Карл Врф

Карл Орф.

1995 рік для видатного німецького композитора Карла Орфа був ювілейним — 100 років після народження. Минув його в ми практично непоміченим. Ніяких творів Орфа в філармонічних залах не виповнювалося (а про прем'єрах його найкращих робіт). Власне це не дивно. Музика композиторки не була частої гостею на московської концертної естраді і питання, винесене у заголовок справжньої статті, переважна більшість серйозних шанувальників музики (не маю у вигляді фахівців) відповіли приблизно так: «Так, знаємо. Трилогію «Тріумфи «(«Карміна Бурана », Катулли Карміна «Тріумф Афродіти ») за попереднім записом, здійсненого фірмою «Супрафон «(диригент В. Сметачек) і оперу «Розумниця », яку поставив свого часу Геннадій Рождественський з Великим симфонічним оркестром і солистами-вокалистами Всесоюзного радіо (платівки із записом цієї опери випустили фірмою «Мелодія «в 1965 року). Ось, мабуть, і всі. Ну, комусь вдалося послухати в популярному колись радиоцикле «Панорама опери ХХ століття «решта 2 оперних твори Орфа — «Антігону «і «Царя Едіпа ». Але платівки ці великий рідкістю, і не продавалися » .

И навряд чи побоюся сказати, що безпосередньо з ім'ям Карла Орфа у слухачів старшого покоління пов’язано одне з сильних художніх потрясінь від музики минаючого століття. Маю на увазі про московської прем'єри кантати «Карміна Бурана «у липні 1957 року у дні Світового фестивалю молоді та студентів. Твір це вразило всіх присутніх у залі консерваторії нетрадиційністю свого музичної мови, її яскравої образністю, всепокоряющей стихією ритму, сумішшю м’якої іронії і трепетного ліризму, епічної масштабністю і виявилася якимось нестримним розмахом, щедрістю фарб. Це воістину «чаклунська музика », яка з перших звуків захоплює вас безроздільно.

" Карміна Бурана ", вперше виконана в 1937 року у Франкфурте-на-Майне, — це справжній шедевр музики ХХ століття і консультації безумовно, саме видатне і найвідоміше твір Карла Орфа. У об'ємистому каталозі грамзаписів Грамофон «за 1996 рік значиться понад 30 виконавчих варіантів, здійснених найбільшими диригентами нашого часу. Деякі їх були перевидані фірмою ВМ6 на ювілей композитора. Мені пощастило ознайомитися з трактуваннями американського диригента Леонарда Злйткина (з хором і СентЛуиским симфонічним оркестром, рік записи 1992) і добре нам відомого Сейджи Озавы (з Бостонским симфонічним оркестром. Запис 1969 року).

Трактовка Л. Злдткина приваблює своїм ліризмом, м’якістю, теплотою. На на цьому боці музики кантати він концентрує свою увагу і робить це дуже переконливо. Тонко й виразно звучить хор, чуйно відгукуючись за кожен емоційний нюанс, чудово проводять свої партії баритон X. Хагегард, сопрано С. Макнэйр і тенор Д. Алер в «плачу смаженого лебедя «(1*12).

Интерпретация С. Озавы драматична, рвучка, яскраво експресивна. Це більш усталений, на наш погляд, художній ракурс «Карміна Бурана «виконаний диригентом з більшим розмахом і полум’яною експресією. Запис ця закарбувала жодну з перших робіт в студії грамзапису і, мабуть, єдину в ораториально — кантактном жанрі знаменитого баритона Ш. Милнса. Шанувальники його таланту відзначать проникливість, тепло й гнучкість фразування, із якими проводить артист свою партію. До речі, у цій ранньої записи, зробленою п’ять років після його оперного дебюту, голос Милиса легко впізнаваний.

Большой інтерес представила мені відеокасета фірми ВМ6, яка зафіксувала телевізійний варіант інтерпретації кантати знаменитим режисером і вільним митцем Жаном-Пьером Поннеллем (1975) Це був мій перше ознайомлення з «Карміна Бурана «як сценічним дійством Режисерське прочитання музики Орфа Поннеллем рясніє фантазією, яскравою театральністю, невичерпною винахідливістю, настільки властивою цьому видатному майстру. Усі 25 частин кантати, поетичної основою якої, як відомо, послужив рукописний збірку віршів й пісень (по латини Кармина*ЗОО року, знайдений ХІХ столітті в бенедиктинском монастирі місцевості Байрон в Баварії (латиною Бурана) у Поннелля здобули мальовниче сценічне рішення.

Неумолимо робить свій оборот Колесо Фортуни у центрі якого обертова постать богині з традиційною пов’язкою очах, а перед спорудою у якому встановлено це колесо «та натовп ряджених благають за- [клинающих, благаючих. Ручку колеса крутить з одного боку янгол із білими крилами, з другого — чорт. Тут усе середньовічні маски — чорти ченці, злиденні. Так Поннелль «проілюстрував «перший хор Прологу «Фортуна-повелительница світу «- мабуть, найвідоміший епізод усього твору.

В першій його частині кантати «Раннею навесні «(десять музичних номерів) із калейдоскопічною швидкістю змінюються кадры-картины основна емоційна тональність яких — буйне кипіння молодості, радісне «вихлюпування «своїх почуттів через пісню і танець, платівку і експресію руху. На екрані - сніжна заметіль, настільки нерідка на початку весни, птахи, і тварини, радіючі першим сонячним лугам, їдуть вози з сіном, але в возу танцюють знову — ангел і чорт, невеличкий ставок, куди дівчат стрибають хлопці, і навіть підводний світ, де шастають риби, тож під кінець частини — велике дерево з крислатою кроною, вважається символом життя, яка набирає під покрив листя закохані пари…

Вторая частина — «У шинку «вирішена Поннеллем в похмурих, гротескних тонах. Тут миготять це зовсім інші особи — потворні, втратили людську подобу, страшні особи беспробудных п’яниць. П’яні ченці і черниці перетворюються на чортів і відьом Центральним епізодом цієї маленької частини вважатимуться «Плач смаженого лебедя », візуальне втілення якого цілком незвичайно. Спочатку головну тушу Лебєдя кухар крутить на рожні під вогнем, та був ми бачимо її вже в столі, на яких зібралися бенкетуючі з виделками і ножами готовими ось-ось розпочати свою трапезу. Тільки в цього лебедя… людська голова, співака Джона ван Кестерена, який розповідає свою сумну історію («Перш жив я на озері, красень білий лебідь »), а потім, несподівано перетворюючи, вискакує і втікає…

Третья частина «Двір любові «повертає глядача до любовних ігор «Ранньою весни ». За потужними високими баштовими стінами Сералю сховалися чарівні дівчатка, що з грайливою усмішкою позирають на молодих хлопців, які намагаються щось предпринять. чтобы бути поруч із красотками-Сначала юнаки щоглою намагаються протаранити стіну. Невдало. Потім використовують цей таран як сходинково знову невдало. Нарешті роблять підкоп під фортечну стіну і загальної радості досягають мети. Починається любовна гра поєдинок юнаки та дівчата. Юнак перемагає, але останнім словом залишається поза дівчиною. Кришталево — ніжне соло сопрано «Улюблений мій, всю себе тобі віддаю «завершує цей поєдинок.

Следующая частина — гімн жіночій красі, втіленої в ожилих на екрані образах Бланшфлер, героїні середньовічних лицарських романів, та давньогрецькій красуні Олени. Він завершує третю частину кантати, однак ще епілог — знову перед глядачем постає обертові колесо фортуни. звучить реприза вступного хору. У руках солиста-баритона бачимо об'ємистий фоліант із зображенням колеса фортуни на обкладинці. Книжка закривається, дію закінчено.

Весь виконавський ансамбль чудовий — баритон Герман Прай, чиє чудове вокальне майстерність, шляхетність виконавчої манери і сценічне чарівність виробляють величезне враження, сопрано Лючія Попп, з її трепетним, м’яким, світлим, дивовижно «польотним «голосом, вже згадуваний Д. ван Костянтинарета, зі своїми труднейшим й виразним соло, хор і оркестр Мюнхенського радіо під керівництвом Курта Айхорна.

И все-таки проглянувши цю найвищою мірою винахідливу і багату на вигадку режисерську інтерпретацію «Карміна Бурана «не можу сказати, що вона збагатила і поглибила моє бачення про музику Орфа. Я віддаю їй належне, але продовжую вважати, що сценічні чи кіноверсії кантати (як робота Поннелля), не обов’язкові, якщо, звісно, вона виповнюється як частину одного твори — театрального триптиха «Тріумфи » .

После гучного успіху «Карміна Бурана «Врф написав музичному видавцеві Шотту: «Ви можете тепер знищити усе, що я створив раніше й що ви, на жаль, надрукували. З «Карміна Бурана «починається моє зібрання творів ». Цей вислів належали не молодому композитору, шукаючому своє покликання, було бы. наверное, природним, а зрілому 42-летнему художнику, в творчому доробку якого вже були опери, кантати, театральна музика квартети, мо- *и, безліч пісень.

Широкая слухацька аудиторія знає Орфа, переважно, як автора «Карміна Бурана » .Дві інші частини, його трилогії Тріумфи «стилістично дуже близькі знаменитої кантаті по музичному мови — «Катулли Карміна «і «Тріумф Афродіти «- значно поступаються їй у популярності, і якщо бути искренним. то і з силі художнього впливу.

Но було б, звісно, наївно представляти Карла Орфа як «автора одного шедевра », якими увійшли до історію музики, скажімо Флотів і Масканьї, Понкієллі і Ніколаї, Байта і Леонкавалло.

Для мене як слухача справжніми перлинами творчості Орфа є її дві одноактні опери, написані за мотивами казок братів Грімм — «Місяць «(1939, нова редакція 1970) і вищезгадана «Розумниця «(1943). Фірма ВМС переиздала авторизовані версії цих творів, записаних у Мюнхені 1970 року ансамблем солістів і Мюнхенським оркестром радіо під управлінням Курта Айхорна. На погляд це абсолютна інтерпретація двох сценічних шедеврів Орфа.

Композитор характеризував «Місяці «: «Не дитяча казка, на кшталт «Гензель і Гретель », і традиційна опера, в якої перемежовуються сентиментальні арії, хори і ансамблі. Це театр із музикою, із музичним театром. Сам сюжет про місяці, вкраденої чотирма братами, щоб скрасити безпросвітну ніч своєї життя, дуже давньої. Його можна знайти ще фінському національному епосі «Калевала ». Сучасному глядачеві ця легенда цілком невідома. Але постать сповнена життя і рух, як і залучило моїй цієї фантастичною історії «.

Подобно тому, як «Карміна Бурана «по музичному матеріалу й лазерній техніці листи близька двом наступним частинам «Тріумфів » .хоча від «Катулли Карміна «її відокремлює років, як від «Тріумфу Афродіти «цілих чотирнадцять, і «Місяць «і «Розумницю «багато ріднить в художественно-эмоциональном плані передусім задушевно-искренний тон, м’який гумор і наивно-мудрая повчальність в народному дусі. Що ж до музичної мови, стильових витоків, то «Місяць «все-таки ближча за жанром до кантаті («наскрізним «дійовою особою став Оповідач — на кшталт Євангеліста в Пристрастях) а «Розумниця », попри дуже багато розмовних епізодів, все-таки справжня опера з розвиненими музичними характеристиками двох головних героїв — Короля дочки Селянина завдяки своєму розуму котра завоювала серце володаря.

В обох операх яскраво проступає мелодійне початок, будь ласка поступається за щедрістю і багатству партитурі «Карміна Бурана » .У цих творах вокальний мову дивовижно простий і доступний* до того ж час багатовимірний і товстий як народна пісня, поєднуючи у собі лірику, соковитий гумор, іронію, молодецтво і сум. Надовго залишається у пам’яті фінал опери «Місяць », коли відразу після всіх лихих пригод небесне світило повертає на законне місце старий пастух під назвою Петро; трепетна, одухотворена мелодія колисковою (скрипки і цитра) і восторженно-удивленный голос дитини: О, згадав там місяць висить!

Исполнительский склад, зайнятий на обох операх, вище будь-яких похвал. У «Місяці «це відомий бас Франц Красі (на «Мелодії «з його участю виходив «Летучий голландець «Вагнера) у Комуністичній партії Петра. Цю єдину розгорнуту роль опері маститий артист проведе у повній відповідності до побажанням автора, висловленому в післямові до кишенькової партитурі «Місяця «в 1939 року: «Петро, старий, що відповідає за порядок на небесах, не ідентичний Святому Петру. Тут немає християнського неба з християнською постаттю Петра. Петро… нагадує старого пастуха і нічного сторожа зі своїми ріжком. Її треба грати жваво і із яким почуттям переваги але з гумором і тонкощами ». Слухаючи Красса жваво уявляєш собі цей характер приборкувача і утешителя. Прекрасно звучить м’який гарний тенор Д. ван Кестерена у Комуністичній партії оповідача, він, справді, нагадує своєї манерою, характером виконання Євангеліста в бахівських пристрастях, що повністю відповідає задуму автора.

В «Розумниці «домінує тріо чудових співаків: Готтлоб Фрік (Селянин) Лючія Попп (його дочку) і Томас Стьюарт (Король). Чудово співає Г. Фрик велику арію Селянина, якої відкривається опера — герой ремствує зважується на власну долю, шкодує, що ні послухався ради доньки Раїса й тепер повинен сидіти у в’язниці. У час записи співакові вже було 62 року, але слухаючи її виконання не перестаєш захоплюватися міццю і бездоганною красою звучання голоси, багатством відтінків виразності, тонкому почуттю гумору. (Г.Фрик брав участь й у першого запису цієї опери, здійсненого диригентом У. Заваллишом з лондонським оркестром «Філармонія »).

Словачка Л. Попп і американець Т. Стьюарт записали свої партії, у розквіті артистичної кар'єри. Обидва співаки чудово «малюють «вокальними фарбами портрети героїв: примхливого, неврівноваженого у своїх почуттях та вчинках Короля і чарівної, мудрою спокійній Розумниці. Її колискова «Шушушу, закриваються очі короля «(9 сцена) — одне із кращих номерів опери.

Не можу не згадати й ще про один корифеєві світового вокалу, яке зайняте тут у епізодичної партії третього бродяги — ровесника Фріка Курта Беме У пісні волоцюг (7 сцена) його могутній бас хіба що «цементує «все це насичений пародією і гротескним пафосом ансамбль.

Благодаря ювілейного виданню фірми ВМ6 я зміг ознайомитися з містеріями К. Орфа, про існування знав лише з літературі: «Ставлення до воскресіння Христа «(1955) і «Чарівне уявлення народження немовляти «» * 960). Обидві ці містерії було записано в 1971 року у Мюнхені. Як режисера цих постановок виступав сам автор.

В цих творах музика не грає самостійної ролі. Вона виконує суто прикладну функцію, обрамляючи великі розмовні сцени, і те музикою його можна назвати лише з часткою умовності: це хорова речитация під акомпанемент ударних чи звукуобразотворчі ефекти типу «завивання вітру «в «Рождественської містерії «. Основний акцент автор зробив драматичні епізоди. Приміром, в «Великодньої «містерії богослужбовому співу «хору відведено трохи більше 11 хвилин, а розгорнутої розмовної сцені «Біля домовини господня «- 28 хвилин. Саме вона й є серцевиною, емоційним стрижнем усього твору.

" Різдвяна містерія «виробляє больш* враження передусім з допомогою значно більше гармонійної пропорції між хоровими і розмовними епізодами: туйки їх співвідношення майже однакову. Та й самі хори, включаючи ритмічну декламацію відьом, цікавіше і різноманітніший, ніж у «Великодньої «містерії. Особливу фарбу привносить ніжне, прозоре звучання знаменитого хору хлопчиків під керівництвом Герхарда Шмида-Гадена, віртуозно грає ансамбль солістів Мюнхенського радиооркестра (диригент До. Эйхорн).

И все-таки твори арфа цього жанру призначені колись всього для немецкоговорящей аудиторії* конечно. требуют абсолютного знання тексту. Вони належать драматичному, а чи не музичному театру, а звідси їх природний обмеженість сприйняття чужомовному аудиторією.

Что стосується баварської комедії Орфа «Хитруни «(«Аstutull ») у вигляді як її записано на СД фірмою ВМС, то взагалі немає ніякої музики. Зате слухача очікує сюрприз — зустріч із Орфом — актером-чтецом, бо протяг 38 хвилин він зображує в обличчях героїв своєї комедії: тупуватих, схильні до гіпнотичному навіюванню жителів містечка, яких на чолі з бургомістром оббирає і роздягає заїжджий ловкач-фокусник, з допомогою свого партнера і «чарівного ліхтаря ». У час записи Орвиженіть було 76 років, та його акторське обдарування просто вражає багатством інтонацій, віртуозною свободою, з якою «грає «самому, внутрішнім емоційним напругою, величезним темпераментом. Цей воістину дивовижний художній документ іще одна штрих до портрета Карла Орфа — видатного музиканта, драматурга, педагога, режисера і актора.

При підготовці цієї роботи було використані матеріали із сайту internet.