємства-клієнта може спонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур і застосуванню інших методів, оскільки може виникнути необхідність отримати дані щодо прогнозних угод, планах продажу нематеріальних активів, наявності застав або претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти отримання інформації аудитору необхідно окремим листом повідомити керівництву підприємства-клієнта перелік питань і документів, які йому потрібно отримати для об'єктивної перевірки обліку нематеріальних активів за звітний період.

В процесі опитування або документальної перевірки аудитору важливо з’ясувати облікову політику відносно статутного капіталу; чи були зміни облікової політики; дослідити наявність необхідних пояснень в примітках до звітності.

Перевірка аудитором обліку статутного капіталу вимагає обробки великої кількості інформації, проте аудитор повинен застосовувати суцільне дослідження нематеріальних активів при прийнятному рівні аудиторського ризику.

3.2. Етапи аудиту статутного капіталу

Аудит статутного капіталу доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства, за участю аудитора. Вона полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються терміни виникнення зобов’язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.

При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і НМА, що не мають практичної цінності.

При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Зокрема, в акціонерних товариствах статутний капітал складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами; в товариствах з обмеженою відповідальністю -- з вартості внесків його учасників.

В ході перевірки аудитору необхідно вивчити наступні питання.

Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу. Така перевірка здійснюється в наступному порядку:

§ перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;

§ вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;

§ перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

§ перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб'єкта його засновниками;

§ встановлення законності видів діяльності;

§ визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;

§ перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;

§ встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;

§ встановлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

Аудитору слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб'єкта. Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни.

Під час перевірки засновницьких документів щодо формування статутного капіталу ВАТ «Житомирпиво» порушень не виявлено.

Вивчення законності змін у складі засновників підприємства. Аудитору слід вивчити порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений Статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, — видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах.

В процесі аудиту з’ясовано, що вихід учасника Степанова А. А. (внесок до статутного капіталу 10% або 96,2 тис. грн.) не оформлено протоколом зборів акціонерів, зміни в засновницькі документи не внесені.

Аудитору слід знати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Причому така вартість може бути більшою за вартість його внеску -- якщо підприємство прибуткове, а може бути меншою -- якщо збиткове. Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням, так як відомі факти отримання засновником від підприємства великих позик з подальшим виходом не тільки зі складу засновників цього підприємства, а і його ліквідацією.

Перевірка правильності розрахунків із засновниками. Перевірка операцій по розрахунках із засновниками передбачає вивчення наступних питань:

§ чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;

§ в якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;

§ чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;

§ чи дотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7 по рахунку 46 «Несплачений капітал» і Головній книзі (при журнальній формі обліку).

Перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування -- обґрунтування правильності застосування пільг по податках.

При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу слід обов’язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі.

За деякими видами необоротних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу, необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо).

Статутний капітал може поновлюватися з прибутку від господарської діяльності, а при необхідності додатковими внесками його учасників. Формування статутного капіталу здійснюється по різному, залежно від форм власності та організаційно-правової форми економічного суб'єкта: в акціонерних товариствах -- за рахунок підписки на акції акціонерів; в товариствах з обмеженою відповідальністю -- за рахунок внесків кожного учасника; на державних підприємствах -- за рахунок майна держави, закріпленого за ними.

В процесі аудиту операцій з формування статутного капіталу ВАТ «Житомирпиво» порушень не виявлено.

Перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу. Фактичне надходження внесків засновників перевіряється на підставі первинних документів і записів в регістрах по рахунку 46. Дебетове сальдо по цьому рахунку показує заборгованість, яка обліковується за акціонерами (учасниками) з оплати підписки на акції (внесків до статутного капіталу). При цьому слід перевірити своєчасність погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу і реальність дебетового сальдо.

Аудитору слід проаналізувати, чи дотримані встановлені законодавством терміни погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу, та чи дотримано порядок здійснення внесків, що визначений у Статуті.

Моментом фактичного надходження внесків до статутного капіталу є:

— для грошових коштів -- дата зарахування суми на поточний (валютний) рахунок або внесення в касу;

— для основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів -- дата складання акту приймання-передачі ОЗ, інших необоротних матеріальних активів або інших документів, що свідчать про надходження зазначених об'єктів.

Результати перевірки погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу показали дотримання встановлених законодавством термінів погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу ВАТ «Житомирпиво».

Перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу. Якщо протягом звітного періоду у господарюючого суб'єкта мали місце зміни у величині статутного капіталу, то такі операції підлягають детальному вивченню. Всі зміни статутного капіталу повинні бути документально оформлені (табл. 3. 1).

Таблиця 3. 1

Документування операцій з руху статутного капіталу

Рух статутного капіталу

Документи, що підтверджують рух

Створення статутного капіталу

Інвентаризаційні описи, накладні, ПКО, акти приймання-передачі та оцінки

Збільшення статутного капіталу

Рішення власника, розрахунок бухгалтерії

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників

Статут підприємства, накладні, акти передачі та оцінки, ПКО

Повернення часток учасників у випадку їх виходу зі складу товариства

Рішення власника, накладні, акти передачі, ВКО

Покриття збитків за рішенням власників за рахунок статутного капіталу

Рішення власника, розрахунок бухгалтерії

Повернення часток учасникам при ліквідації товариства

Рішення ліквідаційної комісії, накладні, акти передачі, ВКО

Аудитору слід встановити правомірність таких змін, а також правильність та своєчасність записів в бухгалтерському обліку. Слід також враховувати, що зміни можуть проводитись в добровільному і в примусовому порядку. Збільшення статутного капіталу здійснюється, як правило, на добровільній основі з метою додаткового залучення капіталу або інших активів.

