Туркменістан

Туркменистан

Республика Туркменистан

Площадь: 488,1 тис. км2.

Численность населення: 4,6 млн. людина (1998).

Государственный мову: туркменский.

Столица: Ашгабат (500 тис. жителів, 1997).

Государственный свято: незалежності (27 жовтня, з 1991 г.).

Денежная одиниця: манат.

Член ООН та ОБСЄ з 1992 г.

Туркменистан — країна пустель і оаз, своєрідних історичних і культурних традицій. На його території процвітали найдавніші цивілізації світу. Це з самих багатих держав з запасам газу і нафти. Разом про те історія незалежності країни нараховує лише кілька років. Сучасний Туркменістан проголосив свій, особливий шлях развития.

Расположен в південно-західній частині Середню Азію. На півночі і сході межує з Казахстану і Узбекистаном, Півдні — з Афганістаном та Іраном. На заході омивається водами Каспійського моря.

В Туркменістані живуть представники безлічі національностей, проте більшість населення — туркмени. Великі групи туркменів живуть у Узбекистані, Афганістані, Ірані. У Туркменістані великі громади узбеків (9%) і казахів (2%). Помітну частину населення це росіяни й російськомовні народи (близько сьомої години%). Серед інших народів тут живуть вірмени, азербайджанці, татари, перси, лезгини, уйгури, і навіть белуджи, курди та інших. З власного антропологічному виглядом туркмени ставляться до закаспийскому расового типу південних европеоидов. Туркменів відрізняють високе зростання, довгаста форма голови, вузьке обличчя, досить високий лоб, щодо темний відтінок волосся, очей та шкіри. Монголоїдні риси в них незначительны.

Туркменский розмовну мову розвивався з урахуванням західних огузских племінних діалектів тюркських мов, відчувши у собі також вплив кипчакских і староузбекских (чагатайских) мов. Літературний туркменський мову сформувався в XX в. під впливом текинского племінного діалекту. Сучасна туркменська писемність полягає в кирилицю, але у XXI в. планується перевести в латинську графіку. У Туркменістані, як та інших середньоазіатських державах, висока народжуваність. З початку століття чисельність жителів зріс у кілька разів, але це результат досягнуто не лише високої народжуваності, а й снижавшейся в XX в. смертності. Для туркменів характерні члени багатодітних сімей. Середня щільність населення у Туркменистані — близько 9,4 особи на одне 1 км.кв. Найбільша щільність — в південних, східних, і північно-східних оазах; один із найбільш низьких — ніяких звань республіки; у пустельних районах одна людина — сталася на кілька квадратних кілометрів. Наприкінці 80-х років рр. XX в. у Туркменистані було 16 міст і 74 селища міського типу, у яких мешкало близько 50% населения.

В початку XX в. туркмени були задіяні переважно у сільське господарство, передусім в кочовому тваринництві та частково в землеробстві. Протягом століття кочівників ставало дедалі менше. Останні десятиліття Туркменістані помітно збільшилася, передусім з допомогою які прибули до республіку мігрантів, частка зайнятих в індустріальних галузях (у промисловості і будівництві) і зменшилася кількість що працюють у аграрному секторі. У 90-х рр. сільському господарстві працювали 735 тис. людина (44% від кількості зайнятих в народному господарстві), у сфері послуг — 625 тис. людина (близько сорока%), а в промисловості й будівництві — 320 тис. людина; (16%).

Ашгабат — столиця республіки. Місто лежить у живописної долині поблизу передгір'їв Копетдага, на рівному відстані від усіх обласних центрів республіки. Він виник у 1881 р. спочатку як військове зміцнення неподалік однойменного селища. У 1885 р. сюди було проведено залізниця, після чого навколо зміцнення стало розвиватися міське поселення. До 1919 г. місто був відомий як Асхабад. 1921;го р. він було перейменовано на Полторацк на вшанування революціонера П. Р. Полторацького. У 1927 р. місту повернули стару назву у новій транскрипції — Ашгабад («обладнане любовно»). На межі 80 — 90-х рр. з’явилася інша транскрипція — Ашгабат. Завдяки зручного географічному становищу місто став важливим торговим і транзитним пунктом. У 1948 р. місто пережив потужне землетрус й цілком зруйнували. Відновленню столиці Туркменістану допомагали все республіки Радянського Союзу. На місці руїн через кілька років виріс прекрасний новий місто. У Ашгабаті багато сучасних архітектурних споруд, багатоповерхові житлові райони. Наприкінці XX в. Ашгабат перетворився на важливий политико-административный, науково-культурний і транспортний центр. Промисловість представлена підприємствами легкої, харчової, машинобудівної, електротехнічній та інших галузей. У місті є університет, інститути, науково-дослідні установи, театри, музеї, клуби. Є ботанічний сад.

