Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

по дисципліні: Фінансовий аналіз

на тему: Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Херсон 2010

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що управління фінансовими ресурсами, їх розподіл та використання в складних економічних умовах недостатньо ефективно в теперішній час, що призводить до таких негативних наслідків як втрата підприємством платоспроможності і фінансової незалежності.

Фінанси підприємств займають важливе значення в структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється суспільний продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний доход. Ось чому від стану фінансів підприємства залежить значимість задоволення суспільних потреб, покращення фінансового стану держави. Фінансова стійкість держави у значному ступені визначається стійкістю та надійністю фінансового стану підприємства.

Мета й задачі дослідження полягають у вивченні наявних на підприємстві фінансових ресурсів, виявленні їх резервів та подальшого їх використання. Головними завданнями є ананліз фінансового стану підприємства, визначення його платоспроможності, оцінка власного та позиченого капіталу, а також знаходження шляхів залучення додаткових фінансових ресурсів.

Методом дослідження є аналіз власного та позиченого капіталу за допомогою показника рентабельності власного капіталу та ефекта фінансового важіля; аналіз платоспроможності підприємства на основі показників ліквідності балансу, де використані коефіцієнти поточної ліквідності, швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності; аналіз фінансової стійкості підприємства проводився за допомогою динаміки показників: коефіцієнта фінансової залежності підприємства від позичених коштів, коефіцієнта відношення позиченого та власного капіталу, коефіцієнта довгострокового залучення позиченого капіталу, коефіцієнта фінансової автономії, маневрування власного оборотного капіталу, забезпеченості матеріальних запасів власним оборотним капіталом, частки основного капіталу у власному, коефіцієнта накопичення зносу, коефіцієнта реальної вартості основних та матеріальних оборотних коштів в загальному капіталі, коефіцієнта інвестування та збереження власних коштів.

Формування фінансових ресурсів на підприємстві здійснюється в процесі формування статутного фонду, а також в процесі розподілe грошових надходжень за рахунок авансових коштів в основні та оборотні фонди та використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання та фонду накопичення.

При виконанні курсової роботи використовувалась література багатьох авторів. Зокрема, О. М. Бандурка, Коробов М. Я., А.М. Поддєрьогін, Руссак Н. А., а також Білолипетський В.Г., Балабанов І.Т., Ковальов А.І. та багато інших.

1. Теоретичні основи аналізу ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

1. 1 Фінансові ресурси підприємства як об'єкт аналізу

Фінансова діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також усередині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базуються на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, на їх ефективному використанні.

В українській економічній думці на сьогодні існує дуже багато визначень фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз сутності фінансових ресурсів розпочнемо з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику: «Фінансові ресурси — це грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ». Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічним явищем.

Так, В.М. Родіонова вважала, що фінансові ресурси підприємства — це грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників".

В.Г. Бєлолипецький: «Фінансові ресурси фірми — це частина грошових ресурсів у вигляді доходів і зовнішніх надходжень, призначених для виконання фінансових зобов’язань і виконання затрат із забезпечення розширеного відтворення».

О.Д. Василик: «Фінансові ресурси — це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб».

І.В. Зятковський — цей автор фактично наводить узагальнений підсумок усіх визначень фінансових ресурсів: «Як свідчить ретроспективний аналіз визначень фінансових ресурсів, дослідники кваліфікують їх як сукупність фондів грошових коштів, доходів, відрахувань або надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств».

Одне з найпростіших і найактуальніших визначень (2000 рік) дав В.М. Опарін: «Фінансові ресурси — це сума коштів, спрямованих в основні засоби та обігові кошти підприємства».

На думку А. Г. Загороднього, «фінансові ресурси — це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави та суб'єктів господарювання». Це визначення не точне й не повне, оскільки зводить поняття «фінансові ресурси» до сукупної маси коштів на підприємстві. На противагу цьому фінансові ресурси характеризують грошові нагромадження, грошові фонди, які формуються в процесі розподілу створеного на підприємстві продукту.

Ю.В. Петленко розглядає фінансові ресурси як «грошові кошти, залучені в господарський оборот підприємства з різних джерел, сформованих під впливом організаційно-правових норм господарювання, призначені для покриття його власних потреб». Думка автора досить цікава, хоча дещо треба уточнити. По-перше, фінансові ресурси — це лише частина коштів, оскільки поняття «грошові кошти» значно ширше. По-друге, фінансові ресурси призначені для створення умов розширеного відтворення виробництва, з не для покриття власних потреб підприємства у розрізі споживання.

Заслуговує на увагу визначення фінансових ресурсів Л. Д. Буряком, котрий вважає, що «фінансові ресурси — це частина грошових коштів суб'єктів господарювання, яка перебуває у їхньому розпорядженні і спрямовується на виробничий, соціальний розвиток, матеріальне заохочення». Таким чином, грошові засоби можна віднести до фінансових ресурсів тільки в період їх використання не за цільовим призначенням.

Підсумовуючи усе вищезгадане, можна дійти висновку, що фінансові ре- сурси підприємства- це його власні і позикові грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу та використовуються у статутних цілях підприємства. Загальна сума фінансових ресурсів у кожного підприємства складається з таких елементів:

а) статутний фонд;

б) резервний фонд;

в) додатковий капітал (у вигляді коштів фонду індексації основних засобів і нематеріальних активів, фонду дооцінки оборотних матеріальних активів, використаного на капітільні вкладення прибутку, та інших коштів, вкладених у матеріальні і нематеріальні активи за рахунок відповідних джерел);

г) фінансування капітальних вкладень (за рахунок зовнішніх джерел);

д) спеціальні фонди і цільове фінансування;

е) амортизаційний фонд на повне відновлення основних засобів і фонд зносу нематеріальних активів;

є) резерви наступних витрат і платежів;

ж) нерозподілений (тимчасово не використаний) прибуток у господарському обороті;

з) відстрочена податкова заборгованість;

и) короткотермінові та довготермінові кредити комерційних банків;

і) кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи борги з бюджетних платежів, постачальникам та іншим діловим партнерам, у тому числі за виданими векселями, робітникам і службовцям з оплати праці;

к) інші довготермінові та короткотермінові позикові кошти, що відображаються у пасиві бухгалтерського сальдового балансу.

У цьому переліку елементи, позначені літерами від «а» до «ж», становлять власні фінансові ресурси (власний капітал підприємства), літерами «з» — «к» — перераховані елементи позикових фінансових ресурсів (позикового капіталу).

1. 2 Мета, задачі та основні напрями аналізу фінансових ресурсів підприємства

Сучасні методи фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку підприємств, компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам функціонування. Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і відображає ефективність виробничої діяльності, ліквідності та фінансової стійкості підприємств за допомогою системи показників.

Метою фінансового аналізу є оцінка фінансового стану підприємства на підставі виявлених результатів та подача рекомендацій щодо його поліпшення. Фінансовий стан оцінюється насамперед на основі статей бухгалтерського балансу та додаткам до нього. Задачі фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом, яких насамперед цікавить:

— оцінка фінансових результатів;

— оцінка майнового стану;

— аналіз фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

— дослідження стану та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;

— аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Розрахунок та аналіз економічних показників діяльності підприємств є активними інструментами сучасного фінансового менеджменту. Набір цих відносних показників дозволяє скласти доволі повне уявлення про ефективність виробничої, маркетингової діяльності, фінансової стратегії підприємства, а також оптимізувати сам процес управління.

Методика фінансового аналізу являє собою дослідження цих показників з метою прийняття найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.

Без фінансового аналізу сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність — обов’язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов’язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Головним джерелом фінансового аналізу є інформація бухгалтерської звітності підприємств, відповідна обробка якої може сприяти максимізації прибутку підприємства. У виробничій сфері фінансовий аналіз тісно зв’язаний з двома головними функціями управління виробництвом: плануванням та контролем, а також з їхньою проміжною ланкою — бюджетуванням (розподілом коштів для досягнення поставлених виробничіх цілей). Без відповідного планування цілі досягаються лише випадково. При плануванні для аналізу головним чином використовуються джерела внутрішнього походження. В основному це дані про сподівані обсяги виробництва (продажу) та витрати. Однак в сучасних умовах джерела фінансового аналізу діяльності великих підприємств не обмежуються внутрішньою інформацією. При плануванні обсягів виробництва до уваги часто беруться статистичні показники стану ринку, економічної ситуації в країні, демографічні характеристики населення окремих регіонів (як скажімо при будівництві мережі супермаркетів) тощо. Фінансовий аналіз є інструментом контролю ефективності використання розподілених або інвестованих коштів. Перед вкладанням коштів у виробництво інвестори проводять оцінку вартості як матеріальних, так і нематеріальних активів. На основі фінансової оцінки будується ціна цих активів. Фінансовий стан характеризується системою таких показників, як поточна і перспективна платоспроможність, оборотність, наявність власних і позичкових засобів, ефективності їхнього використання та ін. Аналізу належить важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану підприємства.

Дані управлінського аналізу відіграють вирішальну роль у розробці найважливіших питань конкурентної політики підприємства, використовуються керівниками для вдосконалення технології й організації виробництва, для створення механізму досягнення максимального прибутку.

Фінансові ресурси є основним видом ресурсів в умовах ринкової економіки. Цим в значній мірі і пояснюється той факт, що кількість порушень у фінансовій сфері за останні роки значно збільшилась.

Цілеспрямована діяльність вповноважених органів по контролю за виконанням суб'єктами господарювання встановлених форм та методів реалізації фінансових відносин є необхідною умовою боротьби з різного роду протиправними виявленнями у фінансовій сфері. Об'єктивний аналіз фінансового стану підприємства є одним з найважливіших елементів у системі фінансового контролю.

Не менш важливе значення аналіз фінансового стану підприємства грає і з точки зору забезпечення фінансової складової економічної безпеки самого підприємства. Неефективне фінансове планування усіх аспектів діяльності підприємства, не кваліфіковане управління його активами, неякісний контроль за системою фінансових потоків підприємства, недостатній контроль за структурою капіталу, часток позичених коштів по відношенню до власного капіталу підприємства та інші упущення загрожують втратами фінансового характеру, ризиком втрати фінансової стійкості і в наступному господарської самостійності, зниженням рентабельності діяльності тощо.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є об'єктивна оцінка господарсько-фінансової діяльності підприємства та її результатів на основі системи ключових показників, визначення меж його фінансової стійкості та оцінка перспектив зміни його фінансового стану.

В даному випадку аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за наступними напрямками:

ананліз фінансових результатів діяльності підприємства;

оцінка майнового стану та структури капіталу підприємства;

аналіз фінансової стійкості.

В ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні показники, так і фінансові коефіцієнти, які являють собою відносні показники фінансового стану. [ 18, с. 219 ]

Аналіз фінансових коефіцієнтів здійснюється у порівнянні їх значень з базовими величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період та за ряд років. У якості базових величин використовуються усереднені за часовим рядом значення показників даного підприємства, які відносяться до минулих, сприятливих з точки зору фінансового стану періодам; середньогалузеві значення показників, розраховані за даними звітності найбільш вдалого конкурента. Крім того, в якості бази порівняння можуть бути використані теоретично обгрунтовані або отримані в результаті експертних оцінок величини, які характеризують оптимальні або критичні з точки зору стійкості фінансового стану значення відностних показників. Такі величини фактично виконують роль нормативів, хоч методики їх розрахунку в залежності, наприклад, від специфіки галузі поки що не розроблені. Нерідко пропонується надлишкова кількість показників. Хоча для повної і точної характеристики фінансового стану підприємства та тенденцій його зміни достатньо порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожний з цих показнків відображав найбільш істотні сторони фінансового стану.

Одною з умов виявлення реального фінансового стану об'єктів підприємницької діяльності, виконання ними обов’язків перед бюджетом, кредитними установами, пертнерами, учасниками та іншими особами є об'єктивна оцінка фінансових результатів їх діяльності

Фінансовий стан підприємства у значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення ресурсів в активи. В процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура потерпають постійних змін. Характеристику про якісні зміни в структурі коштів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Для характеристики майнового стану підприємства, його економічного потенціплу та структури капіталу використовують показники балансу та звіту про фінансово-майновий стан підприємства.

Аналіз зміни розміру господарських коштів (майна), які знаходяться у розпорядженні підприємства, здійснюється шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу в звітному періоді свідчить про зменшення коштів підприємства, а відповідно, і розмірів його господарської

Майно (господарські кошти) будь-якого підприємства може бути представлено наступними видами активів: основні засоби, нематеріальні активи, обладнання, довгострокові фінансові вкладення, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо.

Зміна структури активів підприємства в сторону збільшення частки оборотних коштів може вказувати:

на формування більш мобільної структури активів, яка сприяє прискоренню обертання оборотних коштів підприємства;

на відвернення частини поточних активів на кредитування споживчих товарів, робіт, послуг підпиємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних коштів із виробничого циклу;

на зменшення виробничої бази.

Питома вага основних засобів та інших необоротних активів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх рахунку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції відбувається їз запізненням, тоді як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися достатньо високими темпами).

Наявність довгострокових фінансових вкладень вказує на інвестиційну направленість підприємства. Якщо у звітному періоді має місце погіршення фінансового стану підприємства, то пропонується додаткове вивчення складу інвестиційних цінних паперів підприємства з метою дати оцінку їх ліквідності, а також ефективності та доцільності відвернення коштів підприємства на ці вкладення.

Задачі аналізу: 1) виявити усі види іммобілізації оборотних коштів та визначити їх суми; 2) з’ясувати причини, які викликали кожний вид іммобілізації; 3) намітити шляхи скорішого вивільнення іммобілізованих коштів, тобто повернути їх в нормальний господарський кругообіг.

Аналіз структури капіталу наводиться з метою виявити частку власного та позиченого капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства, а також встановити, які джерела і в якому обсязі використовуються для покриття активів.

Важливим елементом у вивченні стану підприємства є аналіз його фінансової стійкості. Фінансова стійкість — це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Стабільність роботи підприємства пов’язана з його загальною фінансовою структурою, ступенем його залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

1. 3 Інформаційне забезпечення аналізу фінансових ресурсів

Бухгалтерський баланс підприємства являє собою документ публічної звітності, основне джерело інформації для зовнішнього фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства. Він складається за єдиною, встановленою відповідними органами державного управління (в Україні це Міністерство фінансів та Міністерство статистики), формою як складова річних, квартальних та місячних бухгалтерських звітів, надсилається в обов’язковому порядку регіональним статистичним органам, а також міністерствам і відомствам, якщо підприємство входить до сфери упраління одного з них, недержавним засновникам. У бухгалтерському балансі на звітну дату фіксується склад фінансових ресурсів підприємства і склад його активів, куди вкладені наявні фінансові ресурси. У цьому і полягає найсуттєвіша інформаційна та аналітична цінність цього звітного документа.

Грамотний фінансист-аналітик може знайти, компетентно читаючи бухгалтерський баланс, відповіді на такі запитання фінансової діяльності і фінансового стану підприємства.

По-перше, загальний обсяг фінансових ресурсів, їх структура і динаміка.В аналізі найчастіше виникає потреба визначити зміни, що відбулися за звітній період щодо загальної суми фінансових ресурсів, їх складових частин — власних і позикових ресурсів, у тому числі таких, наприклад, як статутний фонд, банківські кредити, довготермінові та короткотермінові кошти, залучені через цінні папери, тощо. Дуже важливе значення в аналізі має вивчення змін у співвідношенні між власними і залученими фінансовими ресурсами.

По-друге, розподіл фінансових ресурсів підприємства на основні, інші позаоборотні та оборотні кошти (власні й позичені). Належність власних і позикових фінансових ресурсівдо основних коштів, позаоборотних чи оборотних коштів залежить від того, куди вони покладені або для чого призначені. Кошти, вкладені в основні засоби, у незавершені капітальні вкладення, а також кошти, призначені на цілі (наприклад, амортизаційний фонд, частина невикористаного прибутку, спеціальних фондів), становлять фонд основних засобів. Кошти, які вкладені у нематеріальні активи і довготермінові фінансові вкладення, становлять фонд інших позаоборотних активів, і, нарешті, всі інші фінансові ресурси, які за своєю економічною суттю призначені для вкладення в оборотні активи (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки), становлять фонд оборотних коштів.

По-третє, рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки в балансі є інформація, з одного боку, про всі фінансові зобов’язання (з виділенням довготермінових і поточних), а з іншого — про склад активів підприємства, які забезпечують (або не забезпечують) можливість повернення боргів.

Баланс підприємства містить інформацію для загальної оцінки показників рентабельності використання капіталу підприємства (як відношення одержаного прибутку до середньорічної суми капіталу, вкладеного в підприємство, а саме: в основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби, засоби обігу). Точніше визначення середньорічної суми капіталу потребує використання даних квартальних і місячних балансів. Аналогічно за даними балансу (балансів) можна розрахувати показники рентабельності власного капіталу (в знаменнику у такому разі береться середньорічна сума власного капіталу).

Глибоке розуміння механізму функціонування капіталу передбачає аналітичний підхід до показників структури капіталу підприємства з точки зору ціни, яку повинно платити підприємство за його залучення та використання. Мається на увазі необхідність сплати дивідендів за акціонерний капітал, процентів за облігаціями, випущеними підприємством, за банківський та інші види кредитів тощо. Свою «ціну» мають також тимчасово нерозподілений прибуток, тимчасово невикористані фонди спеціального призначення, створені за рахунок прибутку: вважається, що для підприємства ціна джерел цих коштів, які призначені на цілі реінвестування, така сама, як ціна акціонерного капіталу. Ціною капіталу називають загальну суму коштів, яку підприємство має сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражену у відсотках до цього обсягу. Вона насамперед повинна розраховуватися при прийнятті інвестиційних рішень. Так, якщо доходність проекту, в якому має намір взяти участь підприємство, менша, ніж ціна капіталу підприємства, від нього варто відмовитися. Ціна капіталу має безпосереднє відношення до ціни підприємства в цілому як суб'єкта на ринку капіталів.

2. Організація аналізу ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

2.1 Оцінка фінансових потоків підприємства

Причини збільшення або зменшення майна підприємств встановлюють, вивчаючи зміни в складі джерел його формування. Надходження, придбання, створення майна може здійснюватися за рахунок власних та запозичених засобів (капіталу), характеристика свіввідношення яких розкриває дійсність фінансового стану підприємства. Так, збільшення долі запозичених грошових засобів, з однієї сторони, свідчить про підсилення фінансової нестійкості підприємства і підвищення ступеня його фінансових ризиків, а з іншої - про активний перерозподіл (в умовах інфляції і невиконання у термін фінансових зобов’язань) доходів від кредиторів до підприємства-боржника.

Оцінка динаміки складу і структури джерел власних і запозичених засобів проводиться по даним форми № 1 «Бухгалтерський баланс» (додаток 1) в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Аналіз складу і структури джерел формування капіталу

Джерела капіталу

На початок

періоду

На кінець

Періоду

Зміна

Сума

Питома

вага,%

Сума

Питома

вага,%

Сума

Питома

вага,%

Всього джерел

143,5

100

169

100

25,5

17,7

1.1. Власний капітал

в т.ч.

Статутний капітал

65

45,29

65

38,46

-

-

Резервний капітал

Додатковий капітал

6,5

4,52

6,7

3,96

0,2

3,07

Цільове фінансування

7

4,87

6,5

3,84

-0,5

-7,14

Нерозподілений прибуток

-

-

6,6

3,9

6,6

-

Забезпечення виплат персоналу

Усього за розділом 1. 1

78,5

54,7

84,8

50,17

6,3

8,03

1.2. Запозичений капітал

в т.ч.

Довгострокові кредити

14

9,75

14,2

8,4

0,2

1,42

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

Короткострокові кредити

25

17,42

29

17,16

4

16

Поточна заборгованість по зобов’язанням

Кредиторська заборгованість

12

8,36

14,3

8,46

2,3

19,16

Інші довгострокові зобов’язання

Векселі видані

Поточні зобовязання за розрахунками

14

9,75

24,9

14,73

10,9

77,85

Усього за розділом 1.2.

65

45,29

84,2

49,82

19,2

13,38

1.3. Доходи майбутніх періодів

Як видно з таблиці 2.1., зростання вартості майна підприємства за звітній період на 25,5 тис. грн., або на 17,7%, зумовлено головним чином збільшенням власного капіталу на 6,3 тис. грн., або на 8,03%, і ростом запозиченого капіталу в порівнянні з темпами приросту усіх джерел капіталу має місце збільшення на 19,2 тис. грн.

Збільшення власного капіталу виникло в основному за рахунок збільшення додаткового капіталу на 3,07%. Також звертає на себе увагу збільшення нероподіленого прибутку на 6,6 тис. грн.

Така тенденція свідчить про початок розширення комерційної та виробничої діяльності підприємства, якщо вона пов’язана зі збільшенням об'єму продаж продукції. Це укріплює економічну самостійність і фінансову стійкість, а значить, і підвищує надійність підприємства як партнера. На аналізуємому підприємстві виникло падіння об'єму виробництва і продажу. Звідси, тенденція, що виявлена, зумовлена інфляційними процесами, що збільшує ризик потенційних партнерів.

У складі залученого капіталу найбільш суттєво збільшились короткострокові кредити банків — на 4 тис. грн., або на 16%. Кредиторська заборгованість збільшилась на 2,3 тис. грн., або на 19,16%.

Структурний аналіз свідчить про те, що більш як 23 (75,3) всього приросту фінансування (зобов'язань) було здійснено за рахунок запозиченого капіталу.

Отже, 75,3% приросту фінансових ресурсів підприємства було направлено на розширення виробництваі було здійснено за рахунок залученого капіталу.

2. 2 Аналіз платоспроможності підприємства на основі показників ліквідності балансу

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість готівковими грошовими коштами своєчасно погашати свої платіжні зобов’язання. Платоспроможність є зовнішнім виявленням фінансового стану підприємства, його стійкості.

Аналіз платоспроможності є необхідним не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але й для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинен упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Теж саме повинні зробити і підприємства, які хочуть вступити в економічні стосунки один з одним. Їм важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту або відстрочки платежу [23,с. 56].

Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, яка визначається часом, необхідним для переходу їх в грошові кошти. Чим менше треба часу для інкасації цього активу, тим вище його ліквідність.

Ліквідність балансу — можливість суб'єкта господарювання обернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов’язань.

Ліквідність підприємства — це більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу обумовлює пошук платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучати позичені кошти зі сторони, якщо в нього існує відповідний імідж у діловому світі та достатньо високий рівень інвестиційної привабливості.

Поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати ненадійні можливості в майбутньому.

На рисунку 1 [5,с. 213] вказана блок-схема, що відзеркалює взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства та ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховим будинком, де всі поверхи рівнозначні, але другий поверх неможливо збудувати без першого, а третій без першого і другого. Якщо зруйнується перший, то і всі останні розваляться.

Отже, ліквідність балансу є основою (фундаментом) платоспроможності і ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність — це засіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж та постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу складається в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем зменшення ліквідності, з короткостроковими зобов’язаннями по пасиву, які групуються за ступенем строковості їх погашення [16,с. 637].

Перша група (А1) включає в себе абсолютно ліквідні активи, такі як грошова готівка та короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи (А2) відносяться швидкореалізуємі активи: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім і в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи повільнореалізуємих активів (А3).

Четверта група (А4) — це важкореалізуємі активи, куди входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво.

Відповідно на чотири групи діляться і зобов’язання підприємства:

П1 — найбільш термінові зобов’язання (кредиторська заборгованість та кредити банка, строки повернення яких настали);

П2 — середньотермінові зобов’язання (короткострокові кредити банка);

П3 — довгострокові кредити банка та позики;

П4 — власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства

Таблиця 2.1 Групування поточних активів за ступенем ліквідності на ТОВ «Бум Бокс» за 2006 р. (тис. грн.)

Поточні активи

На початок періоду

На кінець періоду

Грошові кошти

Короткострокові фінансові вкладення

6

-

7

-

Всього по першій групі

6

7

Готова продукція

Товари

Дебіторська заборгованість

14

12

15

16

8

25

Всього по другій групі

41

49

Виробничі запаси

Незавершене виробництво

Витрати майбутніх періодів

30

-

-

28

-

-

Всього по третій групі

30

28

Інші оборотні активи

-

Всього поточних активів

80,5

101

Сума короткострокових фінансових зобов’язань

51

70

.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 < П4.

Вивчення співвідношень цих груп активів та пасивів за декілька періодів дозволить встановити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності та коефіцієнт абсолютної ліквідності [12,с. 637].

Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття боргів) — відношення всієї суми поточних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов’язань (4 розділ пасиву). Він показує ступінь, в якому поточні активи покривають поточні пасиви.

Перевищення поточних активів над поточними пасивами забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні та ліквідації всіх поточних активів, окрім готівки. Чим більше величина цього запасу, тим більше впевненість кредиторів, що борги будуть погашені. Іншими словами, коефіцієнт покриття виявляє межу безпеки для будь-якого можливого зниження ринкової вартості поточних активів, викликаних непередбаченими обставинами, здібними припинити або скоротити приток грошових коштів. Задовольняє звичайно коефіцієнт > 2.

В нашому випадку величина його на початок 2007 року складає 1,58 (80,5/51), на кінець — 1,44 (101 /70).

Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може відбутися за рахунок збільшення або зменшення суми по кожній статті поточних активів і поточних пасивів.

В першу чергу необхідно виявити, як змінився коефіцієнт ліквідності за рахунок факторів першого порядку:

Кп.л.0 = ПА0 / ПП0 = 80,5 / 51 = 1,58 (2. 1)

Кп.л. умовн. = ПА1 / ПП0 = 101 / 51 = 1,98 (2. 2)

Кп.л. 1 = ПА1 / ПП1 = 101 / 70 = 1,44 (2. 3)

Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності загальна: 1,44 -1,58 = - 0,14,

у тому числі за рахунок змін:

суми поточних активів 1,98 -1,58 = + 0,4,

суми поточних зобов’язань 1,44 -1,98 = - 0,54.

Тому способом пропорційного ділення ці прирости можна розкласти по факторам другого порядку. Для цього долю кожної статті поточних активів в загальній зміні їх суми треба помножити на приріст коефіцієнта поточної ліквідності за рахунок даного фактора. Аналогічно розраховується вплив факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта ліквідності і по поточним пасивам (таблиця 2. 2) [ 16, с. 41].

Якщо проводити розрахунок загального коефіцієнту ліквідності за такою схемою, то майже кожне підприємство, що накопичило великі матеріальні запаси, частку яких важко реалізувати, стає платоспроможним. Тому банки та інші інвестори віддають перевагу коефіцієнту швидкої (проміжної) ліквідності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - це відношення ліквідних засобів перших двох груп до загальної суми короткострокових боргів підприємства.

Таблиця 2.2 Розрахунок впливу факторів другого порядку на зміну величини коефіцієнта поточної ліквідності у ТОВ «Бум Бокс» за 2010 рік

Фактор

Абсолютний приріст, тис. грн.

Доля фактора в загальній сумі приросту, %

Розрахунок впливу

Рівень впливу

Зміна поточних активів

в тому числі:

Запасів

Дебіторської заборгованості

Грошових коштів

Інших оборотних активів

+20,5

— 2

+10

+1

-

100

-9,75

+48,78

+4,87

-

1,98 — 1,58

-0,0975×0,4

0,487×0,4

0,048×0,4

-

+0,4

-0,039

+1,948

+0,0192

-

Зміна поточних пасивів

в тому числі:

Кредитів банку

Кредиторської заборгованості

+19

+4

+2,3

100

+21,05

+12,10

1,44 — 1,98

+0,21х (-0,6)

+0,12х (-0,6)

-0,54

-0,126

-0,072

В нашому випадку на початок 2010 року величина цього коефіцієнту складає 0,92 (47/51), а на кінець року — 0,8 (56 /70). Задовольняє звичайно співвідношення 0,7 — 1,0. Однак воно може бути недостатнім, якщо більшу долю ліквідних засобів складає дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути. В таких випадках потрібно більше співвідношення. Якщо в складі поточних активів значну долю займають грошові кошти та їх еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) доповнює попередні показники. Він виявляється співвідношенням ліквідних засобів першої групи до всієї суми короткострокових боргів підприємства (4 розділ пасива балансу). Чим вище його величина, тим більша гарантія погашення боргів, тому що для цієї групи активів практично немає небезпеки втрати вартості у випадку ліквідації підприємства і не існує ніякого часового лага для перетворення їх в платіжні засоби. Значення коефіцієнта визнається достатнім, якщо він складає 0,20 — 0,25. Якщо підприємство в поточний момент може на 20−25% погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною. На аналізуємому підприємстві (таблиця 2. 3) на початок року абсолютний коефіцієнт ліквідності складав 0,117(6/51), або 11,7%, а на кінець року — 0,1 (7 / 70), або 10%, що абсолютно не відповідає нормі і вказує на те, що на підприємстві мало самих ліквідних засобів [8,с. 64].

Треба відмітити, що сам по собі рівень коефіцієнта абсолютної ліквідності ще не є ознакою поганої або гарної платоспроможності. При оцінці його рівня необхідно враховувати швидкість обертання коштів в поточних активах і швидкість оберта короткострокових зобов’язань. Якщо платіжні засоби обертаються швидше, чим період можливої відстрочки платіжних зобов’язань, то платоспроможність підприємства буде нормальною. В той же час постійна хронічна відсутність грошової готівки призводить до того, що підприємство стає хронічно неплатоспроможним, а це можна розцінювати як перший крок на шляху до банкрутства [3,с. 37].

Таблиця 2.3 Показники ліквідності ТОВ «Бум Бокс» за 2010 рік

Показник

Норма Показника

На початок року

На кінець року

Абсолютної ліквідності

Швидкої ліквідності

Поточної ліквідності

0,2−0,25

0,7−0,10

> 2

0,117

0,92

1,58

0,1

0,8

1,44

Відмітимо, що тільки за цими показниками неможливо безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, тому що даний процес дуже складний і дати йому повну характеристику двома — трьома показниками неможливо. Коефіцієнти ліквідності - показники відносні і на протязі деякого часу не змінюються, якщо пропорціонально зростають чисельник і знаменник дробі. Самий же фінансовий стан за цей час може значно змінитися, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт обертання та інше. Тому для більш повної і об'єктивної оцінки ліквідності використовують наступну факторну модель загального показника:

Клік = (ПА / БП) x (БП / КБ) = Х1 х Х2 (2. 4)

де Х1 — показник, який характеризує величину поточних активів, що приходяться на гривню прибутку (зворотній показник рентабельності активів);

Х2 — показник, що свідчить про здібність підприємства погасити свої борги за рахунок результатів своєї діяльності та характеризуючий стійкість фінансів. Чим вище його величина, тим краще фінансовий стан підприємства.

Для розрахунку впливу цих факторів можна використати спосіб ланцюгової підстановки або абсолютних різниць.

При визначенні платоспроможності бажано розглянути структуру всього капіталу, включаючи основний. Якщо авуари (акції, векселі та інші цінні папери) доволі суттєві і котируються на біржі, вони можуть бути продані з мінімальними втратами. Авуари гарантують кращу ліквідність, ніж деякі товари. В такій ситуації підприємству не потрібен дуже високий коефіцієнт ліквідності, оскільки обіговий капітал можна стабілізувати продажем частки основного капіталу.

Розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що величина їх є доволі умовною, так як ліквідність активів і терміновість зобов’язань за бухгалтерським балансом можна визначити приблизно. Так ліквідність запасів залежить від їх якості (обертаємості, частки дефіцитних, залежалих матеріалів та готової продукції). Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від її обертаємості, частки прострочених платежів і нереальних для стягнення. Тому радикальне підвищення точності оцінки ліквідності досягається в ході внутрішнього аналізу на основі даних аналітичного бухгалтерського обліку.

2. 3 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Здібність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переностити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність в несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності та побудування умов для самовідновлення.

Поняття фінансової стійкості підприємства багатогранне. Воно характеризується фінансовою незалежністю, здібністю маневрувати власними коштами, достатньою фінансовою забезпеченністю безперервності основних видів діяльності, станом виробничого потенціалу. Її оцінка дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (перш за все партнерам по договорним відносинам) визначити фінансові можливості підприємства на довгострокову перспективую

Фінансовий стан підприємтсва, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції проходить підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку та як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливим випадком, а є підсумком досвідченого, вмілого управління всім комплексом факторів, визначаючих результати господарської діяльності підприємства.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробниіих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути направлена на забезпечення планомірного надходження та витрачення грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позиченого капіталу та найбільш ефективного його використання.

Фінансова стійкість — це критерій надійності партнера. Її характеризує визначена система показників, які можна об'єднати в чотири групи:

1. показники структури капіталу, які характеризують фінансову незалежність від зовнішніх позичених коштів;

показники, які характеризують стан оборотних коштів;

показники, які характеризують стан основних коштів;

показники, які характеризують здібність підприємства сплатити проценти по кредитам та запас фінансової стійкості.

Показники, котрі характеризують структуру капіталу з різних позицій, є коефіцієнти Кз1, Кз2, Кз3, Кз4, відповідні формулам (3. 1), (3. 2), (3. 3), (3. 4):

Кз1 = ПК / ЗК, (3. 1)

де ПК — позичений капітал;

ЗК — загальний капітал.

Позичений капітал в даному випадку дорівнює сумі довгострокових та поточних пасивів, тобто сумі 3 та 4 розділів пасива балансу. Загальний капітал — сума власного та позиченого, тобто валюта балансу. Цей коефіцієнт характеризує долю боргу в загальній сумі капіталу. Чим вище ця доля, тим більше залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Тому це співвідношення називають коефіцієнтом фінансової залежності. 32, с. 117 ]

Плече фінансового важіля або коефіцієнт фінансового ризику розраховується за формулою:

Кз2 = ПК / ВК, (3. 2)

де — ПК — позичений капітал;

ВК — власний капітал.

Цей коефіцієнт показує, скільки позичених коштів залучено на гривню власних і на скільки кожна гривня боргу підкріплена власністю. Зріст цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, про втрату фінансової стійкості. Якщо значення цього коефіцієнта перевищює одиницю, то це свідчить про втрату фінансової стійкості та досягнення її критичної крапки. Однак це не безумовний стан для всіх підприємств. Оцінка значення даного коефіцієнта залежить від характеру господарської діяльності та швидкості обортання оборотних коштів. Якщо підприємство має високий коефіцієнт обертання оборотних коштів, то критичне значення розглядаємого коефіцієнта може бути і вище одиниці.

Коефіцієнт співвідношення позичених та власних коштів від наступних факторів:

— частки основного капіталу в загальній його сумі;

— частки матеріальних оборотних коштів в загальному капіталі;

— рівня коефіцієнта довгострокового залучення коштів (Кз3);

— рівня коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами.

Зміна вказаних факторів тягне відповідну зміну розглядаємого коефіцієнту.

Коефіцієнт довгострокового залучення коштів:

Кз3 = ДПК / ПК, (3. 3)

де ДПК — довгостроковий позичений капітал;

ПК — перманентний капітал.

Даний коефіцієнт характеризує долю залучення довгострокових кредитів та позик для фінансування активів наряду із власними коштами.

При оцінці фінансової стійкості розглядається і коефіцієнт фінансової автономії (незалежності):

Кз4 = ВК / ЗК, (3. 4)

де ВК — власний капітал;

ЗК — загальний капітал.

Цей коефіцієнт характеризує питому вагу власного капіталу в його загальній сумі (розрахунок цих показників по ТОВ «Бум Бокс» за 2010 рік наведений в табл.3. 1)

Дані табл. 3.1 дозволяють зробити висновок про невелике збільшення фінансової залежності від позиченого капіталу, до якого окрім кредитів банків відноситься і кредитоорська заборгованість. Отож, зросла частка боргу в загальній сумі капіталу, на що вказує збільшення рівня коефіцієнта фінансової залежності на 4,5 відсотка. Доля залучення довгострокових кредитів та позик для фінансування активів наряду із власними коштами зменшилась на 8 відсотків.

Таблиця 3.1 Показники фінансової стійкості (першої групи) по ТОВ «Бум Бокс» за 2010 рік

Коефіцієнти

На початок року

На кінець року

Зміна

Розрахунок

рівень

Розрахунок

Рівень

(гр. 4-гр. 2)

А

1

2

3

4

5

Коеф. Фінансової залежності (Кз1)

65/143,5

0,453

84,2/169

0,498

+0,045

Коеф. Співвідношен-ня позиченого та власного капіталу (Кз2)

65/78,5

0,828

84,2/84,8

0,993

+0,165

Коеф. Довгостроко-вого залучення позиченого капіталу (Кз3)

14/92,5

0,151

14,2/99

0,143

-0,08

Коеф. Фінансової автономії (Кз4)

78,5/143,5

0,547

84,8/169

0,502

-0,045

Зменшилась питома вага власного капіталу в його загальній сумі, що бачимо по рівню коефіцієнта фінансової автономії, який зменшився на 4,5 процентів.

Окрім коефіцієнтів, які характеризують структуру капіталу, вивчається друга група показників, яка характеризує стан оборотних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власним оборотним капіталом (Кзс) відображає міру покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами і визначається по формулі:

Кзс = ВОК / МОК, (3. 5)

де ВОК — власні оборотні кошти;

МОК — матеріальні оборотні кошти.

Рівень цього коефіцієнту розцінюється в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо на підприємстві фактичні запаси значно

перевищують нормальні потреби виробництва, то власні оборотні кошти не можуть покрити їх повністю, значить, коефіцієнт буде менше одиниці.

За недостатністю виробничих запасів для здійснення нормального процесу коефіцієнт буде вище одиниці, але в даному випадку це не буде свідчити про стійкість фінансового стану. Отже, розглядаємий коефіцієнт не можна розцінювати ізольовано від стану виробничих запасів.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу (Кмс) характеризує ступінь мобілізації власного капіталу і розраховується за формулою:

Кмс = ВОК / ВК, (3. 6)

де ВОК — власний оборотний капітал;

ВК — власний капітал.

З точки зору стану фінансів, чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Рівень коефіцієнта маневрування зумовлюється специфікою галузі та виробництва.

Розрахунок показників другої групи наведений в табл. 3. 2

Таблиця3.2 Показники фінансової стійкості (другої групи) поТОВ «Бум Бокс» за 2010 рік

Коефіцієнти

На початок року

На кінець року

Зміна

Розрахунок

рівень

розрахунок

Рівень

+, —

Коеф. Маневруван-ня власного оборот ного капіталу (Кмс)

29,5/78,5

0,375

31/84,8

0,365

-0,01

Коеф. Забезпече-ності матеріальних запасів власним оборотним капіталом (Кзс)

29,5/56

0,526

31/52

0,596

+0,07

За даними таблиці 3.2 зменшився рівень мобілізації власного капіталу на 1 відсоток, про що свідчить коефіцєнт маневрування власного оборотного капіталу. Позитивним моментом є те, що збільшився ступінь покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами на 7 відсотків, про що свідчить коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власним оборотним капіталом.

Для того щоб покращити фінансовий стан, необхідно досягти опереджувальних темпів росту власного оборотного капіталу над темпами росту виробничих запасів і власного капіталу. Кількісну характеристику стану основного капіталу дають коефіцієнти:

Коз — доля основного капіталу у власному (індекс постійного активу);

Кна — коефіцієнт напичення амортизації (зносу);

Кр оз — коефіцієнт реальної вартості майна (основних та матеріальних оборотних засобів).

Доля основного капіталу у власному (Коз) розраховується за формулою:

Коз = ОК / ВК, (3. 7)

де ОК — основний капітал;

ВК — власний капітал.

Коефіцієнт накопичення амортизації відображає інтенсивність накопичення коштів для оновлення основного капіталу і розраховується за формулою:

Кна = Зоз / ПВоз, (3. 8)

де Зоз — сума зносу основних коштів;

ПВоз — початкова вартість основних коштів.

Рівень цього коефіцієнту залежить від строку експлуатації основних фондів: чим він вище, тим вище коефіцієнт. При оцінці накопичення амортизаційних коштів слід визначати і технічний стан основних фондів, який погіршується по мірі подовження строку експлуатації. Слід виявити, чи не є швидке зростання Кна результатом прискореної амортизації. Для цього необхідно уточнити по даним бухгалтерського обліку суму нарахованого зносу за вивчаємий період часу та скільки процентів вона складає до початкової вартостіамортизуємого майна.

Якщо цей процент перевищує середній по нормам нарахування зносу, то має місце прискорена амортизація. Необхідно розцінити і достатність накопичення амортизації для відновлення та заміни основних фондів. Для цього співставляється сума накопиченої амортизації з необхідною, розрахованою по даним про сучасну вартість основних фондів, що належать до відновлення і заміни.

Коефіцієнт реальної вартості майна (Кр оз) відображає долю коштів виробництва в загальному капіталі і визначається за формулою:

Кр оз = (ЗВоз + МОК) / ЗК, (3. 9)

де ЗВоз — залишкова вартість основних засобів;

МОК — матеріальні оборотні засоби (за вирахуванням зносу МШП);

ЗК — загальний капітал.

Даний коефіцієнт характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства, що при інших рівних умовах є заставою успіху виробничої, а отже і фінансової діяльності. Цей коефіцієнт дуже важливий для заключення договорів з новими партнерами — постачальниками, покупціми.

Розрахунок цих показників наданий в табл. 3.3 за даними ТОВ «Бум Бокс» за 2010 рік.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой