Основні макроекономічні показники

Основні макроекономічні показники

1. Валовий національний продукт.

Економічна наука вважає, що одним з найкращих й доступних показників, котрі свідчать про здоровий «я економіки будь-якої країни, є обсяг річного сукупного виробництва товарів й послуг. Головний показник при складанні національних рахунків — валовий національний продукт, який виступає як сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів й послуг за рік. За допомогою ВНП вимірюють ринкову вартість річного виробництва.

Для про «єктивного обчислення сукупного обсягу виробництва треба, щоб усі продукти й послуги, вироблені даного року, були враховані лише одного разу. Більшість продуктів проходити декілька виробничих стадій, перш ніж попадає на ринок. як наслідок, окремі частини й компоненти більшості продуктів купуються й продаються по декілька разів. Отже, щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, котрі продаються й перепродуються, при розрахунку ВНП враховується лише ринкова вартість й виключається вартість проміжної продукції. Під кінцевими продуктами розуміються товари й послуги, котрі купуються для споживання, а чи не подальшої обробки чи переробки. У ВНП включається продажів кінцевих продуктів, але й від нього віднімається продажів проміжних продуктів. Це пояснюється тім, що вартість кінцевих продуктів включає усі існуючі проміжні операції. Візьмемо для приклада дані табл. 1.

Щоб при розрахунку національного прибутку уникнути подвійного рахунку, необхідно старанно стежити, щоб до нього включалася лише додана вартість, створена кожним підприємством. Додана вартість — то ринкова ціна обсягу продукції, виготовленої фірмою, за вирахуванням вартості спожитої сировини й матеріалів, придбаних у постачальників. Склавши добавлену вартість, створену всіма п «ятьма підприємствами, починаючи від вирощування пшениці й аж до доставки хліба покупцеві, можна точно вирахувати вартість хліба. Настільки саме, підраховуючи й складаючи добавлені вартості, створені всіма підприємствами в економіці, можна визначити ВНП, тобто ринкову вартість загального випуску.

З метою реального вимірювання ВНП слід виключити непродуктивні операції, до які належати фінансові операції й продажів уживаних промов. Суто фінансовими операціями вважаються державні трансфертні платежі, котрі включають виплати на соціальне страхування; допомогу безробітним та пенсії ветеранам; приватні трансфертні платежі, куди входять щомісячні субсидії, котрі отримують студенти вузів з дому, чи разові дарунки від багатих родичів й операції із цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій й облігацій.

Продажів вживаних промов не входити у ВНП, оскільки він не відображає поточного виробництва, чи включається у подвійний рахунок.

Валовий національний продукт вимірюється двома способами: за обсягом виробництва чи за сумою видатків на придбання товарів та послуг, за доходами чи за сумою доходів, створених у процесі виробництва товарів й послуг. Малий. 1 показує кругообіг грошових видатків в такому господарстві, де немає втручання держави й не відбувається нагромадження капіталу чи чистих заощаджень.

Щорічно люди споживають товари й користуються послугами. Грошові видатки населення на усі ці товари й послуги відображені у верхній частині малий. 1. Щоб обчислити загальну величину ВНП, необхідно скласти усі грошові кошти, витрачені населенням у сфері кінцевого споживання. У простому господарстві можна легко обчислити величину національного прибутку чи національного продукту як суму річного потоку товарів й послуг у грошовому вираженні.

У нижній частині малий. 1 відображені доходи населення від реалізації чинників виробництва. Водночас ці доходи складають у потоці товарів витрати виробництва.

Важливо відзначити, що вимірювання ВНП як за методом обчислення потоку товарів, що показано у верхній частині малий. 1, то й за методом обчислення потоку доходів, показаного у нижній частині цого малюнка, говорити про ті, що смердоті повинні дорівнювати одне одному. Причина полягає до того, що в нижній частині малюнка разом з заробітною платою, відсотком й рентою врахований й прибуток, який свідчить про тс, що залишилось від продаж товарів чи послуг после відновлення інших чинникових витрат. Отже, величина прибутку співпадає із тією сумою, на якої потік всіх інших доходів відрізняється від результату, обчисленого за методом підрахунку сукупності товарів.

Для вимірювання ВНП за видатками необхідно скласти не лише усі споживчі видатки населення, але й і інвестиційні видатки бізнесу, державні закупівлі товарів та послуг й чистий експорт. Особисті споживчі видатки включають видатки домашніх господарств на предмети споживання тривалого користування, на товари поточного споживання, а також споживчі видатки на послуги.

Валові приватні внутрішні інвестиції (Іп) включають видатки, заговорили українською у «язані із кінцевими покупками машин, устаткування й верстатів підприємцями, із всім будівництвом й змінами запасів. При цьому приріст запасів додасться до ВНП, а їхнє зменшення мас бути вираховано з ВНП.

Важливо відзначити, що до інвестицій не відноситься передача з рук до рук цінних паперів, оскільки такі операції означають просто передачу права власності на уже існуючі активи. Тс саме стосується й перепродаж уже існуючих активів. Інвестиціями є лише будівництво чи створення нових капітальних активів.

Інвестиції діляться на валові й чисті. Валові інвестиції — то сума відновлення й приросту інвестицій. Чисті внутрішні інвестиції призначені лише для характеристики добавлених інвестицій, що мають місце протягом поточного року. Якщо валові інвестиції перевищують амортизацію, економіка перебуває в стані піднесення до того розумінні, що виробничі потужності зростають. У застійній економіці валові інвестиції й амортизація між собою рівні. З скороченням обсягу виробництва валові інвестиції стають менші за амортизацію. Це означає, що в економіці за рік споживається понад капіталу, ніж виробляється. Подібна ситуація мас місце в Україні на початку 90-х років.

Державні закупівлі товарів й послуг поширюються на усі державні рівні, включаючи загальнодержавні, обласні й місцеві органи влади, на кінцеву продукцію підприємств й на усі прямі закупівлі ресурсів, а надто робочої сили. Сюди лише не включаються усі державні трансфертні платежі, оскільки смердоті не відображають збільшення поточного виробництва, а лише передають державні доходи певним сім «ям та інвалідам.

Чистий експорт — величина, на якої зарубіжні видатки на вітчизняні товари й послуги перевищують вітчизняні затрати на іноземні товари та послуги. За допомогою розглянутих вище чотирьох видів видатків — особистих споживчих видатків (З), державних закупівель товарів й послуг (Дз), валових приватних внутрішніх інвестицій (Іп) й чистого експорту (Еч) — вимірюється ринкова вартість річного виробництва, тобто ВНП. Це означає, що С+Дз+Іп+Еч = ВНП.

Загальні видатки на річний випуск продукції в економіці передусім поступають населенню у вигляді заробітної плати, прибутку, відсотка й рентних платежів. При цьому важливо відзначити, що вартість загального обсягу продукції (ВНП) включає два види розподілу коштів, не заговорили українською у «язаних із виплатою доходів (відрахування на споживання капіталу й посередні податки на бізнес).

Амортизаційні відрахування мають вигляд відрахувань на споживання капіталу. Вони показують обсяг капіталу, спожитого в ході виробництва за окремі рокта. Саме амортизаційні відрахування й формують згадану вище різницю між валовими й чистими інвестиціями.

Посередні податки на бізнес компанії розглядають як витрати виробництва й тому додають їхнього до цін на продукти. До цого виду податків належати: загальний податок із продаж, акцизний збір, податок на майно, ліцензійні платежі й мито. Відрахування на відновлення спожитого капіталу й посередні прибутки на бізнес складають не заговорили українською у «язані із виплатою прибутку види розподілу ВНП. Сума, що залишається, являє собою заробітну плату, прибуток, відсоток й рентні платежі.

Винагорода за працю найманих робітників включає заробітну плату й безліч доповнень до неї, зокрема внески підприємців на соціальне страхування й до різноманітних приватних фондів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування й допомоги на випадок безробіття тощо.

Рентні платежі являють собою доходи, що отримують домовласники, котрі забезпечують економіку ресурсами власності. Відсоток — то виплати копійчаного прибутку приватного бізнесу постачальникові копійчаного капіталу. Сюди не входять лише відсоткові платежі, що здійснюються державою.

Поняття «прибуток» розпадається на два види: дохід на власність, чи дохід некорпоративної підприємницького сектора, й прибуток корпорації. Останній виступає у трьох формах: податків на прибуток корпорації, дивідентів й нерозподілених прибутків корпорації. Ці нерозподілені доходи корпорації, нарівні із відрахуваннями на відновлення спожитого капіталу, інвестують чи зразу, чи у майбутньому на створення нових заводів й купівлю устаткування.

На грунті валового національного продукту можна розрахувати й цілу низку інших показників. Від ВНП передусім необхідно відрізняти чистий національний продукт (ЧНП). Він визначається шляхом вирахування з ВНП відрахувань на споживання капіталу, котрі є вимірником обсягу інвестицій, що заміщаються, чи обсягу капіталу, спожитого виробництвом протягом поточного року. Чистий національний продукт являє собою валовий національний продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахувань.

Особливе місце в системі економічних показників посідає національний дохід (НП) — різниця між ЧНП й посередніми податками на бізнес. Національний дохід може бути також визначений за допомогою розрахунку ВНП за доходами шляхом додавання всіх видів розподілу, за винятком амортизаційних відрахувань й посередніх податків на бізнес.

Важливою складовою частиною НП є особистий дохід (Од), який визначається вирахуванням з національного прибутку внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорацій й нерозподілених прибутків корпорацій, а також шляхом додавання трансфертних платежів. До останніх належати: виплати на страхування по старості й від нещасних випадків, а також допомога по безробіттю, котра грунтується на соціальних програмах;

виплати пенсій й допомоги по безробіттю; а також процентні платежі, що виплачуються урядом й споживачами.

Доход, що перебуває в особистому розпорядженні — це особистий дохід за вирахуванням індивідуальних податків, котрі складаються з особистих подоходних податків, податків на особисте майно й податків на спадок. Доход после сплати податків являє собою дохід, яким домогосподарства розпоряджаються у кінцевому вигляді. Та частина цого прибутку, котра после сплати податків не витрачається на купівлю споживчих товарів, виступає у вигляді заощаджень.

2. Вплив ціни на валовий національний продукт.

Величина ВНП залежить не лише від фізичного обсягу виготовленої за рік продукції, а і від рівня цін, що має вигляд індексу. Індекс цін виражає співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів й послуг, що складають «ринковий кошику» для даного тимчасового періоду, й сукупною ціною ідентичної чи подібної групи товарів й послуг у базовому періоді. Формула виглядає таким чином:

Індекс цін = Ціна «ринкового кошика» даного року x100.

даного року Ціна «ринкового кошика» базового року.

Найвідомішим серед цих індексів є індекс споживчих цін (ІСЦ) із допомогою якого вимірюються ціни фактичного «ринкового кошика», що містить споживчі товари й послуги, куплені типовим міським жителем. Проте індекс цін ВНП, чи дефлятор ВНП, понад пристосований, ніж ІСЦ, для вимірювання загального рівня цін. Це пояснюється тім, що індекс цін ВНП включає не лише ціни споживчих товарів й послуг, але й і ціни інвестиційних товарів, товарів, закуплених урядом, а також товарів й послуг, закуплених й проданих на світовому ринку. З цієї заподій дефлятор ВНП являє собою індекс цін, заговорили українською у «язаний із коригуванням копійчаного (номінального) обсягу ВНП із урахуванням зміни цін. Номінальний ВНП відображає обсяг виробництва, виражений у цінах, що існують того момент, коли цей обсяг був вироблений.

Таким чином, із допомогою індексу цін ВНП можна порівняти ціну обсягу виробництва шкірного даного року із ціною аналогічного обсягу виробництва базового року. Набір індексів цін різних років дає змогу порівняти рівні цін цих років. Підвищення індексу цін ВНП даного року порівняно із попереднім вказує на інфляцію, а зменшення індексу цін вказує на дефляцію. Врахування рівня цін при визначенні обсягу ВНП й НВ особливо важливо для України, де гіперінфляція 1992 року перевищила 2000%.

Інфляція, як й дефляція, ускладнює підрахунок валового національного продукту. Це пояснюється тім, що на величину ВНП впливають зміни не лише фізичного обсягу всієї виготовленої продукції, а і рівень цін. Проте рівень життя людей залежить передусім від кількості товарів, виготовлених й реалізованих окремим індивідам, а чи не від цін, вказаних на етикетках даних товарів.

Показник ВНП, який виражає поточні ціни, тобто показник, не скоригований із урахуванням рівня цін, інакше називається нескоригованим, грошовим (вираженим у грошах за поточним курсом), чи номінальним ВНП. Аналогічним чином показник ВНП, скоригований із урахуванням інфляції чи дефляції, являє собою скоригований, виражений у грошах за незмінним курсом, чи реальний ВНП.

Дефлятор ВНП для певного року свідчить про ставлення сукупної ціни на товари поточного року до сукупної ціни аналогічного набору товарів базового року. Отже, дефлятор ВНП, чи індекс цін ВНП, може бути використаний у тому, щоб інфлювати (підвищувати грошове вираження ВНП із урахуванням динаміки цін) чи дефлювати (знижувати грошове вираження ВНП із урахуванням динаміки цін) показник номінального ВНП. Результатом подібного коригування є отримання реального вираження ВНП для шкірного року. Іншими словами, йдеться про ВНП у незмінних цінах базового року.

