Аналіз фінансової діяльності Радомишльський завод «Алмаз»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Фінансовий стан підприємства й ознаки його стійкості

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства і методика їхнього розрахунку

1.3 Ліквідності та платоспроможність підприємства і методика їх визначення РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РАДОМИШЛЬСЬКОГО ЗАВОДУ «АЛМАЗ»

2.1 Аналіз господарської діяльності підприємства

2.2 Аналіз використання прибутку підприємства

2.3 Аналіз оборотного капіталу підприємства, його склад і джерела фінансування

2.4 Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ РАДОМИШЛЬСЬКОГО ЗАВОДУ «АЛМАЗ»

3.1 Ефективність управління капіталом підприємства

3.2 Рентабельність і ефективність роботи підприємства

3.3 Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів мобілізованих в процесі емісії і розміщення облігацій

3.4. Зростання основних показників фінансової стійкості підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

фінансовий ліквідність платоспроможність

ВСТУП

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що в сучасних ринкових в умовах на перший план виноситься проблема керування фінансовим станом підприємства і методикою проведення оцінки фінансового стану, аналізом результатів діяльності господарського суб'єкта.

Особливе значення в сучасних ринкових умовах здобуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства за виникненням різних форм власності.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання їм зобов’язань перед бюджетом, банком і іншими установами.

Вимоги ринку — це дати найбільш повну відповідність про фінансовий стан, фінансову стабільність підприємства. Це досягається на основі визначення системи фінансових показників і коефіцієнтів. Їхня сукупність дає можливість оцінити фінансовий стан підприємства, зробити об'єктивні висновки і намітити конкретні заходи щодо їх поліпшення. Метою фінансового аналізу є оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягненню рівня розвитку економіки, використання існуючих можливостей. За допомогою фінансового аналізу робиться обґрунтування бізнес-планів і їхнє об'єктивне дослідження, визначаються економічна ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів виявлення і вимір внутрішніх резервів, дослідження оптимальності управлінських рішень.

В умовах ринкових відносин система планування в середині підприємства зберігається проте змінюється його обсяг і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обгрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і розтрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін і ефективності роботи — з іншого, є необхідною умовою планування діяльності підприємства.

У ході оцінки фінансового стану вивчаються наслідки діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їхнє відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва і реалізації, підвищення ефективності і стабільності їхньої роботи.

Предметом дослідження є організація проведення аналізу фінансового стану підприємства.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є основні нормативні документи регламентуючі порядок розрахунку і виплати прибуткового податку, законодавчі акти України, Постанови уряду.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків.

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мети, основні задачі й об'єкти дослідження.

В першому розділі «Основні принципи та послідовність аналізу фінансової діяльності підприємств», дані основні принципи і послідовність оцінки фінансового стану підприємства і методика їхнього розрахунку.

В другому розділі «Аналіз фінансової діяльності Радомишльський завод „Алмаз“», розглядається аналіз фінансової діяльності Радомишльський завод «Алмаз», у якому детально показаний оцінки використання прибутку, оцінка джерел фінансування власного капіталу і його структура, даний аналіз оборотного капіталу підприємства, а також оцінка ліквідності і платоспроможності.

В третьому розділі «Аналіз ділової активності ВАТ „Алмаз“», проведений аналіз ділової активності підприємства, в якому розглянуті питання: управління ефективністю капіталом підприємства; рентабельність і ефективність роботи підприємства та аналіз ефективності використання фінансових ресурсів мобілізованих в процесі емісії і розміщення облігацій.

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Фінансовий стан підприємства й ознаки його стійкості

При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, істотного розширення прав підприємств в області фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансовій стійкості і пошуку шляхів підвищення і умов фінансової стабільності. [12]

Особливого значення здобуває своєчасна на об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникненням різноманітних форм власності, оскільки жоден власник не повинний зневажати потенційними можливостями збільшення прибутку фірми, який можна знайти на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності і фінансовій стійкості необхідний ще і тому, що прибутковість будь-якого підприємства і банки, розглядаючи режим його керування і диференціацію процентних ставок.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. На фінансовому стані підприємства позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. [4]

Як правило, яких вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їхня собівартість, те вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничого і господарського факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. 33]

Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з його реалізацією приводять до зменшення надходження засобів на рахунки підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв’язок, оскільки шлюб засобу може привести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства може бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власного і притягнутого засобу, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. [5]

Саме цим обумовлена необхідність і практична значимість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якому належить істотна роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і використання їм зобов’язань перед бюджетом, банком і іншими установами. [18]

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу. Це зробить можливу критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статистику за визначений період, так і в динаміку — за ряд періодів, дасть можливість визначити «болючі крапки» у фінансовій діяльності і способи ефективного використання фінансових ресурсів, їхнього раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів приводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві і реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до погрози економічних санкцій. [4]

Основними задачами аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності і фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства забезпечення підприємства власним оборотним коштом;

об'єктивна оцінка динаміки і стану ліквідності, платоспроможність і фінансової стійкості;

оцінка положення суб'єкта господарювання і на фінансовому ринку і кількісній оцінці його конкурентноздатності;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори й інвестори аналізують фінансовий стан підприємства, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внесками, а також для необхідного диференціювання процентних ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує визначену кількість основних, найбільш інформативних параметрів, що дають об'єктивну і поточну оцінку фінансового стану підприємства. [13]

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового чи стану оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану — це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, що складається з двох взаємозалежних розділів: фінансового й управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий і управлінський обумовлений розподілом системи бухгалтерський облік, що склалося на практиці, на фінансовий і управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозалежні, мають загальну інформаційну базу.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність;

множинність об'єктів — користувачів;

розмаїтість цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, що здійснюється партнерами підприємства, що контролюють органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз показників рентабельності;

аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності і ліквідності балансу;

аналіз ефективності використання притягнутого капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відмінну від внутрішнього, відповідному складу зовнішнього аналізу більш формалізовані і менш деталізовані. Різниця в змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу зв’язана з різницею інформаційного забезпечення і задач, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану є:

аналіз динаміки прибутку і рентабельність підприємства і факторів, що на них впливають;

аналіз кредитоспроможності підприємства;

оцінка використання майна і вкладеного капіталу;

аналіз власних фінансових ресурсів;

аналіз ліквідності і платоспроможності;

аналіз самооплатності підприємства. [16]

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства й улаштовується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства обробила визначені прийоми і методи його здійснення.

Можна назвати шістьох основних прийомів аналізу:

горизонтальний (тимчасовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з поруч попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою впливу тренда здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відносин між окремими позиціями чи звіту позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників; [18]

порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства і його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками чи конкурентів із середньогалузевих і середніми показниками;

факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) чи стохастичних (що не мають визначеного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямої (власне аналіз), якщо результативний показник розділяють на окремі складені, так і зворотним (синтез), якщо його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства і методика їх розрахунку В економічній теорії і практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі і фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації відокремлює неформалізовані і формалізовані методи аналізу підприємства і методика їхнього розрахунку.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на опитуванні аналітичних процедур на логічно рівні, а не на жорстоких аналітичних взаємозв'язків і залежностях. До неформалізованого належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються визначеним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстоко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок; арифметичних розходжень; балансовий; відокремлення ізольованого впливу факторів; процентних чисел; диференційований; логарифмічний; інтегральний; складних і простих відсотків; дисконтування.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися різноманітні прийоми і методи і моделі аналізу. Їхня кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей і визначаються його задачею в кожнім конкретному випадку. [18]

Результативність керування підприємством значною мірою визначається рівнем його організації і якістю інформаційного забезпечення. У системі інформаційного забезпечення особливе значення мають бухгалтерські дані, а звітність стає основним засобом комунікації, що забезпечують достовірним представленням інформації у фінансовому стані підприємства. Причин тому трохи, основна з них складається в зміні форм власності. Цей процес, що найбільше динамічно розвивається в сфері обороту, привів до руйнування багатьох вертикальних зв’язків і інформаційної відособленості підприємств.

Щоб забезпечити важливість підприємства в сучасних умовах, що керує персоналу необхідно насамперед уміти реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства, так і його існуючих і потенційних контрагентів. Для цього необхідно:

володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства;

мати відповідну інформаційну забезпеченість;

мати кваліфікований персонал, що здатний реалізувати дану методику на ділі.

Оцінка фінансового стану може бути вироблена з різного ступеня деталізації в залежності від цілі аналізу, інформації, програмного, технічного і кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу і заглибленого аналізу фінансового стану. [29]

Основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану повинне скласти бухгалтерська звітність. В аналізі може використовуватися додаткова інформація головним чином оперативного характеру, але вона носить лише допоміжний характер.

З позиції забезпечення керуючою діяльністю можна виділити три основних вимоги, якої повинна задовольняти бухгалтерська звітність.

Вона повинна складати дані, необхідні для:

прийняття обґрунтованих керуючих рішень в області інвестиційної політики;

оцінки динаміки і перспектив змін прибутку підприємства;

оцінки ресурсів підприємства, змін, що відбуваються в них, ефективність їхнього використання.

Забезпечення цих вимог ґрунтується на одному з найважливіших принципів підготовки бухгалтерської звітності - принципі відповідності інформації. Сутність даного принципу складається в наступний:

бухгалтер, що підготовляє звітні дані повинний уявляти собі необхідність і корисність для аналізу і прийняття керуючих рішень тих чи інших даних і відобразити їх у даній звітній формі (звіті);

керівник як користувач звітності повинний розуміти, що дані, що йому потрібні, є в звітності і тому можуть їм використовуватися.

Що до суб'єкта аналізу, то існує така концепція, де зазначена, що аналітик — це людина, що займається аналітичною роботою і підготовкою аналітичних звітів, прикладів, висновків, коментарів для керівництва різних рангів, що володіють правом прийняття керуючих рішень. Такий підхід був виправданий у минулому, тому що лінійні керівники були обмежені в проведені різноманітних аналітичних розрахунків тимчасовим параметром, що розпоряджаються технічним розрахунковим засобом. Результат такого положення — повна недієздатність лінійних керівників зрозуміти зміст основних звітних форм, взаємозв'язок між ними, принципи формування й економічний зміст їхнього показників, можливості використання їх у фінансовому аналізі. [31]

Результати наповнених формалізованих аналітичних процедур не є і не повинний бути єдиним і безумовним критерієм для чи прийняття того іншого керуюче рішення. Вони є «матеріальною основою» цих рішень прийняття яких ґрунтується також на інтелекті, логіку, приватних симпатій і ін. необхідність співвідношення формалізованих і неформалізованих процедур у роботи прийняття рішень керівництва дають і природних умов для відбиток як на порядок підготовки аналітичних документів, так і на послідовність процедур аналізу фінансового стану, вони повинні коректуватися як за формою, так і по сутності, а дискретність такого коректування — випадкова величина. Саме таке розуміння логіки фінансового аналізу є найбільш відповідній логіці функціонування підприємства в умовах ринкової економіки.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз — метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Такий аналіз виповнюється як керуючим персоналом, так і зовнішнім аналітиком, тому що в основному базується на загальнодоступній інформації. Але прийнятий виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться робітниками підприємства. Інформаційна база такого аналізу набагато більш широке і виключає дорогу інформацію, що циркулює в середні фірми і корисну для прийняття керуючих рішень. Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, що не працюють на цій фірмі, і тому не маючи доступу до внутрішньої інформації. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований. У процесі фінансового аналізу використовуються різні методи, моделі і засоби.

1.3 Ліквідності та платоспроможність підприємства і методика їх визначення У процесі аналізу фінансового стану користаються такими важливими показниками, як його платоспроможність. (додаток А) Для визначення фінансової стійкості підприємства використовують систему коефіцієнтів, аналіз яких дозволяє зробити об'єктивну роботу з висновками і розробити конкретні заходи щодо її зміцнення. Важливими критеріями фінансової стійкості господарства є оцінка на підставі даних бухгалтерського балансу його ліквідності. Характеризуючи поняття платоспроможності ліквідності, їсти необхідність прищепити їхнього визначення й установити тотожність і відмінність між ними, оскільки в економічній літературі відсутня єдина думка.

Платоспроможність підприємства — це його фінансовий стан, що дозволяє вчасно і повно оплатити наступні платежі, чи це реальні можливість виконати без затримки першочергові зобов’язання за рахунок наявного засобу і поточних надходжень від господарської діяльності. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума коштів, запасів і витрат, дебіторської заборгованості й інших активів великі чи рівні його зовнішня заборгованості.

Аналіз платоспроможності проводиться на основі балансу шляхом розрахунку коефіцієнту платоспроможності як відношення платіжних засобів до першочергових зобов’язань. [32]

До платіжних засобів підприємства варто відносити активні, що легко реалізуються: кошти в касі, на розрахунковому рахунку й інших розрахунках банку; термінові платежі заготівельних організацій, інших покупців; товарну продукцію; реальну дебіторську заборгованість.

До зобов’язань з розрахунку відносять короткострокові кредити та інші позичкові засоби, розрахунки з кредиторами та інші пасиви.

Ліквідність — це здатність підприємства погасити свої фінансові зобов’язання, тобто здатність підприємства виконувати платежі зобов’язання перед кредиторами, перетворення матеріальних цінностей і цінних паперів у гроші.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обраховують як відносини коштів і цінних паперів до короткострокової заборгованості. Теоретично достатні значення для коефіцієнта терміновості є співвідношення (0,2−0,25): 1.). Співвідношення даного коефіцієнту має тенденцію до зниження. [12]

Якщо поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання, то підприємство має достатній оборотний капітал.

Для підтвердження даних висновків визначають, яка частина власних джерел вкладена в найбільші маневреності активів. Для цього розраховують коефіцієнт маневреності, як відношення оборотного капіталу до джерел власних засобів (статутного фонду).

Доцільно користатися при аналізі ліквідності проміжним коефіцієнтом покриття, а його теоретичне нормативне значення є 0,7−0,8, близько 1.

Загальний коефіцієнт ліквідності дорівнює частці від розподілу поточних активів на суму короткострокових зобов’язань. Він показує, яка доля поточних активів покриває короткострокові зобов’язання. Якщо, значно зріс загальний коефіцієнт ліквідності, то він свідчить про можливість підприємства власними оборотними коштами погасити короткострокову кредиторську заборгованість.

Величина власного оборотного кошту (функціонуючий капітал).

Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, що мають період обороту менше чим один рік). Цей розрахунковий показник залежить від структури активів, так і від структури джерел засобу. Показник має особливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміку — позитивна тенденція основним і постійним джерелом збільшення власного оборотного кошту є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (ІІ й ІІІ розділи активу балансу). Другий — джерела засобу, тобто частина власного капіталу підприємства, що розглядається як джерело поняття поточних активів.

Маневреність власного оборотного кошту. Зростання показника в динаміку — позитивна тенденція.

Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов’язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник може бути більшої за одиницю. Його зростання — позитивна тенденція. Орієнтоване значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежить від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється по більш вузькому колу поточних активів (з розрахунку включають найменш ліквідну їхню частину — виробничі запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня границя цього показника — 0,2.

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, що покривається власним оборотним коштом. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня границя цього показника — 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є менш за одиницю, то поточне фінансовий стан вважають недостатньо стійким.

Показники фінансової стійкості.

Одна з найбільших характеристик фінансового стану підприємства — забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона зв’язана з загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів і інвесторів. 18]

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі засобів, інвестованих у його діяльність. Чим більший цей коефіцієнт, те більш фінансово стійким і незалежної від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концепції притягнутого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до попереднього показнику. Якщо його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто як вкладений в оборотні кошти, які капіталізовані.

Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основного засобу й інших в обігових активів профінансований зовнішніми інвесторами, тобто що частина належить їм, а не власникам підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикового засобу характеризує структуру капіталу. Його зростання — негативне явище, що означає, що підприємство починає усе більш сильне залежати від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного засобу. Зростання цього показника в динаміку також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РАДОМИШЛЬСЬКОГО ЗАВОДУ «АЛМАЗ»

2.1 Аналіз господарської діяльності підприємства

Радомишльський завод «Алмаз» є одним з найбільших переробних підприємств, що випускають капронові вироби. Дані вироби знаходять широке застосування в різних галузях народного господарства, їх використовують при виготовленні поліетиленової плівки та товарів широкого вжитку.

Господарська діяльність підприємства характеризується наступними показниками за 2011 рік: обсяг товарної продукції в діючих цінах склав 264 187 тис.грн., за відповідний період минулого року 192 178 тис.грн., ріст склав 72 009 тис.грн. чи 137,5%.

Таблиця 2.1

Виконання плану по основній номенклатурі на 01.01.2011 р.

Плановий обсяг по основній номенклатурі за 2011 рік виконаний на:

Поліетиленові пакети — 124,8%;

Інші вироби — 93%.

Рентабельність товарної продукції за 2011 р. — 34,6%, за відповідний період 2010 р. — 16,4%.

Таблиця 2.2

Споживання основних видів покупних енергоресурсів на виробництво продукції за 2011 рік

Фактичне споживання енергоресурсів набагато менше планового в результаті:

невідповідність планових норм науково-обумовленими;

у цілому на підприємстві недосконала система обліку енергоресурсів;

низька облікова дисципліна в госпрозрахунках підрозділах.

Таблиця 2.3

Склад і структура вартості Радомишльський завод «Алмаз»

З приведеної структури вартості майна підприємства видно, що за 12 місяців 2011 року активи балансу зросли на 198 800 тис. грн. але порівнянню з 12 місяцями 2010 року. Це відбулося, в основному, за рахунок збільшення залишкової вартості основних фондів (на 143 123 грн.) у зв’язку з проведенням капітальних ремонтів, збільшення суми оборотних активів (на 26 065 тис. грн.), збільшення суми незавершених капітальних вкладень на 13 155 тис.грн., передачі акцій ВАТ «Радомишльський ЛКЗ» на суму 17 629 тис.грн., збільшення статутного фонду за рахунок дочірніх підприємств на суму 1538 тис.грн.

Незавершені капітальні вкладення на 01.01.02 р. склали 44 112 тис.грн., у т.ч. виробничого призначення усього на 29 542 тис.грн. Устаткування на складах не введене в експлуатацію на суму 8017 тис.грн.

Балансова вартість основних засобів складає 82,3% від усієї вартості майна підприємства.

З табл. 2.3 видно, що за 12 місяців 2011 р. податки й інші обов’язкові платежі складають 9% від обсягу реалізованої продукції. Обсяг реалізованої продукції за 12 місяців 2011 року збільшився в 1,4 рази в порівнянні з відповідним періодом 2010 року. Істотно виросла сума податку на прибуток (8065 тис.грн.).

Таблиця 2.4

Аналіз нарахованих податків і платежів

Сума прибуткового податку збільшилася через ріст чисельності персоналу і зарплати. Сума податку на землю має негативне значення через те, що був зроблений перерахунок податку на землю за період з 1998 по 1999 роки.

Таблиця 2.5

Питомі показники щодо обсягу реалізованої продукції Радомишльський завод «Алмаз» за 2011 року

З приведених даних видно, що питома вага на виробництво продукції в обсязі реалізованої продукції зменшився з 90,1% у 2010 році до 77,2% у 2011 році, що є позитивної тенденцій у виробничо-господарській діяльності підприємства. Збільшення суми матеріальних витрат на виробництво відбулося за рахунок росту обсягів виробництва.

Чистий прибуток склав 37 889 тис.грн., ріст склав 7948,1 тис.грн., що говорить про поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Таблиця 2.6

Динаміка виробництва і реалізації продукції ВАТ «Алмаз»

За 2011 рік обсяг товарної продукції збільшився в 1,37 рази в порівнянні з 2010 роком і ріст склав 72 009 тис.грн., обсяг реалізації продукції збільшився в 1,43 рази і ріст склав 76 689 тис.грн. Розмір бартерних операцій зменшився на 41 798,1 тис.грн. і досяг 6,3% у загальному обсязі реалізованої продукції 2011 року в порівнянні з 32,2% у 2010 році.

Для одержання загальної динаміки фінансового стану підприємства проведемо порівняння змін підсумків балансу зі зміною фінансових результатів господарської діяльності за звітний період шляхом порівняння коефіцієнтів Кп (коефіцієнт виручка від реалізації) і Кв (коефіцієнт підсумку балансу), що показують приріст виручка від реалізації і середнього значення підсумків балансу.

Таблиця 2.7

Аналіз виручка від реалізації продукції

* Разом балансу за 2010 рік приведений у порівнянну відповідність у зв’язку з дооцінкою основних фондів компанії на суму 11 377 тис.грн. і надходженням акцій Радомишльський завод «Алмаз» у сумі 17 629 тис.грн.

Приріст коефіцієнта виручка від реалізації продукції (Кп) більше коефіцієнта росту підсумку балансу (Кб) за звітний період на 0,29, що свідчить про поліпшення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства в 2010 році в порівнянні з попереднім періодом.

Визначимо коефіцієнт покриття підприємства, що характеризує його платоспроможність;

12міс.2010 р. Кпокриття = Ф1 (стор.150+стор.320)/стор.750 (2.1)

Кпокриття = (52 951+16851)/107 605 = 0,65 (2.2)

12міс.2011 р. Кпокриття = Ф1стор.260/стор.620

Кпокриття = (52 951+16851)/107 605 = 0,65

Платоспроможність — це наявність у підприємства засобів, достатніх для сплати всіх боргів по всіх короткострокових зобов’язаннях і безперебійному здійсненні процесу виробництва і реалізації продукції.

Коефіцієнт покриття повинний бути не менш 2.

Незважаючи на підвищення даного коефіцієнта в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 0,08, його значення усе ще не задовольняє нормальним обмеженням (не менш 2), що зв’язано з низькими платіжними можливостями підприємства навіть за умови своєчасних розрахунків з дебіторами і продажем у разі потреби, матеріальних оборотних коштів. У такій ситуації підприємство є непривабливим для нових кредитів і інвесторів.

Для того, щоб підприємство можна було вважати успішно функціонуючим, необхідне перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями тобто підприємству необхідно прагнути до зменшення суми поточних зобов’язань, не зв’язаних з виробництвом, за рахунок скорочення невиробничих витрат і росту обсягу виробництва.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, скільки відсотків своїх боргів підприємство може оплатити, стягнувши дебіторську заборгованість.

Кб.лікв.12міс.2010р. = Ф1(стор.260+стор.270+стор.280+стор.290+стор.170+стор.190)/стор.750

Кб.лікв. = (8+13+450+115+7903)/107 605=0,1

Кб.лікв.12міс.2010р. = Ф1(стор.150+стор.160+стор.170+стор.210+стор.230+стор.240)/стор.620

Кб.лікв. = (3491+8643+3383+5098+40+8)/131 253=0,16

Значення коефіцієнт швидкої ліквідності повинне бути не менш 1 у 2011 році в порівнянні з 2010 роком коефіцієнт швидкої ліквідності склав 0,16 і збільшився на 0,06, тобто на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має 16 коп. ліквідних активів, що говорить про низьку можливість у підприємства розрахуватися з кредиторами з урахуванням залучення дебіторської заборгованості.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності, що характеризує платоспроможність підприємства і показує, яку частина короткострокових зобов’язань, підприємство має можливість погасити негайно.

Нормативне значення даного показника — не менш 0,2

Кабс.лікв. 12 міс. 2010р. = Ф1(стор.260 + стор. 270 + із тр. 280 +стор. 290)/стор.750

Кабс.лікв. = (8+13+450+115)/107 605 =0,005

Кабс.лікв. 12 міс. 2011р.= Ф1(стор.230 + стор.240)/стор.620

Кабс.лікв. = (40 +8)/ 131 253 =0,0004

Значення цього показника значно нижче нормативу і погіршилося за аналізований період, у даний момент максимально наближено до нуля. Це свідчить про неможливість погашення короткострокової заборгованості підприємства найближчим часом.

Для доведення коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності до нормативних значень необхідно зменшити величину поточних зобов’язань хоча б на 35 386 тис.грн. (тобто довести їхню величину до величини оборотних активів).

Оскільки в поточних зобов’язаннях найбільша питома вага займає кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги — 35,6% (46 676 тис.грн.) те зменшення цієї статті поточних зобов’язань неминуче спричинить за собою поліпшення показників роботи підприємства.

Результати аналізу фінансових результатів повинні бути погоджені з загальною оцінкою фінансового стану підприємства, що у більшій мері залежить не від розмірів прибутку, а від ліквідності активів, що, у свою чергу, залежать від грошового обігу підприємства, що супроводжується припливом грошових платежів і розрахунків. Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при достатньому і погодженому контролі за рухом прибутку, оборотного капіталу і коштів.

2.2 Аналіз використання прибутку підприємства Фінансова діяльність Радомишльський завод «Алмаз» полягає в поліпшенні діяльності підприємства. У результаті фінансової діяльності підприємства, зважуються наступні задачі: виконання зобов’язань перед суб'єктами господарської діяльності, банками і бюджетом: пошук резервів збільшення прибутку, рентабельності і платоспроможності; пошук шляхів підвищення рентабельності і платоспроможності; підвищення контролю за використання результатів діяльності підприємства, мобілізація достатнього обсягу фінансових ресурсів для розвитку підприємства і збільшення його капіталу. Основними напрямками удосконалювання фінансової роботи підприємства є:

фінансове прогнозування і планування, у процесі якого визначається розмір коштів для забезпечення якісної і безперебійної роботи підприємства. Метою фінансового планування є визначення фінансових резервів і ресурсів, прогнозування величин фінансових показників, власних оборотних коштів амортизаційних відрахувань, прибутку і сум податків. За допомогою отриманих у результаті фінансового планування показників, складають поточні, перспективні й оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у виді балансу доходів і витрат; оперативний — у формі платіжного календаря.

аналіз і контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства здійснюється з метою визначення фінансового стану підприємства виявлення і мобілізації резервів, визначення недоліків, збільшення доходів і прибутку, підвищення рентабельності і зменшення витрат на виробництво.

Аналітичну роботу компанії можна представити у виді такої схеми: аналіз фінансових результатів і рентабельності; аналіз фінансового стану підприємства.

оперативна, фінансово-економічна робота проводиться в напрямку на практичне ведення фінансового забезпечення, постійна підтримка платоспроможності компанії на необхідному рівні. Суть цього процесу полягає в наступному: постійна робота зі споживачами по розрахунках за реалізовану продукцію, своєчасні розрахунки за продукцію, що поставляється, точність і повнота розрахунків з бюджетом, інші зобов’язання, своєчасність розрахунків по латці і кредитам, а також відсотків по них.

Інвестиції - це процес використання сукупних матеріальних трудових і фінансових ресурсів, що направляються на збільшення капіталу, розширення, модернізацію і технічне переустаткування виробництва.

Інвестиції здійснюються з метою прибуткового розміщення капіталу. А результатом вигідних інвестицій є нагромадження — це процес формування фінансових ресурсів, використовуваних на меті розширеного відтворення. В даний час інвестиції стають одним з істотних джерел доходу для підприємств.

Збільшення інвестицій означає ріст потреб у майбутньому. Вони підвищують ефективність господарювання і створюють основу для зростання доходів. Але в той же час інвестиції можуть зробити негативний вплив на фінансовий стан підприємства, оскільки процес інвестування зв’язаний з високим ризиком.

Схема, що ілюструє взаємозв'язок інвестицій і нагромаджень зображена на рис. 2.1.

Реалізується цей взаємозв'язок у рамках довгострокової стратегії розвитку компанії. Отримані в результаті інвестиційної діяльності доходи, направляються в цільові фонди, для забезпечення нагромадження капіталу і для фінансування капітального будівництва. Одночасно наступні інвестиції створюють передумови для нагромадження капіталу в майбутньому, коли прибуток від інвестиційної діяльності перевищить витрати на її проведення.

Рис. 2.1. Схема взаємозв'язку інвестицій і нагромаджень

Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок наступних фінансових ресурсів:

власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви інвестора;

позикових засобів інвестора;

притягнутих засобів інвестора;

коштів, централізованих у встановленому порядку.

Радомишльський завод «Алмаз», по бізнес-плані планує здійснювати свою інвестиційну діяльність за рахунок позикових засобів. При внесенні інвестицій у сумі 137 млн $ США на реконструкцію (10 млн.), завершення будівництва нового цеху (70 млн.) і будівництво цеху поліетиленових пакетів (57 млн.) з’являється можливість для зниження матеріальних, енергетичних витрат, підвищити якість і конкурентноздатності продукції, що дозволить досягти до 2011 р. обсягу виробництва поліетиленових пакетів на рівень 121 300 т. у рік.

Динаміка темпів росту обсягу товарної продукції і рівня рентабельності виробництва приведені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Динаміка росту обсягу виробництва товарної продукції і рівня рентабельності

Збільшення обсягу продукції, що випускається, її якості дозволить досягти рівня рентабельності до 2011 р. — 37,2% проти 20,2% у 1999 р. Унаслідок цього підприємство має можливість проводити інвестиційну політику в 2003 р., а також поповнити наявність оборотних коштів і підвищити їхній норматив. Також з’являється можливість розширення компанії і більш раціонального використання прибутку, що відображене в табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Розподіл прибутку

Такі показники дозволяють компанії зайняти стійке місце в ряді виробників хімічної продукції, як на вітчизняному, так і на закордонних ринках.

Реконструкція відділень цехів заводу «Алмаз» дозволяє знизити собівартість продукції, підвищити її якість і конкурентноздатність.

Поліпшення загального фінансового стану, позитивно позначиться на платоспроможності компанії.

Основні техніко-економічні показники приведені в табл. 2.10, а відрахування в бюджет і позабюджетні фонди в табл. 2.11.

Для реалізації проекту по реконструкції, завершеного будівництва нового цеху, необхідно інвестувати 137 млн $ США. З обліком усіх цих нововведень, передбачається збільшити випуск продукції Радомишльського капронового заводу і довести її до проектної потужності 121 300 тонн у рік.

Даний проект дозволить не тільки дістати додаткові кошти на капітальний ремонт устаткування, але і згодом замінить його на більш сучасне. Дозволить поліпшити продуктивність за рахунок упровадження більш сучасних технологій.

Таблиця 2.10

Основні техніко-економічні показники Радомишльський завод «Алмаз»

Таблиця 2.11

Прогнозовані відрахування в бюджетні і позабюджетні фонди

Розмір виручка у від реалізації залежить від багатьох факторів:

кількості, асортименту і кількості реалізованої продукції;

рівня цін на ринку й ін.

Плановий виручка від реалізації продукції визначають методом зразкового рахунка, множенням кількості реалізованої продукції на ціну реалізації і додаванням отриманих сум по всій номенклатурі продуктів.

Виручка від реалізації по кожній номенклатурі продуктів визначається по формулі:

деВ — кількість реалізованої продукції;

Ц — ціна реалізації.

Виручка від реалізації в 2010 р. у Радомишльський завод «Алмаз» склала 206 300 тис. грн.

Плановий обсяг реалізації розраховується по формулі:

де:Р — обсяг реалізації в плановому періоді;

З1 — залишки кожного виду продукції і відвантажена на початок планового року;

Т — випуск товарної продукції в плановому періоді;

З2 — залишки кожного виду продукції на кінець планового року.

Виторг від реалізації продукції є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво, реалізацію продукції формування фондів. Із суми виручка виробляються платежі в бюджет, погашення зобов’язань по кредитах банків, що впливають на фінансовий стан компанії.

У процесі виробничої діяльності компанія несе витрати на виробництво і реалізацію продукції. Витрати займають найбільша питома вага у всіх витратах компанії. У них входять витрати, зв’язані з експлуатацією основних фондів, закупівлею сировини і матеріалів, палива, енергії і т.д.

Крім витрат на виробництво продукції, фінансуються витрати на її реалізацію, тобто здійснюються позавиробничі витрати. До них відносяться: вартість тари й упакування, витрати на транспортування, відрахування збутовим організаціям, інші витрати по збуті.

Усі види витрат на виробництво групуються по наступним видах: сировина й основні матеріали (включаючи витрати, зв’язані з використанням природних ресурсів), допоміжні матеріали, паливо енергія, заробітна плата (основна і додаткова), відрахування на соціальне страхування, амортизація основних фондів та інші витрати.

Сукупність виробничих витрат складають собівартість продукції. Виробнича собівартість і позавиробничі витрати складають повну собівартість продукції. У табл. 2.12 приведений розрахунок повної собівартості продукції.

Прибуток — це частина засобів від реалізації продукції, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх обов’язкових платежів і відрахувань.

Таблиця 2.12

Розрахунок собівартості виробництва

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є балансовий прибуток, що містить у собі загальний прибуток підприємства від усіх видів діяльності. На рис. 2.2 зображене формування прибутку підприємства.

Прибуток безпосередньо залежить від таких показників: обсяг реалізації продукції, обсяг виробництва, собівартість продукції, рентабельності продукції, податкової політики держави і т.д.

Структура і динаміка прибутку підприємства Радомишльський завод «Алмаз» зображена в табл. 2.12.

Результат від реалізації продукції =- виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) — ПДВвитрати на виробництво — комерційні витрати.

206 300−26 272−144 552−3465=32 011

Рис. 2.2. Структурна схема формування прибутку підприємства

Система оподатковування — це сукупність податків і зборів у бюджети різних рівнів, а також у державні цільові фонди, що стягуються в порядку, установленому законодавством. Податки і збори перелічуються в бюджет.

Таблиця 2.12

Фінансові результати