Вексель в платіжному обороті

Вексель в платіжному обороті.

.

Правові засади застосування векселів в господарському обороті України.

Весксельний обіг в Ураїні здійснюється згідно із Постановою Верховної Заради України від 17.06.92 р. № 2470-XII «Про застосування векселів у господарському обороті України» на засідках Однакового закону про переказний й простий вексель, прийнятого Женевською конференцією 1930 року. Цей закон застосовується в Україні у вигляді «Положення про переказний й простий вексель», затвердженого постановою ЦВК й РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341.

Таким чином, Україна належить до кола країн, що утворюють женевську систему вексельного права (до цієї системи входять країни, котрі чи керуються Однаковим законом про переказний й простий вексель із можливими змінами щодо своєй специфіки, чи використали цей закон як зразок для національного господарства).

Іншу значну систему вексельного права утворюють країни англоамериканського права: Великобританія, де діє Закон про переказні векселі 1882 року, США, де використання векселі передбачається Однаковим Торговельним Кодексом 1962 року, й країни, законодавство які базується на англо-американській системі права.

Окрему групу утворюють країни, вексельне законодавство які не належить до жадної із двох основних систем права й не базується на якомусь одному, спільному для всіх цих країн, законі.

Зазначене групування країн за специфікою вексельного господарства до певної міри відіграє позитивну роль, коли справа стосується економічної інтеграції. Підприємцям із країн, що входять до однорідної за законодавством групи, легше використовувати вексельні зобов¢язання в розрахунках з зарубіжними партнерами.

Вексель ¾ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов¢язання векселедавця сплатити после настання рядок визначену суму грошей власнику векселі (векследержателю).

Векселі бувають прості й переказні.

Простий вексель вміщує такі реквізити:

назву ¾ «простий вексель»;

просту й нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

зазначення рядок платежу;

зазначення місця, в якому винен бути здійснений платіж;

назву того, кому чи проти всіх платіж винен бути здійснений;

дату й місце складання векселя;

підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель вміщує такі реквізити:

назву ¾ «переказний вексель»;

просту й нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

зазначення рядок платежу;

назву того, хто винен платити (платника);

зазначення місця, в якому винен бути здійснений платіж;

назву того, кому чи проти всіх платіж винен бути здійснений;

дату й місце складання векселя;

підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, в якому відсутній будь-який з зазначених вище реквізитів не має сили векселі, за винятком таких випадків:

вексель, рядків платежу не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред¢явленням;

при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч із назвою платника (місце складання документа ¾ для простого векселі), вважається місцем платежу, й разом із тім, місцем проживання платника (векселедавця ¾ для простого векселя);

переказний вексель, у якому не вказано місце його складання, вважається підписаним у місці, позначеному поруч із назвою векселедавця.

Керуючись вимогами Закону України «Про цінні папери й фондову біржу», Кабінет міністрів України й Національний банк України спільною постановою від 10.09.92 р. № 528 затвердили Правила виготовлення й використання вексельних бланків.

І хоча в назві йдеться лише про бланки, ці Правила визначають також основні умови випуску та обігу вексельних зобов¢язань. Серед них такі:

використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами й авалістами можуть лише юридичні особини ¾ суб¢єкти підприємницької діяльності, що визначаються такими відповідно до чинного законодавства України;

векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та наданіі послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України;

вексель підписується керівником й головним бухгалтером юридичної особини та завіряється печаткою.

Вексельні бланки купуються підприємствами в російських банках України. Під годину придбання вексельних бланків покупці в обов¢язковому порядку, крім вартості бланку, сплачують державне мито за кожен бланк у розмірі 10 відсотків від неоподаткованого мінімуму доходів громадян, якщо інше не передбачене законодавством України. Державне мито зараховується у дохід Державного бюджету України.

Видача та індосамент векселів за межі України не допускаються.

На зміст іншого підпункту слід звернути особливу увагу, оскільки він означає, що суб¢єкт підприємницької діяльності ¾ резидент України помиляюся виписувати вексель чи передавати його на користь суб¢єкта підприємницької діяльності ¾ нерезидента України.

Питання можливості виставлення векселі на користь нерезидента також розглядається статею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (від 23.09.94 р. № 185/94-ВР), згідно із якою резиденти ¾ імпортери продукції мають право виписувати векселі на користь нерезидентів ¾ постачальників.

Таким чином має місце певна законодавча колізія, коли два нормативних документи частково суперечать один іншому. Виходячи із цого проблема виглядає таким чином, що:

Резидент України може виписувати простий вексель на користь нерезидента у разі укладення із ним імпортного контракту щодо поставки товарів (робіт, послуг). При цьому індосамент векселів на користь нерезидентів не передбачається.

Під годину всіх інших зовнішньоекономічних розрахунків, зокрема, за фінансовими зобов¢язаннями, видача та індосамент векселів за межі України не допускаються.

Порядок розрахунків за допомогою векселів.

2.1. Видача векселів.

Підставою для видачі векселі є договір про поставки (продажів) товарів (здійснення робіт, надання послуг), що підтверджує «товарність» векселя.

Комерційні банки мають право приймати векселі в погашення наданого кредиту.

Слід матір на увазі, що згідно з статтею 220 Цивільного кодексу України у разі заміни за згодою сторін одного зобов¢язання (договір про поставки товарів, виконання робіт, надання послуг) іншим (зокрема, векселем) перше зобов¢язання втрачає силу. Тобто єдиним дійсним зобов¢язанням залишатиметься вексель й тому слід уважно ставитися до дотримання всіх процедур, пов¢язаних із обігом векселів.

Заповнення векселів.

Вексельний бланк друкованим й недрукованим (читабельним) способом.

Сума платежу за векселем обов¢язково заповнюється цифрами та літерами.

Вексель підписується керівником й головним бухгалтером юридичної особини та завіряється печаткою.

Згідно із Правилами виготовлення та використання вексельних бланків суб¢єктами вексельних відносин є лише юридичні особини. Підпис на векселі складається із підписів керівника й головного бухгалтера юридичної особини й має бути завірений печаткою. Структурні підрозділи юридичних осіб (зокрема, філії комерційних банків) також мають право здійснювати підписи на векселі, яку надається їм окремим дорученням (із належним оформленням) головного підрозділу юридичної особи.

Будь-який підпис на векселі, що не відповідає цим вимогам є недійсним, однак це не тягне визнання недійсним в цілому вексельного зобов¢язання у разі, якщо на векселі є хоча б один дійсний підпис.

3. Вексельний обіг.

Вексель починає циркулювати на ринку, виконуючи такі функції грошей, як засіб обігу й як засіб платежу. Завдяки таким властивостям вексель зменшує потребу в грошах, значно прискорює оборот товарів оскільки вирішує проблему взаєморозрахунків (покриття боргів) між товаровиробниками.

Чинник безумовності платежу, серйозні наслідки протесту підкреслюють перевагу векселі над іншими формами боргових зобов¢язань.

Обіг векселів можна показати на такому прикладі. Припустимо, що три господарські організації ¾ «А», «Б» й «У» пов¢язані між собою виробничим процесом. Фірма «У» ¾ постачальник сировини й матеріалів для фірми «Б», Яка виготовляє готовий продукт й продає його фірмі «А». Кругообіг платіжних засобів у цьому господарському обороті передбачає виникнення двох зобов¢язань: фірма «Б» має заплатити фірмі «У» за поставлені матеріали, а фірма «А» ¾ фірмі «Б» за поставлену готову продукцію. Якщо фірма «А» тимчасово неспроможна заплатити фірмі «Б» то і остання не виконає своїх зобов¢язань перед фірмою «У». Це може привести до винекнення ланцюгу неплатежів. Проте такому розвиткові подій може запобігти комерційний вексель, насамперед переказний. Він дає змогу звести два (чи понад) зобов¢язання до одного, врегулювати платежі із допомогою комерційного кредиту.

У нашому прикладі оборот переказного векселі якщо матір такий вигляд (схема 1).

Операція 1. Фірма «Б» ¾ трасант відправляє фірмі «А» ¾ трастові разом із товаром й пред¢явлений на неї вексель. До моменту акцептування цей вексель називається тратою.

Операція 2. Фірма «А» винна акцептувати (підписати) вексель тобто дати згоду на його оплату. Підписавши вексель, боржник тім самим зобов¢язується своєчасно сплатити свої борги. Потім фірма «А» ¾ трасат пересилає акцептований вексель фірмі «Б» ¾ трасанту.

Операція 3. Фірма «Б» ¾ трасант переакзує вексель фірмі «У» ¾ ремітенту. Цей переказ векселі використовується для погашення заборгованості фірми «Б» перед своїм кредитором ¾ фірмою «У». Це означати, що в кінцевому підсумку фірма «А» винна заплатити Згідно векселі фірмі «У», обходячи свого безпосереднього кредитора ¾ фірму «Б». Таким чином, фірма «А» стає зобов¢язаною не фірмі «Б», а фірмі «У», у тому годину як фірма «Б» позбавляється як кредиторської то й дебіторської заборгованості.

Операція 4.1. Фірма «У» ¾ власник переказного векселі винна пред¢явити вексель у визначений рядків до оплати. У разі платежу вексель погашається й виключається із подальшого обігу. З сказаного випливає, що при пред¢явленні переказного векселі залучені не дві, як це має місце при простому векселі, а чи не менше трьох сторін.

У практиці вексельного обігу існує три можливості використання векселя:

власник зберігає вексель у своєму активі до наступлення рядок платежу й особисто пред¢являє його до оплати (схема 1);

власник векселі замість грошей використовує вексель, протягом рядок дії для погашення власних грошових зобов¢язань;

власник векселі може продати його до наступлення рядок платежу банку, тобто врахувати вексель. Алі банк заплатити йому неповну суму, що зазначена на векселі, а утримає із вексельної суми відповідний відсоток. При цьому банк бере у собі вексельні зобов¢язання.

Операція 4.2. Більш ймовірним є другий варіант, коли власник векселі використовує вексель для погашення грошових зобов¢язань своїм кредиторам. Наприклад, фірма «У» заборгувала фірмі «Р». Так саме фірма «Р» може передати вексель своєму кредитору й т.д. І таких розрахунків за допомогою одного векселі може бути ще багато. Алі для подальшого обігу векселі необхідна письмова заява фірми «У» на зворотній стороні векселі про передачу прав за векселем до фірми «Р». Такий напис називається індосаментом.

Малюнок 5.1. Оборот переказного векселя.

	«А» ¾. трасат.		«Б» ¾. трасант.

.

«Р» ¾. індосатор

акцепт (2)

трата (1).

.

вексель вексель вексель.

до оплати до полати (4.1) (3).

(5).

КБ.

«У» ¾. ремітент.

(4.2).

Операція 5. Власник векселі ¾ фірма «Р» (якщо не передбачене інше) винна пред¢явити переказний вексель до платежу чи в день, коли він має бути оплачений, чи до одного з двох наступних робочих днів. Платник ¾ фірма «А» може, оплачуючи вексель, вимагати, щоб він був вручений йому власником векселі із розпискою в одержанні платежу. Таким чном вексель погашається й виключається із обігу. Алі погашення векселі не завжди здійснюється у такій формі. Для власників векселів було б бі дуже накладно постійно пред¢являти векселі до оплати, особливо в різних містах. На практиці існує можливість за декілька днів до рядок погашення передати вексель банку із дорученням здійснити платіж (див 2.2).

Якщо вексель своєчасно пред¢явлений для оплати, а боржник неспроможний оплатити його, то кредитор може пред¢явити претензії індосаторам й трасанту (див схему 2). Алі пред¢явлення вимог цим особам можливо лише при умові, що после відмови боржника погасити вексель кредитор своєчасно з дотриманням відповідних правил висунув проти боржника протест. Якщо це не зроблено, то власник векселі втрачає декларація про фінансові претензії до індосаментів, векселедавця й поручителя векселя.

Організація вексельного обігу передбачає безумовне дотримання вексельної дисципліни, зокрема, із допомогою таких правових норм як: акцепт, індосамент, аваль та протест векселів.

Індосамент. Особливу роль у вексельному обігу відіграє індосамент. Вексель може бути переданий іншій особі (знаходитись в обігу) шляхом індосаменту, тобто із допомогою передатного напису на зворотній стороні векселі чи на приєднаному до нього аркуші паперу (алонж). Він винен бути підписаний індосантом (надписувач векселі). Індосант відповідає за акцепт й платіж. Він може заборонити новий індосамент у такому разі віне несе відповідальності перед тими особами, на користь які вексель був после цого індосований. Індосамент переносити усі права, що випливають із векселі. Тут діє правило, що індосамент має бути вибачимо й нічим не обумовленим. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною.

Індосамент буває: іменний й бланковий.

Іменний індосамент може бути здійснений на користь платника, незалежно від того, чи акцептував він вексель чи ані, чи на користь векселедавця, чи на користь будь-якої іншої зобов¢язаної за векселем особини. Ці особини можуть у свою чергу індосувати вексель.

Індосамент може не вміщувати зазначення особини, на користь якої він зроблений, чи він може складатися із одного підпису індосанта (бланковий індосамент). Індосамент на пред¢явника теж має силу бланкового індосамента.

Індосамент виконує такі функції:

Функція передачі правових уповноважень. З допомогою індосамента вексель передається індосанту, до котрого переходять усі права, що випливають з векселі. Особа, Яка придбала вексель, отримує правове підтвердження володіння цим цінним документом.

Гарантійна функція. Індосамент є основою виникнення відповідальності індосанта. Всі індосанти (а й за одним векселем може бути декілька) несуть разом із векселедавцем (трасантом) та акцептантом (боржником) солідарну відповідальність за платіж згідно векселя.

Акцепт векселів. Особливе значення у вексельному обороті належить акцепту. Вексель може до настання рядок платежу бути пред¢явлений власником векселі чи навіть просто особою, в якої вексель знаходиться, для акцепту платнику за місцем його проживання. У векселі векселедавець може обумовити, що вексель винен бути пред¢явлений до акцепту із визначенням чи без визначення рядок. Векселі, що підлягають оплаті у визначений рядків від пред¢явлення мають бути пред¢явлені до акцепту протягом одного року від дня їхнього видачі. Векселедавець може скоротити цей останній рядків чи обумовити более тривалий рядків. Ці терміни можуть бути скорочені індосантами.

Акцепт ¾ прийняття до платежу векселі, виражене письмово на лицевій стороні векселі звичайно упоперек тексту словами «акцептований» чи «прийнятий до платежу», з зазначенням підпису особини, котра приймає вексель (акцептанта). Простий підпис платника, зроблений на лицевій стороні векселі, має силу акцепту.

Акцепт має бути вибачимо й нічим не обумовленим, однак платник може обмежити частиною суми. Будь-яка інша зміну, здійснена акцептом у змісті переказного векселі, рівнозначна відмові в акцепті. Однак акцептант відповідає згідно з змістом свого акцепту. Платник через акцепт бере зобов¢язання оплатити вексель в рядків. У разі неплатежу власник векселі, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, який грунтується на Положенні про векселі. Відмова трасата у прийнятті векселі до оплати винна бути засвідчена встановленим порядком протесту.

Інкасування векселів. Банк за домовленістю із клієнтом-векселедержателем може взяти у собі зобов¢язання здійснити передачу векселі від боржника до кредитора, здійснити пред¢явлення векселі боржнику для акцепту, для оплати, опротестувати вексель у разі неакцепту, недатування акцепту чи неоплати векселя.

Операція інкасування здійснюється на підставі договору, що укладається між банком й векселедержателем.

У разі необхідності скористатись послугами ще одного банку (що обслуговує контрагента векселедержателя) банк, що уклав договір на інкасування векселі, має додатково укласти договір із тім банком, послуги якого будуть потрібні для надання (пред¢явлення) векселі визначеній особі, чи використовувати банківську установу із власної мережі.

Основний зміст інкасових операцій із векселями полягає у бо банки в даній ситуації виконують доручення власників векселів й беруть у собі відповідальність за пред¢явлення векселів у рядків платнику й одержання належних платежів. Якщо платіж надійде, вексель повернеться боржнику. У разі ненадходження платежу, вексель повертається його власнику, але й із опротестуванням неплатежу.

Вексель передається для інкасування із написом про передоручення на ім¢я банку, який переносити на його звороті у вигляді «Сплатіть за наказом… банку. Валюта на інкасо» й засвідчується підписом власника векселі. Прийнявши на інкасо векселі, банк зобов¢язаний своєчасно переслати їхнього за місцем платежу й поставити до відома платника про надходження документів на інкасо. При неодержанні платежу за векселем банк зобов¢язаний податі його на опротестування від імені довірителя (чи по його вимозі повернути неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання інкасових операцій. Отже, роль банку в даній ситуації зводиться лише до точного виконання інструкцій клієнта-власника векселі ¾ одержати належний за векселем платіж у визначений термін й передати його власнику векселі тобто банк виконує роль комісіонера.

Операції із векселями банк здійснює від свого імені, але й за рахунок й в інтересах комітента (клієнта). За здійснення інкасо банк отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається Радою банку самостійно. Комерційні банки приймають для інкасування векселі із оплатою в тихий місцях, де є установи банків. Для здійснення комісійних операцій комітенти представляють до банку заяву, де крім просьби прийняти на комісію векселі для отримання платежу, вказується рядків платежу, найменування платників, їхні адреси, ім¢я протестанта, загальне число й сума векселів.

За виконання доручення щодо інкасування векселів банк має право на:

а) відшкодування витрат за відправку та отримання векселів й одержання платежу, коли платіж за векселем необхідно одержати в іншому місці;

б) винагороду (комісію) за виконання доручення.

Банк не несе відповідальності:

а й за втрачу векселів на пошті, несвоєчасне одержання їхні у місці платежу із звинувачуй пошти;

б) за упущення чи недоліки, допущені нотаріусом (судовим виконавцем) при опротестуванні;

в) за незалежні від банку обставини, котрі можуть привести до невигідних для комітента операцій.

Доміциляція векселів. Доміциляцією є призначення платником за векселем будь-якої третьої особини, а такі векселі ¾ доміцильованими.

При доміциляції векселетримач чи доміциліат робить на лицьовому боці векселі напис «Доміцильований» чи «Платник ¾ (особа)». Цей напис завіряється підписом доміциліата.

Доміциліатом може виступати будь-яка юридична особа, що відповідно до чинного законодавства є суб¢єктом вексельних відносин в Україні. Поряд із тім найбільшого поширення ця операція набула в банківській сфері, а іншими підприємствами практично не виконується.

Банки здійснюють доміциляцію векселів на підставі договору із векселедавцем (за вибачимо векселем), платником чи трасантом (за переказним векселем).

При здійсненні операції доміциляції платник за векселем бронює певну суму коштів для оплати векселі на окремому рахунку в банку, із якого банк здійснює оплату векселі при пред¢явленні його векселедержателем. Банк сплачує вексель лише за умови наявності на окремому рахунку повної суми коштів, необходимых для оплати векселя.

Після укладення догоди про доміциляцію платник має перерахувати кошти у розмірі, достатньому для погашення векселі, на балансовий рахунок банку № 911 «Розрахунки банків за доміцильованими векселями» у рядки, що визначені цією угодою.

Пред¢явлення до акцепту доміцильованого переказного векселі має бути здійснене в присутності представника банку-доміциліата чи через цей банк.

Авалювання векселів. Аваль ¾ гарантія третьої особини оплатити вексель, якщо зобов¢язана за векселем особа якщо над змозі зробити це самостійно. Особа, Яка падала аваль (аваліст), стає солідарно зобов¢язаною за векселем у разі його неоплати особою, за якої цей аваль наданий.

Банк може здійснити авалювання векселі на підставі договору із будь-якою зобов¢язаною за векселем особою.

Аваль виражається за допомогою напису на лицьовому боці векселі чи на додатковому аркуші (алонжі): «Вважати за аваль», «як аваліст за (назва юридичної особини, за якої наданий аваль)», «Авальований» та будь-яким іншим рівнозначним написом, який підписується авалістом. У авалі обов¢язково має бути вказано проти всіх він виданий, в протилежному випадку він вважається виданим за векселедавця.

Аваль векселі банком здійснюється лише после грунтовної перевірки його юридичної й економічної надійності. Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобов¢язання, за яку він був наданий (недійсності підпису юридичної особини, її фінансової неспроможності тощо), крім випадку дефекту форми (оплата за межі не є безумовною, вексельна сума не виражена чіткою кількістю грошових одиниць, відсутні будь-які із обов¢язкових реквізитів тощо).

Договір між банком й клієнтом щодо надання останньому авалю на векселі укладається на рядків, який визначається в залежності від рядок платежу за векселем. Договір може передбачати встановлення комісійної винагороди банку за здійснення авалю.

У разі неоплати платником пред¢явленого йому векселі векселетримач звертається із пропозицією про оплату до банку-аваліста.

Після оплати авальованого векселі банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особини, за якої він надав аваль, а також проти всіх зобов¢язаних за векселем осіб.

Після належного протесту векселі в неплатежі, здійсненого векселедержателем, останній набуває право звернення покличу до всіх зобов¢язаних осіб, до того числі до банку-аваліста.

Підпис аваліста означає, що гарант бере у собі відповідальність за вексельні зобов¢язання, якщо боржник трасант й індосант не спроможні оплатити цей вексель. Оплачуючи вексель, аваліст набуває права, що випливають із переказного векселі, тобто він може виставити претензії до осіб, відповідальних за вексель. Таким чином, вексельне право передбачає в першу чергу задоволення вимог всіх тихий, хто придбав цей вексель як надійна цінний папір. Аваль збільшує надійність векселі й тім самим сприяє вексельному обігу.

Протест векселів. Протест може бути поданий згідно правових норм. Протест векселі ¾ це офіційний документ, оформлень на спеціальному аркуші, в якому зазначено відповідно невиконане зобов¢язання за векселем.

Протест може бути здійснений у разі неакцепту чи неплатежу. Така відмова винна бути засвідчена відповідним документом.

Власник векселі винен сповістити свого індосанта й векселедавця пронеакцепт чи про неплатіж, чи, у разі застереження «оборот без витрат», ¾ у день пред¢явлення. Кожний індосант винен протягом двох робочих днів, наступних у день одержання ним повідомлення сповістити свого індосанта про одержане ним повідомлення з зазначенням найменувань й адресу тихий, хто надіслав попередні повідомлення й так далі, аж до векселедавця (схема 2). Таке повідомлення отримало назву нотифікації. Нотифікація складається довільної форми. Єдина позначка її ¾ як можна скоріше повідомити трасанта та осіб, котрі зробили на векселі передаточні написи.

У тому разі, якщо хто-небудь із індосантів не вказав своєї адреси, чи вказав її нерозбірливо, то достатньо, щоб повідомлення було б надіслано тому індосанту, який йому передує. Тієї, хто не надішле повідомлення у зазначений рядків, не втрачає свого права він несе відповідальність за збиток, який може спричинитися через його недбалість, із тім однак, що розмір відшкодування не може перевищити суми переказного векселя.

Векселедавець, індосант чи аваліст можуть через включення у документ й надписаного застереження «оборот без витрат», «без протесту» чи будь-якого іншого рівнозначного застереження звільнити власника векселі від учинення (для здійснення його прав регресу) протесту в неакцепті чи у неплатежі. Це застереження не звільняє власника векселі ані від пред¢явлення переказного векселі у встановлені рядки, ані від надписання повідомлення. За недотримання строків несе відповідальність тієї, хто посилається на цю обставину у суперечці із власником векселів.

Малюнок 5.2. Протест переказного векселя.

Повідомлення. Протест у разі Вексель ПовіПослідовний. неплатежу до оплати домлення регрес вимог. Непослідов; ний регрес вимог. «У» ¾. ремітент. Повідомлення . . Якщо застереження включене векселедавцем, то воно та має силу щодо всіх осіб, котрі підписали вексель; якщо воно та включене індосантом чи авалістом, то воно та має силу лише щодо нього самого. І якщо власник векселі здійснює опротестування, то витрати, пов¢язані із опротестуванням, покладаються на нього. Якщо застереження виходить від індосанта чи від аваліста, то витрати щодо опротестування можуть бути відшкодовані за рахунок всіх осіб, котрі поставили свої підписи. Векселетримач може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов¢язаних осіб. При настанні терміну платежу: якщо платіж не був здійснений; навіть раніше настання рядок платежу: якщо мала місце повна чи часткова відмова від акцепту; у разі неспроможності платника, незалежно від того, акцептував він вексель чи ані, у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не був встановлена судом, чи у разі безрезультатного обернення стягнення на його майно; у разі неспроможності векселедавця за векселем, який не підлягає акцепту. Відмова в акцепті чи в платежі винна бути засвідчена актом, складеним у прилюдному порядку (протест у неакцепті чи в неплатежі). Векселетримач може вимагати від того, кому він пред¢являє позов: суму переказного векселі, неакцептовану чи неоплачену, із відсотками, якщо смердоті були обумовлені; відсотки, у, від дня рядок платежу; витрати, пов¢язані із протестом, із пересиланням повідомлення, а також інші витрати; пеню, в розмірі трьох відсотків, від дня рядок платежу. Якщо позов пред¢являється до настання рядок платежу, то із вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються згідно із офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), Яка існує у місці проживання векселедержателя на день пред¢явлення позову. Тієї, хто оплативши переказний вексель, може вимагати від відповідальних проти нього осіб: всю сплачену ним суму; відсотки на вказану суму, обчислені у, починаючи із того дня, коли він здійснив платіж; витрати, які він зазнав. Кожна зобов¢язана особа, якій пред¢явили чи можуть пред¢явити позов, може вимагати вручення їй, проти оплати, переказного векселі із опротестуванням й із розпискою у платежі. Кожний індосант, який оплативши переказний вексель, може закреслити свій індосамент й наступних його індосантів. У разі здійснення регресу после часткового акцепту тієї, хто сплачує суму, на якої вексель не був акцептований, може вимагати відмітки цого платежу на векселі й видачі йому до того розписки. Векселетримач зобов¢язаний, крім того, передати йому засвідчену копію із векселі й акт протесту у тому, щоб він міг здійснити наступний регрес. Кожна особа, Яка має право пред¢явити позов, може, оскільки не обумовлене інше, одержати платіж за допомогою нового векселі (зворотної тратти)*, виданого на рядків за пред¢явленням однією із відповідальних проти нього осіб, із платежем за місцем проживання цієї особи. * Під траттою розуміється переказний вексель._.