Розвинені біржові системи світу

Розвинені біржові системи світу

3.1 Нью-Йоркська фондова біржа.

Нью-Йоркська фондова біржа є найбільшою у світі за кількістю цінних паперів, котрі котируються на біржах й по які укладаються догоди. Не дивлячись тих, що фактично вона існує із 1792 року, формально її статут був прийнятий у 1817 році й початкове вон називалась «Нью-Йоркська Рада по цінних паперах та їхнього обміну». Сучасна назва біржі із «стала у 1863 році.

На Нью-Йоркській фондовій біржі котирується понад 2000 акцій й понад 3500 облігацій. Основними критеріями, на основі які здійснюється допуск цінних паперів до котирування, є показники активів, прибутків, одержуваних емітентом від господарчої діяльності, а також регулярність одержання прибутків акціонерами. Включення до списків цінних паперів, допущених до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі, є визнанням того, що емітент-інститут досяг зрілості та статусу передової корпорації у своїй галузі.

Основні показники, на основі які здійснюється включення, наприклад, акцій до списків біржі, розрізняються залежно від того, емітентами якої країни смердоті випущені - США чи іншої. Акції американських корпорацій можуть бути включені до списків фондової біржі, якщо кількість власників 100 й понад акцій становить 2000; загальна кількість акціонерів — 2200;

середньомісячний продажів акцій за останні 6 місяців досяг.

1 0; прибуток емітента до вирахування федеральних податків — 2 500 000 доларів; за останній фінансовий рік ;

2 0 доларів; за останні 3 рокта — 6 500 000 доларів, усі три рокта мають бути прибутковими.

У відповідності із Правилами включення й вилучення цінних паперів зі списків Нью-Йоркської фондової біржі, окрім цих показників, також враховується й ряд інших. Наприклад, корпорація має бути діючою, а чи не такою, що готується до ліквідації, звертається увага на характер ринку її продукції, відносну стабільність стану емітента в галузі, перспективи розвитку галузі та корпорації.

Сукупна ринкова вартість акцій, випущених корпорацією, має бути не менше 5 млн. доларів, емітент винен бути спроможним виплачувати відсотки по всіх своїх вол «язаннях.

Акції іноземних компаній можуть бути включені до списків фондової біржі, якщо кількість власників 100 й понад акцій становить 5000 у всьому світі; ринкова вартість їхні досягає 100 млн. доларів у всьому світі; прибуток до вирахування податків — 100 млн. доларів упродовж трьох рокта, із них мінімум 25 млн. доларів протягом одного із трьох років.

Цінні папери, що перебувають в обігу на Нью-Йоркській фондовій біржі, котируються в одному (офіційному) режимі. Інших режимів котирування не існує. До теперішнього години основною формою торгівлі є аукціони «із голосу». Котирування курсів, а також клірингові та розрахункові операції виконуються за допомогою комп «ютерних засобів.

Торгівлю на фондовій біржі мають право здійснювати лише члени біржі. Учасники торгів можуть виступати як фахівці, дилери по купівлі та продаж неповних лотів, комісійні брокери, брокери операційного залі, зареєстровані торговці.

Фахівці становлять близько 25 відсотків всіх учасників біржової торгівлі. Вони представляють собою певні центри аукціонної торгівлі, головне заподіяння які полягає у тому, щоб забезпечувати ліквідність цінних паперів й послідовність цін ними. Звичайно фахівець торгує акціями 12−14 емітентів. Він винен матір достатньо велику суму власних, а чи не позикових грошей (приблизно 500 тис. доларів) чи таку суму, Яка дозволяє йому придбати 5000 акцій одного емітента, якщо вартість таких акцій вище 500 тис. доларів. Фахівець також винен матір необхідну професійну підготовку.

Фахівці на Нью-Йоркській фондовій біржі виконують дві основні функції. Вони надають брокерські послуги брокерам, котрі виконують лімітні та спеціальні накази клієнтів, й є дилерами відносно вищезгаданих акцій 12−14 емітентів. У останньому випадку із метою забезпечення ліквідності фахівці вол «язані їхнього купувати, якщо попит ними падає, й продавати вказані акції, якщо попит ними підвищується.

Дилери, торгуючі неповними лотами, здійснюють купівлю чи продажів акцій у тихий випадках, коли в пакеті менша, ніж звичайно, їхнього кількість. Звичайним пакетом акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі вважається пакет, що дорівнює 100 акціям чи числу, кратному 100 акціям. Торгівлю неповними лотами акцій на вказаній біржі почали здійснювати в 1976 році; до цого її здійснювали в спеціальній палаті.

як комісійні брокери на біржі виступають службовці брокерських фірм, котрі є членами Нью-Йоркської фондової біржі. Комісійні брокери працюють в операційному залі і виконують доручення клієнтів своєї фірми. Замовлення клієнтів на придбання чи продажів акцій надходять до комісійних брокерів від службовців, працюючих в офісі брокерської фірми.

Брокери операційного залі є учасники фондової біржі, котрі не є службовцями брокерської фірми, що працює із інвесторами, але й котрі допомагають комісійним брокерам виконувати замовлення, якщо тих одержують їхні одночасно у великій кількості. Брокери операційного залі, таким чином, надають послуги іншим брокерам, торгуючим на фондовій біржі, й не працюють із інвесторами.

Зареєстровані торговці представляють собою таких учасників фондової біржі, яким дозволено продавати й купувати цінні папери за свій рахунок. Ця категорія учасників біржової торгівлі діє на торгах на свій страх й ризик. Торговці не приймають й не виконують доручень клієнтів. Вважається, що зареєстровані торговці своїми діями сприяють підвищенню ліквідності цінних паперів, оскільки смердоті знаходяться в операційному залі, мають доступ до інформації щодо поточних курсів й можуть швидко реагувати на зміни останніх.

3.2. Токійська міжнародна фондова біржа.

Токійська фондова біржа виникла в 1878 році, проте в сучасному вигляді існує із 1949 року. На вказаній біржі котируються акції близько 1500 емітентів, а також облігації. Учасниками її є 94 організації. Торги цінними паперами проводяться у двох формах: шляхом аукціону «із голосу» та в електронному режимі. Цінні папери котируються лише офіційно. На Токійській фондовій біржі існує два операційних зачи: один — для аукціону «із голосу», другий — для комп «ютерних торгів.

Аукціонна торгівля «із голосу» здійснюється щодо близько 200 акцій, що найбільш активно купуються й продаються. Торги із іншими акціями, включаючи іноземні, проводяться в електронному режимі. У операційному залі, у якому відбувається торгівля «із голосу», також, як й на Нью-Йоркській фондовій біржі, знаходяться пості фахівців (Saitory posts) й брокерські місця. Saitory й брокери є основними учасниками біржової торгівлі «із голосу». Обидві категорії учасників виконують функції, аналогічні тім, котрі здійснюються, відповідно, фахівцями та комісійними брокери Нью-Йоркської біржі.

У операційному залі електронної торгівлі знаходяться лише комп «ютери, засоби зв «язку та Saitory. Інші учасники фондової біржі фізично под годину торгівлі не присутні. Брокерські фірми-учасники фондової біржі запитують необхідну інформацію, надсилають замовлення та укладають догоди в електронному (комп «ютерному) режимі, не виходячи з своїх офісів, розташованих поза будівлею біржі. Замовлення надсилаються за допомогою прилаштую для зчитування карток замовлень, встановленого в офісі брокерської фірми, а повідомлення про приймання замовлення одержують через спеціальний принтер. Saitory, котрі знаходяться в залі електронної торгівлі, зіставляють введені до комп «ютерної мережі замовлення на придбання й продажів, що висвітлюються вони на дисплеї комп «ютера. Потім смердоті приймають рішення про ті, котрі замовлення та в якій мірі мають бути виконані. Підтвердження про укладання догоди передаються Saitory брокерським фірмам також у комп «ютерному режимі. У випадках, коли замовлення на купівлю співпадає з замовленням на продажів, угода укладається автоматично, без втручання Закон. Saitory також може задати програму комп «ютеру так, щоб замовлення на придбання й продажів цінних паперів за цінами із різницею у п’ятдесят ієн теж виконувались в автоматичному режимі. У цей годину у режимі електронної торгівлі близько 50 відсотків угод здійснюються комп «ютерами без участі Saitory.

Електронна торгівля цінними паперами на Токійській фондовій біржі здійснюється за допомогою комп «ютерної системи надсилання та виконання замовлень. Вказана система був введена в дію у 1982 році, й її використання дозволило значно скоротити період між моментом подачі замовлення й підтвердженням догоди. Раніше на це гайнувалося 15−30 хвилин; з введенням цієї системи даний період скоротився до 30 секунд.

3.3. Лондонська міжнародна фондова біржа.

Лондонська біржа був створена в 1770 році. До 1980 року на ній здійснювалось єдине котирування — офіційне, починаючи із 1980 року було б введено три офіційних й одне неофіційне.

У теперішній годину на вказаній біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. Акції, що офіційно котируються, поділені втричі групи. До першої групи входять акції, що мають найбільший попит; друга група є найбільш численною й до неї включені акції добро відомих емітентів, на котрі існує постійна попит; нарешті, третя група охоплює компанії, акції які звичайно користуються інакшим великим попитом, як акції перших двох груп, й обсяги продажів які звичайно є меншими в порівнянні із обсягами продажів двох інших груп.

У неофіційному котируванні перебуває близько 300 акцій. У основному це акції малих та середніх компаній, котрі мають певну перспективу розвитку та хотіли б набути іміджу визнаної фірми.

Процедура допуску до неофіційного котирування є простішою. В частности, статутний фонд таких компаній винен бути не менше 50 тисяч фунтів стерлінгів; компанія винна матір задовільні показники господарчої діяльності та фінансового стану; для допуску надається лише один звіт про 3-річну діяльність.

Неофіційне котирування дає можливість вивчити перспективність цінних паперів, простежити, чи існує ними достатній попит, чи зможуть смердоті в майбутньому бути переведені в одне із відділень офіційного котирування.

У середині 1980;х років життєдіяльність Лондонської фондової біржі був відзначена двома важливими подіями: по-перше, припиненням проведення аукціонів «із голосу» та введенням замість них електронної торгівлі цінними паперами й, по-друге, злиттям вказаної біржі із іншим інститутом-регулятором — Організацією по регулюванню міжнародних цінних паперів.

До 1986 року центральною фігурою у торгівлі «із голосу» на біржі був джобер, який виконував функції, аналогічні функціям фахівця чи Saitory, відповідно, на Нью-Йоркській й Токійській фондових біржах. По суті, джобер представляв собою ділера, який мав у операційному залі посаду й здійснював купівлю й продажів певних цінних паперів брокерам, котрі працювали в операційному залі біржі та виконували замовлення клієнтів. Брокери малі право продавати чи купувати цінні папери як одного лише через джобберів. Наявність численності джобберів надавала ринковій взаємодії безперервного та постійного характеру. Брокер не мав необхідності очікувати годинами чи днями, поки хтось запропонує для купівлі чи продаж необхідні цінні папери. Подійшовши до посади джобера, він міг практично за годину чи придбати їхнього, чи продати. У цьому розумінні біржова система торгівлі, що засновується на послугах джобера, мала певні переваги. У брокерів також був можливість обирати, хто має саме із джобберів їм було б вигідно купувати потрібні цінні папери чи продавати.

Проте в цілому ефективність аукціонної торгівлі «із голосу» на Лондонській біржі поступово почала знижуватись. У 1960;1970;х роках податкові та інфляційні фактори змушували індивідуальних інвесторів вкладати наявні у яких грошові кошти в пенсійні та ощадні фонди, що давало можливість інституційним інвесторам поступово витискати їхнього із ринку цінних паперів. У свою чергу, інституційні інвестори, залишившись практично єдиною категорією інвесторів, почали втрачати інтерес до посередницьких послуг брокерів, оскільки прийшли до висновку, що укладання угод купівлі-продажу цінних паперів без участі брокерів є более дешевим. як наслідок, ринок цінних паперів Великобританії поступово почав перетворюватись у позабіржовий. Одночасно для інституційних інвесторів более привабливими стали догоди на фондових біржах інших країн.

Виникла потреба в проведенні реформи біржової торгівлі, й в 1986 році Лондонська біржа стала проводити торги за допомогою системи автоматичного котирування. Колишні джоббери перестали бути такими та перетворились у макет-мейкерів, яким було б дозволено здійснювати введення до комп «ютерної системи своїх цін на купівлю чи продажів певних цінних паперів. Користувачами системи, але й із іншими правами, стали також брокери, емітенти, інвестиційні інститути, менеджери інвестиційних фондів. Брокерам було б дозволено укладати догоди між собою без участі макет-мейкерів, а також виконувати ділерські функції. Визначившись з тім, якими цінними паперами слід торгувати, макет-мейкери стали вводити до системи свої параметри: кількість, курс, за яким смердоті згодні були купити чи продати акції чи облігації, свої реквізити. Згідно із новими правилами, про усі догоди учасники вол «язані були повідомляти фондову біржу упродовж п «яті хвилин із моменту її укладення. Макет-мейкери под годину торгівлі перебувають в операційному залі фондової біржі.

Брокери, котрі працювали на біржі, одержували замовлення із офісу своєї фірми, викликали на своєму дисплеї необхідну сторінку даних цінних паперів й переглядали, хто із макет-мейкерів ними торгує, за якою ціною та в якій кількості. Далі смердоті йшли до макет-мейкера і укладали угоду.

Якщо брокер, що був користувачем системи SЕАQ, перебував поза операційним залом, то він зв «язувався із макет-мейкером телефоном та укладав угоду в телефонному режимі. У цих випадках телефонні переговори фіксувались на магнітофонній плівці.

Наприкінці 1986 року відбулося злиття Лондонської фондової біржі із SEAQ.

SЕАQ представляла собою саморегульовану організацію, учасниками якої були ділерські фірми, торгуючі у Великобританії іноземними цінними паперами. Вказана організація виникла внаслідок того, що Британська держава после прийняття закону про фінансові послуги (1985) стала проводити более сувору політику щодо учасників ринку цінних паперів, включаючи позабіржовий сектор торгівлі іноземними цінними паперами. SЕАQ винна був здійснювати інституційний контролю над поведінкою фірм-учасниць, укладати та надсилати до Заради по цінних паперах та інвестиціях, Яка виконує функції комісії по цінних паперах, звіти та інформацію про даний сектор британського ринку.

Проте Лондонська фондова біржа й SЕАQ домовились про злиття, внаслідок чого на біржі був додатково створена система автоматичного котирування іноземних цінних паперів. Остання представляє собою самостійну комп «ютерну систему, котра функціонує аналогічно вищезгаданій системі SЕАQ. У межах SЕАQ іптегпаїіопаї укладаються догоди винятково із іноземними цінними паперами.

У зв «язку з введенням нової системи Лондонська фондова біржа був перетворена на Лондонську міжнародну фондову біржу.

3.4. Фондові біржі, що розвиваються та новостворені фондові біржі.

Фондові біржі, про котрі щойно йшла мова, є найбільш розвиненими. Усі інші, котрі існують у різних країнах світу, за ступенем зрілості можна умовно поділити втричі групи: розвинені, тих, що знаходяться на шляху розвитку, й щойно створені. До першої групи слід віднести, наприклад, Американську фондову біржу (США), Цюрихську (Швейцарія), Амстердамську (Голандія), Міланську (Італія), Торонтську (Онтаріо, Канада), Австралійську (Австралія) та ряд інших. Дана група фондових бірж характеризується досить великими торговельними оборотами цінних паперів, розвиненістю процедур допуску до участі в біржових торгах та котирування, широким застосуванням комп «ютерних засобів із метою інформування про поточні курси та укладені догоди, а також проведення клірингових та розрахункових операцій.

Фондові біржі, що належати до даної групи, були створені як мінімум декілька десятиріч, як максимум — кілька століть тому й за цей період досягли досить високого рівня розвитку.

На відміну від них, існує досить численна група фондових бірж, що розвиваються. як правило, до цієї групи входять біржі, котрі хоч й були створені кілька десятиріч тому, проте за минулий період не змогли із тихий чи інших причин досягти рівня торговельних оборотів й комп «ютерної обладнаності, властивих біржам попередньої групи. Звичайно до числа тихий, що розвиваються, відносять такі біржі, як Сеульська (Південна Корея), Гонконзька (Гонконг), Бангкокська (Таїланд), Манільська (Філіпіни), Сінгапурська та ряд інших. Вказана група є досить різноманітною: самих у теперішній годину здійснюються заходь, спрямовані на поступову комп «ютеризацію таких найбільш важливих видів діяльності, як інформування про курси, здійснення кліринга й розрахунків, на інших — єдиною формою біржової торгівлі, як й раніше, продовжують залишатись аукціонні торги «із голосу», а комп «ютерні засоби не використовуються навіть із метою інформування про поточні курси.

За рідкісним винятком, кількість цінних паперів, що знаходяться в обігу на фондових біржах, що розвиваються, є невеликою, й в основному смердоті представляють собою цінні папери місцевого значення.

Особливий інтерес викликає група так званих щойно створених фондових бірж. Характерними рисами даної групи є такі:

вказані фондові біржі виникли кілька років тому; як правило, смердоті виникли в умовах, коли фактичні ринкові стосунки в даних країнах ще лише починали складатись; при утворенні фондових бірж враховувався досвід розвинених країн стосовно електронної форми торгівлі та ряд інших. Фондові біржі даної групи звичайно створювались в умовах недостатнього розвитку національних фондових ринків. Кожна із них відчувала свої труднощі, проте деяким, наприклад, Варшавській (Польща) й Будапештській (Угорщина), вдалось вже у Перші рокта досягти певних результатів.

Основною формою торгівлі на вказаних біржах були аукціони «із голосу», що проводились операційному залі. Обидві фондові біржі при організації торгівлі здебільшого враховували досвід функціонування Нью-Йоркської фондової біржі.

До групи щойно створених фондових бірж також входити й Українська фондова біржа (Київ), Київська міжнародна фондова біржа й Донецька фондова біржа. Українська фондова біржа виникла в1991 році та є найдавнішою із українських фондових бірж.