Аналіз еколого-економічної ефективності використання природоохоронних заходів в області охорони атмосферного повітря та поверхневих вод

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Проблема охорони навколишнього середовища продовжує залишатись однією з найбільш складних у глобальному аспекті. Особливо гострою вона є у регіонах з високим промисловим потенціалом, де в навколишнє середовище потрапляє велика кількість різноманітних речовин, більша частина яких є токсичними. Більшість техногенних речовин дуже стійкі і хімічно активні, що призводить до незворотних наслідків або утворення похідних, які мають велику ступінь шкідливості.

Для підтримання певної якості атмосферного повітря та водних ресурсів, які відповідають за створення безпечних умов життєдіяльності живих організмів і збереження природного різновиду, необхідно встановлення розрахункових нормативних обмежень складу шкідливих речовин. Також необхідно розробити оптимальну програму природоохоронних заходів, які б могли як забезпечити раціональне використання природних ресурсів, так і бути вигідними з точки зору економіки підприємств.

Інтенсивна антропогенна перебудова природного середовища, великі об'єми залучення у господарський обіг природних ресурсів, забруднення їх відходами виробництва призвели до низки протиріч між традиційним ресурсокористуванням і вимогами екологічно збалансованого природокористування. Результати аналізу екологічної ситуації в Україні зосереджують увагу на необхідності перебудови державної політики на засадах сталого соціально-економічного розвитку та забезпеченні екологічно збалансованого природокористування, поліпшенні якості ресурсопостачання населення і галузей економіки на найближчу та подальшу перспективу.

В умовах становлення економічної самостійності суб'єктів господарювання (підприємств, регіонів), недостатності бюджетного фінансування, зниження ефективності державного контролю, необхідності зменшення негативного впливу екологічно шкідливих виробництв на природне середовище важливим стає впровадження нових інструментів економічного регулювання ресурсокористування. Разом з цим актуальними залишаються питання економічного стимулювання ресурсозбереження, впровадження екологічно чистих і природовідновлюваних техніко-технологічних систем у промисловості.

Суттєві недоліки мають місце у діючій системі управління ресурсами, недостатньо використовуються економічні методи регулювання природокористування, що відображають дію об'єктивних економічних законів.

Екологічна криза, що збіглася за часом з економічною зумовила активізацію досліджень еколого-економічних проблем природокористування та наукового обгрунтування збалансованого розвитку природно-господарських комплексів.

З огляду на сьогоднішнє економічне положення, питання економічності заходів стає як ніколи гостро. Враховуючи, що антропогенний вплив на оточуюче середовище зростає з кожним роком, то постає гостре питання з приводу розрахування найбільш ефективних природоохоронних заходів з найбільшою економічною перевагою. На регіональному рівні це питання є актуальним через відносно невелику територію, обмежений бюджет та існує необхідність впровадження нових технологічних рішень з найменшими витратами.

Таким чином, для дослідження ефективності природоохоронних заходів в якості полігону нами було обрано Харківський район. Це пов’язано з його: 1) інтенсивним рівнем техногенного навантаження на всі компоненти навколишнього середовища; 2) складною промислово-аграрною спеціалізацією; 3) значною щільністю населення та великим рівнем його захворюваності; 4) необхідністю оптимізації витрат на охорону навколишнього середовища на регіональному рівні.

Ціль даної курсової роботи — аналіз еколого-економічної ефективності використання природоохоронних заходів в області охорони атмосферного повітря та поверхневих вод на прикладі адміністративно-територіальної одиниці (Харківського району).

Для вивчення цього питання необхідно вирішити ряд задач:

— провести аналіз можливих методів оцінки;

— виконати необхідні розрахунки щодо ефективності природоохоронних заходів;

— розрахувати економічний збиток від забруднення навколишнього середовища;

— розробити модель, яка демонструє особливості розрахунку збитків від забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів, оцінки зборів за викиди та скиди.

1. Еколого-економічна ефективність природоохоронних заходів у Харківському районі

Територія Харківського району потерпає від значного антропогенного навантаження, що пов’язане з безпосередньою близькістю м. Харків, яке територіально не входить до складу району, але є потужним джерелом забруднення. Тому, територія Харківського району потребує розробки комплексу заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, оздоровлення території, на покращення екологічного стану компонентів природного середовища. На території Харківського району кожен рік здійснюють природоохоронні заходи спрямовані на охорону та покращення екологічного стану атмосферного повітря, водних, земельних, рослинних ресурсів та тваринного світу.

Таким чином, доцільно розрахувати ефективність природоохоронних заходів згідно з Тимчасовою типовою методикою визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів і оцінка економічного збитку, нанесеного народному господарству забрудненням навколишнього середовища [1]. Методика призначається для розрахунку економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів при:

1. Економічному обґрунтуванні головних етапів досягнення нормативної якості навколишнього середовища.

2. Оцінці фактичної ефективності здійснюваних заходів.

3. Оцінці результатів природоохоронної діяльності підприємств та об'єднань, міністерств та відомств.

Методика може бути використана для оцінки економічної ефективності водо — та атмосферо охоронних заходів при проектуванні об'єктів виробничого та невиробничого призначення [1].

Природоохоронні заходи розглядаються у вузькому і широкому розумінні.

У вузькому розумінні природоохоронні заходи — це ті види господарської діяльності, які безпосередньо спрямовані на вирішення певних природоохоронних завдань, тобто ці заходи зазвичай мають одно цільову спрямованість.

У широкому розумінні до середовище захисних заходів можна віднести всі види господарської діяльності, що як прямо, так і побічно сприяють зниженню або ліквідації негативного впливу дій людини на довкілля, тобто підвищують загальну ефективність функціонування економічних систем [2].

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим — співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними чи квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров’я населення (наприклад, зниження захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищення середньої тривалості життя) тощо [2]. У тому випадку, коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект — виражений у вартісній формі результат будь — яких дій [2]. Економічний ефект природоохоронних заходів виражається в економії або відверненні втрат природних ресурсів, живої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого споживання, яких досягають завдяки їх здійсненню [1].

У тому випадку, якщо згадані результати впливають не тільки на суто виробничу сферу, але й обумовлюють зміни, пов’язані з впливом на здоров’я або умови життєдіяльності людини, прийнято говорити про соціально — економічний ефект. Якщо ці зміни стосуються природоохоронної сфери, використовують вираз еколого — економічний ефект [2].

Соціальний ефект охорони навколишнього природного середовища виявляється в зниженні захворюваності населення, поліпшенні умов праці і відпочинку, збереженні природних комплексів і ландшафтів. Соціальний ефект безпосередньо не має вартісної форми. Можна, втім, визначити, наприклад, скільки коштує лікування людини. Але не можна говорити, що здоров’я, відновлене лікуванням, має вартість, що дорівнює витратам на лікування. Разом з тим, поліпшення здоров’я населення супроводжується цілою низкою економічних результатів, зокрема:

— економією витрат на соціальне страхування і лікування хворих;

— зменшенням кількості недовиробленої за час хвороби працівників продукції.

Завдяки цьому окремі економічні показники соціального ефекту можна визначити саме у вартісній формі [2].

Загальний екологічний ефект складається у зменшенні негативного впливу на навколишнє середовище і покращенні його стану та проявляється в зниженні об'ємів забруднень, що надходять до навколишнього середовища і рівня його забруднення (концентрації шкідливих речовин у середовищі, рівнів шуму, радіації і т. д.), збільшення кількості і покращення якості придатних до використання земельних, лісових і водних ресурсів і т. д. [1].

Харківський район є аграрно — промисловим районом Харківської області. Серед основних забруднювачів атмосферного повітря та водних об'єктів на території Харківського району виступають: Артемівський спиртозавод, Роганська картонна фабрика, пивзавод «Рогань», Мереф’янський скляний завод, АОЗТ «Будянський фаянс», КП «Роганькомунпослуга», Люботинська ПМС — 213. Серед забруднюючих речовин, що надходять до атмосферного повітря є, найбільші обсяги викидів характерні для: сполук азоту (оксиди, аміак), сполук сірки, окису вуглецю, летючих органічних сполук. Найбільш обсяг скидів у водні об'єкти Харківського району характерний для таких забруднюючих речовин як, органічні сполуки (у перерахунку на біологічне споживання кисню (БСК)), сполуки азоту, фосфору, завислі речовини та інші.

1. 1 Природоохоронні заходи та види еколого — економічного ефекту

До природоохоронних заходів відносяться всі види господарської діяльності, спрямовані на зниження і ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, збереження, покращення і раціональне використання природно — ресурсного потенціалу країни. На території Харківського району здійснюють наступні природоохоронні заходи:

— уловлювання та знешкодження шкідливих речовин, які забруднюють атмосферне повітря;

— очищення стічних вод і раціональне використання водних ресурсів;

— охорона та раціональне використання земель;

— утилізація і знешкодження відходів виробництва та побутових відходів;

— охорона та відтворення ресурсів тваринного світу;

— охорона та відтворення ресурсів рослинного світу;

— охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів;

— охорона та збереження природно — заповідного фонду.

Даних для розрахунку економічної ефективності природоохоронних заходів недостатньо, тому необхідно розрахувати екологічну ефективність.

1. 2 Розрахунок екологічної ефективності атмосфероохоронних заходів

Вихідні дані для розрахунку екологічної ефективності атмосферо охоронних заходів наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Витрати на охорону навколишнього природного середовища у 2005 р. у Харківському районі [3]

Види витрат

Обсяг витрат, грн.

1. Капітальні вкладення підприємств, організацій, установ в основні засоби природоохоронного призначення, у тому числі:

— уловлення та знешкодження речовин, що забруднюють повітря;

— очищення стічних вод і раціональне використання водних ресурсів;

— інші види (знешкодження відходів).

14 700

4300

3500

2. Поточні витрати підприємств, організацій, установ на охорону та раціональне використання природних ресурсів у тому числі:

— уловлення та знешкодження речовин, що забруднюють повітря;

— очищення стічних вод і раціональне використання водних ресурсів;

— інші види (охорона земель).

39 200

601 940

175 870

Для розрахунку екологічної ефективності природоохоронних заходів використовують формулу [1]:

(1. 1)

де ДВ — зниження обсягів забруднення навколишнього середовища, т

В1 — обсяги забруднення до впровадження заходів, т

В2 — обсяги забруднення після впровадження заходів, т

С — річні експлуатаційні витрати на утримання та обслуговування

основних фондів природоохоронного характеру,

викликали екологічний ефект, грн.

К — капітальні вкладення в ці фонди, грн.

Ен — нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень природоохоронного характеру. Ен=1, тому що капітальні вкладення приведені до одного року.

До впровадження природоохоронних заходів, спрямованих на охорону атмосферного повітря, у 2004 р., обсяги викидів складали — 2262,631 т; після впровадження заходів, у 2005 р., обсяги викидів склали — 2235,111 т [3].

т/грн.

Отриманий результат свідчить проте, що кожна 1 гривня витрат, вкладена в охорону атмосферного повітря забезпечує зниження викидів на 0,512 т в рік.

1. 3 Розрахунок екологічної ефективності заходів, спрямованих на охорону та відновлення водних ресурсів

До впровадження природоохоронних заходів, спрямованих на охорону водних ресурсів, у 2005 р., обсяги скидів складали — 1 192 300 м3, після впровадження водоохоронних заходів, у 2006 р., обсяги скидів становили — 1 015 200 м3 [3].

м3/грн.

Отримане значення екологічної ефективності водоохоронних заходів свідчить проте, що кожна 1 гривня витрат, вкладена в охорону водних ресурсів забезпечує зниження скидів на 0,29 м3 в рік.

Таким чином, можна зробити висновок, що заходи, які здійснюють підприємства, установи, організації, по зниженню викидів та скидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти відповідно не забезпечують високого рівня екологічної ефективності. Тобто, незважаючи на, що підприємствами, установами, організаціями у 2005 р. було вкладено кошти в природоохоронні заходи, їх проведення не є ефективним, тобто не призвело до помітних позитивних змін у навколишньому середовищі. Тому, у подальшому для досягнення більших значень екологічної ефективності необхідно вкладати значно більше коштів в охорону навколишнього середовища.

2. Економічний збиток від забруднення навколишнього природного середовища

Забруднення навколишнього середовища може негативно впливати на реципієнтів, що проявляється в підвищенні захворюваності людей, зниженні їх працездатності, зниженні якості умов життя населення, зниженні продуктивності природних ресурсів, прискореному зносі основних фондів і т. п. екологічний забруднення атмосферний водний

Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення двох типів витрат у народному господарстві: витрат на попередження впливу забрудненого середовища на реципієнтів (коли таке попередження, часткове або повне, технічно можливе) і витрат, пов’язаних із впливом на них забрудненого середовища. Останні виникають, якщо повне попередження такого впливу неможливе або витрати на повне попередження впливу виявляються більшими, ніж сума витрат обох типів при частковому попередженні впливу забрудненого середовища на людей і різні об'єкти. Оскільки при викидах забруднень в навколишнє середовище подібні ситуації виникають досить часто, вказані витрати зазвичай виникають одночасно [1].

2. 1 Аналіз економічних складових екологічних втрат

Екодеструктивні зміни в довкіллі спричиняють негативні процеси в економічних системах. Ці процеси, що призводять до виникнення економічних збитків, можуть бути охарактеризовані таким чином.

По-перше, відбувається зниження вироблення корисно використовуваної «вільної енергії» і збільшення дисипативної (втрачається безповоротно) складової енергетичного балансу економічної системи. В економічних термінах, що характеризують стан господарських систем, це означає:

— збитки, пов’язані з втратою сільськогосподарської і лісової продукції;

— втрати основних фондів через передчасне спрацювання;

— збитки, пов’язані з підвищеної захворюваністю і смертністю людей;

— недоотримання доходу (прибутку підприємств, надходжень у бюджет держави та регіонів) тощо.

По-друге, економічні системи змушені нести додаткові витрати на підтримку рівня гомеостазу в погіршених умовах довкілля (реалізація механізмів негативного зворотного зв’язку). Це викликає такі види витрат:

— додаткові витрати на захист людей від шкідливих екологічних факторів (кондиціонери, фільтри, ін.) і профілактику хвороб;

— додаткові витрати на захист виробничих систем від впливу шкідливих екологічних факторів (застосування корозієстійких матеріалів, покриттів, ін.); використання стійких сортів рослин, будівництво іригаційних споруджень тощо;

— додаткові витрати на компенсацію зниження продуктивності виробництв (витрати на заміщення недостачі кваліфікованих працівників, що хворіють; застосування мінеральних добрив, проведення меліоративних робіт тощо).

Фактично до цього виду витрат належать витрати на природоохоронні пристрої та споруди, хоча цей вид витрат виступає своєрідною альтернативою економічному збитку. Справа в тому, що витрати на запобігання порушенню природного середовища слугують тій же меті - підтримці існуючого гомеостазу виробництва. Саме їх базові технології невід'ємно пов’язані із впливом на довкілля і змушують використовувати спеціалізоване екологічне устаткування для пом’якшення негативних наслідків.

По-третє, внаслідок змін в середовищі економічні суб'єкти змушені нести додаткові витрати, зумовлені необхідністю зміни рівня існуючого гомеостазу:

— додаткові витрати на переозброєння виробництва (відмова від чутливих до змін середовища видів виробництва, зміна сортності та видів продукції, що виробляється, ін.);

— втрачена вигода від неможливості здійснювати виробництво продукції чи вести діяльність, чутливу до порушень довкілля; особливо це актуально для сільського і лісового господарства, рекреаційної діяльності, екотуризму тощо.

Процеси формування еколого-економічного збитку є складовим явищем, до якого не можна підходити з позиції простого підсумування можливих наслідків. По-перше, деякі ефекти становлять альтернативи один одному; по-друге, дія одних може компенсувати чи пом’якшувати дію інших; по-третє, зазначені види витрат часто взагалі важко відрізняти один від одного (до речі, як і причини, що зумовили їх виникнення).

Зокрема варто розрізняти:

— витрати на запобігання забруднення;

— витрати зі зменшення шкідливого впливу забруднення на реципієнтів (підвищення імунітету, застосування захисних покриттів);

— витрати на ліквідацію наслідків забруднення (лікування хворих, закупівля нового обладнання, компенсація втрат врожаю).

Перший вид витрат — витрати на запобігання забрудненню (будівництво очісних споруджень, зміна технології, попереднє очищення палива, розвелення скидань, ін.) — можуть розглядатися як альтернатива двом іншим видам витрат. Прийнято говорити, що подібні заходи дають змогу запобігти збиткам від забруднення. Отже, вважається, що витрати на їх здійснення умовно мають включатися в поняття еколого-економічних збитків.

Що ж стосується інших двох видів витрат, то поряд із власне збитками вони становлять величину збитків, залишаючись своєрідними альтернативами: або ми втратимо в результаті шкідливого впливу забруднювачів частину сільськогосподарської продукції, або ціною додаткових витрат на добрива та інтенсифікацію ведення господарства ці втрати будуть відвернуті. Те саме можна сказати і про основні фонди. Під дією агресивних речовин — забруднювачів термін їх служби зменшується, однак він може бути наближений до нормативного шляхом застосування захисних покриттів чи витрат на додаткові ремонти.

Частина збитку виявляється одночасно у формі втрат і в компенсаційній формі.