Туркменабад — центр в східній частині Республіки Туркменістан та другою за чисельністю населення місто (150 тис. жителів, у тому числі значну частину становлять узбеки). Колись тут була розташована фортеця Бухарського емірату під назвою Чарджуй («Чотири каналу»), яка охороняла переправу через Амудар’ю від нашестя й аж розбою кочівників. У 1886 р., коли сюди було проведено Закаспийская залізниця, близько фортеці виникло військове, і потім і міське поселення. У 1901 р. побудували залізничний міст через річку. У 1940 р. назва міста дістала нове транскрипцію — Чарджоу. У 1999;му р. Чарджоу було перейменовано на Туркменабад («Створений туркменами»). Нині Туркменабад — розвинений промисловий і культурне центр. Тут є підприємства з переробки бавовни, шелкомотальная фабрика, завод з обробки шкурок куракульских овець, судноремонтний і ремонтно-экскаваторный заводи, великий суперфосфатний коли завод і ін. Місто зручно розташований на перетині судноплавної частини річки Амудар’я і з залізниці і є важливим транспортним вузлом. У Туркменабаде є технікуми, училища, музей і театр.

Преобладают три ландшафту: пустельні рівнини, оазиси і гори. Головні річки — Амудар’я, Мургаб, Теджен. У знаменитій Бахарденской печері перебуває підземне озеро Коу-Ата (на 60 м нижче входу). Його площа — 1050 м.кв., середня глибина — 6 м, а температура води +33…+37° С.

Примерно 80% території займають пустелі. Найбільша — Каракуми («Чорні піски»), що простягається із Заходу Схід на 880 км. На півдні і південному заході — гори Копетдаг (гора Ризи — до 2942 м) і північні передгір'я Паропамиза. Клімат — різкоконтинентальний, дуже сухий, зі значними добовими і річними коливаннями температур. Зима — тепла, літо — спекотне. Найвища середньомісячна температура йдеться у липні (+32,2° З). Найбільш холодний місяць — січень, але півдні цього місяця температури плюсові можливе вегетація рослин. Опадів — від 70 до 120 мм на рік, серед стосів — до 350 мм. Рослинність — переважно пустынная.

Древняя культура Середню Азію, включаючи Туркменістан, полягає в релігійних традиціях зороастризму, буддизму, християнства та інших культи і віруваннях. Починаючи з рубежу VII — VIII ст., коли регіон був завоеван арабами, пануючій релігією стає іслам. Віруючі туркмени, узбеки, таджики, казахи і деяких інших народності сучасного Туркменістану) у гнітючому більшості — мусульман-сунітів ханифитского штибу. Невелика частина місцевого населення, вихідцями з Ірану, — мусульмане-шииты. Велику роль туркменському суспільстві протягом століть грав суфізм (від арабського суф — груба вовняна тканину, звідси — волосяниця як атрибут аскета) — містичне напрям мусульманського віровчення, котрій характерно поєднання метафізики з аскетичній практикою, вчення про поступове наближенні через містичну любов пізнання Бога. Суфізм надав значний вплив на літературу, народне творчість і навіть у політичного життя корінних народів. У XX в. тут велика громада європейського з походження населення. Це православні християни, католики і лютеране.

В 18 км на захід від Ашгабата височать руїни Нисы — столиці древнього Парфянского держави, яке межі І тис. до зв. е. — 1 тис. зв. е. Тут збереглися залишки міських кварталів, храмів, палаців. При розкопках Нисы археологи виявили чудові ритоны (кубки як роги) з слонової кості, скульптури з глини і каменю, монети, архівні записи на глиняних дощечках. Ці знахідки мають світове значення. На північ від міста Байрам-Али лежать руїни іншого древнього міста — Мерва. Це найбільш значний історико-архітектурна пам’ятка Туркменістану. Найдавніша частина — городище Эрк-Кала, заселення його датується І тис. до зв. е. У І тис. зв. е. Мері був столицею в східній частині Сасанидской імперії, та був центром арабських намісників в Хорасане. Свого розквіту місто сягнув у XII в. у складі держави Сельджукидів і Хо-резмшахов, про що свідчать залишки городища Султан-Кала з мавзолеєм султана Санджара у центрі. Саме тоді Мерв був найбільшим сході центром з виготовлення художньої штампованої кераміки. Нарешті, північ від Туркменістану, де був древній Ургенч — столиця Хорезма в XII — XI11 ст., збереглися пам’ятки, наче фортецю Аккала («Біла фортеця»), мінарет, мавзолей Фахреддина Рази (друга половина XII в.), що є цегельну кубовидную будівництво з двенадцатигранным шатровим куполом.

Туркменистан — республіка. А Президент — главу держави і владі. Законодавча влада належить парламенту — Народному зборам (Халк Меджлис).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.