Аналіз власних коштів підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» та «Фінансовий аналіз»

на тему: «Аналіз власних коштів підприємства»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика власних коштів підприємства

1.2 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення аналізу власних коштів підприємства

1.3 Сучасні методики аналізу власних коштів підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ТОВ «Техметалресурс»

2.2 Аналіз головних показників формування власних коштів ТОВ «Техметалресурс»

2.3 Оцінка ефективності використання власних коштів ТОВ «Техметалресурс»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Шляхи поліпшення джерел формування власних коштів ТОВ «Техметалресурс»

3.2 Вдосконалення системи аналізу та управління використанням власних коштів підприємства

3.3 Стратегія управління власними коштами підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств яка виготовляє та забезпечує послуги особам, які того потребують. Але головним фактором в економіці держави це є фінанси підприємств, які використовуються та формуються цими підприємствами.

Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рiшення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.

Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Об'єктом дослідження є процес формування та використання власних коштів підприємства.

Предметом дослідження — теоретично-методичні аспекти формування та використання власного капіталу ТОВ «Техметалресурс».

Метою даної роботи є узагальнення та подальший розвиток теоретико-методолгічних підходів щодо аналізу власних коштів підприємства та їх використання.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

— дослідити сучасні напрямки аналізу власних коштів підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства;

— визначити сутність власних коштів, їх функції та складові;

— провести дослідження методик формування власного капіталу підприємства;

— провести оцінку власного капіталу за даними досліджуваного підприємства;

— визначити стан фінансово-господарської діяльності об'єкта дослідження;

— проаналізувати ефективність використання власного капіталу підприємства;

— визначити фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та ступінь їх впливу на результативні показники діяльності підприємства;

— надати рекомендації щодо оптимізації формування капіталу підприємства.

Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів. Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в галузі обліку та аналізу; матеріали наукових конференцій; періодичної преси. А саме: Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов, А.М. Поддєрьогіна, П. М. Гарасим, О. М. Бандурка, А.Г. Загородній, та інш. Завгородній та інші. У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми економічного і фінансового аналізу — статистичні, порівняння, відносних величин, метод факторного аналізу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика власних коштів підприємства

Підприємства формують грошові фонди для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, виконання зобов’язань перед державою і діловими партнерами тощо. Правильна організація процесу формування грошових фондів забезпечує можливість ефективного управління грошовими потоками підприємств, прийняття оптимальних фінансових рішень, підвищення прибутковості підприємницької діяльності. Необхідною умовою при цьому є аналіз фінансової інформації, що міститься у бухгалтерській і статистичній звітності в комерційних угодах, у розрахункових, платіжних та інших документах [20].

Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємств використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємствами. Джерела формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти.

В даній курсовій роботі буде досліджуватись питання формування саме власних фінансових ресурсів. Передовсім треба дати визначення власним ресурсам підприємства. Та в різних джерелах визначення поняття «власні кошти підприємства» трактуються по-різному і мають різну структуру та склад.

Власні кошти підприємства — кошти, отримані підприємством протягом звітного періоду внаслідок звичайної діяльності, а також амортизаційні відрахування з матеріальних та нематеріальних необоротних активів, нараховані протягом звітного періоду [10].

Практична реалізація інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки стану формування власних фінансових ресурсів підприємств [18].

В інших джерелах ми зустрічаємо інше трактування поняття власних коштів підприємства, а саме сукупність власного капіталу, завдяки якому сформоване підприємство, та частини нерозподіленого прибутку, амортизаційних відрахувань, надлишкові обігові активи, реінвестовані внаслідок продажу частини основних фондів [14].

Коли ми говоримо про фінансові ресурси, то маємо на увазі сукупність грошових ресурсів, які підприємства змогли залучити й утримати, тільки тоді ця сукупність набуває форми капіталу.

Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємств і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства.

Отже проаналізуємо структуру та склад власних коштів підприємства більш детально.

Власний капітал є основою для створення підприємства і його подальшої діяльності. При цьому він виконує наступні функції:

— довгострокового фінансування, тому що необмежено перебуває у розпорядженні підприємства;

— фінансування ризику — власний капітал використовується для фінансування ризику, на який не погоджуються банківські установи й інші кредитори;

— самостійності й влади — величина власного капіталу обумовлює ступінь незалежності підприємства;

— розподілу доходів — частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату.

Потенційні інвестори зацікавлені в отриманні інформації щодо:

— джерел капіталу підприємства;

— правових обмежень у розподілі інвестованого капіталу;

— обмежень із розподілу дивідендів;

— пріоритетності прав на майно підприємства в разі його ліквідації.

Таку інформацію надає звіт про фінансовий стан підприємства — баланс підприємства з примітками до цього звіту. Власний капітал у балансі підприємства відповідно до П (С)БО 2 «Баланс» представлений наступними статгями:

/

/

Рис 1.1. Склад власного капіталу підприємства [12]

Крім того значно ширшу інформацію щодо джерел формування власного капіталу можна почерпнути зі Звіту про власний капітал, метою складання якого, згідно з П (С)БО 5 «Звіт про власний капітал», є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. У Звіті про власний капітал відображаються залишки на початок і кінець періоду статей власного капіталу, а також їх зміни за конкретними видами по кожній статті власного капіталу підприємства.

Також до складу власних коштів підприємства входять наступні компоненти (Рис. 1).

Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємств показано на Рис. 1 [20].

Рис 1.2 Склад основних джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства [20]

Амортизаційні відрахування — це частина виторгу від реалізації продукції, що її відносять до собівартості (не оподатковується податком на прибуток) і яка використовується для реновації основних фондів. Чим вищою є величина амортизаційних відрахувань, тим меншою буде сума податку на прибуток, тим більше коштів залишається у розпорядженні підприємства для власного розвитку. Зменшення амортизаційних відрахувань, за інших рівних умов, призводить до штучного гальмування інвестиційної активності в економіці [17].

Резервний капітал — обсяг резервів, що створюються відповідно до чинного законодавства за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (5% суми чистого прибутку щорічно аж до досягнення величини резервного капіталу 25% від розміру статутного капіталу).

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; безоплатно одержаних необоротних активів тощо.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка утворюється після вирахування із загальної суми прибутків обов’язкових платежів — податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків і інших обов’язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні фірми і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Основу управління власним капіталом підприємств становить управління формуванням їх власних фінансових ресурсів. В цілях забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємствах розробляється зазвичай спеціальна фінансова політика, що направлена на залучення власних фінансових ресурсів із різних джерел згідно потреб їх розвитку у майбутньому періоді.

Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємств, яка заключається у забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Оцінка вартості залучення власного капіталу проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, що формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємств. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані усі можливості їх формування за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення задоволення потреби у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників, або інших інвесторів), додаткової емісії, акцій, або за рахунок інших джерел.

Рис 1.3 Основні етапи управління формуванням власних фінансових ресурсів підприємств [20]

Процес оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів базується на наступних критеріях:

— забезпеченні мінімальної сукупності вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел істотно перевищує заплановану вартість залучення позичених коштів, то від такого формування власних фінансових ресурсів варто відмовитись;

— забезпеченні збереження керування підприємством його засновниками. Ріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такої керованості [21].

Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємств повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності [15].

Основним напрямком покращення самофінансування підприємств є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів.

Наприклад, можна збільшити ціну на продукцію, надані послуги, виконану роботу. Проте цей варіант не завжди може пройти, оскільки на сучасному етапі розвитку нашої країни підприємства не мають достатньо грошових коштів, щоб заплатити ще більшу суму за послуги, роботу, товари [16].

Отже перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових етапів до формування власних фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

1.2 Інформаційне та нормативно-правове забезпечення аналізу власних коштів підприємства

Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Одним із важливих законів є Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. № 697-XII.

Наступним нормативним актом є Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991р. № 698-XII, який визначає загально-правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності.

В залежності від правового статусу підприємства визначається мінімальний розмір статутного капіталу і порядок його формування. Розмір статутного капіталу оговорюється в засновницьких документах підприємства і вноситься в реєстраційну карту при здійсненні державної реєстрації підприємства. Мінімальний розмір статутного фонду регламентується діючим законодавством тільки для господарських товариств і деяких специфічних видів діяльності, як правило, пов’язаної з фінансовими операціями. Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його величина визначається засновником і залежить перш за все від виду і масштабу діяльності. Законодавчі акти, що регулюють мінімальний розмір статутного фонду — це Закон України «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про господарські товариства» від 16 грудня 1993р. № 3709; Положення «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії», затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994р. № 55/94; Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 № 23−93.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».

Беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.

Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалось нормативним урегулюванням бухгалтерського обліку власного капіталу підприємств. Так що на даний момент нормативна та законодавча база України містить такі основні елементи.

Нормативною базою формування власного капіталу є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.

Одним із важливих документів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітності в Україні». Він встановлює єдині методичні основи бухгалтерського обліку і звітності в Україні для підприємств, їх об'єднання та організацій (крім банків) незалежно від форми власності, бюджетних установ. Положення має підрозділи «Фонди і резерви» і «Прибуток (збиток) виробництва», що розкриває сутність і межі утворення окремих складових власного капіталу, наприклад: статутного фонду, резервного фонду та інші [4].

Нормативним документом є Господарський кодекс України визначає правові засади здійснення підприємницької діяльності в Україні, розкриває сутність підприємництва, його суб'єкти і об'єкти, організаційні форми, обмеження в здійсненні підприємницької діяльності [1].

Будь-яке підприємство при організації фінансово-господарської діяльності, спирається на ПКУ. Він включає в себе такі питання, як об'єкт і суб'єкт оподаткування, тобто визначає з чого утворюється прибуток підприємства, яке підприємство є платником податку. Так само в законі розкриті поняття валових втрат і прибутків підприємства, амортизаційних відрахувань. Цей закон дуже важливий, тому що визначає сутність доходів і витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку [2].

П © БУ5 «Звіт про власний капітал» надає узагальнену за звітний рік інформацію про зміни (збільшення, зменшення) статутного фонду, капіталу, пайового капіталу, додаткового, резервного, несплаченого і вилученого капіталу, а також про нерозподілений прибуток. Додаткова інформація, розкриття якої в поясненнях звіту вимагається П (С)БУ5, освітити призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу підприємства [11].

1.3 Сучасні методики аналізу власних коштів підприємства

Аналіз власного капіталу підприємства є складним, комплексним завдання, під час розв’язання якого слід враховувати не лише загальний фінансовий стан підприємства та його діяльність, а й кон’юнктуру ринку товарів та послуг, економічний стан його кредиторів та дебіторів. Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Існує чимало підходів до аналізу власного капіталу.

Горизонтальний аналіз власного капіталу полягає у порівнянніпоказників попереднього і поточного року. При цьому здійснюється зіставлення складових власного капіталу і визначається їх абсолютна та відносна зміна. Вертикальний аналіз (на відміну від горизонтального, що показує динаміку складових власного капіталу за ряд років) є аналізом внутрішньої структури власного капіталу. При проведенні такого аналізу власний капітал прирівнюється до 100% і обчислюється питома вага кожної його складової. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у власному капіталі становить конкретна стаття. Це дозволяє визначити вплив складової власного капіталу на його загальну величину.

Порівняльний аналіз власного капіталу з аналогічними показниками діяльності інших підприємств, із середнім значенням галузі в цілому або з найкращими показниками галузі дозволяє підприємству сформувати адеватну самооцінку та визначити стратегічні орієнтири діяльності. Результати кількісного аналізу дають можливість відповісти на питання стратегічного управління: наявну позицію підприємства та його бажану майбутню позицію. В такому разі відповіді формулюються у вигляді конкретних числових значень фінансових показників.

Аналіз власного капіталу із використанням коефіцієнтів дозволяє встановити зв’язок між різними складовими власного капіталу. У вітчизняній та світовій практиці використовується чимала кількість коефіцієнтів для аналізу структури власного капіталу, застосування яких обумовлено конкретними цілями аналізу. Зокрема, за допомогою коефіцієнтного аналізу визначається розрахунок коефіцієнтів оборотності капіталу та показників його рентабельності.

Вибір того чи іншого підходу до аналізу власного капіталу залежить від того, що конкретно про власний капітал хоче дізнатися дослідник. Дані підходи до аналізу власного капіталу схожі між собою, проте з їх допомогою можна проаналізувати різноманітні сторони змін власного капіталу. Показники власного капіталу входять до складу формул, які застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства.

Розглянемо коефіцієнтий метод більш детальніше за допомогою деяких показників.

Відомо, що пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов’язань, поточних зобов’язань та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних коштів у загальній величині джерел коштів підприємства і коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів, обчислених за формулою (1. 1).

(1. 1)

де — скориговані довготермінові зобов’язання,

— скориговані поточні зобов’язання,

— реальний власний капітал.

Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Для оцінки власного капіталу визначають зміну обсягу та співвідношення основного і оборотного капіталу. Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів.

Наявність власного оборотного капіталу можна визначити двома способами:

— необхідно від суми власного капіталу (І розділ пасиву балансу), забезпечення майбутніх витрат і платежів (ІІ розділ пасиву балансу) та довгострокові зобов’язання (ІІІ розділ пасиву балансу) відняти суму необоротних активів (І розділ активу балансу).

— необхідно від суми оборотних активів (ІІ розділ активу балансу) відняти суму поточних зобов’язань (IV розділ пасиву балансу).

Розрахунок покаже, що залишилося в обороті підприємства, якщо погасити короткострокову заборгованість (яка сума поточних активів була сформована за рахунок власного капіталу). Отже, чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим кращий фінансовий стан підприємства, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

На основі аналізу визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. Обчислюється коефіцієнт нагромадження власного капіталу за формулою (1. 2).

, (1. 2)

де РК — резервний капітал;

НПР — нерозподілений прибуток;

— непокритий збиток;

— реальний власний капітал.

Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) 8 про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.

Також проводять аналіз структури і динаміки позичених коштів. У ході аналізу визначають співвідношення довготермінових і короткотермінових позичених коштів, банківських кредитів та кредиторської заборгованості. Враховуючи те, що довготермінові кредити і позики зміцнюють фінансову стійкість підприємства, корисно разом із коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів розглянути коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов’язань і перманентного капіталу, який обчислюють за формулою (1. 3):

К=, (1. 3)

де — скориговані короткотермінові зобов’язання.

Співвідношення позичених і власних коштів може перевищувати одиницю за умови, що співвідношення короткотермінових зобов’язань та перманентного капіталу не перевищує одиницю.

Для оцінювання фінансової стійкості підприємства вирішального значення набуває показник чистих активів, який визначають як різницю суми активів, використовуваних для розрахунку, і суми зобов’язань, взятих до розрахунку. Активи підприємства використовують для розрахунків. Вони дорівнюють сумі підсумків розділів балансу І «Необоротні активи» і ІІ «Оборотні активи» за мінусом вартості власних акцій, викуплених в акціонерів (рядок 045 розділу І балансу), а також оцінювальних резервів за сумнівними боргами, якщо їх створювали (рядок 162 розділу ІІ балансу).

Зобов’язання підприємства, взяті до розрахунку, дорівнюють сумі підсумків розділів пасиву балансу ІІІ «Довгострокові зобов’язання» і ІV «Поточні зобов’язання», збільшеній на суми цільового фінансування (рядок 420, розділ ІІ пасиву) і зменшеній на суми доходів майбутніх періодів (розділ V пасиву).

Згідно з чинним законодавством України для акціонерних товариств якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства менша за його статутний капітал, підприємство зобов’язане поінформувати про зменшення свого статутного капіталу до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця реального власного і статутного капіталів — основний вихідний показник стійкості фінансового стану підприємства. Наведемо алгоритм розрахунку даного показника у формулі 1. 4:

, (1. 4)

Позитивні складові наведеного виразу можна умовно назвати приростом власного капіталу, а негативні складові 8 вилученням власного капіталу. Якщо зростання власного капіталу перевищує його вилучення (або дорівнює йому), то різниця реального власного капіталу та статутного капіталу є позитивною (або принаймні не є негативною) і, відповідно, виконується мінімальна умова фінансової стійкості підприємства. Якщо приріст власного капіталу є меншим від його вилучення, то різниця реального власного і статутного капіталів є негативною, що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства.

У ході аналізу різниці реального власного і статутного капіталів встановлюють достатність величин реального власного капіталу. У випадку визначення нестачі реального власного капіталу зусилля потрібно спрямувати на збільшення прибутку, зростання рентабельності, погашення заборгованості учасників (засновників) за внесками у статутний капітал, розподіл чистого прибутку переважно на поповнення резервного капіталу.

Ефективність використання капіталу характеризується його доходністю (рентабельністю) — відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт оборотності капіталу — відношення виручки від реалізації продукції, робіт, послуг до середньорічної суми капіталу. Оберненим показником коефіцієнту оборотності капіталу є капіталомісткість — відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки від реалізації.

Особливу увагу при проведенні аналізу варто приділяти ефективності й інтенсивності використання основного капіталу підприємства, оскільки інтенсивність використання основного капіталу в значній мірі визначає й ефективність роботи підприємства в цілому. Ступінь впливу інтенсивності використання основного капіталу на показники діяльності підприємства дуже велика, це можна бачити зі схеми, приведеної у Додатку А.

Взаємозв'язок між показником рентабельності сукупного капіталу і його оборотності відображає залежність (1. 5):

(1. 5)

де Рк — рентабельність сукупного капіталу;

П — прибуток;

К — середньорічна сума капіталу;

В — виручка від реалізації;

Таким чином, рентабельність капіталу (активів) дорівнює добутку рентабельності продаж (Рпр) і коефіцієнту оборотності капіталу (Коб) (1. 6):

, (1. 6)

На підставі значень цих показників здійснюється оцінка фінансового стану і ділової активності підприємства.

Для розрахунку впливу факторів на зміну рівня рентабельності використовують метод ланцюгових підстановок. Факторна модель має вигляд (1. 7):

(1. 7)

де ФМ — фондомісткість продукції (вартість основних фондів / виручка від реалізації продукції);

— коефіцієнт оборотності оборотних коштів (залишок оборотних коштів/ виручка від реалізації продукції).

Швидкість оборотності капіталу характеризується коефіцієнтом оборотності капіталу (Коб) і тривалістю одного обороту (Тоб).

Коефіцієнт оборотності капіталу розраховується за формулою (1. 8):

(1. 8)

Обернений показник коефіцієнту оборотності капіталу — капіталомісткість (1. 9):

(1. 9)

Тривалість обороту капіталу розраховується за формулою (1. 10):

(1. 10)

де Д — кількість календарних днів в аналізованому періоді (рік — 360 днів, квартал — 90, місяць — 30).

Для розрахунку впливу коефіцієнту оборотності капіталу на зміну сукупної виручки використовують наступну факторну модель (1. 11):

В=К*Коб (1. 11)

Прискорення оборотності капіталу може відбуватися за рахунок:

— скорочення тривалості виробничого процесу за рахунок інтенсифікації виробництва;

— покращення організації матеріально8технічного постачання;

— прискорення оформлення розрахункових документів та відвантаження продукції;

— скорочення термінів дебіторської заборгованості;

— підвищення рівня маркетингових досліджень.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) і рентабельність сукупного капіталу пов’язані між собою (1. 12):

(1. 12)

де Рвк — рентабельність власного капіталу;

Рск — рентабельність сукупного капіталу;

Рпр — рентабельність продажу;

МК — мультиплікатор капіталу (фінансовий важель).

Рентабельність продажу характеризує ефективність управління затратами та цінової політики підприємства. Мультиплікатор капіталу характеризує фінансову політику. Чим вищий рівень фінансового важелю, тим вищий ступінь ризику банкрутства підприємства. Проте, разом з тим, вища прибутковість власного капіталу при позитивному ефекті фінансового важеля.

Значення фінансового важеля розраховується за формулою (1. 13):

, (1. 13)

Аналіз впливу факторів на зміну прибутковості власного капіталу здійснюється будь-яким методом елімінування.

Кредиторська заборгованість — це суми короткотермінових зобов’язань перед постачальниками, робітниками з оплати праці, бюджетом та інших фінансових зобов’язань.

Її обсяг, якісний склад і рух характеризують стан платіжної дисципліни, яка є свідченням стійкості фінансового стану. В процесі аналізу необхідно оцінити обсяг і структуру кредиторської заборгованості, виявити невиправдану її частину і проаналізувати динаміку. Досліджують якість і оборотність кредиторської заборгованості. Водночас, важливою характеристикою оборотності поточних активів може бути оцінка відповідності умов отримання і надання позики. Така відповідність характеризується оборотністю кредиторської заборгованості як наданої (отриманої) підприємством спеціальної позики, що утворюється за умови проведення розрахунків за продукцією чи надані послуги з їх післяплатою.

Залежно від стану кредиторської заборгованості (обсяг, структура, термін) залежить фінансовий добробут підприємства.

Проводячи аналіз цього показника, необхідно мати на увазі, що його здійснюють так, як аналіз дебіторської заборгованості. Розраховують показник обороту кредиторської заборгованості як співвідношення річної суми закупок до сальдо кредиторської заборгованості. Цей показник корисно порівняти з оборотом дебіторської заборгованості (1. 14):

Оборот кредиторської заборгованості = сума закупівель / сальдо кредиторської заборгованості, (1. 14)

При розрахунку цього показника виникає проблема, як знайти суму закупок. Наявна звітність не передбачає розраховувати цей показник. При виконанні таких підрахунків необхідно робити головний акцент на використанні даних аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку.

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу капіталу підприємства, наведені у таблиці 1.1 [25].

Перелік основних напрямків аналізу капіталу подано у Додатоку А.

Залежно від ступеню належності, капітал поділяють на власний та позиковий. Згідно з П (С)БО 2 «Баланс» [12]: власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Власний капітал є основою економічної та фінансової незалежності підприємства. Однак у процесі аналізу необхідно враховувати, що фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього.

Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси є невисокими, а підприємство зможе забезпечити більш високу віддачу на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позиковий капітал, воно зможе підвищити рентабельність власного капіталу. Отже, фінансовий стан підприємства залежить, у першу чергу, від оптимальності співвідношень між власним і позиковим капіталом.

Таблиця 1. 1

Основні форми аналізу капіталу підприємства [25]

Ознака

Форма аналізу

За об'єктами дослідження

— аналіз формування капіталу;

— аналіз використання капіталу.

Залежно від організації проведення

— зовнішній аналіз;

— внутрішній аналіз

За ступенем деталізації

— аналіз формування та використаннння капіталу в цілому по підприємству;

— аналіз формування і використання капіталу за видами діяльності;

— аналіз формування і використання капіталу за структурними підрозділами

За обсягом дослідження

— повний аналіз капіталу;

— тематичний аналіз капіталу

За періодами проведення

— попередній аналіз капіталу;

— оперативний аналіз капіталу;

— ретроспективний аналіз капіталу;

— прогнозний аналіз капіталу;

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВЛАСНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ТЕХМЕТАЛРЕСУРС»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс»

власні кошти управління формування

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Техметалресурс» було створено шляхом збору засновників 2 січня 2007р., дата реєстрації підприємства 12 січня 2007 року в Виконавчому комітеті Донецької міської ради. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, штампи, бланки зі своїми найменуваннями, розрахунковий, а так само валютні рахунки.

Статутний фонд підприємства становить 50 000,00 грн., Сформований повністю.

Підприємство знаходиться за адресою: м. Донецьк, Калінінський р-н, вул. Шевченка буд. 25.

Основними видами діяльності підприємства:

— купівля-продаж будівельного матеріалу;

— купівля-продаж металевими виробами.

Підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах, є платником податку на додану вартість на підставі Закону «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03. 04. 1997р.

Загальне ознайомлення з підприємством Підприємство ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс» було засновано у 2007 р. здійснює господарську діяльність згідно з статутом підприємства, має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи в державній податковій адміністрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідку з державного Комітету статистики України головне управління статистики у Донецькій області.

Дане підприємство займається оптово-роздрібненою торгівлею, товар для продажу є покупним, у більшості випадках це будівельні матеріали, але статутом не заборонено займатися продажем інших товарів. Відносини з своїми покупцями регламентуються згідно з договорам, розрахунки здійснюються у безготівковій формі.

Статутний капітал становить 50 000,00 грн., зміни в розмірі статутного капіталу на кінець 2010 р. немає. Формування власного капіталу здійснюється згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Організаційна структура підприємства ТОВ «Техметалресурс» спрямована насамперед на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами організації, розподілу між ними прав і відповідальності. У ній реалізуються різні вимоги до удосконалювання систем управління, що знаходять вираження в тих чи інших принципах управління.

Директор вирішує самостійно всі питання діяльності фірми, без особливого на те доручення діє від імені фірми, представляє її інтереси у всіх вітчизняних підприємствах, фірмах і організаціях. У підпорядкуванні директора знаходяться головний бухгалтер (бухгалтера); інспектор по кадрах (відділ кадрів); економіст; комерційний відділ; відділ послуг, інженер по охороні й безпеки праці, секретар-референт.

У підпорядкуванні в гол. бухгалтера знаходяться бухгалтера. У підпорядкуванні директора знаходиться інспектор по кадрах. Комерційний відділ складається з агентів по продажу товарів.

Інформаційною основою аналізу господарської діяльності фірми є дані бухгалтерської й статистичної звітності, бухгалтерські баланси.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління і в цілому всього товариства здійснює власна ревізійна комісія. Згідно із законодавством членів ревізійної комісії обирають з числа акціонерів. На практиці ревізійна комісія складеться з акціонерів, які добре відомі загальним збором, мають відповідну репутацію та практичний досвід фінансової роботи. Кількісний склад ревізійної комісії визначається статутом, а порядок її роботи затверджується загальними зборами акціонерів згідно із статутом.

ТОВ «Техметалресурс» має тільки статутний капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Облік статутного капіталу починається з Статуту підприємства, де зазначено розмір статутного капіталу, яким чином засновники будуть робити свої внески, розмір внесків кожного засновника, частка акцій кожного засновника, перечень засновників. Засновники зобов’язанні внести до моменту реєстрації 50% від суми статутного капіталу. Після реєстрації на протязі 1-го календарного року засновники роблять залишкові внески до статутного капіталу. Розмір власного капіталу складається з статутного капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). На підприємстві ТОВ «Техметалресурс» є статутний капітал у розмірі 35 000 грн. внесок здійснювалася грошовими коштами. Зміни у розмірі статутного капіталу з дати заснування не відбулися, нерозподілений прибуток складається з прибутку скорегованого на суму витрат.

2.2 Аналіз головних показників формування власних коштів підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс»

Аналіз власного капіталу є важливою частиною для отримання повноти інформації про фінансовий стан підприємства. На підприємстві «Техметалресурс» з повного передня власного капіталу є тільки статутний капітал яки свідчить про рівень забезпеченості власними коштами підприємства для здійснення господарської діяльності, нерозподілений прибуток який є показником якості проявляння підприємства, бо він є результатом здійснених господарських операцій, і відображає наскільки рішення були вірні рішення.

Існує декілька методів для проведення аналізу: кількісні та якісні методи оцінки ефективності роботи підприємств, методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності підприємства (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи), фінансовий спосіб, методи комп’ютерного моделювання в «електронних таблицях» прогнозів балансів та звітів про фінансові результати підприємства при структурному введенні зовнішніх коштів додаткової емісії акцій [28].

З усіх зазначених був використаний фінансовий спосіб оцінки структури власного капіталу (Додаток Б).

Розраховуємо надходження капіталу, що дорівнює різниці залишку на початок року звітного періоду та залишку на початок року базисного періоду. Цей показник показує скільки надійшло капіталу.

Розрахунок статутного капіталу:

2011 р. (надійшло) = 57 — 50 = 7 тис. грн

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

2010 р. (надійшло) = 16 869 — 16 800 = 69 тис. грн.

2011 р. (надійшло) = 20 025 — 16 869 = 3156 тис. грн

Це свідчить про зріст власних коштів і поліпшення фінансового стану підприємства.

Абсолютна зміна дорівнює різниці залишку на початок року звітного періоду та залишку на початок року базисного періоду. Цей показних відображає абсолютні зміну зі знаком «+» або «-», залежно від суми рівняння.

Розрахунок статутного капіталу:

2011 р. = 57 — 50 = 7 тис. грн

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

2010 р. = 16 869 — 16 800 = 69 тис. грн

2011 р. = 20 025 — 16 869 = 3156 тис. грн

Абсолютна зміна розрахована з умовним знаком «+», що свідчить про збільшення надходжень за рахунок господарської діяльності підприємста.

Розрахунок показника росту у % дорівнює залишку на початок звітного періоду ділити на залишок на початок року базисного періоду помножити на 100%. Цей показник відображає рівень росту у %, він повинен мати тенденцію на збільшення.

Розрахунок статутного капіталу:

2011 р. = (57 / 50) * 100% = 114%.

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

2010 р. = (16 869 / 16 800) * 100% = 100,41%.

Розрахунок цього показника підтверджує збільшення розміру власного капіталу, а саме статутного капіталу та нерозподіленого прибутку.

Коефіцієнт надходження дорівнює надходження звітного року ділити на залишок на початок звітного періоду. Цей показник свідчить про рівень надходжень, він повинен мати тенденцію на збільшення.

Розрахунок статутного капіталу:

2011 р. = 7 / 57 = 0,12.

Розрахунок нерозподіленого прибутку:

2010 р. = 69 / 16 869 = 0,004,

2011 р. = 3156 / 20 025 = 0,16.

Коефіцієнт надходження має динаміку на збільшення, що свідчить збільшення про фінансову стабільність даного підприємства.

Коефіцієнт вибуття дорівнює залишку на початок базисного року ділити на використаний капітал. Цей показник свідчить про рівень використання капіталу, він повинен мати тенденцію на зменшення.

Висновок: за даними розрахункової таблиці аналіз руху власного капіталу бачимо, що істотних змін у власному капіталі не міститься.

Статутний капітал підприємства на початок 2009 р. та 2010 р. — 50 тис. грн, 2011 р. у абсолютному значені збільшився на 7,00 тис. і складає 57,00 тис. грн, що свідчить про збільшення статутного капіталу, і як наслідок фінансову стабільність підприємства.

Нерозподілений прибуток має тенденцію на збільшення і склав на початок року 2009 р. — 16 800 тис. грн., 2010 р. — 16 869 тис. грн, 2011 р. — 20 025 тис. грн показник зросту склав 118,71%, коефіцієнт надходження склав 0,16, що свідчить про збільшення рівня прибутку даного підприємства.

Стан підприємства стабільний завдяки високому рівні збільшення нерозподіленого прибутку, що характеризує ТОВ «Техметалресурс» як підприємство прибуткове і фінансово стабільне. Але відсутність резервного, додаткового та інших видів капіталу все ж ставить певну загрозу для діяльності підприємства у майбутньому.

2.3 Оцінка ефективності використання власних коштів підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс»

Результати аналізу власного капіталу підприємства характеризують фінансову стабільність підприємства і є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства (Додаток В).

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує частину власних коштів тобто власного капіталу у загальній сумі коштів авансованих в його діяльність.

Кавт 2010 = 66 869 / 966 908 = 0,069,

Кавт 2011 = 77 025 / 995 873 = 0,077.

За даними розрахунку бачимо, що коефіцієнт фінансової незалежності має тенденцію на збільшення, що свідчить про збільшення частину власних коштів тобто власного капіталу у загальній сумі коштів авансованих в його діяльність.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Кф.з 2010 = 1 016 858 / 66 869 = 15,2,

Кф.з 2011 = 1 052 823 / 77 025 = 30,69.

Коефіцієнт фінансової залежності має тенденцію на зменшення, що свідчить про збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу, цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Км 2010 = 965 134 / 66 869 = 14,43,

Км 2011 = 994 099 / 77 025 = 12,9.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення вкладень до оборотних коштів підприємства.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу — їх сума дорівнює 1 (або 100%).

Кп.к 2010 = (480 694 + 469 295) / 1 016 858 = 0,93,

Кп.к 2011 = (480 694 + 495 104) / 1 052 823 = 0,92.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення авансованих коштів у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової стабільності, цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

Кф.с. 2010 = 66 869 / (480 694 + 469 295) = 0,07,

Кф.с. 2011 = 77 025 / (480 694 + 495 104) = 0,08.

Коефіцієнт фінансової стабільності має тенденцію на збільшення, що свідчить про залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості підприємства.

Фінансовий леверидж це об'єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Фл 2010 = 480 694 / 66 869 = 7,19,

Фл 2011 = 480 694 / 77 025 = 6,24.

Фінансовий ліверідж має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення потенційної можливості впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування [31].

Кф.с. 2010 = (66 869 + 480 694) / 1 016 858 = 0,54,

Кф.с. 2011 = (77 025 + 480 694) / 1 052 823 = 0,53.

Коефіцієнт фінансової стійкості має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення здатності підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

В цілому стан підприємства є нестабільним, високий рівень залежності від позикових коштів це підтверджує, треба розробити план виходу підприємства з кризового становища.

Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу.

Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати, утрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.

Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) — відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного й оборотного капіталу.

Як інвестиційну базу при розрахунку рентабельності капіталу використовують також «Власний капітал» + «Довгострокові позикові засоби». Вона відрізняється від бази «Загальна сума активів» тим, що з її виключаються оборотні активи, сформовані за рахунок короткострокових позикових засобів. Цей показник характеризує ефективність не всього капіталу, а тільки власного (акціонерного) і довгострокового позикового капіталу. Називають його звичайно рентабельністю інвестованого капіталу.

При розрахунку рентабельності капіталу як інвестиційну базу може бути використана середньорічна вартість власного (акціонерного) капіталу. Але в даному випадку в розрахунок беруть прибуток за винятком податків і відсотків по обслуговуванню боргу, а також дивідендів по привілейованих акціях. Називається цей показник «Рентабельність власного капіталу» (RОЕ). Порівняння величини даного показника з величиною рентабельності всього капіталу показує вплив позикового капіталу на прибуток власника.

Друге питання, що виникає при визначенні рентабельності капіталу, — який прибуток брати до уваги: балансову (валову), прибуток від реалізації чи продукції чистий прибуток. У даному випадку також треба враховувати інвестиційну базу капіталу. Якщо визначаємо рентабельність всіх активів, то в розрахунок приймається весь балансовий прибуток, що містить у собі прибуток від реалізації продукції, майна і позареалізаційні результати (доходи від довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, від участі в спільних підприємствах і інших фінансових операціях).

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой