Алябьев Андрію Семеновичу

Алябьев Андрію Семеновичу (кінець XVI — початок XVII в.)

Нижегородський воєвода. Попри умовляння Тушинського злодія, Самозванця Лжедмитрія II, Аляб'єв лишився вірним царю Василю Ивановичу.

Шуйскому. 2 грудня 1608 р. злодійські зграї рушили з Балахны під Нижній; Аляб'єв двічі розбив їх та змусив Балахну цілувати хрест Шуйскому, а вождя бунтівників, Тимоху Таскаева, повісив в Нижньому. Три дні потому він знищив іншу ряжку, подступившую під Нижній, а потім пішов утихомирювати возмутившихся жителів Ворсмы і Павлова, розбив одну частина в п’яти верст Ворсмы, розграбував і спалив саме село, змусив утікати інших під Павловом і примусив все навколишні села відставати злодійства. Потім, коли суздальський син боярський Степан Сурвоцкий обурив проти царя стародубские села, Аляб'єв посадив їх у в’язницю, а стародубцам послав грамоту, у якій розраджував їх змиритися, погрожуючи інакше долею Балахны і Ворсмы. 7 січня 1609 р. Аляб'єв вкотре розбив подступивших под.

Нижній тушинцев, взяв у свої полон їх ватажка Тимофія Лазарєва, решту з князем Семеном Вяземським на чолі змусив бігти. Заспокоївши в такий спосіб нижегородський край, Аляб'єв вирушив проти бунтівників, що засіли в Муромі і Володимирі; Муром упокорив особисто, тоді як у Володимир послав стрілецьких голів, що й взяли город.

27 травня 1609 р. цар послав Алябьеву похвальну грамоту, у якій дякував на служби й велів він повинен вирушити у Володимир, а звідти поспішити до Троїцькому монастирю, обложеному тушинцами. 30 серпня 1611 р. Аляб'єв послав грамоту казанцам, закликаючи їх визнавати царем сина Марини Мнішек. Подальша доля його неизвестна.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.