Податки в системі доходів держави

Податки в системі доходів держави

Нарощування кризи неплатежів суттєво відобразились на фінвнсових можливостяе держави, якої внаслідок цого не змогли забезпечити рішення потреб. Зусилилось напруження до взаємо відносин центральних та місцевих влад.

Аналіз загальнодержавих й місцевих податків та зборів.

як завжди, надходження від загальнодержавних податків розподіляється між центральними й місцевими органами влади. У минулому році (1996 р.) співвідношення видатків виглядало як 4:1 в рахунок центральної влади (а 2 рокта тому це співвідношення було б 3:1).

Й тому прогнозувалось, що 1997;го р. вся сума, Яка стягувалась із ПДВ, котра винна був нараховуватись до державного бюджету передбачалось, що до місцевих бюджетів якщо надходити 50% (проти 20% 1996;го р.), акцизного збору, який стягувався на територї (крім акцизного збору із ввезених в Україну підакцизних товарів) та 70% податку на прибуток та податку на майно.

Достатньо невизначений та нестабільний поділ коштів між місцевими бюджетами різних рівнів. Тобто він здійснюється в умовах відсутності стабільних нормативів. Наприклад, у бюджеті міст із населенням понад 1 млн.чол. в 1995 році частка залишених доходів коливалась в межах від 12% до 57%. При регулюванні місцевих бюджетів недостатньо враховувати рівень економічного розвитку областей та районів.

У більшості країн оподаткування населення в рахунок центральних й місцевих улад історично розвивалось самостійно. Наприклад, в Англії нараховувалось 13 000 місцевих бюджетів та бюджетів вищих адміністративних одиниць, котрі не контролювали нижчих. У Німечинні звітний державний бюджет і не затверджувався, а публікувався як статистичний матеріал. У податкові джерела частково розподілені: Федеральному уряду належить виключно декларація про державне мито та поштові збори. Органи влади штатів й місцевого управління збирають податки на майно, платежі за реєстрацію автотранспорту, добуток корисних копалин, санітарні послуги.Інші доходи на власність та доходи юридичних та фізичних осіб, спадщину, дарування, акцизи можуть використовуватись всіма рівнями влади до свого нагляду. На рівні штатів основними джерелами податкових надходжень: обов`язкові внески із соц. страхування (21%), податок із продаж (20%), прибутковий податк (19%), індивідуальні акцизи (10%). Для місцевого управління основним джерелом податкових надходжень місцевий майновий податк. У загальній структурі місцевих податкових надходжень на прямі податки припадає приблизно 58%, основними із які є: промисловий податок, податок на житло, земельний податок. У місцеві бюджети надходить та частина загальнодержавного ПДВ, Яка збирається централізовано.

Організація збору податків в розвинутих країнах побудована таким чином, що загальнодержавні податки стягуються центральним урядом на основі законодавства країни й направляються до державного бюджету, місцеві платежі збираються місцевим органами управління на певній територї й поступають в місцеві бюджети.

У більшості держав напрацьован досвід вирівнбвання місцевих доходів в процесі збору податків. Практично всюди місцеві бюджети датуються центральним урядом: частина субсидій прибутків місцевих бюджетів США складає более ніж 20%, Франція 15%, ФРН 24%, Англія 46%, Японія 41%.

Аналіз прямих та непрямих податків.

На вухо 1990х років питома частка податкових надходженнь бюджетів у ВНП становила в таких країнах як США 30%, Японії 31%, Англії 37%, Канаді 37%, Німечинні 38%, Італії 40%, Франції 44%, Бельгії 46.1%, Норвегії 48.3%, Данії 52%, Швеції 61%.

Важливою характиристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня стуктура оподаткування, дослідження якої почну із аналізу ставлення прямих й непрямих податків (див.табл.1).

У, Японії, Канаді, Англії переважають прчмі податки, у Франції непрямі (56.6%): податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соц.страхування. ФРН та Італія мають досить урівноважений рівень структури податків (частка непрямих податків у ФРН 45.2%, в Італії 48.9%).

Залежність цого співвідношення свідчать такі чинники: життевий рівень переважної частини населення; досить досконалий механізм стягнення податк±в, його гдатність звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівень податкової культури, розв`язування найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування.

Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цого податку частки особистого прибуткового податку) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється в становленні надмірного тягаря на підприємства внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні.

Непрямі податки в Україні характеризуються переважанням ПДВ та відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості й ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, соціальнкго захисту населення.

Щодо зростання ролі ПДВ, то воно та хоч й підбиває загальну тенденцію, власну більшості розвинутих країн, усеж є надмірним: частка ПДВ прибутків бюджету України вищий, ніж в розвинутих країнах.

Зниження у 1995 році ставки ПДВ до 20% (19 921 995 ставка становила 28%) вона є максимальною ставкою (1480-го% на основі групи товарів при более низьких ставках для окремих видів, наприклад, продовольчих).

А частка акцизного збору в Україні занадто низька порівняно із розвинутими країнами (США ставка податку на продажів коливається 3 7%, у Канаді 7.8%, ФРН 15%, в Англії ставка ПДВ 17.5%, в Японії 3%).

Внески у фонди: Пенсійний, зайнятості, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, соціального захисту населення мають найбільшу питому ваги прибутків бюджету України. Алі їхнє зіставлення з внесками у фонди соціального страхування розвинутих країн свідчить про відавання України від більшості країн менш, ніж ми частка цих внесків у Англії й Канаді. З одного боці, це свідчить про недостаню соціальну спрямованість податкової політики України, із другоого частка внесків у вищезагальні фонди в Україні і так перевищує об`єктивні можливості сб`єктів підприємницької діяльністі та громадян (оскільки сплачують їхні кікцеві споживачі), є одним з чинників надмірного податкового тиску ними. Отдже, збільшення відрахування на соціальне страхування можна шляхом їхнього часткового прямого перекладаня на плечі громадян. А це потребує як підвищення рівня особистих доходів, то й розвитку системи соціального страхування в Україні.

Аналіз доходів бюджету.

У останні рокта загострилась проблема формування й викрнання бюджету. Починаючи із 1992 року в Україні порушуються усі рядки прийняття введення в дію Закону України «Про державний бюджет України на поточний рік «та щорічно погіршується ситуація із його виконанням. Для приклада: державний бюджет 1997 року був сформований й поданий до Верховної Заради двічі (14 вересня та 21 листопаду 1996 р.), коли ВВП становив 106.6 млрд. грн. й втретє.

1997;го року, коли ВВП становив 104.4 млрд.грн.

Протягом останніх п`яти років ситуація з виконанням прогнозних макроекономічних показників соціальноекономічного розвитку погіршується. То в 1996 році передбачалось зниження обсягів ВВП на 1.8% й зростання промислового виробництва на 0.5%. Підсумки минулого року свідчать про зниження ВВп на 10%, обсягів виробництва промислової продукції п’ять%, а сільськогосподарської на 9%. Знизились виробництво ТНС на 20.2%, обсяги реалізації платних послуг населенню на 13.5%, на транспортних послугах на 17.8%.

Усі це негативно позначається на стані виконання бюджету основного фінансового плану держави. 1995;го році їз 28 джерел надходжень коштів до бюджету, план виконано по 8, а 1996 році відповідно з 29 по 9. При плані 34.4 млрд. грн. доходів на 1996 рік по зведеному бюджету фактично надійшло 30.1 млрд. грн., чи 86.7%. Недонадійшло коштів у сумі 4.3 млрд.грн.