Аналіз стану електронної торгівлі в агропромисловому комплексі України

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Маркетинг


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

1 СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Суть і перспективи електронної торгівлі

1. 2 Форми і види електронної торгівлі

1. 3 Організація електронної торгівлі в сучасних умовах

2 АНАЛІЗ СТАНУ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

2.1 Аналіз відвідуваності (аграрних)

2.2 Аналіз способів оплати

2.3 Аналіз аудиторії торгових площадок (сайтів)

3 ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

3.1 Використання систем електронної торгівлі для підвищення ефективності аграрного бізнесу

3. 2 Необхідність впровадження малими та середніми підприємствами електронної торгівлі

3. 3 Оптимізація роботи підприємств за допомогою B2B рішень

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Поява глобальних мереж зв’язку, і в першу чергу — Інтернет, привела до справжньої революції в області організації і ведення комерційної діяльності. Перетворення торкнулися як зовнішніх відносин між компаніями і їх партнерами або клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній. З’явилися не тільки нові напрями ведення бізнесу, але і принципово змінилися ті, що вже існують.

Останніми роками ці тенденції стають все більш явними. Згідно дослідженню фахівців компанії Intel (www. intel. com), до 2008 року число користувачів Інтернет досягне мільярда, а оборот електронної комерції виросте до трильйона доларів.

Подібні дослідження красномовно свідчать про те, що компанія, що недообліковує потенціал електронного бізнесу і електронної комерції, може втратити свої комерційні позиції під натиском здібніших до адаптації в умовах нових реалій ринку конкурентів.

Проте в Україні інтернет знаходитися в зачатковому стані, і могло б показатися, що інтернет торгівля у нас не розвинена. І це дійсно так. Інтернет портали можна перерахувати по пальцях. Представництва крупних компаній в мережі виконують тільки іміджеву функцію.

Інтернет — це технологія майбутнього. І необхідно знати, як ефективно використовувати цю технологію.

Успіх електронної комерції багато в чому залежить від того, як поставлена система доставки і розрахунків. Оплата товарів і послуг, запропонованих в Інтернеті, через традиційні банківські установи, що приймають оплату від громадян готівкою, може проходити із затримками. Зміцнення інфраструктури електронної комерції повинне супроводжуватися наведенням ладу в роботі структур, здійснюючу доставку і оплату. Форми оплати в Інтернет- торгівлі можуть бути самими різними: готівкою, післяплатою при отриманні товару поштою, банківським переказом, поштовим переказом, пластиковою картою, електронними грошима (в цьому випадку магазин і покупець повинні бути зареєстровані в одній з існуючих систем цифрових платежів).

Найважливішою проблемою сучасної економіки є зупинення спаду агропромислового виробництва, гарантування продовольчої безпеки держави та досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування на душу населення. Для цього необхідно створити економічні та правові відносини в усіх галузях продовольчого комплексу. Зниження темпів виробництва у продовольчій сфері спричинилося не лише технічною відсталістю виробництва, а й недосконалістю виробничих відносин, засиллям адміністративно-командних методів. Монополія держави на засоби виробництва і продукцію, централізоване планування в поєднанні зі зрівняльним розподілом результатів праці позбавляли підприємства ініціативи в пошуках ефективних шляхів розвитку виробництва та поліпшення якості продукції.

Роль маркетингових каналів і маркетингової логістики в діяльності компаній розглянута в книгах Штерна Льюіса В., Ель-Ансарі Аделя І., Кофлана Енна Т. «Маркетинговые каналы» та Джонсона Джеймса, Вуда Дональда, Ф., Вордлоу Деніела, Л., Мерфі-мл., Поля П. «Современная логистика». Проте в цих книгах мало порушуються питання взаємозв'язку маркетингових каналів та маркетингової логістики з електронним бізнесом із застосуванням мережі Інтернет. М. В. Макарова в підручнику «Електронна комерція» не розглядає переваги застосування електронного бізнесу з точки зору маркетингових каналів та маркетингової логістики. Тому розглянемо переваги застосування електронного бізнесу для сучасних агропідприємств з точки зору маркетингових каналів та маркетингової логістики.

Метою даної роботи є визначення основних принципів використання інтернету в торговій діяльності підприємств АПК і з’ясування способів оптимізації цієї діяльності.

Виходячи з мети в роботі поставлені наступні завдання

- вивчити суть і перспективи електронної торгівлі

— проаналізувати форми і види електронної торгівлі

— розглянути організація електронної торгівлі в сучасних умовах

— проаналізувати стан електронної торгівлі в аграрній сфері

— визначити необхідність використання систем електронної торгівлі для підвищення ефективності аграрного бізнесу

Об`єктом роботи є електронна торгівля в АПК України.

Предмет — механізм здійснення електронної торгівлі в аграрній сфері.

1 СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Суть і перспективи електронної торгівлі

Двадцять перше століття — час інформації, час автоматизації у різних галузях людської діяльності (наука, промисловість, фінансова активність, побут тощо). Комп’ютер, що використовується практично в усіх сферах життя, став символом сьогодення. У всьому світі інформаційні та телекомунікаційні технології викликають нову індустріальну революцію не менш значущу, ніж промислові революції минулого, і таку, що матиме вельми далекосяжні наслідки, що додає величезних можливостей інтелекту людини та створює нові інформаційні ресурси, які суттєво впливають на спосіб нашої діяльності та життя. Це означає: заохочення підприємницького інтелекту, який створює можливості для появи нових секторів економіки, що динамічно розвиваються; розвиток загального підходу до регулювання ринку, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності економіки та ринку інформаційних послуг.

До одного з таких секторів економіки відноситься електронна торгівля, або е-комерція, як її називають на Заході, що розвивається бурхливими темпами, змінюючи звичні способи ведення бізнесу. Сьогодні в розвинених країнах кількість он- лайнових операцій росте, а компанії на будь-якому ринку і в будь-якому регіоні світу поспішають включити електронну комерцію у свої бізнес-плани. Великі та малі компанії-професійні користувачі вже прокладають шлях до застосування нових технологій для підвищення ефективності своїх систем управління та виробництва. Серед роздрібних продавців також має місце стійкий інтерес до е-комерції, що виражається вже не тільки в дослідженнях даного сегмента ринку, але й у конкретних діях, покликаних забезпечити ефективність роботи із невпинно зростаючим потоком споживачів.

Під електронною торгівлею розуміються будь-які форми ділових угод, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним способом замість фізичного обміну чи безпосереднього фізичного контакту і в результаті якого право власності чи право користування товаром або послугою передається від однієї особи іншій [21, с. 61]. Іншими словами, електронна комерція — це продаж товарів, при якому як мінімум організація попиту на товар здійснюється через Інтернет. При цьому спосіб оплати не має значення: розрахунки за покупку можуть здійснюватися навіть готівкою.

Батьківщиною е-комерції прийнято вважати США, де ще в 60-х роках з’явилися перші системи електронної комерції. Застосовувалися вони, здебільшого, транспортними компаніями для замовлення квитків, а також для обміну даними між різними службами при підготовці рейсів. Спочатку електронна комерція велася по мережах, що не входять в Інтернет. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI) — набори правил електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо. До кінця 60-х років у США вже існувало чотири індустріальні стандарти для обміну даними в системах управління авіаційним, залізничним і автомобільним транспортом.

Оскільки така множинність не сприяла розвитку економіки для об'єднання форматів, був створений спеціальний Комітет узгодження транспортних даних (Transportation Data Coordination Committee, TDCC). Його робота покладена в основу нового EDI-стандарту — ANSI X. 12.

Приблизно у той самий час аналогічні події відбулися й в Англії, хоча в цій країні основною галуззю застосування EDI був не транспорт, а торгівля. Вироблений тут набір специфікацій Tradacoms був прийнятий Європейською економічною комісією ООН (United Nations Economic Commission for Europe, UNECE) як стандарт обміну даними в міжнародних торгових організаціях. Цей набір форматів і протоколів називається GTDI (General-purpose Trade Data Interchange).

У 80-х роках почалися роботи з об'єднання європейських і американських специфікацій. На базі GTDI міжнародна організація по стандартизації ISO сформувала новий стандарт — Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport (EDIFACT, ISO 9735), що використовує за транспортний протокол електронної пошти Х. 400.

Оскільки ключем до інформаційного суспільства є комунікаційні системи, поєднані з розвиненими інформаційними технологіями, ситуація у сфері «заочних» покупок стала якісно мінятися через поширення Інтернету як глобального середовища інформаційної взаємодії користувачів один з одним. У 1996 році, коли число користувачів Інтернету в світі, за різними оцінками, нараховувало 50−60 млн чол. (нині лише в США нараховується більше 100 млн. чол.), операцій з електронної торгівлі було здійснено на 300 млрд. дол. У 1999 році цей показник збільшився до 1,1 трлн доларів [1, с. 57], у 2003 році - до 2,3 трлн дол. 85]

Е-комерція має безліч форм, у ній все частіше використовуються складні, інтегровані віртуальні торгові майданчики, що складаються з безлічі різних покупців і продавців. Один із прикладів — eSteel, «горизонтальний» ринковий центр, який зв’язує виробників і постачальників з покупцями в усьому світі й надає можливості здійснення он-лайнових покупок і оплати в режимі реального часу. Інший приклад — Covisint, «вертикальний» он-лайновий ринковий центр. Він дозволяє виробникам автомобілів здобувати всі необхідні для зборки машини деталі в одному місці.

Електронна торгівля є, операції, проведені за допомогою мережі Інтернет, в ході яких здійснюються покупки і продажі товарів і послуг.

Електронна торгівля — оптова, роздрібна торгівля, що характеризується замовленням, покупкою, продажем товарів з використанням інформаційних систем і мереж.

Часто відбувається плутанина двох базових понять: е- комерції та е- бізнесу.

Згідно визначенню фахівців компанії IBM, електронний бізнес (е-бізнес) — перетворення основних бізнес-процесів при допомозі Інтернет технологій.

Таким чином, е-бізнесом ми називаємо будь-яку ділову активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків з метою створення прибули.

Внутрішня організація компанії на базі єдиної інформаційної мережі (интранет), що підвищує ефективність взаємодії співробітників і що оптимізує процеси планування і управління; зовнішня взаємодія (экстранет) з партнерами, постачальниками і клієнтами — все це складові частини е-бізнесу.

Електронна комерція є найважливішим складовим елементом е- бізнесу. Під електронною комерцією (е--комерція) маються на увазі будь-які форми ділової операції, яка проводиться за допомогою інформаційних мереж.

У Україні як «локомотив» розвитку електронного бізнесу можуть виступити перш за все крупні українські компанії. Як вже наголошувалося, для цього вони мають об'єктивні передумови[16]:

— сучасну комп’ютерну техніку і засоби зв’язку;

— корпоративні інформаційні системи з високим рівнем інтеграції;

— виходи в мережу Інтернет, досвід використання Web-технологій і наявність відповідних фахівців;

— фінансові можливості залучення до розвитку електронного бізнесу провідних консалтингових, комп’ютерних компаній, а також компаній, що спеціалізуються на розробці інформаційних технологій.

Крупні українські корпорації, що мають значні об'єми експорту і обширні зовнішньоекономічні зв’язки, просто не можуть дозволити собі залишитися поза простором сучасного світового ринку, в якому все велика частка починає доводитися на його електронну частину. Тому вони повинні бути технічно і інформаційно готові якщо не до створення власних галузевих електронних бірж, то, в усякому разі, до активної участі в діяльності тих, що вже існують. Великі об'єми продажів дозволяють, навіть у разі реалізації на перших етапах незначної частини вироблюваної продукції, забезпечувати економічну ефективність своїх електронних майданчиків. Слід мати, що багатьма крупними українськими корпораціями, особливо в нафтогазовій галузі, значні об'єми продукції законтрактовані в рамках довгострокових договорів, багато хто з яких до того ж виступає як гарантії по довготривалих зобов’язаннях. Тому українські компанії не можуть вільно розпоряджатися всією вироблюваною продукцією. У такій ситуації перспективним сектором ринку для впровадження технологій електронної комерції може стати оптовий ринок, що розвивається в Європі, дає можливість реалізовувати додаткові (крім законтрактованих) об'єми продукції на довгострокових умовах. Величезні щорічні об'єми придбання сировини, матеріалів, що комплектують, машин і устаткування роблять ефективним для крупних українських корпорацій використання такої форми електронного бізнесу, як електронні закупівлі і проведення електронних тендерів. 12] Витрати тільки на придбання матеріалів у складі собівартості реалізації товарів, робіт, послуг складають в крупних компаніях 3−6%, рахунок тут йде на сотні мільйонів доларів США. Аналогічні форми електронного бізнесу застосовні в певних масштабах і при розподілі підрядних робіт в капітальному будівництві. Однією з переваг крупних корпорацій при освоєнні електронного бізнесу в умовах України є можливість підключення до організації розрахунків і платежів дружніх українських фінансових установ, що користуються довірою у населення і підприємців. [31, с. 25]

І, нарешті, «розкрученість» торгових марок найбільших українських структур робить можливим їх успіх при розвитку електронної комерції типу В2С. Популярність і довіра, якими користуються ці торгові марки, можуть в даній ситуації розглядатися як найважливіший комерційний ресурс, який отримується іншими компаніями за багато років при значних витратах на рекламу. Для крупних компаній доцільна наступна послідовність входження в електронну комерцію:

— електронна торгівля непрофільною продукцією, включаючи продукцію дочірніх і сумісних підприємств;

— електронна закупівля сировини і що комплектують, проведення електронних тендерів на постачання матеріалів;

— електронна торгівля основною продукцією. Розрахунки показують, що переклад на електронну торгівлю всього десятій частині цих ринків з розрахунку на фактичні об'єми 2007 року може принести крупній компанії економію понад 5−15 млн. дол. США. 11]

Виникнення і швидке розповсюдження в світі електронного бізнесу обумовлене поряд об'єктивно необхідних для цього умов і передумов. Перш за все, це високий рівень комп’ютеризації суспільства. Персональні комп’ютери, широкі, що отримали, розповсюдження у виробництві і побуті, стали матеріальною основою переходу більшої частини населення промислово розвинених країн до практичного оволодіння знанням і навиками користування сучасними інформаційними технологіями. Крім того, для швидкого розповсюдження електронного бізнесу необхідно, щоб інформаційний і технологічний потенціал Інтернет перевищив деякий критичний рівень, що відкриває доступ до нього не тільки порівняно обмеженого круга елітарних користувачів, але і широких мас населення. Ще однією передумовою електронізації бізнесу є досягнення певного рівня інтеграції (інформаційною і технологічною) внутрішньо корпоративних інформаційних систем і Інтернет. До середини 90-х років умови, необхідні для широкого розповсюдження найрізноманітніших форм електронного бізнесу, були досягнуті в багатьох країнах. [28, с. 61]

1.2 Форми і види електронної торгівлі

За останніх 5 років електронна торгівля стала чинником глобального значення. Спостерігається стрімке її зростання в світі. В Україні в мережі Інтернет функціонує більше 500 електронних магазинів і торгових майданчиків. Найбільш популярні магазини, торгуючі книгами, компакт-дисками, програмними продуктами, комп’ютерною технікою. Створюються галузеві торгові майданчики (метал, цінні папери). З’явилися холдинги, об'єднуючі ряд Інтернет — магазинів і що декларують щорічний дохід в декілька млн. дол. США.

Разом з традиційними секторами торгівлі «бізнес-бізнес» і «бізнес-споживач» в даний час на ринку послуг ЕТ можна виділити сегменти pc-commerce, m-commerce, t-commerce. На жаль, достатньо чіткої української термінології в області електронної торгівлі ще не склалася. Основні форми ЕТ реалізуються з використанням персональних комп’ютерів і мережі Інтернет: Інтернет — магазини, електронні торгові майданчики, електронні аукціони і Інтернет -біржі. 65]

У країнах Західної Європи і США набули поширення системи інтерактивного кабельного і супутникового телебачення (t-commerce), за допомогою яких користувачі не тільки можуть дивитися відеофільми, але і замовляти різні товари і послуги. Ці системи, за оцінкою більшості фахівців, надійніші, оскільки на відміну від Інтернет — магазинів реалізуються в замкнутих мережах без прямого доступу покупців до глобальних інформаційних мереж.

Новим напрямом розвитку електронної торгівлі є використання засобів мобільного доступу до мережі Інтернет для здійснення покупок (m-commerce). В умовах України, що має значну територію і низьку щільність населення, а також недостатньо розвинену наземну телекомунікаційну інфраструктуру у видалених регіонах, безпровідні технології підключення до мережі Інтернет можуть мати серйозну перспективу.

Прийнято виділяти чотири напрями електронній комерції:

бізнес — бізнес (business-to-business, B2B);

бізнес — споживач (business-to-consumer, B2C);

бізнес — адміністрація (business-to-administration, B2A);

споживач — адміністрація (consumer-to-administration, C2A).

Напрям бізнес-бізнес включає себе всі рівні інформаційної взаємодії між компаніями. При цьому використовуються спеціальні технології і стандарти електронного обміну даними, такі як EDI (Electronic Data Interchange).

Рис. 1.1. Склад учасників торгових В2В — майданів

Вигоди від подібної співпраці важко переоцінити. Наприклад, ділер дістає можливість самостійно розміщувати замовлення і стежити за ходом їх виконання, працюючи з базами даних постачальника і таким чином отримуючи необхідну інформацію про запаси продукції на складах. Так само і постачальник, маючи підключення до складських баз, може оперативно відстежувати запаси партнера, своєчасно їх поповнюючи. І подібні приклади можна знайти в будь-якій сфері взаємодії між компаніями.

Напрям бізнес-споживач представляється найбільш перспективним з комерційної точки зору. Його основу складає електронна роздрібна торгівля. У Інтернет працює велике число електронних магазинів, що пропонують широкий спектр товарів і послуг. 52, с. 61]

Бізнес — адміністрація. Взаємодія бізнесу і адміністрації включає ділові зв’язки комерційних структур з урядовими організаціями, починаючи від місцевих властей і закінчуючи міжнародними організаціям.

Наприклад, останнім часом в наявності прагнення урядів розвинених країн і керівництва міжнародних організацій активно використовувати Інтернет для проведення закупівель товарів і послуг шляхом публікації оголошень і результатів укладених операцій. Нерідко комерційні структури мають і можливість направляти свої пропозиції в електронному вигляді.

Споживач-адміністрація.

Цей напрям найменш розвинений, проте має вельми високий потенціал, який може бути використаний для організації взаємодії уряду і споживача, особливо в соціальній і податковій сфері.

Залежно від ринкової стратегії компанії можливі наступні форми присутності в Інтернет:

електронна візитна картка;

електронний каталог;

електронний магазин.

торгові Інтернет — системи

Електронна візитна картка є декількома сторінками з інформацією про компанію і її діяльність. Основна функція подібного сайту — надати можливість потенційному клієнтові познайомитися з послугами компанії, аналогічно звичайному бізнес довіднику або рекламному оголошенню. 21]

Більш просунутою формою інформування клієнта є електронний каталог з докладної інформації про товари і послуги, а часто — і з поточними цінами.

Електронний магазин дозволяє не тільки вибрати товар або послуги, але і оформити замовлення і зробити покупку через Інтернет.

Нарешті торгова Інтернет — система об'єднує в одне ціле Інтернет — магазин і традиційний магазин, із загальною системою логістики, управління товарними запасами і тому подібне. 4]

1.3 Організація електронної торгівлі в сучасних умовах

B кінці минулого року американські Інтернет — проекти були стурбовані одним: довести своїм інвесторам, що справи не так вже і погані і що на Інтернет — торгівлі з кінцевим споживачем рано ставити хрест. Вони розраховували, що сезон різдвяних розпродажів дозволить їм істотно поліпшити свої фінансові показники. Як видно із звітів, вдалося це небагато чим. Більшість торгових сайтів потерпіли нищівна поразка. У чому причини і в яких цифрах оцінюються втрати?

Американські консультанти протестували один з сайтів і прийшли в жах: 70% відвідувачів не змогли зробити покупку із-за складних і незручних систем реєстрації і пошуку. Запитавши власника сайту, яким чином перевірявся на зручність користування його клієнтський інтерфейс, консультанти почули: «Ми попросили оцінити сайт наших співробітників — людей, професійно пов’язаних з Інтернетом, знайомих з передовими технологіями обслуговування клієнтів і новітніми віяннями в області веб-сервера-дизайну». Після того, як були враховані зауваження «рядових» відвідувачів сайту, вже 80% користувачів змогли без особливих проблем зробити покупку.

Отримавши ці дані, консультанти вирішили протестувати провідні сайти, що продають споживачам модний одяг, книги, компакт-диски, електроніку і іграшки. Результати виявилися невтішними для власників Інтернет-магазинів Америки: 43% спроб зробити покупку виявилися невдалими. Якщо співвіднести цю цифру з об'ємом покупок в різдвяні свята, то можна порахувати, що електронні магазини миру втратили суму не менше $ 14 млрд. [61, с. 31]

Звичайно, об'єми Інтернет-торгівлі в Україні не ті, що в США. Якщо об'єм ринку В2В, по прогнозах, тільки до 2008 року досягне $ 1500 млн., то, відповідно до середньосвітового співвідношення секторів міжкорпоративних продажів і продажів кінцевому користувачеві, український ринок В2с в тому ж 2008 року складе приблизно $ 425 млн. Тобто в 2008 році, якщо орієнтуватися на дані «Експерта», ринок для Інтернет-магазинів в Україні можна оцінити максимум в $ 515 млн по найоптимістичніших прогнозах. Проте американські консультанти на основі своїх досліджень провідних сайтів пропонують рецепти, які дозволять підняти продажі мінімум на 20% (а це для українських Інтернет-продавців складе порядка $ 103 млн в рік).

Середнє співвідношення кількості відвідувачів сайту з кількістю людей, що зробили на нім покупку, за даними The Boston Consulting Group, однаково для всього світу і складає 1,8%. З цього виходить, що при відвідуваності торгового сайту в 1000 чоловік в день його власник має право розраховувати на 18 покупців. Якщо їх немає - значить, погано організований віртуальний торговий простір і самий час скористатися рекомендаціями американських консультантів.

Фахівці BCG рекомендують зробити спеціальні зусилля для того, щоб підвищити співвідношення відвідувачі/покупці хоч би на 10% (до 2%). Нагадаю, що для України це означатиме підвищення оборотів Інтернет-магазинів на $ 1,5 млн в рік. Ключовою проблемою, на думку BCG, є максимальна простота оформлення замовлення і платежу.

Для того, щоб чіткіше уявляти собі місце, яке компанія може зайняти у сфері електронної комерції, розглянемо приведену нижче схему. Компанія може проводити широкий спектр товарів, від газу і нафти до програмного забезпечення, або бути монопродуктовою. Далі розглянемо такий показник, як купівельна спроможність компанії певної галузі, вона або висока, або низька. Один з можливих сценаріїв наступний: якщо компанія проводить багато видів товарів, то має сенс створити sell-сайт, який використовуватимуть покупці продукції. Як приклад можна привести компанію Cisco, вісімдесят чотири відсотки продажів якої здійснюються за допомогою Інтернету.

У випадку якщо у компанії дуже висока купівельна спроможність, вона створює buy-сайт. Цей варіант використовують такі компанії, як General Motors, Ford, Chrysler в США. Їх частка в загальному об'ємі бізнесу в США складає в даний час сімдесят вісім відсотків. Використовуючи можливості Інтернету, ці компанії сприяють зростанню ефективності операцій зі своїми постачальниками.

Альтернатива для решти учасників ринку — електронні торгові майданчики. Компанія може не проводити великого асортименту товарів, але володіти достатньо високою купівельною спроможністю і стати учасником вертикального електронного ринку. А якщо у неї великий розкид напрямів діяльності, таких, як, наприклад, транспортні послуги, фінансові послуги або щось ще, їй необхідно націлюватися на участь в горизонтальному електронному ринку.

Створюючи ринок, компанія може піти декількома шляхами. По-перше, можна створити групу, зібравши голоси потенційних учасників. З цією метою проводяться дослідження крупних компаній; якщо ідея їм сподобається, вони стануть учасниками створюваного ринку. Інший варіант, коли декілька компаній, наприклад General Motors, Chrysler, Ford, утворюють єдиний товарний ринок і пропонують приєднатися до нього ще одній компанії, скажемо Volkswagen. Третій варіант — створення ринку «з нуля», адже ринків для багатьох товарів, наприклад пластмаси, раніше просто не існувало. 26]

А чи повинні всі так вже прагнути працювати на нових ринках? Навіть американські консультанти вважають, що в багатьох галузях електронна торгівля ще довго не займатиме значної частки ринку. Кінець кінцем ефективність використання електронного майданчика залежить від галузі, від виду виробничої діяльності. Якщо копання проводить предмети споживання, то ціновий тиск ринку на компанію набагато вищий, тому що товари взаємозамінні. Інший приклад: витрати процесу, наприклад, в галузях сфери обслуговування просто величезні, вони досягають сорока відсотків. Такі компанії зможуть значно заощадити на витратах при покупці, використовуючи електронну торгівлю. Разом з тим, вони можуть процвітати і не використовуючи B2B, продовжуючи працювати за старою схемою, і дійсно знаходитимуть постачальників, які запропонують їм вигідну ціну. Вони скажуть: «Американська економіка неефективна, тому що вона витрачається на інтернет-технології», — і все залишиться як і раніше.

Але ми вже зараз спостерігаємо приголомшливі зміни в способах ведення бізнесу, бачимо появу нових бізнес — стратегій. Компанії повинні бути в змозі дуже швидко міняти напрям свого бізнесу. Якщо вони зможуть це робити, то отримають значні переваги. Раніше, щоб почати працювати, мені необхідно було знайти постачальників, чим займався маркетинговий відділ, близько сотні чоловік. Після того, як постачальники були знайдені, я вів з ними переговори. Паралельна така ж співпраця йшло з фірмами, що займаються дизайном, забезпечують розповсюдження. Виробництво завжди супроводжували тисячі подібних процесів. 31]

Зараз, якщо у підприємства виникають труднощі з пошуком постачальників, воно може використовувати Інтернет. В даний час через нього можна здійснювати вже до п’ятдесяти відсотків подібних операцій, а протягом наступних чотирьох років можна повністю перемкнутися на цей ринок. Що це означає? Традиційний, звичний спосіб роботи з одними і тими ж постачальниками, дистриб’юторами, роздрібними торговцями повністю зміниться. Якщо інша компанія запропонує товар за вигіднішою ціною, підприємство купуватиме у неї, електронний ринок дозволяє йому це зробити, покаже безліч постачальників, у яких товар дешевший. Наступного разу, коли підприємству знов знадобиться щось купити, воно протягом доби знайде третього, четвертого постачальника, які за цей час встигнуть перебудувати свою роботу так, щоб запропонувати підприємству ще вигідніші умови і ціни.

Тим часом масовий перехід до електронної торгівлі викликає побоювання за долю ринків. І багато хто побоюється, чи не приведе одночасний вихід на єдиний ринок великого числа учасників, що не стримуються адміністративними межами, до значних коливань цін і, відповідно, прибутку компаній — учасниць ринку?

Але ж і швидкість здійснення операцій значно зросте, збільшиться їх кількість, так що і прибуток компаній буде рости. І дедалі більше прибуток, що отримується компанією в умовах нової бізнес-середи, залежатиме від ряду чинників. Перший — зниження товарних витрат, витрат на товари, що купуються. Другий — зниження витрат на процес здійснення самої операції, що, до речі, дає більше, ніж економія на витратах на продукти. Підприємство економить, відмовляючись від послуг посередників з пошуку партнерів, витрат на ведення переговорів з ними, висновок операцій з ними, укладаю угоду виходячи з прямої пропозиції, зробленої через Інтернет. Третій — зниження так званих перспективних витрат, тому що спрощується процес взаємодії компаній з іншими компаніями, і їм не потрібно буде використовувати довгий ланцюг посередників, через який виробник вимушений взаємодіяти з дистриб’юторами, постачальниками, роздрібними торговцями.

Електронний ринок дозволяє з найменшими витратами погоджувати ефективність діяльності всього ланцюжка постачальників. Якщо підприємство довіряє своєму замовникові, а він — своєму, разом вони можуть створити товар, який матиме попит. Тобто вони зможуть спрогнозувати попит на товар і, отже, проводити тільки те, що буде куплене. Таким чином, автоматизація процесу покупки дозволить значно збільшити прибуток, а значить, і річний дохід. 22]

Ще одне побоювання, що стосується перспектив електронної торгівлі, пов’язане з вірогідною монополізацією деяких глобальних ринків особливо крупними гравцями, які диктуватимуть свої умови решті не тільки компаній, але і цілих країн. [13, с. 55]

Але потрібно підкреслити, що тільки крупні компанії, що мають високу купівельну спроможність, можуть добиватися низьких цін, тоді як всі останні не в змозі це робити. Але електронна комерція допомогла, наприклад, всім лікарням в Європі уникнути такої небезпеки. Вони створили спільний електронний ринок, і тепер європейські клініки можуть купувати наркотичні речовини там, а не у крупних фармацевтичних компаній, таких, як Johnson & Johnson, за їх страшною ціною.

Крупним компаніям набагато простіше самим створити електронний майданчик, через неї чинити тиск на дрібніших покупців і отримати перемогу. Маленьким компаніям створення таких майданчиків допомогло б більше, але сьогодні вони цього зробити не можуть.

Новітні технології, зокрема EDI (Electronic Data Interchange, прямий обмін даними між прикладними системами різних компаній, наприклад системами управління виробництвом, складського обліку, бухгалтерії. — «Експерт»), використовують зараз тільки два відсотки компаній. Чому? Є декілька причин, і найбільш важлива — їх дорожнеча. Висока ціна технологій пояснюється перш за все тим, що їх розробкою займаються в основному приватні компанії. Другою причиною є необхідність залучення висококваліфікованих фахівців, що володіють необхідними знаннями і навиками в даній області. І нарешті, необхідно пам’ятати, що, якщо підприємство захоче встановити, наприклад, EDI, їй знадобляться на це місяці, і з цих пір воно не змиє вже нічого змінити. 25.с. 45]

Все вище перелічене створює користувачам технологій певні труднощі. Але їх необхідно подолати, якщо компанія хочете працювати в області B2B. А в умовах вільної конкуренції використання технологій компаніями неминуче, і, якщо відповідні технології будуть найдені, це зробить бізнес процеси легко здійсненними, доступними, безпечними. І допоможе змінити спосіб ведення бізнесу. Проте серйозні зміни відбудуться лише тоді, коли нові технології зможуть застосовувати все. Звичайно, вони працюватимуть, навіть якщо їх використовують всього два відсотки компаній, присутніх на ринку, але потрібні технології, які застосовувалися б всіма. 10]

На зорі електронної торгівлі був висунутий постулат, що незабаром став класичним: «Торгівля стане краще, швидше, дешевше … але з цих трьох бажаних характеристик ви можете вибрати тільки дві».

Будь-яка модель електронної торгівлі повинна дозволити компанії використовувати Інтернет, щоб:

поширювати інформацію і послуги швидше, ніж за допомогою яких-небудь інших маркетингових каналів;

значно знижувати трансакційні витрати в порівнянні з іншими каналами розподілу;

забезпечити реальну доступність товарів і послуг 7 днів в тиждень, 24 години в добу (звичайно, далеко не кожен почне замовляти в три години ранку, але якщо кому-небудь все-таки прийде в голову, цей потенційний покупець дуже засмутиться, якщо сайт продавця не зможе тут же задовольнити його бажання);

дозволяти покупцям знайти саме ті товари, які їм потрібні, за допомогою новітніх технологій пошуку, що знімають необхідність в дорогому торговому персоналі;

нарешті, робити все це без затримок і помилок, властивих посередникам.

Партнери і споживачі почали чекати від електронних компаній саме задоволення всім трьом критеріям. Фірми нового зразка поступово стали стандартом електронної компанії, і стала зрозуміло, що якість сервісу, його швидкість і відносна дешевизна тепер невідокремлені один від одного і є обов’язковими атрибутами електронної торгівлі. 16]

Лідери електронної торгівлі повинні пропонувати товари і послуги абсолютно нового типу в рамках своєї галузі, щоб вигідно відрізнятися від конкурентів.

Виграють більше всіх той, кому вдасться першим знайти вірне новаторське рішення, що виводить його компанію на принципово новий рівень електронної торгівлі. 2]

З кожним днем в Україні стає все більше людей, що купують товари через Інтернет. Інші могли б робити покупки в Інтернеті, але поки не зважилися. Є категорія людей, які віртуальному середовищу взагалі не довіряють і нічого там купувати не збираються. Інтернет магазином є сайт, на якому виставлені пропозиції товарів або послуг і передбачена можливість замовлення товару або платної послуги в режимі on-line, зокрема по електронній пошті.

На жаль, магазини рідко проводять анкетування купівельної аудиторії: опити вимагають витрат, і не всі магазини можуть собі це дозволити. Проте, продавцям важливо знати, яка публіка заходить на сайт магазина і який дохід потенційного покупця. Великою підмогою в цьому питанні можуть бути дані, зібрані аналітичними службами. Більшість Інтернет-маркетологів при підготовці даних частіше покладаються на такий інструмент, як рейтинги і лічильники відвідин web- сторінок. Така статистика дозволяє з високим ступенем точність визначити переваги Інтернет аудиторії. За даними Rambler. ru, в робочі часи по робочих днях годинна аудиторія Рунета, тобто число користувачів, що відвідували Мережу протягом години, складає близько 250 тисяч чоловік, добова аудиторія наближається до півтора мільйонів. Основна частина відвідування Інтернет-магазинів доводиться на робочі дні, а у вихідні відвідуваність декілька падає. Видно, покупці користуються можливістю доступу в Інтернет переважно на роботі. Покупки в Інтернет-магазинах роблять не тільки приватних осіб, але і малий бізнес: наприклад, невеликі організації часто купують конторське устаткування і канцтовари для офісу.

Успіх електронної торгівлі багато в чому залежить від того, як поставлена система доставки і розрахунків. Оплата товарів і послуг, запропонованих в Інтернеті, через традиційні банківські установи, що приймають оплату від громадян готівкою, може проходити із затримками. Зміцнення інфраструктури електронної комерції повинне супроводжуватися наведенням ладу в роботі структур, здійснюючу доставку і оплату. Форми оплати в Інтернет- торгівлі можуть бути самими різними: готівкою, післяплатою при отриманні товару поштою, банківським переказом, поштовим переказом, пластиковою картою, електронними грошима (в цьому випадку магазин і покупець повинні бути зареєстровані в одній з існуючих систем цифрових платежів). [26]

Істотного зростання кількості Інтернет-магазинів в регіонах чекати поки не стоїть. Зрозуміло, це не стосується регіональних філій крупних магазинів. Є ніші, які зайняті достатньо крупними компаніями, що працюють на ринку Інтернет-торгівлі багато років. Швидше за все, будуть створені спеціалізовані підрозділи магазинів, що діють, орієнтовані на обслуговування замовлень, що поступають з регіонів.

Багато в чому успіх бізнесу B2C пов’язаний з розвитком телекомунікацій. В рамках СНД вже сформувалися більш менш активні торгові зони, що охоплюють Україну, Білорусію, Урал і Далекий Схід.

Рис. 1.2. Мережа передачі даних

До недавнього часу найбільш товарами, що часто купуються в Інтернеті, були програмне забезпечення, що комп’ютерні комплектують, книги, аудіозаписи на CD, відеофільми на касетах VHS і DVD. Проте сьогодні відвідувачі Інтернет-магазинів почали набувати і дорожчих товарів. Помітну активність почали проявляти торгові майданчики, що представляють антикварні магазини, художні галереї, салони мистецтва, що пропонують витвори образотворчого мистецтва, ювелірні вироби, меблі, предмети розкоші. Характеристики таких товарів, як книги, музичні записи, вино, бізнес-сувеніри і парфумерія, часто бувають відомі покупцеві ще до походу на сайт, оскільки часто достатньо знати ім'я виробника, щоб ухвалити рішення про покупку[32]. А ось делікатеси, пропоновані найбільшими Інтернет гастрономами, надихають небагато. Українці, що купують продукти харчування в Мережі, поза сумнівом, відчувають себе героями. Для більшості українців ковбаса з Інтернет магазина все ще є екзотикою. Говорять, що скоро з’явиться такий вид послуг, як віртуальна примірка одягу. Сьогодні ж придбання одягу без примірки вимагає від покупця певної сміливості. Припустимо, ви звикли носити джинси Levi’s 501-ої моделі. Якщо ви знаєте свій розмір і точно знаєте, що хочете купити саме ту модель, ви можете сміливо відправлятися у віртуальний магазин для оновлення гардероба. Навіть стилісти і візажисти також почали пропонувати свої послуги в Інтернеті. Вже сьогодні ви можете без проблем підібрати програмними методами відповідну модель зачіски в Мережі. У моду входять інтерактивні творчі сервіси. У Інтернеті є магазини, де клієнт сам конструює меблі для кімнати або офісу, сам збирає комбінацію з готових елементів різних конфігурацій, за яку готовий платити гроші. У якомусь сенсі це розвиваючий інтерактивний сервіс, спонукаючий до творчості. Знаючи реальний розмір простору, куди повинні встати меблі, можна самому сконструювати віртуальний інтер'єр. Навіть якщо така гра не завершиться покупкою, в такому сервісі є певна користь: це цікава іграшка для дорослих і дітей. Особливо активно розвивається в Мережі торгівля побутовою технікою. На сайтах крупних московських магазинів успішно продаються комп’ютери, стільникові телефони, кухонне устаткування і оргтехніка. Як правило, ці товари забезпечені технічними характеристиками, фотографіями і описом в стандартній і доступній формі. Оснащеність Інтернет-магазинів апаратними і програмними засобами ведення бізнесу неоднакова. Деякі магазини приймають замовлення по електронній пошті. Інші взагалі повідомляють лише номер телефону і поштову адресу, куди слід направити замовлення[28].

Із-за недостатнього розповсюдження електронних карт для оплати покупок в Інтернет- магазинах основна маса розрахунків відбувається готівкою при отриманні замовлення. В цьому випадку кур'єр виконує ще і роль касира. Найбільш популярні способи оплати в порядку убування: оплата готівкою при отриманні замовлення (більше 75% покупок); більше 60% магазинів приймають оплату через банк; меншину складають покупки, оплачувані через мережеві системи або за допомогою платіжних пластикових карт. Недостатня популярність пластикових карток частково пояснюється і недовір'ям, укоріненим в масовій свідомості. Не всі упевнено в тому, що привезуть саме той товар, який оплачується заздалегідь. Проте, недовір'я поступово поступається місцем бажанню користуватися благами цивілізації, зокрема електронними платежами.

Успіх того або іншого Інтернет-торгового ресурсу визначається не тільки тим, що саме можна там купити, але і тим, наскільки наочно і повно представлені предмети, що продаються. Переваги Інтернет-вітрини полягають в тому, що вона завжди доступна, до неї можна у будь-який момент повернутися і уважно ознайомитися із споживчими властивостями і зображенням запропонованого товару. Зрозуміло, вибір товарів в Інтернеті не завжди закінчується покупкою. Дуже часто вітрини Інтернет-магазинів використовуються як інформаційні ресурси, що дозволяють отримати докладну характеристику товару, побачити його фотографію, вибрати кращу модель, порівняти існуючі ціни на однотипні товари або послуги, прочитати коментарі, що залишаються іншими покупцями. Подача замовлення здійснюється в режимі on-line або по електронній пошті. Якщо Інтернет-магазин має достатньо стабільну відвідуваність, у нього є шанс добитися успіху. На якомусь етапі він може навіть обійтися без постійної рекламної підтримки. Як правило, на відвідуваність впливає маса чинників: час доби, можливості доступу користувача в Інтернет, свята, канікули. Нові явища в житті регіонів — віялові відключення електрики — теж впливають на відвідуваність. Деякі магазини прагнуть до того, щоб у них на сайті була більше супроводжуючої інформації, наприклад, онлайнові консультації фахівців з побутової техніки або відгуки читачів на книгу, що продається, або новий CD. Все це створює атмосферу, що спонукає покупця ухвалити позитивне рішення про покупку. Створення позитивного іміджу сайту вельми корисно. Були випадки, коли покупці магазинів, представлених в рейтингу Rambler’s TopShop зверталися до керівників проекту TopShop як до авторитетного журі з скаргами такого роду: «Ви тримаєте магазин N в своєму рейтинговому списку, а мене там погано обслужили». Негативна інформація у віртуальному середовищі розповсюджується дуже швидко. 38]

Сенс публікації і постійного оновлення добровільного рейтингу Інтернет-магазинів швидше не в тому, щоб порівнювати, який з магазинів краще і крутіше, а в тому, що користувачам потрібний каталог і рубрикатор. Тут дух конкуренції відступає перед необхідністю знати реальне положення справ в тому або іншому сегменті е-торгівлі. Ідея рейтингового каталогу достатньо проста. Це елементарний рубрикатор, де сайти збудовані в певному порядку. Користуючись статистикою покупок або відвідин, можна визначити ступінь популярності сайту, час пікових навантажень, характер запитів, що направляються відвідувачами і багато що інше. Рубрикація в TopShop’е влаштована за іншим принципом, ніж у Top100. Це обумовлено перш за все тим, що у TopShop і Top 100 різних цілей. Рейтинг TopShop мобільніший, краще відображає поточну ситуацію на ринку Інтернет-торгівлі. На сайті наочно показана динаміка надходження замовлень, регулярно міняються дані, що публікуються в прайс-листах. Учасники рейтингу зуміли обзавестися власною службою доставки. Сьогодні в рейтингу Rambler’s TopShop зареєстровано майже 2 тисячі великих і малих Інтернет-магазинів. У цей престижний «клуб гідних» приймаються лише ті, хто повністю відповідає всім вимогам, що пред’являються до учасників рейтингу. Беручи участь в рейтингу магазинів, маленька компанія може піднести свій каталог не менш гідний, чим більша. При створенні рейтингу основним завданням була об'єктивність і повнота. 5]

В Україні почала з’являтися велика кількість різноманітних інтернет- проектів. Це такі проекти, як

- проекти за поданням платного контента,

- проекти електронних торгових майданчиків,

- інтернет-аукціони,

- різнорідні портали,

- інтернет-магазини і ін.

Одним з найпопулярніших бізнесів в інтернеті стало створення інтернет-магазина або інакше модель B2C (B2C, business-to-consumer — продаж товарів і послуг приватним особам). [46]

Що було обумовлене стрімкими темпами розвитку подібного роду проектів на заході, в першу чергу, Amazon. com. А також, це пов’язано з тим, що дана модель бізнесу інтуїтивно найбільш зрозуміла більшості українських підприємців. По суті, це реалізація схеми звичайного торгового підприємства з застосуванням новітніх технологій. Експлуатується властивість мережі інтернет, що в одне і теж місце (на сайт компанії) може одночасно прийти необмежена кількість потенційних покупців. Так, на сайти магазинів Amazon. com, eToys. com у день приходять декілька мільйонів відвідувачів. Жоден реальний offline магазин не витримає такого напливу. Плюс до цього, потенційна можливість скорочення витрат за оренду приміщення, кількості персоналу, можливість представлення великої номенклатури видань і тому подібне

Розглянемо загальну схему роботи бізнес моделі B2C, яку використовують більшість підприємств.

Принципова схема роботи моделі B2C: через мережу Інтернет покупець за допомогою броузера заходить на web-сайт інтернет-магазина. Web-сайт містить електронну вітрину, на якій представлені каталог товарів (з можливістю пошуку) і необхідні інтерфейсні елементи для введення реєстраційної інформації, формування замовлення, проведення платежів через інтернет, оформлення доставки, отримання інформації про компанію-продавцеві і on- line допомогу.

Реєстрація покупця проводиться або при оформленні замовлення, або при вході в магазин. Після вибору товару від покупця потрібно заповнити форму, в якій указується, яким чином буде здійснена оплата і доставка. Після закінчення формування замовлення і реєстрації вся зібрана інформація про покупця поступає з електронної вітрини в торгову систему інтернет-магазина. У торговій системі здійснюється перевірка наявності товару, що зажадався, на складі, ініціюється запит до платіжної системи. За відсутності товару на складі прямує запит постачальникові, а покупцеві повідомляється про час затримки. [44]

В тому випадку, якщо оплата здійснюється при передачі товару покупцеві (кур'єром або післяплатою), необхідне підтвердження факту замовлення. Найчастіше це відбувається за допомогою електронної пошти або по телефону. При нагоді оплати через інтернет, підключається платіжна система. Після повідомлення про проведення on-line платежу торговою системою формується замовлення для служби доставки.

Однією з головних перешкод широкому розповсюдженню електронної комерції в Україні, особливо по напряму В2С (споживач-бізнес), є відсутність адекватних сучасних систем безготівкового розрахунку. Розповсюдження системи пластикових карт, що почалося, різко загальмувалося після серпневого 1998 року фінансової кризи. В даний час лише в крупних Інтернет-магазинах можна розплатитися за допомогою недебетових карт. У дрібніших — готівкою з кур'єром або через систему CyberPlat (для чого потрібний рахунок у відповідному банку) післяплатою, через Ощадбанк, поштовим переказом. Освоюються і прогресивніші технології розрахунків в Інтернет. Так, деякі Україні банки вже в 1999 році почали освоювати системи електронних платежів, що дозволяють набувати товарів в Інтернет-магазинах. У основу таких систем закладається технологія «цифрової готівки» або електронних гаманців.

Електронний гаманець є клієнтською програмою, що дозволяє переводити і отримувати гроші, зберігати їх в Інтернет-банку, конвертувати, виводити з системи на звичайні банківські рахунки, проводити ряд інших операцій. В даний час за допомогою цієї технології розрахунків можна купити такі товари і послуги, як доступ в Інтернет або послуги комп’ютерної телефонії, довідки про прогноз погоди, адреси служб знайомств, пейджинговий зв’язок. Технологія цифрової готівки має високий ступінь конфіденційності інформації і захисту від підробок, фальсифікацій і копіювання.

Слід зазначити, що в Україні успіх розвитку електронного бізнесу типу В2С істотно залежатиме від можливості завоювання необхідного рівня довіри населення до компаній, що продають товар через віртуальний магазин. Непрямою ознакою перспективності роздрібного сектора електронного ринку Україні, а також гострій конкуренції, що наближається, в українській частині Інтернет є пожвавлення інвестиційної активності в цьому напрямі.

Останнім часом ейфорія у сфері електронної комерції не те щоб пройшла, а швидше змістилася з області близьких і зрозумілих кожному обивателеві B2C-проектів в область B2B-проектів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой