Михалков що Микита Сергійович

Михалков Микита Сергеевич

Народный артист России.

Родился 21 жовтня 1945 р. у Москві сім'ї відомих діячів культури. Фамільні коріння Михалкова йдуть від Василя Сурікова і Петра Кончаловського. Батько — Сергій Михалков — поет і драматург. Мати — Наталя Кончаловська — поетеса і перекладач. Брат — Андрій Кончаловський — кінорежисер. Микита Міхалков був одружений двічі. Перша чоловіка — акторка Анастасія Вертинська. Від цього шлюбу народився син Степан, який, як та її батько, служив на флоті Далекому Сході, а час займається кінорежисурою. Друга чоловіка — Тетяна Михалкова — мати трьох дуже дітей — Анни, Артема і Надії. Старші діти навчаються у ВДІКу: Ганна на акторському, Артем на режисерському факультетах, а молодша Надя, яка знялася у фільмі «Стомлені сонцем», вчиться у школі.

Никита Михалков чи потребує великих рекомендаціях — один із найвідоміших діячів російської культури у світі. Як дотепно зауважив з його колег, він — єдиний з режисерів, хто досяг успіху на Захід Прибалтики і на схід Сахаліну.

В 1956;1959 рр. — навчався у музичній школі і робив у театральній студії при Театрі ім.Станіславського, в 1963;1966 рр. — у театральній училище им. Б.Щукина, в 1967;1971 р. — на режисерському факультеті Всесоюзного державним інститутом кінематографії, у п’ятому класі М.Ромма. Після закінчення інституту Микита Міхалков мав на Тихоокеанський флот, службу проходив на Камчатці (1972;1973 рр.).

Отправной точкою, дебютом в кінематографі, став фільм «Сонце світить всім» (реж.К.Воинов, 1959 р.). Потім пішли роль картинах «Хмари над Борском» (реж.В.Ордынский, 1961 р.), «Пригоди Кришачи» (реж.Г.Оганисян, 1962 р.), «Переклик» (1966 р.), «Не найвдаліший день» (1966 р.). Першої помітної роботою у кіно стала головна роль фільмі «Я крокую Москвою» (реж.Г.Данелия, 1963 р.).

Всего на рахунку Н. Михалкова 45 зіграних ролей, зокрема у фільмах: «Пісня про Машук» (1969 р.), «Червона намет» (реж.М.Калатозов), «Станційний наглядач» (реж.С.Соловьев, 1971 р.), «Незакінчена п'єса для механічного піаніно» (реж.Н.Михалков), «Сибіріада» (реж.А.Михалков-Кончаловский), «Собака Баскервілів» (реж.И.Масленников, 1981 р.), «Жорстокий романс» (реж.Э.Рязанов), «Портрет дружини художника», «Інспектор ДАІ», «Польоти уві сні і наяву», «Вокзал для двох» (реж.Э.Рязанов), «Принижені і ображені» (реж.А.Эшпай), «Стомлені сонцем» (реж.Н.Михалков), «Ревізор» (реж.С.Газаров) та інші.

Первыми режисерськими роботами Микити Міхалкова стали курсові короткометражні фільми «Дівчинка і речі» (1967 р.) і «…Я їду додому» (1968 р.), і навіть дипломний фільм «Спокійний день була в кінці війни», знятий за сценарієм Р. Ибрагимбекова 1970;го р. Як режисер Н. С. Михалков зняв 15 повнометражних, 12 короткометражних фільмів, постановки спектаклів. У тому числі: «Дорогі слова» (сюжет в к/ж «Гніт» № 94, 1970 р.), «Ложка дьогтю» (сюжет в к/ж «Гніт» № 97, 1970 р.), «Несвідомий» (сюжет в к/ж «Гніт» № 98, 1970 р.), «Жертва гостинності» (сюжет в к/ж «Гніт» № 125, 1972 р.), «Наочний урок» (сюжет в к/ж «Гніт» № 148, 1974 р.), «Почнемо нове життя» (сюжет в к/ж «Гніт» № 150, 1974 р.), «Свій серед чужих, чужій у своїх» (1974 р.), «Раба любові» (1975 р.), «Незакінчена п'єса для механічного піаніно» (1976 р.), «П'ять вечорів» (1978 р., знято процесі зйомок фільму «Кілька днів із життя Обломова»), «Кілька днів із життя Обломова» (1979 р.), «Рідня» (1981 р.), «Без свідків» (1983 р.), «Очі чорні» (1987 р.), «Автостоп» (1990 р.), «Урга» (1991 р.), «Ганна: від шести до вісімнадцяти» (1993 р., док/фильм), «Стомлені сонцем» (1994 р.), «Реквієм Великої Перемоги» (1995 р, сореж.С.Мирошниченко), «Микита Михалков. Сентиментальний подорож на Батьківщину. Музика російської живопису» (1996 р.), «Сибірський цирульник» (1999 р.).

Премьера «Сибірського цирульника» відбулася 20 лютого 1999 р. в Кремлівському Палаці. Після цього її показу у Кремлі відбувся унікальний феєрверк. У травні цього року картина відкривала показ фільмів на традиційному Міжнародному кінофестивалі у Кані, а у Києві Франції, Парижі, за історію російського кіно, її демонстрували одразу дві десятка найбільших кінотеатрів. Сам Микита Міхалков назвав свою останню фільм «тієї Росією, що має бути».

Фильмы Микити Михалкова, роблячи тріумфальна хода екранами світу, полонили серця глядачів, удостоювалися найпрестижніших кінематографічних премій. У творчому списку нагород понад 34 вітчизняних та Міжнародних призів:

«Свой серед чужих, чужій у своїх» — премія журі МКФ в Дели-75;

«Раба любові» — приз «Пластина Золотого Тура» за режисуру на МКФ в Тегеране-76, найкращий фільм на КФ молодих кінематографістів к/ст."Мосфильм" (1976 р.), спеціальний приз журі МКФ «Молоде кіно» в Йере (Франція); «Незакінчена п'єса для механічного піаніно» — приз «Велика Золота раковина» МКФ в Сан-Себастьяне-77, премія «Золота пластина» МКФ в Чигако-78, Гран-прі Спілки художників кіно України й ТБ на МКФ кращих фільмів світу «ФЕСТ» в Белграде-78, премія «Давид Донателло» за найкращий іноземний фільм Італії 1978 р.;

«Пять вечорів» — найкращий іноземний фільм екранами Польщі й Болгарії (1979 р.), приз «Золотий щит Оксфорда», перший приз на Міжнародної тижню авторських фільмів у Малаге-82, найкращий іноземний фільм 1981 р. за зізнанням Національної ради кінокритиків США;

«Несколько днів піти з життя Обломова» — премія «Золотий щит» за кращу режисуру на МКФ в Оксфорді (Великобританія, 1980 р.), найкращий іноземний фільм 1981 року у визнанню Національного Ради кінокритиків США, першу премію на XIII Міжнародної тижню авторського фільму, у Малазі (Іспанія, 1982 р.);

«Без свідків» — приз ФІПРЕССІ Московського МКФ-83, приз і диплом за режисуру на ВКФ в Киеве-84, приз Іспанській федерації кіноклубів на МКФ в Вальядолиде-84;

«Очи чорні» — спеціальний почесний диплом на позаконкурсному показі на МКФ в Вальядолиде-87;

«Урга» — приз «Золотого лева» МКФ в Венеци-91, Гран-прі МКФ в Кельне-92, головна премія Європейської Кіноакадемії «Феликс-93» за найкращий фільм Європи, номінація на Премію «Оскар» в 1993 р., головний приз за результатами рейтингу КФ «Кінотавр», приз «Ника-92» за кращу режисуру;

«Анна: від шести до вісімнадцяти» — диплом за в МКФ в Берлине-94, «Срібний голуб» на МКФ в Лейпциге-94, приз «Золотий витязь» на МКФ «Золотий витязь-94» (Тирасполь);

«Утомленные сонцем» — Гран-прі журі МКФ в Каннах-94, Гран-прі «Бурштинова пантера» на МВ в Калінінграді, перший для нової Росії «Оскар» американської кіноакадемії за найкращий іноземний фільм (1995 р.), приз Преси за найкращий фільм Росії 1994 р.

Никита Михалков є автором сценаріїв кінокартин: «Свій серед чужих, чужій у своїх» (соавт.Э.Володарский), «Незакінчена п'єса для механічного піаніно» (соавт.А.Адабашьян), «Ненависть» (соавт.Э.Володарский), «Транссибирский експрес» (соавт.А.Адабашьян), «Очі чорні» (соавт.А.Адабашьян і Сузо Чекки Д «Амико), «Стомлені сонцем» (соавт.Р.Ибрагимбеков), «Одинокий мисливець» (соавт.В.Мережко і А. Адабашьян) та інших. Є режисером-постановником спектаклю «Механічне піаніно» на сцені «Teatro di Roma» (Рим, Італія, 1987 р.).

В жовтні 1995 р. на каналі Громадського Російського телебачення показано повна ретроспектива фільмів режисера.

В 1998 р. Н. С. Михалков заснував студію «Три Пе», є його художній керівник. Студія стала помітним явищем, як і світі мистецтва, і у сферу бізнесу. У життя Микити Міхалкова творчість щасливо узгоджується з активної громадської діяльністю у царині культури: він — президент Російського фонду культури (з 1993 р.), Голова спілки кінематографістів Росії (1998 р.). Його авторитет визнаний багатьма престижними російськими, і міжнародними організаціями. Він — член Ради за Президента РФ з культури й особливо мистецтва, член Колегії Міністерство культури РФ, член Комісії Російської Федерації у справі ЮНЕСКО, представник Росії у Європейської кіноакадемії, дійсний член Академії гуманітарних наук, професор Академії гуманітарних наук Сан-Маріно. Ім'я Микити Міхалкова нерозривно пов’язане з різними благодійними акціями, спрямованими відродження Росії, пам’яток вітчизняної культури, російської Православної Церкви та його святинь.

Н.С.Михалков викладає у ВДІКу, на Вищих режисерських курсах, проводить майстер-класи же Росії та там.

Никита Михалков — Народний артист Росії (1984 р.), лауреат найвищих радянських премій Росії за фільм «Урга» (1993 р.) і зробив фільм «Стомлені сонцем» (1995 р.), Державної премії Казахської РСР (1978 р.) за сценарій фільму «Транссибирский експрес», Премії Ленінського комсомолу (1978 р.). Його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора (1987 р.), орденом «За заслуги перед Батьківщиною» III ст. (1995 р.), орденом Сергія Радонезького I ст. Російської православної церкви (1997 р.), є повним Кавалером Ордени «Почесного легіону» Франції у сфері літератури і мистецтва (1992 р.), командором Почесного легіону (золота зірка з смарагдами і стрічкою на шиї) «За внесок у світову культуру» (1994 р., Франція).

Н.С.Михалков визнаний гідним також спеціальних почесних призів за внесок у кіномистецтво та розвитку культури: «Золотий Голем» (1995 р., Прага), «Гран-прі Америки» на МКФ в Монреалі (1996 р.), «За внесок у кіно» на МКФ «Балтійська перлина» (1996 р., Юрмала), «За внесок у розвиток культури» міжнародному економічному форумі у г. Давосе (1996 р., Швейцарія), «Людина року-95» за рейтингом Російського біографічного інституту. Н. Михалков було названо найкращим актором 1984 р. по опитування читачів російськомовного журналу «Радянський екран».

Сам Микита Михалков говорить про своїх фільмах так: «Я зняв безліч кінокадрів упродовж свого вже 35-річну роботу у кіно, але все своє життя я знімаю один фільм у тому, що це цікаво, у тому, що люблю…» Якщо ризикнути продовжити цю думку, вона міг би звучати так: «я роблю те, що мені цікаво, що люблю».

Живет і працює у г. Москве.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.