З урахуванням зазначених причин розрахунок величини еколого-економічного збитку зводиться до трьох основних складових — втраченої, недовиробленої і компенсаційної.

Економічний збиток від порушення природного середовища (еколого — економічний збиток) визначається суспільно необхідними витратами, що виникають внаслідок екодеструктивного впливу. Фактично, збиток характеризує зміну інтегральної еколого — економічної оцінки (збільшення витратної оцінки чи зменшення результатної) комплексу природних факторів (екосистеми) або якогось природного блага внаслідок погіршення його стану. Дія еколого — економічного збитку втілюється через погіршення економічного стану конкретних суб'єктів господарювання: в одному випадку зростають витрати отримання ними певних господарських результатів (доходу, прибутку), в іншому випадку знижується вигідність (ефективність) виробничої діяльності, тобто за тих самих витрат рівень доходу падає. Таким чином, під економічним збитком від порушення природного середовища слід розуміти виражені у вартісній формі фактичні і можливі втрати, заподіяні економічним суб'єктам внаслідок екодеструктивного впливу, а також додаткові витрати на компенсацію цих збитків [2].

Збитки виникають внаслідок:

1. Зміни кількості та якості природних ресурсів та/або інших зовнішніх умов технологічних процесів і як наслідок — зменшення обсягів використання природних факторів у виробництві - екологічні збитки.

2. Погіршення здоров’я фізичних осіб (громадян) або умов ведення особистого господарства при забрудненні навколишнього природного середовища чи інших несприятливих змін його стану — соціальні збитки.

3. Наявністю витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків — економічні збитки. Економічні збитки складають екологічні витрати виробника [6].

2.2 Розрахунок економічного збитку від забруднення атмосферного повітря Харківського району

Економічна оцінка збитку, що спричиняється річними викидами забруднень в атмосферне повітря, для окремого джерела визначається за формулою [1]:

(2. 1)

де Уатм.  — збиток від забруднення атмосферного повітря, грн. /рік;

г — множник, числове значення якого дорівнює 400 грн. /умов. т;

у — коефіцієнт відносної шкідливості забруднення атмосфери

в межах окремих територій;

ѓ - коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від

фракційного складу і швидкості осідання часток;

М — приведена маса річного викиду забруднень з джерела, величина

якої визначається за формулою [1]:

(2. 2)

де mi — маса забруднюючої речовини i — го виду, т/рік;

Ai — показник відносної агресивності забруднюючої речовини

i — го виду, умов. т/т.

В таблиці 2.1 наведено дані для розрахунку збитків від забруднення атмосферного повітря Харківського району.

Дані в таблиці приведені на підставі матеріалів Головного Управління статистика в Харківській області [3].

Таблиця 2.1 — Вихідні дані для розрахунку збитків від забруднення атмосферного повітря Харківського району [3]

Назва речовини

Обсяги викиду (mi), т

Значення показника відносної агресивності (Аi), умовна т/т

Аi•mi, умовна т

1. Оксид азоту

62,314

41,1

2561,1054

2. Сірчистий ангідрид

3,318

22

72,996

3. Аміак

0,729

10,4

7,5816

4. Окис вуглецю

272,086

1

272,086

5. Ацетон

0,342

2,22

0,75 924

6. Сажа

2,299

41,5

95,4085

7. Оксид хрому

0,008

104

80

Розрахунок приведеної маси річного викиду забруднюючих речовин:

=2561,1054умов. т+72,996умов. т+7,5816умов. т+272,086 умов. т+0,75 924 умов. т+95,4085 умов. т+80 умов. т=3089,93 674 умов.т.

Показник у для Харківського району складає 5,25, оскільки чисельність населення становить 183 653 чоловік, то у=183 653/35000=5,25. Показник ѓ дорівнює 0,55, тому що на території Харківського району переважають підприємства, які мають висоту труб не більше 50 м і різниця температури між викидами та навколишнім середовищем не більше 50 °C. Таким чином:

=400 грн. /умов. тЧ5,25Ч0,55Ч3089,93 674 умов. т=3 568 876,9 грн. ?3568,9 тис. грн.

Таким чином, збиток від забруднення атмосферного повітря на території Харківського району становить 3 568 876,935 грн.

2.3 Розрахунок економічного збитку від забруднення водних об'єктів Харківського району

Економічна оцінка збитку від скиду забруднюючих речовин у k — ту водогосподарську ділянку певним джерелом (підприємством, населеним пунктом та ін.) визначається за формулою [1]:

(2. 3)

де Увод.  — збиток від забруднення водних об'єктів, грн. /рік;

г — множник, числове значення якого дорівнює 400 грн. /умов. т;

у — басейновий коефіцієнт;

М — приведена маса річного скиду забруднень певним джерелом у

k — ту водогосподарську ділянку. Визначається за формулою 2.1.

(2. 4)

де mi — маса забруднюючої речовини i — го виду, т/рік;

Ai — показник відносної агресивності забруднюючої речовини i — го виду, умов. т/т.

При розрахунках збитку найбільш суттєвим є показник кількості викидів або скидів (т/рік) кожного виду забруднюючих речовин (mi).

В таблиці 2.2 наведено дані для розрахунку збитків від забруднення водних об'єктів Харківського району [3].

Дані в таблиці приведені на підставі матеріалів Національної доповіді про сан навколишнього природного середовища у Харківській області за 2006 р.

Таблиця 2.2 — Вихідні дані для розрахунку збитків від забруднення водних об'єктів Харківського району [3]

Назва речовини

Обсяг скиду (mi), т

Значення показника відносної агресивності (Аi), умовна т/т

Аi•mi, умовна т

1. Органічні речовини (за показниками БСК5)

30,5

0,33

10,065

2. Завислі речовини

23,6

0,05

1,18

3. Нафтопродукти

0,0963

20

1,926

4. Азот загальний

12,8

0,1

1,28

Розрахунок приведеної маси річного скиду забруднюючих речовин:

=10,065 умов. т+1,18 умов. т+1,926 умов. т+1,28 умов. т=14,451 умов. т.

Показник у для Харківського району складає 3,79, оскільки скиди забруднюючих речовин здійснюють у водні об'єкти, що належать до басейну р. Сів. Донець. Таким чином:

=400 грн. /умов. тЧ3,79Ч14,451 умов. т=21 907,7 грн.

Таким чином, збиток від забруднення водних об'єктів на території Харківського району становить 21 907,7 грн.

2.4 Платежі за викиди та скиди забруднюючих речовин у Харківському районі

Система платежів (зборів) за порушення природного середовища має такі основні елементи:

— порядок вилучення коштів в економічних суб'єктів;

— ставки платежів, що встановлюють певну відповідальність між кількісними показниками впливу на природне середовище і величиною вилучення коштів;

— допустимі межі порушення середовища; як правило, ставки за понадлімітне порушення середовища збільшуються в 3 — 5 разів; змінюється і порядок віднесення платежів: платежі за порушення середовища в межах лімітних значень списуються на виробничу собівартість підприємств, платежі за понадлімітний вплив на середовище вилучається з прибутку;

— порядок розподілу зібраних коштів.

Наразі в Україні діють системи платежів (зборів) за такі види порушення середовища:

— забруднення атмосфери, у тому числі стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

— забруднення водних об'єктів;

— розміщення відходів;

— спричинення збитків рослинам і тваринам.

Загальний порядок вилучення платежів (зборів), а також нормативи (ставки) збору за першими трьома видами порушеннями середовища затверджені Постановою К М України від 01. 03. 99 р. № 303, редакція від 01. 01. 06 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» [5] та Наказу Міністерства екологічної безпеки України і Державної Податкової Адміністрації України № 162/379 від 19. 07. 99 р., редакція 05. 11. 04. р. «Про затвердження інструкції про Порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» [4].

Сума збору, який нараховується за викиди стаціонарними джерелами забруднення визначається за формулою [1]:

(2. 5)

де Мі — фактичний обсяг викидів і - тої забруднюючої речовини, т;

Нбі — норматив збору за тонну і - тої забруднюючої речовини, грн. /т;

Ннас.  — коригувальний коефіцієнт, який встановлюється залежно від

чисельності жителів населеного пункту

Кф — коригувальний коефіцієнт, який встановлюється в залежності

від народногосподарського значення населеного пункту.

Для Харківського району значення Ннас дорівнює 1,2, а значення Кф дорівнює 1.

В таблиці 2.3 наведено дані для розрахунку суми збору за викиди забруднень у Харківському районі.

Дані в таблиці 2.3 наведені на підставі матеріалів Головного Управління Статистики у Харківській області.

Таблиця 2.3 — Вихідні дані для розрахунку суми збору за викиди забруднень у Харківському районі [3]

Назва речовини

Обсяги викиду, т

Норматив плати, грн. /т

1. Оксид азоту

62,314

80

2. Сірчистий ангідрид

3,318

80

3. Аміак

0,729

15

4. Окис вуглецю

272,086

3

5. Ацетон

0,342

30

6. Сажа

2,299

19,5

7. Оксид хрому

0,008

572

Розрахунок суми збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення:

=(80 грн. /тЧ62,314 тЧ1,2Ч1)+(80 грн. /т Ч3,318 т Ч1,2 Ч1)+(15 грн. /тЧ0,729 тЧ1,2Ч1)+)+(3 грн. /т Ч272,086 т Ч1,2 Ч1)+(30 грн. /т Ч0,342 т Ч1,2 Ч1)+(19,5 грн. /т Ч2,299 т Ч1,2 Ч1)+(572 грн. /т Ч0,008 т Ч1,2 Ч1)=5982,144 грн. +318,528 грн. +13,122 грн. +979,5096 грн. +12,312 грн. +53,7966 грн. +5,4912 грн. =7364,9034 грн.

Таким чином, збиток перевищує суму збору в 485 разів, тому що величина збитку від забруднення атмосферного повітря на території Харківського району у 2005 р. становила 3 568 876,935 грн., а сума збору — лише 7364,9034 грн.

Сума збору, який встановлюється за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається за формулою [1]:

(2. 6)

де Млі — обсяг скиду і - тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

Мпі — обсяг понадлімітного скиду (різниця між обсягом фактичного

скиду і ліміту і - тої забруднюючої речовини), т;

Нбі — норматив збору за тонну і - тої забруднюючої речовини, грн. /т;

Крб — регіональний (басейновий) коригуючий коефіцієнт;

Кп — коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди

забруднюючих речовин — 5.

В таблиці 2.4 наведено дані для розрахунку суми збору за скиди забруднень у Харківському районі.

Дані в таблиці 2.4 наведені на підставі матеріалів Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища у Харківській області за 2006р.

Таблиця 2.4 — Вихідні дані для розрахунку суми збору за скиди забруднень у Харківському районі [3]

Назва речовини

Обсяг скиду, т

Норматив плати, грн. /т

1. Органічні речовини (за показниками БСК5)

30,5

21

2. Завислі речовини

23,6

1,5

3. Нафтопродукти

0,0963

309

4. Азот загальний

12,8

10,5

Розрахунок суми збору за скиди стаціонарними джерелами забруднення у Харківському районі. Враховуючи те, що обсяги скидів забруднюючих речовин у Харківському районі знаходяться в межах ліміту, розрахунок здійснюється за наступною формулою:

=(21 грн. /тЧ30,5 тЧ2,2)+(1,5 грн. /тЧ23,6 тЧ2,2)+(309 грн. /тЧ0,0963 тЧ2,2)+(10,5 грн. /тЧ12,8 тЧ2,2)=1409,1 грн. +77,88 грн. +65,46 грн. +295,68 грн. =1848,12 грн.

Таким чином, збиток перевищує суму збору майже в 12 разів. Таким чином, компенсація завданого збитку водним об'єктам в результаті скиду забруднюючих речовин складає лише 6%, що є занадто низьким показником. Тобто, незважаючи на те, що кожного року підприємства, організації, установи, що здійснюють забруднення водних об'єктів, вкладають кошти у відновлення та захист водних об'єктів, не компенсують у повному обсязі завдані ними збитки. Таким чином, існує нагальна необхідність підвищити нормативи плати за викиди та скиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та водні об'єкти відповідно. Причому, сума збору повинна бути не меншою, ніж сума нанесеного збитку.

Система екологічних платежів створює фінансову основу природоохоронної діяльності і формує економічний мотиваційний інструментарій зниження деструктивного впливу на природне середовище. Однак, кардинальних успіхів у вирішенні екологічних проблем можна досягти лише за умови зміни стратегічних напрямків реалізації економічної політики, спрямування її на екологізацію всього циклу виробництва і споживання продуктів і послуг [2].

Для збереження та покращення екологічного стану всіх компонентів природного середовища необхідно зменшити негативний антропогенний вплив, а плата за завдану шкоду повинна бути адекватною нанесеному збитку, тобто повинен виконуватись один із принципів сталого розвитку: «Забруднювач навколишнього природного середовища повинен платити за завдану йому шкоду і ця плата повинна бути адекватна нанесеному збитку».

3. Альтернативні варіанти розрахунку екологічних витрат

Важливою складовою еколого-економічних досліджень є оцінка екологічних витрат на рівні індивіда. Саме він, прийнявши рішення на макрорівні, забезпечує розвиток більш крупних господарських одиниць. При цьому головним завданням суб'єктивного аналізу є виявлення переваг індивіда щодо до довкілля і природних ресурсів та надання їм грошової оцінки.

На сьогоднішній день у рамках суб'єктивного аналізу використовується значна кількість методів аналітичної і емпіричної оцінки, але зараз ми зупинимось на таких методах:

— метод гедоністичної ціни;

— метод прямого анкетування;

— метод розрахунку транспортних витрат;

Метод гедоністичної ціни (ціни вартості об'єкта власності). Сфера застосування — об'єкти, на які можуть бути встановлені права власності й які можуть брати участь у ринковому обміні.

Основною гіпотезою вказаного методу є гіпотеза раціональної поведінки людини, за якою індивід ніколи не вибере альтернативу Х, якщо у той же самий час йому доступна альтернатива Y, яка з його точки зору переважає Х. більше того, у аксіоматичній теорії корисності доведено існування правила, що співвідносить корисність цих альтернатив. Дане правило має назву функція корисності. Значення функції корисності не мають економічних одиниць вимірювання, оскільки вона задає не абсолютне значення, а порядок переваги альтернатив. Так, наприклад, можна сказати, що індивід віддав перевагу чистому повітрю, красивому краєвиду, затишному місцю проживання.

Іншими словами, відповідно до гіпотези раціональної поведінки індивід буде мати за мету або якнайбільше задоволення своїх потреб — максимізація корисності (за умови обмеження ресурсів, насамперед фінансових), або мінімізація витрат (за сталої величини корисності).

Найбільш проста аналітичну модель мінімізації витрат:

(3. 1)

де — ціна блага i, — кількість блага i, U — корисність споживача.

Розв’язок цієї задачі за аргументами дасть функції попиту, тобто визначить оптимальні пропорції, в яких повинні споживатися блага.

Разом з цим відзначимо деякі ускладнення.

— на практиці фактично неможливо впорядкувати альтернативи індивідів стосовно споживання, тому що рівень корисності (U) лежить поза сферою зору дослідника;

— і ціна блага, і його кількість стоять в одній частині рівняння, з чого випливає неможливість визначення оцінки ціни через кількість або навпаки;

Значення попиту можна визначити аналітично шляхом розв’язку задачі максимізації корисності з урахуванням бюджетного обмеження:

(3. 2)

Однак і зараз від практичних проблем неможна звільнитися: невідомим є бюджет споживача.

Тому для визначення емпіричних оцінок доцільно застосувати економічну інтуїцію: за різних ринкових цін різниця в рівнях корисності від споживання благ призведе до того що індивід витратить менш грошових коштів на благо, яке з його точки зору, є менш корисним.

Наприклад, якщо квартира знаходиться в районі із забрудненим атмосферним повітрям, людина купить її за меншу ціну, ніж аналогічну квартиру в екологічно-сприятливому районі, тому що корисність першої U0 більша, ніж корисність другої U1.

Формально, якщо U1 > U0, тоді й рівень витрат е1> e2.

Користуючись даною логікою, грошову емпіричну оцінку врахування екологічних чинників індивідами на ринку нерухомості можна провести двома способами.

— Для двох районів міста, які відрізняються лише екологічними факторами, оцінити параметри двох рівняння регресії, а саме:

(3. 3)

(3. 4)

де S — житлова площа (м2), Sn — площа підсобних приміщень (м2), D — відстань від центру міста (км).

При цьому грошовий вираз бажання платити за проживання в екологічно чистому районі дорівнюватиме ?P = P — P0.

— Оцінити одне рівняння регресії, але з даною змінною (H), яка набуватиме значення 0, якщо квартира розташована у забрудненому районі, а 1 — у противному разі. Наприклад:

(3. 5)

Тоді грошовий вираз бажання платити за кожен додатковий метр проживання в екологічно чистому районі становитиме

(3. 6)

Основною перевагою методу гедоністичної ціни є те, що він використовує реальні дані, які відображають поведінку людей и можуть бути отриманні дослідником з квартирних агенцій, які накопичують первинну інформацію та пов’язані з вторинними джерелами інформації.

