Утворення спартанської держави
Держава Спарта займала територію, що перебувала на півдні півострова Пелопоннес, але й поступово спартанці захопили всю Ла-коніку. Корінне населення, ахейці, опинилися под владою спартанців. Верхівка місцевих жителів злилася із родовою знаттю спартанців, увійшла до общини переможців. Завоювання Лаконії супроводжувалося масовим пограбуванням корінного населення. Місто Спарта було б засноване… Читати ще >
Утворення спартанської держави (реферат, курсова, диплом, контрольна)
УТВОРЕННЯ СПАРТАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Місто Спарта було б засноване в Х ст. до зв. е. на лівому березі р. Еврот. Сусіди називали його Лакедемон. У архаїчну епоху, до початку VII ст. до зв. е., спартанська громада перебувала в стадії військової демократії і розвивалась, як і інші дорійські племенні утворення. У кожній з трьох її філ були свій базилей, народні збори, рада старійшин.
Держава Спарта займала територію, що перебувала на півдні півострова Пелопоннес, але й поступово спартанці захопили всю Ла-коніку. Корінне населення, ахейці, опинилися под владою спартанців. Верхівка місцевих жителів злилася із родовою знаттю спартанців, увійшла до общини переможців. Завоювання Лаконії супроводжувалося масовим пограбуванням корінного населення.
Поява приватної власності на грішну землю й рабів сприяла процесу класоутворення. Поділ жителів за пологами, філами поступово замінявся на територіальний. Утворилося п «ять областей. Спартанські села з центрів родових громад перетворювалися на дрібні адміністративні центри. Розбагатіла знати з спартанців й ахейців, здобуваючи все нове майно у вигляді землі, худоби, грошей, перетворювалась у панівний стан. Розвиток товарно-грошових відносин створив грунт для закабалення і експлуатації общинників. Процес класоутворення й формування держави тут протікав то й в Афінах до реформ Солона. Однак ситуація ускладнювалась аграрним перенаселенням. У VII ст. до зв. е. нестача родючих земель стала відчуватися особливо помітно.
Почалися війни із метою захоплення Мессенії, розташованої в центрі півострова. У результаті першої та другої мессенських війн под владою Спарти опинилася дуже велика територія із бага-точисельним населенням: 200 тис. рабів-ілотів; 32 тис. періеків (особисто вільних, але й позбавлених політичних прав); 10 тис. спар-титів (чоловіків-воїнів).
Розбагатіла спартанська знати стала ігнорувати колишні звичаї і традиції, її самоправність набула широких масштабів. Демос та аристократія відокремились й протистояли один одному. Спартанська громада був на межі розвалу, легендарний Лікург охарактеризував її як «хворе тіло, вражене всілякими хворобами».
Спартанці в Мессенії уярмили населення, більшість якого належало до дорійців. Переможці і переможені говорили одною мовою, малі одну релігію. Перебуваючи в меншості, в оточенні ба-гаточисельного населення, яку ненавиділо поневолювачів, спартанці жили, в постійному страху, майже ніколи не знімали військові обладунки, не розлучалися зі зброєю. Наслідками військових успіхів здебільшого користувалася знати. У VII ст. до зв. е., аби відвернути невдоволення простих спартанців, вона пішла на проведення в державі серії радикальних перетворень. Правителі Спарти кілька разів зверталися за допомогою й порадою до Лікурга, який обіймав посаду царевого опікуна. Він був особисто знайомий із Гомером, мав славу неперевершеного державного діяча і організатора.