Аналіз рентабельності підприємства відносно активів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» та «Фінансовий аналіз»

на тему: «Аналіз рентабельності підприємства відносно активів»

Зміст

Розділ 1. Економічний зміст рентабельності підприємства

1.1 Теоретико-суттєва характеристика рентабельності підприємства

1.2 Методика аналізу рентабельності підприємства за системою показників

1.3 Інформаційне забезпечення аналізу рентабельності підприємства

Розділ 2. Аналіз рентабельності приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Оцінка рентабельності підприємства відносно активів

2.3 Факторний аналіз рентабельності підприємства

Розділ 3. Шляхи підвищення рентабельності підприємств України

3.1 Напрямки підвищення прибутковості підприємств України

3.2 Підвищення ефективності аналізу рентабельності підприємства

3.3 Зарубіжний досвід оцінки прибутковості

Висновки

Список літератури

Вступ

Курсова робота присвячена темі «Рентабельність підприємства відносно активів». Коли створюється підприємство, його власника хвилює, перш за все прибутковість, тобто щоб прибуток організації покривав витрати. Чим більше прибуток тим ефективніше відбувається розвиток і з’являються можливості для розширення виробничої діяльності підприємства. Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток. В сучасних ринкових умовах для того, щоб покупці віддавали перевагу продукції виготовленій даним підприємством, щоб товари користувалися великим попитом, необхідно ретельно стежити за фінансовим положенням, правильно організовувати виробничу діяльність і простежувати економічні показники.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

Підприємство реалізує свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошову виручку. Але це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію.

Метою курсової роботи є розкриття змісту економічних понять рентабельності активів, їх формування в умовах ринкової економіки як з теоретичної, так і з практичної точки зору, дослідження методики аналізу фінансових результатів виробничого підприємства.

Предметом дослідження в даній роботі є: поняття рентабельності, її показники, види; оцінка рентабельності і шляху її підвищення.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

— ознайомитись зі станом бухгалтерського обліку і аналізу на досліджуваному підприємстві, дати їх оцінку;

— опрацювати спеціальну економічну літературу за вибраною темою дослідження;

— провести аналіз та перевірити фінансовиі результатів на підприємстві;

— розкрити взаємозв'язок звітності, що містить інформацію про фінансові результати;

— розглянути питання, пов’язані з економічним аналізом фінансових результатів і рентабельності підприємства, виявити шляхи підвищення його господарської діяльності;

— сформувати висновки і пропозиції по курсовій роботі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій для покращення організації бухгалтерського обліку і аналізу фінансових результатів на досліджуваному підприємстві.

Розділ 1. Економічний зміст рентабельності підприємства

1.2 Теоретико-суттєва характеристика рентабельності підприємства

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами по сплаті податків, персоналом підприємства тощо. Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства.

Товарний кредит -- це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому у товарній формі шляхом відстрочки платежу за поставлену продукцію (кредит постачальника). При товарному кредиті боржник може оформляти своє зобов’язання у вигляді векселя -- документа, який надає право його власнику одержати зазначену у векселі суму в установлений термін. Товарний кредит широко застосовується на практиці, як засіб розширення сфери ринку і збільшення обсягу продажу продукції.

Спеціальною формою довгострокового кредиту є оренда -- засноване на договорі строкове володіння і користування майном. При оренді орендодавець надає у розпорядження орендаря певне майно на обумовлений термін за прийнятну для сторін орендну плату. Порівняно з купівлею об'єктів? їх оренда має як переваги, так і недоліки. Перевагою оренди для орендаря є те, що вона не потребує великих початкових інвестицій на придбання майна. Ще одна перевага оренди в тому, що ризик техніко-економічного старіння орендованого устаткування несе орендодавець. Разом з цим оренда обмежує підприємницьку діяльність орендаря, бо він не має повного контролю над орендованим майном, воно залишається і власністю орендодавця. Тому доцільність оренди у кожному конкретному випадку вимагає ретельного обгрунтування.

Поширеним у світовій практиці різновидом оренди є лізинг, коли орендодавець --лізингова компанія (лізингоданець) купує об'єкти оренди, передусім устаткування, у підприємств-виготовлювачів і передає їх у оренду на певних умовах. По закінченні оренди її об'єкти залежно від умов договору повертаються лізингодавцю, орендуються на новий термін або викуповуються орендарем.

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності; її доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу (інвесторів), кредиторів, державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів та ін.

Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його прибуток, іноді його замінюють показником доходу. Крім цих абсолютних показників для оцінки фінансового стану застосовують ряд відносних показників і коефіцієнтів.

Прибуток -- це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності -- персонал.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймі стабілізувати її на певному рівні.

Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток від: реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності. Рентабельність -- це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має ряд модифікацій. Передусім слід відрізняти рентабельність застосованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції (витрат на її виробництво).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів залежно від охоплення останніх може обчислюватися як рентабельність виробничих фондів, сукупних активів, власного (акціонерного) капіталу.

Рентабельність виробничих фондів (РВ) -- традиційний показник на підприємствах, який називають на практиці рентабельністю виробництва, обчислюється за формулою

РВ = (1. 1)

де Пвал -- загальний (валовий) прибуток підприємства за рік, г. о. ;

Scер -- середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік, г. о.

Треба мати на увазі, що така методика обчислення рентабельності виробництва є дещо неконкретною. Вона завищує цей показник, оскільки загальний прибуток містить надходження не тільки від виробництва, але й від інших форм діяльності. Це треба враховувати при аналізі ефективності виробництва.

Рентабельність сукупних активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.

Ра = П/Ка * 100, (1. 2)

де Ка — середня сума активів балансу підприємства, г. о.

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (Рвк) показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів.

Рвк = Пчв * 100, (1. 3)

де Пч -- чистий прибуток за вирахуванням сплати процентів за кредит, г. о;

Кв -- власний капітал, г. о.

Величина власного капіталу приймається за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за мінусом всіх боргових зобов’язань. Цей показник рентабельності цікавить в першу чергу акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність реалізованої продукції (Рп).

Рп = (1. 4)

де Среал -- витрати на виробництво і збут продукції, тис. грн.

Преал -- прибуток від реалізації, тис. грн.

Рентабельність продукції може обчислюватись також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник застосовується у зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність Певного виробу обчислюється за формулою:

Рі = (Ці — Сі) / Сі * 100, (1. 5)

де Рі -- рентабельність і-го виробу, %;

Ці, Сі -- відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу, г. о.

Рівні модифікації показника рентабельності широко використовуються у економічному аналізі та прийнятті підприємницьких рішень.

Дані показники дають уявлення про ступінь можливості підприємства розплатитися з кредиторами, позичальниками і акціонерами грошовими коштами у зв’язку з використовуванням місця, що має, грошової притоки. Концепція рентабельності обчислюваної на основі притоки грошових коштів, широко застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками, забезпечуючі платоспроможність, є істотною ознакою стану підприємства.

1.2 Методика аналізу рентабельності підприємства за системою показників

Показники рентабельності і ефективності використовування майна характеризують прибутковість діяльності підприємства і розраховується як відношення отриманого прибутку до різних видів або статей витрат.

Це найважливіша група показників, оскільки результати їх аналізу дозволять ухвалити рішення вкладеннях власних засобів в той або інший бізнес, характеризує доцільність діяльності компанії, є результуючою її ціною.

Рентабельність обороту (продажів), характеризує ефективність операційної (виробничо-господарської) діяльності підприємства. Вона покликана оцінити прибутковість виробництва в цілому, але також може бути використана для порівняння прибутковості окремих видів продукції. Розраховується як відношення операційного доходу до валової виручки.

Середній рівень рентабельності продажів коливається залежно від галузі і тому не має якого-небудь нормативу. Даний показник важливий при порівнянні його з відповідними показниками однотипних підприємств, в динаміці або в порівнянні з плановими показниками.

Формування показника рентабельності продажів показано на рис 1.1.

Рентабельність власного капіталу — найзначущіший показник в діяльності підприємства, характеризуючий ефективність використовування майна, що знаходиться в його власності. На основі цього показника власник активів може вибрати місце їх вкладення. При розрахунку береться до уваги не операційний дохід, а кінцевий, чистий прибуток, який буде розподілен між власниками (акціонерами) підприємства. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.

Отже, для підвищення ефективності можна діяти в двох основних напрямах:

* Збільшення чистого прибутку — збільшення об'ємів збуту і рентабельності продажів.

* Зменшення власного капіталу — ефективне управління поточними активами і пасивами, зниження потреби в додатковому фінансуванні.

В загальному випадку для оцінки доцільності вкладення засобів в той або інший бізнес слід порівняти прогнозовану рентабельність власного капіталу з альтернативними можливостями розміщення вільних ресурсів (наприклад, депозит) з урахуванням чинника ризику.

Для того, щоб зрозуміти як і за рахунок чого формується підсумковий показник рентабельності власного капіталу слід розглянути ряд проміжних показників

Рентабельність чистих активів — показник ефективності операційної діяльності підприємства. Розраховується як відношення операційного доходу до середньорічної величини чистих активів, де:

Чисті активи = Власний капітал + Кредити (довго — і короткострокові) (1. 6)

З другого боку рентабельність чистих активів формується за рахунок їх оборотності і рентабельності продажу:

(Операційний прибуток / Об'єм продаж) * (Об'єм продаж/Чисті активи) = =(Операційний прибуток / Чисті активи) (1. 7)

Рентабельність чистих активів використовується при оцінці ефективності фінансового важеля.

Фінансовий важель — співвідношення власних і позикових засобів в структурі чистих активів характеризує вплив кредитування на ефективність діяльності підприємства. Основний критерій оцінки ефективності фінансового важеля — ставка банківського кредиту. Якщо кредитна ставка нижче за показник рентабельності чистих активів, то збільшення частки кредитів підвищить значення рентабельності власного капіталу, і навпаки.

Значення фінансового важеля показує на скільки збільшиться / зменшиться значення рентабельності власного капіталу при збільшенні / зменшенні рентабельності чистих активів.

Фінансовий важіль розраховується по наступній формулі:

ФВ = Чисті активи / Власний капітал (1. 8)

Використовуючи приведені вище показники ми можемо отримати наступну формулу:

Рентабельність продаж * Оборотність чистих активів **Фінансовий важіль = (Операційний дохід / Об'єм продаж)** (Об'єм продаж /Чисті активи) * (Чисті активи / Власний капітал) = (Операційний дохід/ Власний капітал) (1. 9)

Тепер для отримання остаточної формули рентабельності власного капіталу необхідно ввести поправку, щоб в чисельнику фігурував чистий прибуток.

(Операційний дохід/ Власний капітал)**(((ОД-I)*(I-Т))/ОД)=Рентабельність власного капіталу (1. 10)

де, ОД — операційний дохід;

I — сума відсотків по кредитах;

Т — ставка податку на прибуток

Це значення відрізняється від отриманого раніше, оскільки тут не враховується деякі, так звані нерегулярні статті доходів і витрат із звіту про прибутки і збитки.

Схемно формування показника рентабельності власного капіталу показано на Рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема формування показників рентабельності власного капіталу

Основними чинниками, що формують приватні показники і через них впливаючими на рентабельність власного капіталу є:

Чинники операційної діяльності:

* рентабельність продаж;

* оборотність чистих активів.

Чинники фінансової діяльності:

* фінансової важіль;

* відсотки і податки.

Рентабельність активів показує прибуток, приношуваний всіма без виключення засобами підприємства, незалежно від їх вигляду або джерела формування. Розраховується як відношення чистого прибутку до загальної величини актинів. Служить для оцінки ефективності бізнесу в цілому (а не тільки ефективності власного капіталу).

Коефіцієнт реінвестування прибутку — характеризує дивідендну політику фірми, показує частку чистого прибутку, що залишається на підприємстві, яке служе подальшому його розвитку. Розраховується як відношення нерозподіленого чистого прибутку (реінвестованого прибутку) до чистого прибутку підприємства.

Іноді, для порівняння реінвестованого прибутку з власним капіталом використовують іншу формулу цього показника:

Кг = Реінвестований прибуток / Власний капітал на початок періоду (1. 11)

Безпосередньо для акціонерів компанії надаватимуть інтерес наступні показники рентабельності підприємства:

Прибутковість акціонерного капіталу — об'єм розподілюваного між акціонерами прибутку (дивідендів) що доводиться на 1 тенге акціонерного капіталу.

Чистий прибуток на акцію — величина чистого прибутку, отриманого підприємством, що доводиться на одну акцію.

Дивіденд на акцію — прибуток розподілюваний між акціонерами, що доводиться на одну акцію.

Фінансові показники підприємства взаємозв'язані і поліпшення одних з них може викликати погіршення інших, наприклад:

* залучення позикового капіталу, збільшує рентабельність власного капіталу, але знижує фінансову стійкість компанії;

* підвищення оборотності спричиняє за собою скорочення величини оборотних активів, і отже, погіршує ліквідність;

* залучення довгострокового кредиту дозволяє відмовитися від короткострокового кредитування — ліквідність поліпшується за рахунок падіння довгострокової стійкості.

В цілому, як правило, більш висока рентабельність діяльності має на увазі великий ступінь ризику (низьку ліквідність і фінансову стійкість).

1.3 Інформаційне забезпечення аналізу рентабельності підприємства

Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки. Безпосередньо термін «рентабельність» не визиває різних тлумачень, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток. У найширшому, найза-гальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо зв’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у коефіцієнтах або відсотках. Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. У порівнянні з абсолютними показниками прибутку, показникам рентабельності властиві наступні переваги:

— вони мають більш широкі можливості порівняння: спів-ставлення абсолютних показників прибутку підприємств з різними обсягами діяльності, кількістю персоналу, тощо не дає можливості проводити об'єктивну оцінку;

— ці показники меншою мірою знаходяться під впливом інфляційних процесів.

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної); вони більш повно, чим прибуток, характеризують узагальнюючі результати господарювання.

Рентабельність є показником, що комплексно характеризує ефективність діяльності підприємства. На його підставі можна оцінити ефективність управління підприємством, оскільки отримання високого прибутку і достатнього рівня прибутковості багато в чому залежить від правильності і оперативності управлінських рішень, які приймаються. Тому рентабельність можна розглядати як один із критеріїв якості управління суб'єктом господарювання.

По значенню рівня рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, тобто здатність підприємства одержувати достатній прибуток на здійснені інвестиції. Для власників капіталу підприємства даний показник є більш привабливим індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, які визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.

У зв’язку з тим, що показники рентабельності визначають зв’язок між сумою прибутку та величиною вкладеного капіталу, вони можуть бути використані в процесі прогнозування прибутку підприємства. Оцінка передбачуваного прибутку базується на рівні прибутковості за попередні періоди з урахуванням прогнозованих змін.

Крім того, велике значення рентабельність має для ухвалення рішень у області інвестування, планування, при складанні кошторисів, координуванні, оцінці і контролі діяльності підприємства.

Узагальнюючи викладене вище, необхідно підкреслити, що значення аналізу рентабельності полягає в оптимізації процесу управління основною діяльністю підприємства шляхом наукового обґрунтування резервів підвищення її ефективності.

Задачі аналізу рентабельності підприємства:

— оцінка виконання визначених параметрів рентабельності підприємства (плану, прогнозу тощо);

— вивчення динаміки показників рентабельності;

— виявлення і кількісний вимір впливу факторів на показники рентабельності підприємства;

— пошук резервів зростання рентабельності роботи підприємства;

— обґрунтування та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Основним джерелом інформації щодо оцінки рентабельності роботи суб'єктів господарювання є форми 1 та 2 фінансової звітності підприємства. У формі 2 «Звіт про фінансові результати» міститься інформація щодо чистого прибутку підприємства та витрат (за видами діяльності та елементами), які були здійсненні для отримання доходу та відповідного прибутку. Форма 1 «Баланс» містить дані щодо ресурсів підприємства, які використовуються для отримання доходу та прибутку. Співвідношення прибутку з витратами та ресурсами характеризує ефективність їх використання, тобто саме рентабельність.

Розділ 2. Аналіз рентабельності приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1»

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» створене в процесі приватизації державного будівельно-монтажного підприємства Сєвєродонецького виробничого об'єднання «Азот» за рішенням Фонду державного майна України від 23. 06. 1994 року № 44-АТ у відповідності до постанови КМУ від 07. 12. 1992 року № 686 «Про затвердження порядку перетворення у процесі приватизації державних підприємств».

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» має статус юридичної особи, самостійний баланс, основний та додатковий рас ходи для розрахунків у національній валюті України — гривні, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням та інші притаманні юридичній особі реквізити. Підприємство не входить до складу будь-яких об'єднань підприємств. Підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» має в своєму составі вісім структурних підрозділів:

— загально будівельна дільниця — 2 одиниці;

— механомонтажна дільниця з цехом по виготовленню металоконструкцій в тому числі вальцювальна;

— транспортний цех;

— деревообробний цех (пилорама, сушильна камера);

— розчинно-бетонний вузол та формовочний цех;

— будівельна лабораторія (акредитована — січень 2006 року);

— виробнича лінія випуску метало пластикових вікон та дверей із німецького профілю REXAU.

Юридична адреса підприємства: 93 400, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 5 (перша ділянка). Чотири ділянки розташовані на території ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» спеціалізується на виконанні загально будівельних та спеціалізованих робіт, які здійснюються підрядним та господарським способами, у т.ч. монтаж газопроводів низького, середнього тиску, споруд та них, а також внутрішніх систем газопостачання комунальних, комунально-побутових, сільськогосподарчих та промислових підприємств природним та зрідженим газом; ізоляції трубопроводів; монтажі автономного потоплення; виготовлені залізобетонних та металоконструкцій, столярних виробів; надані послуг з внутрішніх перевезені вантажів автомобільним транспортом; проведені фізико-механічних, фізико-хімічних вимірювань; налагоджена виробнича лінія по випуску металопластикових вікон та дверей із німецького профілю REXAU.

Спеціалізація підприємства має велику залежність від сезонних змін, тому що в зимовий період дуже затрудняється виконання всіх загальнобудівельних та монтажних робіт, виробництво бетону і рас твору. Основним ринком збуту будівельно-монтажних робіт, монтажу газопроводів, а також головним замовником даних видів робіт є ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Замовником автотранспортних послуг та виробів з бетону і раствору виступають такі підприємства: ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», ТОВ «Боско», ТОВ «Парус», ПП «Всєслав Луганськ», ВАТ «СЗБК» та інші підприємства і фізичні особи міста. Доля замовників приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» показано на рис. 2.1.

Загалом галузь будівництва переживає значні труднощі у зв’язку з різким падінням фінансування капітального будівництва, як за рахунок централізованого фінансування, так і за рахунок власних коштів підприємств, що спонукає підприємство займатися іншими видами діяльності, як-то торгівля, виробництво столярних виробів, метало пластикових дверей та вікон, виробів з розчину та бетону, а також займається розробкою нових видів діяльності. Підприємство займається розробкою виробництва виробів з пластмаси та пластмасової тари, чим займає постійне місце на ринку збуду такої продукції.

Рис. 2.1 Доля замовників ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» (до загального об'єму)

Вертикальний і горизонтальний аналіз активів аналізованого підприємства представлений у табл. (ДОДАТОК А).

За результатами аналізу даних представлених у табл. (ДОДАТОК А) можна зробити наступні висновки:

1) Вартість майна підприємства за аналізований період зросла на 7387,4 тис. грн. чи на 14,25%, що свідчить про розширення господарського обороту. Це відбулося за рахунок спаду суми необоротних активів на 9,8 тис. грн. чи на 0,2% і росту суми поточних активів на 338,3 тис. грн. чи на 19,6%.

2) Зміна суми необоротних активів в аналізованому періоді була викликана зміною їх складових:

— сума основних засобів знизилася на 140,7 тис. грн. чи на 3,5%, що викликано перевищенням темпів росту зносу над відновленням основних засобів;

— сума нематеріальних активів зросла на 3,0 тис. грн. чи на 150%.

— сума незавершених інвестицій не змынилася.

3) У складі поточних активів відбулися наступні зміни:

— сума коштів зросла на 182,5 тис. грн., це позитивна тенденція в умовах економічної кризи;

— сума короткострокової дебіторської заборгованості зросла на 95,3 тис. грн.

4)На підприємстві основні засоби зменшилися в абсолютних розмірах, а частка їх скоротилася з 60,94 до 55,95%. Зростання необоротних активів відбулося за рахунок збільшення на 175% обсягів незавершеного будівництва. Тому треба ознайомитися з планами будівництва. Це пов’язане з технічним переоснащенням підприємства і введенням у дію нових потужностей, які в майбутньому збільшать обсяги виробництва.

5)Загальна вартість активів у звітному році зросла на 5,05%. Водночас змінилася структура майна. Частка необоротних активів зменшилася з 73,43 до 69,75%. Одночасно збільшилася частка оборотного капіталу з 26,57 до 30,24%. Оборотний капітал має вищу швидкість обороту, а значить забезпечує більший приріст прибутку. Зростання оборотного капіталу повинно відбуватися на фоні зростання вартості основних засобів. Якщо умова порушується тривалий час, підривається виробнича база для нарощування обсягів продукції в майбутньому. На нашому підприємстві основні засоби зменшилася в абсолютних розмірах, а частка їх скоротилася з 60,94 до 55,95%.

Аналіз структури майна ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» необхідно доповнити аналізом динаміки складу і структури джерел фінансових ресурсів. Використовуючи дані табл. 2. 1, виявимо основні тенденції в зміні джерел фінансування активів досліджує мого нами підприємства.

За звітний період структура джерел фінансування підприємства змінилася в сторону підвищення частки власного капіталу з 90,4 до 95,25%, зросли абсолютні обсяги власного капіталу з 5884,9 до 6513,0 тис. грн., або на 95,25%. Частка і абсолютні обсяги інших джерел фінансування підприємства зменшилися. Така тенденція в структурі джерел фінансування свідчить про зростання фінансової незалежності (автономії) ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1». В умовах спаду виробництва і високої ціни кредитних ресурсів скорочення обсягів залучення позикових коштів сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Можна зробити висновок, що увесь приріст активів підприємства було досягнуто за рахунок власного капіталу. Зростання власного капіталу відбулося за рахунок перш за все нерозподіленого прибутку. Його обсяги збільшилися у 1,9 рази, а частка збільшилася з 9,53 до 17,52%. Підприємство збільшило свій резервний фонд, що також відіграє стабілізуючу роль щодо зміцнення фінансового стану.

Відбулися зміни в структурі позикових коштів. Підприємство розрахувалося за своїми довгостроковими кредитами, частка яких на початок досліджує мого періоду становила 0,008%. Скоротилася заборгованість підприємства з бюджетом. Власний оборотний капітал зріс на 638 тис. грн.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства за аналізований період наведений у табл. 2.3.

Як показують дані табл. 2. 3, чистий прибуток ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» в звітному періоді по відношенню з попереднім зросла на 327,0 тис. грн., або на 108,3%. Звертає на себе увагу зріст долі собівартості реалізованої продукції в виручки від реалізації на 0,34 відсоткових пункти.

Такі зміни взагалі треба охарактеризувати як відмінні, хоча слід звернути увагу на зміни собівартості реалізованої продукції.

Для більш детальнішого положення підприємства ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» проведемо аналіз фінансового стану згідно Положення «О порядку здійснення аналізу фінансового стану підприємства» № 121/5312 від 08. 02. 2012 р. (ДОДАТОК В)

2.2 Оцінка рентабельності підприємства відносно активів

Рентабельність -- це показник, що характеризує економічну ефективність.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використовування кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оцінного показника (прибутку), що використовується в розрахунках. Часто використовується чотири різні показники: валовий прибуток (стр. 050 форми № 2), операційний прибуток (стр. 100 форми № 2), прибуток до оподаткування (стр. 170 форми № 2), чистий прибуток (стр. 220 форми № 2).

Залежно від того, з чим порівнюється вибраний показник прибутку, виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:

-- рентабельність інвестицій (капіталу);

-- рентабельність продажів;

-- рентабельність виробництва.

Рентабельність інвестицій (капіталу)

В цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основні коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

а) Рентабельність сукупного капіталу (ROA).

Цей коефіцієнт розраховується таким чином:

RROA = (2. 1)

Показник рентабельності власного капіталу представляє інтерес, перш за все, для інвесторів.

б) Рентабельність власного капіталу (ROE) розраховується по формулі:

RROE = (2. 2)

Цей показник представляє інтерес для наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

Він є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладень в діяльність того або іншого вигляду.

Рентабельність продажів

При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або по окремих її видах. Як і у випадку з рентабельністю капіталу, існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких обумовлено вибором того або іншого виду прибутку. Частіше за все використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів.

а) Валова рентабельність реалізованої продукції:

RGPM = (2. 3)

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

б) Операційна рентабельність реалізованої продукції:

ROIM = (2. 4)

Операційний прибуток -- це прибуток, що залишається після вирахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним з кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника спільно з показником валової рентабельності можна отримати уявлення про те, ніж викликані зміни рентабельності. Якщо, наприклад, протягом ряду літ валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, швидше за все, в збільшенні витрат по статтях адміністративних і збутових витрат.

в) Чиста рентабельність реалізованої продукції:

RNPM = (2. 5)

У вітчизняній практиці частіше за все використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Рентабельність виробничої діяльності

Тут можна виділити два основні показники -- чиста рентабельність виробництва і валова рентабельність виробництва. Дані показники показують, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, що затрачує на виробництво продукції. Вони розраховуються таким чином.

а) Валова рентабельність виробництва

RПВ = (2. 6)

Валова рентабельність виробництва є відношенням валового прибутку до собівартості продукції і показує, скільки гривень валового прибутку доводиться на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

б) Чиста рентабельність виробництва

RПЧ = (2. 7)

Показник чистої рентабельності виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку доводиться на гривню реалізованої продукції. По аналогії з показниками рентабельності продажів, з двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більш жорстким тестом прибутковість підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, оскільки при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перерахованих вище показників рентабельності і провести їх порівняння із значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

Для аналізованого ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» розрахунок коефіцієнтів рентабельності зведемо в табл. 2.1.

Як бачимо з розрахунків, показники рентабельності капіталу знаходяться на достатньо високому рівні. Позитивним є їх зростання в динаміці.

Таблиця 2.1 Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Показники,%

Попередній рік

Звітний рік

Зміни

Рентабельність сукупного капіталу

6,19

12,25

6,06

Рентабельність власного капіталу

5,13

9,65

4,52

Валова рентабельність продаж

12,32

11,92

-0,4

Операційна рентабельність продаж

5,48

7,24

1,76

Чиста рентабельність продаж

4,34

5,51

1,17

Валова рентабельність виробництва

14,06

13,54

-0,52

Чиста рентабельність виробництва

4,95

6,26

1,31

В зв’язку з цим слід зазначити, що для підприємства дуже важливим є вибір оптимального положення.

Що стосується показників рентабельності продаж, то судити про їх значення, не маючи даних про значення аналогічних показників по галузі, немає значення. На підставі розрахунків, вироблених в табл. 2. 9, доцільно проаналізувати лише зміну цих показників в динаміці. Як бачимо, спостерігається зростання операційної рентабельності з одночасним зниженням валової і валової рентабельності продажів. Зменшення в динаміці показника валової рентабельності обумовлено перевищенням темпів зростання собівартості продукції (164,8%) над темпами зростання виручки від реалізації (164,0%). Збільшення показника операційної рентабельності свідчить про економію на постійних витратах (адміністративних витратах, витратах на збут, інших операційних витратах).

Зростання показника операційної рентабельності продажів з одночасним зростом показника чистої рентабельності продажів в нашому випадку свідчить про збільшення частки податку на прибуток в загальній сумі прибутку підприємства. Така тенденції повинна стати стимулом для керівництва підприємства в частині проведення робіт по мінімізації податкових платежів. Справедливості ради слід зазначити, що можливості підприємства в цьому питанні дуже обмежені. Більш тісний зв’язок цього показника з політикою держави у сфері оподаткування.

Темпи зростання валового прибутку відстають від темпів зростання собівартості продукції. Що, у свою чергу, може свідчити про те, що підприємством отримані збитки від фінансового і інвестиційного прибутку або ж збільшенні частки податку на прибуток в структурі виручки (збільшенні податкового пресу).

2.3 Факторний аналіз рентабельності підприємства

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найширше розповсюдження отримала модель чинника фірми «DuPont». Призначення моделі -- визначити чинники, що впливають на ефективність роботи підприємства і оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми вибраний один, на їх думку, найзначущіший -- рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати модель чинника коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне представлення моделі фірми «DuPont» представимо на Рис. 2.2.

В основу приведеної схеми аналізу закладена наступна детермінована модель:

RROE = = RNPMвід хk =

= хх (2. 8)

де Рвід -- ресурсовіддача.

Рис. 2. 2. Модифікована схема факторного аналізу фірми «DuPont»

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох чинників першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачи і структури джерел засобів, інвестованих в підприємство. Значущість даних показників пояснюється тим, що вони в певному значенні узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий -- актив балансу, третій -- пасив балансу.

Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використовувати різні прийоми елиминированія. Ми використовуємо один з найпростіших -- метод абсолютних різниць.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося допоміжною табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу та факторних показників в динаміки

Показник

Попередній рік

Звітний рік

Зміни

1. Чиста рентабельність продаж

0,0434

0,0551

0,0117

2. Ресурсовіддача

1,0684

1,668

0,5996

3. Коефіцієнт фінансової залежності

1,106

1,05

-0,056

4. Рентабельність власного капіталу

0,0513

0,0965

0,0452

Загальна зміна рентабельності власного капіталу склала 0,0452 пунктів (значення по рядку 4 графи 4 табл. 2. 10).

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначимо по наступній формулі:

RROE(1) = RNPM x Р0від х k0 = 0,0117×1,0684×1,106 = 0,0138;

В дужках приведений порядковий номер чинника (з табл. 2. 10), що впливає на результативний показник (рентабельність власного капіталу). Індекси «1» і «0» біля показників тут і далі позначають відповідно рівень показників звітного і попереднього (базисного) років.

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачи:

RROE(2) = R1NPM x Р0від х k0 = 0,0551×0,5996×1,106 = 0,0365;

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

RROE(3) = R1NPM x Р1від х k =0,0551×1,668 х (-0,056) = - 0,0051.

Склавши значення зміни показника рентабельності власного капіталу за рахунок кожного чинника отримаємо загальну зміну значення коефіцієнта:

RROE = RROE(1) + RROE(2) + RROE(3) = 0,0138 + 0,0365 + (-0,0051) =

= 0,0452

Узагальнимо в табл. 2.3 вплив факторів, що впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таким чином, за рахунок росту коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу зріс на 0,0138 пункти. Зміну показника ресурсовіддачи і коефіцієнта фінансової залежності привели до зміни коефіцієнта рентабельності власного капіталу. В цих розрахунках черговий раз простежується зворотньопропорційний зв’язок між коефіцієнтом фінансової залежності підприємства і зміною рентабельності власного капіталу: збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування приводить до зростання рентабельності власного капіталу.

Таблиця 2.3. Звідна таблиця впливу факторів на рентабельність власного капіталу

Показники

Вплив

Чиста рентабельність продаж

0,0138

Ресурсовіддача

0,0365

Коефіцієнт фінансової залежності

-0,0051

Усього (зміни коефіцієнта рентабельності власного капіталу)

0,0452

З цієї таблиці ми бачимо, що наше підприємство рентабельне.

Розділ 3. Шляхи підвищення рентабельності підприємств України

3.1 Напрямки підвищення прибутковості підприємств України

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов’язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв’язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з’явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв’язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства.

9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів — організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв’язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподасрької інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов’язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:

(3. 2)

де Р^R — резерв росту рентабельності;

Rв — рентабельність можлива;

Rф — рентабельність фактична;

R^П — резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

VРПвi — можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції.

3.2 Підвищення ефективності аналізу рентабельності підприємства

Умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку є його фінансова стійкість. Фінансова стійкість в широкому розумінні розглядається як здатність підприємства на довгострокову перспективу генерувати доход достатній для виконання зобов`язань перед інвесторами і задоволення потреб власників. Як переконує проведене дослідження, це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які необхідно враховувати керівництву підприємства. Стабільність фінансово-господарської діяльності підприємства може бути забезпечена тільки за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов`язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов`язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень. Загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечив би постійне перевищення доходів над витратами.

Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства повинна спрямовуватись на:

— якість управління оптимальним складом і структурою поточних активів: зменшення частки дебіторської заборгованості шляхом встановлення штрафів у розмірі за кожний день прострочення платежу покупцями;

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой