Из історії Панамського каналу

Из історії Панамського канала

Во час останнього подорожі до Нового Світу Христофор Колумб приплив до берегів Панами і заснував перший місто на американському материку. Назвав його Санта-Мария-де-Белен. Першим градоначальником став рідний брат Колумба — Бартоломео. Кілька місяців індіанці брали в облогу місто та змогли, нарешті, вигнати іспанців, які змогли врятуватися втечею на кораблях. Це був у 1503 р. Оговтавшись від першого поразки, колонізатори заснували на панамською землі нове поселення — Санта-Мария-ля-Антигуа-де-Дайрен. У місті існувало щось на кшталт самоврядування. Це й дозволило виділитися молодому солдатові Васко Нуньесу де Бальбоа, який став мером. Від індіанців він дізнався про існування моря, прохід куди безуспішно шукав Колумб. Індіанці показали Бальбоа дорогу через перешийок, що тягнеться у імперію інків. У вересні 1513 р., після 25-дневного переходу, конкістадор вийшов до Тихому океану. Слава Бальбоа не давала спокою новому губернатору провінції. Через війну сеньйор Бальбоа був звинувачений у непідкорення владі й страчений. Йому відрубали голову. І так було належить початок значному списку жертв, полеглих через бажання безроздільно панувати на Панамском перешейке.

После піратських рейдів Моргана Іспанія початку здавати позиції з Новому Світі. У 1698 р. до Панами з Ямайки припливли англійські колоністи, які спробували створити нову Російську державу, перейменувавши Панаму в Нову Каледонію. Хвороби та бої з іспанцями змусили англійців повернутися в Ямайку. Більше 200 колоністів загинуло. Після розгрому англійців іспанці забули про Панамі на років. Дороги заростали травою, тропічний ліс пожирав форти та стародавні соборы.

В ХІХ столітті Панама, як всі країни цього регіону, була втягнутою в національно-визвольного руху, кероване Симоном Боливаром. Він чудово бачив в Панамі майбутню столицю світу, вартісну на перехресті світових торгових шляхів. Громадяни Панами високо оцінили прозорливість Болівара. Вони запропонували йому очолити незалежне, молоде, але дуже не перспективну державу. Проте Болівар через погане самопочуття відмовився від дуже вигідного пропозиції. Після смерті відомого революціонера країна неодноразово то входила, то виходила зі складу Великої Колумбії, яка ставилася до Панамі, як метрополія до колонії, тобто свысока.

Находясь у складі цієї Южно-Американской імперії, панамці почувалися людьми другого сорти, не були господарями у своїй країні. Коли в 1848 р. у Каліфорнії було знайдено золото, США підписали у Києві Колумбії договору про будівництві через Панамський перешийок залізниці. За двадцять років експлуатацію у кишенях господарів дороги осіло 700 млн. дол. Річний бюджет Панами був 700 разів менша. Проїжджаючи транзитом на території Панами, американці поводилися кепсько. Це викликало незадоволення в громадян Панами. Доходило до кривавих розправ над найбільш неспокійними американцями. У у відповідь панамські беззаконня Вашингтон направляв у регіон військові кораблі. У ХІХ столітті було зареєстровано 12 збройних інтервенцій США проти маленькій, але стратегічно важливою Панамы.

Тем часом дедалі йшло до того що, щоб побудувати судноплавний канал. Цілком можливо, що з каліфорнійського золота цілком вистачило ще й залізниці, але відкриття для європейців, і американців Японії Китаю вимагали будівлі каналу. Його прорили б набагато швидше, але протистояння між Англією і Штатами. Ні в тій, ні в іншої боку був досить сил, щоб безкарно господарювати у самому серці Центральної Америки.

Обстановкой скористалися французи, домоглися величезного на успіх будівництві Суецького каналу. У 1878 р. права на будівництво готелю отримала «Всесвітня компанія межокеанского каналу ». Нею керував геніальний інженер Фердинанд Лессепс, творець Суецького дива. Лессепс особисто прибув місто Колон, де планувалося будівництво входу в майбутній канал. 1 січня 1880 р. 7-летняя дочка інженера вийняла першу лопату грунту. Невдовзі прогриміли і перші вибухи. Будівництво століття закипіла. Проте невдовзі налагоджений здавалося б механізм почав давати збої. Плани робіт постійно зривалися. Від малярії та інші хвороб упродовж свого будівництва померло близько 22 тисяч робочих. Грошей катастрофічно бракувало. На ринок цінних паперів викидалися дедалі нові облігації. Через після початку робіт Лессепс вдруге відвідав Панаму. Побачене їх у розпач. Його дітище загиналося. Проте, повернувшись до Франції, інженер заявив, що канал буде готовий через 3 роки. Час минав, а канал не добудовувався. Лессепса і групу підрядників обвинуватили у шахрайстві. Інженера позбавили ордена Почесного легіону. Принижений та розорявся, Лессепс зійшов із ума.

О сумну долю французьких будівельників свідчать братерські цвинтаря з хрестами, відлитими у Європі. На них ви знайдете дат його й смерті похованих людей, лише порядкові номери. Можна собі уявити, який був реальний розмах трагедії. Жертв каналу було настільки повно, що за умови тропічного клімату, люди й не встигали віддати останню шану мертвому — накреслити його ім'я на могильному камені. У місті Панама є меморіальний комплекс, під назвою «Куточком Франції «. Панамці досі з великою повагою ставляться до світлого пам’яті тих європейців, хто справі спробував з'єднати Атлантику з Тихим океаном. Прорити канал Франція не змогла. У Вашингтоні зітхнули з полегшенням. Почався нову фазу поетапного боротьби за гегемонію у тому стратегічно важливій регионе.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.