Оценка якості товаров

Вступление: За статистикою, мало не третину підприємств бізнесу працює у сфері торгівлі, а загальна кількість працівників становить 18 відсотків. Щороку організується більш 200 нових торгових точок. Зрозуміло, що позитивний стан торгівлі та її розвиток залежить від якості які й товарів. Тому багато підприємців відчули необхідність створення спеціальної експреслабораторії з визначення якості групи товарів широкого споживання і вийшли з ініціативою з її організації у міську адміністрацію. У час російські державні стандарти якості лише гарантують безпеку цього товару не для життя споживача. Порівняти, наприклад, горілку від різних постачальників за якістю, лише грунтуючись на вищезгаданих стандартах, неможливо. Споживач, а слідом за і продавець можуть оцінити якість товару лише з реклами й досвіду. Таким чином, часто західні товари низьку якість, а більш рекламовані, можна за високих цін та користуються великим попитом, витісняючи вітчизняних товаровиробників. Об'єктивну оцінку якості товару можна зробити тільки основі індексу якості, що визначається відповідно до міжнародних стандартів якості. Він представляє з себе суму балів, виставлених товару по стандартному набору показників. Треба сказати, індекс якості і стандарти якості відіграють істотне значення у управлінні ринком, і конкурентної боротьби, а й у життя пересічного споживача. Так, запровадження стандартів якості утримання вихлопних газів автомобілів, які й США, дозволило позбутися знаменитого американського смогу. Запровадження індексу якості на молоко скоротило з 1953 по 1983 роки у чередах фермерів ФРН поголів'я худоби вдвічі, у своїй збільшило виробництво молока майже 4 разу, а індекс якості молока виріс у кілька разів. До того ж запровадження жорстких стандартів витіснило з внутрішнього ринку іноземних постачальників молока та молочних продуктів. Природно, доходи фермерів ФРН значно зросли. Як бачите, впровадження міжнародних стандартів якості і оперативне визначення індексу якості товарів конче необхідні також для об'єктивної оцінки російської продукції. Першим значним кроком у створенні експреслабораторії з визначення якості групи товарів широкого споживання стане включення спеціального пункту з міську з розвитку споживчого ринку. Днями цей документ ще розглядатиметься міської Думой.

Оценка якостей товару може здійснюватися за як продавців, і покупців. Щоб уникнути нераціонального дублювання бажано, щоб вимір вироблялося колись і що його брав він той, хто може робити це з меншими витратами. Їхньою метою економії обумовлені таких форм ділової практики, як гарантійний ремонт, фірмові ярлики, придбання партій товарів за зразками тощо. Наприклад, гарантії видають у тому випадку, коли всестороняя оцінка якостей і виявлення дефектів відбуваються автоматично у процесі використання блага. Відповідальність за вимір вихоплює покупця. До контрактами з пайовою винагородою («ройалти ») вдаються тоді, коли вимір ex ante важко й у продавця, й у покупця. Так, при видання книжок маловідомих письменників гонорар встановлюється зазвичай, у вигляді певного відсотка суми продажів, оскільки видавництву важко заздалегідь вгадати, яким попитом вони користуватися. Торгові марки використовують у тому випадку, що й вимір в останній момент купівлі, і надання гарантій з обміну чи ремонту дефектних примірників важко здійсненні. Фірмовий знак сигналізує, що виробник передбачає відхилень як виробленого товару, так що покупці цілком може покладатися на вироблені нею самою виміру. Адже якщо буде виявлено дефектний примірник, то під ударом виявиться репутація фірми і його втрати набагато перевершать будь-який можливий виграш від маніпулювання якістю товару. Важливим способом мінімізації витрат виміру слугує також вертикальна інтеграція (організація фирмы).

В нашого бурхливого, скороминучої житті є непогані багато загальних причин, стримуючих нашу соціальну людський розвиток, котре обмежує соціальну безпеці кожного людей. У тому числі одне з помітних і хворих нам — вкрай низька інформованість населення якість те, що воно споживає. Ринок, основою якого має бути змагальність товарів, послуг, у своїй ніби вже й не ринок, а базар, у якому кожен свого кота зберігає у закритому мішку, відкриваючи їх у крайніх випадках. Питання, як оцінити якість товару або ж послуги, виникає в нас вами часто-густо: який із виставлених холодильників вибрати, у яку хімчистку здати костюм, як відреагувати на втрату поштою листа або на запізнення автобуса… Ответы ними замало прості. Якість — що це таке? Якість одиничної речі, послуги — це їхнє корисність, ЦІННІСТЬ нам із Вами Ми визнаємо корисність речі, якщо основна функція, відповідна призначенню речі, справді збігається про те, що ми мусимо від веши, та її окремі споживчі властивості не гірше і краще те, що нас влаштовує «Не гірше «- це, начебто, зрозуміло, але чому «не краще »? Спробуємо послатися на загальне правило «За треба платити «Якщо ми з вами запропонували приймач з чутливістю значно перевищує рівень перешкод у місті, то, отже, ми явно переплатим. А про нерідко супутньому цьому погіршенні інших властивостей приймача Цінність, ціна — чи відповідають вони одна одній? У тому справа, що зовсім який завжди. У процесі купівлі-продажу ми змінюємо ціну (результат нашої праці) на цінність (результат праці виробника і продавця). Змінюємо який завжди адекватно. У чистому, рафінованому вигляді цінність відповідає ціні лише з абсолютно вільний ринок, вільному від монополізму і південь від змови виробників. До того ж це ринок має бути насиченим, тобто. без природно чи штучно викликаного дефіциту, і чесним, коли абсолютно повно і інформують про властивості товарів, позитивних і негативних. Реально такого ринку ніде був немає і, ми — тим паче. Як зменшити наш програш під час обміну ціни на всі цінності? Потрібна максимальна інформованість у тому, що ви купуєте. Звісно, є кілька рівнів інформованості товари. Перший — це ми достеменно знаємо, що мені загорнули те, за що ми заплатили гроші наприклад, плеєр, а чи не цегла. Другий — що загорнений плеєр містить весь необхідний комплект (навушники тощо.) Третій — що плеєр виконує своїх функцій звучить, перематывает плівку. Усі це здається нам цілком очевидним. Далі вже не безумовно: Четвертий — що він звучить і перематывает по крайнього заходу оскільки обіцяє рекламний проспект, що вона досить вродливий і зручний у роботі й, звісно ж, абсолютно безпечний. П’ятий — що рекламний і проспект врахував усі важливі нас властивості плеєра, і хороші, і погані, — аби те й те ми врахували і зважили. У умі. Цікаво оцінити якості щодо окремих характеристикам автомобіля, а дати комплексну оцінку якості, яка включала усі сторони споживчої вартості вироби. Так само важливий й питання. Призначення товару — задовольняти потреби конкретних споживачів. Але як тут зазначалося, споживачів не можна розглядати, як однорідну групу. Тому й нині оцінки якості автомобіля щодо різноманітних категорій споживачів мають також різнитися. Причому що ретельніше, дрібне розподіл на групи споживачів пройдуть, тим паче точної буде оцінка якості тих груп. Це дуже важливо, оскільки дозволяє випускати автомобілі, більшою мірою потрібні цих груп споживачів, знижуючи втрати з допомогою розбіжності характеристик товару до потреб конкретних споживачів (втрати від адаптації). Однак поділ на групи може бути нескінченним, бо довелося б переходити від виробництва до індивідуальному. Це призвело до б викличе подорожчання виробництва та вдарило в першу чергу з самого споживачеві. При переході випуску 100 автомобілів до 500 тис. на рік собівартість автомобіля знижується усемеро. Тому необхідно знайти таке сегментування споживачів, щоб співвідношення між втратами від адаптації й видатками виробництва було оптимальним. Єдиної методики як і оптимізації немає. Насправді це запитання найчастіше вирішується експертним шляхом. При подібному розподілі на групи споживачів на зарубіжної практиці як враховують розглянуті нижче соціально-економічні чинники, а й додають ще розподіл споживача психологічному ознакою, наприклад: розважливий автомобіліст, котрій головне — економічність використання машини; автомобилист-энтузиаст, понад усе ставить швидкісні характеристики; автомобіліст, обертаючий основну увагу на наданий машиною комфорт. При виборі споживачів для опитування необхідно враховувати також такі дані: підлогу, вік, освіту, основне заняття, район проживання. Район проживання може помітно позначитися на характері використання автомобіля. Так, споживач, що живе сільській місцевості, пред’являє підвищені вимоги до прохідності автомобіля. При виборі споживачів обов’язковий облік такої важливої чинника, як однієї членів сім'ї. Найважливіше роль рівня грошових доходів як чинника, визначального характер вимог споживачів і культурний рівень попиту автомобілі, пояснюється лише тим, купувати автомобіля тягне у себе істотних змін у структуру споживання і видатковій частині бюджету сім'ї. Часом не тільки з’являється нова значна стаття витрат на зміст автомобіля, а й зростають Витрати придбання спортивнотуристичного і господарського інвентарю, т. е. Витрати матеріальне забезпечення проведення дозвілля з допомогою автомобіля. Необхідно враховуватиме й такої ваги чинник, як розмір сім'ї. Розподіл споживачів на категорії за цими найважливішим ознаками дозволить диференційовано підійти до визначення основних необхідних споживчих властивостей автомобілів з кожної групі споживачів. З вимоги проведення опитування споживачів і експертів на кілька турів, можна рекомендувати використовувати панельний метод опроса.

К жалю, далеко ще не все властивості можливо помітити з першого погляду у магазині - наприклад, відлуння холодильника. Деякі властивості виявляються взагалі лише у часі (наприклад, споживана холодильником енергія). Не всі, що ми сьогодні носимо, куримо, п'ємо, об'єктивно відповідає отдаваемым на це сумам грошей. І більше утвердившемуся уявленню про модності чи престижності цих речей. З нашою довірливості до імен знаменитих фірм ми часто буваємо сліпими до якості їх товарів. І часто вже не помічаємо якість товарів наших фірм, чи фірм невідь що голосно себе кричущих, чи чесно викладають плюси та «мінуси свого товару. Усі або вони майже всі з цього має прийняти бездушна сертифікація, обов’язкова і добровільна, передбачена нашим законодавством. Сертифікація — це «дію третю сторону, що дозволяє встановити відповідність якісних характеристик, загалом якості певного товару або ж послуги, вимогам, встановленим у тому чи іншому документі «. У цивілізованих країнах доволі розвинені мережі сертифікаційних центрів, що спеціалізуються з різних видах товарів та послуг. Вони формують для споживача чіткі орієнтири на переповненому ринку. Для чесного ж виготовлювача — це найкраща можливість чесну конкуренцію. Отже, сертифікація — одне із механізмів регулювання на конкурентному полі ринкових відносин. І навпаки: без саме цих механізмів нестримний й цілком некерований полудикий ринок неспроможна сформувати цивілізоване суспільство, у якому гідність громадян стоїть у ряду головних цінностей. Ми в на самому початку шляху до такого суспільству. Отже, наше Законодавство передбачає два виду сертифікації: обов’язкову і добровільну. Обов’язкова сертифікація враховує показники, що стосуються збереження здоров’я, життя, майна громадян, а також охорону природи. Чи слід говорити, що товарів та послуг цей вид сертифікації більше ніж необхідний! Керівництво її реалізацією взяв на себе державний орган —Держстандарт. Так званої добровільної сертифікації можуть піддаватися будь-які показники якості. Цю процедуру проводиться у разі ініціативи й товаровиробника, і споживача. Отож добровільність належить скоріш у виборі показників, формі сертифікації та інших. У найпростішому разі будь-який виробник (наприклад, звичайна перукарня), узявши в основі ГОСТ, ОСТ, ТУ, навіть перелік вимозі, скажімо, США чи Монголії, може попросити видати йому сертифікат щодо відповідності якості його послуг вимогам, викладених у даних нормативні документи. Ні сумніви, множинність таких оцінок чи щось дасть споживачеві. І незабаром буде вигідна тим, хто просто зможе швидко подбати, виділивши на сертифікацію скількись випадкових тисяч карбованців. Адже викидаються сьогодні не один мільйон найчастіше на абсолютно не інформативну рекламу. «Сертифікат відповідності «будь-чого будь-чого при мінімальних витратах може отримати будь-який виробник. Красива папірець висітиме в кожного. Так що споживач знову опиниться у сумному невіданні щодо істинного якості запропонованих йому товарів та послуг. Є, проте, й інша можливість: встановити всіх єдину базу порівняння і давати сертифікат, де буде стояти рівень якості - ступінь перевищення якості досвідченого зразка, товару або ж послуги над обраним базовим. Отже, «Сертифікат якості «- це найвищий ступінь сертифікату відповідності з більшими на правами. Саме з цього шляху — шляху створення оптимальної системи сертифікації по якості йшли ми, розробляючи нашу Систему сертифікації якості — ССК. Слід нині за ньому і наші філії у низці міст Росії, зокрема — в Калінінграді. Треба сказати, коли питання оцінки якості товарів методично невідь що складний, то послуги — справа складніше. Нині завершено роботи, присвячені оцінці якості послуг, тобто сфері, досі що становить якусь «терра інкогніта ». Після довгих дебатів остаточно визначена й прийнята узагальнена номенклатура показників якості послуг, покладена основою вибору бази порівняння в розробленої нами системі сертифікації якості послуг. На відміну від номенклатури показників якості товарів послуги мають чотири чітко розмежовані групи: якість власне послуги, культура обслуговування, витрати споживача на доступ і, зазвичай, супутній основному ефекту — ефект (чи збитки) непрямий. Для освіти регіональних центрів (обласних, міських, республіканських) й низки органів сертифікації по «гарячим» послуг — страховим, обміну квартир, туризму, ремонту телерадіоапаратури та інших. — їх оформляти особливо. Чимало їх ми вже працюють із конкретними підприємствами, і ті скоро зможуть отримати перші зв нашій країні сертифікати якості. Калінінградський центр сертифікації (Вьюжанин В.П., Демиденко Э. С., Калинцев Ю. О. та інші) вже добре освоїв. Із прикрістю доведеться відзначити, що нинішня реклама — погана помічниця у визначенні якості і товару, і комунальні послуги, вона сприяє відділенню зерен від полови. Так званого відкритого ринку насправді ми маємо. Але є така сфера обслуговування, де немає конкуренції у принципі. Це правда звані природні монополії. Наприклад, послуги з забезпечення квартир електроенергії або газом. Або громадський транспорт. Але водночас є й фірм, які працюють у жорсткому конкурентному полі. Наприклад, ті, що спеціалізуються на будівельних, страхових, медичних, туристських послугах, і навіть підприємства громадського харчування, магазини, особливо валютні, і інші. У окремих випадках можуть між собою конкуруватимуть магазини, банки, освітні установи, навіть рекламні агентства. Не може їх усіх охопити. Тому й вибрали те, що нас у силам, — ті сфери, де з маємо або фахівці, або певні напрацювання. На неконкурентні види послуг, хоча б газ, електрику, опалення, міської громадський транспорт тощо., також цілком можна запровадити обов’язкову сертифікацію, але з безпеки (неї трохи згодом), а, по якості, й у залежність від нього регулювати оподаткування. Адже, погодьтеся, високу якість — певний плюс суспільству, стабільність громадських відносин, помітна дельта до якості нашому житті. Особлива грань якості — екологічна чистота товару. Усім нам добре відомо (а кому відомо, той здогадується), що у полицях наших магазинів продаються різні за якості товарів. Різні, по-перше за рівнем шкідливих домішок. Ну й домішки? Здебільшого вони проникають через екологічно небездоганні умови проростання сельско-хозяйственного сировини, вирощування тварин і звинувачують т.д. — тому й можна вважати цілком обгрунтованим вже загальноприйнятий термін «Екологічно чистий» — предмет бурхливих заперечень і рафінованих екологів, і фахівців із харчування. Смішно, а адже в ім'я відстоювання вже прийнятого народом терміна, при цьому цілком легалізованого Держстандартом, у робітничій групі пішло чимало зусиль і часу. Далі, точиться жорстка боротьба за відстоювання і геть смішною позиції: раз нормативи шкідливі речовини витримують, то, отже, весь продукт, потрапляє на полки наших магазинів, й дуже, мовляв, безпечний. І лише за довірчих розмовах виникає довірче визнання: звісно, якщо шкідливі речовини буде набагато меншою, то було б краще! — Саме розрахунком, скільки раз корисніше, тобто. менш шкідливий, реальний, потрапив до нас на сертифікацію продукт проти «нормативно-загрязненным», й займається наш Центр сертифікації, який працює за Системі сертифікації якості (ССК), офіційно зареєстрованою Держстандартом. Проблема ця не висмоктана з пальця. У одній зі своїх найцікавіших передач за німецькою хвилі Анастасія Рахманова у передачі про харчових добавках (березень 1998 р.) привела безліч прикладів, як дурять як дрібні й дрібні, а й навіть досить відомих фірм (див. Додаток 1) Перш ніж, як поговорити про нашу екологічної сертифікації, дамо кілька визначень, які. Екологічно чистим є продукт, у якому шкідливі речовини та його сполуки, і навіть який продукує шкідливі випромінювання та випаровування в кількостях, достовірно нижчими від встановлених відповідними санітарногігієнічними й іншими нормативами та вимогами (ГДК, ПДУ, ПДВ…). Рівень екологічної чистоти продукту визначається співвідношенням кількості його шкідливі речовини, і навіть продукованих їм шкідливих випромінювань і випарів, з кількістю, встановленим відповідними санітарно-гігієнічними й іншими нормативами та вимогами. А Якість харчового продукту — це комплексна характеристика корисності одиниці харчова продукція, обумовлена сукупністю характеристик, які зумовлюють здатність харчового продукту задовольняти фізіологічні і естетичні людській потребі в їжі при звичайних йому умовах використання. Нормативно встановлений якість (нормативне якість) — якість, обумовлене сукупністю характеристик, споживчих властивостей, встановлених як обов’язкові в нормативної та програмах технічної документації Дані Методичні вказівки припускають облік у процесі розрахунків діючих САНПиНов, нормативів ГОСТ Р чи разі їх відсутності — інших нормативів й виконання вимог, встановлених в Системі ССК. Останніх з випущених Держстандартів є ГОСТ 51 074–97. Його ще торкнемося нижче. Встановлені нами правила включають обгрунтування процедуру підготовки й видачі екологічних сертифікатів якості продукції — сировину, напівфабрикати, вироби, товари, послуги (далі: товари), за необхідності минулі обов’язкову сертифікацію, належним чином перевірені і випробувані на наявність і змістом шкідливих домішок, випромінювань, випарів і т. буд. — повинно бути нижче нормативно допустимих. За цими даними після відповідних розрахунків можна було одержати Рівень екологічності, чи Рівень екологічного якості, що визначає, буквально, ступінь підвищення корисності (цінності) цього продукту щодо продукту з «нормативноприпустимими «значеннями шкідливих чинників. Ці дані стануть у пригоді для постачальника товару (продукції): при належному інформуванні покупця (споживача) це дозволить або прискорити збут продукції екологічно чистої, або трохи підняти її у ціну, що сприятиме зниження ціни продукцію екологічно забруднену. Бо для низки споживачів питання екологічної чистоти продуктів, меблів, приладів… — їм і тим паче їхніх дітей — має істотне значення. Відповідно до даними Правилами, екологічна сертифікація товарів здійснюється з метою визначення їх додаткової корисності внаслідок відхилення в цю справу властивих їй екологічно шкідливих показників, чинників, властивостей, характеристик, параметрів щодо їх нормативноза припустимий рівень (незалежно від своїх функціональної корисності) і в такий спосіб зниження ризику захворювань, підвищення життєвого тонусу, активності — те, що прямо стосується якості нашому житті, соціальної безпеки. Екологічні сертифікати якості видаються на належним чином випробувані товари, екологічно шкідливі властивості яких — наприклад, зміст шкідливих домішок, випромінювань, випарів і. т. буд. — виявляються нижче нормативно за припустимий рівень (ГДК, ПДУ, ДУ…). Якщо у процесі екологічної сертифікації буде виявлено шкідливі чинники, які є за чинним порядку предметом обов’язкової сертифікації, то облік і оцінка цих факторів (певних властивостей, сторонніх включень, домішок, не характерних за технологічними причин для певного товару і тому ненормируемых, тощо.) здійснюватиметься тоді як їх ГДК, ПДУ…, додатково включеними у процес випробувань Органом ССК при узгодженні з компетентні органи. Як можна і повний Сертифікат якості, Екологічний сертифікат визначає ступінь підвищення корисності (величину відносного ефекту) сертифікованої продукції щодо прийнятої за базу порівняння, в тому випадку — аналогічної продукції з нормативним змістом шкідливих речовин, випромінювань, випарів тощо. за інших рівних умов. Він є інформаційним матеріалом, необхідним споживача — кінцевого і проміжного (при оптової закупівлі товару), і навіть — у процесі підготовки виробництва та розробку. Законодавець, стверджуючи вищезгадана ГОСТ 51 074–97, ставив шляхетну мета — убезпечити споживача від дезінформації у різних значків і написів про екологічності, найчастіше абсолютно не відповідної дійсності. Їх нині багато подібних знаків, що цікаво: вони стосуються або упаковки, або впливу продукту на морську воду при перевезенні, або будь-чого іншого. Не впливом геть здоров’я того, що ми їмо і п'ємо. Знак нашої системи ССК свідчить, що товар перевірений на відповідного рівня — методичному і процедурному й вона стосується саме корисності продукту в людини. Наскільки ми знаємо, при таких перевірках Калінінградський центр сертифікації й у тісному діловому контакту з органами санепіднагляду Калінінграда і Калінінградській області. Якщо не зовсім так, ми впевнені: тут ще попереду. Сертифікація якості, екологічна сертифікація, повинна захистити нас від неконтрольованого напливу вітчизняній та імпортної продукції середнього та низьку якість. І водночас зуміти виділити найкраще, щире — по добровільної пориву самих виробників, котрим у своїй передбачаються цілком зримі вигоди: інтерес до них споживачів. Зрозуміло, що вигадав від цього й споживач, котрий знав, що став саме купує на свої гроші. Наш колега А. Б. ШАЕВИЧ з Катеринбурга на одній із своїх досить частих публікацій місцевій пресі про систему ССК, з його Центр працює кілька років пише. Факт, продукція визнана гідною високої оцінки, повинен активно використовуватися просування цього товару на ринок, тобто. підвищення її. І тому доцільно давати відповідну інформацію реклами, каталогах, на виставках, під час переговорів із торговими організаціями. Комерційні структури, здійснюють оптові поставки, мають більше шансів на реалізацію товару, якщо має екологічний сертифікат, і сертифікат якості, іноді — і з кілька підвищеної ціні. Покупець ж, орієнтуючись таку інформацію, віддаватиме, за інших рівних умовах, перевагу товарові з тими сертифікатами. Усе це визначає не лише комерційну, а й общесоциальную корисність добровільної сертифікації. Отже, добровільна сертифікація стає поступово важливим елементом розвитку громадського виробництва — причому розвитку шляхом якісного, соціального прогресу, з урахуванням дійсних інтересів людини, суспільства, а чи не придуманих кимось для своєї вигоди. Питання соціального розвитку містять у собі низку фрагментів, у цьому числі — і моральне вдосконалення системам управління якістю. Окремий фрагмент цього великого поняття — соціальна безпеку, що можна визначити так: стан суспільства, зокрема всіх основних сфер виробництва та соціальної сфери, охорони внутрішнього конституційного порядку, зовнішньої безпеки, культури, у якому забезпечується номінальний (нормований і суспільно нормальний) рівень соціальних умов і наданих соціальних благ — матеріальних, тимчасових, санітарноепідеміологічних, екологічних, психологічних та інших, визначальних якість життя людини і суспільства загалом, гарантується мінімальний ризик не для життя, фізичного і психічного здоров’я людей, можливість духовного, інтелектуального й фізичного розвитку особистих здібностей громадянина й ефективної цих здібностей; Поняття «соціальна безпеку» повільно, але неухильно пробиває собі під собою підстави і розуміння у суспільстві. У науковій юридичної літературі, у політичному практиці вона почала формуватися з кінця дев’яностих років. Вже це поняття вміщав в собі комплекс чинників, визначальних, крім економічних пріоритетів і політичних моментів, всю безпосередню середовище проживання людини — біологічну, фізичну, психологічну, матеріальну і наприкінці кінців — значну частину те, що вміщує у собі ємне поняття якості життя. На цей час, із заснуванням при комітеті у безпеки Держдуми Експертної Ради з питань соціальної безпеки і «соціального розвитку, коло явищ і завдань, охоплених поняттям «соціальна безпеку», вважатимуться, оформився у досить повною мірою. До них ставляться: 1. Виявлення можливості появи і аналіз соціального шкоди, випадково чи свідомо спричинених суспільству окремими громадянами, державними структурами, організаціями, і навіть громадянами одна одній, і навіть розробка пропозицій щодо його запобігання. Література: 1. Миколаєва М.А. «Товарознавство споживчих товарів». Підручник М.

Норма, 1997 р. 2. Лиорац М. А., Лежкин О. Д. «Дослідження непродовольчих товаров».

1988 р. 3. Федоров М. В. та інших «експертиза якості товарів». М. Экономика, 1984 г.

Парамонова Т.ЗВ. «Экспресс-методы оцінки якості непрод. Товарів «М.

Економіка, 88 р. 4. Козлова В. А. та інших. «Товарознавство непродовольчих товаров».

«Довідник товарознавця непродовольчих товарів» в 3 книгах. М. 1983 р. 5. закони України: «Про захист прав споживача», «Про стандартизацію», «Про сертификации».