Найпростішим й прямим методом дефлювання чи інфлювання номінального ВНП даного року є ділення номінального ВНП на індекс цін у десятковій формі. Це дає такий самий результат, як й складніша процедура ділення номінального ВНП на відповідний індекс й помноження отриманого результату на сто.

Таким чином, із допомогою показника реального ВНП вимірюється вартість загального обсягу виробництва в різні рокта за умови, що рівень цін незмінний, починаючи із базового року й впродовж усього періоду, який розглядається. Реальний ВНП показує ринкову вартість обсягу продукції шкірного року, виміряну у постійних цінах, тобто в грошах, котрі мають таку ж саму ціну, чи купівельну спроможність, як й базового року. Реальний ВНП є значно точнішою порівняно із номінальним ВНП характеристикою функціонування суспільного виробництва.

Важливо відзначити, що в Україні із 1988 р. також уведень в практику економічних розрахунків показник валового національного продукту, який так широко застосовується в зарубіжних країнах й міжнародній статистиці. Щодо інших аналогічних макроекономічних показників, то методика їхнього обчислення в Україні, як й в інших державах, що виникли на грунті розпаду СРСР, значно відрізняється від методики, розглянутої в цьому розділі.

Приміром, статистика України Веде облік такого показника, як валовий суспільний продукт. Він являє собою сукупність створених матеріальних благ й визначається як сума валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв «язку (та частина, що обслуговує матеріальне виробництво), торгівлі та громадського харчування тощо. Варто відзначити, що цей показник не вільний від подвійного рахунку, про який мовилося вище. Коли ж до національного прибутку, то він широко застосовується в макроекономічних рахунках України. Однак методика його ще грунтується на засідках марксистської методології. Згідно із цією методологією національний дохід являє собою новостворену вартість лише в галузях матеріального виробництва. Іншими словами, він є та частина валового суспільного продукту, котра залишається за вирахуванням спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, палива, електроенергії тощо). Національний дохід — це підсумок чистої продукції окремих галузей матеріального виробництва. Чиста продукція окремої галузі обчислюється як різниця між валовою продукцією й матеріальними виробничими затратами.

У статистичних щорічниках України поряд із даними про темпи зростання виробленого національного прибутку наводяться також дані про темпи зростання національного прибутку, який використовується для споживання й нагромадження. За кожний окремий рік загальна сума споживання й нагромадження (в фактичних цінах) відрізняється від національного прибутку як підсумку чистої продукції галузей матеріального виробництва (виробленого національного прибутку) на величину відшкодування втрат й зовнішньоторговельного сальдо.

У національних рахунках України застосовується й такий показник, як чиста продукція підприємств матеріального виробництва. Цей показник характеризує конкретний внесок підприємства у створення національного прибутку й визначається як національний дохід за вирахуванням надходжень від зовнішньоторговельних операцій й податку на добавлену вартість та акцизного збору (крім дотацій).

Ос-кільки Україна як суверенна держава намагається ввійти до світової господарської системи, вон мас якнайшвидше перейти на систему показників макроекономіч-ного рівня, прийнятих у більшості країн світу.

ВНП не дає повної картини економічного добробуту народу. Однак він є вимірником річного обсягу орієнтованої на ринок діяльності. Поширена думка, що між реальним ВНП й суспільним добробутом обов «язково винна існувати тісна позитивна кореляція. Тобто чим вищий рівень виробництва, тім сус-пільство мас більші потенційні можливості для забезпечення вищого життєвого рівня.

Важливо вияснити деякі заподій, із які ВНП може чи завищувати, чи занижувати реальний обсяг виробництва, а також чинники, внаслідок дії які збільшення обсягу виробництва не обов «язково Веде до підвищення життєвого рівня народу. Приміром, чимало виробничих операцій не здійснюється на ринку. Отже, у ВНП, що є вимірником ринкової вартості обсягу виробництва, ці операції не включаються. Так, праця домогосподарки чи тесляра, що займається ремонтом власного будинку, чи вченого, який пише неоплачений навчальний посібник, — все цс не знаходить відображення у звітах підприємств щодо прибутків й збитків й тому не враховується при обчисленні національного прибутку, що Веде до заниження обсягу ВНП. Хоча окремі значні за масштабами не-ринкові операції, як-от споживання фермерами частини власної продукції, при розрахункові національного прибутку враховуються.

Важливим атрибутом добробуту суспільства є вільний годину. Його тривалість зростає постійно й це, природно, позитивно впливає на добробут народу. Таким чином, існуюча система суспільного підрахунку повністю не відображає суспільного добробуту, оскільки не враховує даної обставини, як й не бере доти прибутку, який люди отримують від своєї роботи.

ВНП не повністю відображає поліпшення якості товарів. На економічний добробут можуть впливати зміни складу й розподілу сукупної продукції між окремими домашніми господарствами. Однак ВНП відображає лише обсяг виготовленої продукції, але й нічого нам невтомно говорять про ті, наскільки даний набір товарів відповідає суспільним запитам. Сприяє підвищенню життєвого рівня й справедливий розподіл сукупного обсягу виробництва. Отже, ВНП є вимірником обсягу сукупного виробництва, але й не відображає змін у складі й розподілі продукції, котрі, у свою чергу, можуть вплинути на життєвий рівень народу. Так, якщо сус-пільство виробляє великий обсяг ВНП, але й в ньому значну частку займає продукція воєнного призначення, то це, безперечно, значно знижує потенційні можливості забезпечення економічного добробуту суспільства.

З багатьох причин найгрунтовнішу характеристику життєвого рівня народу дає випуск продукції на свою душу населення. Так, якщо ВНП збільшується швидкими темпами, але й при цьому й населення зростає швидкими темпами, то рівень життя в розрахунку на свою душу населення може бути відносно стабільним чи і зменшуватися. Таке співвідношення, до речі, має місце у багатьох країнах, що розвиваються.

Розширення виробництва часто супроводжується забрудненням навколишнього середовища, посиленням галасу тощо. Зрозуміло, що витрати, заговорили українською у «язані з забрудненням навколишнього середовища, мають негативний вплив на добробут суспільства. Ці викидні витрати, заговорили українською у «язані із виробництвом ВНП, не вираховуються на сьогоднішній день з обсягу сукупного виробництва, й, таким чином, ВНП завищує рівень матеріального добробуту суспільства.

Важливе місце в народному господарстві країн різних соціально-економічних систем посідає тіньова економіка. Вона пронизує усі сторони суспільного життя. Під тіньовою економікою мається на увазі передусім виробництво товарів й надання послуг населенню за плату, що не фіксується в офіційній статистичній звітності. З правової точки зору така трактування включає як дозволені, то й заборонені законом види діяльності. Тіньова економіка в основному виступає таким трьох блоків:

1. Неофіційна економіка. Сюди входять усі легальне дозволені види економічної діяльності, у рамках які має місце невраховане офіційною статистикою виробництво товарів й послуг, приховування цієї діяльності від оподаткування. Чим вищий рівень інфляції й більші податки, що зменшують реальні доходи населення, тім сильніші стимули до отримання прибутку у формах, котрі негаразд легко виявити, наприклад, у вигляді готівки чи бартеру.

2. Фіктивна економіка. Це — приписки, крадіжки, спекулятивні догоди, хабарництво й всілякі шахрайства, заговорили українською у «язані із отриманням й передачею грошей.

3. Підпільна економіка. Вона охоплює заборонені законом види економічної діяльності. Є підстави вважати, що підпільна економіка зростанні швидше легальної. І навіть з занепадом останньої підпільна економіка процвітає. Якщо це відповідає дійсності, то розрахунки національного прибутку будуть дедалі понад недооцінювати стану економіки й її зростання протягом певного періоду.

Залежно від того, котра частина населення залучена до нелегальної економіки чи легальної діяльності, де частина прибутку приховується від оподаткування, відбувається завищення офіційної статистики щодо безробіття. І цс може статі проблемою для тихий, хто формує економічну політику.

Дослідження показують, що основним чинником функціонування тіньової економіки і незбалансованість попиту й пропозиції, чи колосальний дефіцит товарів й послуг. Цс передусім викликано тім, що темпи нарощування матеріально-технічної бази галузей групи «Б», а також сфери послуг України вочевидь відстали від динаміки потреб й фінансових ресурсів населення. Становище ще понад ускладнилось, коли на початку 90-х років обсяг виробництва товарів народного споживання України почав різко скорочуватися.

Певний вплив на тіньову економіку мас негативне ставлення значної частини населення України до вільної підприємницької діяльності. Долання ідеологічного й психологічного бар «єрів на шляху розвитку індивідуальної й кооперативної форм діяльності, приватного сектора — важливий напрямок боротьби із тіньовою економікою.