Під час перевірки виявляються джерела збільшення статутного капіталу, яке можливе тільки за рахунок:

§ коштів, отриманих акціонерним товариством від продажу своїх акцій понад їх номінальну вартість (емісійний дохід);

§ нерозподіленого прибутку за результатами попереднього року;

§ дивідендів.

Протягом 2007 року ВАТ «Житомирпиво» додаткової емiсiї не здiйснювало. Торгiвля цiнними паперами емiтента на внутрiшнiх та зовнiшнiх ринках не вiдбувається.

Якщо товариство в звітному періоді зменшило статутний капітал, необхідно вияснити причину прийняття такого рішення. В будь-якому випадку слід перевірити наявність фактів, які вимагають згідно з Законом України «Про господарські товариства» зменшення статутного капіталу. При цьому необхідно пам’ятати, що загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про зменшення статутного капіталу, якщо його величина менша від встановленої законодавством.

Вивчення рівності сум та узгодженості показників. Здійснюючи перевірку, аудитору слід перевірити тотожність величини капіталу, що відображена господарюючим суб'єктом в формі звітності № 1 «Баланс» по статті «Статутний капітал» (рядок 300), розміру капіталу, зафіксованому в Статуті. Така відповідність є контрольною, а її необхідність випливає з діючого порядку обліку.

Відповідно до даного порядку після державної реєстрації статутний капітал в сумі, зафіксованій в Статуті, відображається по кредиту рахунку 40 в кореспонденції з рахунком 46. Порівняння даних відбувається за схемою (рис. 3. 1).

Баланс стаття «Статутний капітал»

Статут розмір статутного капіталу

Головна книга кредитове сальдо по рахунку 40

Регістр синтетичного обліку по рах. 40 Кредитове сальдо по рах. 40

Регістр аналітичного обліку по рах. 40 Кредитове сальдо по рах. 40

Рис. 3.1. Порядок порівняння показників статутного капіталу.

Слід також перевірити дотримання інших тотожностей. Так, повинна бути забезпечена узгодженість показників в наданих формах звітності. Розмір статутного капіталу на початок і кінець року, що відображається в Балансі, повинен відповідати сумі по статті «Статутний капітал» Звіту про власний капітал. Оскільки підприємства складають звіт на підставі даних бухгалтерського обліку, то суми за зазначеними рядками повинні співпадати з кредитовим сальдо по рахунку 40 за станом на відповідні дати, інформація щодо яких міститься в журналі 7.

Аналітичний облік до рахунку 40 «Статутний капітал» не ведеться. Реєстр власників цінних паперів ведеться реєстратором Закритим акціонерним товариством «Трансфет» (код ЄДРПОУ 22 048 102, ліцензія АА № 558 173). У зв’язку з цим, записи про зміни прав власності не відображаються в аналітичному обліку.

Заявлений розмір статутного капіталу ВАТ «Житомирпиво» — 962 тис. грн. Сплачений на 31. 12. 2007 р. — 962 тис. грн.

Статутний капітал поділено на 3 848 000 простих іменних акцій, номінальною вартістю 25 копійок кожна.

Таким чином, порядок оцінки вкладів учасників ВАТ «Житомирпиво» у статутний фонд відповідає засновницьким документам. Зміни статутного капіталу у досліджуваному періоді не проводились.

3.3. Формування робочих документів аудитора

Процес аудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені.

Робочі документи аудитора -- це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Склад та кількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:

— планування аудиторської перевірки;

— документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

— збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;

— складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;

— забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;

— контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);

— контроль за якістю проведеної перевірки;

— отримання у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін. ;

— забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;

— обґрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

— документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;

— формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

— отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

На вибір кількості, складу, змісту та форми подання аудиторських документів впливають також фактори: кваліфікація аудитора, його попередній досвід роботи (як загальний, так і на конкретному підприємстві); умови угоди про проведення аудиту; нормативи, правила та внутрішні стандарти, що встановлюються та використовуються аудиторською фірмою або приватним аудитором. Але при цьому аудиторські робочі документи повинні відповідати наступним вимогам:

§ містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не приймав участі у перевірці, мав змогу скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;

§ при складанні робочих документів аудитор повинен враховувати не лише інформацію, що стосується звітного періоду, а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо по рахункам на кінець попереднього періоду), а також інформацію, отриману після складання бухгалтерської звітності, про події, що сталися після завершення звітного періоду і можуть істотно вплинути на діяльність або фінансовий стан підприємства;

§ документи повинні відображати найбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повинен висловлювати свою думку, охоплювати найбільш важливі напрями перевірки та завдання, поставлені та вирішені аудитором;

§ дозволяти оцінити фінансову звітність згідно зі встановленими критеріями;

§ містити інформацію, необхідну або корисну для наступних аудиторських перевірок;

§ відображати стан та оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;

§ фіксувати проведені аудиторські процедури з перевірки та оцінки системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики та відповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим принципам, стандартам, вимогам та законам;

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой