Формування глобальної земної соціоекосистеми

ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЗЕМНОЇ СОЦІОЕКОСИСТЕМИ

За сучасними уявленнями вік земної кору дорівнює близько 4,5 млрд. років. Найдавніші рештки мікроорганізмів знайдено в гірських породах, датованих 3,2 млрд. років. Бурхливий розвиток органічного світу на землі, освоєння рослинами й тваринами континентів відбулися лише 0,5−0,4 млрд. років тому. Отже, географічна оболонка землі тривалий годину був абіотичною геосистемою, в якій відбувався геологічний кругообіг речовин у вигляді взаємопов «язаних фізичних та хімічних процесів. З розвитком органічного світу вон поступово перетворилася на глобальну екосистему — біосферу, що складається із двох взаємодіючих підсистем — неживої (абіотичної) й живої (біотичної). Виник новий біологічний кругообіг речовин, який включився у геологічний й суттєво його трансформував. Обмінні речовинно-енергетичні процеси у цій новій системі були значно видозмінені. Для утворення біосфери вирішальне значення мала поява на землі рослинності, котра містить хлорофіл. Тільки завдяки хлорофілу рослини набули здатності вловлювати сонячну енергію, використовуючи її для фотосинтезу, в процесі якого із води й вуглекислого газу утворюється органічна речовина — першооснова існування та розвитку всієї різноманітності рослинного й тваринного світу.

Термін біосфера (тобто сфера життя) вперше використав у XIX ст. австрійський вчений У. Зюсс. Алі основоположником сучасних уявлень про біосферу як населену організмами оболонку землі, що охоплює нижні шари атмосфери, гідросферу й верхні шари літосфери, був Український вчений У. й. Вернадський. Вертикальні межі біосфери визначаються поширенням організмів у земній корі до глибини 2−3 км, в океанах до глибини понад 10 км та в атмосфері до висоти близько 20 км.

Маса живої речовини у біосфері становить приблизно 0,25% всієї її маси. Завдяки інтенсивному розмноженню живої речовини, її дисперсності та високій біогеохімічній активності протягом геологічної історії землі потенційна зона життя на нашій планеті безперервно розширювалася. Зараз у біосфері описано близько 2 млн. видів організмів, у тому числі 500 тис. видів вищих й нижчих рослин, 1,5 млн. видів тварин, грибів, мікроорганізмів.

У своїй узагальнюючій монографії «Біосфера », опублікованій у 1926 р., У. І. Вернадський так охарактеризував значення організмів у планетарних процесів: «Можна без перебільшення твердити, що хімічний стан зовнішньої кору нашої планети — біосфери — цілком перебуває под впливом життя, тобто визначається живими організмами. Безперечно, енергія, що надає біосфері її звичайного вигляду, має космічне походження, її випромінює Сонце у формі променистої енергії, а живі організми, тобто сукупність життя, перетворюють цю космічну променисту енергію у земну хімічну й створюють нескінченну різноманітність нашого світу. Це живі організми своїм диханням, своїм живленням, своїм метаболізмом, своєю смертю й своїм розмноженням, постійним використанням своєї речовини, головне — триваючою сотні мільйонів років безперервною зміною поколінь, своїм народженням та розмноженням породжують одне із найграндіозніших планетарних явищ, що не існує ніде, крім біосфери » .

За У. І. Вернадським, основними компонентами біосфери є:

жива речовина — рослини, тварини та мікроорганізми;

біогенна речовина — органічні та органо-мінеральні продукти, створені живими організмами протягом геологічної історії землі: кам «яні вугілля, горючі сланці, торф, нафта тощо;

косна речовина — гірські породи неорганічного походження, котрі є субстратом чи середовищем для проживання живих організмів;

біокосна речовина — результат синтезу живої та неживої речовини: мінеральні породи органічного походження, сучасні та викопні грунти, мули (підводні грунти).

З появою людей на землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері. Внаслідок цого глобальна екосистема почала поступово трансформуватися у трикомпонентну глобальну соціоекосистему, у функціонуванні якої все більшу роль відігравало людське сус-пільство. Разом із розвитком суспільства зростає антропогенний тиск на навколишнє середовище. У цьому процесі доцільно розрізняти три стадії, котрі по суті є різними етапами розвитку на нашій планеті глобальної соціоекосистеми.

На відміну від інших організмів людина — це особливий біологічний вид, який впливає на природу не лише своїми метаболічними процесами, тобто біологічним обміном речовин, а і трудовою діяльністю. Історичний аналіз взаємовідносин суспільства та природи свідчить, що інтенсифікація антропогенних трансформацій у біосфері заговорили українською у «язана не скільки із зростанням народонаселення, стільки із його технічним оснащенням та суспільною організацією роботи. За допомогою кам «яних знарядь первісні люди почали перетворювати про «єкти й процеси природи із їхнього натурального стану на штучний.

З розвитком суспільства, із утворенням великих суспільних про «єднань (племен, союзів племен, держав) ці процеси безперервно посилювалися. Тому етапи взаємодії суспільства та природи відповідають не лише етапам вдосконалення засобів виробництва, якими люди безпосередньо впливали на природу, але й і етапам розвитку виробничих відносин, етапам розвитку самого людського суспільства.