Ф. А. Кекулі

Ф. А. Кекуле

Кекуле (Kekule) Фрідріх Август (1829−96) — Німецький хімік-органік, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1887). Праці з теорії будівлі органічних сполук. Показав, що вуглець четырехвалентен (1857) та її атоми можуть з'єднуватися одна з одним у подальшому ланцюгу (1858). Запропонував (1865) циклічну формулу бензола.

Кекуле фон Страдониц (Kekule von Stradonitz) Фрідріх Август (7 вересня 1829, Дармштадт — 13 липня 1896, Бонн), німецький хімік, котра внесла величезний внесок у розвиток вчення про валентності, теорію будівлі органічних молекул.

Кекуле народився у ній чиновника. Початковий освіту він одержав у Дармштадской гімназії. Будучи дуже обдарованим хлопчиком, він говорив на чотирьох мовах, дивуючи вчителів глибиною і оригінальністю думок. Друг сім'ї архітектор Бауман вчив Кекулі креслити і. Батьки віщували йому кар'єру архітектора, тому по закінченні гімназії Кекулі вступив у Гиссенский університет, де став вивчати геометрію, математику, креслення і малювання. У університеті він почав відвідувати лекції Ю. Лібиха, хоча й цікавився хімією. Навесні 1848 Кекулі вперше ввійшов у лабораторію Лібиха. Щодня хімія захоплювала його весь більше. На вимогу рідних він змушений був полишити університет і вже діяти за Дармштадское вище ремісничого училища. Але й тут Кекулі продовжував відвідувати заняття хімією. Переконавшись у його остаточний вибір, рідні, нарешті, погодилися на продовження навчання у університеті, й у 1849 він продовжив роботу у лабораторії Лібиха. У 1851 Кекулі за власний кошт дядька поїхав до Париж, де він вивчав хімію під керівництвом А. Вюрца, Ж. Дюма і Ш. Жерара. Після повернення Гиссен (1852) Кекулі присуджували ступінь доктора хімії за дослідження амилсерной кислоти. Після навчання в університеті за рекомендацією Лібиха Кекулі переїхав до Рейхенау, де почав працювати асистентом у приватному лабораторії Адольфа фон Планта. У цей час Кекулі вивчав алкалоїди, склад вод мінеральних джерел, місцеві вапняки. Певний короткий час він працював у Англії, до лабораторій Д. Стенхауза, де займався аналізом лікарських коштів. Поступово Кекулі почали захоплювати теоретичних проблем хімії. Його надзвичайно цікавило про валентності елементів. У 1854 він вперше висловив ідею «двухосновности» (т. е. двухвалентности) сірки і кисню. Професор А. Уильямсон представив статтю Кекулі в Королівському обществе.

В 1856 Кекулі за рекомендацією Р. Бунзена став приват-доцентом в Гейдельбергском університеті. Він став читати лекцій з органічної хімії, організував коштом дядька маленьку лабораторію. Першими на ній почали працювати Р. Гофман й О. Байєр. У Гейдельберзі Кекулі впритул розпочав рішенню теоретичних проблем органічної хімії. У статті «Про теорії багатоатомних радикалів» він сформулював нові становища своєї теорії валентності, розробив питання сполучної здібності атомів. Він розділив елементи одне-, двох-, трехосновные (валентные). Кекулі зазначав, що вуглець посідає особливе місце серед усіх елементів, в органічних з'єднаннях його валентність дорівнює чотирьом. У статті «Про склад і перетвореннях хімічних сполук і хімічної природі вуглецю», надрукованій у «Анналах» Лібиха в 1858, Кекулі обгрунтував четырехвалентность вуглецю в органічних з'єднаннях і висунув ідею, що атоми вуглецю можуть з'єднуватися одна з одним, створюючи вуглецеві цепи.

Почти до того ж перший період було опубліковано докладну статтю А. З. Купера, де зараз його викладав свою теорію, небагатьом відрізнятиметься від поглядів Кекулі. Купер також приймав четырехвалентность атома вуглецю та її здатність утворювати ланцюга. Почався суперечка про пріоритет. У дискусії брали участь багато відомих хіміки, зокрема А. Вюрц й О. М. Бутлеров.

В кінці 1858 Кекулі за рекомендацією Лібиха і Бунзена обійняв посаду професора хімії в Гентском університеті (Бельгія), де пропрацював до 1865. Попри матеріальні труднощі, Кекулі продовжив свої дослідження. Його як і хвилювало питання про вуглецевих ланцюгах. Він вважає, що з хімічної реакції вуглецева ланцюг залишається неизменной.

Осенью 1859 Кекулі виступив однією з найактивніших організаторів 1 Міжнародного конгресу хіміків в Карлсруе, який відкрився вересні 1860.

В 1865 Кекулі отримав посаду професора хімії в Боннському університеті. У тієї самої року у Бюлетені Паризької Академії Наук була надрукована його стаття «Про будову ароматичних сполук», яка стала результатом досліджень структури бензоила та її похідних. У ньому Кекулі висунув ідею бензольного кільця. Невдовзі його теорія утвердилася повсюдно. У 1866 Кекулі запропонував свою знамениту формулу бензолу— кільце з 6 атомів вуглецю. Кожен атом вуглецю у ньому пов’язаний трьома валентностями з цими двома сусідніми атомами вуглецю, а четверта валентність використовується для через відкликання воднем. Атом водню то, можливо замінений при реакцію якась інша атом чи радикал. Принцип побудови бензольного кільця уможливив пояснення структур багатьох сполук вуглецю і зумовив подальші напрями препаративних робіт. Завдяки цьому хімічної промисловості було здійснено синтез багатьох цінних продуктів, зокрема аніліну. Кекулі пояснив свій успіх у встановленні формули бензолу лише «грою уяви». Картина бензольного кільця виникла в нього поперед очі під час роздумів перед каміном: він побачив змію, кусающую свій хвіст. Проте уяві Кекулі передувала серйозна работа.

В 1867 Кекулі призначили директором нового хімічного інституту Боннського университета.

Кекуле вперше синтезував багато органічні сполуки: тиоуксусную кислоту (1854), трифенилметан (1872), антрахинон (1878). У 1864 Кекулі здійснив циклічне перетворення кислот: природна яблучна кислота — бромянтарная кислота — оптично неактивна яблучна кислота.

Кекуле залишив по собі багато чудових учнів, стали відомими хіміками, у тому числі — три Нобелівських лауреата: А. Байєр, Я. Вант-Гофф і Про. Валлах.

За великі наукові заслуги Кекулі тричі обирався президентом Німецького хімічного суспільства (1878, 1886, 1891), входив до академій наук багатьох країн, зокрема з 1887— іноземним членом-кореспондентом Петербурзької АН.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.