Аналіз виконання кошторисів бюджетних установ

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Аналіз виконання кошторисів бюджетних установ

грошовий потік ордер

Аналіз грошових коштів

Найбільш ліквідними ресурсами господарюючого суб'єкта є його грошові кошти. Розрахункові операції вимагають обґрунтованості, компетентності, передбачають ретельне планування, що неможливо здійснити без проведення аналізу грошових потоків попереднього і звітного періодів.

Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, суму перевищення надходжень над витратами, розрахувати показники необхідного рівня забезпеченості, що в цілому сприяє плануванню витрат у межах отриманих цільових коштів.

Є кілька визначень грошового потоку.

Грошовий потік -- це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження та витрачання в процесі господарської діяльності.

Грошовий потік -- це рух грошей в процесі господарської діяльності.

Грошовий потік -- це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Джерелом інформації для аналізу грошових коштів є дані первинного обліку, насамперед:

видаткові та прибуткові касові ордери;

касові та товарні чеки;

платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення;

розрахункові чеки, векселі;

проїзні документи;

рахунки-фактури;

акти закупівлі товарів;

договори, угоди, контракти тощо.

Зведений облік руху грошових коштів проводиться практично в більшості меморіальних ордерів.

У вітчизняній практиці існують кілька способів визначення фінансової потреби, один з яких -- визначення мінімальної суми грошових коштів. За цим методом мінімальна сума грошових коштів розраховується як відношення операційних витрат за рік до обертання грошових коштів. Операційні витрати визначаються як сума витрат грошей, або витрати на покупку матеріалів, виплату заробітної плати тощо. Обертання грошових коштів -- це кількість обертів грошей установи за аналізований період. Для його визначення необхідно обсяг отриманого бюджетного фінансування поділити на середній залишок грошей за той самий період.

Доцільно в процесі аналізу оперувати показниками виключно грошових коштів, тобто коштів у касі та на рахунках у банку.

У процесі аналізу вивчаються операції, які безпосередньо зумовлюють рух коштів. Для бюджетних установ надходження забезпечують попередньо затверджені кошторисом видатки. Тому особливої уваги потребують операції списання грошових активів. Завдання структурно-динамічного аналізу грошових коштів бюджетних установ -- визначити оптимальне співвідношення високоліквідних активів у структурі валюти балансу, яке б відповідало періоду ефективного виконання кошторису.

Структурно-динамічний аналіз грошових коштів за показниками Балансу не характеризує напрями витрачання грошових коштів, їх співвідношення та динаміку. Відповідну інформацію можна отримати за показниками річної звітності. Ця звітність містить безпосередню інформацію про грошовий потік -- касові видатки бюджетної організації:

касові видатки -- це фактичне використання бюджетних коштів в операціях статутної діяльності;

фактичні видатки -- це передбачені кошторисом отримані послуги, витрачені матеріальні та трудові ресурси, обов’язкові нарахування податків і зборів звітного періоду.

Отже, можна зробити висновок, що касові видатки характеризують рух грошових засобів, виділених установі, а фактичні видатки -- повноту їх використання.

Для параметричного (коефіцієнтного) аналізу грошових коштів бюджетними установами та організаціями найбільш доцільним, на нашу думку, є використання таких показників, як:

касові видатки;

фактичні видатки;

доходи (як у цілому, так і за окремими фондами).

Інформативним для керівництва установи може бути аналіз за кілька періодів таких показників:

касові (фактичні) видатки на 1 грн доходів-- відношення касових (фактичних) видатків звітного періоду до загальної суми отриманих доходів, які фінансують такі видатки;

касові (фактичні) видатки на одиницю валюти балансу -- відношення касових (фактичних) видатків звітного періоду до загальної суми валюти за формою № 1 «Баланс»;

касові (фактичні) видатки на одиницю оборотних активів-- відношення касових (фактичних) видатків звітного періоду до загальної суми за розділом II активу за формою № 1 «Баланс».

Ці показники є характеристикою ліквідності активів бюджетної установи. Співвідношення, що відповідає періоду ефективного виконання кошторису, може бути використане для розрахунку статей у процесі формування планового кошторису.

Аналіз складу та структури видатків установи

Видатки бюджетних установ, які здійснюються в процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій. Видатки -- один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів.

Видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету, називаються видатками загального фонду, а здійснювані за рахунок спеціального фонду -- видатками спеціального фонду. Обидва види видатків суворо плануються в кошторисі. Видатки на утримання бюджетних установ є одним з основних напрямів видатків бюджету.

Зауважимо, що видатки бюджету на утримання бюджетних установ не завжди збігаються з видатками самих установ, оскільки розмір грошових коштів, перерахованих постачальникам матеріалів, характеризує суму видатків бюджету, але для установи -- це зміна складу активів (грошові кошти на рахунках -- матеріали на складі) без реальних видатків коштів. Виходячи з двоїстості характеру видатків бюджетних установ їх поділяють на касові та фактичні.

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточних або реєстраційних рахунків готівкою та шляхом безготівкових перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки відновлює, тобто зменшує, касові видатки. Фактичні видатки -- це дійсні, кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, разом із видатками за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.

Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом. Вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, а тому в разі виконання планового обсягу робіт мають відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Фактичні видатки, як правило, не збігаються з касовими ні в часі, ні в сумі. Якщо частина грошових коштів на рахунках у банку чи в казначействі обертається на поповнення запасів матеріалів, перебуває в розрахунках (дебіторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення раніше виниклої кредиторської заборгованості, то фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має у своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, бо витрата матеріалів не спричиняє зменшення грошових коштів на рахунках.

Якщо кошти, отримані з банку чи казначейства, витрачено за прямим призначенням відповідно до кошторису (наприклад, видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги), то фактичні видатки збігаються з касовими. Такі видатки називаються прямими.

Касові та фактичні видатки є окремими етапами руху бюджетних коштів і об'єктами економічного аналізу. У бюджетних установах касові та фактичні видатки планують і обліковують за єдиною номенклатурою видатків. Бюджетну класифікацію видатків покладено в основу планування видатків, їх синтетичного та аналітичного обліку. Ця класифікація істотно впливає на всю організацію економічного аналізу бюджетних установ.

Бюджетна класифікація видатків застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів; проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними та економічними категоріями видатків; забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників. Видатки бюджету згідно з бюджетною класифікацією, розробленою й затвердженою Міністерством фінансів України, класифікуються за такими ознаками:

функції, з виконанням яких пов’язані видатки, -- функціональна класифікація видатків;

ознака головного розпорядника бюджетних коштів -- відомча класифікація видатків;

економічна характеристика операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки, -- економічна класифікація видатків;

програмно-цільовий спосіб формування бюджету.

Функціональна класифікація видатків має два рівні деталізації:

розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

підрозділи та групи, в яких конкретизується спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Важливою особливістю бюджетної класифікації є розмежування видатків. За економічними ознаками видатки зведено в єдині економічні категорії, що відбивають поділ коштів на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення.

Після вичерпної і детальної характеристики складу та структури видатків аналізують виконання кошторису бюджетної установи.

Видатки бюджетних установ регулюються їхніми кошторисами. В кошторисі бюджетної установи відображаються обсяг і цільова спрямованість видатків, пов’язаних з діяльністю установи протягом певного календарного періоду (кварталу, року). В процесі аналізу враховуються особливості змісту кошторисів у бюджетній установі, зумовлені відмінностями в сутності видатків і в порядку їх формування.

Видатки бюджетної установи формуються за рахунок асигнувань, що виділяються з державного бюджету, в обсязі та напрямі відповідно до затвердженого в установленому порядку кошторису. Тому показниками виконання кошторису виступають: суми, затверджені в кошторисі, касові та фактичні видатки. При цьому видатки групуються згідно з бюджетною класифікацією за кодами економічної класифікації видатків.

Бюджетні установи ведуть облік і складають звіти в розрізі показників кошторису. Їх детальне вивчення з метою оцінювання ефективності використання асигнувань, виявлення відхилень фактичної суми видатків від кошторису, а також факторів, що впливають на ці зміни мають велике значення.

Зміст аналізу виконання кошторису бюджетної установи визначає його основні завдання. Ними є:

оцінювання дотримання кошторисних призначень у цілому за окремими статтями та програмними класифікаціями видатків;

характеристика складу і структури видатків, а також їх зміни;

визначення факторів, що вплинули на відхилення фактиних видатків від передбачених у кошторисі.

Завдання аналізу конкретизуються у процесі вивчення видатків за окремими їх видами і спрямуваннями.

Капітальні видатки

До капітальних видатків відносять видатки на капітальний ремонт будівель і споруд й видатки на придбання основних засобів.

Капітальний ремонт будівель і споруд -- це заміна або відновлення окремих застарілих їх елементів, що дає можливість надалі експлуатувати будівлі та споруди в придатному стані. Асигнування на його проведення виділяють у разовому порядку на підставі переліку робіт, що підлягають першочерговому виконанню згідно з актами дефектів і технічною документацією.

Обов’язковою умовою виділення коштів на капітальний ремонт і проведення аналізу видатків на його здійснення є наявність проектно-кошторисної документації, в якій зазначено об'єкти, обсяг і характер роботи з капітальної ремонту. При проведенні аналізу враховується, в який спосіб виконується капітальний ремонт -- підрядний чи господарський. У разі підрядного способу вивчаються повнота й обґрунтованість розрахунків з підрядниками за виконані роботи і передання матеріалів за рахунок кошторису установи; у разі господарського способу увага акцентується на оцінюванні використання трудових і матеріальних ресурсів. Від рівня цих видатків залежить ефективність використання витрат на капітальний ремонт.

Аналіз видатків на капітальний ремонт починається із загальної характеристики виконання кошторису витрат. При цьому фактичні витрати порівнюються з витратами, передбаченими у кошторисі. Також вивчаються витрати за об'єктами ремонту і видами робіт, що дає можливість контролювати цільове використання видатків.

Аналізуючи фактори, що впливають на зміну витрат на ремонт, зважають на те, що витрати заробітної плати залежить від кваліфікації працівників і рівня оплати їх праці (розцінок), а витрати на матеріальні цінності, використані на ремонт, — від вартості їх придбання та дотримання норм витрат на ремонт роботах.

Для аналізу витрат на капітальний ремонт використовується така інформація: проектно-кошторисна документація, акти на виконання роботи і списання матеріалів. Для того щоб результати аналізу були достовірними, на місці робіт доцільно проводити спеціальні перевірки правильності відображення інформації. Причини відхилень практичних витрат від норм вивчаються за пояснювальними записками виконавців робіт.

Аналіз витрат на капітальний ремонт передбачає також загальну оцінку доцільності виділення на це завдання коштів і використання їх установою. Виділення бюджетній установі коштів у малих розмірах уможливлює комплексне оновлення будівель і споруд. Доцільно здійснювати разове виділення у розмірах, що дозволяють провести одночасно всі роботи з капітального ремонту будівель і споруд або достатніх для нового будівництва.

4. Інші статті кошторису включають витрати установи на придбання обладнання, інвентарю, м’якого інвентарю, одягу, медикаментів і перев’язувальних матеріалів, книг для бібліотек. Особливості їх аналізу викликані тим, що витрати бюджетних коштів пов’язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей тривалого використання, застосовуваних у процесі обслуговування певного контингенту населення. Тому потреба в них у процесі надання послуг є критерієм оцінки необхідності та доцільності їх придбання.

У дитячих дошкільних установах асигнування на придбання обладнання та інвентарю використовуються для закупівлі меблів, ліжок, кухонних і столових наборів; у школах та інших навчальних закладах -- інвентарю та обладнання для навчальних і господарських цілей; в установах охорони здоров’я -- медичного обладнання, апаратів, приладів та інструментів, предметів догляду за хворими, спеціальних меблів і посуду, необхідного для лікування хворих. Розмір асигнувань установлюється з урахуванням наявного обладнання та інвентарю та переліку основних предметів, необхідних для придбання, згідно з планом матеріально-технічного постачання і нормативами фондозабезпеченості.

У процесі аналізу витрат на придбання обладнання та інвентарю перелік фактично придбаних предметів зіставляють з переліком, визначеним під час обґрунтування кошторису. За встановленими відхиленнями оцінюється здійснення витрат за цільовим призначенням.

У звітах бюджетних установ освіти вказують навчальні витрати. До їх складу залежно від типу закладу включають витрати на: придбання лабораторного посуду, паперу, хімікатів, матеріалів для трудового навчання, класних журналів; на оплату праці кваліфікованих робітників, інженерно-технічних працівників з навчання школярів на виробництві.

У ВНЗ до цієї групи включають витрати, безпосередньо пов’язані з організацією навчальних занять учнів підготовчих відділень і факультетів, а також занять студентів денної форми навчання. Сюди відносять витрати на: друкування навчальної і методичної літератури, матеріалів для навчального процесу, а також різних форм, бланків, звітів; на придбання навчальних матеріалів та ін.

У процесі аналізу виявляється склад витрат на навчальні цілі, відповідність їх цільовому призначенню, рівень забезпеченості установ навчально-методичними матеріалами, їх збереженість та ефективність використання.

Аналіз витрат на придбання м’якого інвентарю та одягу виконують за групами: постільна білизна, спецодяг, спортивна форма. При цьому враховуються норми постачання і терміни використання, наявність їх на складі та в експлуатації, можливість дбайливого використання.

Бібліографічний список

1. Бюджетний Кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50−51, ст. 572) Документ 2456−17, чинний, поточна редакція — Редакція від 18. 10. 2012, підстава 5290−17

2. Податковий кодекс України 2755-УI від 02. 12. 2010 (Документ 2755−17, остання редакція від 01. 01. 2011 на пiдставi 2856−17, чинний).

3.З, а к о н У к р, а ї н и Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України Документ 3609−17, чинний, поточна редакція — Редакція від 12. 08. 2012, підстава 5083−17

4. НАКАЗ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ 02. 03. 2012 № 309 Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України Документ z0419−12, чинний, поточна редакція — Редакція від 13. 07. 2012, підстава z1022−12

5.Н, А К, А З МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ 30. 09. 2011 N 1223 Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету Документ z1401−11, чинний, поточна редакція — Прийняття від 30. 09. 2011

6. МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 12 (МСБО12) Податки на прибуток Документ 929012, поточна редакція — редакція від 01. 01. 2012

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. N 1149Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів.

8. Про бюджетну класифікацію: Наказ Міністерства фінансів України — № 11 від 14. 01. 2011 р.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N59 Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи Документ 59−2011-п, чинний, поточна редакція — Прийняття від 26. 01. 2011

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ Документ 845−2011-п, чинний, поточна редакція — Прийняття від 03. 08. 2011

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р. N 1132 Про затвердження Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів Документ 1132−2010-п, чинний, поточна редакція — Прийняття від 15. 12. 2010

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой