Банківська система

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «Європейський університет»

Житомирська філія

Кафедра «Фінанси»

Контрольна робота

На тему «Банківська система»

Виконала

студентка V курсу

групи ФБ — 08

факультету економіки та менеджменту

Науковий керівник

Іванов В М

Житомир — 2011р.

Зміст

Вступ

І. Банківська система України

1.1 Поняття, зміст та структура банківської системи

1.2 Дворівнева банківська система

1.2.1 Національний банк України

1.2.2 Комерційні банки України

1.3 Банківський капітал

1.4 Аналіз банківського капіталу

ІІ Задачі

2.1 Задача 1

2.2 Задача 2

Висновок

Додатки

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Список використаної літератури

Вступ

У процесі становлення ринкової економіки в Україні важливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та чітке правове регулювання всієї банківської діяльності.

Останнім часом банківська система України зазнала докорінних змін, створено дворівневу банківську систему, дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнтурою.

Банківська система є складовою кредитної системи держави і становить сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією банківських установ, що функціонують у межах єдиною фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу.

Особливості банківської системи впливають на вибір шляхів проведення центральних банком грошово-кредитної політики та інструментарію, який відображає реалії розвитку національної банківської системи в певний період.

Тому не можна визначати банківську систему просто як сукупність кредитно-фінансових інститутів, які діють на території певної держави. Фактично це визначення обмежує банківську систему, оскільки позбавляє її заздалегідь окреслених цілей, специфічних функцій і самостійної ролі на грошовому ринку. Навпаки, це значно складніший механізм, який містить низку взаємопов'язаних елементів. У такому контексті правильніше буде розуміти під банківською системою сукупність банків, банківської інфраструктури, банківського законодавства, банківського ринку.

Банки є фінансового-кредитними установами, які обслуговують рух капіталів і грошей. Виникнення і функціонування банків пов’язано з явищем кредиту і процента.

Об'єктом дослідження виступає дворівнева банківська система України (НБУ та комерційні банки).

Предмет дослідження: є банківська система України.

Мета дослідження: дослідити структура дворівневої банківської системи та методику аналізу банківського капіталу.

Завдання, що ставляться в роботі:

Ш дослідження поняття, змісту та структури банківської системи;

Ш визначити правове регулювання НБУ щодо діяльності комерційних банків;

Ш визначити методику аналізу банківського капіталу та зробити відповідні висновки.

Інформаційна база: Закон України «Про Національний Банк» [1], Закон України «Про банки і банківську діяльність» [2], Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. «Фінансово-економічний словник» [3], Міщенко В. І., Кірєєва О.І. Шаповалов М. М.. «Організаційно-методичні підходи до запровадження в НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи» Науково-аналітичний матеріал. Вип. 7 [4], Міщенко В. І., Крилова В. В., Салтинський О. Г. «Гібридний капітал: світовий досвід, перспективи впровадження в Україні» — Науково-аналітичний матеріал. Випуск 13. [5], Петрук О. М. «Банківська справа» [6], Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В. В., Маслов С.І., «Основи банківської справи» [7], Шелудько В. М. «Фінансовий ринок».

І. Банківська система України

1.1 Поняття, зміст та структура банківської системи

Під банківською системою розуміється сукупність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів і надається клієнтурі різноманітні послуги з прийому вкладів і надання кредитів. Ця система є внутрішньоорганізована, взаємопов'язана, має загальну мету та завдання.

Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Для нормального функціонування банківська система має відповідати наступним вимогам:

Ш достатня кількість діючих банків і кредитних установ;

Ш у системі не повинно бути зайвих елементів;

Ш функціонування центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці;

Ш поряд із центральним банком повинні діяти найрізноманітніші комерційні банки, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюючи широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб.

Банківська система являє собою законодавчо визначену, чітко структуровану сукупність фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи проявляється в її функціях:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

б) трансформаційна функція;

в) стабілізаційна функція.

Сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків. На першому рівні - Національний банк України (НБУ) з відповідною мережею своїх установ (із своїми філіями).

Другий рівень банківської системи України — це комерційні банки, які можуть мати різні форми власності, спеціалізації та сфери діяльності; це такі кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для юридичних і фізичних осіб.

Зміст діяльності банківської системи України розкривається в її головних напрямках:

Ш закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;

Ш здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту;

Ш забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і суб'єктів національної економіки;

Ш підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків НБУ;

Ш зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств;

Ш стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування;

Ш подальше скорочення частини готівки в обігу;

Ш підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;

Ш поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;

Ш ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України

У сучасних умовах банківська система відіграє важливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави.

Розглянемо структуру банківської системи детально.

1.2 Дворівнева банківська система

Банківська система України є дворівневою і складається: І рівень — Національний Банк України; ІІ рівень — комерційні банки (див. додаток 1).

На першому рівні перебуває один банк — центральний банк. На цей покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, підтримання стабільності національних грошей та забезпечення стабільності функціонування всієї банківської системі.

На другому рівні банківської системі перебуває решта банків — комерційні банки, які обслуговують економічних суб'єктів — учасників грошового обороту: фірми, сімейні господарства державні структури.

Тому, комерційні банки можна розглядати як фундамент усієї банківської системи, вершиною якої є центральний банк.

1.2.1 Національний банк України

Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов’язань Національного банку України.

Національний банк України відповідно до Закону України «Про Національний банк України» є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн.

Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів.

Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, основною функцією центрального банку держави — Національного банку України — є забезпечення стабільності грошової одиниці - гривні.

На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.

Національний банк виконує такі функції:

Ш визначає та проводить грошово-кредитну політику;

Ш монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

Ш виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

Ш встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

Ш організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

Ш визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

Ш визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

Ш здійснює банківське регулювання та нагляд;

Ш веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

Ш веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

Ш здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

Ш складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

Ш представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

Ш здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

Ш забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

Ш аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

Ш організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

Ш реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

Ш бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

Ш визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

Ш здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Отже, НБУ як центральний банк який поєднує у собі риси банківської установи і державного органу управління відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан банківської системи та економіки в цілому через регулювання пропозиції грошей, здатність впливати на рівень відсоткових ставок та приймати рішення щодо управління банківською системою через нормативно-правові акти.

1.2.2 Комерційні банки України

Комерційні банки — універсальна фінансово-кредитна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення та платності. Вони здійснюють розрахункові операції за дорученням клієнта, їх касове обслуговування, операції з валютою, коштовними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені законодавством.

Комерційні банки класифікуються:

Ш за приналежністю статутного капіталу та способом його формування — публічні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, банки з участю іноземного капіталу;

Ш за видами здійснюваних операцій — універсальні та спеціалізовані;

Ш за територією і сферами діяльності - загальнодержавні, регіональні, галузеві.

Операції комерційних банків:

Пасивні операції - операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Банки залучають вільні грошові кошти головним чином шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків.

Залучені кошти банків поділяються:

Ш депозити до запитання — грошові кошти, які розміщуються у банку на поточному рахунку без зазначеного терміну.

Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків у своїй господарській діяльності. На вимогу клієнтів кошти з його поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплата чеків або векселів. До вкладів до запитання належать також кредитові залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом;

Ш строкові депозити — кошти, які розміщенні у банку на певний строк не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або після попереднього повідомлення банку.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Сертифікати бувають депозитні та ощадні.

Сертифікат — цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і котирується на фондовій біржі.

Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат (крім іменного) може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягів ресурсів банку.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя.

Банківський вексель — вексель, що засвідчує безперечне право його власника отримати й безумовне зобов’язання векселедавця сплатити після настання домовленого терміну певну суму особі, яка дала гроші в кредит банкові.

Вексель дає змогу акумулювати кошти, а векселетримачам — отримувати дохід. Векселетримач може використовувати вексель, як заставу, засіб платежу й гарантії в товарних угодах та інших господарських операціях.

Не депозитні залучені (позичені) кошти банку — це головним чином позики на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів. Ці кошти мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності і тому використовуються комерційними банками України.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит.

Міжбанківський кредит — кредит, наданий банкові іншим банком. Здебільшого має короткотерміновий характер. Завдяки кореспондентським відношенням між комерційними банками та використанню системи електронних платежів.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності.

Активні операції комерційних банків — діяльність, пов’язана із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності. Активні операції банків поділяються:

Ш кредитні операції - комплекс дій, пов’язаних із наданням і погашенням банківських позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту;

Ш інвестиційні операції - кладення коштів у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період часу.

Інвестиційні цінні папери — це боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об'єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку.

Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок вилучення клієнтами своїх вкладів, або надходження замовлень на позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Отже, комерційні банки здійснюють свою діяльність на основі отриманої ліцензії від НБУ та згідно зі своїм статутом, що визначає перелік виконуваних банком операцій, розміри його фондів, органи управління, порядок використання прибутку.

1.3 Банківський капітал

Уперше визначення капіталу було подано в документі «Міжнародна конвергенція оцінки капіталу і стандартів капіталу» (International Convergence Capital Measurement and Capital Standards, Базель I) в 1988 р. Базель І встановлює однакові вимоги для визначення структури капіталу (капіталу 1-го рівня і 2-го рівня, співвідношення між ними), шкали зважування по ризику для балансових активів, системи перерахунку позабалансових статей і стандарту мінімального відношення капіталу 1-го і 2-го рівня до активів зважених на ризик.

2004 р. Базельським комітетом з банківського нагляду було прийнято нову Угоду про достатність капіталу, відому як Базель II. Положення нової редакції Угоди про достатність капіталу в різних країнах вже враховані в національному законодавстві.

Капітал, що визнається органами нагляду як джерело покриття неочікуваних збитків (регулятивний капітал), складається з акціонерного капіталу і нерозподіленого прибутку (капітал 1-го рівня, або основний капітал), і додаткового капіталу (капітал 2-го рівні, або «підлеглий» капітал).

Банки можуть залучати і так званий капітал 3-го рівня, заснований на короткострокових субординованих запозиченнях, який за певних умов може використовуватися для дотримання мінімальних вимог до достатності капіталу.

На схемі 2 (див. додаток 2) наведено структуру капіталу, встановлену Базельським комітетом з метою дотримання банками мінімальних вимог до достатності капіталу.

Капітал 1-го рівня.

Компонентами банківського балансу, які відповідають характеристикам капіталу, є звичайні акції, нерозподілений прибуток та не кумулятивні привілейовані акції, що не підлягають викупу. Цей капітал вважається основною частиною власних коштів банку, або первинним капіталом. Склад капіталу 1-го рівня є загальним для всіх банківських систем і завжди повністю зазначається у публічній звітності. Цей капітал відіграє найважливішу роль з точки зору розміру прибутку банку, його конкурентоздатності та здатності банку витримувати ризики. Його розглядають як резерв найвищої якості.

Капітал 2-го рівня.

При оцінці рівня достатності капіталу основна частина власних коштів може бути доповнена іншими компонентами балансу, хоча вони і не відповідають зазначеним вище вимогам, а саме: капітальні зобов’язання, що мають бути погашені чи містять обов’язкові вимоги до майбутніх доходів, незалежно від їх фактичного отримання. До капіталу 2-го рівня включаються інструменти, що мають характеристики як капіталу, так і зобов’язань, наприклад: резерв переоцінки активів, загальний резерв, резерви на покриття витрат, інструменти гібридного капіталу (кумулятивні акції, що підлягають викупу), субординований строковий борг.

Капітал 3-го рівня.

У 1995 р. Базельський комітет представив концепцію капіталу 3-го рівня, що дозволяє банкам, за умови схвалення національними органами регулювання та нагляду, розв’язувати проблеми ринкових ризиків, у тому числі за рахунок випуску короткострокового субординованого боргу. Таким чином, капітал 3-го рівня дозволяється лише для покриття ринкових ризиків, у тому числі пов’язаних з валютними та торговельними операціями. Згідно з установленими обмеженнями капітал 3-го рівня повинен мати термін не менше двох років. Крім того, передбачається, що ані відсотки, ані основна сума боргу не можуть бути виплачені, якщо в результаті платежу загальний капітал банку стає менше обов’язкових мінімальних вимог.

1.4 Аналіз банківського сектору економіки

Основною групою інституційних суб'єктів фінансової системи України є банки. Аналітичний баланс і фінансовий звіт про прибутки та збитки банківської системи (див. додаток 3 табл. 1) є основою інформаційної бази для побудови системи індикаторів фінансової стійкості банківського сектору.

Балансовий звіт є звітом про активи, пасиви та капітал станом на кінець кожного звітного періоду. Різниця між вартістю активів і пасивів — це капітал і резерви, які являють собою «подушку», здатну згрупувати будь-які втрати, що випливають з рахунка прибутків і збитків або виникають з інших причин. Якщо пасиви перевищують активи, тоді суб'єкт (окремий банк або банківський сектор) вважається технічно неспроможним.

Інформація щодо балансу має подаватися за формою оборотно-сальдового балансу (див. додаток 4 рис. 1). Необхідність подання оборотів за показниками аналітичного балансу формується виходячи із потреби здійснювати моніторинг та аналіз інтенсивності проведення окремих операцій.

Формування повної інформаційної бази за банківським сектором потребує також утворенням інших рядів даних що якісно та кількісно характеризують розвиток банківського сектору (див. додаток 5 табл. 2).

Моніторинг розвитку банківського сектору (як і інших структурних елементів фінансової системи) будується за строковістю: щоденний, щотижневий, щомісячний, квартальний і річний. Періодичність моніторингу того чи іншого показника визначається виходячи з періодичності оновлення інформаційної бази та доцільності проведення моніторингу за тими чи іншими параметрами у відповідній строковості. При цьому, щоденний моніторинг індикаторів, сформованих на підставі даних балансу банківської системи, можливо проводити тільки за окремими параметрами, що можуть нараховуватися або переоцінюватися з відповідною періодичністю. Якщо у розрахунку індикатора щоденно може змінюватися лише один компонент, індикатор має відслідковуватись на щоденній основі (див. додаток 6 табл. 3).

Слід зазначити, що за наведеними аналітичними формами та параметрами доцільно проводити аналіз і моніторинг окремих банківських установ, зокрема двадцяти найбільших банків.

ІІ Задачі

2.1 Задача 1

Обчислити відсоткові витрати комерційного банку по депозитній операції

Банк уклав договір по депозитному вкладу з юридичною особою на строк з 01. 04. 2009 до 01. 06. 2009 та на суму у 100 000 грн. Після закінчення строку зберігання банк нараховує відсотки із розрахунку 12% та перераховує суму вкладу і відсотки по ньому на розрахунковий рахунок клієнта

Відсотки нараховуються тільки на суму вкладу.

Розв’язок

Розраховуємо суму відсоткового доходу клієнта по вкладу за 60 днів

S — нараховані відсотки;

P — первинна сума грошових коштів;

I — річна процентна ставка;

t — кількість днів нарахування відсотків по внеску (враховуючи те, що згідно з умовами оформлення депозитних договорів під час нарахування відсотків не враховується: день зарахування коштів на депозит та перерахування депозитних коштів на розрахунковий рахунок клієнта або видача готівки;

K — кількість днів в календарному році (360).

Визначаємо кількість днів дії депозитного договору:

Квітень 2009 — 29 днів;

Травень 2009 — 31 днів;

Червень 2009 — 0 днів.

З огляду на вищезазначене при розрахунку відсотків ми не враховуємо 01 квітня 2009 року та 01 червня 2009:

S = 2 000 грн.

У відсотковому відношенні розрахунок матиме вигляд:

S% = * 100 = 2%

Виходячи з вищенаведених розрахунків можна зробити висновок:

Висновок: процентний дохід клієнта складе 2 000 грн. або 2% від суми депозиту. Та оскільки до відсоткових витрат комерційного банку по депозитних операціях згідно чинного законодавства України відносять депозитний дохід юридичних та фізичних осіб. То в даній умові 2 000 грн. (2%) від суми депозиту банк віднесе до процентних витрат по депозитних операцій.

2.2 Задача 2

Найменування показника

Сума, тис. грн.

Регулятивний капітал банку, (К)

17 281,0

Сумарні активи банку, зважені на ризик, (Ар)

37 854,0

На основі наведених даних здійснити розрахунок:

Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) банку.

Значення нормативу адекватності регулятивного капіталу не може бути нижче 8%.

Розв’язок

Розраховуємо норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) банку за формулою:

Н2 = * 100 …(2.2. 1)

Н2 = * 100 = 45%

Висновок: норматив адекватності регулятивного капіталу становить 45%. Це означає, що певний банк має здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із банківських операцій. Значення показника досить високе, отже, частка ризику, що бере на себе власник банку, досить незначна.

Висновок

Отже, з урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку, банків, банківської системи формується економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика центрального банку зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

Банківська система — це не проста сукупність окремих банків, а свідомо побудована на законодавчій основі їх єдність з чітким визначенням місця, субординації та взаємозв'язків окремих її елементів та ланок.

Основою розвитку грошово-кредитних відносин в Україні є постійне удосконалення банківської системи. Життєво необхідним є розташування банків по території країни відповідно до концентрації грошових потоків, забезпечення їх високої капіталізації та ліквідності, захист прав фінансово-кредитних установ на безумовне повернення виданих кредитів.

Необхідно щорічно розробляти стратегії розвитку банківської системи і підвищення її ролі в економіці країни. Вони повинні бути комплексними, тобто формуватись не тільки Національним банком, а й Урядом України. Важливо, щоб трикутник «економіка-держава-банки» запрацював на повну потужність в інтересах українського народу.

банк система капітал витрати депозитна

Додатки

Додаток 1

Схема 1. Побудова банківської системи України [власні дослідження]

Додаток 2

Схема 2. Складові регулятивного банку згідно з Базелем ІІ

Додаток 3

Таблиця 1 Агрегований за банківським сектором фінансовий звіт про прибутки і збитки та балансовий звіт

Фінансовий звіт про прибутки і збитки (квартальна періодичність)

Балансовий звіт (місячна періодичність)

1. Процентний дохід = 1. 1−1. 2

1. Активи — усього

1.1. Валовий процентний дохід: — у т.ч. процентні доходи за коштами, що розміщені в інших банках

2. Нефінансові активи — в т. ч. гудвіл, основні засоби та запаси матеріальних цінностей

1.2. Резерви під заборгованість за нарахованими доходами

3. Фінансові активи

2. Процентні витрати: -у т.ч. процентні витрати за коштами, що залучені в інших банках

3.1. Готівкові кошти

3. Чистий процентний дохід =1−2

3.2. Банківські метали

4. Непроцентний дохід = 4. 1+4. 2+4. 3+/- 4. 4+4. 5+4. 6

3.3. Кошти в НБУ

4.1. Комісійний дохід: — у т.ч. комісійний дохід за операціями з банками

3.4. Кошти в інших банках за вирахуванням резервів

4.2. Торговельний дохід

3.5. Чисті кредити та заборгованість клієнтів, у т.ч. за інституційною структурою

4.3. Дохід у вигляді дивідендів

3.6. Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, і цінні папери емітовані НБУ, за вирахуванням резервів

4.4. Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів

3.7. Цінні папери в торговому портфелі банку

4.5. Прибуток від участі в капіталі

3.8. Цінні папери в портфелі банків на продаж за вирахуванням резерві

4. б. Інший дохід

3.9. Цінні папери в портфелі банків до погашення за вирахуванням резервів

5. Валовий дохід = 4 + 3

3. 10. Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії

6. Операційний дохід =1−2 + 4−7. 1

3. 11. Чисті нараховані доходи до отримання

7. Непроцентні витрати = 7. 1+7. 2+7. 3+7.4 + 7. 5

3. 12. Інші активи за вирахуванням резервів

7.1. Комісійні витрати

4. Зобов’язання усього

7.2. Загальні адміністративні витрати

5. Кошти банків

7.3. Витрати на персонал

6. Кошти клієнтів, у т.ч. за інституційною структурою

7.4. Витрати від участі в капіталі

7. Кредити що отримані від міжнародних фінансових організацій

7.5. Інші витрати

8. Кредиторська заборгованість та транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку

8. Прибуток від операцій = 6−7

9. Кредиторська заборгованість та транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку

9. Чисті витрати на формування резервів =9. 1+9. 2+9. 3+9. 4+9. 5+1. 2

10. Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банками

9.1. Відрахування в резерви під заборгованість банків

11. Боргові цінні папери емітовані банком

9.2. Відрахування в резерви під заборгованість клієнтів

12. Нараховані витрати до сплати

9.3. Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж

13. Інші зобов’язання

9.4. Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення

14. Власний капітал

9.5. Відрахування в резерви за дебіторською заборгованістю, іншими активами банку та на покриття ризиків і втрат

15. Статутний капітал

10. Прибуток до оподаткування = 8−9

16. Капіталізовані дивіденди

11. Витрати на податок на прибуток

17. Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)

12. Прибуток після оподаткування =10−11

18. Резерви та інші фонди банку

13. Непередбачені доходи/витрати

19. Результати переоцінки основних засобів

14. Чистий прибуток/збиток = 12 + 13

20. Результати переоцінки нематеріальних активів

15. Дивіденди до сплати

21. Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж

16. Нерозподілений прибуток =14−15

22. Результати переоцінки інвестицій в асоційовані та дочірні компанії

23. Результати переоцінки за операціями хеджування

24. Нерозподілений прибуток (не покритий збиток) минулих років

25. Прибуток/збиток звітного року, що очікує затвердження

26. Результат поточного року

Додаток 4

Рис. 1. Форма надання інформації за аналітичним балансом банківського сектор

Додаток 5

Таблиця 2 Ряди даних необхідних для розрахунку Індикаторів фінансової стійкості

Показник

Пояснення розрахунку

Ряди наглядових даних

1

Капітал 1-го рівня (основний капітал)

П. 1.3 глави 1 розділу П Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою НБУ від 28. 08. 2001 № 368

2

Капітал 2-го рівня (додатковий капітал)

П. 1.4 глави 1 розділу П Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні затвердженої постановою НБУ від 28. 08. 2001 № 368

3

Капітал 3-го рівня

за міжнародною класифікацією, призначений для покриття ринкових ризиків, що часто формуються під час спекулятивної діяльності на фінансових ринках, і через обмеження таких операцій (внаслідок нерозвиненості фінансових ринків) широко не застосовується в українській практиці.

4

Вирахування, встановлені наглядовими органами

П. 1. 7−1.8 глави 1 розділу П Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою НБУ від 28. 08. 2001 № 368

5

Сукупний регулятивний капітал

= 1+2+3−4

6

Активи зважені на ризик

П. 1.3 глави 1 розділу IV Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою НБУ від 28. 08. 2001 № 368

7

Сума значних сукупних позик одному позичальнику чи одній групі споріднених позичальників

Значні обсяги кредиту одному позичальнику означає надання кредитів одній тій самій окремій особі або групі осіб в розмірі, що перевищує певний відсоток регулятивного капіталу (10 відсотків глава 3 Розділ VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою НБУ від 28. 08. 2001 № 368)

8

Сума, що відповідає встановленому для банків нормативу обов’язкового резервування

Розраховується виходячи з диверсифікованих нормативів обов’язкового резервування за залученими банками коштами

Ряди, що забезпечують подальший аналіз балансового звіту

9

Ліквідні активи (основні)

Сума коштів у касі та на кореспондентських рахунках

10

Ліквідні активи

Активи із строком погашення до 31 дня (включно)

11

Ліквідні активи (в широкому визначенні)

Активи із строком погашення до 1 року

12

Залишки на коррахунках у банках-резидентах

13

Зобов’язання на вимогу

14

Короткострокові зобов’язання із строком погашення до 31 дня (включно)

15

Короткострокові зобов’язання

Із строком погашення до 1 року

16

Недіючі позики

За методологією МВФ позика класифікується як недіюча, якщо: виплати основної суми та відсотка не здійснені за строк три місяці (90 днів) або більше; суми сплаченого відсотка, які дорівнюють відсотку за три місяці або більше, були капіталізовані (реінвестовані в основну суму), рефінансовані або якщо платіж був відстрочений за згодою; визнаються як недіючі згідно з правилами, встановленими національними наглядовими органами.

17

Позики на житлову нерухомість

Позики, забезпечені житловою нерухомістю. Житлова нерухомість включає будинки, квартири, інші житлові приміщення і будь-яку відповідну земельну ділянку, призначену для володіння індивідуальними домашніми господарствами

18

Позики на комерційну нерухомість

Позики будівельним компаніям і позики компаніям, що здійснюють діяльність в галузі розбудови нерухомості (включно з тими компаніями, які займаються спорудженням багатоквартирних житлових будинків). Комерційна нерухомість включає будинки, споруди і відповідну землю, що використовуються підприємствами для роздрібної, оптової торгівлі, виробництва, інших цілей

19

Розподіл позик за видами економічної діяльності та секторами економіки

20

Географічний розподіл позик

Розбивка позик за місцем знаходження контрагента, тобто країни постійного місця проживання боржника. Заохочується регіональна класифікація надання позик, можливо, з додатковою деталізацією надання позик резидентам інших країн, які мають особливо важливе значення, наприклад таких, як сусідні країни

21

Позики та зобов’язання в іноземній валюті

Пасиви, які підлягають сплаті в валюті, відмінній від місцевої, і такі, які підлягають сплаті в місцевій валюті, але суми, які мають бути сплачені, вказуються з прив’язкою до іноземної валюти (прив'язані до іноземної валюти)

22

Чиста відкрита позиція в акціях

Відкриту позицію обчислюють як суму вартості акцій в балансовому звіті та умовних позицій

Додаток 6

Таблиця З

Індикатори фінансової стійкості банківського сектору

Назва індикатора

Пояснення

Щоденний моніторинг

Стан ліквідності банків

1

Відношення високоліквідних активів (кошти на коррахунках банків в НБУ та інших банках, у касі банків та кошти розміщені у державних цінних паперах) до загальних активів (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Розглядається як гарантований ліквідний актив, що може бути використаний у разі необхідності покриття передбачених і не передбачених потреб готівки

2

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Кошти в касі та на коррахунках/ зобов’язання на вимогу > 20% Характеризує здатність банків до задоволення зобов’язань до запитання

3

Норматив поточної ліквідності (Н5) (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Активи/зобов'язання (з кінцевим строком погашення до 31 дня включно як за активами, так і за пасивами) > 40% Характеризує збалансованість строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку

4

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Ліквідні активи /короткострокові зобов’язання > 20% Характеризує здатність банків до задоволення поточних зобов’язань

5

Розрахунковий обсяг відхилення залишків коштів на коррахунках банків в НБУ від встановленого нормативу обов’язкового резервування (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Показує наявність надлишкової ліквідності чи дефіцит ліквідності в системі

6

Частка кредитів, наданих НБУ, у загальній сумі зобов’язань банків (по 20 найбільших банках)

Характеризує залежність банків від підтримки НБУ

7

Зобов’язання банків за коштами, залученими на рахунки по джерелах, термінах, валюті, кількості вкладників та сумі вкладу (у т.ч. по 20 найбільших банках) *(форми наведені у додатку 2)

Відображає зміст грошових потоків, у т.ч. їх вплив на валютний ринок

8

Частка залучених на міжбанківському ринку коштів у поточних зобов’язаннях (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Характеризує залежність банків від міжбанківського кредитного ринку

9

Частка залишків на коррахунках у банках-резидентах у загальному обсязі активів (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Розглядається як гарантований ліквідний актив поряд з готівкою у касі і залишками на коррахунку у центральному банку

Якість кредитного портфелю

10

Частка проблемних кредитів, наданих суб'єктам господарювання та фізичним

особам, у загальній сумі наданих кредитів (у т.ч. по 20 найбільшим банках)

Характеризує якість кредитного портфеля банків

Валютні ризики

11

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку, Н13 (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Не більше 35% (до регулятивного капіталу), у т.ч. 5% за короткою позицією та 30% за довгою Характеризує вразливість банків від валютних ризиків

12

Динаміка активів банків (у т. ч. по 20 найбільших банках)

Характеризує тенденції коливання ресурсів банківської системи

Щомісячний моніторинг

113

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2), (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Показує рівень перекладання банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку > 10%

114

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ), (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Спроможність банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків > 4%

115

Відношення капіталу до активів, (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Визначає, якою мірою активи фінансуються з коштів, відмінних від власних коштів. Є ще одним критерієм адекватності капіталу

116

Відношення чистих проблемних кредитів (без резервів) до капіталу, (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Вказує на здатність банківського капіталу витримувати збитки, пов’язані з недіючими позиками

117

Відношення прибутку до акціонерного капіталу (відношення чистих доходів до середнього уставного капіталу), у т.ч. по 20 найбільших банках

Оцінює ефективність, використання банками свого капіталу. Відношення необхідно тлумачити разом з показниками адекватності капіталу, адже високе відношення могло б вказувати на високу прибутковість і (або) на невисоку капіталізацію, а невисоке відношення — на невисоку прибутковість і (або) високу капіталізацію

118

Відношення великих ризиків потенційних збитків до капіталу

Призначений для застосування на рівні окремого банку. МВФ пропонує декілька підходів: 1) визначається кількість банків в яких зосереджені великі ризики потенційних збитків (рядок 7 табл. 2); 2) оцінка великих ризиків потенційних збитків у контексті надання кредитів найбільшим установам інших секторів економіки (чи галузям), оскільки їх банкрутство може спричинити ланцюгову реакцію. Можна оцінити цей ризик за п’ятьма найбільшими банками (рядок 24 табл. 2) до капіталу цих банків; 3) моніторинг взаємопов'язаного кредитування визначають як відсоток загальних ризиків потенційних збитків, на які банки наражають афілійовані установи та інші «пов'язані» контрагенти (рядок 25 табл. 2), від капіталу. Капітал визначають, як капітал і резерви, а для даних, одержаних методом транскордонної консолідації, також як капітал 1-го рівня.

119

Відношення валових позицій фінансових похідних у статтях активів і пасивів до капіталу (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Вказує на ризик потенційних збитків за позиціями фінансових похідних банків відносно капіталу.

220

Відношення відкритої нетто-позиції звичайних акцій до капіталу (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Ідентифікація ризиків потенційних збитків від володіння акціями порівняно з капіталом. Розраховується виходячи з ф’ючерсних і форвардних контрактів за акціями.

221

Відношення депозитів клієнтів до валової суми позик (відмінних від міжбанківських), у т.ч. по строковості (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Порівнюється «стійка» депозитна база і валові позики (за винятком міжбанківських). Коли «стійкі» депозити невисокі порівняно з позиками, існує більша залежність від нестійких коштів для покриття неліквідних активів у портфелях банків. Якщо за таких обставин виникає нестача ліквідності, то існує вищий ризик неліквідності, ніж у випадку, коли «стійку» депозитну базу в основному використовують для фінансування позик

222

Прибутковість активів (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Характеризує ефективність діяльності банківської системи (відношення чистого доходу до загальної вартості активів)

223

Розподіл позик за секторами та за видами економічної діяльності до загальної суми позик

Показує розподіл позик за секторами резидентів і нерезидентів. Значна концентрація сукупного кредиту в економічних секторах певних резидентів чи певних видах діяльності може сигналізувати про значну вразливість банківського сектору до рівня активності, цін і прибутковості в таких секторах чи таких видах діяльності

224

Відношення позик під житлову нерухомість до загальної суми позик (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Ідентифікує ризик потенційних збитків банків, на який їх наражає сектор житлової нерухомості.

Доцільно також відстежувати небезпеку потенційних ризиків шляхом, наприклад, відстеження цін на нерухомість

225

Відношення позик під комерційну нерухомість до загальної суми позик (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Оцінка ризику потенційних збитків банків, на який їх наражає ринок комерційної нерухомості. Економічний вплив бумів і спадів у сфері комерційної нерухомості може відрізнятись меншою кількістю позичальників, ніж кількість позичальників-домогосподарств. 3 іншого боку, умови, які сприяють буму в сфері кредитування житлової нерухомості, можуть також сприяти надмірним запозиченням у сфері комерційної нерухомості

226

Географічний розподіл позик до загальної суми позик

Відображає географічний розподіл валової суми позик за регіональними групами країн. Дає змогу відстежити кредитний ризик, на який наражає банки певна група країн, і допомагає оцінити вплив несприятливих подій у таких країнах на вітчизняну фінансову систему

227

Позики, деноміновані в іноземній валюті до загальної суми позик (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Визначає суму позик в іноземній валюті порівняно з валовою сумою позик.

8

Зобов’язання в іноземній валюті до загальної суми зобов’язань (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Показує відносну значимість фінансування в іноземній валюті в рамках загальної суми зобов’язань. Розглядається разом з попереднім індикатором.

229

Відсоткова маржа до валового доходу (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Характеризує значимість депозитно-кредитної діяльності банку. На величину цього відношення може впливати відношення капіталу банку до активів: при певному рівні активів більший капітал призводить до зменшення потреб у позичанні, таким чином зменшуючи витрати на виплату відсотків і збільшуючи чистий відсотковий дохід

З30

Відношення операційних прибутків (збитків) і прибутків (збитків) в іноземній валюті до валового доходу

Визначення частки доходу банків від діяльності на фінансовому ринку, включно з операціями з іноземною валютою, допомагає оцінити сталість прибутковості.

331

Відношення витрат, не пов’язаних з виплатою відсотків, до валового доходу

Вимірює розмір адміністративних витрат відносно валового доходу (відсоткова маржа плюс дохід, не пов’язаний з одержанням відсотків)

332

Відношення витрат на робочу силу до витрат, не пов’язаних з виплатою відсотків

Визначає частку витрат на робочу силу в загальній сумі адміністративних витрат

333

Динаміка обсягу кредитів наданих протягом місяця, у т. ч. по суб'єктах господарювання та фізичних особах, за видами валют (ВКВ, НКВ та гривні), у т.ч. по 20 найбільших банках

Характеризує інтенсивність кредитної діяльності у звітному періоді

334

Динаміка обсягу вилучених та залучених банками коштів за джерелами, термінами, валютою (ВКВ, НКВ та гривні) та сумою вкладу (у т.ч. по 20 найбільших банках)

Характеризує інтенсивність позичкової діяльності у звітному періоді

335

Розподіл кредитів сектору домогосподарств за групами банків та за цільовим призначенням

Залежність груп банків щодо формування кредитного портфеля від домогосподарств

Список використаної літератури

1. Закон України «Про Національний Банк» № 679 — XIV від 20. 05. 1999 р. зі змінами і доповненнями /// ВРХ України

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07. 12. 2000 р. зі змінами і доповненнями /// ВРХ України

3. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. «Фінансово-економічний словник» — К.: Знання, 2007. — 1072 с.

4. Міщенко В. І., Кірєєва О.І. Шаповалов М. М.. «Організаційно-методичні підходи до запровадження в НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи» Науково-аналітичний матеріал. Вип. 7 — К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2005. — 97 с.

5. Міщенко В. І., Крилова В. В., Салтинський О. Г. «Гібридний капітал: світовий досвід, перспективи впровадження в Україні» — Науково аналітичний матеріал. Випуск 13. — К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2009. — 180 с.

6. Петрук О. М. Банківська справа: Навчальний посібник за редакцією Бутинця Ф. Ф. — К.: Кондор, 2004р. — 461 с.

7. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В. В., Маслов С.І., Основи банківської справи: Навчальний посібник — К.: ЦНЛ, 2005 — 410 стор.

8. Шелудько В. М. «Фінансовий ринок» — 2-ге видання — К.: Знання, 2008. — 535 с

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой