Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни

Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни.

РЕФЕРАТ.

Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни.

Естонія.

ПЛАН.

Загальні відомості, економіко-географічне положення.

Природно ресурсний потенціал.

Характеристика населення країни.

Господарство:

а) Промисловість.

б) Сільське господарство.

в) Транспорт.

Найбільші міста і їх характеристика.

ОДНА ІЗ КРАЇН БАЛТІЇ (ЕСТОНІЯ).

Географічне положення та основні відомості про країну. Розміщена на північному заході Європи. Протяжність республіки з заходу на схід — 350, а з півночі на південь — 240 км. Берегова лінія] Естонії дуже звивиста, її утворюють багато заток, мисів, островів та, острівців. Близько 10% території — 800 островів і острівців. Найбільші з них, зосереджені в Балтійському морі, утворюють Захід ноестонський архіпелаг із великими островами Сарема, Гійума, Муху та ін. На заході й півночі омивається Балтійським морем і його затоками — Ризькою та Фінською. 4/5 кордонів Естонії випадають на берегову лінію. На півдні межує з Латвією, на сході —з Росією.

Територія — 47,5 тис. км2. Столиця — Таллінн (443 тис.). Адміністративно-територіальний поділ — 15 повітів (макундів) і 6 міст центрального підпорядкування. Офіційна мова — естонська. Грошова одиниця — естонська крона.

Естонія — президентська республіка. Глава держави — президент. Вищий законодавчий орган — рійгікогу (парламент), що складається зі 101 депутата, обирається загальним таємний голосуванням. Вищий виконавчий орган — уряд, очолюваний прем" єр-міністром.

Політичні партії: Демократичне об" єднання «Ваба Есті», Соціал-демократична партія Естонії, Центральний союз хуторян, Сільська центристська партія, Естонський земельний союз, Естонська консервативна народна пар. тія, Либерально-демократична партія, Народно-центристська партія, ^Партія національної незалежності Естонії. «ІГ Природні умови та ресурси. Естонія знаходиться на північному заході Східноєвропейської рівнини. Середня висота території — близько 50 м. Найнижча західна частина Естонії — остр-.ви, більш висока — південно-східна частина республіки. В Естонії є низовини: Західноестонська, Пярнуська та Північноестонська прибережна. Північ Естонії — це вапнякове плато заввишки 30—40 м, її найвища точка — височина Пандівере (166 м). Найбільш знаючі височини — в південній частині Естонії: Сакала (145 м), Отеш. (217 І.І) і Ганья (318 м).

Рельєф у північній та західній частинах республіки в основному рівнинний, у південній — гористий. Переважають льодовикові й водно-льодовикові форми — моренні та водно-льодові:кові рівнини, моренні горби. У прибережних районах домінують форми морського походження. Трапляються також дюни, болота (20% території республіки), ерозійні та карстові форми рельєфу.

Естонія — найбагатша серед країн Балтії на корисні копалини. В її надрах виявлено горючі сланці, торф, фосфорити, вапняки й доломіти, глини, піски, гравій. Серед них вирізняються горючі сланці (запаси близько 20 млрд. т.) і фосфорити. Основні родовища горючих сланців — Естонське й Тапаське — розміщені в північ ло-східній частині Естонії, там є також родовища фосфоритів — Нарду, Азері й Толсе. В республіці — значні запаси лікувальних грязей мінеральних вод.

Клімат Естонії м" який і вологий. Чергування морського й континентального повітря, постійний вплив циклонів зумовлюють нестійку погоду. Особливо мінлива погода навесні й восени. За кліматичними особливостями розрізняють район безпосереднього впливу Балтійського моря і внутрішню Естонію. На узбережжі — м" яка зима і помірно тепле літо, у внутрішніх районах зима прохолодніша, а літо тепліше, ніж на узбережжі. Середня температура січня — від -3,4 до -7 °С, липня — від +16,5 до +17,5 °С. Опадів випадає в середньому 550—650 мм на рік, на височинах — близько 700, на узбережжі — 500 мм. Кліматичні умови дають змогу вирощувати всі сільськогосподарські культури північної смуги помірного поясу.

В Естонії багато малих річок, з них лише 9 мають довжину 100 км і більше. Річка Нарва (Нарова) — найбільш повноводна ріка Естонії, багатоводні також ріки Суур-Емайигі, Пярну, Казарі та деякі інші. Річки Естонії належать до басейнів Балтійського моря і Чудського озера. Річки на півночі Естонії утворюють мальовничі водоспади (Нарва, Кейле, Лобу та ін.). Гідроенергетичні ресурси річок Естонії незначні, більше половини з них припадає на Нарву.

В Естонії багато озер — понад 1500 (разом із водосховищами). Найбільші з них — Чудське, Виртс" ярв.

Ґрунти в низовинних районах дерново-карбонатні, на підвищеннях — дерново-підзолисті, у долинах рік — дерново-глейові.

Естонія лежить у зоні мішаних лісів, якими вкрито понад 40% території. Переважають хвойні породи (сосна, ялина), з листяних поширені береза, осика, вільха, дуб, клен. Значна частина території республіки — луки й пасовища. Для тваринного світу Естонії характерні лось, козуля, дика свиня, лисиця/лісова куниця, заєць, борсук. Із птахів водяться глухар, тетерев, рябчик. У прибережних водах — кілька, салака, тріска, камбала, лосось.

Населення. В Естонії проживає Г, 65 млн. осіб. Пересічна густота населення — близько 40 осіб на 1 км². Міське населення — 70%. Найбільші міста, крім Таллінна, — Тарту (115,4 тис.), Нарва (82,3 тис.), Кохтла-Ярве (76,8 тис.), Пярну (54,2 тис. жителів). 61,5% населення — естонці, 30,3% — росіяни, 3,3% — українці, 1,8% — білоруси, 1,1% — фіни. Неестонське населення переважає в північно-східній частиш країни, зокрема в м. Нарві. Основні релігії — лютеранство, православ" я, баптизм.

Господарство. На структуру господарства Естонії вплинуло приморське географічне положення та особливості природно-ресурсного потенціалу. Естонія — індустріально-аграрна країна. Валовий внутрішній продукт, за даними ООН, 1993 p. склав 8,8 млрд. доларів США. У промисловому секторі зайнято 32% економічно активного населення, у сільському господарстві — 12, у будівництві — 10, на транспорті — 8, у торгівлі — 9%. Економіка Естонії нині знаходиться в стадії проведення фундаментальних реформ. Основна увага приділяється впровадженню ринкових механізмів, вирішенню паливно-енергетичних проблем, переводу промисловості на випуск конкурентоздатних товарів, залученню іноземних капіталів у країну.

Промисловість. Основні галузі промисловості — легка й харчова промисловість, деревообробка, машинобудування, виробництво будівельних матеріалів. Основу паливної промисловості становить сланцева. Більше половини добутого сланцю використовується як тверде паливо, в основному для електростанцій, решта переробляється на сланцевий газ, смолу. Сланцеперегінні заводи виробляють рідке паливо і різні хімічні продукти. Сланцева зола широко використовується для виробництва будівельних матеріалів. Навколо Кохтла-Ярве — основного центру сланцевого басейну — утворився значний промисловий район. Горючі сланці становлять основу паливно-енергетичного господарства Естонії. Майже вся електроенергія виробляється на теплових електростанціях. Найбільші серед них — Прибалтійська та Естонська ДРЕС.

У машинобудуванні переважають неметаломісткі галузі, що пов" язано з відсутністю власної металургійної бази. Воно представлене електромашинобудуванням, приладобудуванням і виробництвом устаткування для сланцевої промисловості. У значних масштабах виробляються електродвигуни, силові трансформатори, кабелі, нафто-апаратура, екскаватори для меліоративних робіт, сільськогосподарські машини, розвинені суднобудування і судноремонт, тісно пов" язані з морським риболовством. Основні центри — Таллінн і Тару (відповідно 68 і 15% машинобудівних підприємств республіки" .

Хімічна промисловість представлена сланцепереробні: І комбінатом у Кохтла-Ярве і Ківіилі, хімічними комбінатами «Марду». У цій галузі широко використовується місцева сировина — горючі сланці, фосфорити і ліс. Виробляють фосфорні добрив, і сірчану кислоту (Марду), азотні добрива (Кохтла-Ярве), лаки й фарби, фармацевтичні препарати та інші хімічні продукти. Розвивається сланце-хімічна промисловість. Від переробки сланців одержують бензол, толуол та інші ароматичні вуглеводи і синтетичні продукти, смоли та ін.

Харчові галузі виробляють близько 1/3 продукції промисловості. Основні її галузі — маслоробна, м" ясна і особливо рибна. У всіх великих містах є м" ясокомбінати й молокозаводи. Виробництво молокопродуктів, масла, сиру наближено до сировинних районів. Рибний промисел ведеться в прибережних, океанічних водах і внутрішніх водоймах. Найбільші рибопереробні комбінати — Пярнуський, Талліннський, Тартуський.

Давніми галузями промисловості є деревообробна й целюлозно-паперова. Асортимент продукції дуже широкий. Тут виробляють ділову деревину й папір, фанеру й деревостружкові плити, меблі та лижі, будівельні деталі й сірники. Основні центри — Таллінн, Пярну, Тарту.

Легка промисловість сформувалася на привізних бавовні, барвниках і вовні. Перед веде виробництво бавовняних тканин. Найбільші центри: Нарва («Кренгольмська мануфактура») і Таллінн («Балтійська мануфактура»). Вовняні тканини виробляють у Сінді, лляні — в Пярну.

Промисловість будівельних матеріалів використовує багату й різноманітну місцеву сировину. Із відходів сланців продукують в" яжучі та кровельні матеріали, будівельні блоки й деталі. У республіці виробляють мінеральну вату на базі сланцевого коксу. VI Сільське господарство. Сільське господарство Естонії спеціалізується на м" ясо-молочному тваринництві — 70% валової продукції. Це пов" язане зі сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами. Земельні фонди Естонії характеризуються невисокою розораністю і великою питомою вагою луків і пасовищ. Молочно-м" ясне скотарство найбільш розвинене в південно-східних, центральних і північно-західних районах республіки. Беконним, свинарством вирізняється захід Естонії. Розвиваються хутрове звірівництво і птахівництво.

Провідні галузі рослинництва — зернове господарство, картоплярство, а також овочівництво й садівництво. Вирощують жито, пшеницю, овес, ячмінь, картоплю, льон-довгунець, овочі, сіяні трави й кормові коренеплоди. Розвиткові рослинництва перешкоджає пере-зволоженість земель (63% сільськогосподарських угідь). Осушені землі становлять 50% сільськогосподарських угідь.

У розміщенні сільського господарства спостерігаються відмінності. У промислове розвиненій північній смузі республіки сільське господарство спеціалізується на молочному скотарстві, вирощуванні овочів, картоплі та інших культур приміського типу. У середній смузі поширені зернові культури. У південних районах поряд із молочним скотарством і свинарством вирощують льон-довгунець.

Транспорт. Естонія має розвинену транспортну мережу. Понад 80% вантажних і 70% пасажирських перевезень припадає на автомобільний транспорт. Протяжність автомобільних доріг — 626.

14,8 тис. км. Довжина залізниць — 1000 км. Найбільші залізниці: Санкт-Петербург — Нарва — Таллінн, Таллінн — Тарту — Псков, Тарту — Валга — Рига. Основні морські порти: Таллінн і «Гарту. Діє поромна переправа з Гельсінкі та Стокгольмом. Розвивається газопровідний і повітряний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв" язки. Найважливіші торговедбні партнери — Росія, Фінляндія, Німеччина, Латвія, Литва. Основні статті експорту: м" ясо-молочні та рибні продукти, електротехнічні вироби, продукція легкої та хімічної промисловості. Імпорт — апатити, бавовна, вовна, шкіра, легкові та вантажні автомобілі, чорні метали, цитрусові, чай.

Соціальна інфраструктура. Найбільші вищі навчальні заклади: Тартуський університет, Талліннська консерваторія, Талліннський технічний університет, Талліннський педагогічний інститут, Естонський теологічний інститут, Естонська сільськогосподарська академія. Видаються щоденні газети «Рахва гяель» («Голос народу», І. «Пязвалехт» («Денна газета»), «Ихтулехт» («Вечірня газета»). Естонське телебачення знаходиться в Таллінні, має 4 канали. Естонське телеграфне агентство — ЕТА знаходиться в Таллінні (засноване 1988 р.).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Економічна і соціальна географія світу.

Географія навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів.