Аналіз ефективності діяльності ТОВ "Фірми ІНПРО" та напрямки підвищення її ефективності

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Суттєвість управління ефективністю діяльності підприємства

1.1 Характеристика підприємства

1.2 Поняття економічної ефективності діяльності підприємства

1.3 Суттєвість, задачі, значення оцінки фінансового становища підприємства

Розділ 2. Аналіз ефективності діяльності ТОВ «Фірми ІНПРО» и направлення підвищення її ефективності

2.1 Поняття, суттєвість аналізу фінансового звіту підприємства

2.2 Зміст фінансового звіту підприємства

2.3 Оцінка фінансового становища ТОВ «Фірми ІНПРО» и його змінення за досліджує мий період7

2.3. 1Аналіз фінансової стыйкості підприємства

2.4 Програма просування товару на ринок

2.4.1 Рекламна стратегія фірми

2.5 Ефективність впровадження програми

2.6 Безпека життєдіяльності

2.6.1 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів відділа продаж

2.6.2 Охорона навколишнього середовища

2.6.3 Організація безпечних умов праці на робочому місці

2.6.4 Незвичайна ситуація. Пожежна небезпека

Висновки

Анотація

Список джерел інформації

Додаток, А — Баланс

Додаток Б — Звіт про фінансові результати

Додаток В — Загальна програма просування для підприємства ТОВ «Фірми ІНПРО»

ВСТУП

Становлення і розвиток ринкової системи господарювання в Україні потребують принципово нових підходів до організації управління підприємницькою діяльністю на всіх рівнях.

Ринкова економіка являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності. З’явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво — це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю за прийняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це важливіша причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності, але й необхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижати витрати. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання.

В умовах переходу економіки до ринкових відносин значно зростає роль фінансово-господарського та економічного аналізу як найважливіших засобів отримання повної і достовірної інформації про майно підприємства і його зобов’язання, і своєчасного доведення цих відомостей до користувачів.

Оцінка фінансового положення підприємства необхідна не тільки керівникові підприємства, але і наступним особам, які беруть безпосередню участь в господарській діяльності підприємства.

Всі користувачі бухгалтерської інформації, перш за все, ставлять собі завдання провести аналіз фінансового стану підприємства на базі його бухгалтерської звітності, щоб на його основі зробити висновок про напрями своїй діяльності.

Аналіз фінансового стану має свої джерела, свою мету і свою методику.

Мета аналізу фінансового стану — дати керівництву підприємства картину його дійсного стану, а особам, що безпосередньо не працюють на даному підприємстві, але зацікавлених в його фінансовому стані відомості, необхідні для неупередженої думки, наприклад, про раціональне використання вкладених в підприємство додаткових інвестицій і тому подібне.

Для того, щоб забезпечувати стійкість фінансового стану, тобто здатність своєчасно розраховуватися з державою, постачальниками і іншими кредиторами, підприємствам в існуючих умовах доводиться докладати значні зусилля для підтримки платоспроможності, ліквідності і кредитоспроможності.

Тема дипломної роботи: «Управління фінансово-господарською діяльністю підприємства» -- є дуже актуальною на справжній момент.

Дана тема цікава тим, що фінансово-господарська діяльність присутня у кожному підприємстві.

Мета даної дипломної роботи — провести фінансову-господарську діяльність ТОВ «Фірми ІНПРО» та визначити шляхи її покращення.

Для досягнення мети були поставленні та вирішенні наступні задачі:

— проведений аналіз діяльності підприємства;

— дослідженні теоретичні аспекти фінансово-господарської та економічної діяльності підприємства;

— проведено фінансовий аналіз та фінансову звітність підприємства;

— визначені шляхи підвищення просування товару даного підприємства.

РОЗДІЛ 1. СУТТЄВІСТЬ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРЄМСТВА

1.1 Характеристика підприємства ТОВ «Фірми ІНПРО»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ІНПРО» займається торгівлею кабельно-провідниковою продукцією та е комерційною організацією.

ТОВ «Фірми ІНПРО» забезпечує своєю продукцією будівельні підприємства, підприємства холодильних апаратів та інші торгівельні підприємства.

ТОВ є юридичною особою, має цивільні має рацію і несе обов’язки, необхідні для здійснення видів діяльності, не заборонених федеральними законами.

ТОВ «Фірми ІНПРО» здійснює наступні види діяльності:

1. організація роздрібної торгівлі;

2. організація оптової торгівлі;

3. доставка продукції до її покупця.

На основні види діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства, є ліцензії. Всі роботи проводяться згідно укладених договорів і заявок.

Організація бухгалтерського обліку побудована на підставі Пріказа «О обліковій політиці на 2001 год».

Ведення бухгалтерського обліку здійснюється в журнальний-ордерній формі обліку, з виконанням частини регістрів на ЕОМ.

ТОВ має круглий друк, який містить повне фірмове найменування і вказівку місця знаходження. Воно має штампи і бланки з своїм найменуванням ТОВ «Фірма ІНПРО» має свою поштову адресу.

Фірма знаходиться за адресою: 61 166, м. Харків, вул. Серпова, 4.

Підприємство «Фірма ІНПРО» було засновано в 2003 році та зареєстрована 21 квітня 2003 року (№ Свідотство про державну реєстрацію 15 364 від 10. 05. 03).

Загальна чисельність персоналу ТОВ «Фірми ІНПРО» складає 11 чоловік.

Організаційна структура ТОВ «Фірми ІНПРО» представлена на рисунку1. 1:

/

Рис. 1.1. Організаційна структура ТОВ «Фірми ІНПРО»

ООО «Фірма ІНПРО є однією з найбільш перспективних підприємств з торгівлі електротехнічної продукції в Харкові.

Подальшому розвитку сприяє географо-економічне розташування підприємства. Фірма знаходиться в центрі міста, таким чином фірму можливо швидко знайти та заказати продукцію.

Наведемо приклад деякої продукції, що продає фірма.

Силові кабелі на напругу до 10 кВ, силові кабелі з ізоляцією зі зшитого поліетилену (XLPE) на напругу 6−110 кВ, кабелі і проводи з пластмасовою ізоляцією (кабелі для сигналізації та блокування, провода для радіофікації і телефонного зв’язку однопарний, провід мідний обмотувальний для заглибних водонаповнених електродвигунів із двошаровою поліетиленовою ізоляцією та ін.), проводи стійкі до нагрівання обмотувальні різного призначення (проводи обмотувальні, проводи емальовані, проводи теплостійкі, проводи установчі), електротехнічні вироби прокатно-волочильного виробництва з міді й алюмінію і неізольовані проводи (проводи неізольовані, дріт, профілі фасовані, алюмінієвий сектор), кабелі волоконно-оптичні (без армуючих елементів, з бронею з стальних оцинкованих дротів та ін.), подовжувачі силові побутового призначення.

Фірма займається оптовою та роздрібною торгівлею електротехнічної продукції, а також доставкою продукції.

1.2 Поняття економічної ефективності діяльності підприємства

У розвиненій ринковій економіці діють чотири ведучих тих, що господарюють суб'єкта: домогосподарства, підприємства різних форм власності, банки і держава, яка виступає як колективний підприємець.

В дипломній роботі ми розглянемо товариство з обмеженою формою власності.

ТОВ — ділення уставного капіталу на долі учасників, з відсутністю відповідальності.

Держава як суб'єкт ринкових відносин представлена всіма своїми контролюючими, регулюючими і охоронними установами що здійснюють владу над господарськими суб'єктами для досягнення суспільних цілей, забезпечення економічного і соціального прогресу суспільства.

Основними господарюючими суб'єктами, які сосредотачивают в своїй власності велику частину суспільного капіталу (майна) є підприємства в різних організаційно-правових формах і їх об'єднаннях.

Підприємство — що самостійно господарюють суб'єкт, створений в відповідності з чинним законодавством для виробництва продукції виконання робіт і надання послуг в цілях задоволення суспільних потреб і отримання прибули.

Підприємство після державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, під якою розуміється організація, що має в власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно і що відповідає за своїми зобов’язаннями цим майном, що від свого імені набуває і здійснює майнові і особисті немайнові права, що несе обов’язки і виступаюча позивачем і відповідачем в суді.

Основні ознаки підприємства:

— підприємство повинне мати в своїй власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно.

— повинно обладати здатністю відповідати своїм майном за зобов’язаннями які виникають у підприємства у взаєминах з кредиторами, в тому числі при невиконанні зобов’язань перед бюджетом.

— повинно обладати здатністю виступати в господарському обороті від свого імені, тобто укладати всі види цивільно-правових договорів господарюючими партнерами, споживачами продукції, постачальниками сировини матеріалів, енергії і т.п., з громадянами і іншими юридичними і фізичними особами.

-має право бути позивачем, пред’являти винній стороні позови, а також бути відповідачем в суді при невиконанні зобов’язань відповідно до законодавством і договорами.

— підприємство д. мати самостійний баланс або кошторис, правильно вести облік витрат на виробництво і реалізацію продукції.

— будь-яка юридична особа повинна мати своє найменування, що містить вказівка на його організаційно-правову форму.

-повинно мати самостійний баланс або кошторис

Головною метою (місією) створення і функціонування підприємства є отримання максимально можливого прибутку за рахунок реалізації споживачам виконаних робіт (наданих послуг), на основі якою задовольняються соціальні і економічні запити трудового колективу і власників засобів виробництва

Попит і пропозиція на ринку торгівлі електротехнічної продукції.

Сучасний стан ринку, основні напрями конкуренції.

Сучасний ринок складається з 4 основних елементів:

1) Попит -показник, що відображує об'єм продаж на ринку.

Види попиту:

— потенціальний;

-формуючийся;

-зложившийся;

-сезонний;

-нееластійний;

-стабільний (незалежно від коливання цін);

-еластійний (що змінюється в ту або іншу сторону, залежно від цін, що змінюються);

-отрицальний (велика частина ринку недооцінює т.п., і згодна на додаткові витрати, щоб уникнути його);

— відсутній (споживачі ігнорують пропонований продукт);

— відкритий (споживачі випробовують потребу в тур напрямі або чим-небудь, що ринок з якихось причин запропонувати не може);

— падаючий (втрата споживачів інтересу до визначеного т.п.);

— нерегулійний (сезонний, щоденний, аж до погодинних коливань);

— повноціний (підприємство — продавець задоволений своїм торговим

оборотом);

— нерациіональний (шкідливі для здоров’я або аморальні товари і послуги).

2) Пропозиція — кількість товару, який виставлено на ринок при урівні цін. Якщо попит відображає гадану місткість ринку, то пропозиція — це фактичний об'єм продажу товару, який пропонують споживачеві на ринку.

Співвідношення між попитом і пропозицією залежить від багатьох чинників, одним з яких є ціна. Завищені ціни приводять, за винятком одиничних випадків, до падіння попиту, а заниження до втрати прибули і нерентабельності підприємства — кожна фірма, що працює на ринку повинна приділяти увагу політиці ціноутворення.

3) Ціна

4) Конкуренція — взаємна боротьба підприємств за краще положення на ринці.

Всі учасники ринка прагнуть досягти своїх цілей (максимальний прибуток і мінімальні витрати) у збиток іншим, теж прагнучим до подібних цілей.

Суперництво між всіма учасниками ринку за вигідні для себе умови виробництва, купівлі, продажу. Боротьба між постачальниками за частку ринку.

Ситуація, що склалася на певний момент на ринку, — кон’юнктура ринку.

Конкурентом є підприємство, що проводить:

— той же продукт в тих же умовах

— той же продукт в інших умовах

— іншу продукцію, здатну замінити

Основні фонди підприємства як економічна. категорія, характеристика, склад і структура основних виробничих фондів, шляхи їх раціонального використання.

Основні фонди (ОФ) — сукупність матеріально-речовинних цінностей (у вартісному виразі, службовців в перебігу тривалого періоду часу і, що втрачають свою вартість по частинах, багато разів використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою речовинний-натуральну форму. Земля, будівлі і споруди, машини, устаткування, прилади інструменти.

В экономіці ОФ прийнято враховувати у вартісних одиницях вимірювання — основними засобами.

ОФ — вартість сукупності засобів праці, необхідних для раціонального і планомірного виробництва товарів/послуг, які використовуються на торгівельному підприємстві в перебігу тривалого часу.

ОФ можуть бути:

1. Материально-вещественные — засоби праці (знаряддя і умови праці), с

допомогою яких чоловік впливає на предмет праці. Для успішного здійснення процесу праці необхідні умови праці (те, що створює необхідну обстановку для успішного процесу праці). Засоби праці +предмети праці = засоби пр-ва, знаряддя праці + умови праці = засоби праці.

2. Соціально-экономічні - люди в процесі праці вступають в виробничо-економічні відносини, відношення людей один до одного і процесу виробництва розподіл і споживання матеріальних благ.

ОФ можна розділити на 2 групи

1. Непроізводственні - мають непрямі відношення до виробництва і виконують допоміжну функцію (створення сприятливих умов при виробництві) — підсобні господарства, що знаходяться на балансі підприємства.

2. Производственні - будівлі і споруди, передавальні пристрої, машини, устаткування, вимірювальні прилади, обчислювальна техніка, транспортні засоби і виробничий інвентар.

Заміна фонда-це процес відтворення фондів. Капітальне будівництво — основна форма, Технічне переозброєння — процес безперервного технічного і організаційного вдосконалення виробництва на базі впровадження передової техніки і технологій, модернізації і заміни устаткування.

— Реконструкція — істотне перевлаштування виробництва з метою перекладу його.

Оцінка ОФ може вестися:

— за первинною (балансовою) вартістю — сума первинних затрат на придбання засобів праці, транспортування, витрати, пов’язанні з введенням їх в дію.

— відновній вартості. При тривалому використанні в умовах високих темпів інфляції первинна вартість перестає відповідати реальності. Тому використовується вартість їх в цінах даного року.

— залишковій вартості.

ОФ постійно переоцінюються з цілями: отримання дані про наявність і структурі ОФ, визначення відновної вартості; визначення ступеня їх зносу; обгрунтовання умов обліку витрат пр-ва; визначення рівня рентабельності виробництва.

Амортизація ОФ — процес зносу ОФ і перенесення їх вартості на виготовлений продукт. Невиробничі фонди схильні до зносу, але в відмінності від проізввольних вони не переносять своєї вартості на продукт, витрати на їх зміст перекриваються за рахунок прибутку.

Знос:

— фізичним — пряме зношення, втрата первинних технічних характеристик споживчих властивостей

— моральним — просто застаріло.

Обєкти ОФ:

Будівля (офіс);

Допоміжні. (склад)

Машини

Оборотні засоби підприємства, склад і основні джерела освіти.

Кругообіг фондів звернення в рамках відтворювального циклу.

Оборотні кошти — найбІльф рухома частина капіталу підприємства, цілком споживана в перебігу виробництв. циклу і що приймає у форму оборотних фондів і фондів звернення.

Оборотні кошти повинні забезпечити:

— безперебійний процес виробництва і реалізацію продукції;

— своєчасне забезпечення всіх платежів за зобов’язаннями підприємства;

— утворення фондів.

Основними джерелами оборотних коштів є:

— власні оборотні кошти — формуються у момент освіти

підприємства (для створення виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції). Можна розділити на 2 групи: нормовані і ненормовані.

— заємні оборотні кошти -короткострокові кредити в банках для задоволення тимчасових потребах в них.

Завдання формування оборотних засобів — забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації послуг при min економічно обґрунтованому авансуванні грошових ресурсів. Умови непреривного виробництва на підприємстві пов’язані з постійним відновленням засобів виробництва, виді кругообігу і обороту фондів (виробничих фондів і фондів звернення).

Кругообіг фондів п. підприємства. може здійснюватися тільки за наявності оборотних коштів.

Фонди звернення — готові послуги разом з грошовими коштами розрахунків.

Виробничі фонди (речовинна форма виробничих фондів — засоби праці і предмети праці) і фонди звернення в рамках відтворювального циклу на підприємстві.

Оборотні фонди підприємства — частина виробничих фондів, які цілком споживаються в кожному виробничому циклі, одночасно і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт, змінюючи в процесі виробництва свою натуральну форму.

Речовинний зміст оборотних фондів — предмети праці. У процесі виробництва на предмети праці впливають засоби праці, перетворюючи їх на готові продукції.

Оборотні фонди охоплюють рухи предметів праці від моменту надходження на склад підприємства і до їх продажі.

В цілому у складі оборотних фондів можна виділити наступні групи:

1. производствених запасів — основна частина оборотних фондів матеріально-технічні ресурси. Наявність запасів є обов’язковою умовою забезпечення нормального функціонування підприємства.

Незавершене виробництво у вигляді незавершеної продукції є найбільш істотним елементом оборотних фондів. Наявність незавершенного виробництва на тур підприємстві є необхідним умовою для забезпечення його безперебійної роботи.

2. расходы майбутніх періодів — елементи оборотних фондів, представлений. у незавершеній формі (витрати на освоєння нових видів продукції, витрати на освоєнні території). Ці витрати проводяться зараз і погашаються по частинах за рахунок витрат подальших періодів, включає у склад собівартості послуг, що випускаються.

Нормовані оборотні засоби здійснюються по наступних елементах:

сировина, основані й допоміжні матеріали, купувальні напівфабрикати комплект. вироби, паливо, тара, малоцінні і швидко знашуємі вироби запасні частини, незавершене виробництво. Процес нормованих оборотних засобів включає розрахунок норм і нормативів.

Норма ОС — відносний показник, характеризую чий відношення запасів окремих видів мат. цінностей до певного показника роботи підприємства (зазвичай вимірюється у днях %, інших величинах).

3. Витрати підприємства, основні поняття і суть. Постійні змінні і валові витрати, шляхи їх скорочення. Витрати фірми являють собою всі витрати на закупку і реалізацію продукта, виражені в грошовій формі.

Собівартість — сума витрат (природні ресурси, матеріали, паливо енергія, основні фонди, нематеріальні активи, трудові ресурси і т.д.) на виробництво продукта.

Постійні витрати не міняються залежно від об'єму виробництва або міняються слабо (витрати на зміст будівель, адміністративного апарату):

Розрізняють:

— явні (бухгалтерські) грошові витрати, необхідні для здійснення виробництва і реалізації услуг (на оплату праці, амортизацію основних фондів і ін.), сукупність всіх явних витрат утворює собівартість послуг, а різниця між ціною реалізації і собівартістю є прибутком.

— поставлені - витрати на використання якого-небудь чинника виробництва зміряні з погляду якнайкращого (альтернативного) використання, Ці витрати не завжди добре є видимим, але їх доцільно приймати в розрахунок при ухваленні окогномічних рішень.

— безповоротні - проведені, але не возміщення не впливають на економічні рішення.

Змінні витрати міняються залежно від об'єму продукта (витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, матеріальні складові на виробництво послуг, технологічну енергію і паливо і т. д.)

Валові (повні) витрати — сума постійних і змінних витрат.

Витрати, що є по відношенною до підприємства:

— зовнішні - які включають в себе тільки явні грошові витрати

— внутрішні - витрати підприємства по використанню власних ресурсів

— прямі, зв’язкові з формуванням конкретного виду товару.

— непрямі пов’язані з — формування декілька видів ТП (витрати на управління оренда, реклама) т.п.

— виробничі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом ппродукта.

— поза виробничі (комерційні) — витрати на просування і продаж продукта (витрати на комісійні, агентські винагороди, рекламу).

-основні, безпосередньо пов’язані з формуванням продукта.

— накладні витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням фірмою (заробітна плата, відрахування на соціальні потреби, амортизація, тобто грошовий вираз суми зносу основних фондів, перенесеної на продукт, що реалізовується, ремонт, електроенергія — загальногосподарські

Цінова політика підприємства, види цін на продукцію. Ціноутворення на різних типах ринку.

Суттєвість ціни виявляються в наступних функціях:

— распредільничі (створений за допомогою цін ВВП і доходів тих, що господарюють суб'єктів перерозподіляється між підприємствами і галузями народного господарства).

— стимуляційні (ціни розвивають виробництво, споживання і освоєння інших товарів, стимулює підвищення якості продукції).

— орієнтації (ціна надає необхідну інформацію, як для покупця твоару, так і для продавця).

Ціна є інструментом господарського механізму і цінової політики господарюючого суб'єкта і має 2 межі:

— Нижній — собівартість, виробленого товару

— Верхній — попит на даний товар (послуг).

Величина ціни, що преділяє собівартістю і попитом на цей продукт

Ціноутворення у сфері послуг має ряд особливостей:

— ціни на послуги — оптові та роздрібні;

— калькуляція на ціну товару включає як витрати, так і необхідний прибуток

1.3 Суттєвість, задачі, значення оцінки фінансового становища підприємства

Фінансовий стан підприємства — це економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

В процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах, змінюється фінансовий стан підприємства.

Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використанням.

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність.

Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільним розміщенням цих ресурсів і ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Разом з тим, фінансовий стан — це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі.

Воно визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловій співпраці, оцінює, в якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансових і іншим відносинам.

Менеджери, що користуються фінансової звітністю ставлять перед собою завдання провести аналіз стану підприємства і на його основі зробити висновки про напрями своїй діяльності по відношенню до підприємства.

Фінансовий стан є комплексним поняттям, яке залежить від багатьох чинників і характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення засобів, реальні і потенційні фінансові можливості.

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив.

У першому випадку критерії оцінки фінансового стану — ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність своєчасно і в повному об'ємі провести розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями.

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Основними показниками, що характеризують фінансовий стан підприємства, є:

— забезпеченість власними оборотними коштами і їх збереження:

— стан нормованих запасів матеріальних цінностей;

— ефективність використання банківського кредиту і його матеріальне забезпечення;

— оцінка стійкості платоспроможності підприємства.

Аналіз чинників, що визначають фінансовий стан, сприяє виявленню резервів і зростанню ефективності виробництва.

Фінансовий стан залежить від всіх сторін діяльності підприємства: від виконання виробничих планів, зниження собівартості продукції і збільшення прибули, зростання ефективності виробництва, а також від чинників у сфері звернення і пов’язаних з організацією обороту товарних і грошових фондів — поліпшення взаємозв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, покупцями продукції, вдосконалення процесів реалізації і розрахунків.

Фінансовий стан підприємства може бути:

— абсолютно стійким / коли запаси і витрати менше суми власного оборотного капіталу і кредитів банку /, підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів;

— нормально стійкими /запаси і витрати рівні сумі власного оборотного капіталу і кредитів банку, тобто гарантується платоспроможність підприємства /, підприємство використовує «нормальні» джерела засобів — власні і привернуті;

нестійким (передкризовим), (нарушається платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань), підприємство вимушене привертати додаткові джерела покриття;

-кризовим (підприємство знаходиться на межі банкрутства).

Фінансовий стан підприємства вважається стійким, якщо воно здатне своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинне володіти гнучкою структурою капіталу, уміти організувати його рух так, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самовиробництва.

Отже, фінансова стійкість підприємства — це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у внутрішньому і зовнішньому середовищі, що змінюється, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове положення підприємства. І, навпаки, в результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибули і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійке фінансове положення у свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.

Стійкість фінансового стану може бути відновлена за рахунок:

а) прискорення оборотності капіталу в поточних активах (в результаті відбудеться відносне скорочення капіталу на рубель товарообігу);

б) обґрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);

в) поповнення власного оборотного капіталу з внутрішніх і зовнішніх джерел.

Тому при внутрішньому аналізі здійснюється поглиблене вивчення причин зміни запасів і витрат, оборотності поточних активів, наявності власного оборотного капіталу, а також резервів скорочення довгострокових і поточних матеріальних активів, прискорення оборотності засобів, збільшення власного оборотного капіталу.

Ринкова економіка обуславлює необхідність розвитку фінансового аналізу в першу чергу на мікрорівні - тобто на рівні окремих підприємств, оскільки саме підприємства складають основу ринкової економіки. Аналіз на мікрорівні наповнюється абсолютно конкретним змістом, пов’язаним з повсякденною фінансовою діяльністю підприємств, їх колективів, менеджерів, власників-власників.

Головна мета аналізу фінансового стану підприємства:

— своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності підприємства

— знаходити резерви поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства.

Завдання аналізу фінансового стану підприємства.

1. Дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню;

2. Прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність;

3. Розробляти конкретні заходи, направлені на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства може оцінюватися з погляду короткострокової і довгострокової перспектив.

У першому випадку критерії оцінки фінансового стану — ліквідності платоспроможність підприємства, тобто здатність своєчасно і в повному об'ємі провести розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями.

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Яких-небудь нормативів співвідношення власного і привернутого капіталу не існує. Але поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути достатньо велика — більше 50%.

Оцінка надходження фінансових ресурсів дається на основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничою, комерційною і фінансовою діяльністю підприємства. А використання фінансових ресурсів — з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

Прогнозування фінансових результатів проводять виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявності власних і позикових ресурсів. Розробляються моделі фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства використовується система показників. Вони характеризують зміни в:

— структурі капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам освіти;

— ефективності і інтенсивності використання капіталу;

— платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

— запасі фінансової стійкості підприємства.

Залежно від виду економічного аналізу розрізняють облікові джерела інформації.

Облікові джерела інформації - бухгалтерська звітність, статистична звітність, нормативи підприємства.

В незвітні джерела інформації - матеріали перевірок податкової інспекції, аудиторської фірми, матеріали зборів трудового колективу, матеріали друку.

Аналіз фінансового стану припускає попередню підготовку інформації: крізна перевірка даних, що містяться в звітному періоді за допомогою стиковок одних і тих же показників по різних формах; наведення даних звітності до заставного вигляду;

Обов’язково проводять перевірку достовірності інформації.

Перевірку проводить з крапки зір:

— її ув’язки в різних формах плану (план по виробництву продукції (послуг) з планом її реалізації);

— відповідності попереднім формам звіту;

— правильності арифметичних розрахунків /вибірково/;

— ув'язки в різних формах звітності (логічний контроль);

Також проводиться перевірка зведених звітів і стрічні перевірки інформації.

Аналіз фінансового стану підприємства починають з аналізу фінансових звітів.

Під аналізом фінансової звітності підприємства розуміється виявлення взаємозв'язків і взаїмозалежностей між різними показниками його фінансово — господарській діяльності, включеними в звітність.

РОЗДІЛ 2. «Аналіз ефективності діяльності ТОВ «Фірми Інпро» і напрямки підвишення її ефективністі

2.1 Поняття і сутність аналізу фінансової звітності підприємства

Фінансовий аналіз — це метод оцінки та прогнозування фінансово стану підприємства. Його зміст визначається предметом, метою та завданнями, які він дозволяє вирішити.

Мета фінансово аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні та прогнозні дані про фінансовий стан підприємства.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

— По-перше, виявити ступінь збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів, оцінити потоки власного та позикового капіталу в процесі економічного кругообміну, спрямованого на отримання максимального або оптимального прибутку, підвищення фінансової стійкості;

— По-друге, він дозволяє оцінити правильність ви користування грошових коштів для підтримки ефективності стуктури капіталу;

— По-третє, фінансовий аналіз дає можливість проконтролювати правильність руху фінансових потоків підприємства, дотримання норм і нормативів використання фінансових і матеріальних ресурсів, доцільність здійснення затрат.

У той же час завдання фінансового аналізу полягають в забезпеченні керівництва підприємства інформацією для прийняття управлінських рішень за такими напрямками діяльності, як:

— Фінансова (управління пасивами, забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, визначення оптимального розміру, складу джерел фінансування);

— Інвестиційна (управління активами, розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу та структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів);

— Операційна (управління фінансовими результатами діяльності завдяки ефективному використанню наявних ресурсів).

Процедурний бік методології і методики фінансового аналізу регулюють його основні принципи (рис. 2.1.)

/

Рис. 2.1. Принципи фінансового аналізу

2.2 Зміст фінансової звітності підприємства

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства. Тобто, інформація, яка подається бухгалтерією ТОВ «Фірми ІНПРО», повинна бути:

— Повною;

— Правдивою;

— Неупередженою.

Зміст й основна цільова настанова фінансового аналізу — оцінка фінансового стану й виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан господарюючого суб'єкта — це характеристика його фінансової конкурентноздатності, використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою й іншими господарюючими суб'єктами. У традиційному розумінні фінансовий аналіз — це метод оцінки й прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку.

2.3 Оцінка фінансового становища ТОВ «Фірми ІНПРО» та його змінення за досліджуємий період

Баланс підприємства — це одна з форм бухгалтерської звітності, що в узагальненому виді відображує його кошти по складу й напрямкам використання (актив) і джерелам їхнього фінансування (пасив) у грошовій оцінці на певну дату. Для порівняння в балансі приводяться показники на початок і кінець звітного періоду.

Бухгалтерський баланс є індикатором при оцінці фінансового стану підприємства. У балансі загальна сума, а також результати в окремих розділах відображають вартість засобів і джерела їх формування, які знаходяться в розташуванні підприємства. Баланс дозволяє дати оцінку загальній вартості майна, яке контролюється підприємством, а також розмір оборотних (мобільних) і необоротних (іммобілізованих) активів.

Аналіз фінансового стану здійснений за даними балансу (додаток А).

Виходячи з даних балансу, ми можемо розрахувати коефіцієнт зростання валюти балансу (КБ), який визначається за формулою (2. 1):

, (2. 1)

де Бср1, Бср0 — середній розмір підсумку балансу за звітний і попередній роки відповідно. Отже,

КБ = 356,4 — 271,2/271,2 · 100 = 3,1%.

Коефіцієнт зростання валюти балансу збільшився на 3,1%.

Горизонтальний аналіз. Це найпростіший з прийомів аналізу, але його помощю можливо получити довільно цінну інформацію о фінансовим становищі підприємства. Он предпологає зрівняння показників одного року с показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції змінення окремих статей чи груп, що входять в состав бухгалтерської звітності. В його основі лежить счислення базисних темпів зросту балансових статей і статей звіту о фінансових результатах.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру коштів підприємства і їх источників, коли суми по отдельним статтям чи розділам беруться в процентах к валюті балансу. Можливо виділити дві основні причини, обуславлюємий необхідність проведення вертикального аналізу:

— Перехід к відносним показникам дозволяє проводить міжгосподарські зрівняння результатів діяльності підприємства, що разрізняє по величині іспользуемих ресурсів и другим обємним показникам;

— Відносні показники в определённой стопіні зглажують негативне влияние інфляційних процесів, які можуть суттєво іскажають абсолютні показники фінансового звіту и тим самим затрудняти їх сопоставління в динаміці.

Горизонтальний и вертикальний аналізи взаімодоповняють друг друга, а деякі показники можливо віднести як к інструментам горизонтального, так и вертикального аналізу.

Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу можна провести за допомогою табл. 2. 1

Аналізуючи розрахунки, дані в табл. 2. 1, можна відзначити, що за звітний період відбулося збільшення необоротних активів на суму 29,4 тис. грн., що складає 474,2% до початку періоду. Одночасно збільшилися і оборотні активи на 298,7 тис. грн. Збільшення валюти балансу на 85,1 тис. грн. було обумовлене збільшенням засобів розрахунків і власного капіталу.

Таблиця 2. 1

Аналіз активу і пасиву балансу

Показники

Абсолютна величина, тис. грн.

Зміни

на початок періоду

2006 р.

на кінець періоду

2006 р.

у абсолютному розмірі, тис. грн.

у % до розміру на початок періоду

Актив

1) Необоротні активи

0,5

29,9

29,4

474,2

2) Оборотні активи

27,5

326,4

298,7

97,1

Баланс

271,2

356,4

85,1

-

Пасив

1) Власний капітал

30,7

160,5

2) Розрахунки і інші пасиви, зокрема:

— довгострокові позики;

0

0

0

0

— короткострокові кредити і позики;

0

0

0

0

— розрахунки з кредиторами і інші розрахунки

240,4

198,8

-44,2

-1,6

3) Доходи майбутніх періодів

0

0

0

0

Баланс

271,2

356,4

85,1

-

На аналізованому підприємстві створилася така ситуація: збільшилася частка необоротних активів і відповідно зменшилася частка оборотних активів. Аналіз структури пасиву балансу показав зменшення частки кредиторської заборгованості (з 8,8% до 5,4%), що свідчить про ефективну діяльність підприємства.

Динаміку змін в структурі активів і пасивів можна прослідити, порівнюючи абсолютні величини залишків по кожній статті балансу на кінець періоду із залишками на початок. Таким порівнянням підлягають також підсумкові величини по розділах.

Таблиця 2. 2

Аналіз структури майна і його джерел, %

Показники

На початок періоду

2006 р

На кінець періоду

2006 р.

Актив

Всього майна, зокрема:

100

100

— необоротні активи;

0,02

0,8

— оборотні активи;

9,9

9,1

— витрати майбутніх періодів

0

0

Пасив

Всього майна, зокрема:

100

100

— власні засоби;

1,13

4,5

— довгострокові кредити і позикові засоби;

0

0

— кредиторська заборгованість;

8,8

5,4

— прибутки майбутніх періодів

0

0

Ознакою незадовільної роботи підприємства є наявність простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості. Сприятливим сигналом служить зменшення абсолютних величин по цих статтях порівняно з попереднім періодом.

Важливими показниками структури балансу, які характеризують фінансову стійкість підприємства, є:

1) коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), який розраховується як відношення суми власного капіталу і прирівняного до нього (П2) до його загальної суми:

— на початок періоду: 30,7/271,2 · 100% = 1,13%;

— на кінець періоду: 1605,/356,4 · 100% = 4,51%;

— зміна показника: 4,5 — 1,13 = 3,38.

Отже, коефіцієнт фінансової автономії в порівнянні з початком періоду збільшився на 3,38%;

2) коефіцієнт фінансової залежності;

3) коефіцієнт фінансового ризику.

Для аналізу і оцінки рівня динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства можна скористатися даними табл. 2.3.

Дані таблиці 2.3. (додаток Б) показують, що в звітному періоді підприємство значно поліпшило результат своєї діяльності в порівнянні з минулим роком. Чистий прибуток збільшився на 33,34%. Основним чинником, який вплинув на збільшення чистого прибутку, стало збільшення валового прибутку на 31,92%.

Таблиця 2. 3

Аналіз рівня динамік показників фінансових результатів діяльності підприємства

Показники

За минулий рік, тис. грн.

За звітний рік, тис. грн.

Співвідношення, %

1

2

3

4

Чистий прибуток (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

1242

1896,9

13,7

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

12 011,9

1725,5

12,9

Валовий прибуток (збиток)

40,8

171,3

37,7

Адміністративні витрати

5,2

8,6

14,8

Фінансові результати від операційної діяльності

30,8

1294,2

37,7

Фінансові результати від звичної діяльності

29,6

129,5

39,2

Чистий прибуток (збиток)

29,6

129,5

39,2

Це відбулося за рахунок збільшення прибутку (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Збільшення останнього показника може служити збільшенням цін на готову продукцію і комплектуючі вироби, значним прискоренням реалізації товарної продукції, яка привертає в господарський оборот значну суму коштів.

За допомогою початкових даних, приведених в табл. 2. 4, проведемо аналіз чинника прибутку від реалізації продукції.

На валовий прибуток впливають такі чинники:

1) зміна відпускних цін на продукцію (ВП1), яке визначають за формулою (2. 2):

, (2. 2)

Таблиця 2. 4

Аналіз валового прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

Складові прибутку

У базисі

У базисі на фактично реалізовану продукцію

Фактично дані в звіті

Фактичні дані, скоректовані на зміну цін

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

1242

17,8

1896,9

-

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

1201,1

1643

1725,5

1204,6

Валовий прибуток

40,8

140,5

171,3

-

де Ц1 — чистий прибуток (виручка) від реалізації продукції в звітному році в цінах звітного року;

Ц1,0 — чистий прибуток від реалізації в звітному році в цінах базисного.

? ВП1 = 1896,9 — 1783,6 = 113,34 (тис. грн.).

Валовий прибуток в сумі 113,34 тис. грн. був одержаний унаслідок збільшення відпускних цін на продукцію;

2) зміна цін на матеріали, тарифи на електроенергію і перевезення, тарифні ставки (окладів) оплати праці. У даній ситуації ціни на матеріали, тарифи на електроенергію і перевезення були збільшені на 359,71 тис. грн., що привело до зниження валового прибутку на цю суму.

3) порушення державної дисципліни, яке встановлюється за допомогою аналізу економіки, що склалася унаслідок порушення стандартів, технічних умов, невиконання планів заходів щодо охорони праці, техніка безпеки і ін. У звітному періоді на підприємстві не виявлено додаткового прибутку, одержаного за рахунок аналогічних причин;

4) збільшення обсягу до чистого прибутку від реалізації продукції в оцінці за базисною собівартістю. Цей коефіцієнт визначають за

формулою (2. 3):

, (2. 3)

де С1,0 — фактична собівартість проданої продукції за звітний період в цінах і тарифах базисного року;

С0 — собівартість реалізованої продукції базисного року.

В даному випадку:

.

Коректуємо базисний валовий прибуток на коефіцієнт Кр1 і віднімаємо від нього базисний розмір валового прибутку (формула 2. 4):

? ВП2 = Ваб · Кр1 — ВПб = ВПб · (Кр1 — 1), (2. 4)

де ?ВП2 — вплив на валовий прибуток змін в обсязі чистого прибутку від реалізації продукції;

Ваб — валовий прибуток базисного року

Кр1 — коефіцієнт зростання чистого прибутку від реалізації продукції.

Таким чином, цей вплив складає:

? ВП2 = 40,8 • (0,13 — 1) = 15 (тис. грн.).

Під впливом змін обсягу продукції валовий прибуток збільшився на

15 тис. грн. ;

5) збільшення чистого прибутку (виручки) від реалізації продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Підрахунок зводиться до визначення різниці між коефіцієнтом зростання чистого прибутку від реалізації продукції в оцінці з відпускними цінами і коефіцієнтом зростання чистого прибутку від реалізації продукції в оцінці з базисною собівартістю з урахуванням валового прибутку базисного року, формула (2. 5):

? ВП3 = ВПб · (Кр2 — Кр1), (2. 5)

де ?ВП3 — вплив на валовий прибуток змін чистого прибутку від реалізації продукції, обумовлених зміною в структурі продукції;

Кр2 — коефіцієнт зростання чистого прибутку від реалізації в оцінці з відпускними цінами, визначається за формулою (2. 6)

, (2. 6)

де Ц1,0 — обсяг чистого прибутку від реалізації продукції в звітному періоді з цінами базисного року;

Ц0 — обсяг чистого прибутку від реалізації виробів в базисному році.

В даному випадку коефіцієнт зростання чистого прибутку від реалізації продукції складає:

.

Отже:

? ВП3 = 40,8 · (0,14 — 0,13) = 2,8 (тис. грн.).

В результаті змін в структурі продукції валовий прибуток збільшився на 2,8 тис. грн. ;

6) зміна (збільшення, зменшення) витрат на 1 грн. продукції.

Вплив цього чинника визначається різницею між базисною собівартістю фактично реалізованої продукції і фактичною собівартістю, обчисленою з урахуванням змін цін на матеріальні ресурси.

В даному випадку цей вплив (ВП4) склало 438,4 тис. грн.

(1643 — 1204,6);

7) зміна собівартості реалізованої продукції за рахунок поточних зрушень у складі продукції. У формальному вигляді цей розрахунок розраховується за формулою (2. 7):

? ВП5 = С0 · Кр2 — С1,0, (2. 7)

де? ВП5 — вплив на валовий прибуток змін собівартості за рахунок структурних змін у складі реалізованої продукції;

С0 — собівартість реалізованої продукції базисного року;

С1,0 — собівартість реалізованої продукції звітного року в цінах і з умовами базисного року.

Отже:

? ВП5 = 1201,1 · 0,14 — 1643 = 81,8 (тис. грн.).

Загальне відхилення валового прибутку складає 130,4 тис. грн. (171,3 — 40,8).

Сукупний вплив чинників на валовий прибуток від реалізації продукції показаний в табл. 2.5.

Таблиця 2. 5

Вплив чинників на валовий прибуток від реалізації, тис. грн.

Показники

Сума

Відхилення валового прибутку — разом

130,4

Зокрема за рахунок чинників:

— зміна цін на продукцію;

113,3

— зміна цін на матеріали і тарифи;

-359,7

— порушення державної дисципліни;

-

— зміна обсягу чистого прибутку від реалізації продукції;

15

— зміна структури реалізації продукції;

2,8

— зміна рівня витрат (режиму економії);

438,4

— зміна структурних витрат

-81,8

Аналіз показників рентабельності

За допомогою методів економічного аналізу визначаємо зміну рентабельності продукції за рахунок чинників ціни на продукцію і її собівартості (табл. 2. 6).

Рентабельність — це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність — відносний показник, соизмеряющий полученний ефект с затратами чи ресурсами, использованними для получення цього ефекту.

Допустимо, що рентабельність продукції базисного і звітного періоду виражена відповідно через Р0 і Р1. Тоді згідно з визначенням розраховуємо рентабельність продукції базисного періоду за формулою (2. 8):

. (2. 8)

Аналіз впливу чинників на рентабельність реалізованої продукції показаний в табл. 2.6.

Рентабельність продукції в звітному періоді розраховується за формулою (2. 9):

. (2. 9)

Визначимо відхилення базисного і звітного періоду за формулою (2. 10):

? Р = Р1 — Р0. (2. 10)

З використанням відповідних формул розрахована рентабельність реалізованої продукції, а також її відхилення ?Р. Визначення впливу чинників зміни ціни на продукцію реалізовується методом ланцюгових постановок за формулою (2. 11):

. (2. 11)

Таблиця 2. 6

Аналіз впливу чинників на рентабельність реалізовано продукції

Показники

Минулий рік

Звітний рік

Відхилення

Чистий прибуток від реалізації продукції (В), тис. грн.

1242

1896,9

654,8

Собівартість реалізованої продукції ©, тис. грн.

1201,1

1725,5

524,3

Валовий прибуток від реалізації виробів (П), тис. грн.

40,8

171,3

130,4

Рентабельність реалізованої продукції (Р), %

0,3

0,9

0,5

.

У звітному періоді унаслідок зміни цін на продукцію її рентабельність збільшилася на 3,3%. Відповідно вплив чинника зміни собівартості продукції в порівнянні з минулим роком визначимо за формулою (2. 12):

. (2. 12)

.

В результаті зростання собівартості продукції її рентабельність зменшилася на 2,7%.

Сума відхилень чинників дасть загальну зміну рентабельності реалізованої продукції за період. Цю суму визначимо за формулою (2. 13):

? Р =? Рв + ?Рс = Р1 — Р0. (2. 13)

? Р = 3,3 — 2,7 = 0,5 (%).

Отже, рентабельність реалізованої продукції в звітному періоді збільшилася на 0,5%. На це збільшення вплинуло зростання цін на продукцію.

Показником, який відповідає за ефективність використовування засобів, інвестованих в підприємство, є рентабельність інвестицій, яка визначається за формулою (2. 14):

, (2. 14)

де Рін — рентабельність інвестицій;

Пу — прибуток від звичної діяльності до сплати податку;

ВБ — валюта балансу;

Ок — короткостроковий зобов’язання.

На підприємстві рентабельність інвестицій за звітний період склала:

.

З погляду акціонерів, оцінкою результатів господарської діяльності є наявність прибутку на вкладений капітал.

Рентабельність власного капіталу визначається за формулою (2. 15):

, (2. 15)

де Рвк — рентабельність власного капіталу;

ЧП — чистий прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства;

Кв — вартість власного капіталу.

.

Розрахуємо показник рентабельності операційної діяльності за формулою (2. 16):

, (2. 16)

де Род — рентабельність операційної діяльності;

Под — прибуток від операційної діяльності;

Вод — витрати операційної діяльності.

Аналогічним способом розраховується показник рентабельності фінансової діяльності за формулою (2. 17):

, (2. 17)

де Рфд — рентабельність фінансової діяльності;

Пфд — прибуток (збиток) від фінансової діяльності;

Вфд — витрати по фінансовій діяльності.

.

В результаті зростання фінансових витрат рентабельність фінансової діяльності зменшилася на 4,2%.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой