Синтетичні миючі засоби

Синтетичні миючі засоби

БАЛАН РОМАН.

Луцьк-2001.

Синтетичні миючі засоби.

Синтетичні миючі засоби — це натрієві солі кислих складних ефірів вищих спиртів і сірчаної кислоти:

R-CH2-OH + H-O-SO2-OH (R-CH2-O-SO2-OH + H2O.

R-CH2-O-SO2-OH + NaOH (R-CH2-O-SO2-ONa + H2O.

В останні роки виробництво синтетичних миючих засобів (СМЗ) у світі стало обчислюватися вже десятками мільйонів тонн у рік. Однак їхню велику частину (70%) споживають тільки жителі найбільш розвинутих країн, що складають усього близько 20%. Близько 70% споживаних населенням СМЗ витрачається на так називане загальне прання (у США й Англії її називають «важке»), що відбувається раз у 3−7 днів. Це прання, при якому переться постільна, столова і натільна білизна, проводять найчастіше в пральних машинах. Близько 20% СМЗ витрачається на «легке» прання малозабруднених виробів з тонких тканин вручну в теплій воді. СМЗ для легкого прання не повинні подразнювати шкіру рук, повинні створювати рясну піну і добре прати при температурі води 25−45 С.

Незважаючи на те, що наступила епоха СМЗ, звичайне мило ще не здало свої позиції: його рекомендується використовувати для ручного прання виробів з бавовняних і лляних тканин.

Господарське тверде мило є сумішшю натрієвих солей природних і синтетичних жирних кислот. У залежності від способу переробки тверде господарське мило розділяють на пилироване (перетерте на вальцях), що містить 72% натрієвих солей жирних кислот, і звичайне, що містить 60 і 70% натрієвих солей жирних кислот. Пилироване мило має ясскраво-жовтий колір, 70% звичайне — жовтий і темно-жовтий, 60%, одержуване на основі жирової сировини з добавками нафтенових кислот, — темно-коричневий (застосовується головним чином для технічних цілей).

З твердого господарського мила механічним шляхом у невеликих обсягах виготовляють мильні порошки, гранули, стружку. Так, для одержання порошку суміш мила і соди розпорошують при низькій температурі.

А тепер про сполуку, компоненти синтетичних миючих засобів і про функції, що виконує кожний з них.

Ми вже говорили про те, що люди користалися милом протягом багатьох століть, але тільки в XVIII — XIX століттях почалися спроби пояснити, чому воно відмиває бруд. Було доведено, що мило миє тому, що є поверхнево-активною речовиною. Природно, що при створенні СМЗ поверхнево-активні речовини (ПАР) стали їх основними компонентами. Що ж із себе представляють ПАР? Яка їхня роль у процесі прання? Відомо, що ношена більш тижня білизна збільшує свою масу майже на 5%: стільки збирається на ньому бруду. При пранні необхідно, щоб бруд перейшов із тканини в миючий розчин, у воду. Однак багато забруднень (якщо не більшість) у воді не розчиняються. Як же «відірвати» часточки бруду, що змочуються погано, від волокна, удержати їх у розчині і не дати їм повторно осісти на тканину? Для змочування тканини і часточок бруду, диспергірування й емульгування і застосовують ПАР.

Але якщо частки забруднень у виді суспензій, емульсій і перейшли в миючий розчин, — це ще не усі: вони повинні там залишитися і не осідати знову на білизні, що переться. Щоб запобігти таке повторне забруднення білизни, у миючі засоби додають спеціальні антиресорбенти (карбоксиметилцеллюлозу, казеїн і ін.).

У прісній воді в розчиненому стані завжди містяться різні солі, в основному кальцію і магнію. Мила і деякі інші СМЗ утворюють з цими солями нерозчинні сполуки, що осідають на тканині, утруднюють полоскання, додають їй твердість.

У домашніх умовах можна визначити, тверда чи м" яка у вас вода. Для цього в гарячій воді розчиняють здрібнене мило: якщо після охолодження розчин залишається прозорим — вода м" яка, розчин у твердій воді при охолодженні покривається плівкою. Ще можна визначити твердість води, намагаючись збити мильну піну: у твердій воді вона не утвориться. При пранні у твердій воді в пральний розчин треба додавати більше миючого засобу, що в більшості випадків зазначено на упаковці.

Для зв" язування солей твердості до складу СМЗ вводять спеціальні добавки: поліфосфати, силікати, кальциновану соду, деякі інші солі. Нагадаємо, що при пранні господарським милом ці добавки в миючий розчин не додаються. У цьому випадку можна скористатися нашатирним спиртом, тринатрійфосфатом і кальцинованою содою. Отже, перевага СМЗ полягає в тім, що його кальцієві солі розчинні у воді. Тому на відміну від звичайного мила він не втрачає миючу дію й у твердій воді.

Миючі засоби містять також і лужні добавки (зокрема, кальциновану соду), що сприяють руйнуванню жирових забруднень. У деякі засоби для прання бавовни і льону вводять хімічні відбілювачі, у більшості випадків — перборат натрію. При температурі вище 65ос ця сполука виділяє кисень, що знебарвлює й окисляє органічні сполуки, одночасно дезінфікуючи виріб.

Деякі забруднення білкового походження (кров, піт, молоко, соуси, яйця) відпираються особливо важко. Молекули білка міцно скріплюються з волокнами тканини й утримують жир, вуглеводи, механічні забруднення, причому міцність цих зв" язків згодом зростає (тому брудна білизна не повинна лежати довго в очікуванні прання). При пранні в гарячій воді білок згортається і ще сильніше скріплюється з волокнами, а гаряча праска довершує справу. Для видалення забруднень білкового походження існують особливі пральні засоби, що містять ферменти — речовини біологічного походження, що при температурі не вище 40ос руйнують білки. Після замочування брудної білизни в розчинах миючих засобів, що містять ферменти, білкові забруднення легше віддаляються при наступному пранні. Про наявність у миючих засобах ферментів завжди повідомляється на упакуванні, на це часто вказує і наявність у назві миючого засобу префіксу «біо».

Ці засоби призначені для прання виробів із лляних, бавовняних, штучних і синтетичних волокон. Їх не можна застосовувати для прання вовняних і шовкових тканин — разом з білковими забрудненнями може бути роз" їдена і сама тканина. Необхідно пам" ятати про те, що підвищена (вище 60*C) температура вбиває ферменти, так що ні замочувати білизну, ні прати його в гарячій воді не можна.

Таким чином, поверхнево-активні речовини, лужні добавки, хімічні відбілювачі і ферменти — це основні речовини, що руйнують забруднення і видаляють їх із тканини, тобто основні компоненти сучасних СМЗ.

Крім зазначених речовин СМЗ можуть містити ще ряд корисних добавок. Так, щоб білизна виглядала білосніжною, а фарбовані речі - яскравими, до складу миючих засобів вводять оптичні відбілювачі - флуоресціюючі речовини (так називані білі барвники), що осідають на тканині при пранні, але не руйнують її. Вони поглинають із сонячного спектра невидимі ультрафіолетові промені і «переводять» їхній у промені видимі, причому такого кольору (синього чи фіолетового), що, складаючись з жовтим кольором, дає білий, іншими словами, оброблена поверхня відбиває видимого світла більше, ніж поглинає, — вона стає джерелом видимого світла, здобуває крім білизни особливу яскравість.

Щоб у випраної білизни був приємний запах, в усі миючі засоби вводять парфумерні аромати.

Деякі речовини сприяють утворенню в миючому розчині рясної піни, їх вводять у миючі засоби, призначені головним чином для ручного прання. Уведення до складу СМЗ таких речовин — у більшості випадків данина смакам минулого, коли прали милом і при цьому вважалося, що в миючому розчині повинне бути багато піни.

Миюча здатність сучасних СМЗ не визначається достатком піни. Більш того, є поверхнево-активні речовини, що зовсім не виділяють піни і проте бездоганно видаляють забруднення. Практично піна потрібна лише при ручному пранні речей з тонкої тканини, в’язаних речей і деяких інших, котрі стирають, не змочуючи сильно, щоб при сушінні вони не втратили форми. Рясна і стійка піна в миючих розчинах різко ускладнює прання в пральних машинах. По-перше, через піну знижується механічний вплив на тканину, необхідне для видалення бруду, по-друге, при рясній піні миючий розчин може переливатися через край. Тому для прання в пральних машинах випускаються малопінні засоби, що містять стабілізатори піни. При пранні такими засобами кількість піни невелика і, головне, мало залежить від температури (а як відомо, при використанні багатьох звичайних миючих засобів піни тим більше, чим вище температури прального розчину).

До назви вітчизняних миючих засобів, призначених для прання в пральних машинах, часто додають слово «автомат» (наприклад, «Ера-автомат», «Лотос-автомат»). Ними можна прати, звичайно, і вручну.

Існують і інші функціональні добавки: активатори розкладання хімічного відбілювача, гідротропи — речовини, що поліпшують розчинність компонентів, комлексони — речовини, що зв" язують солі заліза, і т.д.

Отже, у продаж надходять миючі засоби різних по властивостях, призначенню, можуть бути порошкоподібними, рідкими, у виді паст. З усього різноманіття цих засобів треба вибрати те, що вас більше влаштовує.

Переваги порошків очевидні - вони швидко розчиняються у воді, ними можна прати у воді будь-якої твердості завдяки великому змісту триполифосфатів (чи їхніх замінників), у багато порошків уведено два чи більш ПАР, що значно поліпшує їхню якість. Однак порошки при дозуванні розпилюються, а деякі люди погано переносять цей пил, що може вплинути на органи дихання. Крім того, порошки важче дозувати.

Миючі пасти не розлітаються і дуже компактні. У їхню сполуку іноді входять такі поверхнево-активні речовини, що у силу ряду технологічних причин не можна ввести в порошки. Пасти більш м" яко діють на шкіру рук. Однак вони розчиняються у воді повільніше і містять у 1,5 — 2 рази менше триполіфосфатів, ніж порошки. Тому прати ними можна лише у відносно м" якій воді.

Рідкі миючі засоби, мабуть, мають усі переваги і порошкоподібних, і пастових. Господаркам, у яких шкіра чуттєва до дії миючих засобів, необхідно підібрати такий СМЗ, що не викликає роздратування, і намагатися постійно їм користатися. Крім того, не слід прати вручну СМЗ, призначеними для бавовняних і лляних тканин, тому що вони містять багато лужних добавок, що погано діють на шкіру, і засобами, що містять ферменти. Найкраще користатися універсальними СМЗ, що містять лужні добавки в меншій кількості.

Універсальними миючими засобами можна прати тканини усіх видів, але не дуже сильно забруднені. Тонкі синтетичні, вовняні і шовкові тканини все-таки краще прати рідкими миючими засобами.

Прання та полоскання рекомендується починати в теплій воді, а закінчувати обов" язково в холодній. Між полосканнями виріб потрібно ретельно віджимати: чим краще вони віджаті, тим менше потрібно полоскань. Вважається, що п" ятикратного полоскання досить для повного відмивання миючих засобів.