Непрямі податки

1. Cутність й значення непрямих податків. Їх роль у формуванні податкових надходжень до бюджету.

Доходи бюджету відображають економічні відносини, що виникають між Державою та підприємствами, організаціями та громадянами в процесі формування державного фонду держави. Формою проявлення цих економічних відносин слугують різні види платежів підприємств, організацій та громадян у державний бюджет, а їхні матеріально-речовим втіленням — грошові кошти, мобілізовані в бюджетний фонд. Бюджетні доходи, із одного боці є результатом розподілення вартості суспільного продукту між різними учасниками процесу відтворення, а із іншого — виступають об'єктом подальшого розподілу сконцентрованної до рук держави вартості, бо остання використовується для формування бюджетних фондів териториального, галузевого та цільового призначення.

Склад доходів бюждету, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи та методів господарювання, а також від економічних завданнь, котрі вирішує сус-пільство. У нашій державі, де власником переважаючої долі засобів виробництва до недавнього години виступала держава, бюджетні доходи базувались в більшості на грошових накопиченнях державних підприємств. Система платежів у період 1930;1990 рр. відрізнялась тім, що мала яскраво виявлений фіскальний характер, був централізованою, будувалась на використанні індивідуальних ставок. Ці риси відображали адміністративно-командний підхід мобілізації фінансових ресурсів у розпорядженні держави, свідчили про прагнення центру зосередити в своїх руках максимально важливу величину грошових коштів.

Перехід до ринкового способу господарювання потребує використання економічних методів керівництва суспільним виробництвом, а неефективність форм мобілізації частини чистого прибутку підприємств у бюджет, котрі використовувались раніше, обумовила зміни системи доходних надходжень — вон стала будуватись на базі податкових платежів; взаємовідносини підприємств із бюджетом були переведені на правову основу регульовану законодавством.

Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини, котрі проявляються под годину використання частини національного прибутку на загальнодержавні потреби.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, котрі склалися між Державою та юридичними та фізичними особами. Ці грошові відносини об'єктивно обумовлені та мають специфічне суспільне призначення-мобілізацію грошових коштів у розпорядження держави. Тому податок може розглядатися в якості економічної категорії, якій притаманні дві функції - фіскальна та економічна (іноді замість економічної виділяють регулюючу функцію).

За допомогою фіскальної функції формується бюджетний фонд. Податки безпосередньо зв’язані із розподільчою функцією фінансів у частині перерозподілу створеного ВНП між Державою та юридичними та фізичними особами. Одночасно смердоті виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальнодержавні потреби. Фіскальна функція є важливою в характеристиці сутності податків, вон визначає їхнього суспільне призначення. Дивлячись на цю функцію держава винна отримувати непросто достатньо податків, а головне — надійних податків. Податкові надходження повинні бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися у регіональному просторі.

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету в вигляді разових платежів із невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені рядки. Так як призначення податків лежить у забезпеченню видатків держави, то рядки їхнього надходжень повинні бути узгоджені із термінами фінансування видатків бюджету.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані в повному обсязі. Немає сенсу встановлювати такі податки, котрі таких гарантій не дають, так як тоді невизначеною стає вся фінансова діяльність держави.

Рівномірність розподілення податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цого виникає потреба в значному перерозподілі грошових коштів між бюджетами, що понижує рівень автономності шкірного бюджету, ступінь регіонального самоврядування та самофінансування.

Податки характеризуються рухом вартості від юридичних та фізичних осіб до держави. Їх сплата призводить до зменшення доходів платників, причому об'єктивно кожен платник зацікавлен сплатити якомога меншу суму податків. Таким чином в сутність шкірного податку покладена економічна чи регулююча функція. Її суть полягає у впливі податків на різні сторони діяльності платників податків. Так як регулююча функція є об'єктивним явищем, то вплив податків здійснюється незалежно від бажання держави, Яка їхнього встановлює. разом із тім, держава може свідомо використовувати податки із ціллю регулюиання певних процесів у соціально-економічному житті суспільства. Реалізуючи цю функцію, держава впливає на виробництво, стимулюючи чи стримуючи його розвиток, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи чи зменшуючи платоспроможній попит населення.

Використання податків в якості фінансових регуляторівдуже складна та тонка справа. Не може бути основного та другорозрядного — все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть значним чином змінити зміст впливу податку: зробити його прямо протилежним у порівнянні із передбаченим. Проблема полягає в бо податки торкаються всього суспільства, а це — безмежна галасу інтересів, врахувати котрі дуже важко, але й вкрай необхідно. Не може бути оцінки регулюючої функції по сальдовому методу — чого понад: позитивного чи негативного. Сама по собі наявність негативного впливу, навіть незначного, свідчить про недолік того чи іншого податка.

Податки та їхнього функції відображають базисні відносини, котрі використовує держава у податковій політиці через широкий арсенал надбудовних інструментів (податкові ставки, спосіб оподаткування, пільги тощо).

Конкретними формами прояву категорії податку є усі види податкових платежів, котрі встановлені законодавством. З організаційноправової точки зору податок — це обов’язкова плата, котра надходить до бюджетних фондів у встановленому законодавством розмірі та встановлені рядки. Сукупність різних видів податків, у побудові та методах розрахунку які реалізуються певні принципи, утворює податкову систему держави.

Податки є економічною базою функціонування держави та важливою формою регулювання ринкових видносин. Податки — основний дохід державного бюджету. У світі смердоті складають від 80% до 97% доходної частини державного бюджету. Усі, що зв’язано із потребами держави, укладено у податках.

Податки — це плата суспільству за виконання Державою її функцій, це відрахування частини валового національного продукту на суспільні потреби, без задоволення які існування сучасного суспільства неможливе. Податки встановлюються для утримання державних структур й для фінансового забезпечення виконання функцій держави — управління, оборона, соціальні та економічні функції.

Податкова система більшості країн світу, до того числі і України, будується на на сполученні між прямими та непрямими податками. Перші встановлюються безпосередньо з доходу чи майно платників податків, другі включаються у вигляді надбавки у ціну товару чи тарифу на послуги та сплачуються споживачами. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між Державою та платником податків, котрі сплачують податок безпосередньо до бюджету; при непрямому оподаткуванні - суб'єктом цих відносин стає продавець товару чи послуги, який виступає посередником між Державою й платником податку (споживачем).

Використання в єдиній системі різномонітних по об'єктам оподаткування та методам розрахунків прямих і непрямих податків, дає змогу державі повніше реалізувати на практиці обидві функції податків — фіскальну та економічну; под впливом податків опиняються майно підприємств й громадян, різні види ресурсів, що споживаються в процесі виробництва, робоча сила, отриманий доход.

У залежності від характеру торговельної діяльності, якої проводять суб'єкти економічної діяльності непрямі податки поділяються на дві групи. Внутрішня торгівля пов’язана із використанням двох видів непрямих податків: акцизів й фіскальної монополії. Зовнішня торгівля пов’язана із використанням мита на товари, котрі експортуються чи імпортуються.

Акцизи — непрямі податки, котрі встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, в якому держава прямо не втручається в цей процес.

У залежності від методу встановлення надбавки розрізняють фіксовані і пропорційні ставки акцизів. Фіксовані - встановлюються в грошовому вимірі на одиницю товару. Вони не залежать від ціни та якості товару. Пропорційні ставки акцизу встановлюються у відсотках до обороту реалізації. У відмінності від фіксованих ставок смердоті реагують на коливання ринку. У залежності від обсягів податків на товари пропорційні акцизи поділяються на специфічні та універсальні.

Специфічні акцизи встановлюються на окремі види товарів із ціллю обмеження їхні рентабельності, а також із ціллю обмеження випуску та експорту шкідливих товарів (наприклад, тютюнові вироби). Універсальні акцизи встановлюються для всього обсягу реалізації. Історично, спочатку виникли специфічні акцизи, а потім коло підакцизних товарів розширився на скільки, що раціонально було б встановити один акциз все обсяг товарів, що реалізуються.Цей акциз прийняв назву універсального. Прикладом специфічних акцизів на Україні може слугувати акцизний збір, а універсальних — податок на додану вартість.

Іншим виглядом непрямого оподаткування є фіскальна монополія. Якщо при використанні акцизів держава встановлює фіксовану надбавку до ринкової ціни, то фіскальна монополія полягає до того, що держава встановлює таку ціну, Яка забезпечуе йому необхідні надходження. Економічний зміст фіскальної монополії - прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Монополія держави може бути повною чи частковою. При повній монополії держава має ексклюзивне декларація про виробництво та реалізацію окремих товарів. При частковій монополії держава монополізує чи лише процес виробництва, чи процес ціноутворення та реалізацію. Зараз, як правило, фіскальна монополія в країнах із ринковою економікою не використовується. Приклад фіскальної монополії можна побачити в економіці СРСР, де держава монополізувала виробництво, ціноутворення та реалізацію, як предметів першої необхідності, так й предметів розкоші.

Третім виглядом непрямих податків є мито, яку стягується при переміщенні товарів через кордон держави. Історично, багато країн отримували дохід від використання свого вигідного географічного положення.

Значнішим серед непрямих податків, котрі використовують на Україні є податок не додану вартість. Цей податок був уведень у 1992р. й разом із акцизним збором кількісно замінив раніше існуючі податок із обороту та податок із продажів. Податок із обороту, підстав на застосуванні фіксованих оптових та роздрібних цін, в умовах їхні лібералізації, уже не міг иснувати, тому його замінили податком на додану вартість. Однак стягнення ПДВ у 1992р. відобразило суттєвий недалік введеной податковой системи — слабке поєднання між собою окремих її елементів, яку допускало можливість оподаткування одних й тихий ж об'єктів. У майбутньому, розвиваючи систему непрямого оподаткування, слід обережно звертатися із непрямим оподаткуванням, невміле застосування які може привести до різкого погіршення матеріального стану значної частини громадян.

Одночасно із ПДВ в системі непрямого оподаткування використовуються акцизи, котрі встановлюються на окремі види товарів. Їх введення у 1992р. було б обумовлене відміною податку із обороту. Також до системи непрямого оподаткування відноситься мито.

Застосуємо комплексний підхід до розгляду непрямих податків. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів й їхнього розмір не залежить прямо від доходів платників. Підкреслюємо, лише прямо, так як непрямі податки включаються до ціни товару, то абсолютному розмірі їхнього сплачує понад тієї, хто понад споживає, а понад споживає тієї, хто має более високі доходи.

У недалекому минулому, непрямі податки розглядались лише із негативної точки зору. Алі характеризувати непрямі податки лише як фінансовий тягар для населення — безглуздо, так як таким є усі податки. Мова може йти лише про одне: наскільки смердоті торкаються різних верств населення та як виконують своє призначення.

Перевага непрямих податків пов’язано в першу чергу із їхнього роллю у формуванні доходів бюджету. Однак це невтомно говорять про ті, що смердоті не виконують регулюючої функції. При вмілому їхні використанні, непрямі податки можуть бути ефективним засобом регулювання економіки.

По-перше, непрямим податкам характерне швидке надходження до бюджету. Відбулась реалізація — проводитися перерахування ПДВ та акцизного збору до бюджету. Це, на свій чергу, дає кошти для фінансування витрат.

По-друге, так як непрямі податки охоплюють товари громадського споживання на те існує висока вирогідність їхні повного чи майже повного надходження, а зупинити процес споживання товарів та послуг неможливо.

По-третє, споживання більш-менш рівномірне у териториальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напругу в міжрегіональному розподіленні доходів. Якщо доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку виникає проблема нерівноцінності доходної бази різних бюджетів. Без використання непрямих податків виникають труднощі в збалансуванні місцевих бюджетів.

По-четверте, непрямі податки суттєво впливають на саму державу. Використовуючи усі свої можливості та інструменти, вон повина забезпечувати певні умови для розвитку виробництва та сфери послуг, так як чим понад обсяг реалізації тім більші надходження до бюджету. Проблемою тут може бути лише правильний вибір товарів на котрі розповсюджуються непрямі податки.

По-п'яте, непрямі податки впливають на споживача. При вмілому їхні використанні держава може регулювати процес споживання, стримуючи його водного напрямі та стимулюючи в іншому. Таке регулювання винне бути відкритим, бо незавжди інтереси держави співпадають із інтересами суспільства. Таке регулювання, у тій годину, ніколи не зможе задовільнити інтереси всіх верств населення. Однак це регулювання необхідно, тому диференціація ставок акцизного збору в Україні виправдана. Разом із тім слід сказати, що єдина для всіх товарів ставка ПДВ знижуе його регулюючу роль. Світовий досвід переконує доцільність використання декількох різних ставок. Структура споживання різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливості оподаткування може бути реалізован через диференційовний підхід до встановлення непрямих податків на окремі види товарів, робот, послуг. Однак тут теж існують деякі обмеження. Встановлення более високих ставок лише на товари першої необхідності та предмети розкоші звужує сферу непрямого оподаткування та зменшує податкові надходження в бюджат. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів щоденного попиту забезпечить державі постійні та стабільні надходження, так як постійним, стабільним та значним є суспільне споживання.

З точки зору рішення фіскальних завданнь непрямі податки завжди єфективніші ніж прямі. Це пов’язано із цілим багатьма причинами. Одна із головних причин полягає в різних базах оподаткування: прибутку чи прибутку — при прямому оподаткуванні, обсягу та структури споживання — при непрямому. Відомо, що економічний розвиток всіх без винятку країн має циклічний характер із тім чи іншим періодом коливаннь, економічне зростання чергується із спадами в економічному розвитку. Саме в період кризового падіння економіки, коли зменшуються макроекономічні показники розвитку, відбувається зменшення бази оподаткування, що призводить при незмінних ставках до зменшення доходів бюджету. Практика свідчить, що база прямих податків є более чутливою до змін в єкономічному розвитку, ніж база непрямих податків.

З точки зору впливу на економічний розвиток прямі податки традиційно пов’язують з стимулами й антистимулами для трудової та підприємницької діяльності, непрямі - із їхнього впливом на ціни. Вочевидь, що непрямі податки здійснюють тім більший вплив на загальний рівень цін, чим більший обсяг вироблених в стране товарів смердоті охоплюють, чим вищє їхні ставки. Дослідження економістів свідчать про ті, що введення непрямих податків чи збільшення їхнього ставокможе привести до підвищення загальногорівня цін в стране, навіть при незмінності всіх основних економічних чинниках. Тому, як свідчить зарубіжний досвід, їхні намагаються вводити лише в період економічної стабільності.