Аналіз ефективності управління персоналом бази відпочинку "Чорноморка"

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат

Дипломна робота на тему «Аналіз ефективності управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка» вміщає 72 сторінки тексту, 4 рисунка, 7 таблиць, 48 переліків посилань та 3 додатка.

Метою дипломної роботи є аналіз ефективності управління персоналом, виявлення необхідності проведення організаційних змін і рекомендації з удосконалення управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка».

Метод проведення роботи полягає у дослідженні економічних основ управління персоналом на підприємстві; аналізу стану та ефективності управління персоналом в умовах раціонального використання трудових ресурсів; розробки рекомендацій щодо удосконалення ефективності управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка».

Реферат

Дипломная работа по теме «Анализ эффективности управления персоналом базы отдыха «Чорноморка» состоит с 72 страниц текста, 4 рисунков, 7 таблиц, 48 списков литературы и 3 дополнений.

Цель дипломной работы: анализ эффективности управления персоналом, определение необходимости проведения организационных изменений и рекомендаций с усовершенствования управления персоналом базы отдыха «Чорноморка».

Метод проведения работы заключается в исследовании экономических основ управления персоналом на предприятии; анализа состояния и эффективности управления персоналом в условиях рационального использования трудовых ресурсов; разработка рекомендаций для усовершенствования эффективности управления персоналом базы отдыха «Чорноморка».

Зміст

Вступ

1. Теоретичні передумови для дослідження економічних основ управління персоналом на підприємстві

1.1 Формування персоналу підприємства

1.2 Основний зміст системи управління персоналом на підприємстві

1.3 Удосконалення управління персоналом на підприємстві

1.4 Кадрова політика підприємства

2. Аналіз стану та ефективності управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка» в умовах раціонального використання трудових ресурсів

2.1 Характеристика організаційної структури та характеристика бази відпочинку «Чорноморка

2.2 Аналіз забезпеченості бази відпочинку «Чорноморка» персоналом

2.3 Аналіз продуктивності праці бази відпочинку «Чорноморка»

3. Розробка рекомендацій щодо удосконалення ефективності управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка»

3.1 Аналіз ефективності використання персоналу бази відпочинку «Чорноморка»

3.2 Рекомендації з удосконалення управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка»

3.3 Використання сучасних технологій в управлінні персоналом бази відпочинку «Чорноморка»

4. Охорона праці із забезпечення працівників бази відпочинку «Чорноморка» електробезпечними умовам

Висновки

Бібліографічний список

Додаток А. Звіт «Про кількість працівників бази відпочинку „Чорноморка“ та їх професійний склад»

Додаток Б. Аналіз використання персоналу бази відпочинку «Чорноморка» у звітному періоді від 01. 04. 09 р. до 01. 10. 09 р

Додаток В. Фонд робочого часу бази відпочинку «Чорноморка»

Вступ

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції, робіт і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання, управління персоналом, активізації виробництва, ініціативи і т.д.

Вивчення економіки підприємства чи організації неможливе без аналізу. Економічний аналіз — це науковий спосіб показання сутності економічних явищ і процесів, заснований на розподіленні їх на окремі складові частини і вивченні їх у різноманітті зв’язків і залежностей.

Управління персоналом — це спосіб побудови взаємозв'язку між рівнями управління і функціональних областей, що забезпечує оптимальне за даних умов досягнення цілей організації, тобто «система управління «(ОСУ) — одне з ключових понять менеджменту, тісно зв’язане з цілями, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. У рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), у якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації.

Структура управлінської системи, будується для того, щоб усі процеси, які в ній відбуваються, здійснювалися вчасно і якісно. Звідси та увага, яку керівники організацій приділяють принципам і методам побудови структур організації, вибору їх типів і видів, вивченню тенденцій зміни й оцінкам відповідності задачам організацій, — це показує актуальність і важливість даної теми в сучасних умовах.

Тому, саме проблема ефективності управління персоналом є основою наукових досліджень даної дипломної роботи.

Метою дипломної роботи є аналіз ефективності управління персоналом, виявлення необхідності проведення організаційних змін і рекомендації з удосконалення управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка».

Об'єктом вивчення є відокремлений структурний підрозділ база відпочинку «Чорноморка» ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара».

Предмет вивчення — існуюча на підприємстві система управління персоналом.

Головними задачами даної роботи є: вивчення і систематизація теоретичних питань, що дозволяють удосконалювати систему управління; проведення аналізу діяльності підприємства і його систем управління; розробка пропозицій з удосконалюванню системи управління, а також розрахунок ефективності управління.

Дипломної робота містить у собі теоретичний матеріал, для дослідження економічних основ управління персоналом на підприємстві. Тут розкрито основний зміст системи управління персоналом, методи формування персоналу, удосконалення управління персоналом, а також кадрова політика підприємства.

В ній, також, дається коротка загальна характеристика бази відпочинку «Чорноморка», розглядаються організаційна структура, місія і пріоритетні цілі досліджуваного об'єкта.

Проведено аналіз таких показників, як забезпеченість персоналом, використання фонду робочого часу, продуктивність праці та ефективність використання персоналу бази відпочинку «Чорноморка».

На основі проведених досліджень і визначених показниках у дипломній роботі розроблено рекомендації щодо удосконалення ефективності управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка». Для поліпшення управління персоналом вноситься ряд пропозицій, які дозволять досягти більше позитивних результатів: посилення мотивації (матеріальної та нематеріальної) персоналу; впровадження контрактної системи оплати праці; поліпшення системи контролю за обліком робочого часу, для підвищення ефективності його використання; організація усередині підприємства семінарів для вивчення основ суміжних спеціальностей; оптимізація інформування трудового колективу про стан справ на підприємстві; організація психологічних тренінгів; автоматизована обробка даних анкетування і тестування потенційних співробітників організації; ведення адміністративної практики організації тощо.

Рішення основної частини перерахованих завдань можливе з використанням локальної обчислювальної мережі, яка на даному підприємстві майже відсутня. Тому у дипломній роботі пропонується керівництву бази відпочинку «Чорноморка» впровадити програму перебудови менеджменту і радикального його удосконалення, за рахунок використання новітньої технології заснованої на комп’ютерній техніці, що значно розширює можливість використання підприємством інформаційних ресурсів.

Для проведення аналізу ефективності управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка» та надання доцільних рекомендацій використано звітно-документальну, навчальну, навчально-методичну, законодавчу та електронну літературу.

1. Теоретичні передумови для дослідження економічних основ управління персоналом на підприємстві

1.1 Формування персоналу підприємства

Ключовим принципом управління персоналом підприємства виступає принцип підбору і розміщення кадрів за їх особистісними і діловими якостями. Адміністративні органи підприємства, реалізуючи даний принцип, формують стабільний трудовий колектив, здатний в умовах ринку досягати високих кінцевих результатів. Реалізуючи даний принцип, підприємство тим самим забезпечує відповідність кадрів зростаючим вимогам сучасного виробництва, розвиває у працівників діловитість і відповідальність за рішення завдань підприємства, підвищує їхня зацікавленість у максимальній продуктивності праці, домагається, щоб кожен співробітник тримався свого робочого місця.

Даний принцип реалізується через систему заходів що передбачають:

— спадкоємність кадрів на основі систематичного підбора і підготовки нових працівників;

— забезпечення умов для постійного підвищення ділової кваліфікації кадрів;

— визначення прав, обов’язків і відповідальності кожного працівника;

— сполучення досвідчених працівників з молодими кадрами;

— забезпечення умов для професійного і посадового просування кадрів на основі обґрунтованих критеріїв оцінки їхньої діяльності і особистісних якостей;

— сполучення довіри до кадрів з перевіркою виконання [14].

Методи управління персоналом — вирішують завдання з керування персоналом відповідно до певних принципів. Методи підрозділяються на три основні групи: економічні, організаційно-розпорядницькі або адміністративні, а також соціально-психологічні. Система даних методів спрямована на забезпечення підприємства або фірми кадрами необхідної кваліфікації і їхнє ефективне використання.

До економічних методів ставляться прогнозування і планування кадрової роботи, розрахунок балансу робочих місць і трудових ресурсів, визначення основної і додаткової потреб у кадрах і джерел її забезпечення, включаючи оцінку і стимулювання якості роботи, удосконалювання системи оплати і нормування праці, утворення і використання прибутку підприємства.

Адміністративні методи являють собою різні способи впливу на працівників і ґрунтуються на використанні встановлених організаційних зв’язків, правових положень і норм. До них ставляться підбор, розміщення, атестація і просування кадрів; розробка і впровадження стандартів якості роботи, положень і посадових інструкцій, техніко-економічних нормативів; накази, вказівки, розпорядження адміністрації; інструктування і контроль над їхнім використанням.

Соціально-психологічні методи управління персоналом являють собою конкретні прийоми і способи впливу на процес формування і розвитку трудового колективу і окремих працівників, у зв’язку, з чим підрозділяються на соціальні і психологічні. Перші з них покликані впливати на весь колектив, а другі - на окремих працівників. Ці методи засновані на соціальному розвитку колективу підприємства. Вони включають заохочення ініціативи, спрямоване на оптимальне використання робочого часу, зниження трудомісткості і одержання високих кінцевих результатів діяльності; формування сприятливого психологічного клімату в колективі.

Найбільший ефект і якість системи управління персоналом досягаються в тому випадку, коли застосовується система методів у комплексі. Застосування системи методів дозволяє поглянути на об'єкт удосконалювання з усіх боків, що допомагає уникнути прорахунків [34].

Функціонально — вартісний аналіз (ФВА) системи управління персоналом як метод універсальний дозволяє при його проведенні застосовувати систему методів. ФВА системи управління персоналом включає наступні етапи: підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, дослідницький, рекомендаційний і впроваджувальний.

На підготовчому етапі проводиться комплексне обстеження стан виробництва і управління організацією, здійснюється вибір об'єкта ФВА, визначаються конкретні завдання проведення аналізу, складається робочий план і наказ про проведення ФВА. Тут використаються методи: саме обстеження, інтерв'ювання, фотографії робочого дня, анкетування і т.п.

На інформаційному етапі здійснюється збір, систематизація і вивчення відомостей, що характеризують систему управління персоналом і окремі її підсистеми, а також залучають дані по аналогічних системах, передовому досвіду вдосконалювання управління. Тут використаються ті ж методи, що і на підготовчому етапі.

Аналітичний етап є найбільш трудомістким. На ньому здійснюється формулювання, аналіз і класифікація функцій, їхня декомпозиція, аналіз функціональних взаємозв'язків між підрозділами апарата управління, розраховуються витрати на виконання і рівень якості функцій. Тут визначаються ступінь значимості функцій і причини їх не відповідності рівню витрат і якості здійснення функцій. Виявляються зайві, шкідливі, невластиві, функції, що дублюються. Формулюються завдання з пошуку ідей і шляхів удосконалювання системи управління персоналом.

На творчому етапі здійснюється висування ідей і способів виконання функцій управління, на їхній основі формулюються варіанти реалізації функцій, провадяться попередня оцінка і відбір найбільш доцільних і реальних з них. З метою знаходження можливо більшої кількості варіантів шляхів удосконалювання системи управління персоналом рекомендується використати наступні методи: творчих нарад, колективного блокнота, контрольних питань, морфологічного аналізу і ін. Вибір методу пошуку ідей здійснюється, виходячи з особливостей об'єкта аналізу і конкретних ситуацій, що склалися в процесі виконання функцій управління.

На дослідницькому етапі проводиться докладний опис кожного відібраного варіанта, дається їх порівняльна організаційно-економічна оцінка і відбираються найбільш раціональні з них для практичної реалізації. На даному етапі розробляється проект системи управлінням персоналом з усіма необхідними обґрунтуваннями. Проект може охоплювати всю систему управління персоналом або окремою підсистемою, підрозділ. Від характеру об'єкта проектування залежить трудомісткість і тривалість розробки проекту.

На рекомендаційному етапі аналізується і затверджується проект системи управління персоналом, розроблений з використанням ФВА, і приймається рішення про порядок його впровадження. Складається і затверджується план-графік впровадження рекомендацій ФВА.

На етапі впровадження результатів ФВА проводиться соціально-психологічна, професійна, матеріально-технічна підготовка до впровадження. Тут розробляється система матеріального і морального стимулювання впровадження проекту, здійснюються навчання, перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу, дається оцінка економічної ефективності реалізації проекту [26].

1.2 Основний зміст системи управління персоналом на підприємстві

Управління персоналом — це системний, комплексний підхід, що враховує постійно мінливі потреби організації в людських ресурсах, що забезпечують ефективність функціонування організації (компаній, підприємств). Системний підхід:

а) відображає облік взаємозв'язків між окремими аспектами управління трудовими ресурсами і виражається в розробці кінцевих цілей;

б) визначає шляхи їхнього досягнення;

в) створює відповідний механізм управління, що забезпечує комплексне планування, організацію і стимулювання системи роботи з кадрами.

Управління персоналом пов’язане з розробкою і реалізацією політики, що включає:

1. Планування, наймання, вибір, розміщення робочої чинності.

2. Навчання і підготовку працівників.

3. Просування по роботі, кар'єру.

4. Умови наймання, методи і стандарти оплати праці.

5. Умови роботи і послуги.

6. Формальні і неформальні зв’язки, консультування.

7. Переговори про заробітну плату і умови роботи [36].

Реалізація продуктивної політики вимагає створення ефективного механізму функціонування системи управління персоналом. Система управління персоналом підприємства покликана зосередити зусилля працівників на виконанні завдань, намічених стратегій підприємства. Механізм системи управління персоналом підприємства це сукупність відносин, форм і методів впливу на його формування, розподіл (перерозподіл) і використання.

Ефективність функціонування системи управління персоналом визначається її внеском у досягнення організаційних цілей, оскільки пронизує всі аспекти діяльності організації і впливає на ефективність роботи інших систем управління. Управління персоналом ефективно на стільки наскільки успішно співробітники організації використають свій потенціал для реалізації вартих перед нею цілей; тобто наскільки успішно досягаються ці мети. Затвердження цього положення в якості однієї з базисних цінностей організації є найбільш важливою умовою створення ефективної системи управління персоналом. Зовнішнє середовище, у якій діє організація, перебуває в постійному русі, змінюються техніка і технологія, клієнти, конкуренти. Змінюються самі люди — дійсні і потенційні працівники організації. Система управління персоналом підприємства, що добре сполучалася із зовнішнім середовищем п’ять років тому, може, перебуває в стані гострого конфлікту з нею сьогодні. Організація повинна постійно контролювати ступінь цієї невідповідності і вносити корективи у свою систему, щоб не допустити кризи. Провісниками прийдешніх змін служать значні технологічні нововведення, соціальні і політичні зміни. Індикаторами необхідності змін (тобто фактичної невідповідності системи управління персоналом стану зовнішнього середовища) є: збільшення плинності, зниження продуктивності, виникнення конфліктів співробітників з адміністрацією, і організації з державними органами [22].

Завданням управління персоналом підприємства в умовах ринкової економіки є формування виробничого поводження співробітників, що забезпечує досягнення організаційних цілей. Бажане виробниче поводження визначається двома основними факторами — бажанням (мотивацією) і здатністю співробітника виконати необхідні функції. Механізм мотивації персоналу дуже складний, тому на бажання співробітника виконувати необхідні виробничі функції роблять впливу всі методи управління персоналом. Те ж саме справедливо відносно здатності співробітника, обумовленої, у першу чергу, на етапі підбора, що розвиває організацією в процесі професійного навчання і залежної від зворотного зв’язку і винагороди одержуваного співробітником організації. Тому цілісність системи управління персоналом підприємства є важливою умовою її ефективного функціонування. Якщо системи відбору і розвитку керівників орієнтують на досягнення стратегічних цілей, поглиблене знання бізнесу, широкий кругозір, уміння засвоювати і використати нові знання, а системи зворотного зв’язку і винагороди відзначають професійні спеціальні навички, акуратність у виконанні індивідуальних планів, особисту відданість керівникові, співробітники організації одержують суперечливі «сигнали» про те, яке поводження позитивно оцінюється організацією, що негативно позначається і на їхній продуктивності.

Ефективне управління персоналом неможливо без активної і постійної участі вищого керівництва організацією у визначенні завдань управління персоналом, моделюванні поводження, створенні і впровадженні систем управління, оцінці їхньої ефективності. Оскільки люди є найбільш важливим ресурсом, керівник повинен приділяти основну частину свого часу саме керуванню персоналом. Але так відбувається далеко не у всіх сучасних організаціях, особливо на нижчих поверхах ієрархії - на рівні цехів, бригад, груп. Це помітно знижує ефективність організації в цілому, оскільки керівники є найважливішим інструментом перетворення в життя методів управління персоналом, і недостатня увага з їх боку до цих питань трансформується в низькі результати організації [22].

Відповідність системи управління персоналом підприємства організаційній культурі також є необхідною умовою її ефективного функціонування, тому що у випадку реорганізації системи управління персоналом, внаслідок її не відповідності стану зовнішнього середовища, керівництво може зштовхнутися з конфліктом, породжуваним неприйняттям нововведень.

Кінцева мета роботи з управління персоналом в умовах ринкових відносин — максимальне зближення очікувань підприємства і інтересів працівника, відмова від політики мінімальних вкладень у персонал підприємства і відведення вирішальної ролі системи управління персоналом підприємства у формуванні кадрової політики і механізму її реалізації.

1.3 Удосконалення управління персоналом на підприємстві

Для ефективного управління персоналом необхідно виділити визначені параметри роботи, що доручаються підпорядкованим, змінюючи ті, які можуть впливати на психологічні стани виконавців, тим самим мотивувати або демотивувати їх. Грамотно спроектована робота повинна створювати внутрішню мотивацію, відчуття особистого внеску в підприємницьку справу. Людина — істота соціальна, а значить, почуття співпричетності здатне викликати в ній глибоке психологічне задоволення, воно так само дозволяє усвідомити себе як особистість. У цьому й полягає потреба в мотивації, як основного елементу удосконалення управління персоналом [3].

Засоби поліпшення мотивації праці об'єднуються в п’ять відносно самостійних напрямків: матеріальне стимулювання, поліпшення якості робочої сили, удосконалення організації праці, залучення персоналу в процесі управління та не грошове стимулювання.

Поняття мотивації тісно зв’язано з проблемою управління персоналом. Нові економічні відносини, породжені перехідним періодом, висувають й нові вимоги до персоналу. Це не тільки добір, навчання і розсташування кадрів, але й формування нової свідомості, менталітету, а отже, і методів мотивації.

У дійсний час, при переході до ринкових відносин, основним мотивуючим чинником працівників є бажання мати гарантовану заробітну плату. При цьому ні інтенсивність, ні якість праці в розрахунок не беруться, переважає бажання мати спокійну роботу з невеликим, але гарантованим заробітком, ніж інтенсивну роботу з високою оплатою.

Водночас, на ринку праці з’являються працівники, що володіють достатнім професіоналізмом і новою трудовою свідомістю, тобто люди з гарною моральною основою і розумінням праці. Однак шансів знайти гарну роботу в них мало через віковий бар'єр (до і більше 50 років) або відсутності рекомендацій (в основному в молодих фахівців).

Мотивація — це процес спонукування кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації [3].

Основні задачі мотивації:

— формування у кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;

— навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутрішньо фірмового спілкування;

— формування у кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом з використанням сучасних методів мотивації.

Однак, для вирішення цих задач необхідний аналіз наступних явищ:

— процесу мотивації в організаціях;

— індивідуальної і групової мотивації, якщо така є в залежності між ними;

— змін, що відбуваються в мотивації діяльності людини при переході до

ринкових відносин.

Для вирішення зазначених задач застосовуються різні методи мотивації, сутність яких розглянемо нижче.

З підвищенням ролі людського чинника з’явилися психологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що мотивує не тільки матеріальні стимули, але й нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх членів колективу, моральне задоволення роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються на вивченні потреб людини, тобто, усвідомленого відчуття нестачі у чому-небудь. Відчуття нестачі в чому-небудь має цілком визначену ціль, що й служить засобом задоволення потреб.

Для матеріального задоволення потреб персоналу можна використовувати такі види стимулювання:

1) заробітна плата (за тарифними ставками, погодинна, місячна);

2) доплати (за шкідливі умови праці, за роботу у вечірній, нічний талітній час, за роботу у святкові дні, стаж роботи і професійну майстерність, виконання посадових обов’язків тощо);

3) утримання із заробітної плати (за недоліки в роботі, прогули, запізнення, порушення трудової дисципліни і т.д.);

4) застосування премій та відрядно-преміальної оплати праці;

5) надання трудових та соціальних пільг:

— у зв’язку з відходом на пенсію;

— працівникам, що досягли ювілейного віку;

— пенсіонерам, що досягли віку 50, 60, 70, 80 років на лікування

щорічно.

— оплата ритуальних послуг;

— жінкам при народженні дитини;

— у випадку смерті в результаті нещасного випадку на виробництві;

— малозабезпеченим і багатодітним родинам.

Для поліпшення якості робочої сили повинна існувати тісна взаємодія з профспілковим комітетом у питаннях медичного обслуговування, організації суспільного харчування, розвитку фізкультури і спорту, соціального захисту окремих категорій працюючих.

Удосконалення організації праці включає:

— виробничо-технічні курси;

— курси цільового призначення;

— навчання робітників іншим і суміжним професіям;

— економічне навчання та підвищення кваліфікації [23].

Виходячи з принципу «кадри вирішують все», керівництво повинне постійно демонструвати роботу з задоволення вимог і сподівань персоналу підприємства показуючи перспективу просування на службі, наділяючи найбільш перспективних співробітників додатковими повноваженнями, надаючи усім рівні стартові можливості. Можна активно заохочувати участь працівників підприємства в прийнятті управлінських рішень методом проведення загальних і диференційованих зборів, створенням спеціальних робочих груп, орієнтованих на рішення чітко поставлених задач і досягнень визначених цілей.

До нематеріального стимулювання працівників можна віднести: зауваження, попередження, догани, грамоти, нагороди. Задоволеність персоналу підвищується також за рахунок створення здорової робочої атмосфери в колективі, організації технічно оснащених робочих місць тощо.

Отже, для удосконалення управління персоналом існує багато методів та способів матеріального та нематеріального характеру, головне, щоб керівництво підприємства вміло їх застосовувати та розподіляти.

1.4 Кадрова політика підприємства

Організація управління персоналом підприємства провадиться на основі концепції розвитку підприємства, що складається із трьох частин: виробничої, фінансово-економічної і соціальної концепції.

Кадрова політика підприємства — сукупність основних моделей і цілей, найбільш важливих, принципових основ які визначають генеральний напрямок і зміст кадрової роботи, є вирішальними в сфері управління персоналом підприємства і відносин підприємства до зовнішнього оточення (ринок праці, взаємини з державними органами і громадськими організаціями).

Суть кадрової політики — чітке визначення цілей роботи з кадрами стратегічними і оперативними системами управління. Стратегічне і оперативне управління персоналом на підприємстві здійснюють менеджери з кадрів і лінійні керівники. Орієнтація на тривалі терміни господарювання підсилює потреба в довгостроковій спрямованості кадрової політики [32].

Існує ряд визнаних принципів, що становлять основу кадрової політики. Серед них — демократія управління, від якої залежить готовність до співробітництва; знання окремих людей і їхніх потреб; справедливість, дотримання рівності і послідовність.

До складу завдань кадрової політики входять: поняття престижу підприємства, дослідження атмосфери усередині фірми, аналіз потенціалу робочої чинності в регіоні, узагальнення і попередження причин звільнення з роботи і ін.

Кадрова політика реалізується на базі положень в області здійснення політики зайнятості, навчання, оплати праці, добробуту і політики виробничих відносин.

Реалізація політики, в області кадрів, опираючись на ряд вихідних положень, покликана вирішити коло проблем: із забезпечення підприємства ефективним персоналом (за допомогою створення привабливих умов роботи, безпеки і можливостей для просування) і належними навчальними потужностями (з метою забезпечення працівників умовами для виконання своїх нинішніх обов’язків, і підготовки до просування), а також із створення умов для простого рішення трудових проблем; з надання конкурентної заробітної плати (у відповідності зі структурою, обумовленої здатностями, досвідом, відповідальністю) і сприятливих послуг і пільг (соціальні умови відпочинку повинні задовольняти бажання працівників і бути взаємовигідними для них і підприємства).

Кадрова політика підприємства повинна здійснюватися в межах структурного аналізу професійно-кваліфікаційного складу персоналу. Структурний аналіз персоналу базується на обліку рівня кваліфікації, вікового складу, тривалості виробничого стажу працівників, співвідношення чоловіків і жінок, зайнятих на підприємстві і визначення ефективності використання робочого часу протягом робочого дня, коефіцієнта плинності робочої чинності та ін. [27].

Після структурного аналізу персоналу підприємства здійснюється планування його використання шляхом складання балансу продуктивності праці визначальний розмір трудовитрат, необхідних для виготовлення продукції і установлення обсягу трудовитрат у період планування без обліку ступеня завершеності виробів, що випускають.

Кадрова політика, таким чином, являє собою цілісну кадрову стратегію і тактику, що поєднують різні форми роботи з персоналом, стиль її поводження в організації і плани по використанню робочої чинності. Сукупність властивостей кадрової політики підприємства визначається її зв’язком зі стратегією, орієнтацією на довгострокове планування, значимістю ролі кадрів, колом взаємозалежних функцій і процедур у роботі з персоналом.

Залежність підприємства від зовнішнього оточення вимагає виявлення потенційних можливостей суспільства відносно використання людських ресурсів і постійного аналізу прогнозів зайнятості у своїй країні і на міжнародному ринку робочої чинності, що є важливою умовою для довгострокового планування його кадрової політики.

Кадрова політика не тільки визначає нові завдання, але й вказує, що застаріло, гальмує розвиток, що повинно бути усунуте. Кадрова політика, розробка етапів планування є важливим аспектом прогнозування використання робочої чинності на підприємстві. Проблеми оптимізації планування і прогнозування використання персоналу підприємства викликають необхідність зміни відносин до кадрового складового інформаційного обґрунтування рішень, прийнятих на всіх функціональних рівнях управління фірмою.

Узагальнення досвіду роботи організацій, а також оцінок вітчизняних і закордонних фахівців показує, що в найближчі 10−15 років проблеми управління будуть головним чином укладатися в сфері роботи з кадрами. Управління кадрами в рамках підприємства, будучи невід'ємною частиною його господарської політики, має стратегічний і оперативний аспекти [34].

2. Аналіз стану та ефективності управління персоналом бази відпочинку «Чорноморка» в умовах раціонального використання трудових ресурсів

2.1 Характеристика організаційної структури та характеристика бази відпочинку «Чорноморка»

База відпочинку «Чорноморка «- це відокремлений структурний підрозділ державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара», яка розташована на території Чорноморської коси Очаківського району Миколаївської області. Побудована у 70-ті роки для сімейного відпочинку працівників Суднобудівельного заводу імені 61 комунара. Територія бази, омивається з одного боку Чорним морем, а з іншого — лиманом. На сьогоднішній день це найбільша база для відпочинку, вона може прийняти до 2000 відпочиваючих у 250 дерев’яних котеджах, 80% яких оснащено кухнями з газовими плитами і холодильниками.

Окрім працівників завода, на 22 гектарах бази відпочинку, на її пляжах, може кожен бажаючий відпочити біля моря. Відпочиваючим надається можливість обирати собі житло за бажанням та фінансовими можливостями. Котеджі поділяються на категорії:

— І категорія (вода, холодильник, кухонне обладнання, посуд, білизна);

— ЙЙ категорія (холодильник, кухонне обладнання, посуд, білизна);

— ЙЙЙ категорія (кухонне обладнання, посуд, білизна);

— ЙV категорія (лише спальні місця та білизна).

Кожен котедж здається в оренду не менш ніж на три доби. Дітям до 14 років надається 20-ти відсоткова знижка.

Крім дерев’яних котеджів, катерів та човнів, базі також належать: пральня, бібліотека, 4 склади, більярдна, дитячі майданчики, бар, буфет, їдальня, сауна, гарячий душ, медичний пункт, автомобільна стоянка.

Місія, відокремленого структурного підрозділу ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара «, бази відпочинку «Чорноморка «:

клієнтам бази:

гарантована якість послуг;

лідерство в обслуговуванні клієнтів;

партнерам:

відкритість і довгостроковість у відносинах;

колективу бази:

— колектив бази — лідируюча команда;

— база відпочинку «Чорноморка «- кращі можливості для кар'єрного росту та реалізації професійних можливостей;

— база — гідна винагорода;

4) акціонерам та інвесторам:

— капіталізація та прибуток у довгостроковій перспективі;

— прозорість управління;

— зобов'язання менеджерської команди з виконання задач акціонерів;

5) суспільству:

— розвиток і стабільність.

Основний вид діяльності бази відпочинку «Чорноморка» — надання туристичних послуг, а саме:

— приймання замовлень, щодо бронювання котеджів;

— реєстрація та розміщення відпочиваючих;

— забезпечення відповідними місцями харчування та дозвілля;

— охорона безпеки та спокою туристів;

— додаткові послуги (екскурсії на катері, лазня, автомобільна стоянка тощо).

Цілями діяльності управління внутрішнього контролю є:

— формування стратегії й ідентифікація потенційних подій, що можуть вплинути на діяльність бази й обмеження ризику їхнього негативного впливу за допомогою комплексу заходів для управління ризиками з метою забезпечення ефективності функціонування системи внутрішнього контролю;

— здійснення перевірок функціонування системи контролю дотримання встановлених процедур на рівні операцій і бізнес-процесів, вірогідності облікових даних, первинної бухгалтерської інформації, сум, відбитих у бухгалтерській звітності, з метою вироблення рекомендацій з удосконалювання системи внутрішнього контролю;

— незалежна оцінка ефективності і надійності систем внутрішнього контролю бази, ефективності процесу управління ризиками;

Метою діяльності й основних функцій юридичного управління є:

— здійснення правового забезпечення господарської і правової діяльності бази;

— здійснення сучасної системи корпоративного управління;

— розвиток взаємодії між структурними підрозділами бази;

— організація роботи з органами державного регулювання ринку цінних паперів, Фондом державного майна України, Державною комісією з цінних паперів, а також з корпоративними органами управління.

Метою діяльності представництва є здійснення необхідних заходів, що забезпечують ділові контакти і взаємини працівників бази з представниками урядових установ України, комерційних структур і закордонних партнерів, інших юридичних і фізичних осіб.

Досягнення організаційних цілей припускає спільну роботу людей, що є співробітниками організації. Кожна організація має потребу в координації взаємодії, установленні визначеного внутрішнього порядку. Цей порядок з’являється у формі організаційної структури (рисунок 2. 1).

Організаційна структура — це ті фіксовані взаємозв'язки, що існують між підрозділами і працівниками організації. Її можна розуміти як встановлену схему взаємодії ікоординації технологічних і людських елементів [37].

Організаційна структура

Організаційна структура визначає співвідношення між функціями, виконуваними співробітниками організації. Вона виявляється в таких формах, як поділ праці, створення спеціалізованих підрозділів, ієрархія посад, внутріорганізаційні процедури і є необхідним елементом ефективної організації, оскільки додає їй внутрішню стабільність і дозволяє домогтися визначеного порядку у використанні ресурсів.

Організаційна структура БВ «Чорноморка» має вид функціональної (U-) форми. Функціональна (U-) форма — це проектування, що ґрунтується на функціональному підході до структуризації. Цей проект названий U-формою (U — unitary, унітарний). В організації, що має структуру типу U-форми, працівники та організаційні одиниці об'єднані у функціональні відділи. Для ефективної діяльності організації у цьому випадку потрібна горизонтальна координація, тобто по відділах, що є на одному рівні. За цю інтеграцію та координацію найчастіше відповідає виконавчий директор.

Однак цей підхід має як суттєві переваги, так і недоліки функціональної структури. Наприклад, він дає змогу організації укомплектовувати всі ключові посади функціональними спеціалістами і полегшує координацію та інтеграцію. З другого боку, веде до посилення централізації. Проект із функціональною формою найчастіше використовують у малих організаціях, оскільки виконавчий директор має змогу особисто контролювати та координувати діяльність цілої фірми. У міру зростання організації такий контроль проводити щораз важче.

На базі відпочинку «Чорноморка «влітку 50 чоловік працюючого персоналу (рисунок 2. 1).

Перелік посад бази відпочинку «Чорноморка »:

1) управлінський відділ: генеральний директор, директор, заступник директора;

2) відділ кадрів: старший інспектор з кадрів, інспектор з кадрів;

3) бухгалтерія: головний бухгалтер, бухгалтер;

4) комерційний відділ: адміністратор, касир;

5) відділ постачання: завідуючий складом, комірник;

6) господарський відділ: завгосп, двірник, прасувальник, пральник, сантехнік, буфетник, прибиральниця, покоївка, столяр;

7) відділ охорони праці: інженер з організації та нормування праці;

8) технічний відділ: інженер з обладнання, електромонтер, електромеханік, водій;

9) відділ охорони здоров’я: терапевт, мед. працівник, рятівник;

10) відділ безпеки: нач. безпеки, охоронець.

Основними функціями дирекції БВ «Чорноморка» є: здійснення фінансової діяльності бази відпочинку, спрямованої на забезпечення фінансовими ресурсами завдань плану, збереження й ефективного використання власних оборотних і позикових коштів, трудових і фінансових ресурсів БВ «Чорноморка», своєчасності платежів у бюджет і в позабюджетні фонди, розрахунків з контрагентами і з виплат заробітної плати.

Метою діяльності відділу кадрів й адміністрації (у складі управління планування персоналу, управління мотивації персоналу, управління розвитку персоналу) є:

-формування й ефективна реалізація політики в області управління персоналом у відповідності зі стратегією розвитку БВ «Чорноморка»;

-розробка кадрової політики й організація планування кадрової роботи на базі відпочинку;

-організація системи рекрутингу персоналу на основі методів оцінки і добору персоналу з метою своєчасного комплектування структурних підрозділів кадрами відповідної кваліфікації з урахуванням перспектив його розвитку;

-оформлення прийому, переведення, і звільнення персоналу;

-організація і контролювання функціонування системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників, фахівців і службовців, робітників, кадрового резерву, молодих фахівців відповідно до програм розвитку, що включають навчання на семінарах, тренінгах, курсах і інститутах підвищення кваліфікації, проходження стажування;

-організація і координування розробки комплексу заходів для підвищення мотивації працівників усіх категорій на основі реалізації гнучкої політики матеріального стимулювання праці, а також морального заохочення персоналу.

До складу дирекції з персоналу й адміністрації входить інженер з організації та нормування праці.

Його основні функції:

-всебічний розвиток і зміцнення соціальної інфраструктури, матеріально-технічної бази соціально-культурної сфери бази, участь у проведенні оздоровчих, культурно-масових заходів і задоволення інших соціальних потреб працівників бази;

-організація контролю за ходом роботи об'єктів: житла, суспільного харчування, охорони здоров’я, соціально-культурно-побутового призначення.

Метою діяльності й основних функцій служби безпеки є:

-організація ефективного управління СБ, спрямованого на забезпечення збереження матеріальних цінностей, що знаходяться на базі відпочинку;

-організація і здійснення заходів, спрямованих на запобігання здійснення диверсій і терористичних актів з метою дезорганізації виробничої і соціальної діяльності бази;

-організація фізичної охорони посадових осіб, власності і території бази;

-організація надійного пропускного і внутріоб'єктного режиму, порядку ввозу, вивозу матеріальних цінностей, продукції, у тому числі приналежних іншим підприємствам різних форм власності, розташованих на її території;

-організація перевірок за фактами розкрадань матеріальних цінностей бази, порушень пропускного і внутріоб'єктного режиму, проведення заходів щодо виявлення причин і умов, що їм сприяли і своєчасне вживання заходів до їхнього усунення;

-організація заходів щодо виявлення фактів розкрадання матеріальних і фінансових ресурсів бази шляхом підробки або перекручувань договірних, виробничих, фінансових, бухгалтерських і інших документів;

-організація заходів щодо економічної безпеки бази, з запобігання нанесення збитку інтересам бази з боку конкурентів, окремих комерційних партнерів, посадових осіб;

-організація умов з підтримки на належному рівні мобілізаційної готовності, цивільної оборони, хімічній-радіаційно-хімічної і пожежної безпеки бази;

-організація системи оперативних взаємин із правоохоронними органами з питань забезпечення збереження власності бази відпочинку.

Основні функціїголовного бухгалтера, з підлеглою йому бухгалтерією: здійснення бухгалтерського обліку і формування повної, достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності БВ «Чорноморка» відповідно до єдиних методологічних основ, установлених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України і міжнародних стандартів фінансової звітності, з урахуванням особливостей діяльності бази і технології обробки облікових даних.

Головним завданням завгоспа: організація виконання, підлеглим йому персоналом, загальногосподарських робіт, які є необхідними на базі відпочинку.

Інженер з обладнання відповідає за справність, налагодження та ремонт технічного обладнання, яке є власністю бази відпочинку.

Метою медичної служби та рятівників є організація безпечного відпочинку відпочиваючих: проведення інструктажу з правил поведінки біля води, на воді та під сонцем; надання першої медичної допомоги хворим та потерпілим; забезпечення медичного пункту необхідним обладнанням та медикаментами тощо.

2.2 Аналіз забезпеченості бази відпочинку «Чорноморка» персоналом

Достатня забезпеченість підприємств працівниками, що мають необхідні знання і навички, раціональне використання їх, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів виконання робіт і підвищення ефективності надання послуг. Зокрема, від забезпеченості бази відпочинку «Чорноморка» персоналом та ефективності його використання залежать обсяг і вчасність виконання всіх робіт, ступінь використання устаткування та машин, і як результат -- надання послуг, їх собівартість, прибуток та інші економічні показники.

Основними завданнями аналізу є:

— вивчення та оцінювання забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів персоналом загалом, а також за категоріями і професіями;

— визначення і вивчення показників плинності кадрів;

— виявлення резервів персоналу повнішого й ефективнішого використання[1].

Джерелами інформації для аналізу є план праці, статистична звітність форма № 1-ПВ «Звіт з праці», форма № 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу», форма № 6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання», форма № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках», форма № 1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці», форма № 1-ПВ (заборгованість) «Звіт про стан заборгованості з виплати заробітної плати», дані табельного обліку і відділу кадрів [43].

Забезпеченість підприємства персоналом визначають порівнюванням фактичної чисельності працівників за категоріями і професіями з плановими потребами:

ЗПП = ·100, (2. 1)

де ЗПП — забезпеченість підприємства персоналом;

ФЧП — фактична чисельність працівників;

ПЧП — планова чисельність працівників [2].

Для визначення рівня забезпеченості БВ «Чорноморка» персоналом використаємо звіт «Про кількість працівників БВ „Чорноморка“ та їх професійний склад» (додаток А):

ЗПП2007р.= · 100 = 80,43%; (2.1. 1)

ЗПП2008р. = · 100 = 97,83%; (2.1. 2)

ЗПП2009р.= · 100 = 117,39%. (2.1. 3)

Отже, у 2007 році фактичний середній рівень забезпеченості персоналом на 19,57% нижчий від планованого, у 2008 він на 2,17% нижчий від середнього планового, а у 2009 році забезпеченість персоналом на БВ «Чорноморка» зросла на 17,39%. Причиною для збільшення кількості персоналу стало розширення бази відпочинку «Чорноморка»: на території бази було відновлено 20 котеджів, ще побудовано 7 нових котеджів для відпочинку та одну автостоянку, а також відкрито буфет та гарячий душ.

Результати проведених розрахунків покажемо на рисунку 2. 1

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному підрозділу і в цілому по підприємству (додаток Б, таблиця Б4).

Рисунок 2.1 — Рівень забезпеченості персоналом БВ «Чорноморка»

Фонд робочого часу залежить від чисельності працівників, кількості днів, які відпрацював один працюючий у середньому за рік, і середньої тривалості робочого дня [33]:

ФРЧ=ЧР·Д·Т, (2. 2)

де ФРЧ — фонд робочого часу;

ЧР — чисельності працівників;

Д — кількість днів, які відпрацював один працюючий у середньому за рік;

Т — середня тривалість робочого дня;

ФРЧм.з.п = 45 · 125 · 7,23 = 40 668,75год.; (2.2. 1)

ФРЧпл = 46 · 125 · 7 = 40 250год.; (2.2. 2)

ФРЧф = 54 · 131 · 7,76 = 54 894,24год. (2.2. 3)

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу більший від планового на 14 644,24 години. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць:

ДФРЧчр= (ЧРф — ЧРпл) · Дпл · Тпл, (2. 3)

де ДФРЧ чр — вплив чисельності працівників на фонд робочого часу;

ЧРф — фактична чисельність працівників;

ЧРпл — планова чисельність працівників;

Дпл — планова кількість днів відпрацьованих одним працівником;

Тпл — середня тривалість робочого дня за планом;

ДФРЧчр=(54- 46) · 125 · 7 = +7000год.; (2.3. 1)

ДФРЧд= (Дф — Дпл) ·ЧРф · Тпл, (2. 4)

де ДФРЧд — вплив загальної кількості відпрацьованих днів одним працівником на фонд робочого часу;

Дф — фактична кількість днів відпрацьованих одним працівником;

ДФРЧд=(131- 125) · 54 · 7= +2268 год.; (2.4. 1)

ДФРЧт=(Тф — Тпл) · Дф · ЧРф, (2. 5)

де ДФРЧт — залежність фонду робочого часу від середньої тривалості робочого дня;

ДФРЧт=(7,76 — 7) · 131 · 54 = 5376,24 год. (2.5. 1)

Як видно із наведених даних, база відпочинку «Чорноморка» достатньо повно використовує персонал. У середньому один працівник відпрацював 131 день у звітному періоді замість 125, у зв’язку з чим фактичні цілоденні витрати робочого часу становили на одного працівника на 6 днів більше запланованих, а на всіх — 324 дні, або 2268 год. Тобто, за рахунок збільшення кількості працюючих зростає форнд робочого часу.

Істотним є і внутрізмінні накопичення робочого часу: за один день вони становили 0,76 год., а за всі дні, які відпрацювали всі працівники, + 5376, 24 год. Загальне накопичення робочого часу — 7644,24 год. Отже, зростання чисельності робітників, відпрацьованих у звітному періоді днів та середньої тривалості робочого дня позитивно вплинули на формування фонду робочого часу БВ «Чорноморка».

Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (додаток В, таблиця В1).

Вони можуть бути зумовлені об'єктивними і суб'єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, через те, що немає роботи, електроенергії, палива, несправність техніки тощо. Кожен вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від організації. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення продуктивності праці, що непотребує додаткових капітальних вкладень.

У нашому випадку більша частина витрат викликана суб'єктивними факторами (162 + 54 = 216 днів): прогулами та простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню майже 2 працівника (216 · 7. 76): 1048 = 1,6 чол.). Але за рахунок збільшення середньої тривалості робочої зміни (від 7год. до 7,76год.) та зниження неявки на роботу (18−12) · 54 = 216 дні), корисний фонд робочого часу збільшився на 7644,24 години від запланованого.

Під час аналізу забезпеченості підприємства персонам необхідно звернути велику увагу на рух робочої сили. Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку таких показників:

коефіцієнт обороту з приймання персоналу (Кпр):

Кпр= (2. 6)

де КПП — кількість прийнятого на роботу персоналу;

СЧП — середньооблікова чисельність персоналу;

коефіцієнт плинності кадрів (Кпк):

а) кількість працівників, яких звільнено за власним бажанням:

Кпк (а) =, (2. 7)

де КПЗвб — кількість працівників звільнених за власним бажанням;

б) кількість працівників, яких звільнено внаслідок скорочення персоналу:

Кпк (б) =, (2. 8)

де КПЗвс — кількість працівників, яких звільнено внаслідок скорочення персоналу;

в) кількість працівників, яких звільнено через порушення трудової дисципліни:

Кпк (в) =, (2. 9)

де КПЗпд — кількість працівників, яких звільнено через порушення трудової дисципліни;

коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства (Кпс):

Кпс =, (2. 10)

де КППр — кількість працівників, які працювали увесь рік [10].

Проведемо аналіз руху робочої сили, для розрахунків використаємо дані таблиці Б1 (додаток Б):

1)Кпр==0,7407; (2.6. 1)

2) Кпк (а) = = 0,5556; (2.7. 1)

Кпк (б) = = 0,6481; (2.8. 1)

Кпк (в) = = 0, 0371; (2.9. 1)

3) Кпс = = 0,2593. (2. 10. 1)

Отже, найбільшими є коефіцієнт обороту з приймання персоналу 0,7407 та коефіцієнт плинності кадрів, який залежить від скорочення персоналу. Причиною зростання даних коефіцієнтів є різка зміна кількості персоналу протягом року, це зумовлено тим, що більшість робіт на базі відпочинку «Чорноморка» є сезонними, відповідно на початку сезону збільшується кількість робочих місць в середньому до 40 чол., а по закінченню сезона в такій же кількості зменшується.

2.3 Аналіз продуктивності праці бази відпочинку «Чорноморка»

Для оцінювання рівня інтенсивності використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці. До узагальнюючих показників належать середній виробіток у звітному періоді, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції (надання послуг) на одного робітника, а також середній виробіток продукції (надання послуг) на одного працюючого у вартісному вираженні.

Як видно із рисунка 2. 2, найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток з надання послуг на одного працівника. Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності обслуговуючого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня. Звідси середньорічний виробіток одного працівника дорівнює добутку таких факторів:

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой