Основні слов «янські етнополітичні угрупування. 
Державність у східних слов» ян. Антська держава

Основні слов"янські етнополітичні угрупування. Державність у східних слов"ян. Антська держава.

Протягом довгого шляху становлення слів «яни пройшли кілька етапів, із які переломним був період III ст. до зв. е. — II ст. зв. е., коли в правобережному лісостеповому Подніпров «ї на базі культур скіфського години виникла зарубенецька культура, спільна для всього слів «янства рубежу нашої ери. У цей годину слів «янство було б осілим землеробським населенням із розвиненими ремеслами, ювелірною справою І торгівлею. Основні складові частини культури зарубенецьких племен були тім грунтом, на якому відбувався подальший історичний прогрес східнослов «янських племен.

Археологічні матеріали дають підстави стверджувати, що на територї лісостепової правобережної України не було б змін етнічного складу населення (правобережної його більшості) щонайменше із XIII—XII ст. до зв. е. до перших століть нашої ери, коли в писемних джерелах згадується назва цого населення — венеди. Венеди залишилися основним населенням й в пізніші часи, до середини І тис. зв. е., коли поруч із ними із «явилися анти й склавши — дві групи слів «янського населення, котрі того годину виділялися із венедів.

Загальнослов «янську назву венедів дослідники вважають характерною для ранньої доби слів «янської спільності, тобто до години розмежування слів «янь на західних, південних І східних (венедів, склавінів та антів), що відбулося в IV—VI ст. За змістом термін «венеди» заговорили українською у «язують з слів «янським «праведний» — найбільший.

З IV ст. народи, котрі жили на землях між Дністром й Дніпром аж до Чорного моря, були відомі як анти. Назва антів донині не із «ясована: можливо, це одне плем’я, що утворило про «єднання й дало назву цілому народові. Суспільно-політичний лад антів — то й всіх слів «янь, — греки називали демократією. «Ці племена, слів «яни й анти, — писавши у VI ст. візантійський історик П. КесарІйський, — не підлягають одній людині, а із давніх-давен живуть у демократії: тому разом узяте, що їм корисне чи шкідливе, смердоті міркують спільно».

Однак не йдеться про демократію грецького типу. У IV—VI ст. первісний лад у слів «янь Інтенсивно розпадався; із удосконаленням знарядь, зростанням продуктивності роботи із «явилася можливість обробляти землю силами окремих сімей. Збагаченню їхні сприяли також війни, розвиток торгівлі. Вже цей годину у антів утверджується майнова нерівність.

Держава антів проіснувала три століття (кінець IV — вушко VII ст.). У 602 р. вона впала под тиском аварів. Після цого антів у писемних джерелах уже не згадують.

Починаючи із VII ст., в літературі вживають назву слів «яни. Цінним джерелом про розселення слів «янь по східноєвропейській рівнині є «Повість временних літ». Цей літопис містить перелік стабільно сформованих етнополітичних союзів племен: поляни, древляни, дреговичі, дуліби (волиняни, бужани), уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, вятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени.

У VII ст. східні слов"яни зосереджувалися на правому березі Дніпра. Радянські вчені обстоюють думку, що східні слов"яни (чи їхні предки — анти) були корінним населенням регіону. Західні ж спеціалісти, вказуючи на шлюб доказів цієї теорії, содяться на думці, що східні слов"яни продовжували розселятися. Згодом смердоті налічували близько 14 великих племінних союзів, що заселяли землі України, Білорусії та Росії. До інших східно-слов"янських племен України належали древляни — на північному заході, сіверці - на північному сході,. уличі і тиверці - на півдні. У західній частині країни жили волиняни та дуліби.

Східнослов «янських поселень існувало багато, хоч за розмірами смердоті були невеликими. Сіла будувалися за одну-дві милі одне від одного й налічували від 4 до70 дерев «яних жител. Кожна нова група поселень виростала на відстані ЗО—40 миль. У центрі зводилися гради, тобто укріплені фортеці, що служили для захисту, проведення племінних сходів й культових обрядів. Східнослов «янські землі рясніли сотнями таких обнесених частоколом населених пунктів. Тому скандІнави називали ці землі «Гардарікі», що означати «країна укріплень».

Про політичну організацію східних слів «янь відомо небагато. Вочевидь, смердоті не малі верховних правителів чи якоїсь централізованої влади. Племена і народи, на чолі які стояли патріархи, про «єднувало поклоніння спільним богам, а важливі запитання життя вирішувалися шляхом загальної згоди. Хоч пізніше і із «явився клас племінної знаті, чи князів, соціально-економічне розшарування племені було б незначним, а земля і худорба вважалися спільною власністю численних сімей. Східні слів «яни були знані як непохитні і загартовані воїни, здатні витримувати мороз й спеку, споживати мінімум їжі. Відчуваючи собі невпевнено на відкритих рівнинах, смердоті вважали за краще воювати у лісах й байраках, де часто влаштовували засідки. Впертість й витривалість були їхніми найбільшими перевагами як у війні, то й под годину миру.

Торгівля у східних слів «янь розвивалася слабко. Проте у VIII ст. їй дали поштовх купці зі Сходу і зокрема араби-мусульмани, що стали проникати у східнослов «янські землі. У обмін на дорогоцінні метали, тонкі сукна, ювелірні вироби східні слів «яни могли запропонувати традиційні плоди своєї землі: мед, віск, хутра, а також рабів. Останній товар араби цінили над усе. Торгівля ця процвітала наприкінці VIII ст., коли у зносини зі східними слів «янами ввійшли тюркські племена хозарів, які заснували унікальну торговельну імперію в пониззі Волги та на Каспійському узбережжі і пізніше прийняли іудаїзм. Деякі слів «яни, зокрема сіверці, вятичі та поляни, були змушені сплачувати хозарам данину. Дедалі понад виходячи із ізоляції, східні слів «яни вступали у нову важливу добу своєї історії.

У VIII—XI ст. виникають широкі політичні про «єднання східних слів «янь, в які кілька племен утворювали так звані «надсоюзи». Арабський географ Джейхані згадує про існування в цей період трьох великих центрів, котрі очолювали окремі царі: Куявії, Славії й АртанІЇ. Куявія і Куява — це Київська земля із Києвом. Славія — земля Новгородська, де жили Ільменські слів «яни. Спірне запитання із визначенням Артанії: самі Бачили у те Рязань, то Тмуторокань, то Чернігів, то Білоозеро, то РОСТОВ Ярославський, хоч вирогіднішою є думка, за якою Ар-танія — це Ростово-Суздальська земля разом із землею, що тяжіла до Білоозера.

У VII—VIII ст. у середньому Подніпров «ї найбільшим таким «надсоюзом» було б про «єднання полян. Центром його був Київ. Внаслідок їхнього інтенсивного розвитку виникла перша держава східних слів «янь, відома под назвою Русь (VIII ст.), а пізніше — руська земля (IX ст.), котра надалі (із кінця IX ст.) стає центром, політичним й територіальним ядром утворення єдиної держави східних слів «янь — Київської Русі.

Антська держава.

Антське об"єднання (Антська держава) мало певну структуру держави. Процес виникнення таких держав із родоплемінних відносин, виникнення класового суспільства вело до створення держави. Про такі об"єднання йдеться мова в давніх літописах. З них ми дізнаємося, що живучі серед войовничих народів у степах, анти сам привикали до войовничого життя, ходили на розбої разом із гунами і болгарами,. відзвичаювалися від хазяйства, а привикали более до війни, закинули хліборобство, жили, в хвацьких хижах, бідно й у недоліках, не малі залізної броні і зброї.