Визвольна війна українського народу, основні її етапи

Визвольна війна українського народу, основні її етапи.

Соціально-економічні проблеми, загострення суперечностей, економічні проблеми, закріпачення селянства, релігійний гніт — все це лягло основою вибуху національних сил, який уже готувався до революції. Ця війна стала подією переломного значення. Літописці відображали Хмельницького як найвизначнішу подію українського народу. Одні історики Росії зображали Хмельницького, як об'єднувача Русі, а його дії, як приєднання, об'єднання Малоросії до царської Росії. У 1648 р. Український народ повстав проти шляхетського поневолення, за свободу. Почалась війна, котра поклала вушко новому періоду в історії українського народу. Народна революція охопила майже усі верстви українського суспільства, але й головними й вирішальними були селянські маси, Запорізьке козацтво. Запорізьке козацтво було б головною об'єднаною силою у війні, найбільш озброєною. Важливу роль відігравало духовенство упродовж усієї війни. Важливе його значення й под годину підписання Переяславської Заради. Хмельницький очолив боротьбу українського народу. Він був видатним діячем, полководцем, дипломатом, освіченою людиною. На початку XVII ст. починають гуртуватися прихильники навколо Хмельницького, после чого польська шляхта переслідує й затримує його, але й він втікає. Потім організовує повстання, показавши собі як організатора, тактика. У січні 1648 повстанці под Хмельницьким розгромили польський гарнізон й обрали Богдана гетьманом. Польський уряд вирішує придушити повстання. Потоцький (гетьман Польщі) відправляє на Сич великий гарнізон. Хмельницький вирушає назустріч польському війську. Алі перед цим він заключає світ із татарами із метою заручитися підтримкою татар й матір безпечний тил. Перша битва. Народна армія перемогла на Жовтих водах й под Корсунем (16 й 26 травня 1648). Після перемоги козакам належить багато зброї, тяглової сили. Найголовнішим є попадання в сповнений Потоцького й Каліновського із всім своїм штатом. Хмельницький повною мірою використав ці перемоги. У цей годину хвиля народних виступів з"являються на Лівобережжі, Київщині, Поділлі, Волині Галичині, аж до Карпат. Частина козацького війська не поділяло тактичних планів Хмельницького й часто вже не підтримувало його. Хмельницькому вдалося із цого розрізненого, неорганізованого війська створити міцну армію. На вересень 1648 р. було б сформовано 35 козацьких полків (понад 80 000 селян й козаків), тобто армія стає організованою. Після тихий перемог шляхетська армія готується до нових війн із Україною. Так, польський уряд звернувся до Російського уряду. Алі дізнавшись про це, Хмельницький вирушає із армією із Білої Церкви на Поділля. 23 вересня 1648 р. селянсько-козацькі війська розбили польські війська под Білявцями. Після битви под Білявцями Хмельницький вирушив на Галичину. Народні маси Галичини раде зустріли Хмельницького, нові люди всупили до війська. Після облоги Львова Хмельницький укладає перемир"я із Яном Козимиром й обіцяє польському королю виконати його прохання й відвернути свої війська від Львова.

Еаприкінці 1648 р. после великих успіхів військо Хмельницького виступає в Україну. Кияни урочисто вітають Хмельницького. Так завершився перший період народно-визвольної війни. Цей період закінчився великими перемогами бо.

1. цей період зміцнив сили й дух українського народу.

2. було б визволено від польської шляхти частину земель України, на визвольній територї був усунена шляхетська влада.

3. почалось формування самостійної української державності.

Реалізація планів Хмельницького утруднювалось через внутрішні й зовнішні обставини:

Польський уряд, магнати робили все, щоб продовжити війну й знову оволодіти українськими землями.

Союз із Кримом був ненадійним. татари досить насторожено сприймали перемоги Хмельницького й не хотіли сильної армії.

Внутрішні сили України не були організовані. Виникали суперечності між гетьманом та козацькою старшиною. Усі це впливало на єдність й могутність армії.

Інший період.

Влітку 1649. знову починається війна. Польський король очолив похід на Україну. У кінці червня 1649 р. армія Хмельницького оточила велику частину польського війська под містечком Збараж. Довго тримало в облозі, а Хмельницький, залишивши велику частину війська, вирушає на збори. У серпні 1649 року відбувається важлива битва. Шляхетське військо зазнає поразки, але й татарський хан, який був союзником Хмельницького, сам зажадав від нього припинити битву й розпочати переговори.

18. 08.49 — уклад Зборівського уговору, який встановлював козацьку реєстр, оголошував амністію учасникам повстання, дозволяло гетьманську уладові на Київщині, Чернігівщині, Братиславщині, дозволяв лише православних на урядові посади, скасовував унію.Одразу на початку виникло багато суперечок між козаками й польською шляхтою. Головні сили обох сторін зійшлися у вирішальній битві в червні 1651 р. под Берестечком на Волині. Чисельність армій був приблизно однаковою: близько 150 тис. із польського боці й 100 тис. козаків, які підтримувало 50 тис. татар. Б. Хмельницький, який умілим маневром на початку битви почав заходити на правий фланг польського війська, мав шанси виграти бій. Алі у вирішальний момент татари раптово відступили, не витримавши вогню польської артилерії, й залишили лівий фланг козацької армії (окремі історики вважають, що такий сценарій ведення бою був розписаний до його початку). Б. Хмельницький хотів Їх повернути, проте був захоплений у сповнений Кримським ханом. Козацьке військо залишилося без керівника. Командування узявши у собі Іван Богун, який в умовах паніки, що охопила козацьку табір, зумів вивести залишки війська з-під навальних ударів поляків. Втрати повстанців були значними:

лише в болоті под годину відступу загинуло близько ЗО тис. Чоловік. Залишки козацької армії встигли відступити на Київщину.

У цей годину із півночі на Україну наступала литовська армія на чолі із Радзивілом. Вона захопила Чернігів й наблизилася до Києва. Б. Хмельницький зібрав рештки полків, мобілізував свіжі сили й уже на початку осені 1651 р. стояв проти про «єднаних польсько-литовських сил под Білою Церквою. Польське командування вирішило почати переговори. 28 вересня 1651 р. було б підписано принизливий для України Білоцерківський договір, за яким число реєстрових козаків зменшувалося до 20 тис., козацькою територією визнавалося лише Київське воєводство. Гетьман вол «язувався розірвати свою спілку із татарами й не вести закордонних зносин. ПІдтвержувалися права православної церкви і проголошувалася амністія усім учасникам повстання. Білоцерківська угода мала ще более умовний характер, чим Зборівська, але й обом сторонам потрібен був перепочинок.

Після битви под Берестечком й важкого Білоцерківського договору становище вдалося виправити в травні 1652 р., коли в бою под Батогом на Поділлі було б знищено 20-тисячну польську армію. У цій битві загинув гетьман Калиновський. Склалася непевна ситуація — НІ світу, ані війни. Загальне виснаження народу примусило Хмельницького зав «язати ближчі відносини із Москвою і шукати в неї опори. У Москві уже літом 1653 р. обмірковували запитання, чи приймати Україну лід протекцію царя. У цей годину король Ян Казимир вирушив у похід на Україну. Козацько-татарське військо оточило його коло містечка Жвансць над Дністром. Від поразки поляки врятувалися завдяки черговій зраді кримського хана, який уклав із ними сепаратне перемир «я. У грудні 1653 р. сторони домовилися про скасування Білоцерківського договору 1651 р. та відновлення чинності ЗборівськоЇ догоди 1649 р.

Перед Хмельницьким постала проблема: чи капітулювати перед Польщею, оскільки сил на тривалу боротьбу не вистачало, чи шукати порятунку в союзі із Росією. Колі він звернувся 1653 р. із конкретними пропозиціями тісного союзу України із Москвою проти Польщі, за яким цар мав здійснювати над Україною протекторат, Земський собор у жовтні 1653 р. виніс остаточне рішення: просити царя, щоб він прийняв Україну «под свою високу руку задля православної віри». На Україну було б вислано спеціальне посольство под дротом боярина Бу-турліна, яку прибуло до Переяслава для зустрічі із гетьманом.

31 грудня 1653 р. Росія оголосила війну Польщі. 18 января 1654 р. відбулася публічна церемонія, под годину якої гетьман й козацька старшина присяглися на тім" «щоб бути Їм з землями й містами под царською великою рукою невідступною. Ніякого письмового договору в Переяславі не було б укладено. Після від «їзду Бутурліна козацька старшина із гетьманом узялася аа вироблення умів догоди. Був написань проект договору у формі петиції до царя із 23 пунктів, привезений у Москву наприкінці березня переяславським полковником П. Тетерею І військовим суддею Самійлом Зарудним.

«Березневі з статтею», написані Хмельницьким й затверджені російським урядом, передбачали визнання за козацькою Україною створеного в межах ЇЇ територї політичного улаштую, суду й судочинства, адміністративного поділу, армії, соціально-економічних відносин, незалежності в проведенні внутрішньої політики. Єдиною сферою, де частково обмежувалися права України, були її зносини із іншими державами. Крім того, вона винна був виплачувати російській скарбниці певну суму грошей від своїх прибутків.

На думку відомого українського Історика У. Липинського, Богдан Хмельницький до самої смерти (серпень 1657 р.) залишався фактично єдиним й повноправним правителем Української козацької держави. УСІ запитання ЇЇ життєдіяльності (внутрішні й зовнішні) він розв «язував самостійно, не радячись із російським царем. Під годину його гетьманства в московську скарбницю не надійшло жадної копійки,.

Подібний статус (майже незалежної держави) свідчить, що Україна в державному розумінні мала щось більше, ніж звичайний протекторат. Вона здобула більші права, ніж Їх малі Молдавія, Волощина чи Кримське ханство в складі свого «протектора» — Османської імперії. Тому вірогідно, що згідно :

договором 1654 р., Незважаючи на визнання верховенства корони Романових, Українська держава увійшла у склад Росі за принципами не скільки протекторату, стільки конфедерації.

Втім закріплені ПереяславськеМосковською угодою пра вовІ взаємовідносини між Україною й Росією залишилися вол «язаинями на папері й не так на практиці.