Потенційні недоліки методу:

— Кореляційне зміщення: кореляція не завжди говорить про причинність. Наприклад, низька вартість об'єктів власності може пояснюватися не забрудненою атмосферою, а рівнем злочинності в районі.

— Інформаційна похибка: під час аналізу даних дослідник може спостерігати не за рівноважними цінами. Наприклад, практично дуже важко сказати, які ціни ми аналізуємо — ціну попиту або ціну пропозиції. Без припущення про рівновагу ринку нерухомості й введення додаткових змінних (наприклад, доходів споживачів) економетрична оцінка може дати досить неточний результат.

— Аналіз за допомогою даних змінних передбачає використання значної кількості спостережень, що не зажди можливо.

Метод прямого анкетування. Найбільш очевидним способом оцінки вартості природних ресурсів і довкілля є пряме опитування індивідів та виявлення їх бажання платити за відповідний вид блага або послугу.

Лист опитування може бути складений по різному: можуть практикуватися безпосереднє спілкування з індивідом, телефонне опитування, розсилка листів — анкет, комбіновані форми опитування.

Анкети можуть бути складені за принципом:

— відкритого інтервалу.

— закритого інтервалу.

Відзначимо деякі ключові моменти побудови анкети.

1. Чітка класифікація об'єктів, які підлягають грошовій оцінці.

2. Конкретна вказівка способу розрахунку (готівкою, збільшенням податків), частоти платежів (наприкінці року, поквартально кожного місяця), організації, Яка буде акумулювати платежі.

3. Якісний аналіз респондентів (врахування соціальних економічних властивостей індивідів, які підлягають опитуванню).

Таблиця 3.1 — Переваги і недоліки методу прямого анкетування

Переваги методу

Недоліки методу

Заснований на теорії економічної корисності і може давати оцінки з надійним інтервалом довіри

Зазначені в анкетах грошові оцінки можуть перевищувати реальну схильність людини витратити гроші

Більшість похибок може бути елімінована, якщо дослідник уважно побудував структуру анкети

Результати можуть бути несумісні з вимогами раціонального вибору

На сьогоднішній день єдиний метод, що може бути застосований для оцінки природних ресурсів, на які не можуть бути встановлені права власності

Респонденти можуть не мати уявлення про об'єкт грошової оцінки, атому вони й не матимуть бази для оцінки справжньої вартості цього об'єкта

Визнаний провідними організаціями з охорони навколишнього середовища — EPA, Fish and Wildlife Service, Burec

Респонденти у гіпотетичній ситуації не будуть відчувати жорстких бюджетних обмежень

Постійно вдосконалюється з метою зробити методологію більш придатною для отримання незміщених оцінок

Метод розрахунку транспортних витрат. Найбільш широко застосовується для оцінки рекреаційних зон.

Наведемо простий алгоритм проведення визначення суб'єктивної оцінки методом транспортних витрат.

1. Країна поділяється на концентричні зони навколо рекреаційної зони.

2. Відвідувачів поділяють за принципом приналежності до конкретної зони.

3. Проводять розрахунок відносної величини відвідувань у процентах.

4. Визначають транспортні витрати для кожної зони.

5. Проводять регресійний аналіз з використанням якісних змінних.

Перевагою методу є те, що у ході дослідження використовуються досить об'єктивні дані, проте метод не враховує якісні характеристики рекреаційної зони. До того ж еластичність попиту зростає за бюджетом споживача (у часі) і, як наслідок, вартість об'єкту дослідження не є постійною.

Таблиця 3.2 — Застосування методів суб'єктивної оцінки

Екологічний вплив

Метод, який може бути застосований для визначення грошової оцінки

Програми з реконструкції енергетики (наприклад ТЕЦ)

Зменшення забруднення атмосфери (TSP, CO2, NO, SO2)

Втрата продуктивності праці, погіршення зору, погіршення хімічних властивостей води оцінюється через метод прямого анкетування

Шумове забруднення атмосфери — через метод гедоністичної ціни

Реструктуризація промисловості

Поліпшення ефективності використання енергії

Зменшення забруднення навколишнього середовища

Поліпшення безпеки життєдіяльності

Вплив підвищення ефективності досліджується за допомогою методу гедоністичної ціни

Застосування методу прямого анкетування

Застосування методу прямого анкетування на стадії виявлення схильності до платежу за поліпшення безпеки; методу гедоністичної ціни — на стадії оцінки ефекту або вигоди

Програми з організації моніторингу курортних районів рекреації

Автоматизований контроль за забрудненням вод

Екологічна освіта персоналу

Поліпшення умов рекреації оцінюється за допомогою: методу розрахунку транспортних витрат, гедоністичної ціни або прямого анкетування

Програми з організації муніципального будівництва доріг

Зниження фізичного, шумового та хімічного забруднення

Метод прямого анкетування

Метод гедоністичної оцінки

4. Моделювання даних

4. 1 Аналіз предметної області

Система бізнес правил (СПБ) — це змістовний опис предметної області з чітким визначенням об'єктів та зв’язків. СПБ складає набір тверджень, сформованих на мові, яка буде зрозуміла всім учасникам розробки БД.

Система бізнес правил для предметної області «Розрахунок еколого-еконмічної ефективності»:

1. Для кожного розрахунку обирається певна область (район), відносно якої будуть проводитись дослідження.

2. Кожна область (район) характеризується певними параметрами — чисельність населення, висота труб на підприємствах, різниця температури між викидами та навколишнім середовищем.

3. Аналіз проводиться в залежності від середовища потрапляння забруднюючих речовин — атмосферне повітря, водні ресурси.

4. В залежності від кількості забруднюючих речовин, що потрапляють в те чи інше середовище встановлюється норматив плати.

5. Вплив речовини на середовище потрапляння (атмосферне повітря, вода) залежить від показника його агресивності.

Глосарій — це документ, в якому перераховані всі основні поняття, що входять до СПБ. Може бути у вигляді таблиці або тексту.

В результаті аналізу досліджень еколого-економічної ефективності природоохоронних заходів був сформований наступний глосарій предметної області:

Область (район) — обмежена територія, відносно якої проводитиметься дослідження.

Параметри — набір певних специфічних характеристик області.

Середовище — зона дії забруднюючих речовин.

Обсяг викиду — кількість забруднюючих речовин, що потрапили до певного середовища.

Речовина — елемент, який потрапляючи в середовище насить йому певну шкоду.

Норматив плати — встановлена плата за викид забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

4. 2 Розробка моделі даних

При розробці будь-якої інформаційної системи всі необхідні елементи й структури даних повинні бути об'єднані у відповідну модель даних. Така модель даних являє собою інформаційну модель певної предметної області й служить для рішення наступних завдань:

1. Модель даних — це основа для створення відповідної бази даних.

2. Модель даних виступає засобом спілкування різних категорій осіб, що приймають участь у створенні інформаційної системи (розроблювачі, експерти по предметній області, прикладні програмісти й т.д.)

3. Наявність моделі даних дозволяє надалі адаптувати існуючу інформаційну систему до змін, що виникають у предметній області.

Модель даних — абстракція, яка задається кортежем трьох множин:

UD = {S, O, C}

Де S — множина структур даних, дозволених в цій моделі.

О — множина операцій, які доступні для цих структур.

С — множина обмежень, які повинні виконуватись під час існування даної моделі.

Модель предметної області - це наші знання про предметну область. Знання можуть бути як у вигляді неформальних знань у мозку експерта, так і виражені формально за допомогою яких-небудь засобів. Як такі засоби можуть виступати текстові описи предметної області. Але більше інформативними й корисними при розробці баз даних є описи предметної області, виконані за допомогою спеціалізованих графічних нотацій.

Одним з найбільш ефективних методів для цього є метод моделювання даних на концептуальному рівні з використанням ЕR -діаграм.

CASE-засоби — це програмні засоби, що підтримують процеси створення й супроводу інформаційних систем, включаючи аналіз і формулювання вимог проектування прикладного програмного забезпечення й баз даних, генерацію коду, тестування, документування, конфігураційне керування й керування проектами, а також інші процеси.

Застосування CASE-засобів істотно підвищує ефективність діяльності розроблювачів інформаційних систем. Серед основних переваг їхнього використання можна назвати:

— істотне підвищення швидкості розробки за рахунок потужного редактора діаграм, автоматичної генерації бази даних, автоматичної підготовки документації;

— відсутність необхідності ручної підготовки SQL-пропозицій для створення бази даних;

— можливість легко вносити зміни в модель при розробці й розширенні системи;

— розроблювачі прикладного програмного забезпечення постачені зручними в роботі діаграмами;

— система документації, що може бути використана колективом розроблювачів бази даних і додатка для комунікації між собою й з кінцевим користувачем;

— забезпечення наочності подання обмежень посилальної цілісності, що досить істотно при розробці реляційних моделей.

— надання концептуальної схеми, незалежної від типу використовуваної СУБД, що використається автоматичними засобами для генерації інформації для конкретної СУБД. Таким чином, та сама діаграма може бути використана для генерації декількох реляційних схем для різних СУБД.

Розробка концептуальної моделі даних «сутність-зв'язок» (entity-relationship model) здійснювалася з використанням методу побудови ER/EER діаграм.

На цьому етапі були виділені сутності (entities) з використанням основних абстракцій об'єктно-орієтованого аналізу; були визначені основні інформаційні атрибути (attributes) всіх сутностей s їх домени; були визначені ключові атрибути (key attributies); семантичні відносини (relations) між сутностями, їхня розмірність (1: 1, 1: N, N: M) і типи приналежності (обов'язковий, необов’язковий). Концептуальна модель у вигляді ER-діаграми представлена на рис. 4. 1

Рис. 4.1 — Логічна концептуальна ER-модель

Ця модель відображає логіку побудови бази даних. На ній чітко видно як саме пов’язані між собою ті чи інші суттєвості.

Висновок

В ході виконання даної курсової роботи були розраховані і проаналізовані основні показники еколого-економічної ефективності.

Була розрахована ефективність природоохоронних заходів, яка показала, що заходи, які здійснюють підприємства, установи, організації, по зниженню викидів та скидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти відповідно не забезпечують високого рівня екологічної ефективності.

Розраховано також збитки від викидів та скидів забруднюючих речовин та сума зборів за забруднення навколишнього середовища. Як показали розрахунки сума збитків на багато перевищує суму зборів, що суттєво впливає на стан природних об'єктів.

Була створена модель даних, яка дозволила досить просто и зрозуміло відобразити зв’язок між розрахунками всіх складових еоколого-економічної ефективності.

Список використаних джерел

1. Тимчасова типова методика визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходов і оцінка економічного збитку, нанесеного народному господарству забрудненням навколишнього середовища.

2. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник / За ред. Д. е. н., проф. Л. Г. Мельника та к. е. н., проф. М. К. Шапочки. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — 759 с.

3. Статистичний бюлетень Обласного управління статистики по Харківській області. Збори за використання природних ресурсів у Харківській області за 2004 — 2005 рр.

4. Наказу Міністерства екологічної безпеки України і Державної Податкової Адміністрації України № 162/379 від 19. 07. 99 р., редакція 05. 11. 04. р. «Про затвердження інструкції про Порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища».

5. Постанова К М України від 01. 03. 99 р. № 303, редакція від 01. 01. 06 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

6. Царенко О. М., Нєсвєтов О. О., Кабацький М. О. Основи екології та економіка природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. — 2 — Ге вид., стер. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. — 400 с.

7. Ткачук Н. В., Шеховцов В. А., Кукленко Д. В., Сокол В. Е. Під ред. Годлевського Архітектури, моделі та технології програмного забезпечення унформаційно-управляючих систем. — Харків: НТУ «ХПІ», 2005. — 546с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой